andriy-lysenko

[andriy-lysenko]

Правий поворот проти України може бути не за горами

Переклад статті з поштової розсилки The Washington Post

У віртуальному зверненні до Генеральної Асамблеї ООН минулого тижня президент України Володимир Зеленський чітко дав зрозуміти фінал. Він відмовився від поступок Кремлю, закликав до військової допомоги, щоб допомогти «повернути український прапор на всю територію», і закликав міжнародне співтовариство покарати Росію за вторгнення в його країну та звірства, які російські війська скоїли після цього.

«Росія буде змушена припинити цю війну, війну, яку вона розпочала, – сказав Зеленський. – Врегулювання на іншій основі не буде».

Український президент отримав овації після завершення свого виступу, що свідчить про світову симпатію до його справи. Не дивлячись на розчарування Києва двозначністю країн «позаблокового» світу, багато з яких підтримували дру��ні стосунки з Москвою під час війни, українські чиновники мали підстави почуватися підбадьореними після того, як дипломати направили численні суворі докори Росії на адресу ООН. Занепокоєння щодо Москви стало ще більш виразним після того, як минулого тижня вона зробила два кроки до ескалації — дала дозвіл на проведення незаконних, фіктивних «референдумів» у контрольованих Росією районах України, водночас наказавши частково мобілізувати ще близько 300 000 російських військ.

Навіть більш «нейтральні» держави висловили своє несхвалення воєнних дій Росії, які багато хто вважає такими, що порушують міжнародне право та принципи Статуту ООН. Міністр закордонних справ Китаю Ван І наполягав, що «суверенітет і територіальна цілісність усіх країн повинні поважатися». Його індійський колега Субрахманьям Джайшанкар застеріг від того, щоб «кричущі напади, скоєні серед білого дня», залишалися «безкарними».

Але навіть якщо міжнародне становище Росії зазнає подальших ударів, Україна має підстави для занепокоєння щодо зміни вітру в західних демократіях. Аналітики вже давно стурбовані стійкістю Заходу в захисті України, усвідомлюючи стурбованість щодо різкого зростання цін на енергоносії та старі підозри щодо ліберального істеблішменту в Брюсселі та Вашингтоні. Ця рішучість здебільшого збереглася, коли ми вступаємо у восьмий місяць конфлікту. Але опитування показують слабку зацікавленість деяких виборців у підтримці України, не в останню чергу через те, що їхні економічні проблеми їм ближчі.

На виборах Європа спостерігає мінімальний сплеск традиційно євроскептичних, дружніх до Росії політичних фракцій. Ультраправі виявилися головними учасниками коаліційних переговорів у Швеції. А в неділю італійські виборці обрали, ймовірно, коаліцію правих партій на чолі з ультраправими «Братами Італії» та харизматичним політиком Джорджією Мелоні.

Сама Мелоні риторично підтримувала Київ в останні місяці, але ключові союзники не приховували своєї прихильності до Кремля. Голова Ліги нативістів Маттео Сальвіні засумнівався в ефективності санкцій проти Росії. Сільвіо Берлусконі, колишній прем’єр-міністр Італії, цього місяця виступив на італійському телебаченні, щоб захистити Путіна, свого давнього друга, на світовій арені.

«Путіна до цієї спецоперації підштовхнули російське населення, його партія та його міністри, — сказав Берлусконі. – Війська мали зайти, за тиждень дійти до Києва, замінити уряд Зеленського на порядних людей і потім піти. Натомість вони зіткнулися з опором, який потім підсилювався зброєю всіх видів із заходу».

Претендент від лівоцентристів Енріко Летта різко відповів: «Ці коментарі демонструють, що в частині нашої виборчої системи, з правого боку, але не тільки, є ті, хто, коротко кажучи, каже: “Давайте зупинимо цю війну, давайте дамо Путіну те, що він хоче”. Я вважаю це неприйнятним».

Правда, опитування в Європі після вторгнення 24 лютого показують значне падіння схвалення Росії та Путіна серед правих популістських партій, особливо в Італії. Але, як зазначає нещодавнє дослідження Pew, ці праві партії все ще залишаються набагато позитивнішими щодо російського режиму, ніж решта громадськості в їхніх суспільствах. Такі настрої лежать в основі суперечливої запланованої поїздки політиків німецької ультраправої партії AfD до контрольованих Росією територій України, яку було скасовано минулого тижня лише після масової негативної реакції на можливість обраних німецьких посадових осіб прямо підтримати пропагандистську машину Путіна.

Оскільки війна затягується, як серед українців, так і серед західних стратегів є побоювання, що громадський скептицизм щодо наслідків санкцій проти Росії, яка спричинила стрибок цін на енергоносії в Європі, та значних фінансових витрат на підтримку Києва може зрости. Існує також ризик зростання байдужості. Pew нещодавно виявив, що менше американців стурбовані перспективою поразки України, ніж вони були навесні, і значна більшість вважає зараз, що поточна допомога Україні є достатньою.

Це не дивно, враховуючи десятки мільярдів доларів підтримки, які вже виділила адміністрація Байдена. Pew також виявив, що американські республіканці вірять, що їхній уряд дає занадто багато Україні. Відраза до вартості війни впливає на майбутні проміжні вибори, тоді як частина республіканців, — яку підтримує колишній президент Дональд Трамп і культивує сумно дружній до Путіна ведучий Fox News Такер Карлсон, — давно симпатизує путінській Росії.

«Я вважаю, що ми на тому етапі, коли ми виділили Україні достатньо грошей», — сказав цього місяця Дж. Д. Венс, кандидат від Республіканської партії в Сенат від Огайо.

Експерти вважають, що цей раунд санкціонованого Конгресом фінансування України може стати останнім, який безперешкодно пройде через американський законодавчий орган. «Було б надто спрощено говорити, що на даний момент це одна проблема. Але виборці розмовляють з консервативними членами Конгресу, – сказала Politico Маккензі Іґлен, експерт із питань оборони правоцентристського Інституту підприємництва Америки. – Це справді йде від низів до Вашингтона, а не навпаки».

Тим часом демократи опиняються в незвичайно жахливій позиції порівняно зі своїми внутрішніми суперниками. «Українці досягають серйозних успіхів і, ймовірно, продовжуватимуть прогресувати в наступному році, — сказав The Washington Post сенатор Кріс Мерфі. – Якщо республіканці переможуть у Палаті представників і почнуть просочуватися відомості про те, що вони закінчили фінансувати Україну, це матиме потенційно катастрофічний вплив на моральний стан українців та їх здатність вести боротьбу».

[andriy-lysenko]

Що фейкові референдуми на окупованих Росією територіях України можуть означати для обох країн

Переклад статті Аніші Колі з Time.

Чотири окуповані Росією українські області з п’ятниці голосуватимуть, чи хочуть вони приєднатися до Російської Федерації, чи залишитися у складі України. Москва оголосила, що Луганська, Херсонська та частково контрольовані Росією Запорізька й Донецька області візьмуть участь у референдумах з 23 по 27 вересня. Україна та міжнародне співтовариство висловлюють обурення тим, що вибори точно будуть фейковими, схожими на референдум 2014 року в Криму. Його результати викликали серйозні суперечки, їх назвали фальсифікованими і не визнали іноземні держави, однак через кілька днів Росія офіційно анексувала Крим.

Колишній президент і нинішній заступник голови Ради Безпеки Росії Дмитро Медведєв заявив, що референдуми знову повернуть ці території до складу Росії, що це буде «незворотним», і що це дозволить Кремлю застосувати «всю можливу силу для самозахисту».

Ось що вам потрібно знати: чому Росія закликає до референдумів?

Російське вторгнення в Україну триває вже сім місяців, і українські війська продемонстрували набагато більшу стійкість, ніж очікувала Росія.

«Вони почали готувати цей референдум ще тоді, коли думали, що візьмуть Київ за три дні та влаштують військовий парад з Путіним», — каже Костянтин Сонін, професор Чиказького університету, який розуміється на російських політичних та економічних питаннях.

Президент Росії Володимир Путін ініціював вторгнення, бо хоче, як він стверджує, звільнити українців від репресивного режиму. Частково обґрунтування цього побудоване на уявленні, що в Україні є значна частина етнічно російського населення, яке потребує возз’єднання з батьківщиною.

«В Україні мільйони [етнічних] росіян. Також є десятки мільйонів російськомовних українців. Путін постійно плутає ці дві групи, – каже Сонін. – Є відносно невелика частка людей, які хочуть бути в Росії. І ще менше тих, хто хоче за це боротися».

Опитування показує, що дуже мало людей в Україні мають бажання приєднатися до Росії. Швидше за все, експерти стверджують, мотивом війни Путіна було запобігти приєднанню України до Організації Північноатлантичного договору (НАТО).

«Ніщо з того, що ми спостерігали за останні кілька місяців чи років, не свідчить про те, що більшість етнічних росіян або російськомовних в Україні хотіли б бути частиною Російської Федерації», — сказав TIME Томас Грем, колишній спеціальний помічник президента та старший Директор у справах Росії при Джорджі Буші.

«Я думаю, що цей крок пов’язаний з невдачами, яких Росія зазнала на полі бою за останні кілька днів і тижнів. Це відповідь на тиск, який Кремль відчуває з боку жорстких критиків усередині Росії, які вимагають більшої агресивності у війні в Україні», – додав він.

Росіяни втомилися від війни, яку Путін взагалі заперечує. Конфлікт, названий «спеціальною військовою операцією», вже не має потужної підтримки в Росії після останніх втрат.

«Анексуючи ці території, тим самим приєднують їх самої Росії, і те, що в Україні було “спеціальною операцією” для захисту Донбасу та російськомовного населення в Україні, тепер стає конфліктом — можливо, і війною — для захисту території Росії», – пояснює Грем.

Конституція Росії 1993 року після розпаду Радянського Союзу закріпила країну як демократичну республіку. У країні часто відбуваються вибори, але останніми роками стався відкат демократії. Авторитарний режим Путіна – корупція та порушення прав людини, які підтримують контр��льовані засоби масової інформації, маніпулювання виборами. Хоча це придушує більшість політичного інакомислення, ілюзія чесних виборів є давнім жителем російської політики, згідно з даними дослідницьких груп, таких як Інститут Брукінгса.

Як проходитиме голосування?

Сонін і Грем пояснюють, що результати референдуму майже напевно будуть на користь приєднання до Росії, але вони також будуть повністю сфабриковані. «По суті, починаючи з 2019 року, вибори в Росії нічого не репрезентують», — каже Сонін.

Росія має добре задокументовану історію придушення виборців. Сонін говорить, що «реальні дані виглядають не так», описуючи російський референдум у Криму 2014 року, який передував анексії території. За офіційними підрахунками, 96% виборців хотіли приєднатися до Росії, прийшли 83% виборців. «Дані мають штучно низьку дисперсію. В принципі, всі дільниці повідомляють про схожу явку і схожі результати», – каже Сонін.

З точки зору логістики, кажуть експерти TIME, референдум, імовірно, буде схожим на референдум у Криму 2014 року, проходитиме під жорстким контролем російських військових і матиме обмежену явку, враховуючи те, що мільйони жителів покинули ці контрольовані Росією українські території після ескалації.

«Влада навряд чи встигла перевірити списки виборців, створити відповідні виборчі пункти (та) переконатися, що виборчі умови існують», — вважає Грем.

Чи є референдуми передвісниками анексії?

Росія офіційно не оголосила про анексію будь-якої з цих українських територій, але експерти кажуть, що референдуми є ознакою того, що анексія цілком можлива.

Анексія може бути приводом для святкування в Росії, каже Грем, але «міжнародне співтовариство цього не визнає». Україна та її західні союзники, зокрема США, заявили, що не визнають російської анексії українських територій.

Однак у випадку анексії спосіб життя українців у цих окупованих регіонах може різко змінитися за одну ніч. «Відтоді там діятимуть усі російські закони, вони введуть російську адміністрацію, — каже Грем. – Вони вже перевели освіту на російську програму. Мета полягає в тому, щоб ці регіони юридично і на практиці виглядали як звичайні російські».

Чи змінить це траєкторію війни?

Україна заявила, що не відступить у відповідь на референдуми чи загрозу анексії. Глава МЗС країни Дмитро Кулеба наголосив, що референдум не завадить Україні продовжувати «звільняти свої території». Сонін і Грем погоджуються, що цей крок навряд чи суттєво вплине на хід війни.

Є, втім, один фактор, який зміниться, якщо Росія юридично визнає частини України частиною Російської Федерації — навіть без міжнародного визнання — на цих територіях почне діяти російська доктрина щодо ядерної зброї. Це означає, що, якщо українські сили атакуватимуть російські війська в межах цих анексованих територій, Кремль може розглядати це як напад на саму Росію та матиме правові підстави використовувати ядерну зброю для свого захисту.

Це, у свою чергу, може «стримати Захід від надання Україні складнішого озброєння у більшій кількості, зброї, яку українці досить ефективно використовують на полі бою», — говорить Грем.

Путін перебуває при владі 18 років і дав зрозуміти, що має намір балотуватися на наступний термін у 2024-му. Ймовірно, референдум не змінить кардинально війну, але свідчить про те, що Путін збирається робити все можливе, щоб перемогти.

[andriy-lysenko]

Який коронавірус? На Генеральній Асамблеї ООН війна затьмарила пандемію

Переклад статті Адама Тейлора зі свіжої поштової розсилки The Washington Post

Цього тижня лідер вільного світу оголосив про «закінчення» пандемії. Президент Байден зробив це зауваження під час інтерв’ю 60 Minutes, яке вийшло в ефір у неділю. Його заява здивувала офіційних осіб Білого дому, які швидко спробували її «відкотити», побоюючись, що вона вплине на спроби адміністрації збільшити фінансування боротьби з пандемією.

