#Фортеця

[traveler-from-ukraine]

Будва. Чорногорія

Частина 1: Історичне місто

На березі Адріатичного моря, оточене мальовничими горами, розташувалось місто Будва. Місто це, є одним з найбільш популярних туристичних місць Чорногорії. Притягує воно до себе туристів багатьма аспектами: своїм розташуванням, інфраструктурою, пляжами.

Має воно і свої історичні памʼятки, яких, за свою більш ніж 2500 річну історію, має чимало.

Більшість із них компактно розташувались на території історичного міста Будва. Ця частина міста знаходиться на самісінькому березі моря, і оточена пляжами з обох боків, а деякі його стіни, навіть, омиваються морськими водами.

Місто це зовні оточене вражаючими оборонними мурами і укріпленнями.

В середині яких на вас чекають мальовничі вузенькі вулички, на яких розташувались безліч кафе і ресторанів.

А ще величні собори. Як от церква Святого Івана, дзвіниця якої є найвищою будівлею старого міста.

Крім того є тут і ��узей, що розташувався в цитаделі міста. З нього відкривається чудовий краєвид на пляжі Будви.

Та на острів святого Николи.

І звичайно ж на мальовничі гори поблизу.

А так як я відвідував музей ввечері, мені ще й пощастило спостерігати яскравий захід сонця з мурів цитаделі.

Перед тим як вже покинути музей, я випадково потрапив до його бібліотеки, яка має дуже автентичний вигляд, і, наскільки я зрозумів по експонатам виставленим тут, присвяченої історії мореплавства.

📍Будва

Підтримати ЗСУ

[meowluox]

зроби іншим ласку — і скигли тихіше; ти, зре��тою, завжди з собой сам на сам. не знаєш, як краще почуття описати? без паніки, адже ніхто не питав.

талант тепло сяє, так тішить тебе! як мило, ти диво, та іншим начхать. сховай свою всмішку, тримай спину рівно, поводься спокійніше, ти не в садку.

для чого ці сльози? ти вже не дитина — нікому не вигідно ділитись теплом. самотність — фортеця, так було завжди, укріплюй паркани, любов не прийде.

ах, як же цікаво тебе приручити, на повідці за собою вести. подачки уваги недбало кидати, в очах світлих бачити вірність і біль.

людський егоїзм — назавжди переможець. цей вплив — абсолют, не зрівняєшся з ним. хіба комусь треба шукати духовне? краще для его піднести вінець.

стань стервою, люба, пручатись не слід. ти знову і знову удар пропуска. нанось його перша, пройдися кістками і смійся скажено — цей світ у кінця.

—

я іноді вірю в подібне, коли накриває печаль розпачливо-сірими хвильми;

така вдала спроба, я майже здалась, та в мене в крові — безглуздої впертості полум'я; й віра в людей, у цей світ і в себе.

я знову сильніша за темряви спів.

[moonlight-life]

24.02.2024

День, який розпочався два роки тому. Для мене він триває й досі. Довга доба, яка ніяк не закінчиться. День, який, як і два роки тому, розпочався із завиття сирени за вікном. Проте, сьогодні було тихо.

Харків, у якому я народилася, виросла та живу, стоїть залізобетоном перед навалою, не склоняючи своєї голови. Він місто-воїн. Місто-фортеця. Місто-Герой.

Я жива. Місто живе. Україна жива.

Сьогодні я лежу у власному ліжку. Два роки тому я спала на бетонній підлозі підвалу, не значи чи буду ціла я та мої близькі завтра. І за це, у цей день, я хочу подякувати нашим Військам, нашим Рятувальникам і Медиками, та нашим Людям. Українцям, які не дивлячись ні на що, продовжують жити це життя. Яким би буремним воно не було.

Світлини з мого рідного міста.

Центр Харкова. Розбомблено у 2022 році.

