#Національний Корпус

[organisationskoval]

244) Національний корпус («Нацкорпус», National Corps, National Corps Party, Korpus Narodowy) – ruch polityczny w Ukrainie, powiązany z tzw. ruchem azowskim. Korpus utworzony został na ogólnoukraińskim zjeździe 292 delegatów zorganizowanym w Kijowie podczas obchodów święta „Dnia Obrońcy Ukrainy” 14 października 2016 r. Pierwszy dowódca batalionu Azow (później przekształconego w Pułk „Azow”), Andrij Biłecki, był przez pewien czas deputowanym z ramienia Korpusu Narodowego. W 2019 roku Korpus Narodowy wziął udział w wyborach parlamentarnych wraz z innymi skrajnie prawicowymi grupami. Cała lista zdobyła niewiele ponad 2 procent poparcia. W wyborach samorządowych w 2020 roku partia zdobyła 0,4 promila wszystkich dostępnych mandatów. Ugrupowanie postuluje tzw. gospodarczy nacjonalizm, wzmocnienie pozycji prezydenta, zaostrzenie kar za korupcję i nadużywanie władzy, rozwój energetyki atomowej i odnowienie statusu państwa atomowego przez Ukrainę. Zdaniem Andreasa Umlanda ze Sztokholmskiego Centrum Studiów Wschodnioeuropejskich, wpływ azowców w Ukrainie jest marginalny i jest tylko przesadnie eksponowany w rosyjskiej propagandzie, co nie znaczy, że Ukraińcy nie uważają ich za obrońców kraju. Ruch zajmuje stanowisko propolskie. W 2017 roku potępił dewastację polskich cmentarzy w Hucie Pieniackiej i Bykowni, a jego członkowie pomagali uporządkować ten drugi. W tym samym roku nacjonaliści uczestniczyli w uroczystościach pod pomnikiem przy Skwerze Wołyńskim w Warszawie. Jeden z członków ruchu azowskiego mówił wtedy: „Na Wołyniu popełniono ludobójstwo, wymordowano wielu Polaków, nie negujemy tego. Dziś mówimy o tym, żeby nigdy w przyszłości nie doszło do takiej tragedii”. Również w tym roku partia azowska, czyli Korpus Narodowy, przekazała, że „nie ma szowinistycznych poglądów i traktuje naród polski jako przyjazny i bratni, a Polskę jako partnera Ukrainy na arenie międzynarodowej, z którym dziś łączy nas wspólny szlak i wspólna walka”. Rok później główny analityk Centralnego Sztabu Korpusu Cywilnego Azow, Ołeksandr Maslak, udzielił wywiadu „Naszemu Dziennikowi”, w którym mówił o potrzebie pojednania ukraińsko-polskiego: „Sprawa Wołynia to bolesny moment, który dzieli nasze kraje. (…) Sądzę nawet, że w najbliższych latach spory o to będą się zaostrzać, gdyż na tym zależy trzecim siłom, mianowicie Rosji i Niemcom, w których interesie jest konflikt między Polską a Ukrainą. (…) Trzeba szukać sposobu, żeby Ukraińcy zrozumieli Polaków w takich kwestiach, jak nazwy ulic, pomniki itd., a z kolei Polacy zrozumieli niuanse, dlaczego pewne rzeczy się dzieją. (...) Na Ukrainie też dochodzi do sytuacji podsycających ten konflikt”. W tym samym roku aktywiści azowscy upamiętnili powstanie styczniowe, które było dla nich przejawem wspólnej walki Polaków, Ukraińców i Litwinów przeciwko Rosji. Jednocześnie 5 marca 2018 roku lwowski Korpus Narodowy był współorganizatorem pochodów dla uczczenia rocznicy śmierci Romana Szuchewycza, na którym padło hasło „Lwów nie dla polskich panów”, które polskie media uznały za antypolskie. Przedstawiciele partii przekazali jednak, że ich celem nie jest sianie nienawiści do Polaków, ale sprzeciw wobec nowelizacji ustawy o polskim IPN. Swiatosław Siryj z Korpusu powiedział o wspomnianym haśle: „Jest to hasło związane ze skandaliczną ustawą, która została przyjęta w Polsce. (...) Nie występujemy przeciwko narodowi polskiemu, ale jesteśmy przeciwni populistycznym władzom Polski, które przyjęły tę skandaliczną ustawę”. Kilka miesięcy później struktury partii z tego samego miasta stanęły w obronie Cmentarza Obrońców Lwowa, z którego niektórzy ukraińscy politycy chcieli usunąć rzeźby lwów. W oświadczeniu napisali: „Wzajemne stosunki Polski i Ukrainy nigdy nie były łatwe. Nawet mając wspólnego wroga, nasze narody nie potrafiły się porozumieć, co w konsekwencji prowadziło do utraty państwowości pod wpływem Moskwy. W płaszczyźnie pamięci historycznej Ukraińcy i Polacy bardzo często skupiają się wyłącznie na tym, co nas dzieli, a nie na tym co łączy. (...) Mimo że na Ukrainie wciąż trwa konflikt z Rosją, a ulice Lwowa wciąż są pełne symboli radzieckiej okupacji, władze we Lwowie z niewiadomych przyczyn zajmują się tymi, którzy zginęli w polsko-ukraińskich walkach o Lwów. Mimo że obowiązuje ustawa o dekomunizacji, nawet radzieckie monumenty nie podlegają demontażowi, co dodatkowo świadczy o tym, że problem poruszony przez Radę Obwodową został wyssany z palca”. I dodali na zakończenie: „Jako Korpus Narodowy podkreślamy, że nie ma zgody na szukanie wrogości tam, gdzie jej nie ma. Zburzenie lwów w mieście Lwa tylko dlatego, że przywrócili je na miejsce Polacy, byłoby działaniem tragikomicznym. Ukraińcy i Polacy powinni pozwolić spoczywać zmarłym i działać na rzecz pojednania naszych narodów. Mamy wspólnego wroga – Moskwę”. 11 lipca 2018 roku w rocznicę krwawej niedzieli na Wołyniu na stronie Korpusu Narodowego ukazał się artykuł, w którym ludobójstwo na Wołyniu jest określone jako sztuczne i wymyślone przez stronę polską, a wszelkie polskie roszczenia w sprawie Wołynia są bezpodstawne. Proponują także aby w odpowiedzi na polskie upamiętnienie rzezi wołyńskiej, Rada Najwyższa Ukrainy uchwaliła prawo pociągające Polskę do odpowiedzialności za zbrodnie na Ukrainie.

[interregnum-intermarium]

Олександр Маслак: «Нам необхідне дієве поєднання нового економічного націоналізму, технологічного археофутуризму, культурного консерватизму та меритократії»

6 вересня 2017 р., повертаючись із конференції у Варшаві, присвяченій Міжмор'ю та солідарній регіональній протидії гібридній агресії Кремля, за не до кінця з'ясованих обставин у ДТП в районі Рівного загинув Олександр Маслак, відомий український філософ і політичний аналітик, разом із чотирма іншими колегами й патріотами України.

Олександра не вистачає не лише як експерта-енциклопедиста, а й автора блискучих статей і розвідок, консервативного політичного мислителя, стратега розбудови Інтермаріуму і, не в останню чергу, одного із розробників політичної програми «Національного Корпусу».

Пропонуємо Вашій увазі унікальне інтерв'ю з Олександром Маслаком, взятим у березні 2017 р., в ході якого він прокоментував характер своєї громадсько-політичної діяльності й співпраці з «Національним Корпусом», орієнтири в царині політичної філософії, причини симпатій до польського культурно-політичного простору, шанси на розбудову Інтермаріуму, зміни у світовій політиці після обрання президентом Дональда Трампа і стандарти, яким має відповідати націоналістична політична партія, що має амбіції приходу до влади.

