#БРЮССЕЛЬ | Explore Tumblr posts and blogs

direspecterpath · 1 month ago

Text

"План Б" для вступу України в ЄС. Як Брюссель готується допомагати Києву попри вето Угорщини

Угорщина, а точніше діючий режим Віктора Орбана, здавна є генератором проблем для України, викликаючи роздратування і у Києві, і у Брюсселі, але зараз ситуація стала геть неприйнятною.

"Європейська правда" вже розповідала про те, що в останні місяці стратегія угорського уряду щодо України змінилася. Якщо у минулі роки Орбан використовував українські питання для "торгівлі" всередині ЄС, намагаючись обміняти угорський голос за підтримку на фінансові або інші бонуси – то тепер він перейшов до твердого, непохитного вето.

Блокування вступу України до ЄС та перетворення її на "ворога угорської держави" стало головним елементом виборчої кампанії Орбана, яка вже фактично розпочалася (детальніше про це ми розповідали у статті "Український план Орбана").

Угорське вето вже зірвало плани щодо початку вступних переговорів, і якщо цю проблему не вирішити – Орбан може блокувати Україну, доки лишається при владі.

Тому в Брюсселі обговорюють "план Б", який веде в обхід Угорщини.

Понад те, перші юридичні кроки у рамках цього плану Україна і ЄС вже зробили минулого тижня – хоча воліють не розповідати про них публічно.

Але головна частина "плану Б", яку в Брюсселі називають "паралельними переговорами", ще попереду; до неї, найімовірніше, перейдуть лише у серпні-вересні, коли вичерпають усі шляхи переконати Орбана.

Цей план не ідеальний, а частина співрозмовників "ЄвроПравди" навіть називають його небезпечним. Зокрема, немає певності, що після ізоляції Угорщини решта 26 держав ЄС лишаться на нашому боці. Є також ризик, що Угорщина піде в суд, оскаржуючи цей процес. А головне – те, що "паралельні переговори" не матимуть тих юридичних наслідків, які має звичайний вступний процес.

Тому зараз чимало дипломатів і в Україні, і в ЄС скептичні щодо цієї ідеї.

Однак за умови збереження угорського вето – а це, на жаль, є головним сценарієм до квітня 2026 року – "план Б", попри його вади, може стати вимушеним рішенням, яке дозволить Україні не втрачати час через примхи угорського диктатора і продовжити рух до членства. Але треба бути свідомими того, що навіть у цьому разі без домовленостей щодо прав угорської меншини у підсумку не обійтися.

"Європейська правда" поспілкувалася з понад десятьма посадовцями Євросоюзу, держав-членів та України і розповідає про деталі, проблеми та переваги "плану Б" на шляху до ЄС.

Ключ в руках Угорщини?

9 травня у Львові відбулася непересічна подія: тут зібралися міністри закордонних справ та топдипломати 35 іноземних держав, у тому числі майже усіх держав ЄС, щоб дати старт створенню спецтрибуналу для Путіна.

Але крім того, очільниця європейської дипломатії Кая Каллас зробила заяви і щодо інших українських тем.

Так, відповідаючи на запитання "ЄвроПравди", Каллас визнала: Євросоюз готується до того, що Угорщина і надалі блокуватиме рух України до вступу в ЄС, і розробляє план для обходу угорського вето. "Ми вже працюємо над "планом Б", але я не буду його розкривати. Ми ще в процесі", – заявила вона.

Ця заява суперечить офіційній позиції Брюсселя та низки європейських столиць, де наполягають: у питанні розширення Євросоюзу діє принцип одностайності і тут немає простору для поступок. Навіть у розмовах не під запис європейські дипломати кажуть, що це – непорушна вимога.

"Не існує і не може існувати жодного "плану Б" для обходу одностайності. У перемовинах про вступ до Європейського Союзу, згідно з угодами ЄС, є чітка й однозначна вимога підтримки усіма 27 державами ЄС усіх ключових кроків у цьому процесі", – жорстко заявив дипломат однієї з ключових держав Євросоюзу.