Залишу як згадку про "русский мир"

_____________________________

24.02.2024

A day that began two years ago. For me it still continues. A long day that will never end. A day that, like two years ago, began with the wailing of a siren outside the window. However, it was quiet today. Kharkiv, where I was born, grew up and live, stands with reinforced concrete in front of the influx, not bowing its head. He is a warrior city. Fortress city. Hero City. I live. The city is alive. Ukraine is alive. Today I am lying in my own bed. Two years ago, I slept on the concrete floor of the basement, it does not mean whether I and my loved ones will be whole tomorrow. And for that, on this day, I want to thank our Troops, our Rescuers and Doctors, and our People. To Ukrainians who continue to live this life no matter what. No matter how stormy it was.

Photos from my hometown.

Center of Kharkiv. Bombed in 2022.

I will leave it as a mention of "russian peace"

[marykk1990]

My next post in support of Ukraine is:

Next site, is the Fortress of St. Elizabeth (Фортеця Святої Елисавети) in Kropyvnytsky in Kirovohrad Oblast. It's the remains of a six-pointed earthen fortress built in 1754, which became the main symbol of the city of Kropyvnytsky.

#StandWithUkraine

#СлаваУкраїні 🇺🇦🌻

[killthemuggers]

Продовжуємо збір на 3 чотирьохдіапазонних РЕБи на Запоріжський напрямок! Безмежно дякуємо усім, хто долучається!

[thesolyanka]

Про Білогорівку

by @J1ucc

Сьогодні я б хотів розповісти вам про одне цікаве місце. Коли ви дивитесь на діпстейт кожного ранку, ви, мабуть, іноді помічаєте оцей клаптик нашої території, шо стирчить собі біля Лисичанську з Сєвєродонецьком вже казна-скільки часу.

Велкам ту Білогорівка!

Або, як її ще називають, "апять ця блядь Білогорівка йобана"

Кацапи захопили Севєр та Лисик влітку 2022. З того часу Білогорівка перетворилася на те, чим вона є вже два роки - на диво немедійною м'ясорубкою, що повільно меле всіх, хто там присутній, як кацапів, так і наших. Це живий (мертвий) фрагмент Першої світової війни, перенесений до нас. Місто зруйноване вщент дуже-дуже давно, звичайно. На поверхні ніхто не сидить, всі нишпоряться по рандомним підвалам, входи до яких вивчили вже назубок.

Трохи північніше самого села тече Сіверський Донець, зі своїм, окремим фльором. Це вищерблені окопами та еспешками пагорби, зложені з глини та крейди. Взимку вони гострі як скло. Вже майже два роки там воюють за окоп, за пагорб, найбільшим об'єктом росіян є водоочисна станція, яку теж брали кілька разів. Окоп захопили - окоп здали. Залишили свої трупи - залишили ворожі. Свої заберемо як наступного разу будемо заходити. Ворожі хай лежать. Копати глибоко сенсу немає - зараз відходити, кацапи викопають, потім виб'ємо.

По Білогорівці немає героїчного фольклору. Це не фортеця Бахмут, не Азовсталь, не Авдіївка, навіть. Це брудна калюжа с застиглої крові, в якій плаває гниле м'ясо, цегла та шматки дерев. Береги Донця встелені трупами найкращих людей, що я знав. Пам'ятайте їх, будь ласка.

81 122

14 травня 2024 рік.

[crookedpuppyfox]

Ксар Драа - загадкова фортеця, розташована в піщаних дюнах Сахари, на відстані приблизно 50 км від міста Тімімун.

[horror-fox]

🇬🇧/🇺🇸:

Meet Ostap, he's a Cossack, which means he's a Ukrainian warrior.

The first mentions of Ukrainian Cossacks appear in historical sources of the 1480s and 1490s.

A Cossack is a free armed individual.

Typically, peasants fleeing from landlords became Cossacks because serfdom existed at that time, and the Ukrainian population, like the Orthodox Church, suffered oppression.

Military and petty nobility also joined the Cossacks, but local residents could also become Cossacks, considering that settlements already existed in the territory where the Cossacks were founded.

The territories where the Cossacks lived were called the Sich.

Essentially, the Sich was the capital of the Zaporozhian Host.

At that time, there were two Cossack states:

The Lower Zaporozhian Host and the Hetmanate, founded by Bohdan Khmelnytsky.