Інтерв’ю з Олександром Маслаком

Пане Олександре, як політичний аналітик, Ви уникаєте політичної ангажованості. Коли розпочалася Ваша громадська діяльність у рамках «Національного Корпусу» і що стало поштовхом до цього?

Здорова дистанція, «холодний розум», при оцінці політичних процесів, необхідні навіть у випадку наявності тих або інших політичних переконань. Під впливом емоцій людина легко може стати жертвою маніпуляцій. Є такий жарт у середовищі політтехнологів – «ідейним фанатиком важко керувати, але легко маніпулювати». Тому я й зараз намагаюсь у своїх аналітичних оцінках бути якомога більш об’єктивним і незаангажованим. Хоча, звісно, стовідсоткова незаангажованість неможлива. Стосовно моєї діяльності в рамках «Національного корпусу», то з багатьма його активістами я познайомився задовго до виникнення партії. Так, з Едуардом Юрченком та Олександром Алфьоровим, наприклад, ми ще на початку 2000-х років разом створювали першу, тоді ще малочисельну, молодіжну консервативну структуру в Києві – молодіжне крило Спілки Гетьманців-Державників. Разом брали участь у акції «Україна без Кучми» та інших опозиційних до режиму Кучми заходах. Природно, я вирішив підтримати ту партію, серед активістів якої я побачив людей, яких особисто давно добре знаю як активних та переконаних патріотів України. Окрім того, полк «Азов», багато колишніх бійців якого зараз є членами партії «Національний корпус», показав себе ефективною та організованою силою, яка зупинила російську агресію в Харкові, Одесі та Маріуполі. Очевидно, що партія має гарний потенціал для подальшого розвитку. І що дуже важливо – потенціал, який може бути корисним для України. Важко не підтримати таку партію.

Чим саме Ви займаєтеся в «Національному Корпусі»?

Відповім коротко – аналітикою та різною технічною роботою.

Як історик філософії, Ви спеціалізуєтеся на політичній філософії. Які Ваші орієнтири у політичній філософії?

Я вже досить давно є переконаним прихильником консервативної політичної філософії. Такі різні автори, як В’ячеслав Липинський, Василь Кучабський, Стефан Томашівський, Жозеф де Местр, Едмунд Берк, Доносо Кортес, Карл Шмітт, Ерік фон Кюнельт-Леддін, Расел Кірк, Ніколас Гомес Давіла, Рене Генон, Юліус Евола та багато інших консервативних та традиціоналістичних мислителів, намагалися дати свої відповіді на ту ситуацію духовної (і, як наслідок, суспільно-політичної) кризи, в якій опинилося людство на нинішньому етапі його історії. Звісно, іноді важко привести цю сукупність ідей до «спільного знаменника». Однак головний постулат консервативної політичної філософії - вірність культурній традиції у різних її втіленнях, це те, що робить можливим створення системи життєвих координат для дезорієнтованої сучасною масовою антикультурою та мейнстрімними ЗМІ людини.

Ви проходили стажування у Варшаві й багатократно брали участь у конференціях у Польщі. Як Ви ставитеся до польської консервативної й націоналістичної традиції і чи бачите точки перетину з українською?

Мені відверто подобається культурний консерватизм більшості поляків, який вигідно вирізняє Польщу на тлі інших європейських країн. Звісно, в Польщі є й потужний ліво-ліберальний сегмент. Як серед еліт, так і в суспільстві. Інколи навіть можна почути думку про «дві Польщі» - ліберальну і консервативну, які знаходяться у стані «холодної громадянської війни». Однак, все ж, більшість поляків має імунітет до різних проявів «культур-марксизму», який нині безроздільно панує в тій же Німеччині, не кажучи вже про Скандинавські країни чи країни Бенілюксу. В Польщі також навряд чи можливий агресивний «лівий реванш», який ми зараз можемо бачити на Півдні Європи – в Греції, Італії, Іспанії. Це зумовлено, зокрема, й розвинутою польською консервативною та націонал-консервативною політичною традицією. Хоча, варто визнати, є у польському націоналізмі і негативні моменти. Пов’язані, зокрема, з неадекватною гіперболізацією принципу «національного егоїзму». На рівні багатьох польських правих активістів це переростає у доволі примітивний шовінізм. Що, зрештою, шкодить як самим польським правим, так і Польщі загалом. Негативом польських правих є також їх зацикленість на історичній тематиці. Втім, значною мірою це характерно і для українського націоналізму.

Кому, на Вашу думку, вигідне наростання напруженості в польсько-українських відносинах і яку позицію в цьому питанні займає «Національний Корпус»? Судячи з курсу провладних медіа, Москва – не єдиний гравець, зацікавлений завадити становленню Інтермаріуму як новітній співдружності національних держав. Чи стикалися Ви з протидією регіональній співпраці з боку лобістів Євросоюзу в Україні й за кордоном?

Відповідь на це питання знати доволі проста. Подивіться, на те, як у Києві, з одного боку відверта російська агентура, а з іншого професійні «грантоїди», що живуть на утриманні західних ліво-ліберальних фондів, вперто і системно роз’ятрюють тему українсько-польських історичних порахунків. Ті люди, які ще нещодавно полум’яно «боролися із ксенофобією та гомофобією» раптом «запалали любов’ю» до Бандери і УПА. І що цікаво. Ще кілька років тому, коли у Варшаві при владі був ліберальний уряд – ці самі ліво-ліберальні «грантоїди» говорили абсолютно протилежні речі про потребу «польсько-українського примирення». Їхня цинічна фальш стала очевидною зараз. Сьогодні, коли можливість побудови Балто-Чорноморського союзу, як суб’єкту регіональної політики, стала реальною можливістю – ці люди докладають системних зусиль, щоби не допустити реалізації проекту Інтермаріуму. Про роль російської агентури у провокуванні українсько-польського протистояння по обидва боки кордону теж можна багато розповісти. Чого варте лише оприлюднене нещодавно українськими хакерами листування кількох проросійських активістів у Білорусі, через яких фінансувалися антиукраїнські провокації псевдоправих маргіналів у Польщі. Тому очевидно, що розпалення українсько-польської ворожнечі вигідне двом потужним силам – агресивним західним неомарксистам та не менш агресивним російським неосталіністам.

Яке місце посідає розвиток україно-польської співпраці в розбудові Балто-Чорноморського союзу як офіційної геополітичної доктрини «Національного Корпусу»?

Очевидно, що без міцного українсько-польського військово-політичного союзу проект Балто-Чорноморської співдружності є нереальним. Уявімо Балто-Чорноморський союз без Польщі. Для цього варто лише поглянути на географічну карту. Між трьома балтійськими державами, нашими природними союзниками у протистоянні з Москвою, і Україною – лежить Республіка Білорусь. Влада якої досі не визначилася з відповідями на питання – чи хоче вона умертвити власну незалежність в обіймах «союзу» з путінською РФією? Чи все ж хоче розвивати ефективні та взаємовигідні економічні, політичні та військові відносини з історично та культурно близькими Україною і Литвою? Білоруська опозиція, головним «бойовим загоном» якої зараз є зав’язані на московських псевдорадикалів войовничі анархо-комуністи – також не викликає особливої довіри. І навіть якщо білоруське керівництво однозначно вирішить приєднатися до Балто-Чорноморського Союзу народів – союзові України, Білорусі та країн Балтії не вистачатиме стратегічного запілля. Транспортна та оборонна інфраструктура наших країн буде в межах швидкої досяжності російського мілітарного потенціалу. Польща та Україна, як найбільші і за кількістю населення, і за військовим та економічним потенціалом країни Міжмор’я, просто зобов’язані взяти на себе відповідальність за долю регіону.

Питання до Вас як політичного експерта. Як показала заява нового Президента США щодо Криму, спекуляції навколо його дружби з Путіним були завчасними. Які можливості відкриваються перед націоналістичними й правоцентристськими силами регіону після обрання Дональда Трампа?

