#постіль

[grinova]

ЛИЦЕ ТА ІНТОНАЦІЇ ДАЛІНА КОЛИ ВІН ПРОСИТЬ ПРИВЕСТИ СКІФЧИКА СЕБЕ В ПОРЯДОК

Залишилось питання - де блять у Даліна душ? Запросив потного вонючого та брудного чувака у свої апартаменти аби той просто забруднив йому постіль?

Дуже треба катсцена де Женєчка натирає себе губкою і щось тихо наспівує у душі

[zlabjola]

Я наче виспалася сьогодні, але все одно почуваюся виснаженою. Так, наче не спала пів ночі. Вчора ввечері не було світла, вимкнули одразу як прийшла. Довелося чекати, бо треба було помити голову і висушити. Вирішила, що приготую їсти поки чекаю. Після всього ще змусила себе змінити постіль, аби не лягати в стару з чистою головою. Давно вже час був.

Зі вчорашнього дні знову тягнуться проблеми з технікою на роботі. Мене це вже дістало. Директор був зайнятий весь день, довелося чекати і в останні 30 хвилин виявилося, що проблеми ще й з іншою машиною.

Це все нічого, я вже звикла, але це якби не приховані звинувачення. Таких проблем з друком не було ні у нього ні у наставниці, що працювала до мене. Не було також у неї, коли вона мене заміняла. Але в той період в принципі не проявлялися ці речі. Плюс я не знаю, як довго з цією машиною дійсно працював директор. Спочатку він часто питав про те, що я роблю при друці. Думав, мабуть, що я просто роблю щось не так. Але я не один раз друкувала в його присутності і наставниці і навіть сервіс-інженерів, що приходили. І ніхто нічого не сказав. Я роблю все так, як мене навчили. Але тепер він переключився на період заміни деталей, що може я щось прогледіла, коли сервіс-інженери міняли. Може вони щось зламали і я пропустила.

Але я що, блять, механік? Я звідки знаю. Навіть він і наставниця не шарять що там всередині і як що куди ставиться, а працювали понад півтора року. Директор взагалі не перший раз з принтерами цієї фірми працює. Яким чином я працюючи на той момент другий місяць мала щось там помітити? Я могла побачити тільки якби вони реально щось зламали велике. Змусив шукати коли і що міняли. Хоча знову ж таки, я не веду облік, я не плачу за ці деталі. Усі рахунки надсилаються йому. Він все це має і може знайти сам. Мені просто пощастило, що я про всяк випадок усе записувала. Схоже, доведеться записувати взагалі усе. Останні пару разів я цього не робила, бо всеодно мені толком не пояснюють нічого. Але тепер я так не робитиму.

[something-lonely]

Захворіла, залишили сьогодні вдома, прокинулася о 10 з чимось, спала доволі довго. Пішла їсти, зробила чаю, хотіла випити протизастудне, не знайшла пакетика. Засмутилася. :( застелила ліжечко, схоже спала не спокійно, бо постіль була перекручена. Погодувала кішку, потім з нею повоювала за одяг і ту саму постіль на яку вона постійно лягала 🙄

Зараз знову погіршало, але треба робити уроки на сьогодні, які я не зробила ще з минулого тижня :((

Ще й батьків в місті сьогодні немає, можливо ввечері повернуться, надіюся, до вечора доживу

(в мене все не настільки страшно, як я описала, просто застуда і нежить 😞)

Дякую за увагу, гарного дня

[anstsea]

години поспіль, трьохрічна постіль,

вона чекала, мале дитя.

вчора щасливе, сонцем босоніж,

сьогодні жінка — це ти чи я?

[not4yourmind]

В мене вийшло відчути спокій. Не на довго. Хвилинок на 10-15. Але все ж. Це напевно вже успіх? Вчора увечері я пішов в душ. Я все ще хворий, проте вже треба було... Ретельно змив з себе залишки минулого дня. Використав якийсь новий пахучий гель. Гарно вимив голову. Потім пішов поміняв постіль на свіжу.Зняв з себе все і ляг в неї. Я люблю так спати, але раніше відчував за це провину. Відчував себе огидним. Але сьогодні все це, в парі з виключеним усім навколо, лише ноут з дуже тихо увімкненою першою частиною Гарі Поттера, дало мені трошечки відчуття спокою. Тиша. Нічого і нікого. Лише я, свіжа постіль та приємні відчуття чистоти по всьому-всьому тілу. Шкода, що це не тривало довго. Але ці 10 хвилин так були потрібні... Я дуже сильно виснажений. Але продовжую їбашити.

