don-alien

[don-alien]

Зрадойоби наступають!

Це просто жах, зрада, на всі фронти, кожного дня 24/7. Я іноді все ще дивуюся з витривалості цих садомазохістів, наприклад в мене би здоров'я не вистачило постійно усюди шукати зраду, нити, дорікати на погане життя.

На роботі напарнік, каже ой наші дебіли там воєнний стан вводять, я кажу , ну так а що робити? Рашка в Азовському морі офігєла, треба її ставити на місце, скоріш за все це сплановано щоб цивілізований світ нарешті відкрив очі, виліз із нори та побачив те, що ситуація із нашими запорєбріковими "друзями" дуже нагадує ситуацію з однією країною де правив Гітлер. Щоб побачив те , що ми боремось і здаватися не збираємось, що потрібно долучатися до боротьби, що потрібно не дати новому фашизму набрати сили, бо якщо він її набере, то ціна перемоги буде набагато вища, і вже ніхто не відсидиться на теплому діванчику обсираючи Україну та її владу.

Це історія дає Європі такий собі тест на вивчення її уроків. Цікаво, вивчили чи ні? Будуть і далі висловлювати занепокоєння, чи будуть більш рішучі дії? Дає тест нам, згуртуємось, будемо кожний робити своє, робити добре, сумлінно, чи будемо скиглити та усюди шукати зраду, як то було не раз?

А зрадойоби, до вас звертаюся, коли ви мрієте про погане для нашої держави, то мрійте будь ласка обережніше, мрії збуваються, але зачасту зовсім не так як хотілося б. Або їдьте у рашку і мрійте та зрадойобствуйте там, будете такі собі бойові зрадойоби))

[don-alien]

Keanu Thieves (via mushroombirdornaments)

[don-alien]

Моє бачення мовного питання

Власне кажучи по цьому питанню вже написано багато, особливо всякого ідеологічного підгрунтя, здебільшого я з ними згоден, окрім якихось упоротих фаріоншо-тягнибоківщіни, але сьогодні не про це.

Хочу поділитися своїми практичними міркуваннями з приводу мови.

Я все життя до 14 року був російськомовним, зараз 50/50 залежно від того з ким спілкуюся.

Навчання в школі велося російською і все було зручно і круто до моменту вступу у ВНЗ, далі стало не зовсім круто.

Чому? Тому що дуже велика кількість книжок, методичної літератури тощо - та вже була українською. А наприклад фізика або математика російської та українською сприймаються зовсім по різному, я тільки на 4 курсі більш менш звик.

З цього можна зробити висновок, що як спеціаліст я міг недоотримати якихось навичок, тому що було складно сприйма��и мову.

І тут на мій погляд і полягає головна практична проблема мовного питання. Держава платить кошти за моє навчання у школі( в моєму випадку російською), потім я іду до ВНЗ і вчуся там на державні кошти, але не так ефективно, або взагалі башляю і ніфіга не вчуся(але то інша тема).

Тут вже добрий приклад неефективного використання коштів. Навіщо вчити, щоб потім перевчати? З мого боку складніше інтегруватися в україномовне суспільство, проблемніше заповнювати документи у державних установах і так далі.

Хочу зробити послання і батькам, не своїм, а просто абстрактним батькам якого там Івасика. Навчання українською, це те, що полегшить надалі життя вашій дитині, якщо хочете щоб він знав російську, румунську, угорську чи якусь іншу, нема питаннь, навчайте його їй, але якщо ви збираєтесь тут жити, то з практичної точки зору - спершу навчіть його державній мові, повірте моєму досвіду, так буде набагато легше і зручніше.

[don-alien]

Трішки про себе, та про своє бачення

Якось так вийшло, що до подій 2013 року, у тому минулому житті моє ставлення до Української мови, держави, культури було не те щоб поганим, але точно скажу що цікавості особливої не викликало. Це й не дивно, бо і школа(привіт далекий 2004 і 5й клас, ох в ненавиділи ми юща, хоча я і зараз його не дуже), і телевізор з його руськім міром(хоч тоді він так не називався) і оточення яке жило в таких самих умовах що і я. Потім в мене з'явився інтернет, трішки мізків у голові, вміння хоч трішки щось аналізувати і тоді вже якось почало з'являтися усвідомлення того що потрібно цінувати свою державу.

Це був переломний 2013, хоча нашого "любого сусіда" я не любив вже давно, але тільки з початком Майдану зрозумів що це шанс нарешті почати навчатися бути людьми. Коли нарешті януковощ втік було дуже радісно, хоч і дуже сумно із за загиблих. На той час я вже змінився, але більшість з мого оточення ні, хтось зробив це пізніше, а хтось ніколи цього не зробить.

Остаточні зміни в моєму світогляді сталися після приходу "русскава міра". Але нажаль запізно, можливо якщо б вони пройшли раніше, і не тільки в мене, тоді б можливо у клятого мордора не вийшло би влізти на нашу землю.

Тільки теперь мені зрозуміло наскільки важливе правильне виховання молоді і грамотна інформаційна політика, і якщо за перше зараз більш менш взялися, то от в засобах массової інформаціі все дуже стрьомно....

Дякую нашим хлопцям на сході, вс��м волонтерам, командуванню Збройних Сил України, Президенту та іншим країнам які допомагають нам як в дипломатично так і військової технікою, зброєю та іншим. Без всіх вас нашої України вже мабуть би не було, була б якась маларосія.

Дядя вова сам того не розуміючи розбудив ту частину в нас, яку йому чіпати не треба було. Вірю в нашу перемогу!