Можливості не лише в регіоні, але й у всьому світі відкриваються величезні. Перемога Трампа якщо не зупинила, то принаймні серйозно ускладнила «переможну ходу» лівих не лише в США, а й у всьому світі. Звісно, я доволі критично ставлюся до особистості Трампа. І аж ніяк не перетворюю його на «кумира». Але варто визнати, він зробив майже неможливе – зміг перемогти на президентських виборах у найпотужнішій державі світу, попри відверто ворожу позицію майже всього комплексу ліво-ліберальних ЗМІ та олігархії, також найпотужніших у світі. Тим самим було завдано потужного удару по ідеологічній гегемонії лівих у всесвітньому масштабі. Очевидно, що це є надзвичайно цінний приклад для всіх правих та правоцентристських сил у інших країнах. Стосовно зовнішньої політики Трампа, то міф про його «проросійські симпатії» був доволі грубою брехнею з боку лівих ЗМІ. Звісно, у його команді були, та й мабуть і зараз ще є, люди, які вражають, що геополітичний компроміс з Москвою дасть можливість подолати ісламістський тероризм та, у стратегічній перспективі, головного геополітичного конкурента США – неокомуністичний Китай. Однак тут треба враховувати головне – Трамп не є проросійським політиком, так само він не є проукраїнським політиком. Він є політиком проамериканським. І від України, її політичного керівництва, залежить – чи зможемо ми переконати американське керівництво в тому, що інтереси України можуть в багатьох питаннях співпадати з інтересами США. На жаль, українські мейнстрімні ЗМІ, як і мейнстрімні політики, роблять все, щоби зіпсувати стосунки України з новою адміністрацією у Білому домі. Як і у випадку постійних спроб погіршення польсько-українських стосунків, цілком очевидно, хто за цим стоїть. Ті самі сили, ті самі методи…

Як Ви оцінюєте потенціал «Національного Корпусу» як національно-орієнтованої сили нового покоління? Кремлівська пропаганда, як відомо, значною мірою тримається на демонізації образу українського націоналіста. Які ідеологічні та іміджеві кроки, на Вашу думку, варто здійснити для нейтралізації цієї стратегії пропутінських ЗМІ? В якому напрямку, на Вашу думку, мають змінитися патріотичні (націоналістичні) кола України, аби претендувати на прихід до влади?

Потенціал, як я вже казав, є величезним. По суті, на даний момент, це єдина політична сила, яка може протистояти корумпованому та деідеологізованому українському політикуму старого зразка. Звісно, цей потенціал можна й змарнувати. Було достатньо прикладів націоналістичних партій в Україні, які, за наявності дієвого, пасіонарного та ідейного членства, за якийсь час перетворилися або на маргінальні напівкримінальні секти, або ж на корумповані заробітчанські контори, що досі намагаються спекулювати на темах «мови і історії». Образ тупого і примітивного шовініста, зацикленого на «поклонінні історичним ідолам» та «мовному питанні» – чим не подарунок для ворожої пропаганди? Як ліво-ліберальної, так і московсько-необільшовицької. Щоб не повторити цей сумний досвід, потрібно постійно культивувати всебічний розвиток членів партії, висувати на керівні посади людей з достатнім інтелектуальним потенціалом та системним баченням перспектив розвитку як партії, так і країни. Ідеалом ��овинна стати «археофутуристична меритократія» – поєднання відданості принципам (але не порожнім формам) культурної традиції, сміливого стратегічного, інноваційного, бачення майбутнього країни і світу та висунення на керівні посади найздібніших. Потрібно відкинути постійне борсання в тенетах «культу історії та мови». Хоча, звісно, треба знати і шанувати рідну історію та мову. Але слід відокремлювати речі першочергові і другорядні. Як писав свого часу Липинський – «мова є слугою людини, а не людина є слугою мови». У всьому світі зараз говорять про «новий націоналізм». Насамперед мають на увазі економічний націоналізм. Наприклад, це офіційна політика нової адміністрації США. Підтримка національного виробника, розвиток ��нноваційних технологій для загального блага народу  – ось те, що формує суб’єктість держав у сучасному світі. Натомість у нас, деякі не в міру р-р-радикальні «націоналісти» мріють про перетворення України на аналог Північної Кореї – ізольованої від світу країни із соціалістичною економікою. Країни без союзників та без «буржуїв», на чолі з ідейними фанатиками та шовіністами. Знаючи менталітет українців, я сумніваюся, що їм вдасться реалізувати цей ідеал. А от посіяти хаос та безцільну деструкцію в країні, перетворити Україну в «Сомалі», ці люди зможуть. Очевидно, що праві сили в Україні повинні триматися подалі від подібного роду «активістів». Тому, ще раз повторюся – нам необхідне дієве поєднання нового економічного націоналізму, технологічного археофутуризму, культурного консерватизму та меритократії.

Нещодавно Ви брали участь у відеобесіді на тему пошуку культурно-цивілізаційного проекту для України. У цьому світлі, якою є програма-максимум політичної сили на зразок «Національного Корпусу»?

Програма максимум – відродження не лише України, а й усіх європейських народів. Відродження їх життєвої сили та культурного потенціалу. Вихід із ситуації духовного та суспільного занепаду. Відродження системи громадянських чеснот, які цементують народну спільноту. Це якщо коротко. Але і ці коротко перераховані завдання – доволі амбітні та сміливі, як на нинішній час. Час покаже, чи скористаємося ми наданими нам історичними шансами для їх реалізації.

Дякую Вам за цікаву й змістовну розмову!

(Розмовляла Олена Семеняка)

[eu-ukraine]

Винних у вуличному насиллі в Києві і Черкасах притягнуть до відповідальності – МВС

Вуличне насилля під час сутичок із правоохоронцями спровокували мітингарі з «Національного корпусу», заявили в міністерстві Винних у спровокованому мітингарями з «Національного корпусу» вуличному насиллі під час сутичок із правоохоронцями в перебігу ... Читати далі »

[we-politica-ua-news-love]

«Інформаційний шабаш» Кремля: Зеленському дали добу на відповідь Про це повідомив лідер партії "Національний Корпус" Андрій Білецький. Об’єднані націоналісти вимагають, щоб президент України Володимир Зеленський адекватно відреагував на анонсований телеміст між російськими пропагандистами з телеканалу "Росія24" та пропагандистами з телеканалу Newsone.

[nihilist-li-blog]

Ескалація насилля у вуличній політиці Львова: від штовханини до різанини на Нігіліст

http://www.nihilist.li/2017/02/24/eskalatsiya-nasillya-u-vulichnij-polititsi-l-vova-vid-shtovhanini-do-rizanini/

#Нынче #Нынче

Ескалація насилля у вуличній політиці Львова: від штовханини до різанини

В ніч на 19 лютого у Львові сталась бійка, в результаті якої дістали поранень двоє чоловіків. Одного з них, 27-річного соціального активіста Тараса Богая, госпіталізували з чисельними ножовими пораненнями та закритою черепно-мозковою травмою. Він заявляє, що став жертвою нападу ультраправих, які глузували з групи іноземців за їх етнічну приналежність. Вони переключилися на Богая, коли той спробував втрутитись.

На переконання Національної поліції, саме він був ініціатором бійки, у ході якої поранив у шию 18-річного хлопця, ім’я якого не розкривається. Проте Богай вважає, що правоохоронці намагаються покрити нападників і перекласти провину на нього.

У Львові це не перший випадок з насильством, у якому фігурують ультраправі та соціальні активісти. Нігілст розібрався у ситуації.

Побили через захист іноземців

Як розповів Нігілісту Тарас Богай, в ніч на 19 лютого він побачив на площі Ринок, як група з близько двадцяти молодих людей чіпляється до кількох чоловіків арабської зовнішності.