Коли світові лідери зібралися цього тижня в Нью-Йорку на відкриття Генеральної асамблеї ООН, довелося задуматись, чи має рацію Байден. Цьогорічний тиждень відкриття став першим, який проводився повністю офлайн з початку пандемії. Ця подія була віртуальною у 2020 році та гібридною у 2021 році.

Цього тижня навіть з’явилися відчутні ознаки нового життя після пандемії. Теми обговорення ООН також змінилися: минулого року Covid-19 домінував у розмові, а сам Байден паралельно організовував саміт про глобальні зусилля щодо вакцинації та зобов’язався імунізувати 70 відсотків із 8 мільярдів людей у світі протягом наступного року.

Але цього року все інакше, хоча й не краще. Міжнародна спільнота перейшла від пандемії до війни та хаосу.

Вторгнення російських військ в Україну 24 лютого продовжує спричиняти хвилі економічного та політичного шоку, причому цього тижня Москва закликає до «часткової» мобілізації та погрожує ядерною зброєю. Жорстокі репресії в Ірані поставили під сумнів будь-який дипломатичний прогрес, якого можна було б досягти щодо ядерної зброї Тегерана.

Конфлікти спалахнули і в Ефіопії та вздовж кордону Вірменії та Азербайджану, тоді як Вашингтон і Пекін залишаються опонентами. Тим часом світова економіка дійшла до межі, а смерть королеви Єлизавети II привернула увагу всього світу.

Організація Об’єднаних Націй майже забула про пандемію, а минулорічні обіцянки лишилися невиконаними. Коли Байден виступав на Генеральній асамблеї торік, він 10 разів сказав слова «Covid-19» і 6 разів - «пандемія». Цього року він зосередився на протидії Росії та іншим авторитарним державам, лише тричі сказавши «Covid-19» і один раз згадавши «пандемію».

Байден не досяг своєї мети щодо глобальної вакцинації. Правозахисні групи заявили, що менше 1 з 5 людей у країнах з низьким рівнем доходу були повністю вакциновані, тоді як 56 відсотків людей у країнах із рівнем доходу нижче середнього зробили щеплення.

«Наша неспроможність застосувати вакцини справедливо — це гучна глобальна помилка — помилка, яка коштувала життів і засобів до існування та призвела до продовження пандемії для всіх нас», — заявив Том Харт, президент кампанії ONE Campaign.

Були також деякі менш відомі події. Зокрема, Глобальний фонд боротьби зі СНІДом, туберкульозом і малярією в середу зібрав 14,25 мільярда доларів на своїй сьомій конференції. Захід, організований Байденом, наблизив країну до цілі у 18 мільярдів доларів на наступні три роки.

Також точилися дискусії щодо підготовки до наступної пандемії. У четвер я був модератором дискусії, спонсором якої виступив Південноафриканський технологічний та навчальний центр за підтримки Всесвітньої організації охорони здоров’я. Центр має на меті започаткувати глобальну мережу дослідницьких центрів вакцин у країнах, що розвиваються.

Ідея полягає в тому, що хаб навчатиме, як зробити, щоб, коли світ зіткнеться з наступною пандемією, багатії не змогли накопичувати запаси вакцини. У цих зусиллях є перші ознаки успіху.

Південноафриканська компанія Afrigen Biologics, яка працює в хабі, вже випробовує потенційну вакцину від коронавірусу. Також розпочато роботу над щепленням від туберкульозу.

«До нас звернулися провідні науковці ВІЛ-спільноти», — сказав Петро Тербланш, виконавчий директор Afrigen, на конференції, яку організувала адвокаційна група Public Citizen.

ВІЛ є однією з багатьох хвороб, яку експерти сподіваються викорінити за допомогою мРНК-вакцини.

Сум’я Свамінатан, головний науковий співробітник ВООЗ, визнала, що центри можуть не мати значного впливу на пандемію Covid-19 — до появи на ринку вакцини Afrigen ще можуть лишатися роки, — але систему потрібно запровадити зараз, на майбутнє. «Єдиний спосіб вирішити цю проблему — це довгостроковий погляд, а не швидке втручання», — сказала вона.

Проблема в тому, що уряди в усьому світі не завжди бачать перспективу. Британія довгий час була лідером у фінансуванні охорони здоров’я, але в середу приголомшила, коли офіційні особи не змогли пообіцяти нових надходжень на поповнення Глобального фонду Байдена. За нового прем’єр-міністра Ліз Трасс Британія значно скоротила свої бюджети допомоги.

Девід Леммі, член британської опозиції, зазначив, що країна пообіцяла надати Україні щонайменше 2,6 мільярда доларів військової допомоги в 2023 році. Країни, які потребують допомоги, напевно, також будуть знати про це, сказав він Guardian. «У минулому я говорив, що зовнішня політика Британії стала занадто трансакційною, але це навіть не трансакційна політика. Це просто непродумано», – зазначив він.

Тим часом президент Південної Кореї Юн Сук Йоль спричинив невеликий дипломатичний скандал, коли заявив на заході Байдена: обіцянка президента США виділити 6 мільярдів доларів на боротьбу зі СНІДом, туберкульозом і малярією може не пройти через Конгрес. «Буде принизливо для Байдена, якщо ці ідіоти не приймуть це в Конгресі», — в кулуарах почули, як Юн сказав групі помічників.

Але й без Конгресу Сполучені Штати ще не профінансували проект концентраторів мРНК, який потенційно може вплинути на ситуацію за скромну ціну.

Хаб у Південній Африці очікує, що протягом наступних чотирьох років йому знадобиться близько 100 мільйонів доларів США, наразі зібрано лише 67 мільйонів.

Для проекту дефіцит у 34 мільйони доларів — великі гроші, але це також приблизно половина вартості винищувача F-35. І це лише невелика частина з мільярдів військової допомоги, яку Сполучені Штати пообіцяли надати Україні цього року.

[andriy-lysenko]

Росіянин (і кропивничанин) Нікіта Волгін: «Мрію взяти участь у відбудові Харкова»

— Батько розійшовся з мамою давним-давно, коли я ще був маленьким. Мама в Пітері зараз, а він — десь ніби в Краснодарському краї, — волонтер ГО «Територія успіху» Нікіта Волгін говорить швидко, хоча українська дається йому непросто. — Наприкінці лютого прислав мені смс: «Ти з 2014 року не хочеш жити в росії, то тепер росія йде до тебе». А я відповів: «Ти ж в курсі, куди поплив рускій корабль? І тобі туди ж». Не говорить тепер зі мною, ну і невелика… як це, потєря?

— Втрата.

— Так, втрата! Невелика втрата, тим паче, ми і так спілкувалися пару разів на рік.

Нікіта Волгін до 2014 року жив у Санкт-Петербурзі зі своєю дружиною (кропивничанкою) та малим сином. Мав бізнес - інтернет-магазин та спортивний онлайн-ЗМІ. На відміну від дуже багатьох своїх співвітчизників Нікіта ніколи не був аполітичним. Ходив на антивоєнні мітинги, підписував звернення, платив штрафи. А після анексії Криму взагалі вирішив виїхати, бо себе в росії у майбутньому не бачив («або тюрма, або труна»):

— До 2014 року в мене було багато російських друзів. Зараз - може, двоє. Все почалося з Криму. У 2014-му, коли я вже був тут, мені телефонував приятель і розпитував, як я тут почуваюся, чи не вбивають мене бандерівці. «Все нормально, — кажу. — Не городи нісенітниць». А потім, трохи згодом, коли я ненадовго приїжджав у Пітер, цей же знайомий заявив: «Ну, розкажи тепер правду, бо коли я з тобою по телефону говорив, у тебе, напевно, дуло до скроні було приставлене». Про що з ними спілкуватися? путін зробив, що міг: люди перестали думати.

У 2013 році ми купили маленький будиночок у Норвегії. Планували там відпочивати, але довелося виїхати на постійне проживання. В росії було просто небезпечно, в Україну я не міг приїхати через плутанину з документами. У Норвегії я зайнявся бджолярством, нині там дружина і син доглядають за шістьма бджолиними сімʼями, решту я продав.

З норвежцями у Нікіти не склалося. Хоч і володіє на пристойному рівні мовою, він не корінний житель. А таким пробитися серед нащадків вікінгів тяжко:

— У Норвегії взагалі важко чогось досягти вищого за середній рівень, якщо ти — не норвежець. Ну от уявіть собі: маленьке містечко, на одній вулиці — два кафе. В одному - дорого і несмачно, але його тримає місцевий житель. В іншому — дешево і за вуха від їжі не відтягнеш, але його власник, припустимо, поляк чи англієць. Постійно ходитимуть лише в перше, друге приречене на нерегулярні відвідування. Так і в мене не вийшло з бджолами, хоча пропонував взагалі супер екологічний продукт: мед у маленьких липових бочках. Не пішло, тим паче я вважався некваліфікованим працівником, бо не мав вищої освіти по бджолярству. Норвегія — дуже консервативна країна. У 2020 році я приїхав в Україну, щоб трохи відпочити від неї.

Наступним пунктом призначення для Нікіти й його родини мала стати Канада. Щоб зразу знайти там високооплачувану роботу, Волгін поступив у Дніпро (кібербезпека, мав отримати ступінь магістра). 20 лютого приїхав до Кропивницького навести порядок у квартирі, яку планував на час навчання здавати. А 24-го… Всі ми знаємо, що сталося рано-вранці 24 лютого.

— В армію мене не візьмуть, бо маю російське громадянство, — розповідає Нікіта. — Спитав у хлопців з тероборони, теж сказали, що не варто. Зрештою вирішив волонтерити, познайомився в чаті з Інгою Дуднік з «Території успіху» — ось так опинився тут. Я взагалі вважаю, що кожен, хто має паспорт громадянина рф, несе відповідальність за дії росії. Волонтерство - мій спосіб спокути, спосіб бути корисним хоч чимось, бо я відчуваю на собі провину. Значить, мало на антивоєнні мітинги ходив, неправильно, може, голосував… Як би там не було, але всі ми, росіяни, винні.

Нині Волгін - волонтер «Території успіху», координує роздачу допомоги в одному з кропивницьких гуманітарних центрів. Вивчає українську, щоб отримати нарешті («я при Порошенку завтикав якось, потім взагалі не до того було») громадянство.

На останнє - про плани на майбутнє - Нікіта Волгін відповідає дещо несподівано (хоча й сам по собі росіянин, який у центрі України допомагає постраждалим від росії, - теж не дуже звична картина):

— У мене є мрія. Після перемоги хочу взяти безпосередню участь у відбудові Харкова, у мене тепер є друзі звідти. Дуже красиве місто…

Фото: Ігор Філіпенко, CBN

[andriy-lysenko]

Путін підвищує ставки

Переклад статті з учорашньої поштової розсилки The New York Times, авторка оригінального тексту Яна Длуги

Зіткнувшись із серйозними невдачами через сім місяців війни, президент РФ Володимир Путін наказав призвати 300 000 резервістів, схвалив проведення поспішних референдумів для приєднання окупованих українських регіонів до Росії та зробив ще одну завуальовану погрозу застосувати ядерну зброю.

У зверненні до нації Путін не оголосив про повний національний призов, до якого російський провоєнний табір закликав тижнями, а натомість обрав «часткову мобілізацію» людей з військовим досвідом.

Він також заявив про підтримку референдумів у чотирьох областях України: Донецькій і Луганській на сході та Херсонській і Запорізькій на півдні. Це дозволило б оголосити регіони частиною Росії, як Крим у 2014 році.

«Якщо територіальна цілісність нашої країни буде під загрозою, ми, безумовно, використаємо всі наявні у нас засоби, щоб захистити Росію і наш народ, - сказав він. - Це не блеф».

Звинувативши Захід у прагненні знищити Росію, він попередив: «Наша країна також має різні засоби ураження, і деякі компоненти сучасніші, ніж у країн НАТО».

Відповідь

Західні лідери заявили, що наказ Путіна про часткову мобілізацію є визнанням невдач і відчаєм. «Очевидно, що Путін не знає, як з цього вийти», - сказав канцлер Німеччини Олаф Шольц в інтерв'ю The Times.

Виступаючи перед Генеральною асамблеєю ООН у Нью-Йорку, президент Байден звинуватив Путіна в прагненні знищити Україну та її народ, а також у підштовхуванні світу назад до ядерного протистояння. «Ядерну війну неможливо виграти, — сказав Байден, — і її ніколи не можна починати».

Всередині Росії

Крок Путіна свідчить про різку зміну стратегії. Протягом семи місяців більшість росіян могли більш-менш ігнорувати війну. Але тепер набагато більше росіян можуть бути призвані воювати. «Тепер від них вимагатимуть жертв», — написав у Telegram Олександр Баунов, старший науковий співробітник Фонду Карнегі за міжнародний мир.

Після виступу Путіна в мережі поширилися відео росіян, які протестують по всій країні. Станом на 23:30 за московським часом у 38 містах затримали понад 1342 людей, повідомляє група ОВД-Інфо, яка відстежує затримання по всій країні.

«Я не маю наміру помирати ні за Путіна, ні за вас», — кричав один молодий чоловік поліцейським у Новосибірську, йдеться у відео, опублікованому «Медіазоною». Його затримали.

У той час як провоєнний табір схвалював цей крок, інші кинулися покинути країну. Рейси з Росії в один кінець зросли в ціні та були розпродані.

Що стоїть за зміною стратегії

Промова Путіна була очевидною спробою відновити свою владу над усе більш хаотичною війною, яка підірвала його лідерство. «Російський лідер перетворив загарбницьку війну на захист батьківщини», – написав Роджер Коен в аналітичній статті.