[2572331]

як свідчення чогось ніжного в моєму серці, що було, що досі є.

пам'ятай мене, пам'ятай мене. я знаю, що ти будеш. я знаю, що

я назавжди образ в твоїй голові.я - правило: квіти в упаковці не дарують.

світ тоне серед панельних будинків і запотівших скло-пакетів на балконах.

пам'ятай мене, згадуй час від часу хоча б.

цитуй мене, бо я, буває, тебе цитую. ніхто з них не знає, що то не мої

слова. пам'ятаю, як я хотіла вмнятись в ковдру,

як стискала телефон і сама не знала : те чи не те.

помилитись дуже страшно. серце несе по тілу, дає поштовх думці:

все добре, все просто буде добре. й цей спогад буде лимонно-жовтий,

нудотно фіолетовий, липкий, як ці червнені ночі, коли

світ жорстокий й ти борсаєшся в ньому. декілька разів я заново відкривала очі,

вони ж у мене такі гарні, але я не знаю чому так. ти все ще та

людина, просто якась інакша. ніби пластилін м'якнеш в моїх пальцях,

а я тебе ліплю й зроблю тобі великі руки. це як коли тобі віднімає всі чуття й хочеться

кричить, але ти не можеш. чи просто обомліти від сліз в свою постіль.

вилупитись в стіну й спокійно сприйняти твою реальність, де є я. маленька я, десь далеко є, була і буде.

ніжне в моєму серці не зникне, але мені трішки страшно, що ніжне ( я) зникне в твоєму серці,

якщо я стану ніжним чи хоча б приємним.

[sharp-as-c]

сьогодні зʼїла зайвий сирник і тому не схудла

ходила на нову пошту (туди виявилось іти 7 хв всього) та за продуктами, випрала постіль, прибрала на полицях і витерла пил, зробила зарядку

що тільки не зробиш, коли хлопець працює у вихідні😅

на вулиці вітряно, але +9 і в зимовій курточці дуууууже спекотно

спорт це біль, ванна це щастя

[madame-yadviga]

14.1.2024

u постіль

d волосся

u відповісти Т

[nati3197]

P.S. pose @mel-bennett @joannebernice @sim-plyreality

Х.: Нас чекає серйозна розмова, можемо поїхати до нас додому И.: Не бачу необхідності. Говоріть тут та роз'їдемося Х.: Ну як хочеш. Тимур залишив опіку над донькою Вам М.: Що? Він зовсім з глузду з'їхав? Чому нам а не вам?

Х.: Його хвилював наш вік. Не відомо чи доживемо ми до того як Локрис піде до університету С.: Це Ти у всьому вина. Причарувала нашого хлопчика і тепер ще й отримала нашу онуку. Ми ніколи цього не залишимо і будемо боротися! И.: Я його про це не просила, ми навіть не спілкувались

Х.: Це було його рішення він хотів аби донька росла поруч з братом якщо його не стане. Я не згодна с таким рішенням але поважаю його. Ми не будемо оскаржувати опіку але в гості навідуватимемося часто И.: Добре, я хочу побачити документи Х.: Звичайно М.: Привозте дівчинку коли будете готові

Тим часом діти знайомляться

Через декілька днів малютка Локрис переїхала до нового дому. Стосунки з усіма в неї ще непевні але по трохи формуються, на щастя такі маленькі діти швидко переживають втрату та знаходять спільну мову з іншими. В неї є всі можливості вирости в люблячій повній родині

Домочадці старалися не загострювати на новенькій увагу аби їй легше було адаптуватися

Але це не означає що взагалі не приділяли уваги. Нова риса перебірлива в їжі не забарилася

Арктур вирішив відволіктися та зібрав друзів для ночівлі разом

Локрис буде спати там де раніше спав Арктур, звичайно постіль нова. На поличку переїхали фото обох дівчат

Батьки нарешті лишилися наодинці )))

Ну а діти насолоджуються тим що їх нікто не контролює і вони разом

Чудовий сон поруч

[sparkle-shrimp]

Я встала з ліжка і навіть змінила свою постіль, що в принципі сьогодні можна вже рахувати за успіх.