The first known Sich was founded in 1556 on the island of Little Khortytsia by Dmytro Byada-Vyshnevetsky.

Within the territory of the Sich, there was a large Cossack fortress and Cossack settlements.

The main elements of the Sich's territory were:

1. The Sich itself: The central part of the Sich where important administrative and military buildings were located, such as the Council, military barracks, workshops, church, etc. This was also the political and military center of the Cossack state.

2. Cossack settlements: Around the central Sich, there were Cossack settlements or villages where Cossacks and their families lived. They consisted of houses, farms, and some public buildings.

3. Defensive structures: There were defensive structures on the territory of the Sich, such as walls, towers, and various fortifications designed to protect against possible enemy attacks.

4. Military field fortifications: Around the Sich, Cossacks built fortresses and fortifications to protect the territory in case of military conflicts.

5. Trade and craft quarters: The Sich also had trade and craft quarters where Cossacks conducted trade and produced various goods.

The Sich was an important center of the Cossack state, where Cossack identity, military skills, and culture were formed and preserved.

The Cossacks themselves were divided into:

- Registered Cossacks: Registered Cossacks were members of Cossack troops who were officially registered and assigned to a specific Cossack regiment or garrison. Often, such states as the Polish-Lithuanian Commonwealth and the russian empire hired Cossacks for service.

- Lower Cossacks: Lower Cossacks were one of the forms of Cossack organization that emerged in conditions of a large number of free Cossacks not tied to the land. The main difference between lower Cossacks and other forms lay in the fact that these Cossacks did not have their own land plots and were not tied to specific territories; typically, they lived in the territory of the Lower Zaporozhian Host.

- Urban Cossacks: Urban Cossacks were a form of Cossack organization that existed in cities and towns of Ukraine (at that time, the Hetmanate).

They were also known as "garrison Cossacks."

🇺🇦:

Знайомтесь, Остап, він козак, а значить український воїн.

Перші згадки про українських козаків зустрічаються в історичних джерелах 1480-1490-х років.

Козак — вільна озброєна людина.

Як правило, селяни, які втікали від поміщиків, ставали козаками, тому що на той час існувало кріпацтво, а українське населення, як і православна церква, зазнавали утисків.

Козачили також військово службовці та дрібна шляхта, але не можна виключати, що козаками могли бути й місцеві жителі, зважаючи на те, що на території заснування козацтва вже існували поселення.

Території, де жили козаки, називали Січчю. Фактично Січ була столицею Війська Запорізького Низового.

На той час існувало дві козацькі держави : Запорізьке Військо Низове та Гетьманщина, заснована Богданом Хмельницьким.

Першу відому Січ заснував у 1556 році на острові Мала Хортиця Дмитро Байда-Вишневецький.

На території Січі була велика козацька фортеця та козацькі поселення.

Основними елементами території Січі були:

1. Січовий стан: Центральна частина Січі, де розташовувалися важливі адміністративні та військові споруди, такі як Рада, військові казарми, майстерні, церква тощо. Тут також був політичний і військовий центр козацької держави.

2. Козацькі поселення: Навколо центральної Січі були козацькі поселення або села, де жили козаки з родинами. Вони складалися з будинків, ферм і деяких громадських будівель.

3. Оборонні споруди: На території Січі існували оборонні споруди — мури, вежі, різноманітні укріплення, призначені для захисту від можливих нападів ворога.

4. Військово-польові укріплення: Навколо Січі козаки будували фортеці та укріплення для захисту території на випадок військових конфліктів.

5. Торгово-ремісничі квартали: На Січі також були торгово-ремісничі квартали, де козаки вели торгівлю та виробляли різні товари.

Січ була важливим осередком козацької держави, де формувалися й зберігалися козацька самобутність, військова майстерність і культура.

Самі козаки поділялися на:

- Реєстрове козацтво: реєстрові козаки були членами козацького війська, які були офіційно зареєстровані та приписані до певного козацького полку чи гарнізону. Часто такі держави як Річ Посполита та російська імперія наймали козаків на службу.