«Підтримка Путіна падає — за кордоном, вдома та в армії, — написала Енн Епплбаум в The Atlantic. - Усе, що він зараз говорить і робить, — спроба зупинити цей спад».

Вплив на поле бою

На думку західних аналітиків, Росії може знадобитися деякий час для ефективного розгортання додаткових військ. «Пройде багато місяців, перш ніж вони зможуть бути належним чином оснащені, навчені, організовані та розгорнуті в Україні, — сказав Фредерік Ходжес, колишній головнокомандувач армії США в Європі. - І без потужної артилерійської підтримки ці нові солдати будуть чистим гарматним м’ясом, сидячи в холодних мокрих окопах цієї зими, поки українські сили продовжуватимуть наступ».

Наказ Путіна може ще більше знизити моральний дух російських військ, оскільки він безстроково продовжив контракти на службу з тисячами солдатів, які підписалися, думаючи, що служитимуть лише кілька місяців.

Російські депутати схвалили законопроект, який передбачає посилення покарання за такі злочини, як ухилення від військової служби, відмова виконувати накази та дезертирство.

Міністр оборони Сергій Шойгу заявив, що на сьогодні у війні загинули 5397 російських військових. Це був перший офіційний звіт про втрати з березня і набагато нижчий за західні оцінки - 80 000 російських солдатів, убитих або поранених.

Росія також стикається з серйозною нестачею техніки та озброєнь, замінити які стало важко через санкції.

Недавній розгром московських сил на північному сході виявив глибоку вразливість перенапруженої російської армії.

Поки російські війська на півдні України окопалися, сповільнюючи український наступ навколо Херсона, вони деінде борються. На сході українські війська з боєм повернулися на деякі території. Тим часом на окупованих територіях посилюється опір російському правлінню.

Великою перевагою українських військових перед російськими є воля до боротьби.

[andriy-lysenko]

«Дніпро-Кіровоград» купує втридорога коагулянт. Пояснення просте й складне водночас — економія

Обласне комунальне виробниче підприємство (ОКВП) «Дніпро-Кіровоград» у 2022 році планує закупити 500 тонн гідроксихлориду алюмінію по 35 000 грн за тонну. Продавець — він же посередник — купує, у свою чергу, коагулянт по 154 євро за тонну, або, за сьогоднішнім курсом НБУ, - по 5 640,35 грн.

Гідроксихлорид алюмінію - водний розчин гідроксихлоридів алюмінію загальної формули Al2(OH)nCl6-n, що відповідають у європейській класифікації коагулянтам типу РАС, та використовується для підготовки питної води, обробки поверхневих і підземних вод, а також очищення міських стоків.

Продавець (посередник) — кременчуцьке ТОВ «Гідрохім». За допомогою електронної системи закупівель Prozorro ми з’ясували, що підприємство купувало гідроксихлорид алюмінію (Donau PAC active) у DonauChem Kft (Угорщина) за ціною 154 євро за тонну (згідно з додатковою угодою №2 від 17.01.2022 до договору поставки №15/06/2021 від 15 червня 2021 року, ціна була актуальна до 30.06.2022).

У 2021 році ОКВП придбало коагулянт у ТОВ «Торговий будинок "Аква-Холдинг"» за 400 євро/тонну (за тодішнім курсом). Зі зміною постачальника, як видно, змінилася і вартість. Крім того, за законами воєнного часу, торги перестали бути відкритими, що дає можливість укладати угоди купівлі-продажу без розгляду пропозицій конкурентів.

Отже, ще раз, бо автор цього тексту — невиправний гуманітарій: ОКВП «Дніпро-Кіровоград» купує коагулянт у ТОВ «Гідрохім» за ціною 35 000 гривень за тонну. «Гідрохім» цей коагулянт не виробляє, а перепродує закуплений за 5 640,35 грн/т в угорців. Виникає логічне запитання: чому не купувати напряму, адже різниця в ціні очевидна навіть для тих, хто не дружить з цифрами?

Маємо офіційну відповідь від ОКВП «Дніпро-Кіровоград»: «Щодо закупівлі коагулянту в ТОВ "Гідрохім" доводимо до вашого відома, що вартість однієї тонни вказаного реагенту, згідно з умовами укладеного договору між нашими підприємствами, складає 35000,00 грн з ПДВ включно з доставкою на об’єкти підприємства. Вказана вартість є ринковою та економічно обґрунтованою, що підтверджується, зокрема, експертним висновком Дніпропетровської торгово-промислової палати №104 від 5 серпня 2022 року, а саме – вартість 1 т коагулянту станом на початок серпня 2022 року складає 35140,00 грн без урахування вартості доставки. Копія даного висновку додається.

Стосовно закупівлі коагулянту напряму у виробника DonauChem Kft (Угорщина) вважаємо за необхідне зазначити, що ціна 1 тонни даного реагенту у розмірі 154 євро, згідно з вашим твердженням, не включає у себе логістичні витрати з заводу-виробника до державного кордону України, сплату митних платежів та податків, а також вартість доставки його на об’єкти підприємства. Додатково зазначаємо, що нестабільна ситуація на ринку іноземної валюти, девальвація гривні та прискорені темпи інфляції в країні можуть завдати суттєвих фінансових втрат нашому підприємству у разі підписання договору з заводом-виробником у євро і як наслідок – втрату спроможності виконувати та обслуговувати укладений контракт та понесення прямих збитків у разі зростання курсу валюти по відношенню до гривні та сплати штрафних санкції за невиконання взятих на себе зобов’язань.

Крім того, у разі закупівлі коагулянту напряму в постачальника DonauChem Kft (Угорщина) ОКВП "Дніпро-Кіровоград" вимушене було б нести витрати на оформлення дозвільних документів на перевезення спеціального вантажу власними силами та переобладнання наявного у підприємства автотранспорту у відповідності до нормативних вимог, що встановлюються для здійснення даного типу перевезень.

Вищезазначені обставини вказують на економічну недоцільність здійснення закупівлі напряму в європейського виробника, враховуючи потенційну необхідність понесення значних витрат нашим підприємством для виконання умов договору поставки із закордону та дотримання нормативно-правових актів в частині здійснення доставки вантажів на об’єкти підприємства.

Таким чином, ОКВП "Дніпро-Кіровоград" було укладено угоду на економічно вигідних для себе умовах, відповідно до сформованої ціни такого виду товару на ринку України, що підтверджено висновками уповноважених експертів».

Тобто (і це другий висновок гуманітарія), «Дніпро-Кіровоград» купує коагулянт у кілька разів дорожче, ніж у виробника, бо витрати на логістику тощо були би ще більшими.

І третє — останнє — гуманітарне зауваження. 500 тонн коагулянту по 5 640,35 грн/т — виходить 2 820 175 грн за сьогоднішнім (21.09.2022) курсом НБУ. 500 тонн коагулянту по 35 000 грн/т — 17 500 000 грн. Різниця — 14 мільйонів 679 тисяч 825 гривень. Бізнесменам з Кременчука є за що боротися.

До чого ця вся арифметика, спитаєте ви. До того, що кінцеві платники за коагулянти, ремонти труб, зарплати, зрештою, - всі, хто користується послугами водоканалу. Формально ОКВП «Дніпро-Кіровоград» усе робить правильно: користується послугами перевіреного посередника, лишаючи йому головний біль у вигляді доставки, оформлення документів тощо. А не формально — дуже хочеться почути найближчим часом від керівництва водогону приблизно таке: ми вирішили знизити вартість води і водовідведення.

На що заб’ємося, що не почуємо?

[andriy-lysenko]

Росія натискає панічну кнопку, ризики ядерної війни зростають

Переклад статті з сьогоднішньої поштової розсилки The Washington Post. Автор оригінального тексту - Ishaan Tharoor

Те, чого боялися, ось-ось станеться. Лідери сепаратистів у чотирьох анклавах, контрольованих російськими військами та їхніми прибічниками в Україні, оголосили про «референдуми», які будуть проведені з п’ятниці по вівторок, щоб вирішити, чи приєднаються їхні території до Росії. Ці голосування, які є незаконними як за українським, так і за міжнародним законодавством і вважаються більшістю аналітиків фальсифікацією, нагадують розгорнуті Росією після анексії Криму в 2014 році. Проте військовий контроль Кремля над цими «державами» в Херсонській, Донецькій, Луганській і Запорізькій областях України нині є слабкішим, оскільки наступ України - у розпалі.

Подальша анексія українських земель Росією — незважаючи на неприродній характер цього кроку — знаменує останній кидок кубиком президента Росії Володимира Путіна. Зазнавши приниження на полі бою останніми тижнями, він, можливо, вважає, що зміна політичних устроїв на місцях може завадити українським досягненням і змусити західні уряди перегрупватися. «Після анексії територій Москва, швидше за все, оголосить українські атаки на ці території нападами на саму Росію, попереджають аналітики, потенційним приводом для загальної військової мобілізації або небезпечної ескалації, такої як використання ядерної зброї проти України», — написала моя колега Робін Діксон.

На момент написання статті Путін мав виступити з промовою рано-вранці у середу, можливо, окресливши наступні кроки Росії. Парламент його країни проштовхує законопроект, який посилить покарання за низку злочинів, таких як дезертирство та непокора, якщо вони вчинені під час військової мобілізації чи бойових дій. Провоєнні прихильники жорсткої лінії закликали до цього, щоб підтримати військові зусилля Росії. Вони також вважають, що посилення контролю над українською територією, окупованою Росією, підвищить ставки на користь Кремля.

«Судячи з того, що відбувається і що має статися, цей тиждень знаменує собою або переддень нашої неминучої перемоги, або переддень ядерної війни, — написала в Twitter Маргарита Симоньян, головний редактор державного пропагандистського каналу RT. - Я не бачу третього варіанту».

Українських посадовців це не вразило. «Підставні "референдуми" нічого не змінять. Ніякої гібридної мобілізації також не буде, – заявив міністр закордонних справ Дмитро Кулеба. - Росія була і залишається агресором, який незаконно окупував частину української землі. Україна має повне право звільнити свої території і буде звільняти їх, що б не казала Росія».

Цю думку повторив президент Франції Еммануель Макрон, виступаючи у вівторок на трибуні Генеральної Асамблеї ООН. Він назвав дії Росії після вторгнення 24 лютого «поверненням до епохи імперіалізму та колоній» і звернувся безпосередньо до країн, що розвиваються, які, здається, сидять на паркані під час цього конфлікту. «Ті, хто зараз мовчить про цей новий імперіалізм або таємно причетний до нього, виявляють новий цинізм, який руйнує глобальний порядок, без якого мир неможливий», — сказав Макрон.

Інші західні дипломати засудили обговорювані плани анексії. «Росія, її політичне керівництво та всі, хто причетний до цих "референдумів" та інших порушень міжнародного права в Україні, будуть притягнуті до відповідальності, і будуть розглянуті додаткові обмежувальні заходи проти Росії», - йдеться в заяві ЄС.

Крім риторики з боку ультраправих союзників у Європі, Путін не може розраховувати на велику підтримку. Минулого тижня на саміті в Узбекистані він зіткнувся з певним тиском з боку лідерів Китаю та Індії, які мають історично теплі стосунки з Москвою, але вимагають припинити війну в Україні.

«Ці країни сигналізували Путіну, що він повинен якнайшвидше припинити війну і припинити претендувати на те, щоб представляти весь незахідний світ, — написав у Twitter Олександр Баунов, російський журналіст і експерт з міжнародної політики. - Тому дії Москви спрямовані на те, щоб або якнайшвидше припинити війну, або, якщо це не спрацює, звалити провину за це на інших людей, а вторгнення Росії в сусідню країну перетворити на оборонну війну».

Приголомшливі перемоги України на північному сході Харківської області заклали основу для стратегічного повороту. Швидке українське просування виявило виснажену, дезорганізовану російську армію, яка розтанула. Це також ще більше зруйнувало пропагандистський наратив Путіна навколо війни. Місяцями Кремль виставляв російське вторгнення як «спецоперацію» з неминучим результатом — повернути непокірного маленького сусіда в лоно Росії. Низка різких невдач показала неможливість вирішальної російської військової перемоги.

І багато хто в Росії зараз починає розуміти. «Судячи з різких коментарів у російських каналах Telegram і зміни тону в підконтрольних Кремлю ЗМІ, росіяни втрачають останні проблиски своєї військової ��огутності», — написали Джан Джентіле та Рафаель С. Коен у Foreign Policy, порівнюючи українську перемогу в Харкові з американською перемогою над англійцями під Саратогою в 1777 році, яка переломила хід війни за незалежніс��ь.

Ця аналогія може бути трохи передчасною. Дара Массікот, колега Джентіле та Коена з корпорації Rand, попередила, що під час наступної фази війни, яка все ще перебуває під сильним впливом західної військової підтримки України в її спробах повернути втрачену територію, може статися нова серія російських провокацій. «Якщо анексійний гамбіт Кремля не зможе зупинити бойові дії та підтримку України, Кремлю доведеться накинутися, щоб показати, що він серйозний, — написала вона у Twitter. - Це означає ескалацію, яка може мати різну форму», включаючи додаткові ракетні удари по українських цивільних районах та енергетичній інфраструктурі, кібератаки та навчання, які передбачають «розмахування ядерною зброєю», якщо не її розгортання.

Ставки стають вищими. Захід «повинен нагадати Росії про невидимі правила війни: що жодна сторона не хоче перетворити цю звичайну війну на ширшу конфронтацію між НАТО і Росією, – написали Ліана Фікс і Майкл Кіммадж у Foreign Affairs. - Ядерна ескалація порушить ці правила і може призвести до втручання НАТО. Це було б на шкоду всім».