«Вони вигукували в їх бік «Sieg Heil!» та «хачі!». Серед них було двоє людей, яких я бачив на акціях «азовців». Всього в компанії було більше 15 осіб. Я безконфліктно запитав одного з них, чому вони це роблять. У відповідь вони почали хамити, після чого стали бити мене», — розповів Богай.

Він спробував переховатися від нападників у кафе, охоронець якого хотів вигнати його на вулицю. Один з молодиків увійшов до приміщення і запропонував «розійтися мирно». Богай погодився й вийшов, проте на вулиці його знов почали бити.

«Далі я пам’ятаю все дуже смутно — пригадую лише, що схаменувся на третьому поверсі житлового будинку, весь у крові. Приїхала поліція, почала кричати мені: «Кинь ствол!», хоча у мене нічого такого не було. Один з нападників тримався за поліцейськими і говорив їм, що я маю пістолет Макарова, яким буцімто погрожував йому», — додав він.

Працівники Нацполіції вилучили в Богая похідний ніж. Чоловіка доставили до шпиталю, де лікарі обробили його рани. Потім його відвезли до Галицького райвідділу та почали допит у відсутність адвоката. Слідчий Петро Ткач переконував чоловіка, що той сам був нападником та погрожував йому «10 роками в’язниці».

«Слідчий питав мене про відношення до політичних груп та політичні переконання. Сказали, що проведуть обшук у мене вдома, якщо я не з’явлюся у райвідділу зранку. Забрали телефон, плеєр, купу інших особистих речей, рюкзак», — сказав Богай.

Він також додав, що у райвідділу Нацполіції був присутній один з нападників, який погрожував постраждалого вбивством у СІЗО. Правоохоронці не побачили у цьому проблеми.

«Мені сказали, що я проходжу по справі як свідок. Я не бачив кримінальної справи, бо мало що розумів у той час. Коли я йшов з райвідділу додому, то кілька разів втрачав свідомість. Досі є помутніння, провали у пам’яті», — додав він.

Зараз потерпілий перебуває на стаціонарному лікуванні у шпиталі та збирає кошти на оплату праці адвоката (всі охочі можуть допомогти йому в цьому грошима на картку «ПриватБанку»: 4149 4378 6119 4379). Він подав клопотання про вилучення відеозаписів із камер спостереження довкола місця події і розглядає варіанти стратегії свого захисту.

Тарас Богай бере вважає себе соціальним активістом, бере участь у екологічних ініціативах, які захищають від забудов сквери та парки Львова. Він також заперечує расизм та інші види дискримінації.

Версія правоохоронців та «азовців»

Прес-служба Головного управління Нацполіції у Львівській області підтвердила факт бійки, проте відмовилась коментувати подробиці, посилаючись на вичерпність повідомлення від львівських патрульних у мережі Facebook.

За цією інформацією, потерпілим вважається один з молодих людей, яких Богай назвав нападниками.

У повідомленні зазначається, що поліцейські знайшли на площі Ринок пораненого в шию 18-річного юнака, який заявив про напад, дав опис підозрюваного і вказав місце, в якому його можна знайти. Таким чином патрульні розшукали Тараса Богая.

«За плямами крові інспектори вийшли на третій поверх. Там вони виявили підозрюваного. Чоловік в руці тримав ніж, який кинув на вимогу поліцейських на підлогу​», — йдеться у звіті патрульної поліції Львова.

В той час як Тарас Богай ідентифікував двох нападників (Юрій Хмелюк та Віталій Селіванов), яких раніше бачив у «азовських акціях», Львівський осередок «Національного корпусу» (колишній рух ЦК «Азов») заперечує причетність до інциденту як своїх активістів, так і службовців окремого загону спеціального призначення Національної гвардії України «Азов», .

«Ми запевняємо що люди на фото не мають відношення до АЗОВу. Бійці полку АЗОВ зараз, як і весь інший час, знаходяться на фронті. Полк АЗОВ, будучи військовим підрозділом, діє лише на фронтовій смузі і не бере участі в жодних акціях поза фронтом. До подій на пл. Ринок також не є причетними ні Цивільний Корпус АЗОВ Львівщина, ні Національний Корпус Львівщина, а даний фейк є жалюгідною спробою ліворадикалів з Атономного Опору заплямити репутацію партії та полку!» — зазначає львівський осередок партії «Національний корпус».

Примітно, що Тарас Богай не належить до «Автономного опору». За його словами, львівські «азовці» відносять до цього руху всіх своїх опонентів, незалежно від їх ідей та переконань.

«Автономний Опір» — рух, що одночасно сповідує ідеї соціалізму, анархізму та націоналізму. Їх осередки представлені переважно у містах західної України.

Раніше

У 2016 році у Львові відбувся конфлікт довкола маршу пам’яті українського анархіста Нестора Махна, який 6 листопада планували провести учасники «Автономного опору». Львівська міська влада подала звернення до адміністративного суду щодо заборони проведення цього заходу через можливі сутички з ультраправими.

В результаті суд виніс рішення про заборону, зазначивши, що марш може викликати конфлікт із «Правим сектором» та ЦК «Азов», які запланували проведення свого публічного заходу в цей же день.

«Суд зазначив, що причиною можливих порушень громадської безпеки є «полярність поглядів» між нами і правими. Саме це праві і підтвердили в ході судового засідання — вони не готові відповідати за поведінку учасників, яких вони і приведуть на місце нашого збору», — прокоментувала рішення суду учасниця «Автономного опору» Ярина Волошин.

6 листопада марш пам’яті Нестора Махна, на який очікували учасники «віче» з ЦК «Азов», «Правого сектору» та «С14», так і не відбувся. У зв’язку з цим ультраправі вирушили до соціального центру «Цитадель», який відомий у Львові як представництво «Автономного опору».

В результаті близько сотні ультраправих спробували увірватися до будівлі, але невдовзі відступили.

«Ми почули звуки пострілів. Нападники вибили двері на воротах, але, мабуть, побоялися забігати у двір. Незважаючи на можливість вільного проходу, зайти у двір і вступити в прямий силовий контакт нацисти не захотіли , вважаючи за краще викрикувати через ворота прохання вийти до них на вулицю і вступити в бій там», — так описували деталі зіткнення в «Автономному опорі».

За повідомленням руху, поліція, що приїхала на місце сутички, не стала втручатися й затримувати нападників. Наразі жодних відомостей про відкриття кримінальної справи за фактом нападу на соціальний центр немає.

Невдалий першотравень

Один з перших гучних конфліктів за участю соціальних активістів та ультраправих у Львові відбувся 1 травня 2015 року. Тоді «Автономний опір» зібрався біля пам’ятника В’ячеславу Чорноволу на вулиці Підвальній для проведення «соціального маршу» із типовими ліворадикальними закликами.

Майже одразу їх заблокували правоохоронці та представники місцевого осередку «Правого сектору».

«Міліціоненри оточили колону, нібито з метою захисту «Соціального маршу». Коли колона уже сформувалась, на зустріч до неї вийшли представники «Правого Сектору. Захід». Вони заявили, що не пропустять колону», — повідомляв «Автономний опір».

Активісти в оточенні скандували гасла «Смерть фашизму! Смерть капіталізму! Смерть більшовизму!» та намагалися поширювати листівки.

У свою чергу представники «Правого сектору» заявляли, що їх рух мав намір «не допустити необільшовицького реваншу у місті Лева», пише Zik.

«Вони «ліві», вони сповідують соціалістичні анархічні погляди, є фактаж, що це п’ята колона, рука Москви. Вони хочуть вчинити дебош та показати, що вони можуть вільно марширувати», — заявляв представник ультраправих Тарас Хамер.

Деякий час учасники обох рухів перегукувались гаслами, після чого розійшлися. Як писали ZAXID.NET, правоохоронці прослідкували, аби учасники «Автономного опору» пішли з місця невдалого маршу, не встрягаючи в сутички із «Правим сектором».

