dzzyga

[dzzyga]

Який же з Порошенка «сивочолий гетьман»?

З приходом зими небайдужі громадяни вивішують годівнички для маленьких пташок, нездатних самостійно прогодуватися. А ось значно більших: воронів, голубів, – помітивши, відганяють.

Іноді Порошенко нагадує якраз того чорного ворона, якого після 5 років прикорму відіпхали від годівниці. Помітили, як схудло його обличчя після закінчення президентської каденції?

Так, Петро Олексійович – один з найбільш обговорюваних, одіозних та суперечливих політиків сучасності, який задля власної вигоди готовий піти по головам та відтоптати усім вуха.

У першу чергу, Порошенко – олігарх, і хто би що не говорив про патріотизм, турботу про державу, «за Україну болить», він підприємець і ним завжди залишатиметься. У підприємців є одна особливість: будь-яке знайомство, подію, випадок вони сприймають як вигідне/невигідне для себе, а саме, у фінансовому аспекті.

І посісти президентське крісло для Порошенка – це не про успіх та благополуччя України, це про успіх та благополуччя Порошенка.

Для власного ситого брюха Петро Олексійович готовий до радикальних методів боротьби із суперниками шляхом провокацій, революцій, протестів, підбурювання населення, залучення бізнесових кіл, що наразі і відбувається в Україні. Прикро, що велика частка залучених людей сліпо вірить у проголошені ним ідеї, і замість влаштувати своє життя влаштовує достаток для і так незлиденної людини. Люди проливають кров, руйнують сім’ї, стають інвалідами, втрачають соціальний статус. А у Порошенка все добре: відпочивають закордоном, діти навчаються закордоном, дружина одягається закордоном, грошові активи крутяться закордоном. Яка Україна, який мир і гаразд українців може пролітати в голові Порошенка?

А ще усі його «фанати» чомусь забувають один важливий факт. Це сьогодні він лідер «Європейської Солідарності». А ще років з 20 назад співзаснував «Партію регіонів», був членом «Соціал-демократичної партії» (пліч-о-пліч з Медведчуком, до речі), був міністром в урядах Юлії Тимошенко та Миколи Азарова. Він завжди був за плечами кожного з президентів, і Януковича теж.

  А тепер його позиція – це гнати в шию з високих кабінетів причетних до влади режиму «Януковича» політиків. Тільки про себе, чомусь, забув.

То який же з Петра Олексійовича «сивочолий гетьман»? Марнотратний «шоколадний король» – ось як його можна величати.

Першоджерело: http://fake-news.org.ua/golovne/96-jakij-zhe-z-poroshenka-sivocholij-getman.html

[dzzyga]

Як дружина Семена Семенченка «Донбас» обікрала

Хазяйновита дружина в сім’ї – запорука злагоди і достатку, та от коли до хазяйства береться жінка в родині аферистів Семена Семенченка – однією статтею в Кримінальному Кодексі цілком може і не обійтись.

Ще відтоді, як у 2008му мілкий авантюрист із Севастополя Костя Гришин, заручився після повернення з Москви із своєю поплічницею Наталією Московець (нині Музика), грошове питання у сімейному бюджеті стояло вкрай гостро. Звісно, допоки Костя не здобув собі нове амплуа Семена Семенченка у 2014му, очоливши батальйон «Донбас».

А до того, шість років молоде подружжя переховувалось від кредиторів, яким заборгувало чималі суми. Подробиці бурхливої підприємницької діяльності сімейства аферистів нескладно встановити за багаточисленними судовими рішеннями, винесеними за скаргами як контрагентів, так і податкових органів. Все тому, що пара зайнялась бізнесом в околицях Донецька де встановлювали супутникові антени і надавали суміжні послуги. Втім замовлення виконувались дещо неформально, або від імені Наталії, яка також зареєструвалась фізичною особою підприємцем. Відтак, можна було б довго розповідати про зареєстроване Гришиним в Севастополі ЧП «Компанія «Евролайн», через яке аферисти обкрадали мешканців шахтарської Горлівки, або про фірму-прокладку «Новое спутниковое телевидение», та фінансового достатку Гришину і Ко це не принесло. А от жага до наживи залишилась і з кожним днем ставала все нестерпнішою.