Тим часом Фікс і Кіммадж стверджували, що спроби Кремля видати указ про загальну мобілізацію можуть лише знизити схвалення війни серед російської громадськості та підірвати владу самого Путіна. «Росія Путіна не змогла розробити чітку концепцію своєї війни, не змогла вчитися на своїх помилках і не змогла виконувати багато функцій збройних сил світового класу, — написали вони. - Мобілізація сама по собі нічого не змінить».

[andriy-lysenko]

У Кропивницькому стоять без діла (і розбираються небайдужими) вантажівки Януковича

У Кропивницькому (точну адресу чи інші координати ми не вказуємо через цілком зрозумілі причини, пов’язані з російською агресією) просто неба іржавіють вантажівки. CBN зацікавилося, кому вони належать.

— Вантажівки? Та ви он прямо їдьте, там побачите, вони огороджені, - сторож однієї з автобаз пропускає редакційне авто без жодних проблем. - То вже не моя територія, але хто там порядкує, я не знаю. Крутяться люди…

«Крутяться», вочевидь, там не те щоб постійно — ми не бачимо жодного гомо сапієнс, лише збоку на ланцюгу сидить здоровенний і трохи сумний алабай. За колючим дротом — кілька десятків вантажних «фур». На деяких — майже на всіх — надпис російською: «Логистик-МТС». Видно, що окремі автомобілі регулярно розбираються: то колеса немає, то фар, то ще якоїсь деталі. Що всередині, у якому стані двигуни — невідомо, бо лізти через дріт наша невелика делегація не ризикує.

ТОВ «Логістик МТС» легко знайти в електронній аналітичній системі YouControl. Формально цього підприємства (основний вид діяльності — вантажний автомобільний транспорт) вже не існує в природі: 3 жовтня 2019 року (номер запису 13811170018002181) воно офіційно стало банкрутом.

Єдиним власником ліквідованого ТОВ вказана кіпрська компанія «Конакра Холдинг Лімітед», бенефіціаром якої значиться гром��дянин Кіпру Стюліанос Вракас. (Дуже дивно як для пересічного громадянина офшорної країни, але він, схоже, ніде більше не засвітився.) Юридична адреса «Логістик МТС» - в тимчасово окупованому росією Лисичанську Луганської області.

Перевізник за часів своєї діяльності на ринку кілька разів мав неприємності через перевантаження зерновозів. «Економічна правда» писала 10 вересня 2015 року: «…за словами наших джерел, "Логістик МТС" - ніякий не новачок, а замаскований спадкоємець ТОВ "ДПЗКУ-МТС".

Це один з "клонів"-підрозділів Державної продовольчо-зернової корпорації (ДПЗКУ), які у 2011 році створила команда куратора аграрного сектора – нардепа від Партії регіонів Юрія Іванющенка.

Деякий час "ДПЗКУ-МТС" та інші її "родичі" формально виконували роль підрозділів державного зернотрейдера. Хоча до держави ці "одноденки" не мали ніякого відношення. Серед їх засновників числилися "прокладки", за якими ховалися менеджери уже згадуваного Іванющенка. А пізніше, їх власником стала кіпрська офшорка "Алдзас Інвестментс Лтд", за якою стоїть російський "Внєшекономбанк"».

23 жовтня 2018-го в кропивницькому тижневику «Україна-Центр» вийшла стаття, присвячена Дню автомобіліста. Її героєм став місцевий перевізник Василь Рубан, який вказував на те, що «МТС Логістик» має відношення до Януковича: «Свого часу він писав про це (про зерновози, які перевозять більше ваги, ніж це визначено нормативами. - Авт.) тодішньому прем’єр-міністру Азарову, а коли не допомогло, організовував у 2011 році акцію протесту біля Кіровограда проти практики перевантажень автомобілів, які руйнують дороги. Цим грішили перевізники зерна, зокрема відома структура "МТС Логістик" та інші, які перебували в орбіті інтересів оточення Януковича, а всі бачили і мовчали».

ТОВ «МТС Логістик» вже немає. А вантажівки є. Може, у них змінився власник — тоді питання до нього: хіба не краще віддати ці автівки ЗСУ, ніж дозволяти їм гнити й іржавіти на порослій бур’янами стоянці? Коли ж власник не змінювався, то не зовсім ясно, як держава могла «забути» про потенційну техніку для армії практично в себе під носом.

Фото: Ігор Філіпенко, CBN

[andriy-lysenko]

____

Пів на четверту літньої ночі. Зоряний купол. У вухах — речитатив «Театру вампірів» під «Місячну сонату», молитва сатані. Через дорогу чувак шукає закладку. Я чекаю на колегу, щоб разом зробити історію з прибуття евакуаційного потягу. Часи такі, що евакуаційні потяги вже всім набридли.

Мені здається, що це суть моєї роботи. Знаходити історії там, де їх не бачать інші. Вихоплювати з тисячі елементів щоденного калейдоскопу найважливіші, найцікавіші, найемоційніші і фіксувати їх простими словами.

І, по-моєму, це єдине, що я вмію добре робити.

[andriy-lysenko]

Інститут вивчення війни (США): український контрнаступ на Херсонщині прогресує

Переклад тексту з сайту Інституту вивчення війни з незначними скороченнями

Президент Росії Володимир Путін все більше робить ставку на нерегулярні добровольчі сили, а не на звичайні частини та формування ЗС РФ. Раніше ІСВ повідомляв, що Путін усе літо (а особливо після поразки у Харківській області) обходив російське вище військове командування та керівництво Міноборони. Погіршені стосунки Путіна з військовим командуванням і Міністерством оборони можуть частково пояснити те, що Кремль зосереджується на вербуванні погано підготовлених добровольців у спеціальні нерегулярні підрозділи, а не на спробах залучити їх до резерву чи резерву для регулярних російських бойових підрозділів.

Відомий російський військовий блогер повідомив, що російські війська «вже розпочали процес формування та укомплектування 4-го армійського корпусу, принаймні на рівні документації». Цей звіт може бути правдивим, враховуючи недавній заклик до формування більше регіональних добровольчих загонів серед представників Кремля після поразки Росії у Харківській області. Раніше суб'єкти РФ почали оголошення про контрактну службу в добровольчих частинах приблизно під час формування 3-го армійського корпусу. Російські сили також дедалі активніше вербують полонених, залучаючи козацькі загони, розгортаючи елементи російських спецслужб, таких як Федеральна служба безпеки Росії та Росгвардія, і таємно мобілізуючи чоловіків з окупованих Донецької та Луганської областей. Тривала увага до формування нерегулярних підрозділів викликає певну критику з боку відставних російських офіцерів, які вимагають створення звичайних дивізій, а не добровольчих батальйонів.

Формування таких спеціальних одиниць призведе до подальшої напруги, нерівності та загальної відсутності згуртованості між силами. Українські та російські джерела повідомляли про випадки відмови ЗС РФ виплачувати «ветеранські», одноразові надбавки до військової служби та лікувати військовослужбовців БАРС (бойового резерву російської армії). Деякі військові формування пропонують фінансові заохочення за кожен кілометр просування вперед, заохочення, яке мало хто з солдатів, ймовірно, виграє, враховуючи, що російські сили тримають оборону майже всюди, крім районів навколо Бахмута та Донецька, де успіхи були дуже обмежені. Російське опозиційне видання Insider повідомило про випадки етнічної дискримінації в чеченських підрозділах, зазначивши, що чеченське керівництво відправляє нечеченців на передову, перш ніж кинути у бій чеченців. Професійний військовий персонал, імовірно, зіткнеться з проблемами поведінки серед завербованих ув’язнених, особливо засуджених за насильницькі злочини, наркотики та зґвалтування. «Луганська і Донецька народні республіки» (ЛНР і ДНР) раніше відмовилися воювати за територію одна одної. Всі ці групи мають різний рівень військової підготовки, децентралізовану командну структуру, різне сприйняття війни та мотивацію до боротьби, що робить конфлікт і погану координацію підрозділів більш вірогідними. Єдине, що їх об’єднує, – це абсолютно неадекватна підготовка до бою.

Формування нерегулярних, поспіхом навчених підрозділів мало додає ефективної бойової потужності російським силам, які воюють в Україні. Forbes зазначив, що 3-й армійський корпус кинувся захищати російські позиції навколо Харківської області під час контрнаступу, але не зміг нічого змінити і «розтанув». Повідомлення про прибуття на поле бою все більшої кількості нерегулярних російських сил не впливало на військові операції Росії.

Російські війська, ймовірно, намагаються здійснити більш цілеспрямоване та контрольоване відведення в західній частині Херсонської області, щоб уникнути хаотичної втечі, яка характеризувала крах російських оборонних позицій на Харківщині на початку цього місяця. Протягом останніх кількох місяців росіяни значно підсилили західну Херсонську область, включно з повітряно-десантними підрозділами та принаймні деякими підрозділами 1-ї гвардійської танкової армії. Ці нібито більш професійні та добре підготовлені й оснащені підрозділи зосереджені на невеликій території в Херсонській області та були підготовлені до очікуваного контрнаступу. Здається, вони діють значно краще, ніж російські сили в Харківській області. У Харківській області українці знищили низку підрозділів 1-ї гвардійської танкової армії, звернувши їх у втечу та захопивши велику кількість якісної техніки. Гірша результативність професійних російських військових у Харківській області порівняно з Херсонською може бути пов’язана з меншою концентрацією російських військ у Харківській області, а також з тим, що український контрнаступ у Харківській області був несподіваним для росіян.

Тим не менш, український контрнаступ у Херсонській області прогресує, і російські війська, схоже, намагаються уповільнити його та відступити на більш придатні для оборони позиції, а не зупинити українців чи повернути назад. Безперервні українські атаки на російські наземні лінії зв’язку через річку Дніпро до заходу Херсонської області, схоже, все більше впливають на російські постачання на правому березі — останні звіти свідчать про нестачу їжі та води в окупованому Росією Херсоні - та на хоча б тимчасове послаблення вогню російської артилерії. Неякісні проксі-підрозділи «посипалися» на деяких ділянках російської лінії фронту, більше того, дозволяючи просуватися українцям. Українські сили, ймовірно, повернуть собі значну частину, якщо не всю, західної Херсонської області найближчими тижнями, якщо вони продовжуватимуть перешкоджати російським лініям зв’язку. Українські успіхи і надалі будуть повільними, якщо російські війська зможуть зберегти свою злагодженість, але також можуть значно прискоритися, якщо станеться розрив між російськими військовими частинами.

Відомий російський військовий блогер також стверджував, що минулого тижня російське командування видало наказ «не відступати» всім підрозділам на Донбасі, вимагаючи, щоб російські сили, які діють на осі, утримували свої позиції незалежно від ситуації, що розгортається перед ними. Цей наказ заслуговував би на увагу з двох сторін, якщо б звіт був точним. По-перше, Донецька область є єдиною територією в Україні, де російські війська досі здійснюють наступальні дії. Були спорадичні повідомлення про обмежені українські контратаки, але немає жодних доказів того, що Україна готує широкомасштабну контрнаступальну операцію в цьому районі. Однак із наказу випливає, що російські військові бояться українського контрнаступу. По-друге, це свідчить про глибоку недовіру до бойових можливостей підрозділів, які отримують наказ, на відміну від очевидно більшої довіри російських командувань до підрозділів у західній Херсонській області, де, схоже, переважають розумні зусилля щодо проведення контрольованого відведення.

[andriy-lysenko]

Росія витратила мільйони доларів на проведення таємної глобальної політичної кампанії

Переклад статті Міссі Райан з The Washington Post

За свіжими даними розвідки США, з 2014 року Росія таємно направила щонайменше 300 мільйонів доларів іноземним політичним партіям і кандидатам у більш ніж двох десятках країн, намагаючись вплинути на політичні події за межами своїх кордонів.

Згідно з оглядом, який адміністрація Байдена замовила цього літа, Москва планувала витратити ще сотні мільйонів доларів у рамках своєї таємної кампанії з послаблення демократичних систем і просування глобальних політичних сил, які вважалися такими, що відповідають інтересам Кремля.

Високопоставлений чиновник США, який, як і інші офіційні особи, спілкувався з журналістами у вівторок на умовах анонімності, щоб обговорити результати розвідки, сказав, що адміністрація вирішила розсекретити деякі висновки перевірки, намагаючись протистояти здатності Росії впливати на політичні системи в країнах Європи, Африки та інших місцях.

«Проливаючи світло на приховане політичне фінансування Росією та спроби Росії підірвати демократичні процеси, ми повідомляємо цим іноземним партіям і кандидатам, що, якщо вони таємно приймають російські гроші, ми можемо це викрити, і ми це зробимо», – сказав посадовець.

За словами джерела в адміністрації, знайомого з цією справою, такі дії були виявлені в Албанії, Чорногорії, Мадагаскарі та, можливо, Еквадорі.

Чиновники вказали на одну азіатську країну, яку вони відмовилися назвати, де, за їхніми словами, російський посол передав мільйони доларів готівкою кандидату в президенти. Вони сказали, що пов’язані з Кремлем сили також використовували підставні компанії, аналітичні центри та інші засоби для впливу на політичні події, іноді на користь ультраправих груп.

Високопоставлений чиновник сказав, що уряд США виявив зростання прихованого політичного фінансування Росією в 2014 році. Огляд не стосувався діяльності Росії в Сполучених Штатах.

Обидві розвідувальні служби США та двопартійне розслідування в Сенаті дійшли висновку, що Росія під керівництвом президента Володимира Путіна розпочала кампанію втручання в президентські вибори 2016 року, щоб допомогти тодішньому кандидату Дональду Трампу.