"Можуть відбуватися якісь технічні процеси чи дискусії, але з правової точки зору це нічого не означає", – додав представник іншої європейської держави.

"У Брюсселі чітко розуміють, що кінцеве рішення прийматиме Будапешт, і ніяк інакше", – наголосив він.

Але річ у тому, що ці тези можуть бути коректними одночасно.

В Єврокомісії дійсно бачать варіант обходу Угорщини – але вважають, що це можна зробити так, щоб не підірвати повноваження держав-членів.

Станом на 9 травня, коли Каллас уперше визнала існування "плану Б", його закриті обговорення у Брюсселі тривали щонайменше кілька тижнів; "ЄП" вперше почула про такі обговорення у квітні. Причому Україна спершу відкинула цю ідею, котра, як стверджують два джерела "ЄвроПравди", народилася у профільному директораті Єврокомісії з питань розширення. Згодом європейці доопрацювали свою пропозицію і вона стала більш прийнятною, але досі не підтверджена українською стороною та країнами-членами.

Утім, його загальні обриси вже зрозумілі.

План порятунку євроінтеграції

"План Б" є таким собі "страхувальним варіантом" і буде активований лише тоді, коли ЄС переконається: рішення Орбана про блокаду руху України до ЄС є принциповим і не буде скасоване щонайменше до парламентських виборів в Угорщині (відбудуться у квітні 2026 року).

У Євросоюзі є принципова згода, що у такому разі доведеться піти на розрив україно-молдовського пакета і почати формальні переговори лише з Молдовою, щоб допомогти Маї Санду перед вересневими парламентськими виборами. Санду та її соратники зараз будують кампанію на обіцянці завершити вступні переговори за три роки, і якщо ЄС не зробить крок назустріч – він зруйнує цей наратив і гарантує формування в Молдові уряду, більш лояльного до Росії ("ЄвроПравда" розповідала про це у статті "Вето Орбана на користь Молдови").

Цей крок, втім, завдасть значного іміджевого удару по Україні.

Розрив пакета і прогрес Молдови на шляху до ЄС у той час, як Україна не матиме добрих новин, може вивести нашу державу на антиєвропейську спіраль.

Сигнал про те, що "Україна вже не потрібна ЄС" і що "Брюссель вирішив лишити Україну на узбіччі", буде ретрансльований та посилений скептиками та російськими агентами впливу; це додатково загальмує реформування в Україні та може навіть розвернути певні реформи; а це своєю чергою ще далі відкине державу від вступу і змусить ЄС до нових скептичних заяв, що додатково підживлять скептиків і російську пропаганду.

Коло замкнулося.

Щоб запобігти цим наслідкам, Брюссель має діяти на випередження і разом з розривом пакета між Україною та Молдовою – запропонувати Україні компенсатор.

Саме про нього йдеться у "плані Б".

Ідея полягає в тому, щоб ЄС максимально використав гнучкість, яку дає право ЄС, і проводив без згоди Угорщини усі технічні та юридичні кроки, де це можливо. А там, де вимога щодо одностайності прописана у законодавстві – 26 держав-членів Євросоюзу будуть проводити "паралельні переговори" з Україною, які будуть за можливості синхронізовані з молдовськими – щоби зберегти враження, ніби пакетне об'єднання цих держав зберігається.

Так, "паралельний трек" з Україною не матиме юридичної ваги.

Але політична вагомість – зовсім не нульова.

Це матиме такий вигляд. Одночасно з тим, як Молдов�� та ЄС оголосять про відкриття першого кластера (або перших кластерів) переговорів – Україна та 26 держав ЄС мають опублікувати офіційну заяву про те, що Україна також завершила підготовчу роботу за тими ж кластерами і всі держави ЄС, крім Угорщини, готові вести з Києвом переговори, чи то консультації за відповідними главами.