І ось, сімейство Гришина, який ще на початку 2014го не міг заплатити за телефон (судове рішення від 20 березня 2014го у справі №905/599/14 за позовом «МТС Украина», м. Київ) а Московець не мала змоги виплатити один із останніх кредитів на суму всього 1,200 грн. (рішення Кіровського районного суду м. Макіївки від 13 листопада 2013го у справі №268/3130/13-ц за позовом «Дельта Банку» про заборгованість за кредитним договором на суму 1.236 грн. 06 коп.) через місяць після початку збору коштів на потреби «Донбасу» почали жити як справжнісінькі Семенчеки. В сімейному кортежі раптово з’явились дорогі іномарки, нерухомість у столиці, а сімейство з «мівіни» пересіло в м’якенькі крісла елітних ресторанів.

Зрозуміло, що основну долю прибутку принесло Семену Семенченку виконання брудних замовлень Авакова, але і Московець внесла свій вклад. Щоправда, ставши фігурантом кримінального провадження, внесеного в ЄРДР 22.02.2015, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Слідчі встановили чимало цікавого. Номер рахунку №5168742011086752840 для внесків на сторінці «Донбасу» у соціальній мережі було зареєстровано на ��інансового управляючого Наталію Веселову та прив’язано до банківської картки з № 5168 7420 1108 6752 і її мобільного. У зв’язку з початком ведення волонтерської діяльності Веселова використовувала цю картку виключно, для збору коштів на ведення волонтерської діяльності і для тилового забезпечення добровольчого батальйону «Донбас»

Приблизно у липні 2014 року, Семенченко позичив карту разом із ПІНом щоб самостійно розрахуватися за паливно-мастильні матеріали та повернув не одразу, мовляв не може знайти. Втім, просив не блокувати та обіцяв знайти. Веселовій довелось відкрити нову банківську картку прив’язану до того ж особистого рахунку, відкритого на її ім’я. Пізніше Семен повернув позичену карту і в гаманці Веселової оселились дві карти на один рахунок.

Слідчі так і не встановили яким чином карта потім опинилась у пані Музики, але вже на початку лютого 2015го у Дніпровському ТЦ «Вавилон» по вул. Маліновського, 2, вперше нею були зняті грошові кошти у сумі 536, 68 дол. США. Відтоді БО «Благодійний фонд батальйону «Донбас» недорахувався близько 170 тисяч гривень, що раз у раз просочувались через торгівельні центри, ресторани та бутіки.

Вже через тиждень безкарного користування картою Музика увійшла в раж і 09 лютого 2015 о 20 год. 00 хв. в банкоматі по вул. Жовтнева, 14 змінила фінансовий номер Веселової на номер, яким користувалася сама.

І ось нарешті Веселова отримала СМС повідомлення, про те що на її картковому рахунку було змінено ПІН-код і відразу зателефонувала до оператора щоб заблокувати картку, що остання і зробила.

Але цинізм Музики, яка вхопилась зубами за золоту жилу, виявився невпинним. Не зважаючи на те, що Музика не пройшла верифікацію намагаючись розблокувати карту через оператора, вона скористувалась послугою «UNBLOK» і досягла бажаного. Зрозумівши, що доступ до рахунків «Донбасу» буде відритий не довго, вона терміново кинулась опустошувати банкомати. Досягши всіх можливих лімітів Музика навіть підговорила знайомого прийняти у розпорядження рахунок і спустошити його ще й у свій ліміт.  

І на цьому вона не зупинились. Окрім придбаної елітної хутряної шуби, в якій вона пізніше хизувалась в соцмережах, Музика вичавила максимум із банкоматів та зайнялась переказами коштів в Інтернеті. Загалом, нею було виконано банківських транзакцій (зняття, списання, перерахування грошових коштів, оплата за послуги та товари, зняття банківської комісії) у період всього з 03.02.2015 по 10.02.2015 на загальну суму 161 577,33 гр��вень.

Тож як потрібно було жадати наживи щоб аферистці з багаторічним стажем не врахувати, що кожна транзакція у банківській системі фіксується і відслідковується.