Публікація подробиць про передбачувану кампанію політичного впливу Кремля відбувається в той момент, коли Сполучені Штати розширюють військову підтримку України у війні проти Росії, що триває вже сьомий місяць.

З початку цього року Білий дім вдався до незвичайного кроку, неодноразово оприлюднюючи розсекречені дані розвідки, пов’язані з намірами та діями Москви щодо України, що є частиною спроби відштовхнути амбіції Путіна і протидіяти тому, що офіційні особи США назвали російськими операціями з дезінформації.

У демарші Державного департаменту в понеділок посольствам США в більш ніж 100 країнах описано передбачувану діяльність Росії та запропоновано кроки, які Сполучені Штати та їхні союзники можуть вжити, щоб відступити, включаючи санкції, заборону на поїздки або видворення підозрюваних російських шпигунів, причетних до фінансової діяльності політичного характеру.

У повідомленні, яке офіційні особи надали журналістам, сказано, що російське політичне фінансування іноді контролювалося російськими урядовцями та законодавцями, і його виконували державні органи, включаючи Федеральну службу безпеки Росії.

У демарші також названі російські олігархи, які брали участь у «схемах фінансування», зокрема Євген Пригожин та Олександр Бабаков.

У 2018 році американські чиновники звинуватили Пригожина, якого називають «кухарем Путіна» після того, як він заробив величезні суми в російських державних контрактах з громадського харчування, у спробі втручання у вибори в США в 2016 році. Його пов’язують з приватною військовою фірмою Wagner, крім того, його розшукує ФБР.

Бабаков – російський депутат, імовірно, причетний до фінансування ультраправої партії у Франції.

Москва давала криптовалюту, готівку та подарунки для формування політичних подій в інших країнах, часто використовуючи для цього рахунки та ресурси російських посольств.

«У найближчі місяці Росія може все більше покладатися на свій інструментарій прихованого впливу, включаючи таємне політичне фінансування, у Центральній і Південній Америці, Африці, на Близькому Сході та в Азії, намагаючись підірвати ефективність міжнародних санкцій і зберегти свій вплив у цих регіонах на тлі її війни в Україні», – йдеться в повідомленні, наданому журналістам.

Американські дипломати інформують своїх колег в інших країнах про діяльність, яка, на думку американських чиновників, може виходити далеко за межі визначених країн і сум.

«Ми вважаємо, що це лише вершина айсберга, – сказав високопоставлений чиновник. – Тож замість того, щоб лишатися осторонь, ми ділимося цими заходами реагування».

Представники США також просять країни-партнери поділитися власною інформацією про російське фінансування, щоб допомогти уряду США отримати повніше уявлення про те, що робить Росія.

Хоча в огляді не розглядалися зусилля Росії щодо впливу на Сполучені Штати, високопоставлений чиновник визнав, що це питання залишається серйозною проблемою, яка вимагає продовження роботи для захисту політичної системи США та виборів.

«Жодних сумнівів, що ми також маємо цю вразливість», — сказав він.

[andriy-lysenko]

Україна розгромила російські війська на північному сході, змусивши відступити

Переклад статті Ендрю Крамерса та Ендрю Хіггінса з The New York Times

Приголомшена блискавичним наступом українських військ, який коштував їй понад 1000 квадратних миль землі та ключового військового центру, Росія в неділю визнала, що втратила майже весь північний регіон Харківщини після бліцкригу, який поставив під сумнів широко поширене в Москві та деяких країнах Заходу твердження, що Україна ніколи не зможе перемогти Росію.

Раптовий відступ Росії з великої частини української території, яку вона захопила на початку літа, сколихнув прихильників Кремля і посилив голоси на Заході, які вимагали надіслати Україні більше зброї, щоб вона перемогла.

Перемога України все ще далека від повноти, особливо враховуючи, що другий український наступ на півдні просувається набагато повільніше. Російські війська міцно закріпилися на оборонних позиціях біля чорноморського портового міста Херсон, що змушує українські війська дорого платити за кожен фут території, який вони відвойовують.

Але швидкість просування України протягом вихідних на північному сході — території, яка використовується Росією як опорний пункт — приглушила аплодисменти кремлівських вболівальників. Це також підірвало аргументи в таких країнах, як Німеччина, про те, що надання Україні більшої та кращої зброї призведе лише до тривалого та кривавого глухого кута проти російської армії, якій судилося перемогти.

Увечері в неділю під час удару, який українські посадовці назвали образою через втрати, Москва атакувала об’єкти інфраструктури в Харкові, залишивши багатьох цивільних без світла та води. Президент Володимир Зеленський заявив, що в Харківській і Донецькій областях «тотальний блекаут».

«Жодних військових об'єктів, - написав він у Twitter. - Мета — позбавити людей світла і тепла».

Відступ Росії на північному сході є найбільшою невдачею для більших і краще оснащених сил президента Володимира Путіна, оскільки їхня спроба захопити Київ, столицю України, була відбита на початку вторгнення. Значні втрати, матеріально-технічні проблеми і падіння морального духу російської армії, її результативність викликали невдоволення серед прокремлівських блогерів і вірних прихильників Путіна, створюючи нові виклики для російського лідера.

Серед них — крах широко поширеного припущення, як всередині, так і за межами країни, про те, що Росія неминуче переможе. У неділю Міністерство оборони України заявило, що його сили просунулися до контрольно-пропускного пункту Гоптівка поблизу російського кордону на північному сході України, що не може бути незалежно підтверджено.

Українські союзники раділи невдачам Росії на полі бою.

«Дозвольте мені бути відвертим, — сказав Габріеліус Ландсбергіс, міністр закордонних справ Литви, один із найстійкіших прихильників України. - Зараз уже немає жодних сумнівів, що Україна могла б викинути Росію кілька місяців тому, якби їй було надано необхідне озброєння з першого дня».

Виступаючи на прес-конференції зі своїм німецьким колегою, міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба сказав: «І тому я повторюю: чим більше зброї ми отримаємо, тим швидше ми переможемо, і тим швидше закінчиться ця війна».

За словами американських посадовців, стрімкі досягнення України відбулися після збільшення обміну розвідданими зі Сполученими Штатами. Влітку, коли вони планували свій контрнаступ на північному сході, українці почали пропонувати своїм американським колегам більше розвідданих у режимі реального часу, що дозволило Сполученим Штатам надавати кращу та актуальнішу інформацію про слабкі сторони Росії.

Американські офіційні особи вітають швидке просування України як обнадійливу подію. Але високопоставлені чиновники Пентагону та Білого дому закликали до обережності, висловлюючи сумніви щодо спроможності українських військ відтіснити Росію назад до кордонів, які існували 23 лютого, за день до вторгнення. Тим не менш, вони сказали, що прогрес свідчить про те, що російські війська перебувають у значному безладді.

Уже кілька місяців представники адміністрації заяв��яють, що немає надії на дипломатичне вирішення війни, якщо сили Зеленського не повернуть достатньо території, щоб мати перевагу в будь-якому домовленому припиненні вогню чи перемир’ї. Але є побоювання, що, якщо Путін вважає, що програє війну, він може застосувати нетрадиційну зброю.

Військові аналітики сперечаються, чи успіхи України на півночі були результатом хитрощі, спрямованої на те, щоб спрямувати сили Росії на південь. Вони кажуть, що український контрнаступ там, про який повідомляли тижнями, міг бути частково обманом.

На знак шоку і навіть відчаю, що поширюється в лавах найактивніших прихильників війни в Росії, Рамзан Кадиров, лідер Чечні та вірний Путіну, у неділю розкритикував керівництво російської армії та висловив занепокоєння її діями на північному сході України.

Міністерство оборони Росії «зробило помилки», написав він у пості в соціальних мережах, і військове та національне керівництво повинні пояснити «реальну ситуацію на місці».

Але не визнаючи невдач, офіційний вісник російського уряду «Російська газета» опублікував у неділю розповідь про те, як «київський режим» зазнав великих втрат. У звіті стверджується, що з вівторка по суботу загинули понад 4 тисячі українських військових. А влада у Москві назвала розгром на північному сході плановим «перегрупуванням».

Інститут вивчення війни, дослідницька група у Вашингтоні, дав кардинально іншу оцінку. У звіті йдеться про те, що північний фронт Росії «руйнується», і відкидаються заяви Москви про те, що її військам просто наказали «перегрупуватися». Російські війська, за даними інституту, «не проводять контрольованого відведення і поспішно тікають».

У Києві панувала ейфорія. «Ми довго цього чекали, — сказав актор Руміль Хабібулін. - Моя дружина, мої діти, я — у всіх піднесений настрій. Я думаю, що це великий перелом у війні, і Росія посипеться».

Проте, оскільки майже всі ЗМІ в Росії перебувають під контролем Кремля, мало ознак того, що громадська підтримка Путіна чи війни, яку Кремль наполегливо називає «спеціальною військовою операцією», знизилася.

Багато росіян, які з дитинства вчили про те, як армії Наполеона, а потім Гітлера доходили аж до Москви, щоб зрештою бути розгромленими, запрограмовані вірити офіційним заявам, що їхня країна, незважаючи на невдачі на даний момент, крокує до перемоги.

Мало хто добре знає про катастрофічну війну Росії з Японією 1904-1905 років, яка, як і вторгнення в Україну, була зумовлена імперською гордовитістю та презирством до ворога, якого цар Микола II розраховував розбити у «короткій переможній війні». Росія втратила значну частину свого військово-морського флоту і зазнала повної поразки від Японії. Це приниження допомогло розпалити російську революцію 1905 року.

Наразі Кремль дотримується сміливого заперечення поразок і звичайної безтурботності з боку Путіна, який, коли російські війська зіткнулися з українськими в суботу в Харківській області, урочисто відкрив гігантське колесо огляду в московському парку. У соціальних мереж говориться, що колесо швидко зламалося, залишивши його відвідувачів у повітрі.

Після святкового феєрверку в суботу з нагоди святкування 875-ї річниці заснування Москви Путін знову звернув увагу на війну в Україні в неділю, коли, згідно з заявою Кремля, він розмовляв по телефону з президентом Франції Еммануелем Макроном уперше з 19 серпня.

Наполягаючи на тому, що Росія завдала серйозної шкоди українським військам, міністерство оборони в Москві без ентузіазму визнало, що війна йде не за планом. У неділю воно оприлюднив карту, на якій зазначено, що російські війська були витіснені майже з усієї Харківської області і тепер контролювали лише клаптик землі на її східній околиці вздовж річки Оскіл.

Один із російських військових блогерів Юрій Подоляка повідомив, що російські сили отримали наказ евакуювати весь регіон. Жодного такого наказу не було підтверджено, але російські війська, введені в безлад темпами просування України, явно зараз зосереджені на запобіганні втратам у прилеглих районах Луганська та Донецька.

Інші російські військові блогери, які загалом підтримують військові дії, але також пропонують менш пафосне бачення реальності на місцях, ніж державні ЗМІ, повідомили, що Україна зараз атакує маленьке місто Лиман, захоплене Росією в травні, і що російські сили потребували підкріплення.

Міський голова Лимана Олександр Журавльов повідомив українським ЗМІ, що станом на вечір суботи бої ще тривали. «Російські військові все ще чинять опір, - сказав він. - Нашого прапора поки немає».

Взяття Лимана стало б ще однією серйозною проблемою для Росії, чиє захоплення міста на початку літа віщувало про те, що вона невблаганно завойовує території.

У неділю Зеленський заявив, що українські війська відбили Чкаловське, село в Харківській області, яке знаходиться приблизно посередині між Ізюмом, важливим російським військовим центром, захопленим Україною в суботу, і другим за величиною містом України Харковом, який зазнав неодноразових ударів російських військ.

Припускаючи, що бліцкриг ще не скінчився, Сергій Грабський, колишній полковник української армії та коментатор війни для українських ЗМІ, сказав, що коли війська відступали в безладді, як зараз роблять росіяни, вони, як правило, нервують солдатів, з якими вони стикаються. «Вони поширять деморалізацію на інші війська», - сказав він.

Але заходження надто далеко може зробити українську армію розтягнутою та вразливою, попередив Грабський. «Тепер — і мені, як українцю, це боляче говорити — ми повинні вирішити, де зупинитися», — сказав він.

[andriy-lysenko]

Музей Судного дня

Журналісти CBN побували у Музеї ракетних військ стратегічного призначення.

5 грудня 1994 року тодішній президент України Леонід Кравчук поставив свій підпис під Будапештським меморандумом і Договором про нерозповсюдження ядерної зброї. Меморандум уклали Україна, росія, Великобританія та США. За документом, Україна мала позбутися ядерної зброї, натомість отримувала гарантії безпеки. Пізніше до меморандуму приєдналися Франція і Китай.

У тексті документу сказано, що держави-підписанти мають поважати незалежність, суверенітет та чинні кордони України, не застосовувати ядерну зброю проти України та інших країн-учасників Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, не чинити економічний тиск і т. д., і т. п.

Якби це все хоча б щось значило, війни б з росією не було.

Музей ракетних військ – єдиний у Європі – розташований на межі Кіровоградщини й Миколаївщини. Центральний офіс знаходиться у Первомайську, філія – у Побузькому Голованівського району. Ще двадцять років тому тут була бойова позиція 309 полку 46 дивізії 43 ракетної армії. На території – все, як за тих часів, коли в десятьох шахтах у радіусі тридцяти кілометрів, стояли напоготові ракети. Збереглися всі будівлі, творці музею також залишили у первісному вигляді сам командний пункт і одну з шахт.

