#мандрівка

[dimishap]

Будь-яке місце на землі підходить для того, щоб розібратися в собі. Хуліо Кортасар, "Виграші"

[danissimist]

Змінилось абсолютно все, але дещо залишилось незмінним. Добре це чи погано - покаже час. Зʼявилось більше відповідальності не тільки за себе, а й за тих хто поруч.

Нова сімʼя, яку я давно шукав. Хоча «ту саму» так і не побудував.

Відверто сумую за тими часами, коли на мене чекали. Чекали так, як не чекали вдома батьки та друзі.

Йдуть суперечки з джентльменами та з самим собою: самотність чи кохання.

Самотність здається найпростішим варіантом, бо в разі «помилки» ніхто не залишиться один.

З іншого боку, додатковою мотивацією є та, хто чекає, турбується, підбадьорює, час від часу лає, але кохає і вірить в наступну зустріч, яка обовʼязково станеться.

Люди часто говорять: час лікує. Ні чорта він не лікує. З часом навіть приємні колись спогади, стають ще болючішими від усвідомлення того, що цей час минув і ніколи-ніколи не повернеться. Душа чертсвіє. Якось ще буде, але вже по-іншому.

Як в стоїцизмі не виходить. Там немає ні минулого, ні майбутнього. Є тільки мить.

Мені ще стільком речам треба навчитись. Важко, незрозуміло, навіть, подекуди, страшно. Однак одна особа казала мені: інколи сам процес гри буває смачніше за її фінал.

Моя мандрівка тільки починається. Таким, як раніше я вже ніколи не буду.

Обіймаю, підіймаю, перевертаю, цілую в обидві щоки.

Ще побачимось. Не тут, так десь в космосі.

Мандруй, стріляй, кохай.

18.05.2023

[paularamari]

Книга «Література! Мандрівка світом книжок»

📜 Література! Мандрівка світом книжок — Катаріна Маренгольц, Дон Парізі

Чи любите ви книги? Якщо ваша відповідь «безумовно так!», якщо вас за вуха не відтягнеш від книжкових полиць, якщо ви просите у подарунок книги замість торту, то «Мандрівка світом книжок» — саме те, що вам потрібно.

❔ Про що?

Власне, про книги. «Мандрівка» присвячена найвидатнішим творам літератури, в ній коротко переказуються сюжети, викладаються цікавинки з біографії авторів та додатково, для контексту, надаються пояснення певних історичних реалій.

❔ Кому пасуватиме?

Питання досить складне. Вперше побачивши «Мандрівку» я вирішила, що це був би класний посібник для учнів старшої школи. А що? Твори, що входять в шкільну програму, є, написано захопливо та з гумором, ще й багато крутецьких фактів про авторів та літературу в цілому. Але, прочитавши десь половину, я зрозуміла, що ніт, не підходить. Для уроків та контрольних наданої інформації замало. Звісно, талановитий учень викрутиться, прочитавши лише перший абзац, але як універсальний довідник «Мандрівка», скоріш, не підходить.

То для кого цей витвір літературного мистецтва? Мені здається, для любителів книг. Для тих, хто і так прочитав більшість із зазначеної в «Мандрівнику» класики, але хоче оновити пам'ять та, можливо, відкрити для себе нові тайтли.

❔ Що найбільше сподобалося?

Та, власне, все. Абсолютно, от мені прям ні до чого доколупатися. Шикарні ілюстрації, жвавий текст, класне верстання, ще й круті схеми і топи на кшталт «Спис��к бестселерів, яких продано найбільше» (200 мільйонів примірників «Маленького принца», можете собі уявити?).

І, наостанок, трохи цитат:

📑 Тексти Керролла відносять до літератури абсурду. У його творах усе догори дриґом, існує окрема вигадана реальність, де все підвладне своїм законам (страх яким логічним). Таке трапляється, коли геній математики береться писати романи

📑 Навіть найкращі книжки заслужили, щоб їх жбурнули куди подалі (саме так висловився Алан де Боттон про твори Марселя Пруста)

📑 Насправді Стефан Цвейг не дуже розбирався в шахах. Так і його протагоніст Чентович складає враження неправдоподібного гравця. Як герой роману цей персонаж чудовий, а от як для світового чемпіона з шахів — ніяк не годиться!