- Низове козацтво: низове козацтво було однією з форм козацької організації, яка виникла в умовах великої кількості вільного козацтва, не прив'язаного до землі. Основна відмінність низового козацтва від інших форм полягала в тому, що ці козаки не мали власних земельних наділів і не були прив'язані до певних територій; як правило, вони проживали на території Нижнього Запорізького війська.

- Городове козацтво: Міське козацтво було формою козацької організації, яка існувала в містах і містечках України (на той час Гетьманщини).

Їх також називали «гарнізонними козаками».

[naminerina]

Взяла відпустку, щоб поїхати малювати фортеці. Першим пунктом була Хотинська фортеця, і я навіть не знаю, які фотки з нею прикріпити, бо вона вся НЕЙМОВІРНО гарна. Дитя сходу, я тих фортець в житті не бачила, але ось сталася мрія мого життя - я поїхала мацати стародавні каменюки.

[nelligekata]

А тепер слідкуйте за розвитком подій:

Орки 2,5 місяці проводять активні наступальні дії. Успіхи в них є, але при тих зусиллях, які вони витрачають, можна сказати, що майже нема.

За логікою військової науки, по термінам тривалості наступу він вже вийшов на свій пік і повинен почати сходити на нівець.

Бункерний неможе допустити, щоб перед "виборами" йому небуло чим відрапортувати перед стадом і він намагається стягнути додаткові сили.

Але тих сил недостатньо аби досягти будь якого значного успіху. Йому в першу чергу заважає Залужний.

І тут, за "дивним" збігом обставин, майже як 2,5 місяці, з ціпка зривається безмозгла, яка є одним з чорних ротів офісного завгоспа. І цю машку рве не будь куди, а саме на Залужного. Її слухає 73% і впівголоса, або просто киваючі головою піддакують.

За допомогою ботоферм подоляка, г+г та телеграмАналів, які належать офісному завгоспу, в Україні розгортається повномасштабна компанія для зриву мобілізації.

В зриві мобілізації намагаються звинуватити Залужного, хоча сумнозвісні ТЦК підпорядковуютья ліпшому другу приПизденто, виконавцю провальної та паскудної в усіх сенсах, піаркомпанії "фортеця Бахмут", командувачу Схопутних військ Сирському.

Зелена шобла розуміючі токсичність чорноротої шавки безмозглої, виводить її "за штат", але рота їй не закривають.

В Сполучених Штатах, ліпший друг бункерного, труп-трамп розігрує карту кордону із Мексикою, блокуючи тим самим будь яку, а в першу чергу військову, допомогу Україні.

Але Збройні Сили України, під командуванням Залужного, тримають фронт і не сипляться, як на те розраховував бункерний.

Залишається розіграти лише один сценарій - відствка Залужного.

Тож приПизденто, намотавши на себе 3 пачки памперсів, намагається добитися від Залужного, аби той пішов.

Але памперси його не врятували, і його шлях міг бути схожим на шлях одного аналоГовнетного корабля. Тільки аналоГовнет затонув у морі, а цей міг затонути у сечі у власному кабінеті.

Залужний залишається на посаді. Країна згадує часи, як зносили "лєгітімного" і що тих помилок повторювати неможна, тобто ніхто не повинен втікти.

В Києві працюють інспектори головного союзника України і, що вони можуть знайти і хто їм допоможе це знайти на Банковій не знають, але озноб Банкову трусить не по дитячому.

Рейтинги приПизденто летять в пиз@у, на нього косо дивиться навіть його лоХторат. Але йому треба відпрацювати завдання бункерного і весь світ читає про те, що "українці втомилися від війни" і Залужному ніхто людей давати не буде: "в нас форми нема, в нас центрів нема, в нас ніх..я нема".

Але рейтинги приПизденто треба рятувати.

І о диво...

Це супер, це дуже дуже супер, що наші хлопці нарешті повернулися до дому.

Але... чому, орки, які заявляли на ��инулому тижні,коли йобнулася їх бляшанка, що ніяких обмінів більше не буде, тут же віддають таку велику групу?

Ця новина швидко перекриває увесь негатив від спроби приПизденто відправити Залужного у відставку і трохи припіднімає його рейтинги.