Майже зразу за воротами – «Сатана». Це найпотужніша в світі балістична ракета (приблизно 200 Хіросім), вона могла нести на собі одразу десять ядерних зарядів. Площа ураження – 300 тисяч квадратних кілометрів – пів України.

– Разом із зарядом вилітали й «обманки», – пояснює екскурсовод Віктор Ксензов. – Тоді на радарах – з десяток цілей, яка з них несе в собі смерть – невідомо. До США ракета могла долетіти за 23 хвилини.

Шахта для балістичної ракети – 35 метрів глибиною, згори накрита спеціальним люком вагою понад 100 тонн. Ця махина піднімалася в положення 86 градусів, щоб «Сатана» могла вилетіти, за вісім секунд.

До командного пункту треба йти 80-метровим підземним коридором, він на мові ракетників називається патерна. Під землею – бо, коли ракетні війська були не історією, а реальністю, територію довкола КП мінували, а через паркан пускали струм напругою 3 тисячі вольт.

Систему подачі повітря ввімкнули, патерною пройшлися. Двері вагою близько тонни відкриваються на диво легко, і ліфт спускає нас на 11 рівень (всього – 12, глибина – трохи більша, ніж у шахті, – 40 метрів). Це трохи не за традицією. Бойова зміна завжди їхала на самий низ. Там, на 12 рівні, двоє людей, які заступали на чергування, випивали по склянці чаю, а вже потім піднімалися у найголовнішу – і найстрашнішу – кімнату, звідки могли у будь-який момент покласти край усьому живому.

Самі бійці, які сиділи за пультами керування, не знали, куди націлені ракети. Вони просто, отримавши шифрограму, мали синхронно – люфт не більше півтори секунди – натиснути кожен на своєму пульті (вони ідентичні) однією рукою кнопку «Пуск», а іншою – повернути ключ. Про те, що ракета (чи ракети, якщо запускали не одну) вилетіла, сигналізували показники на пульті і доволі бридкий звук (щось середнє між звучанням розхлябаного авто на бруківці і гучним дзижчанням).

Спеціально для відвідувачів на стіні почепили телевізор. Ми з колегою натискаємо «Пуск», повертаємо ключі – і Віктор Ксензов вмикає відеозапис запуску балістичної ракети, зроблений ще бозна-коли в росії. Тренувального, зрозуміло.

– От, – каже, – тепер дивіться, що ви натворили.

Сміх сміхом, але у росії й досі є ядерні ракети. Причому не лише стратегічні, а й тактичні. Згадувана вже «Сатана» не могла вдарити ближче, ніж за дві тисячі кілометрів. Тактична зброя – може.

«Повстання машин» після відвідин музею не здається фантастикою. Правда, триватиме все не так довго, як у кіно. Все тому, що чиясь геніальна голова придумала систему «Периметр» (є інші назви, наприклад «Мертва рука»). Якщо коротко: на території країни розташовані спеціальні датчики, які передають на головний комп’ютер різноманітні показники: сейсмологічні, рівня радіації тощо. Коли сукупність даних дозволяє зробити висновок, що стався ядерний вибух, комп’ютер прокидається. Спочатку він «запитує» у людини, яка має повноваження віддати команду на запуск. Отримує відповідь, не треба мовляв, ще поживемо трошки, – знову переходить у режим очікування. Якщо відповіді немає – питає в кого-небудь рангом нижче.

Найстрашніше в цій системі – а вона в тому чи іншому вигляді є в усіх ядерних країнах – те, що, коли відповідей не буде зовсім, комп’ютер віддасть команду на зліт спеціальної ракети, обладнаної потужним радіопередавачем. Вона полетить за заданим курсом, попутно розсилаючи радіосигнал на пускові установки балістичних ракет (біля кожної шахти є приймач). Тоді – все.

– У ядерній війні переможців не буває, – говорить наш гід. – Брязкати зброєю, погрожувати не варто, бо після першого вильоту обов’язково буде відповідь. І якщо навіть уявити, що якимось чином вдалося знешкодити командний пункт разом з особовим складом, то відповідь буде автоматичною. Тобто в нанесенні ядерного удару немає жодного сенсу, навіть якщо він буде масованим і зітре з лиця землі умовні США. Обов’язково, сто відсотків, прилетить у відповідь.

«Периметр» відтак – головний фактор стримування. Але, на жаль, за те, що робиться у голові путіна, він не відповідає.

…Загалом у музеї – понад 24 тисячі експонатів. А 20 липня відкрилася ще й експозиція звезеної з Бучі й Гостомеля розтрощеної рашистської техніки.

Краще все це бачити, а не читати. Повноцінна екскурсія триває години півтори, і на її завершення у ваших очах рябитиме, а в голові з’явиться купа інформації про ракетні війська, траєкторії, орбіти, дальність польоту тощо. Ще краще, щоб ніколи не існувало ні ракетних військ, ні «Сатани», ні «Периметру». Україна вже позбулася ядерної зброї, наші дурнуваті сусіди – ні. Оптимізму це не додає, але, як говорив підписант Будапештського договору Леонід Кравчук, маємо, що маємо.

[andriy-lysenko]

📸 Скласти життя в дорожню сумку. До Кропивницького прибули переселенці з Донеччини

Сьогодні вночі до Кропивницького прибув черговий потяг з переселенцями з Донецької області. На них уже чекали рятувальники, представники влади і кілька автобусів з громад області, де розселять евакуйованих.

Мирослава Липа говорила з людьми, а її колега Андрій Лисенко слухав, як і про що спілкуються переселенці між собою та з тими, хто їх зустрічав.

Наталія розповідає, що хотіла виїхати трохи ближче, до Дніпропетровської області, але не знайшла там собі прихистку:

– Я з Дружківки, нам запропонували виїхати до Кіровоградщини. Тут будемо мешкати у Первозванівці. Раніше не виїжджали, бо влітку все ж було простіше з побутом. А ближче до холодів вирішили виїхати.

– Ви у яку громаду? Гурівка? – Ми не знаємо. Сказали, якась забере.

Олена з села Орлівка з березня разом з дітьми мешкала у Родинському, нині рятується від війни вже вдруге:

– Саме сюди приїхала, бо мій син тут. Він учиться в Донецькому державному університеті внутрішніх справ. Їх евакуювали у лютому з Маріуполя спочатку в Кривий Ріг, потім – сюд��. Хочу залишитися у Кропивницькому. Житло шукатиму власними силами. Виїхати вирішили перед зимою, але повернемося одразу, як буде можливість. У Родинському залишилися батьки, зовсім не хочуть їхати звідти. Але якщо погіршиться становище, то заберу їх.

– Головне – здоров’я! Не кури, дєд! – Помру і кину.

Ірина з двома дітьми потрапила до нашої області зі Словʼянська:

– Просила таке місце, аби були поруч дитсадочок і школа. У нас давно вже небезпечно, але сподівалися, що якось налагодиться. А зараз ще й з опаленням неможливо вирішити питання. Навіть дрова ніхто не привезе. Додому збираємося повернутися, якщо буде куди.

– Льоха! Я тебя не узнал! – Та в одном же вагоне ехали!

Олександр і Юлія – з Дружківки:

– Вирішили їхати сюди, бо тут живе друг, є до кого. У нас дім, город, ось врожай зібрали і приїхали. Картоплю в погріб склали, сподіваємося, повернемося скоро додому і вона там не погниє. Там зараз снаряди над головою літають, перечекаємо, поки спокійніше буде.

Артем з котом Валентином приїхав з Селидового до дружини, яка евакуювалася раніше. Кіт залишався з ним, бо під час «прильотів» виявив неабияку стресостійкість і лише раз ховався у гардеробній:

– Я працював на старому місці роботи, скільки міг, а дружина раніше переїхала. Вона буде тут до кінця війни, а я — як вийде по обставинах, потрібно заробляти на життя.

– А нам казали, що гроші даватимуть. – Сідайте в автобус, на місці все вирішиться.

Олена, волонтерка ГО «Десяте квітня», розповідає про свої враження від спілкування з переселенцями:

– Це вже третій потяг, у зустрічі переселенців з якого я беру участь. Ми хочемо зробити перші хвилини перебування на Кропивниччині для евакуйованих людей комфортними. У всіх різні очікування, хтось чекає, що тут буде ледве не рай, а хтось виїжджає, бо вже просто не може знаходитися в тих умовах, де жив. Ми їх зустрічаємо, пропонуємо випити чаю чи кави, щоб вони відчули гостинність, проводимо до автобусів, якщо визначились з бажаним місцем проживання, або до представників громад, які можуть відповісти на поставлені запитання.

Найпозитивніший випадок у мене був, коли чоловік спитав, в якій громаді найкраща риболовля. Це був несподіваний запит. Чудово, коли людина їде з думками про майбутнє життя, коли є за що зачепитися.

Найсумніше, коли їдуть з дітьми, з домашніми тваринами. Наприклад, везли морських свинок у клітці, вони з переляку пищали. Ми намагалися допомогти дитині, їхній власниці, а вона вчепилась у клітку і не хотіла відпускати своїх улюбленців. Це сумні миті, в які відчутно, що люди втратили свій дім. А так це виглядає, наче ми просто зустрічаємо людей з потягу…

– Гурівка! Рахуйте людей в автобусі і не випускайте вже!

Мирослава Липа, Андрій Лисенко, CBN

[andriy-lysenko]

Оля Гаврилова. 01.05.2007 – 24.09.2018

У ніч на 24 вересня 2018 року в коридорі реанімації Кіровоградської дитячої обласної лікарні були двоє. Володимир Гаврилов намагався вмоститися на незручному диванчику. Сон не йшов. У голові важко крутилися думки, міняли одна одну, розбивалися на друзки і знову збиралися у глевку купу. Його мама Лариса Стародубець сиділа на стільчику ближче до дверей палати.

О першій двадцять до них вийшов черговий лікар. Поправив окуляри на переніссі і тихо сказав:

– Мені дуже шкода, але вашої Олі більше немає…

Життя і смерть

– Якою вона була? Весела, енергійна, відкрита, балакуча. Дуже сильно любила життя. Дуже любила море. Щороку їздили на море, зазвичай відпочивали у Затоці. Коли була ще зовсім маленька, до 2014 року, їздили і в Крим, – говоримо в редакції з батьками Олі Інгою Ємельяновою і Володимиром Гавриловим. – Дуже любила з друзями гуляти. Якщо стояв вибір: комп’ютер чи друзі, то завжди обирала друзів.

У березні 2018 року дівчинка поскаржилася на біль у животі. Родина звернулася до лікарів. З 19 по 23 березня Оля лежала на стаціонарі «Добруджі». Звідти її направили до обласної дитячої лікарні.

– Поліп прямої кишки (всі медичні терміни, пояснення яких взяті з «Вікіпедії» та інших відкритих джерел, – наприк��нці тексту. – Авт.), – розповідає Володимир Гаврилов. – З 02.04.2018 по 19.04.2018 з цим діагнозом знаходилися у хірургічному відділенні №1 дитячої обласної лікарні. Перша ректороманоскопія була невдалою, загалом дитині тричі вводили наркоз. Зрештою нам сказали, що там не поліп, а дивертикул Меккеля, треба робити порожнинну операцію. Вже на операційному столі лікарі побачили подразнення в прямій кишці, визначили це як НВК — неспецифічний виразковий коліт або ж хворобу Крона (під питанням). Відповідно, порожнинну операцію скасували.

16 квітня Оля побувала на консультації у педіатра Надії Котарєвої. Та призначила сульфасалазин (три пігулки на добу).

– Котарєва вбила нашу Олєчку, – стверджує Володимир. – Саме вона винна у смерті нашої доньки.

Історія хвороби

– Я не знаю, що робила б без нього, – каже Інга Ємельянова про свого чоловіка. – У мене б опустилися руки. А Володя зібрав докупи всі документи, склав хронологію: що коли призначали, яка була температура і так далі. Думаю, якби не він, ніхто б нічого не розслідував узагалі.

Перебіг хвороби далі – зі слів Володимира Гаврилова. Хронологія підтверджується медичною документацією, але батько дівчинки робить і свої висновки та нотатки, виділені далі курсивом.

29 квітня (всі події відбуваються у 2018 році): ввечері температура 37,2.

30 квітня: зранку з’явився висип на обличчі, ввечері температура піднялася до 39,2.

1 травня (день народження Олі): температура о 17:20 – 39 (нежиті, кашлю немає), висип розповсюдився на все тіло. О 22:30 викликали швидку, дитині вкололи анальгін і но-шпу. Температура знизилася.

7-16 травня: стаціонар педіатричного відділення дитячої обласної лікарні (ДОЛ). Лікар – Надія Котарєва. З 10-го по 13-те – температура майже постійно тримається на рівні 37,4, висип. Котарєва не скасовує прийом сульфасалазину і стверджує, що алергія – це реакція не на цей препарат.

16 травня: Олю виписали з ДОЛ і направили на дообстеження в Охматдит.

17-24 травня: стаціонар інфекційно-діагностичного відділення Охматдиту. Діагноз – хронічний неінфекційний коліт, але треба ще зателефонувати 8 червня, бо НВК – під питанням.

8 червня: дзвінок в Охматдит, діагноз НВК зняли остаточно, лишивши хронічний неінфекційний коліт, і попросили показатися через два місяці.

6 серпня: Охматдит, лікарка Раїса Мостовенко: хронічний неінфекційний коліт під медичною ремісією, добову норму сульфасалазину слід зменшити до двох пігулок.

14 серпня: ДОЛ, Надія Котарєва. Оля на стан здоров’я не скаржиться.

15 серпня: аналіз крові в ДОЛ показав, що рівень тромбоцитів нижчий нормального: 105 тис./мкл крові при нормі 150-300 тис./мкл.