📑 А ви знаєте, звідки взявся заголовок «1984»? Орвелл написав книжку 1948 року й поміняв місцями останні дві цифри

[foolish-neko-reads]

"Слідуй за розбитим черепом" Л. Горобець

Це та книга, яку, на мій погляд, варто перечитувати.

Книга-мандрівка у таємниці минулого (та трохи майбутнього), що розкриває читачеві загадки природи. Ця книга дає змогу краще зрозуміти себе зсередини, зазирнути туди, куди зазвичай неможливо поглянути за життя. Так званий внутрішній світ людини зазвичай бачить хіба що патологоанатом, у рідких випадках ще хірург та рентгенолог/уздіст. З цією книгою туди зможе зазирнути й читач, і навіть глибше - у прірву мільйоноліть еволюції.

Однозначна вподобайка. Але що маю зазначити - цю книгу треба читати у паперовому варіанті. Звісно, її можна придбати й в електронному виді (а я ж зі свого паперового примірника роблю пдф усіх своїх книжок), АЛЕ не переоцінюйте себе. Вам доведеться постійно звертатись до приміток, а тачніше до переліку кісток, що про них йтиметься мова. Кожну кістку автор позначив номером, за яким можна прочитати про неї у переліку перед змістом книги. Зрозуміло, що в електронній версії буде складно щоразу повертатись до нього. Паперову книгу легше відгортати куди треба, а потім продовжити читання.

Що ж стосовно змісту книги, то це ідеальна лекція з анатомії та еволюції, викладена доступною мовою на трьохста сторінках. У цій книзі є майже все (або навіть взагалі усе), що хотілося б знати про те, як виникло життя та яким чином перетворилося на ту фауну, що ми маємо зараз. Автор дуже розбірливо пояснює на прикладі скелету що люди успадкували від риб-пращурів, як воно змінювалося в пращурів-амфібій та врешті решт дісталося нам.

І, що головне, ця книга дає зрозуміти - людина не є вінцем природи. Ми є лише одним з видів тварин, які ідеально пристосувались до виживання. І ми пристосовуватимемось далі. Наша еволюція не завершена. Колись буде інша людина й інший вінець природи, можливо так само далекі від нас, як ми від мавпоподібних пращурів.

[kittixu4]

ᦂ : 👋🏼 ࣪ »  ідеї, як назвати свій тґ канал ! ( ♡ )  🍰  !?   .  ⊹  🦷 ↺

:: 🕯️ крамниця комфорту ¡!

:: 📼 солені льодяники ¡!

:: 🥠 дощик накрапає ¡!

:: 🌟 мальовничість ¡!

:: 🎩 безкінечна мандрівка ¡!

:: 🍰 весняний потяг ¡!

[crbfranko]

Пізнавальна мандрівка «Цікава Україна: ріки та озера» 24.09.24 ЦРБ ім. І. Франка

[cbspodil]

Пізнавальна мандрівка «Обережним будь завжди!» 12.09.24 РБ №123

[booksstigmasun]

Моя темна Ванесса (Кейт Елізабет Рассел)

Іноді мене дивує, як легко я ввожу в оману інших, навіть на маючи наміру цього робити.

Мама каже, що не можна аж так поринати у свої почуття - у житті завжди буде щось сумне, тож таємниця щастя полягає в тому, щоб не дозволяти собі занурюватися в негатив.

Зосереджуватись на комусь одному геть нездорово.

Якщо ви щось винесете із цього кабінету, нехай це буде думка про те, що світ складається з безкінечно переплетених історій, і кожна з них правдива й справедлива.

Я неохайна, а це ознака слабкості, серйозний недолік.

Якщо вірити матері, моя найгірша звичка - відбиватись від компліментів, принижуючи себе. Треба навчитись приймати схвалення. Вона каже, що все або зводиться до впевненості, або до її браку.

Іноді я забуваю, скільки йому років; раніше думала, що різниця між нами скоротиться, коли я стану старша, але вона не змінилась.

Утім, собаку легко завоювати, це значно простіше, ніж з людьми.

Зустрічатись з людиною, яка ненавидить твого собаку, - це справжня зрада.

Вона не прославляє вибір іти проти течії, а іронічно звертається до марності вибору. Він говорить, що, вірячи в те, що життя дає нам безкінечні можливості, ми відсторонюємося від жахливої правди: життя насправді - хіба що мандрівка в часі, поки внутрішній годинник веде відлік до останньої, смертної миті.