[navizhenapanna]

Сюжет для фанфіку, де Данте як розсудливий поважаючий себе чоловік за всіма канонами Солярії робить Ейдену пропозицію, а той відповідає, що члени клану для нього всі рівні, на що Данте каже "зате ти в мене один"

...і викрадає його

Це повинна бути КОМЕДІЯ З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ

ПИЗДЕЦБ ХОЧЕТЬСЯ НАПИСАТИ ЯК У ВСЬОГО КЛАНУ РВЕ ДАХ ЕЙДЕНА ШУКАЮТЬ ПО ВСЬОМУ КОНТИНЕНТУ ПЕРЕРИЛИ ВСІ МЕРТВІ ЗОНИ АСТЕР ЛЕДВЕ ВМОВИВ ЕДМОНДА НЕ ПОСИЛАТИ ЗАГІН РИЦАРІВ БО ІНАКШЕ В КЛЯЙНІ ПОЧНЕТЬСЯ ПАНІКА ЧЕРЕЗ ЗНИКНЕННЯ ВЕРХОВНОГО ЧАКЛУНА

ВСІ СПЛЯТЬ В БЕРУШАХ БО КОЖНУ НІЧ ГАРУ ВИЄ НА ЛУНУ У ВІДЧАЇ А ПОТІМ КАРУ КРИЄ МАТОМ СВОГО НАЙЖАХЛИВІШОГО РАБА ЯК ТАК МОЖНА КИДАТИ СВОГО ХАЗЯЇНА НАПРИЗВОЛЯЩЕ (ВІН ВКРАВ ПОСТІЛЬ З ЛІЖКА ЕЙДЕНА І ЗАСИПАЄ ТІЛЬКИ З НЕЮ ПІД НОСОМ)

МАЄТОК ЛЕДВЕ ПЕРЕЖИВ НАПАД СКАЖЕНОЇ ГІГАНТСЬКОЇ АНАКОНДИ КОЛИ ЯКУМО ПІДСЛУХАВ ДОПОВІДЬ ЕДМОНДА ПЕРЕД АСТЕРОМ (В СЕНСІ ПАН ЕЙДЕН ЗНИК, А НЕ ДОПОМАГАЄ ПЛЕМЕНАМ НА ДЕРЕВ'ЯНІЙ ТЕРИТОРІЇ?!?!?!)

Квінсі проспав його зникнення

КУЯ ДІЗНАВСЯ ПРО ЗНИКНЕННЯ І СКАЗАВ А ХУЛЄ Я ПОВИНЕН ЩОСЬ РОБИТИ ЛОЛ МЕНІ ПОДОБАЄТЬСЯ ЯК ВОНО ПАЛАЄ ЯК ЛЮДИ СУЄТЯТСЯ ПІСЛЯ ЧОГО ПОВЕРНУВСЯ ДО СВОЄЇ ХИЖІ ЩОБ ТУПИТИ В СТІНУ НАМАГАЮЧИСЬ ОБРОБИТИ ТРАВМУ ЧЕРЕЗ ТЕ ЩО ЙОГО ПОКИНУЛА НАЙДОРОЖЧА ЛЮДИНА ВЖЕ ВДРУГЕ

НА ЛИСТИ З ЗАПИТАННЯМИ ДАНТЕ ВІДПОВІДАЄ ЩИРОЮ СТУРБОВАНІСТЮ ЗНИКНЕННЯМ ЇХНЬОГО ПАНА І ��БІЦЯЄ "ПЕРЕРИТИ КОЖНУ ПІЩИНКУ НА ВОГНЯНІЙ ТЕРИТОРІЇ" ДУЖЕ ВПРАВНО ІМІТУЮЧИ БУРНУ ДІЯЛЬНІСТЬ З ПОШУКІВ

Ейден: я не сказав "так"

Данте: звісно, так якого кольору весільний костюм ти хочеш?

Ейден: я не можу вийти заміж лише за тебе!

Данте: це твоє останнє слово?

Ейден: так, і ти розумієш, що це неправильно!

Данте: тоді з завтрашнього дня офіційно вводжу багатомужжя

Ейден: що–

ДАНТЕ МАЄ НАГЛІСТЬ ЗАПРОСИТИ ВЕСЬ КЛАН НА ЇХНЄ ВЕСІЛЛЯ

ТОЧНО ПІДГАДАВШИ ЧАС ЩОБ НАВІТЬ НАЙШВИДША КАРЕТА ЛЕДВЕ ВСТИГЛА ДО НАЗНАЧЕНОЇ ДАТИ ЩОБ ВОНИ НЕ ВСТИГЛИ ЯКОСЬ ЗАВАДИТИ ЦЕРЕМОНІЇ

ВСЕ ЙШЛО ДОБРЕ ПОКИ ЕЙДЕНА НЕ ВИКРАДАЮТЬ ПРЯМО ПЕРЕД ВИХОДОМ ДО ВОГНЯНОГО ВІВТАРЯ

ВАРТА У ВІДКЛЮЧЦІ НІЯКИХ СЛІДІВ НЕМАЄ ВЕРХОВНИЙ ЧАКЛУН ЗНОВУ ЗНИК

Ейден, який прокинувся прикутий до ліжка Куї в нашийнику: ЧОМУ ЦЕ ЗНОВУ ВІДБУВАЄТЬСЯ