Усі публічні елементи переговорного процесу (а їх не так багато) можна так само "підсвічувати" для України, як і для Молдови – звісно, якщо Україна показуватиме відповідний прогрес у реформах.

За словами кількох співрозмовників "ЄвроПравди" у ЄС, для цього навіть можна скликати міжурядові конференції (Inter-Governmental Conference, IGC) з Україною – це такий робочий орган, рішення якого є визначальними у процесі розширення. Дійсно, затверджена ЄС переговорна рамка для України не вимагає одностайності для скликання IGC і навіть зобов'язує ЄС робити це час від часу – "щонайменше раз на рік… а також будь-коли, коли у цьому є потреба" (п. 8 переговорної рамки).

Також існує ідея про те, щоб частину IGC проводити спільно для України та Молдови, як одну подію.

Відмінність у тому, що для Молдови ці конференції можуть закінчуватися визнанням того, що Кишинів виконав чергові умови і ЄС робить юридичні кроки у бік членства, а для України – політичним визнанням такого ж виконання і констатацією того, що єдиною перепоною для юридичного руху вперед лишається безпідставне, свавільне угорське вето.

Ідея в тому, щоби згодом, коли угорська влада повернеться до тями, або коли режим Орбана буде скинутий – Україна могла швидко надолужити відставання.

Зрештою, головний елемент євроінтеграції – це реформи.

Проведення "паралельних переговорів" дозволить Україні декларувати план пріоритетних реформ, схвалений, нехай і у такому "гібридному режимі", усіма членами ЄС, крім Угорщини.

Це допомагатиме просувати ці реформи у непростих політичних реаліях.

І, зрештою, це стане принаймні якимсь – не ідеальним – контраргументом для тих, хто просуватиме в Україні євроскептичний наратив.

Перші кроки за "планом Б"

Треба наголосити: цей план має серйозні вади, про них далі. Але й альтернатив у нього небагато – інших ідей, як діяти у разі, якщо вето Орбана збережеться і це призведе до розділення України та Молдови на переговорному треку, жоден зі співрозмовників "ЄвроПравди" не навів.

Понад те, перші, підготовч�� кроки до втілення "плану Б" вже почалися – попри те, що публічно європейські дипломати воліють це заперечувати.

Наступні кілька абзаців – про юридичні, процедурні моменти (даруйте за складний опис процедури; це для тих, хто хоче розібратися у деталях).

14 травня уряд України затвердив три "дорожні карти" – щодо сфери верховенства права, реформи державного управління та функціонування демократичних інституцій, після чого віцепрем'єрка з євроінтеграції Ольга Стефанішина оголосила, що Україна "завершила внутрішні процедури для відкриття першого кластера на переговорах з ЄС". І дійсно, два перших документи є критеріями для відкриття першого кластера, тобто для початку вступних переговорів з Україною – про це йдеться у затвердженій торік Євросоюзом рамці переговорів (п. 41).

Однак – хоча уряд не підкреслював цього публічно – за правилами ЄС Україна поки що не мала схвалювати ці документи, бо це суперечить процедурі розширення. Адже для затвердження дорожніх карт Київ мав отримати від Ради ЄС письмове запрошення до розробки із встановленими у цьому документі критеріями (така процедура прописана для усіх кандидатів, ось приклад Сербії).

Але Угорщина вже кілька місяців блокує затвердження цього запрошення.

Тож Київ погодив з Брюсселем: раз ми не можемо подолати угорське вето – вдаємо, що його немає.

Отже, з Брюсселя до Києва – в обхід звичних процедур – передали необхідні параметри дорожніх карт, і за тиждень Україна їх затвердила.

Щоби посилити нашу позицію, точно такий крок у той самий день зробила Молдова: 14 травня там теж схвалили дорожні карти, не чекаючи на офіційне запрошення від Ради ЄС (хоча Кишинів міг би його отримати, щодо них угорського вето немає).