Ми народжуємось, живемо, помираємо, - провадить він, - і те, що ми обираємо посередині, все те, над чим ми гартуємо день у день, зрештою нічого не вартує.

Чорні джинсі, чорна футболка, чорна шкіряна куртка, чорні берці - уніформа літніх панків, із якими я найчастіше нині й опиняюсь, - чоловіків, яких начебто заводить сила, але при тому вони можуть впоратися лише з жінками, котрі вдають із себе дівчаток.

Я починаю розуміти: що довше зось зходить тобі з рук, то більш необачним стаєш, аж поки мало не бажаєш бути спійманим.

Вона не розуміла того, який це жах: дивитися, як твоє тіло грає головну роль у тому, на що не погоджувався твій розум.

Вона нависає над тобою, ця загроза насильства. Цю небезпеку вбивають тобі в голову, поки вона не починає здаватися невідворотною. Виростаєш, питаючи себе, коли ж це станеться.

-Бо це нечесно. -Що нечесно? -Що я все переживала, а ти - ні. -Погоджуюсь, те, що ти страждала - нечесно, але якби я так само страждав, чесніше не стало б. Тільки страждань стало б більше.

Не зважаючи на те, що зависло поміж нами, на свій гнів, своє приниження і біль. Вони здаються справжніми чудовиськами - всі ці невисловлені речі.

Жахливо, коли одна людина примушує тебе до безпорадності. Проте приниження перед цілим натовном...не хочу казати, що це гірше, це просто інакше. Це жорстка дегуманізація, особливо у випадку з дитиною.

Стрейн каже, що мені слід розібратися з небажанням дорослішати, що в моєму віці всі схильні почуватися жертвами. - Молодим жінкам особливо важко чинити цьому опір, - каже він. - Світ зацікавлений у тому, щоб ви почувались безпорадними. Він каже, що наша культура вважає стан жертви продовженням дитинства. Тож коли жінка оюирає віктимність, вона звільняє себе від відповідальності, і це спонукає інших дбати про неї - саме тому, раз обравши віктимність, вона обиратиме її й надалі.

Різниця між зґвалтуванням і сексом - ставлення до цього. "Як сучка не хоче, то й пес не скоче", хіба ні?

Він завжди буде старим. Мусить бути. Тільки так я зможу залишатись юною і стікати красою.

"Майже всі кульбаби вже перетворились із сонць у місяці".

-Просто я відчуваю...- Я тисну долонями обі на стегна. - Я не можу втратити те, за що так довго трималась, розумієш? Обличчя в мене кривиться від болю, з яким я все це виштовхую. - Мені просто дуже потрібно, щоб це була історія кохання. Розумієш? Дуже, дуже потрібно. -Розумію, - відповідає Рубі. -Бо якщо це не історія кохання, що тоді? - Я дивлюсь в її скляні очі, у обличчя, сповнене співчуття. - Це моє життя, - кажу. - Це було всім моїм життям.

Навіть нікого не скривдив, хоча "кривда" - дуже суб'єктивне поняття. Подумати лише, скільки болю ми бездумно завдаємо.

Старший чоловік використовує дівчину, щоб самоствердитися - як легко така історія перетворюється на кліше, якщо подивитися на неї без романтичної розфокусовки.

Він чоловік, який хоче бути хорошим, і я як ніхто знаю, що найпростіший шлях до цього - обрубати те, що робить тебе поганим.

Я була очевидною ціллю. Він обрав мене не тому, що я була особлива, а тому, що був голодний, а мене було легко взяти.

Як швидко люди примирливо піднімають руки, кажучи: "Всяке буває", чи "Навіть якщо він щось зробив, не могло ж усе бути аж так погано", чи "Як я міг це зупинити?". Виправдання, які ми для них вигадуємо, - жахливі, але вони ніщо проти того, як ми виправдовуємо себе.

Що ми могли зробити? Ми були просто дівчатами. Я знаю, що вона має на увазі: ми не обирали бути безпомічними, світ змішівав нас бути такими. Хто нам повірив би, хто цим переймався б.

тепер я бачу те, що мало б бути очевидним: вона розгублена і шукає способу зрозуміти все це - його, себе саму, те, що він зробив і чому це досі не відпускає, попри те, що нічого особливого начебто й не сталося.