Що ще оманський станцює біля роялю, аби бункерний задовольнив свої вологі мрії?

Всю правду ми дізнаємось лише після Перемоги.

Тримаємо позиції.

[traveler-from-ukraine]

Фортеця Розафа. Албанія

Покинувши Чорногорію, я почав знайомитись з зовсім невідомою, на той момент, та новою для мене країною — Албанією.

А першим містом цієї країни, через яке лежав мій шлях, було місто Шкодер. Місто це розташоване на березі однойменного озера, про яке я розповідав в попередньому пості.

Я не планував робити тут будь-яких зупинок, а просто проїхати повз. Однак, вже майже виїхавши з міста, я побачив величну фортецю на одному з пагорбів, повз які проходить траса. Часу в мене було вдосталь, тому я все ж вирішив зробити зупинку, щоб роздивитись цю фортецю.

А вже під час підйому до її входу, ще лише побачивши здалеку його, я впевнився, що зупинився не дарма.

І ось я вже рухаюсь в середину фортеці, минаючи одну за одною її величні брами.

Так я потрапив до її першого рівня оборонних споруд. І хоч я вже був на солідному підвищенні, за широким і високим муром, я опинився поруч з набагато вищим наступним рівнем укріплень.

Ще декілька брам, і я вже в одному з внутрішніх дворів фортеці, на верху тієї височенної стіни, під якою щойно був (перше фото).

Та це був лише початок, адже далі від центральної частини фортеці, що розташована на вершині пагорба, мене відділяла ще одна стіна. З якої, доречі, відкривається неймовірний краєвид на перший двір та попередні рівні мурів, а також на озеро Шкодер.

І от нарешті — другий двір фортеці, з якого відкривається ще більш казковий краєвид на місто Шкодер та оточуючі його гори.

Місто Шкодер, має дуже давню історію, адже виникло воно ще в VI-III сторіччі до нашої ери, і будо засноване ілірійцями. Приблизно в той же час, вони ж і звели перші укріплення на цьому пагорбі. З часом, на цих землях неодноразово змінювалось панування різних держав, разом із ним змінювались і власники фортеці. Зі зміною її приналежності, поступово змінювались і її обриси — так поступово фортеця добудовувалась і розросталась по площі. А останні такі зміни, відносять на час панування тут Османської імперії.

На жаль, більшість будівель всередині були зруйновані під час численних штурмів фортеці. І зараз внутрішній двір виглядає майже пустим.

Та все ж, деякі споруди частково збереглися, як от руїни мечеті Фатіха.

Яка, в свою чергу, була добудована на залишках католицького храму, після приходу османів. Та все ж і зараз, величні колони, говорять про християнську історію цієї будівлі.

Другий двір фортеці, хоч і є найбільшим, та все ж він не останній. Адже є ще третя частина фортеці — цитадель. Вона є �� найбільш уцілілою її частиною, що і недивно, адже вона є і найбільш укріпленою.

На території цитаделі, розташовані напів-закинуті підвальні приміщення, що скоріш за все служили сховищами для пороху і інших припасів. Також тут розташована будівля схожа на колишні казарми, в якої зараз функціонує кафе, чи то ресторан.

Ось так почалось моє знайомство з Албанією — з однієї із наймальовничіх її фортець.

📍Фортеця Розафа

Підтримати ЗСУ

[will-ruadh]

остання фортеця tumblr

[pixelinform]

Невидимі вороги в домі, що крадуть красу і молодість

Ми звикли думати, що наш дім — це фортеця, яка захищає від усіх негараздів зовнішнього світу: вихлопних газів, ультрафіолету та міського пилу. Але чи замислювалися ви коли-небудь, що головні викрадачі вашої краси та молодості можуть ховатися не на вулиці, а просто у вашій затишній віта��ьні чи спальні? Йдеться про невидимих ворогів, які оселилися в повітрі, яким ви дихаєте щодня. Це тихі…

[crbfranko]

Виставка-вернісаж «Сім’я – мій дім, моя фортеця» 13.05.25 ЦРБ ім. І. Франка

[arktika11]

Куди поїхати відпочивати на своєму авто?