Понад те, головуюча держава ЄС, тобто Польща, дала окремий сигнал про те, що вважає це "порушення" нормальним. Того ж 14 травня – символічно – до Києва прибув польський міністр у справах ЄС Адам Шлапка, який публічно підтвердив, що "Україна технічно готова відкрити перший кластер", і єдиною перепоною лишається угорське вето.

А у минулий четвер, 15 травня, українське МЗС пішло на наступне відхилення від процедур, які ЄС застосовував для інших держав-кандидатів: за дорученням уряду Київ передав у Брюссель та Варшаву затверджені дорожні карти (і разом з ними додатковий документ, якого раніше вимагали угорці – 48-сторінковий план захисту національних меншин). За інформацією "ЄП", одночасно свої карти туди передали і молдовани.

І цей процес зможе пройти ще кілька стадій, які Орбан не зможе заблокувати, бо його протести просто не братимуть до уваги – наприклад, очікується, що тепер на запит польського головування Єврокомісія готуватиме звіт з оцінкою українських дорожніх карт (Opening Benchmark Assessment Report, OBAR). Цей крок мав би також отримати схвалення Ради ЄС і згоду Угорщини.

Однак все це – технічні, підготовчі стадії.

А юридичних рішень, як-от офіційного відкриття кластерів, досягнути не вийде. Далі ми опинимося на розвилці.

Приховані небезпеки "плану Б" в переговорах

Варто зауважити, що хоча ідея "паралельних переговорів" з Україною була запропонована Брюсселем, ставлення європейських дипломатів до неї переважно скептичне (хоча "ЄвроПравді" доводилося чути і її підтримку).

Одна з причин цього – те, що в ЄС (та й у Києві також) налаштовані переконати Орбана. Тобто – зберігають надію на "план А".

Більшість дипломатів, з якими доводилося спілкуватися, вірять, що після завершення польського головування, тобто з липня, з'являється шанс розблокувати процес. Тому єврокомісарка Марта Кос намагається домовитися з Орбаном про це; повідомлялося, що Емманюель Макрон шукає майданчик для відвертих розмов з угорським лідером тощо. Окрім того, багато хто вважає, що Угорщина може поступитися за підсумками саміту ЄС 26-27 червня.

"Немає жодних ознак того, що найближчим часом Угорщина змінить свою позицію щодо вступу України до ЄС. Ні в травні, ні в червні цього, скоріш за все, не станеться", – каже один з дипломатів ЄС, транслюючи найбільш популярну у Брюсселі позицію з цього приводу. Він також висловив упевненість, що "план Б", хоч і був запропонований, але не запрацює так, як сподіваються у Єврокомісії: "Ідея організувати якісь перемовини у форматі 26 не має жодного правового обґрунтування і не буде підтримана".

"Можливість продовжувати перемовини з Україною за умови схвалення 26, а не 27 державами-членами виглядає непереконливо. На це не підуть, бо така схема не має практичного сенсу. Необхідна одностайна підтримка, а її найближчим часом не буде, зважаючи на настрої угорських очільників і дипломатичні скандали, які ми спостерігаємо останніми тижнями між Україною та Угорщиною", – додав інший співрозмовник "ЄП", що представляє одну з ключових держав-членів.

Через це ідею розриву пакета між Молдовою і Україною також поки відклали у довгу шухляду, сподіваючись на те, що Орбан зніме вето і потреба у цьому зникне.

І дійсно – у разі, якщо "зв'язка" двох країн буде збережена, а Угорщина піде на поступки – Україні не буде потрібен план Б, адже у цьому разі розпочнуться повноцінні переговори – саме те, що нам потрібно.