***

Дуже реалістично описана книга. Це вам не казка з хорошим кінцем. А в житті, взагалі, буває "хороший кінець"?

Дитина, яку в певному сенсі недолюбили. Якій важко і страшно. Самотньо. Одного слова від дорослого чоловіка: "незвична" вистачає, щоб закрити усі внутрішні діри тієї дитини.

Чоловік, який має нахили. Чи, певно, відхилення. Який знаходить легку здобич. Маніпулює, бреше і використовує її як щит. Хоча ж ніби-як дорослі повинні захищати дітей, а не навпаки.

Сподобалось, що авторка не прикрашає наслідки цього зв'язку..хоча й для жертви...Жертви? В книзі вона так не думає. Дитина звинувачує себе. Бере на себе відповідальність. Тобто вона показана не тільки жертвою.

Страх, біль, приниження, непорозуміння, залежність, слабкість.

Вам буде боляче. Вам буде бридко. Вам буде шкода і ні, одночасно.

[maks-bookman]

Тетяна Пахомова «Карпатське танго»

Тетяна Пахомова «Карпатське танго»

Моє перше знайомство з Тетяною Пахомовою видалось вдалим.

«Карпатське танго». Ця книга привернула мою увагу назвою. Нібито звучить гарно, а ніби поєднали дві несумісні речі. Але тим мені й було цікаво прочитати цю книгу.

Книга, на мій погляд, написана не за традицією. Тут не має поступового навантаження від початку до кінця.

Тут навантаження спочатку навалюється, а до кінця вже все йде повільно. Це можна порівняти з народженням людини.

 Й мені здається, що це не спроста авторка так задумала. По сюжету все починається у радянському союзі, де життя було на цукор. Тому й напруга.

А потім все продовжується у різних країнах і закінчується в Україні, після розпаду союзу. За кордоном життя більш менш має баланс. Тому й життя пахне «свободою». А кінець книги в Україні. Повернення до коріння, спокута, переосмислювання життя.

Історія, яку нам розповіла авторка, це історія хлопчика з Карпат, який вирвався з лап радянського союзу, завдяки шлюбу з кубинкою та своєї наполегливості в навчанні на доктора. Його особисте зростання, як людини та спеціаліста у різних галузях.

Мені історія сподобалась. Тетяна Пахомова показала, як міняється людина під впливом обставин, місця проживання, та чужою культурою. Було цікаво читати про життя у різних країнах.

Сюжет живий, цікавий.

Він умовно поділяється на декілька частин. Життя у радянському союзі, навчання, перше кохання. Життєва історія про людей, про проблеми, про наболіле. Далі життя на Кубі, потім Гондурас, Бразилія і в кінці Україна. Ця мандрівка довжиною у життя. Але в кожній частині головний герой наполегливо вчиться, завойовую довіру людей, отримує досвід, любить свою сім’ю.

І все нібито складається добре, але життя є життя. Воно не завжди дає нам стовідсоткову радість, трапляються й негаразди. Головний герой завжди прагнув свободи й він її отримав. Але прийшлось за це заплатити.

В книзі прослідковується тонка філософська лінія про свободу.

Ця лінія теж має свій особливий сенс. Вона показує, що герой хоч і думав що отримав свободу, але трагедія у сім’ї, довела що це не так.

Ще один натяк на це, було у діях головного персонажа. За все своє життя за кордоном він не згадував про свою родину, яка залишилася у союзі. Ні про батьків, ні про сестру, ні про бабцю. Але згадував Львів, порівнював його з іншими містами.

Можливо так він розумів цю свою свободу. А потім знову пошук свого міста у світі, знову метання, знову роздуми.

Лінія кохання сподобалась. Головний герой проніс своє кохання крізь життя. Й це кохання врятувало його.

Було таке відчуття, що головний герой грався у зміни, у свободу. А коли повернувся на батьківщину через 30 років, став самим собою, отримав те, що шукав все життя. Переосмислив свій життєвий шлях.

Книга неоднозначна. Можливо треба перечитати ще раз, щоб проаналізувати авторський задум. Та й назва залишає багато питань. Чому «Карпатське танго»? Можливо Карпати, це просте порівняння. Гори, це як життя. Підйоми та падіння. Вершина – ціль. Покорив її, пішов до наступної. І так все життя. Від вершини до вершини. А Танго - це подорож по житті. Мандрівка.