Кримінальне провадження розслідувалось військовою прокуратурою, але не зважаючи на здобуті докази з невідомих причин, проте за відсутності волі досить відомого тоді військового прокурора та особисто Президента Петра Порошенко, належне розслідування так і не було проведено а матеріали так і не дійшли до суду.

Тільки зараз, коли нарешті СБУ притягло до відповідальності Семена Семенченка ми врешті маємо нагоду спостерігати епілог сімейного злочинного підряду цієї одіозної парочки. Сподіваймося, що на цей раз їм не уникнути відповідальності.

Першоджерело: https://onview.com.ua/publish/yak-druzhina-semena-semenchenka-donbas-obikrala

[dzzyga]

Російське лобі в Міністерстві освіти та науки України. Хто насправді займається саботажем реформ?

При вході до Стелленбоського університету Південно-Африканської Республіки висить табличка з написом: «Для знищення нації не потрібні атомні бомби або ракети дальнього радіусу дії. Достатньо знизити якість освіти і дозволити списувати на екзаменах. Пацієнти помирають від рук таких лікарів. Будинки руйнуються від рук таких інженерів. Гроші пропадають через таких економістів і бухгалтерів. Справедливість зникає через таких юристів та суддів. Крах освіти – це крах нації».

Саме тому на 30-му році нашої незалежності, Російська Федерація намагається заблокувати проведення в Україні вкрай важливої освітньої реформи.

З цією метою в інтересах Кремля при Міністерстві освіти та науки України діє П’ята колона у вигляді Ради представників громадських об’єднань корінних народів, національних меншин України.

Справа в тому, що керує вказаною структурою одіозна особа – голова «Спілки уральських народів в Україні» Надія Єфимищ.

До слова, сьогодні у результаті репресивної політики Кремля саме уральські народи, серед яких, ерзя, марі, мокша, чуваші, удмурти, башкіри опинилися в Росії на межі повного зникнення (https://www.idelreal.org/a/31215653.html).

Відповідно до положення про Раду представників громадських об’єднань корінних народів, національних меншин України при МОН України (https://mon.gov.ua/storage/app/media/rada-natsionalnikh-menshin/NMO-606.pdf), вона є «…постійно діючим колегіальним виборним громадським консультативно-дорадчим органом, утвореним для забезпечення участі громадян в управлінні державними справами, ефективної взаємодії Міністерства освіти і науки України з інститутами громадянського суспільства, здійснення громадського контролю представниками корінних народів і національними меншинами України за діяльністю Міністерства, врахування думки громадськості корінних народів і національних меншин України при формуванні та реалізації державної політики у сфері освіти і науки…».

Проте, в руках Єфимищ вказаний орган став інструментом Кремля для протидії реалізації освітніх реформ в Україні.

Про вказане свідчить її лист (нижче фото листа ) тимчасово повіреному в справах Росії в Україні Олександру Лукашику, в якому вона звітує про проведену Радою роботу в інтересах країни-агресора: «…в составе экспертной группы с венграми, румынами, Русской общиной Украины активно противостояли принятию проекта закона «О национальных меньшинствах», направленного против национальных меньшинств. В��осили предложения и проводили экспертную оценку законодательных актов и, в том числе, Закона «Об образовании». К сожалению, в 2017 г. по приказу Министра культуры Украины Комиссия по межнациональным отношениям была ликвидирована.

В ноябре 2018 г. при участии НПО национальных меньшинств был создан Совет общественных объединений коренных народов и национальных меньшинств при Министерстве образования и науки Украины, где мы активно противостоим политике МОН по отношению к национальным меньшинствам. Хочу отметить, что в этот Совет входят Союз уральских народов Украины и Русская община Украины, активно защищающие права русских и русскоязычных при поддержке венгров, румын, болгар и поляков.

С 2014 г. мы активно сотрудничаем с международными организациями, в т. ч. с ОБСЕ, ЕС, СЕ, где озвучиваем нарушения конституционных прав национальных меньшинств, в том числе и русских. Активно сотрудничали с профильным Комитетом Верховной Рады Украины по правам человека и Омбудсменом.

Очевидно, що проблеми в освітній сфері є значними, оскільки з російським дипломатом (на фото в центрі) пані Надія зустрічалася надто часто.  