Втім, оцінка "ЄвроПравди" – відмінна. Як ми пояснювали у статті про процеси в Угорщині, Віктор Орбан має намір зберігати вето як мінімум до наступного року. Зламати ці плани зможе лише радикальна зміна, як-от втручання США. А Євросоюз у цьому разі піде на поступки Кишиневу, як свідчать джерела "ЄП".

У цьому разі – усвідомивши, що угорська блокада нікуди не подінеться, – ЄС, найімовірніше, буде змушений повернутися до обговорення "плану Б".

Бо альтернатив йому просто немає.

Не робити нічого і лишити переговорний процес замороженим – точно не найкращий варіант.

Однак треба усвідомлювати вади цього сценарію та можливі проблеми, які з ним пов'язані. І вони, на жаль, не обмежуються тим, що трек "паралельних переговорів" не тягне за собою юридичних наслідків, як-от відкриття переговорних кластерів.

Одна з ключових проблем: ніхто з тих співрозмовників "ЄП", які загалом припускають втілення цього плану, не має певності, що у такому разі вдасться ізолювати Угорщину, тобто зберігати єдність решти 26 держав. І точкою проблем тут може виявитися зовсім не Словаччина, яка має тісні відносини з урядом Орбана.

Значно більший виклик для нас створює те, що Україна – не єдина держава, що має проблеми із сусідами, які гальмують їхній вступ до ЄС. Та сама ситуація – у Північної Македонії, яка лишається у передпокої Євросоюзу вже багато років; спершу через суперечку з греками, тепер – з болгарами. Чи погодиться Болгарія створити пре��едент, коли політичні переговори ведуться в обхід вето однієї з держав-членів? Чи не буде тих самих пересторог з боку інших членів ЄС, як-от Греції?

А бажаючі "масштабувати" український приклад точно будуть. Два джерела "ЄвроПравди" заявили, що знають про інтерес Австрії до цього: австрійці у Брюсселі вже ставили питання про те, щоб об'єднати український і македонський треки "віртуальних переговорів", що може зруйнувати крихкий консенсус 26 країн щодо підтримки "плану Б" для України. Здолання цієї проблеми потребуватиме філігранної дипломатії, і не тільки з боку України, а й від Урсули фон дер Ляєн.

Утім, ця проблема все ж не є наперед нездоланною.

Друга, менш значуща небезпека – це те, що Угорщина майже напевно оскаржить у суді "паралельні переговори", які будуть проводитися в обхід його вето, і цілком імовірно, зможе виграти цю справу. Однак Суд ЄС – це інституція не швидка, і рішення, ухвалене за пару років, може виявитися спізнілим, якщо Україна на той час вестиме повноцінні переговори, на які дасть згоду і сама Угорщина.

Третя небезпека (насправді, дуже серйозна) – це те, що цей план виходить з припущення, що режим Орбана зрештою втратить владу в Угорщині, і це дозволить Україні відновити змістовний діалог з Будапештом та знайти той компроміс, який дозволить відкрити переговори.

А якщо цього не станеться?

Неможливо виключати, що Орбан виграє вибори 2026 року в Угорщині, а його політика щодо блокування України збережеться. На жаль, наявний "план Б" не передбачає ідей, що робити у такому разі.

І, нарешті, четверте – не проблема, але виклик, який Україна має усвідомлювати.

Навіть у разі заміни режиму Орбана в Угорщині на демократичну владу суперечка щодо меншин нікуди не подінеться. Навіть якщо ми (не без підстав) вважаємо претензії Будапешта штучними – але угорське суспільство, а отже, і будь-який наступний угорський уряд – буде і надалі вимагати їх вирішення.

Тож українська влада і суспільство мають усвідомлювати, що шлях до членства в ЄС лежить через пошук компромісу також у цьому питання. Тут "плану Б" не існує.

Головне – мати у Будапешті владу, яка зацікавлена вести діалог, а не просто блокувати рух України до ЄС через політичні амбіції угорського прем'єра та для задоволення його російського партнера – як, на жаль, це відбувається зараз.

0 notes