Свобода руху, жодних обмежень у багажі, можливість зупинитися будь-де й насолодитися краєвидами — ось головні переваги автоподорожей. Ви не прив’язані до розкладів літаків чи поїздів, не залежите від туроператорів і можете змінювати маршрут за настроєм. Але куди ж вирушити, щоб отримати максимум вражень від подорожі на своєму авто?

Україна: природні дива та історичні скарби

🚗 Карпати — ідеальний напрямок для тих, хто любить гори, чисте повітря та активний відпочинок. Можна зупинитися в затишному дерев’яному котеджі або заночувати в наметі біля гірської річки. Відвідайте водоспад Шипіт, підніміться на Говерлу чи прокотіться мальовничими серпантинами Транс-Карпатського маршруту.

🏝 Олешківські піски — справжня українська пустеля. Величезні бархани, гаряче сонце та відчуття, ніби ви потрапили в інший світ. Дорога сюди не найпростіша, але 4x4 справиться без проблем!

🏰 Кам’янець-Подільський та Хотин — якщо хочете зануритися в історію, вирушайте у мандрівку до старовинних фортець. Кам’янець-Подільський вражає своєю середньовічною атмосферою, а Хотинська фортеця зачаровує масштабами.

Європа: магія доріг без кордонів

Якщо хочеться чогось більшого, то чому б не вирушити в Європу? Зелена карта в кишені, навігатор налаштований — і вперед до нових горизонтів!

🌊 Чорногорія — країна з ідеальними трасами вздовж Адріатичного узбережжя. Тут можна знайти безлюдні пляжі, мальовничі бухти та неймовірні серпантини в національному парку Дурмітор.

🏞 Австрія та Баварія — якщо ви любите ідеальні дороги, гірські панорами та альпійські села, цей маршрут створений для вас. Гросглокнерський альпійський шлях — одна з найкрасивіших трас у світі.

🏰 Франція: долина Луари — замки, виноградники, маленькі містечка та можливість зупинитися в атмосферних шато. Подорожувати цим регіоном на авто — справжня насолода.

Що потрібно для ідеальної автоподорожі?

✔ Справний автомобіль — перевірте технічний стан перед виїздом. ✔ Зручний маршрут — плануйте основні точки, але залишайте місце для спонтанних зупинок. ✔ Резервний бюджет — пальне, платні дороги, паркування, непередбачені витрати. ✔ Автомобільний портал Stocar — тут ви знайдете поради щодо вибору машини для подорожей, огляди маршрутів та корисні лайфхаки для водіїв.

Дорога чекає на вас. Заправляйте бак, вмикайте улюблену музику й вирушайте назустріч пригодам! 🚗✨

[revolytion]

Мій дім - моя фортеця?..

Будинки, в яких я жив, знають, що одна з найрідших моїх якостей це…фамільярність по відношенню до них. Завжди відчувалось, що в мене “є хтось інший” – умовний будинок, якого ніхто не бачив. І все найкраще я роблю в ньому і для нього. А там де живу просто слідкую за станом і підтримую. І от сьогодні я зміг якось сформулювати думку стосовно цього всього.

Я зроблю так, щоб місце, в якому ми живемо зараз (будинок), було значно кращим ніж на момент, коли ми в нього переїхали. Бо вірю, що місце віддає стільки ж любові, скільки ти в нього вкладаєш. Тому я зроблю все так, щоб тут було файно і комфорт��о як жити, так і відпочити. Не важливо, коли і кому належатиме цей будинок потім, через певний час. Це буде потім, а це зараз. Але я знаю, що саме “своєю домівкою” я буду вважати те місце, де я, банально, захочу повісити на стінах зібрані нами пазли. Це буде знаком того, що ми, нарешті, вдома. І лишилось тільки знайти це місце. В нас вже є досвід, розуміння, і в цілому розуміння своїх потреб. Тож наступний раз має бути тим самим, де ми відбудуємо свою “святую обітєль” (привіт Шаман Кінг). Ви все ще сприймаєте серйозно думки людини, котра цитує анімешку?)))

#Думки Notes