Як і часто виступає на міжнародних площадках з тезами російської пропаганди про «розгулюючий в Україні фашизм» та «націоналістів, які постійно порушують права національних меншин».

У 2018 році про «порушення прав і свобод в Україні» вона розповідала (https://youtu.be/zr91AKS4qvY) на Форумі проросійських сил в угорському місті Хорань.

Не дивно, що цей захід транслювався сайтом «Комуністичної партії Донецької Народної Республіки» http://wpered.su/2018/08/30/v-vengrii-levye-obsudili-tekushhuyu-situaciyu-na-donbasse-i-v-latinskoj-amerike/).

А на 6 році російської агресії проти України, вона їздила до Москви на «Всесвітню тематичну конференції російських співвітчизників», де від тої ж таки Ради громадських об’єднань корінних народів і національних меншин при Міністерстві освіти і науки України виступала (https://www.youtube.com/watch?v=FrGflBTPrJg) з доповіддю щодо «Закону України про відміну російської мови, порушення прав національних меншин».

Того ж року у Женеві на Форумі Організації Об’єднаних Націй з питань меншин Єфимищ разом з членами російської делегації виступала з заявами про порушення Україною «Мінських домовленостей».

Очевидно, ораторського мистецтва вона навчилася у Казанському (Приволжському) федеральному університеті (фото диплому).

Сьогодні ж, Надія Єфимищ працює на факультеті Міжнародних відносин Національного авіаційного університету України, де практично «втілює» в життя ідеї «русского мира» в освітню сферу.

Тож з такими «активістами» діяльність Ради представників громадських об’єднань корінних народів, національних меншин Україна м’яко кажучи викликає обурення.

А її секретарю - Надії Єфимищ, мабуть, варто спробувати себе в якості реформатора освітньої сфери в Російській Федерації, де її охоче чекають.

Джерело: http://fake-news.org.ua/golovne/89-rosijske-lobi-v-ministerstvi-osviti-ta-nauki-ukrajini-hto-naspravdi-zajmayetsja-sabotazhem-reform.html

[dzzyga]

Угорщина знову відряджає на Закарпаття посадовця, якому заборонено в’їзд в Україну

Цього разу йдеться не про дипломата Іштвана Грежу, а про депутата Державних зборів Угорщини Аттілу Тілкі.

За інформацією видання Європейська правда, 3 червня на Закарпатті, а саме у місті Мукачево, відбудеться урочисте відкриття Угорського дому імені Мігая Мункачі, реконструкція ��кого здійснювалася за фінансової підтримки Будапешту. На захід запрошені новопризначені консули Угорщини у містах Берегово та Ужгород – Ендре Соліпскі та Йожеф Бочкої, а очолюватиме угорську делегацію керуючий адміністрацією прем’єр-міністра Угорщини Гергей Гуйяш.

Однак, як стало відомо нашому виданню із власних джерел у дипломатичних колах, до складу угорської делегації включений також і депутат Державних зборів Аттіла Тілкі, якому минулоріч було заборонено в’їзд в Україну за втручання у передвиборчу кампанію до місцевих виборів, які проходили 25 жовтня.

Депутат Тілкі, так само як і дипломат Іштван Грежа та держсекретар уряду Угорщини з питань національної політики Арпад Потапі, будучи іноземними політичними діячами публічно закликали угорців Закарпаття голосувати за «КМКС-Партію угорців України», що є порушенням виборчого законодавства України та проявом неповаги до сусідньої держави. Саме тому всі троє і потрапили під свого роду санкції.

До слова, це не є секретом для угорської сторони. Ще у грудні минулого року впливове опозиційне видання Угорщини Telex.hu писало про втручання їхніх політиків у виборчі баталії в Україні, за що саме Іштвану Грежі, Арпаду Потапі і депутату Аттілі Тілкі і було заборонено в’їзд.

- Угорські дипломати напряму втручались у виборчі процеси в Україні…, тому й не дивно, що Київ заборонив в’їзд в державу декільком угорським дипломатам: за українською інформацією, крім вже згаданого Грежі в Україну не зможе в’їхати уродженець Кішварди (ред. – місто на сході Угорщини) і депутат парламенту Аттіла Тілкі та Арпад Потапі, - йдеться у журналістському розслідуванні Telex.hu.