20 серпня: ще один аналіз крові в ДОЛ. Рівень тромбоцитів – 69 тис./мкл.

22 серпня: мієлограма в ДОЛ.

23 серпня: після результатів мієлограми Олі призначили дексаметазон. На наше запитання до Котарєвої, який результат мієлограми, вона відповіла, що все добре, є невеликі зміни, але нічого страшного, це нормально.

28 серпня: знову аналіз крові в ДОЛ. Тромбоцити – 45 тис./мкл.

31 серпня: аналіз крові в ДОЛ. Рівень тромбоцитів трохи зріс – 52 тис./мкл. На запитання про припинення прийому сульфасалазину і чи не міг він викликати зміни в крові, Котарєва відповіла, що це не сульфасалазин.

1 вересня: Оля побувала на першому дзвонику в своїй школі. Опісля – ДОЛ, Надія Котарєва повертає добову дозу сульфасалазину до трьох пігулок.

2 вересня: чорні гематоми в роті, на шиї і грудях дівчинки – нові висипи у вигляді маленьких кров’яних точок. Зідзвонилися з Надією Котарєвою, та сказала, що треба терміново їхати до лікарні. Перед крапельницею заміряли рівень тромбоцитів – 9 тис./мкл, після крапельниці рівень понизився до 7 тис./мкл. О 21:30 Олю перевели до реанімації, де вона пробула до ранку.

3 (або 4) вересня: Інга Ємельянова зателефонувала Раїсі Мостовенко (Охматдит) і розповіла про те, як лікують Олю. Мостовенко: «Що вони там роблять, чому така кінська доза гормонів? Якщо не вміють лікувати, нехай направляють в Охматдит!» На запитання, чи міг сульфасалазин викликати зміни в крові і чи варто припинити його пити, вона відповіла, що це не сульфасалазин і варто приймати його і надалі.

Водночас Надія Котарєва, стверджує Володимир Гаврилов, переводити Олю до Охматдиту відмовилася, пояснивши це низьким рівнем тромбоцитів і, відтак, ризиком виникнення летальної травми (будь-який поріз може стати смертельним).

4 вересня: стан дитини погіршився.

5 вересня: стан погіршується й далі, біля ока – гематома, яка дедалі збільшується.

7 вересня: гематома з’являється і над іншим оком, висока температура.

8 вересня, 8:30: Олю знову кладуть у реанімацію. Близько восьмої вечора до неї пускають батьків і бабусю Ларису: дитина лежала на спині, очі відкриті повністю, але дивляться в різні боки, рот відкритий, кровоточили ясна, ліва ніжка зігнута в коліні, права витягнута, лівою рукою робила хапальні рухи (сильно стиснула лівою долонею бабусин палець). Не розмовляла, запитань ніби не чула. Імовірно, сьомого в Олі був інсульт.

У ніч з 8 на 9 вересня Інга й Володимир об’їздили все місто в пошуках тромбоконцентрату, введення якого могло би підвищити рівень тромбоцитів. Об 11 ранку 9 вересня через знайомих вийшли на керівництво обласної станції переливання крові. Там пообіцяли – і дотримали слова – наступного дня прислати донорів (процес виготовлення тромбоконцентрату – складніший, ніж звичайний забір крові, тому не допомогли просто зразу).

Ранок 11 вересня, після введення тромбоконцентрату: не могли взяти кров з пальця, бо вона дуже швидко зверталася. Того ж дня пізніше – консультація з лікаркою Інституту педіатрії, акушерства і гінекології ім. академіка О. М. Лук’янової Оксаною Гладишко: ваша дитина в комі, це може бути наслідком вживання сульфасалазину.

5:00 16 вересня: наступний ступінь коми, можливо, ще один інсульт. Олю підключають до апарату штучного дихання.

17 вересня: стан вкрай критичний.

24 вересня: Олі не стало. Офіційна причина смерті – внутрішньомозковий крововилив у стовбур мозку.

Слідство, суд і Надія Котарєва

Як заведено у таких випадках, департамент охорони здоров’я облдержадміністрації створив спеціальну комісію. У діях лікарів (і, зокрема, Надії Котарєвої) порушень не знайшли.

Правоохоронці відкрили кримінальне провадження і провели свою перевірку. У висновку експерта Головного бюро судово-медичної експертизи №363/19 від 7.12.2020 чорним на білому після переліку встановлених недоліків у лікуванні написано: «…між цими недоліками та настанням смерті дитини Гаврилової О. В. вбачається прямий причинно-наслідковий зв’язок».

Нині тривають суди, чергове засідання провів слідчий суддя Ленінського райсуду Кропивницького Леонід Плохотніченко вчора, 5 вересня. Він допитав Володимира Гаврилова, Інга Ємельянова через свій емоційний стан відповідати на запитання служителя Феміди відмовилася. До завершення слухань, здається, неблизько – до матеріалів справи ще мають долучити оригінали медичних документів, заслухати позицію Надії Котарєвої та її захисту тощо.

З лікаркою, яку батько Олі звинувачує у смерті дівчинки, ми поговорили по телефону напередодні.

– Все, що стосується цієї справи… Ми вже рік ходимо по судах, – сказала Надія Котарєва. – Це велике горе і для батьків, і для лікарів. Чи бажала я смерті дитини? Звісно, ні. Жоден лікар не бажає смерті свого пацієнта. Та й узагалі я не маю права щось про це розповідати, бо це лікарська таємниця. Закінчаться суди — я відповім на всі ваші запитання.

Медичні терміни

Ректороманоскопія – медичне обстеження товстої кишки від прямої кишки до найближчої частини товстої кишки — сигмоподібної кишки. Є одним із варіантів ендоскопії. Застосовується для виявлення уражень внутрішньої частини прямої та дистальної частки сигмоподібної кишки. Існує два типи ректороманоскопії: гнучка, при якій використовується гнучкий ендоскоп, і жорстка, при якій використовується жорсткий ректороманоскоп.

Дивертикул Меккеля – найпоширеніша вроджена патологія, яка уражає до 4% населення. Це випинання на стінці кишки. Дивертикул може утворюватися в клубовій частині тонкої кишки.

Порожнинна операція (лапаротомія) – хірургічне втручання або один з його етапів, виконується з метою відкриття повного або часткового доступу до органів черевної порожнини.

НВК – неспецифічний виразковий коліт – хронічне запальне захворювання товстої кишки невідомої етіології. Супроводжується розвитком позакишкових проявів хвороби і місцевих та системних ускладнень, у тому числі раком товстої кишки.

Хвороба Крона – хронічне неспецифічне гранулематозне запалення шлунково-кишкового тракту, яке може вражати всі відділи тракту від ротової порожнини до ануса.

Сульфасалазин – синтетичний лікарський препарат, який є сполукою сульфапіридину та аміносаліцилової кислоти. Застосовується перорально. Сульфасалазин уперше синтезований у 1938 році на підставі досліджень ревматолога Нанни Шварц як препарат для лікування ревматоїдного артриту. Проте клінічні дослідження в Шотландії у 1948 році не дали позитивної відповіді щодо ефективності сульфасалазину в ревматології, натомість встановлено ефективність у лікуванні неспецифічного виразкового коліту та хвороби Крона. У 1980 році проведено нові клінічні дослідження, у яких встановлено ефективність сульфасалазину в лікуванні ревматоїдного артриту, після яких препарат став активніше застосовуватися для лікування ревматологічних захворювань.

Охматдит (охорона материнства та дитинства) – багатопрофільний діагностично-лікувальний заклад у Києві, який надає спеціалізовану висококваліфіковану медичну допомогу дитячому населенню України. Найбільша дитяча лікарня в Україні.

Тромбоцити – найменш�� з трьох основних типів кров’яних клітин. Вони пересуваються вздовж поверхні стінок судин, які зсередини покриває шар особливих епітеліальних клітин – ендотелій. Це – дуже тонкий шар, який не дає часткам прикріплятися чи прилипати до нього. Якщо ендотелій пошкодити, то тромбоцити одними з перших реагують на травму. Вони прикріплюються до волокон, які перебувають за ендотелієм, і запобігають витіканню крові через отвір у стінці судини. Простіше кажучи, чим нижчий рівень тромбоцитів – тим гірше «звертається» кров.

Мієлограма – процентне співвідношення клітинних елементів у мазках, виготовлених із пунктатів кісткового мозку.

Дексаметазон – синтетичний препарат з групи глюкокортикоїдних гормонів. Препарат має протизапальну, протиалергічну та імуносупресивну дію.

[andriy-lysenko]

Кропивничани збирають гроші для ЗСУ, транслюючи онлайн настільні ігри

Кропивничани Микита Работнов (засновник клубу настільних ігор Cardborder Club) і Михайло Згривець (ексрежисер обласного телебачення) знайшли свій, не звичний для багатьох, спосіб збирати донати для армії. Вони регулярно організовують стріми настільних ігор — і закликають глядачів перераховувати гроші для ЗСУ. (Наступний стрім транслюватиметься на сайті CBN, посилання буде і в телеграм-каналі, стежте за анонсами.)

Зі стрімерами поспілкувався журналіст CBN.

– Як виникла ідея стрімити настільні ігри?

М. Р.: – Настільні ігри я воджу років п’ятнадцять, у мене є клуб настільних ігор, перший і єдиний у місті. Перед повномасштабним вторгненням росії я готувався виводити це все на комерційну основу, збирався переїжджати у Київ. З перших же днів почав волонтерити, всі мої фінанси, відкладені на переїзд, витратив на допомогу армії. Міша якось сказав, що є проблеми зі збором коштів, я подумав і запропонував хитрий план: стрімити ігри, на які ми будемо кликати місцевих ну якщо не селебрітіс, то принаймні лідерів у певних сферах, волонтерів, журналістів, ведучих і так далі. Під час стрімів збираємо донати на «КропХаб», а вони вже знають, куди ці гроші витратити.

– Як часто стрімите?

М. Р.: – План був раз на два тижні. Але дотриматися такої регулярності — складно. Стріми відбуваються не на комерційній основі, величезна подяка нашому доброму знайомому Геннадію Зоріну, який допомагає з апаратурою. Крім того, треба зібрати всіх учасників, щоб усім було зручно. Раз на три тижні в середньому поки виходить.

– Ігри щоразу різні?

М. Р.: – Грубо кажучи, щоразу одна і та ж система, найпопулярніша на сьогодні, «Підземелля і дракони». Їй уже років п’ятдесят-шістдесят, про неї знають навіть ті, хто ніколи не грав: бачать у серіалах, читають книги тощо.

– У чому сенс гри?

М. Р.: – Є ведучий, майстер, який прописує сюжет, роздає учасниками аркуші паперу з даними про їхніх персонажів. Гравці заповнюють ці аркуші і грають. Майстер описує, що і навіщо роблять гравці. Ми обрали більш розважальний формат, у ньому гра триває години дві, щоб глядачі не стомилися. Гравців — четверо, але може бути й більше, просто тоді важче вкластися у ці дві години, адже треба розкрити кожного.

– Скільки стрімів провели, скільки грошей зібрали?

М. Р.: – Провели три стріми. Зібрали трохи менше ста тисяч гривень.

М. З.: – Перший стрім був найменш доходним, ми збирали на тепловізор. На другому скинули грошей трохи більше, ми збирали на швидку для фронту. До речі, поки ми тут говоримо, ця швидка, яка приїхала з Іспанії, готується до відправлення. На третьому стрімі знову збирали на тепловізор, сума поки найбільша — понад п’ятдесят тисяч.

– Наскільки складно технічно стрімити настільну гру?

М. З.: – Я би не сказав, що надто складно, схема вже відпрацьована. Якість з кожним разом зростає. Перший раз були проблеми зі звуком, другий — просто дикі проблеми з інтернетом, нам довелося роздавати його зі своїх телефонів. Дякуємо «Київстару» за ці двадцять гігабайтів стабільного зв’язку…

М. Р.: – «Київстаре», проспонсоруй нас!

М. З.: – Так, давай нам мільйон, ми знаємо, куди його витратити — запитів дуже багато. Третій стрім уже був найстабільнішим. Теж були невеликі проблеми з інтернетом спочатку, але потім усе вирівнялося.

Між іншим, можливо, у когось є штативи, світильники тощо, які ми могли би використовувати на зйомках, – звертайтеся.

– Були якісь нестандартні історії під час стрімів? Прямий ефір усе-таки…

М. Р.: – Гравці спізнювалися, бо купували квіти… Про інтернет ми вже розказали.

– До речі. Орки — це хороші персонажі чи ні?

М. З.: – Як майстер вирішить. Микита ось, наприклад, ненавидить водити ельфів, а я обожнюю. Це все стереотипи: орк — поганий, ельф — у лісі. Насправді все залежить від майстра і сюжету.

М. Р.: – Ще треба зважати на правила YouTube, де ми транслюємо гру. За заклики «вбивати рашистів» тощо модна отримати бан. Ми всіляко натякаємо і жартуємо на тему «хто є хто», але намагаємося це робити максимально дипломатично. Такі правила сервісу, не ми їх придумали, але маємо дотримуватися, якщо хочемо лишатися на YouTube.

М. З.: – У найближчих планах — вихід на стримінгову платформу Twitch, але там ще жорсткіші правила, треба взагалі кожне слово контролювати. «Російська агресія» – це ще можна, слово «війна» заборонене взагалі.

– Скільки глядачів збираєте на стрімах?

М. З.: – Доходить до майже трьохсот постфактум, дивляться ж не лише прямий ефір, а і запис. Пік — тобто ті люди, що дивляться одночасно, – поки тридцять п’ять. Це небагато для стріму, проте для нового і не розрекламованого — непогано. Особливо враховуючи те, що і дивляться постфактум, і гроші донатять теж іноді постфактум.