Що буде далі?

Знахабніння ультраправих у місті очевидне. Якщо раніше сутички з ними проходили без особливих наслідків і обмежувались приріканням та штовханиною, то з часом вони пожорсткішали.

Відтепер окрім вигуків і стусанів у зіткненнях фігурує травматична зброя, вибухові пакети й ножі. Примітно, що в результаті жодного з учасників ультраправих рухів не затримували попри вчинення ними протиправних дій. Соціальні активісти Львова таким поблажливим ставленням з боку правоохоро��них органів похвалитися не можуть.

Обидві сторони звинувачують у агресії одна одну, проте згідно з задокументованими випадками зіткнень, ініціатива провокування конфліктів повністю належить ультраправим.

Зокрема, через їхні дії розпочалась сутичка на першотравневому марші у 2015 році та біля соціального центру «Цитадель» у 2016. Якщо відео з камер спостереження підтвердить версію Тараса Богая у справі бійки на площі Ринок, будуть всі підстави вважати, що конфлікт перетнув межу звичайних субкультурних розборок.

Нігіліст звернувся за коментарем до наукового співробітника австрійського Інституту гуманітарних досліджень, дослідника правих рухів Антона Шеховцова.

«Через приватні інтереси Арсена Авакова (міністра внутрішніх справ — прим. ред.) відбулась глибока інтеграція крайніх правих у державні правоохоронні структури. Нещодавнім апогеєм цієї інтеграції стало призначення «азовця» Вадима Трояна на посаду заступника міністра внутрішніх справ. Це дозволяє ультраправих відчувати свою безкарність, оскільки вони, скоріше за все, вважають, що вищі чини поліції будуть покривати все, що вони роблять», — розповів він.

«Це й раніше було проблемою — українська влада майже ніколи не визнавала існування організованого ультраправого руху в Україні, але зараз все стало ще гірше саме через те, що ультраправі отримали часткову легітимацію як з боку суспільства, через участь у АТО, так і з боку держави, через особистої позиції Авакова, який співпрацював з ними ще у 2009-2010 роках», — переконаний дослідник.

Шеховцов підкреслює: є всі причини побоюватися того, що наступного разу конфлікти, спровоковані ультраправими, зможуть закінчитися драматично — не лише тяжкими пораненнями й травмами, але і вбивствами.

[bmwclubdnepr]

32 vs 38 👌 ________________________________________ 🇺🇦 BMW Club UA 🇺🇦 🇺🇦 www.bmwclub.ua 🇺🇦 🚗 @bmwclubua 🚗 🚗 @bmwclubdnepr 🚗 🚗 @bmwclubkr 🚗 🚗 @if.bmwclub.ua 🚗 🚗 @vin.bmwclub.ua 🚗 🚗 @bmw_club_ks 🚗 🚗 @bmwclubpoltava 🚗 ________________________________________ #bmw #bmwm #dnepr #bmw7 #burnout #bmwlife #bmwlove #bmwe32 #bmwe38 #7series #bmwclubdnepr️ #bmwlife #бмв #bmwnation #bmwclubua #goodday #bimmerfest #winter #drift #bmwclub #bmwlife #bmwlove #ukraine #кофе #чай #nightshot (at Національний корпус Дніпро) https://www.instagram.com/p/Bt5pxiJAcSQ/?utm_source=ig_tumblr_share&igshid=10p5li11jumr5

[zhitomir]

У Житомирі відбувся суд і акція щодо знесення АЗС UPG

16 березня відбулось важливе засідання для жителів району Гормолзаводу у господарському обласному суді з позовом по демонтажу незаконної АЗС UPG по вул. Незалежності 29 та повернення території до колишнього стану.  За півтори години було розглянуто вступне слово. Наступне засідання по цьому предмету буде 19 березня. Національний корпус прийшов підтримати житомирян, які мають перемогти у відстоюванні своїх прав.

З цим питанням одразу після суду жителі та активісти Нацкорпусу поїхали до міської ради, щоб завітати до чиновників та мера, які, на нашу думку, не виконують свого призначення захищати громаду міста і навіть більше – поширюють наклепи на тих, хто став на захист житомирян. Міського голови на робочому місці не виявилось, тому люди завітали на земельну комісію, де була присутня С. Ольшанська – заступник мера, депутати, голова земельної комісії та директор департаменту містобудування і земельних відносин, - про це повідомляє сайт Нацкорпусу.

Відверто кажучи, ми були шоковані, коли перший заступник Олена Ольшанська не може навіть відповісти на питання, а депутати комісії з питань містобудування та землекористування мовчать як риби. Саме діяльність міської ради і призвела до ситуації з АЗС, але як відповідати, то навіть пропозицій немає.  

Повна трансляція доступна тут: https://www.facebook.com/olya555/videos/3804565056286870

Все просто – якби міська рада підтримала позов про демонтаж АЗС UPG, то це було б великим аргументом для рішення суду і приблизило б настання справедливості. В сесійній залі громада також обурювалась, чому директору департаменту містобудування Й. Блажиєвському, який за рішенням суду порушував закон, міська рада дає премії, а не службові розслідування і притягнення до відповідальності. На щастя, не всі депутати відстоюють свої бізнес інтереси в міській раді і деякі можуть критично мислити! Наприклад, Іван Мартинчук висловив конструктивну пропозицію і депутати проголосували за включення в порядок денний профільної комісії розгляд питання щодо позову про знесення АЗС від міської ради. На ній мають зформувати пропозиції на чергову або позачергову сесію.

Боротьба жителів за свої права увінчується успіхом. Титанічними зусиллями протягом року були встановленні законодавчі рішення на користь громади. 6.12.19 – ДАБІ в Житомирській області зупинила підготовчі та будівельні роботи по будівництву АЗК. 20.12.19 – Держгеокадастр встановив нецільове використання земельної ділянки та передав матеріали до правоохоронних органів та органам житомирської міської ради для того, щоб вжити заходів реагування. 27.12.19 – Господарський суд наклав заборону на проведення будь-яких будівельних робіт на землях загального користування поблизу АЗС, де ті вчиняли незаконні будівельні роботи. 13.02.20 – Житомирським окружним адміністративним судом було скасовано дозвіл на початок будівельних робіт. Протягом 2020 року – судові інстанції встановили протиправність будівництва цього АЗК, встановили порушення законодавства з боку посадових осіб ЖМР і господарським судом було зобов’язано повернути благоустрій на території до попереднього стану.  

  Завершуючи акцію, місцеві жителі з Нацкорпусом мирно перекрили на дві години заправку як нагадування про її протиправну діяльність. До речі, багато водіїв, проїжджаючи сигналили, показуючи свою підтримку громаді!  

Боротьба жителів за свої права увінчується успіхом. Титанічними зусиллями протягом минулого року були встановленні законодавчі рішення на користь громади. Тобто, судові інстанції  встановили протиправність будівництва цього АЗК, встановили порушення законодавства з боку посадових осіб ЖМР і  господарським судом було зобов’язано повернути благоустрій на території до попереднього стану.

Чому це важливо для житомирян та міста в цілому?

Бездіяльність представницького органу влади міської ради в данній ситуації, показує її відсутність. Випадки незаконного будівництва набувають масовішого характеру в місті. Також подається приклад вседозволеності для інших суб’єктів господарської діяльності, фізичних осіб у нехтувані правами житомирян.

Як бачимо останнім часом будівництва як гриби – то тут – то там. Сезон після виборів пішов! Навіть бувші нардепи дозволяють собі приходити в подвір’я до житомирян і указувати, що на прикладі Петренка, власника АЗС, можна будуватись де захочеться. Раз за разом люди йдуть перекривати дороги.

ПП «Національний Корпус» спільно із ГО «Громадська оборона» протягом другого року стоять на захисті конституційних прав житомирян: на життя, здоров’я та довкілля; виконують свій конституційний обов’язок – не допустити протиправну діяльність, яка може спричинити фатальні наслідки для життя людей.