Якщо сильно задумуватись про книгу, то вона виходить сумна. Людська драма.

Глибока й неймовірна. Мені здається, що я так й не зрозумів до кінця книгу. Що є щось, що пройшло повз мене.

**********************************************************************

А вам сподобалась ця книга? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

**********************************************************************

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Тетяна_Пахомова  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською#читаюукраїнськихавторів     

[fotoinform]

Сьогодні з ігровою навчальною програмою під назвою «Безпечна мандрівка» працівники Служби порятунку завітали до дитячого садочку «Дзвіночок» в обласному центрі.

[homebody-lu]

Кожного дня дивуюсь квітам навколо. Важко повірити, що зима позаду. Відключення світла, холод і повна темрява здаються чимось дуже далеким, наче трапилось не зі мною. Думками часто занурююсь у минуле. Без будь-яких емоцій чи прив’язок, просто цікаво згадувати як було 4 роки тому. Якою сліпою і наївною я тоді була. Трохи навіть сумую за тим часом, коли можна було покладатись на долю і вірити у щось більше. Зараз тільки логіка і холодне серце.

Почуваю себе краще. Присутність Інни терапевтична: вже здійснили з нею дві поїздки, а через тиждень вирушимо в гори. Це буде моя перша самостійна мандрівка на гірський хребет. Варто зазначити, що ми абсолютно до нього не готові: без взуття, курток, спорядження. Та мені подобається ця наша відстороненість і впевненість, що все буде добре.

Після повернення з гір Інна поїде у Німеччину. Мені важко сказати, що буде зі мною. Та зараз мені на диво добре, і на цьому, мабуть, варто сконцентруватись. Купила собі рожевий лонгслів і тішусь - дрібнички формують настрій. Просиділа декілька годин на літньому майданчику, пила комбучу і спілкувалась з дівчатами. Так безтурботно, тепло та невагомо. Таким хочу відчувати літо.

[uaretailnews]

На початку січня в Києві відкрився автозаправний комплекс WOG в новому концепті

На початку січня 2023 року в Києві на Севастопольській площі, 5, після реновації відкрився автозаправний комплекс WOG. Головна його особливість – це докорінно переосмислена мандрівка споживачів та зміна клієнтського досвіду, пише RAU. Про ключові особливості цього об’єкта розповідають технічний директор мережі АЗК WOG та керівник проєкту реновації Наталя Карапата та директор з маркетингу мережі АЗК […] ► Почитать подробности: Ритейл в Україні https://ift.tt/oufgrt2

[ukrgleb]

Сьогодні я побачив ребят що грали на пляжі у волейбол, 18-20 років. Врожлива дівчина… І хлопці підкатують до неї з дурними жартами. Так закортіло на мить знов стати дурним і зеленим, незграбним і грати з ними у волейбол, посміхатися та таємно мріяти…

Але роки навчають і дають якусь мудрість, муки що ти пережив роблять тебе розумнішим і стабільнішим. У цих хлоп‘ят та дівчат все попереду: симпатії, біль, муки, побачення, непевність, помилки. Життя вчить тебе необхідному.

Я ж у неділю їду в Мукачево, я не знаю чому мене так тягне на Закарпаття, ніби там якось не так люди живуть, хоча я певен що не так. Так що я вже звільнився з роботи, купив квитки, повоював з бабусями за сина, релізнув оновлення імортала четверте, назбирав трошки грошей. Загалом більш вдалого моменту для далекої подорожі важко знайти.

Всім кажу що їдемо на тиждень подивитися місто чи щось таке, але на 90% я певен що мені там сподобається, і тоді ра всі 100% я буду прагнути залишитись. Але побачимо, не кажи гоп, так би мовити.

Кіріе елейсон, Боже благослови.

[artemoliynik]

Олійник Артем Укрзалізниця і мої подорожі

Я, Олійник Артем, Укрзалізницю для подорожей обираю не просто так. Для мене це найбільш комфортний вид транспорту, так як у дорозі можна нормально відпочити, поспілкуватись з сусідами по купе, а головне швидко і дешево дістатись до пункту призначення.

[crbfranko]

Екскурсія «Мандрівка книжковим містом» 02.07.24 УПБ №11

[cbspodil]

Етнографічна мандрівка «Масляну святкували, люту зиму проводжали» 13.03.24 ім. Г. Чубач