І ТАК ПО КОЛУ ПОКИ В КЛАНІ НЕ ПЕРЕСТАНУТЬ ОДНЕ ОДНОМУ ДОВІРЯТИ І ПОЧНУТЬ ШУКАТИ ІМПОСТОРА

ПОТІМ ВОНИ ОБОВ'ЯЗКОВО ДОМОВЛЯТЬСЯ АДЖЕ ДАНТЕ ВЖЕ ВВІВ БАГАТОМУЖЖЯ ТА Й ВЗАГАЛІ ✨В ЕЙДЕНА БАГАТО ПАЛЬЦІВ НА РУКАХ✨

[zlabjola]

Сьогодні я зустрілася з подругою і сестрою. Не люблю отак в один день їх суміщати. Але вже так вийшло, що вільні вони були лише в один день. Ходили в аніме магазин. Подруга мені накупила всякого. Я все частіше задумуюся про те, як замикаю у собі свої вподобання. Хочеться випустити це нарешті назовні. Раніше я хотіла вигляди типово добре. Нормально. Щоб не сіра миша, але не екстравагантно. Скромно і зі смаком, так я це називала. Зараз мені навпаки хочеться якось навести шороху у своєму вигляді. Я виглядаю надто нормально. Настільки, що це і робить мене сірою мишою. Але на новий одяг в мене немає грошей, та й підбирати його кожен день немає часу і сил. А от всякі задротські штуки по типу значків, пінів, брелків. Ото думати довго не треба. Тож я начепила усі, що вона подарувала. І наліпки. Люблю наліпки. Ще думаю почепити на стіну дошку коркову, або двп. Щоб на неї вчепити плакати і листівки, що є. А то якось вони пилом припадають. Навіть вдома, коли ніхто не бачить, мені важко просто взяти і повішати плакати. Думаю, що як повішаю, то вже нікого в цю кімнату не пущу. Але я починаю розуміти, що не можна так. Я відчуваю, що нудна. І виглядаю нудно. А я не хочу бути нудною. Тож перший крок, це бути відкритою у своїх вподобаннях. Я пережила сором за те, що аніме дивлюся, тепер треба впоратися з кпопом.

Аххаха. Я тут подумала. Май літл поні/вінкс/чародійки → аніме → манга → інші комікси/фанфіки → кпоп/книги. Це канонічна подія, не можна втручатися.

Все. Завтра наведу порядок в кімнаті (так, я за всі вихідні досі цього не зробила, пропилососила, змінила постіль, випрала усе, але не прибрала безлад) і почеплю дошку на стіну. А на дошку усе, що є. Мені ще подруга малюночки дарувала свої, нарешті буде куди їх діти.

[vseovsem777]

Постільна білизна — це більше, ніж текстиль. Це атмосфера вашого сну.

У інтернет-магазині Domashniy є великий вибір текстилю для вашого комфорту. М’яка постільна білизна зі стильним дизайном та дбайлива якість — усе, щоб ви засинали з усмішкою.

Обирайте свою ідеальну постіль серед натуральної бавовни, сатину, льону чи ранфорсу. Тепло, затишно, красиво — саме так має бути вдома 💫

З любов'ю, Domashniy 💛 #постільнабiлизна #домашнійзатишок #Domashniy

[rainfallove]

душевна кровотеча.

сонця чистого осіннє зітхання, тягнуся до кохання до самих висот але промені холодного позіхання, дарують моїй душі свіжості ковток.

і коли настане холодний грудень, я зачиню двері за собою, застеляючи білосніжну постіль, помахаю на прощання рукою.

алкоголь залікує душевні рани, і колись ми зможемо з серця відпустити, забудемо, що колись били склянки, назавжди свою "любов" приглушити.

будь щасливим, благаю, і нехай не зі мною. я тебе безслідно відпускаю, слідуючи за волею долі.

але прощатися потрібно легко, в житті моїй безглузда порожнеча, ллються сльози крижаною рікою, а в душі – кровотеча.

[anstsea]

години поспіль, трьохрічна постіль,

вона чекала, мале дитя.

вчора щасливе, сонцем босоніж,

сьогодні жінка — це ти чи я?

[writesomethingtender]

Нащо мені нова постіль, якщо я навіть не можу зрозуміти як моє взуття стає брудним, навіть якщо я його не випускаю з поля зору.