– Не розрекламований стрім — так рекламуйте.

М. З.: – Ми перераховуємо на «КропХаб» усі суми, що зібрали, повністю. Не лишаємо нічого ні собі, ні на рекламу.

Я розкажу історію про рекламу, без імен, добре?

– Розкажи.

М. З.: – Якось ми попросили достатньо медійну людину зробити нам рекламу, людина ця запостила у своїй соцмережі повідомлення про стрім, збір коштів на ньому. Але зразу ж після цього перебила іншими повідомленнями, тобто це у стрічці посунулося. От і вся реклама.

Графік, хочемо вийти на графік раз на два тижні, орієнтовно з 18:30 до 20:30. Ми — за будь-яку медіа-підтримку, чим більше народу дивитиметься — тим більше грошей для наших захисників ми зберемо.

М. Р.: – Ми нічого не беремо собі, ще раз наголошу. Поки війна — все для перемоги. Міша, можна я розкажу про нашу нову ініціативу, про середи?

М. З.: – Можна, чого ні?

М. Р.: – Я вирішив кожну середу проводити безплатні ігри для переселенців. Але глядачі, якщо приходять, кидають по сто гривень у спеціально для цього поставлену скриньку. Як можемо — так і допомагаємо.

М. З.: – А найбільш активна спільнота — ITшники. У місті є хлопець, який працює у цій сфері й задонатив на ЗСУ вже загалом більше ста тисяч гривень.

М. Р.: – У нас є і глобальні плани. Нині багато людей намагаються локалізувати загальноприйнятні системи, ті ж «Підземелля і дракони», українською мовою. Я руками і ногами за, але чому не піти далі і не створити свою систему? Випускати її рідною мовою, перекладати англійською й виходити на міжнародний ринок. Тому глобальний план — перетворити наш клуб на видавництво ігор, основаних на українських «фішках». Також — створити мультисистему, тобто звід правил, який працюватиме і для фентезі, і для хорору, і для інших жанрів.

Треба поринати в гру, переживати пригоду. Це чудовий спосіб абстрагуватися від реальності, розвивати уяву. Це можливість відірватися від свої проблем, поспілкуватися з друзями і чудово провести час.

М. З.: – Я ще хочу звернутися до всіх, хто це прочитає. Ще нічого не скінчилося у цій війні — і не скоро, напевно, скінчиться. Допомагайте, донатьте — не обов’язково нам, знайомим волонтерам, «КропХабу», – адже кожна гривня наближає перемогу. Боротьба триває, Україна обов’язково переможе!

[andriy-lysenko]

Групи смерті. Хто хоче забрати наших дітей

16 травня 2016 року в російській «Новій газеті» з’явилася стаття Галини Мурсалієвої «Групи смерті. 18+». У редакційній врубці йшлося: «З дітьми в соціальних мережах працюють системно і планомірно, крок за кроком підштовхуючи до останньої межі». Авторка нарахувала 130 суїцидів дітей, що сталися по всій Росії з листопада 2015-го по квітень 2016 року. Майже всі жертви, за даними журналістки, були членами одних і тих же спільнот у соціальній мережі «В Контакті».

Текст викликав величезний резонанс. Низка ЗМІ звинуватила Мурсалієву в некомпетентності: мовляв, вона просто змішала у статті купу різних за своїми причинами та іншими нюансами випадків. Інші мас-медіа зазначали, що подібні матеріали можуть лише підштовхувати російську владу до блокування Інтернет-ресурсів. Люди, які розуміються на алгоритмах «В Контакті», заявляли, що створення «груп смерті» – лише спроба підвищити трафік та монетизацію. Водночас Головне управління Слідчого комітету РФ у Санкт-Петербурзі порушило кримінальну справу за фактом доведення до самогубства.

Інтернет не має кордонів. Тому дуже швидко про «групи смерті» заговорили й в Україні. Дехто взагалі вважає суїцидальні спільноти частиною гібридної війни. Психолог Наталя Улько 1 січня 2018 року заявила в ефірі ObozTV: «…в більшості це йде з Росії, з країни-агресора, а ми зараз перебуваємо в гібридній інформаційній війні, і ми не раз бачили, як запускаються емоційні сплески щодо України, починаючи з “розіпнутих хлопчиків” і т. д. Це завжди топ-теми, пропаганда так працює, вона б’є по емоційному полю, щоб дестабілізувати і прибрати можливість критично мислити».

«Він завжди цікавився історією. Тому ми спочатку не звернули уваги»

– Віті (ім’я змінене. – Ред.) було чотирнадцять років тоді, сидів постійно в телефоні, – розповідає CBN на умовах анонімності жителька Кропивницького. – Він захоплювався історією. І ми помітили, що він почав багато говорити про Гітлера. Ну, Гітлер – то й Гітлер, історична постать. Але в розмовах почала проявлятися жорстокість, почав про вбивства різні розповідати, про Гітлера – все частіше. Знайомий допоміг встановити на комп’ютер програму, яка стежила за тим, що Вітя на ньому робить. За якийсь час перевірили результати – і жахнулися. Виявляється, він перебував у нацистській групі «В Контакті». Заходив туди – і буквально кожні дві секунди йому надсилали картинку зі сценами насильства, вбивствами негрів і євреїв. Вбивства, смерть – його програмували.

– І як це вирішили?

– Може, і неправильно, але просто обірвали повністю інтернет, забрали смартфон і видали старенький мобільний без доступу до мережі. Налякали поліцією – він повірив. Близько року ходив до психолога, але це не допомогло. Аж після року Вітя почав потрохи відходити. А протягом року до мене приходили повідомлення з цієї групи, запитували, куди Вітя подівся, гидоту різну писали, погрожували.

– І який сенс у цій групі був?

– Не знаю. Він перед тим, як ми все з’ясували, почав руки собі роздряпувати. Може, це якісь завдання були. Хоча за поведінкою більше було схоже, що його програмували виявляти агресію не до самого себе, а до інших людей.

Зараз Віті – вісімнадцять, і в нього все нормально. А якби рідні не помітили вчасно?

Помітити можуть не лише в сім’ї. У школах – особливо останнім часом – регулярно проводять роботу з виявлення дітей, що входять до так званих груп ризику.

– Працюють шкільний психолог і соціальний педагог, проводять дослідження у класах і визначають певні групи ризику дітей. Тоді вже залучаються профільні спеціалісти, займаються з такими дітьми індивідуально, – пояснює директорка кропивницького наукового ліцею Наталя Чередниченко. – З дітьми також працює класний керівник. Це саме той педагог, який може першим виявити якісь проблемні питання. Крім того, ми активно залучаємо працівників поліції, недавно пройшла серія бесід з правоохоронцями. Виявити і працювати в межах закладу з дітьми з групи ризику – всі можливості для цього є. Коли настає відповідальність батьків, які мають продовжити цю роботу вдома, ми, на жаль, контролювати цей процес не можемо.

Ще одна важлива річ, на думку Наталі Чередниченко, яку мають робити дорослі, – бути уважними і спостережливими:

– У дітей немає нічого неважливого. До всього треба придивлятися: від змін у поведінці до змін у зовнішньому вигляді.

Заборони і блокування – вихід?

Практичний психолог Андрій Фоменко вважає, що проблема не в інтернеті, а у всіх нас:

– Зараз у Кропивницькому люди вимагають обгородити недобудови. Правильно. Але ж ви розумієте, що питання не в огорожі? Якщо мова йде про самогубство, то знаряддям може стати що завгодно: двері, пігулки, та ж огорожа.

У чому проблема суїциду: ми часто бачимо історію самогубства вже після того, як воно скоєне. І всі наші висновки відсотків на тридцять засновані на тому, що ми творчо розглядаємо попередній бекграунд людини, творчо його допрацьовуємо задля цілісної картини. А зупинені самогубства не можна вважати реальною спробою суїциду, бо нерідко ми не знаємо, яким був би фінал, якби не зупинили. Більше того, я переконаний, що про дуже багато суїцидів ми не маємо інформації: вони «зависають» на рівні кримінальних проваджень як незрозумілі. Вважається, що близько двадцяти п’яти відсотків суїцидів «застрягають» як недорозслідувані. Ось головна проблема сучасної суїцидології: ми знаємо основні причини самогубств, але в кожному окремому випадку залишається знак запитання.

– То за якими ознаками можна визначити, що з дитиною щось не так?

– Головними ризиками є депресивні й субдепресивні стани. Це стани, коли дитина не здатна користуватися ресурсами, які могли би змінити її настрій, у неї не вистачає енергії, мотивації. Їй погано фізично. Це схоже на сильний похмільний синдром, але уявіть, що він триває постійно, безперервно.

Якщо у дитини похмурий настрій, вона говорить не чітко, її нічого не цікавить, у неї слабка мотивація до в��ього, пасивність, вона не може зосередитись, знижуються показники по навчанню – все це ознаки депресії. Чи навпаки – дитина у підвищеному психоемоційному стані, видає різкі реакції на інтервенції ззовні, блокує спілкування. Однак після періоду тривожності – у когось він довший, у когось коротший – настає виснаженість. Усі дорослі мають розуміти, що в стані клінічної депресії у дітей може виникати суїцидальна поведінка.

Для дітей, підлітків дуже важлива підтримка, прийняття соціумом. Лайки у соціальних мережах, оці всі тік-токи – це бажання отримати підтримку. А коли у мережі виникає сприятливе середовище, – а воно виникає регулярно, – так звані «групи смерті», воно навіює дитині готовність і підтримує цю готовність. Коли дитина описує свій стан і розповідає, що планує з собою зробити, а під цим записом з’являються лайки, – це деструктивна, але підтримка. Це ж саме відбувалося з дітьми у більшості тоталітарних сект і культів, за рахунок такої взаємопідтримки, дуже часто деструктивної, живуть закриті спільноти. Чи можна заборонити й заблокувати ці групи? Ні. Очевидно, що всі вони будуть усе одно з’являтися й намагатися відтяпати в нас дітей. Передовсім батьки мають стати заміною всім цим соціальним групам.

– Модератори «груп смерті»: хто вони з погляду психології?

– Є люди, що мають якусь надмету. Вони добре начитані, ерудовані, освічені. Але надмета може при цьому бути збоченою. Довго вважалося, що психопати не емпатують. Однак, коли досліджували американського маніяка Теда Банні, з’ясувалося, що він умів зчитувати емоції жертв, емпатував. Люди, які отримують задоволення від ведення груп смерті в інтернеті, – фактично такі ж маніяки.

​Кіберполіція

12 березня 2021 року головний інспектор Департаменту кіберполіції Нацполіції Роман Сочка сказав у програмі «Право на владу»: «Що стосується кураторів “суїцидальних груп”, то хотів зазначити, що кіберполіція лише цього року затримала двох таких осіб, які називали себе кураторами, і, що найстрашніше, це виявилися діти 13 і 15 років. Це діти, які не утвердилися в житті, не мають авторитету серед близьких, друзів, не мають уваги від своїх батьків. Але що стосується саме так званого останнього завдання, то під час документування протиправної діяльності таких груп, таких кураторів, Департамент кіберполіції не зафіксував жодного суїцидального випадку через перебування дітей у групах смерті».

В офіційній відповіді відділу протидії кіберзлочинам (ВПК) у Кіровоградській області на запит CBN ідеться: «…ВПК не веде статистики по кількості жертв “небезпечних інтернет-ігор”. У свою чергу ВПК на постійній основі співпрацює з правоохоронними органами України та отримує інформацію щодо функціонування каналів, де невстановлені особи намагаються маніпулювати неповнолітніми. Для запобігання вчинення таких злочинів ВПК проводить системний моніторинг та відпрацювання мережі Інтернет, щоб ідентифікувати дітей, які долучаються до небезпечних груп, та провести превентивну роботу, щоб уникнути загрози їх життю чи здоров’ю.

Батькам, аби убезпечити своїх дітей від участі у небезпечних спільнотах, радимо насамперед приділяти більше уваги дитині, звертати увагу на раптові зміни у поведінці та настрої. Важливо правильно пояснити дитині, які небезпеки можуть її чекати в мережі. Також бажано знати сторінки дитини в соцмережах, аби бачити її публікації та дописи і вчасно реагувати на тривожні сигнали».

​Замість епілогу

Все – як би банально це не звучало – в наших руках.

– Якщо у дітей не буде яскравих позитивних емоцій, вони обов’язково знайдуть собі яскраві негативні, – вважає Андрій Фоменко.

Ми свідомо не наводимо у цій статті назв суїцидальних спільнот і тим більше не даємо на них посилань. Головна мета – донести всім батькам, які заклопотані своїми дорослими справами: зверніть увагу на дитину. Ви впевнені, що ваші донька чи син у цей момент переписуються в інтернеті з друзями на безневинні теми? Чи, може, вони у розпачі й шукають там підтримки? Хай тими, хто їх підтримає, будете ви, рідні люди, а не модератор «групи смерті».

**********

Звернення про Інтернет-спільноти або відеоролики, що містять заклики до дітей зловживати алкогольними напоями чи наркотичними речовинами, про «групи смерті» та інший небезпечний для дітей контент у Мережі кіберполіція приймає за електронною адресою: savechild@cyberpolice.gov.ua.

Отримати консультацію кваліфікованого спеціаліста, інформацію про стан розгляду поданого раніше електронного звернення або отримання роз’яснення щодо діяльності підрозділу можна, звернувшись на електронну адресу: callcenter@cyberpolice.gov.ua або за телефоном: 0 800 50 51 70 (понеділок – п’ятниця з 9:00 до 18:00).