Всю ситуацію у сфері містобудівної діяльності, зокрема АЗС UPG беремо під власний нагляд, щоб захищати права та інтереси містян, що звернуться до нас з таким проханням. На прикладі боротьби з даним незаконним будівництвом/об’єктом, ми хочемо показати, що побороти корупцію та нахабність влади можна, але тільки спільними зусиллями!  

Пресслужба Нацкорпусу from Журнал Житомира http://zhzh.com.ua/news/2021-03-17-9527 Читай Новости Житомира на zhzh.info

[organisationskoval]

143) Third Way (Trzecia droga, III. Path, The Third Path, Der III. Weg, Der Dritte Weg) - skrajnie prawicowa i neonazistowska partia polityczna w Niemczech. Została założona 28 września 2013 roku przez byłych działaczy NPD i działaczy z zakazanej Free Network South. Mają powiązania z rządem Assada w Syrii, Hezbollahem w Libanie, Korpusem Narodowym (National Corps, Національний корпус), Misanthropic Division, Prawym Sektorem (Right Sector, Пра́вий се́ктор) i Swobodą (Svoboda, Свобода) na Ukrainie, Nordic Resistance Movement (Nordyckim Ruchem Oporu) w krajach nordyckich. Ich założycielem i przewodniczącym jest Klaus Armstroff. Partia działa głównie w Turyngii, Bawarii i Brandenburgii. Grupa ludzi niosących flagi Der Dritte Weg maszerowała przez miasto w Saksonii 1 maja 2019 r., Dzień przed żydowską pamięcią o holokauście, niosąc transparent z napisem “Soziale Gerechtigkeit statt kriminelle Ausländer” (Sprawiedliwość społeczna zamiast przestępstw cudzoziemców, Social justice instead of criminal foreigners). Centralna Rada Żydów stwierdziła, że rząd stanowy powinien zakazać takich marszów, jeśli poważnie traktuje walkę z prawicowym ekstremizmem. Partia stanęła w wyborach europejskich w 2019 roku.

[interregnum-intermarium]

Азовський Рух на Заході: здобутки станом на 2019 р.

Попри те, що офіційна геополітична програма Національного Корпусу – це розбудова Інтермаріуму (Адріатично-Балто-Чорноморського Союзу), 2018-2019 рр., окрім регіональних заходів Групи сприяння розбудові Інтермаріуму, заснованій лідером Національного Корпусу Андрієм Білецьким, ми присвятили популяризації цього проекту в Західній Європі та налагодженню співпраці як із дружніми організаціями й партіями Західної Європи, так і з окремими політичними структурами тих організацій, які зазнають впливу проросійських лобістських груп. Водночас ми знаходили симпатиків центрально-східноєвропейського союзу й серед американських політичних сил та медіаплатформ.

Займаючись такою діяльністю, ми керуємося не лише принципами пан’європеїзму та альтернативного універсалізму, що унеможливлює регіональний ізоляціонізм у 21 столітті. І не лише можливістю (і поки що віддаленою перспективою) альтернативної щодо ЄС всеєвропейської інтеграції на основі Центрально-Східної Європи на випадок загострення кризових і відцентрових процесів у Євросоюзі.

Давно варто чесно визнати: проросійська загроза у Євросоюзі пов’язана далеко не лише із правопопулістами і «праворадикалами». Врешті, такі впливові правопопулістські партії, як польська PiS (Право і справедливість) та естонська EKRE (Естонська консервативно-народна партія), яка взяла 1/5 місць у парламенті на лютневих виборах, займають принципово антикремлівську позицію в геополітичному полі. Більше того, саме такі партії є актуальними, як EKRE чи коаліційна латвійська партія «Національний Альянс», або потенційними партнерами із розбудови Інтермаріуму.

Проблема в іншому: на горизонті не тільки визріває потенційно проросійська коаліція в Європарламенті навколо італійської Лега й німецької AfD, – офіційний Берлін, як економічний лідер ЄС, усе слабше пручається будівництву «Північного потоку-2» в обхід української території, що реалізується не тільки за російські, а й німецькі, австрійські, датські та французькі кошти. Керуючись власними інтересами, неоліберальний Євросоюз все більше спонукає Україну до «замирення» з РФ, що не влаштовує лише Штати та деякі країни Центрально-Східної Європи – знову-таки, «правопопулістські».

За цих умов важливо не збавляти оберти діяльності Групи сприяння розбудові Інтермаріуму, зокрема, зважаючи на електоральний успіх «Партії Фіни», «Шведських демократів», Датської народної партії та інших парламентських сил регіону, які перебувають у зоні ризику або вже співпрацюють на антиміграційній ниві з тими західноєвропейськими колегами, що обстоюють проросійський курс. Більше того, зважаючи на брак політичної  єдності серед партій такого роду, варто вчасно запропонувати альтернативну інтеграцію для тих із них, хто мислить стратегічно й не бажає долучатись до фан-клубу В.В.Путіна.

Але не менш важливо примножувати інформаційну присутність у західноєвропейському й американському інформаційному полі, співпрацюючи з «проукраїнськими» організаціями й навіть їхніми окремими структурами.

Початком такої інформаційної експансії Азовського Руху в західноєвропейському полі можна вважати установчу конференцію «Пан’Європа», що відбулася 28 квітня 2017 р. в Києві під егідою спорідненого всеєвропейського руху «Реконкіста», заснованого в 2015 р. на хвилі масової підтримки іноземними добровольцями національно-визвольної боротьби українців на Сході країни. Присвячена ідеї альтернативної європейської інтеграції та геополітичної співпраці, ця конференція зібрала представників французьких, італійських, німецьких, шведських, хорватських, польських, литовських, латвійських та російських еміграційних політичних сил, які підтримали довгостроковий курс на створення суверенної пан’європейської конфедерації.

15 жовтня 2018 р. у Києві пройшла вже друга пан’європейська конференція, на якій, окрім місцевих політичних сил, виступили доповідачі з Італії, Німеччини, Норвегії, Швеції й Штатів. Як і установча конференція, захід мав власне політичну, партійну, та метаполітичну складову, представлену впливовими західними інтелектуалами та відеоблогерами, яких асоціюють з Третім Шляхом, рухом ідентитаріїв, французькими новими правими (Nouvelle Droite) та американськими альтернативними правими (Alt-Right). Обидві конференції зібрали таких лідерів думки в сучасних західних метаполітичних колах, що висловились на підтримку геополітичного проекту «Інтермаріум», як Габріеле Адінольфі, Паскаль Ласаль, Маркус Фолін (The Golden One), Грег Джонсон.

Активне входження в західне геополітичне та метаполітичне поле розпочалося з участі представниць Азовського Руху Вікторії Полуніної та Олени Семеняки в пан’європейському конгресі “REGeneration Europa”, організованому 11-12 травня 2018 р. в німецькому містечку Різа молодіжним крилом (Junge Nationalisten-JN) Націонал-демократичної партії Німеччини (NPD). Хоча на конференції також було представлено позицію маргінального російського угруповання, яке підтримує «ЛДНР», що спричинило до дії проукраїнський табір на конгресі, це був перший масовий західноєвропейський захід, з котрого розпочався подальший «тур» Азовського Руху країнами Західної Європи на запрошення зацікавлених перспективами співпраці слухачів.

У подальшому, незважаючи на розкол щодо російсько-українського конфлікту в керівництві партії, молодіжне крило NPD виступило на другій конференції «Пан'Європа» в Києві, а вже 15-16 лютого 2019 р. міжнародний секретар Національного Корпусу Олена Семеняка відвідала марш пам’яті жертв бомбардувань Дрездена та розповіла історію Азовського Руху в містечку Пірна на запрошення відділення NPD у Саксонській Швейцарії та метаполітичного центру “Haus Montag.”

Серед усіх проектів, зазначених у її промові, найамбіційнішим, але водночас найскладнішим, стала геополітична програма Нацкорпусу: оборонний союз Інтермаріум як плацдарм для формування повноцінного пан’європейського блоку. Адже ворожнеча між Заходом і Російською Федерацією створює унікальну можливість для, здавалося би, «буферної» зони у Східній Європі стати всеєвропейським геополітичним суб’єктом.

Більше того, ця подія стала першою в циклі запланованих заходів у рамках «Українського Року» в Німеччині за ініціативи автора благодійного німецько-українсько-норвезького проекту Kraftquell (Джерело сили) Томаса Ракова, що має на меті організацію відпочинку ветеранських українських сімей у Німеччині та Норвегії на знак солідарності європейської родини з воюючою Україною. Проект був анонсований ним в ході другої конференції «Пан’Європа» в Києві та на завершення виступу Олени Семеняки в Пірні.

Крім того, саме за його ініціативи 16 червня 2018 р. Олена Семеняка відвідала щорічний з’їзд автономних норвезьких націоналістів у Східній Норвегії, що зацікавилися геополітичною програмою Національного Корпусу та підтримали проект Kraftquell.

У червні 2018 р., у рамках події під назвою «Український вечір: геополітика, ідеї, перспективи», Олена Семеняка також виступила перед аудиторією метаполітичного центру ідентитаріїв у Галле “Flamberg Club,” розкривши основи українського державотворення, ідентичності, конфлікту з РФ, історії та структур Азовського Руху і геополітичного проекту Інтермаріум.

А вже 3-5 серпня 2018 р. Олена Семеняка прочитала годинну лекцію на тему геополітичних та культурфілософських засновків Інтермаріуму перед німецькими й австрійськими ідентитаріями на Першому форумі «Молода Європа» (Jungeuropa Forum) в Дрездені, організованому дружнім видавництвом літератури Третього Шляху  “Jungeuropa Verlag.”

7 липня 2018 р. Олена Семеняка розповіла про важливість метаполітичної складової на прикладі стратегії Азовського Руху в рамках культурно-політичної події «Молодь штурмує» в Кірххаймі, Тюрингія, на запрошення німецької партії Der III. Weg (Третій Шлях), багаторічних союз��иків Азовського Руху, що, спільно з німецькою гілкою руху «Реконкіста», першими зруйнували інформаційну блокаду навколо боротьби українських патріотів.

По слідах Третьої конференції Групи сприяння розбудові Інтермаріуму 13 жовтня 2018 р., яку, серед інших, відвідали представник програми «Академічний Легіон» польського Міноборони Даміан Дуда та бригадний генерал Хорватських Збройних Сил Бруно Зоріца, 15-16 лютого 2019 р. Євген Врядник, ветеран полку «Азов», засновник видавництва «Пломінь» виступив на конференції “Prabudimas” (Пробудження) у Вільнюсі з візією археофутуристичного майбутнього Центрально-Східної Європи та взяв участь у смолоскипній ході на честь річниці незалежності Литви, організованих етнофутуристичною асоціацією “Kryptis.”

7 січня 2019 р., Олена Семеняка взяла участь у відзн��ченні річниці трагедії на вулиці Акка Ларенція в Римі, де трьох юних італійських патріотів було вбито комуністами. Марш на честь події, яка кров’ю відзначилась в історії «свинцевих сімдесятих», став всеіталійським сакральним ритуалом саме завдяки духу й активності партії Casa Pound Italia, що також вивела його на європейський і навіть трансконтинентальний рівень, адже щороку в марші беруть участь й активісти із Квебеку. Цей візит закріпив співпрацю з Казапаунд Італія, представлених на другій пан’європейській конференції у Києві іноземним кореспондентом партії Альберто Паладіно.

Крім того, Національний Корпус став учасником конференції Etnofutur III 23 лютого 2019 р. в Таллінні. Захід щорічно проводиться молодіжним крилом партії EKRE «Блакитне Пробудження» (Sinine Äratus). Традиційно, було закцентовано концептуальну синергію спікерів-націоналістів балто-чорноморського регіону. Олена Семеняка виступила з промовою під назвою «Серединна Європа в епоху цезаризму та призначення Етнофутуризму». У її виступі, саме Азовський Рух постав взірцем етнофутуристичного поєднання політики відродження етнокультурної ідентичності та інноваційних технологій.

Посилаючись на концепт цезаризму Освальда Шпенґлера, тобто фінальну фазу історичного циклу Західного Світу, Олена представила Інтермаріум як простір, де Стара Європа зможе вийти на новий культурно-цивілізаційний виток. Крім того, Національний Корпус відправив свою представницю, аби підтримати союзну партію напередодні парламентських виборів, за підсумками яких EKRE продемонструвала украй високий результат. 24 лютого, також вже традиційно, вона взяла участь у смолоскипній ході на честь річниці незалежності Естонії.

30 березня 2019 р. Олена Семеняка виступила з промовою на панскандинавському Scandza Forum, заснованому Фроді Мідйордом, що цього року пройшов у Стокгольмі. Темою форуму став дефіцит свободи й імпортування хаосу в сучасних західних суспільствах («Анархо-тиранія»). Розглянувши проблему в контексті критики неототалітарної поліцейської держави Ернстом Юнґером, а також необхідності поставити сучасні аудіовізуальні технології на службу власним історичним візіям, вона назвала регіон Центрально-Східної Європи простором політичної свободи, де можна розвивати пан’європейську інфраструктуру для таких цілей. На заході були присутні й члени партій «Шведські демократи» та «Альтернатива для Швеції».

Навздогін Scandza Forum Олена Семеняка стала гостем відеопрограми “Anton och Jonas,” у рамках якого вона обговорила перебіг Революції Майдану, причини геополітичної конфронтації з РФ, віхи становлення Азовського Руху та проект Інтермаріуму.  Її співрозмовниками були Антон Стігермарк, представник партії «Альтернатива для Швеції», автор праці «Метаполітична війна», який також брав участь у ММА-турнірі в київському клубі «Реконкіста», та Йонас Нільссон, координатор «Бурського Проекту», теж учасник MMA боїв та колишній інструктор полку «Азов», у лавах якого воювало чимало шведських добровольців.

Нарешті, 6 квітня 2019 р., Національний Корпус в особі міжнародного секретаря й керівника проекту «Інтермаріум» Олени Семеняки взяв участь у крайній станом на сьогодні конференції “Awakening II” (Пробудження), яка відбулася у фінському місті Турку. На конференції Олена Семеняка виступила з доповіддю на тему «Фінсько-українська співпраця вчора й сьогодні очима Національного Корпусу», в ході якої, крім покрокової програми інтеграції Групи сприяння розбудові Інтермаріуму, вона обговорила дипломатичну співпрацю Фінляндії з Гетьманатом та УНР в минулому столітті, зокрема, з подачі палкого прихильника українського національного-визвольного руху Германа Гумеруса.

На заході, крім іноземних спікерів та гостей, були присутні члени ідентитарної  організації Suomen Sisu, молодіжного крила «Партії Фіни» та видавництва Kiuas. Фінська аудиторія, маючи за плечима власний досвід російсько-фінських війн, жваво відгукнулася на природний для країни геополітичний вектор Інтермаріуму. Важливо, що «Партія Фіни» на квітневих виборах взяла 39 місць у парламенті з 200.

На 4 травня 2019 р. заплановано участь Олени Семеняки у Forum Prisma Actual у Лісабоні на запрошення португальської ідентитарної організації Escudo Identitario. Поряд із розвиненою іспанською гілкою пан’європейського руху «Реконкіста», португальські патріоти не могли не відчути резонанс зі справою новітніх українських «конкістадорів».

Велику цікавість діяльність Азовського Руху серед країн південної Європи викликає і в Греції, патріотичні кола якої також відчувають свою культурну та геоекономічну дотичність до проекту Інтермаріум, запрошуючи Національний Корпус у свої краї.

Але пріоритетом роботи Групи сприяння розбудові Інтермаріуму на другу половину 2019 р., звичайно, є проведення власне Четвертої міжнародної конференції на тему регіональної європейської інтеграції, що, за попередньою домовленістю, має відбутися восени цього року в Загребі, центрі адріатичного кута Міжмор’я.

[eu-ukraine]

Які ризики можуть виникнути під час реформи української спецслужби на «західний» лад

Реформування СБУ по "західним лекалам", при якому спецслужба позбавляється більшої частини своїх повноважень і штату співробітників, несе ризики для безпеки країни на тлі агресії РФ. Про це заявив лідер партії "Національний корпус", засновник полку А... Читати далі »

[we-politica-ua-news-love]

Ганебна діяльність депутатів від «Свободи» Петра Кузика та його посіпаки Назаренка Керуючись власними мстивими мотивами та жагою до збагачення, депутат від «Свободи» Володимир Назаренко в обґрунтуванні необхідності ухвалення проектів рішень щодо   розірвання договорів оренди земельних ділянок по вул. Сумська, 3 та вул. Амурська, 4 надав недостовірні відомості щодо цільового використання ділянок орендарем. Про це заявив землекористувач, підкресливши, що через чисельні порушення Секретаріат Київської міської ради не прийняв до розгляду проекти рішень горе-депутата. «Мотиви Назаренка цілком зрозумілі – все через нашу незговірливість сплачувати «подать» та висвітлення в публічному просторі злочинної діяльності представників «Свободи», зокрема здирництва, проведення ними руйнівних акцій тощо» - підкреслив директор  ZIM Capital Group Олександр Заголюк. Також він додав, що компанія не отримувала жодних дозвільних документів на забудову  по  Амурсь��ій та Сумській, не проводила ніяких підготовчих робіт та використовує земельні ділянки без порушень умов договору оренди згідно її цільовому призначенню. Тож, у вимогах скасувати договір оренди Назаренко посилається не на вчинені забудовником протиправні дії, а на наміри, існуючі  лише в уяві «свободівця». Окрім того, депутат, який мав би стояти на варті інтересів киян, чомусь абсолютно не зважає на те, що через його ініціативи бюджет міста недоотримає значну суму надходжень, за які наразі забезпечується розвиток столичної інфраструктури. Тим паче, що передати землю іншому орендарю буде неможливо, бо наявність на ній нежитлових будівель – складу, майстерні, котельні, надає право користуватись земельною ділянкою під ними та прилеглою  територією навіть за умови розірвання договору. Все це добре відомо Назаренку, але він -  всього лише підлеглий виконавець і змушений шукати порушення навіть там, де їх нема. За словами  керівника будівельної компанії, Назаренко «працює» за вказівками  Голови Київської міської організації ВО «Свобода» Петра Кузика, який подальші перемовини щодо врегулювання конфліктів веде особисто. Вартий уваги і той факт, що проти Назаренка відкрито кримінальне провадження за чинення тиску на бізнес, але в момент, коли йому вже мали повідомити про підозру, до прокуратури, аби не дати хід справі, з «дружнім» візитом завітали впливові «заступники»… Щодо Кузика, то його називають «фальшивим революціонером» та «рекетиром в тилу», бо ще в 2014 році, коли Кузик очолював Деснянську РДА, активісти району, через щомісячні побори з підприємців Троєщини у розмірі 25-30% обігу, вийшли під стіни райадміністрації з вимогою його відставки. Але замість  відповідальності Кузик  здобув контроль за справністю сплати забудовниками  «добровільних» внесків в скарбницю «Свободи», отримавши в підпорядкування увесь будівельний сектор Києва. Слід зазначити, що сьогодні, через передвиборчу президентську компанію, забудовники потрапили під посилений тиск «Свободи», бо в забезпеченні просування єдиного кандидата від об'єднаних націоналістичних сил Руслана Кошулинського на рахунку кожна гривня. До речі, наскільки «єдиним» є кандидат Кошулинський – питання дуже суперечливе. Нагадаємо, що "Національний корпус"  не підтримав рішення представників окремих націоналістичних організацій висунути Руслана Кошулинського єдиним кандидатом від націоналістичного табору, зазначивши, що  рішення про його підтримку "націоналістичним рухом" було прийнято кулуарно, без широкого обговорення і всупереч Маніфесту націоналістичних сил. Воно і не дивно… ВО «Свобода» вже давно не має нічого спільного зі справжнім  патріотизмом, захистом національних інтересів та служінням громаді. Вона сіє безлад та  формує феодальні відносини. За таких ганебних депутатів, як Кузик та Назаренко, наша держава через відсутність привабливості інвестування коштів в різні галузі бізнесу  втрачає усілякі шанси на європейське майбутнє.

[newsundphotos]

Оприлюднені фото розгромленої окупантами української бази в Авдіївці

Оприлюднені фото розгромленої окупантами української бази в Авдіївці

Засновник та перший командир добровольчого полку “Азов”, голова політичної партії “Національний корпус” Андрій Білецький опублікував добірку світлин з міста Авдіївка Донецької області. Вони з’явилися у нього на телеграм-каналі. (more…)

[anat82]

«Для України це маргіналізація політики» – політтехнологи про сутички «Партії Шарія» і «Нацк��рпусу»

«Для України це маргіналізація політики» – політтехнологи про сутички «Партії Шарія» і «Нацкорпусу»

Окружний адміністративний суд Києва 30 липня відкрив провадження щодо заборони діяльності «Партії Шарія». У повідомленні ОАСК говориться, що суд здійснюватиме розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Того ж дня, кількома годинами раніше, праворадикальна партія «Національний корпус» від імені низки громадських організацій звернуласядо…

[darkshop-in-ua]

⌚️ #Skmei #Skmei1155B Модель: 1080-0445, 1080-0446 Механизм: Кварцевый и Электронный Материал корпус / ремешка: Пластик Диаметр корпуса: 55 мм Функции: Часы, минуты, секунды, дата, день недели, секундомер, подсветка 💡Есть вопрос? Пиши ⤵️ (at Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича, кафедра психології та соціальної роботи) https://www.instagram.com/p/B980yKrDnmq/?igshid=bw32ln3x5mvl

[bmwclubdnepr]

Поворот в ни куда 😂 ____________________________________ 🏁 Ждём фото в Direct: 🇺🇦 @bmwclubua 🇺🇦 🚗 @bmwclubdnepr 🚗 🚗 @bmwclubkr 🚗 🚗 @vin.bmwclub.ua 🚗 🚗 @if.bmwclub.ua 🚗 🚗 @bmw_club_ks 🚗 _____________________________________ #bmw #mpower #bmwm #bmwstories #bmwclubua #bmwgram #bmwrepost #bmwmrepost #bmwlifestyle #bmwmnation #bmwmotorsport #bmwlife #bimmer #carbon #carporn #bmwlover #bmwx6m #bmwclubdnepr️ #bimmernation #x5 #x5m #bmwx5m #bmwm #bmwgram #dnipro #ukraine (at Національний корпус Дніпро)

[espuparty]

Єдиний союз патріотів України спільно з нвціоналістами виступили спільним фронтом проти продажу землі

Єдиний союз патріотів України спільно з нвціоналістами виступили спільним фронтом проти продажу землі

“Національний корпус”, ВО Свобода та Єдиний союз патріотів України зібрали кілька тисяч своїх прихильників, які вимагали не відкривати без врахування думки українців ринок землі.

Зі сцени виступаючи звертаються до депутатів Верховної Ради з вимогою не допустити бездумного продажу української землі, оскільки, на їх думку, вона в такому випадку одразу опиниться в руках олігархів.

Олег Тягнибок