Виходить так, що для угорського МЗС не стало несподіванкою, коли Іштвана Грежу розвернули на українсько-угорському кордоні наприкінці листопада 2020 року. Скоріш за все, це був черговий привід для угорських ЗМІ акцентувати на начебто небажанні України стабілізувати двосторонні відносини.

Для чого зараз відряджати Аттілу Тілкі, знаючи наперед про наслідки такого візиту та ще й напередодні можливої зустрічі Віктора Орбана і Володимира Зеленського, залишається незрозумілим для українського суспільства.

[dzzyga]

Приятель кума Путіна Кузьмін потрапив до складу парламентської комісії з розслідування фактів сприяння державі-агресору …

Приятель кума Путіна Кузьмін потрапив до складу парламентської комісії з розслідування фактів сприяння державі-агресору.

Депутат від проросійської «ОПЗЖ» Ренат Кузьмін став заступником голови тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради з розслідування фактів щодо можливого надання представниками органів державної влади України державі-агресору сприяння у протиправній діяльності проти основ національної безпеки України.

Увесь трагізм ситуації в тому, що людина, яка публічно виступає на захист небезпідставно підозрюваного у державній зраді Віктора Медведчука, опікуватиметься питанням зрадницької співпраці з державою-агресором!

У такому випадку, займаючись відповідними розслідуваннями у складі ТСК, пан Кузьмін має всі шанси вийти на самого себе, оскільки він встановив рекорд з перельотів в Росію та окупований Крим впродовж 2015-2019 рр. Навряд чи такий туризм можна розглядати не через призму українського кримінального кодексу.

Більше того, головою ТСК визначено заступницю голови парламентського комітету з нацоборони Мар’яну Безуглу, яка навпаки відстоює реформістські ініціативи, за зразками розвинутих країн Заходу, а не тоталітарних держав на кшталт РФ. Вона активно впроваджує ідеї з реформування української правоохоронної системи для посилення її ефективності відповідно до кращих практик і досвіду міжнародної спільноти.

Незрозуміло, яким чином у складі ТСК, поруч із проєвропейською реформаторкою Мар’яною Безуглою, з’явився відвертий русофіл Ренат Кузьмін, діяльність якого повинна бути предметом дослідження в рамках цієї ж комісії?

Першоджерело: https://www.sovisti.net/uk/pryiatel-kuma-putina-kuzmin-potrapyv-do-skladu-parlamentskoi-komisii-z-rozsliduvannia-faktiv-spryiannia-derzhavi-ahresoru/

[dzzyga]

Відродження втрачених можливостей Пакистанського контракту

Пакистан надає великого значення подальшому зміцненню двосторонніх відносин з Україною.

На цьому наголосив Головнокомандувач Сухопутних військ Збройних сил Ісламської Республіки Пакистан генерал Камар Джавед Баджва.

І в першу чергу, це пов’язано з тією ключовою роллю, яку відіграє Пакистан у регіональній політиці, як країна, що має потужну армію.

Пакистанські Збройні сили були сформовані в 1947 році, коли Пакистан отримав незалежність від Британської імперії.

З того часу вони зіграли вирішальну роль в сучасній історії Пакистану, в першу чергу, через великі війни з Індією в 1947-1948, 1965 і 1971 роках.

Збройні сили кілька разів захоплювали контроль над урядом, в результаті чого утворилося те, що аналітики називають глибинною державою.

Необхідність управління кордонами спонукала до створення воєнізованих формувань для боротьби з громадськими заворушеннями на північному заході, а також з безпекою прикордонних районів в Пенджабі та Сінді.

У 2017 році в Збройних силах Пакистану було близько 654 тисяч активних військовослужбовців, враховуючи 25 000 — 35 000 осіб особового складу в структурі Дивізії стратегічних планів і 482 тисяч військовослужбовців різних воєнізованих формувань.

Військові традиційно мали великий пул добровольців, але заклик ніколи не був приведений в дію, хоча і Конституція Пакистану, і додаткове законодавство дозволяють це зробити для призову у випадку введення воєнний стан.

На Збройні сили Ісламської Республіки Пакистан припадає 18,5% державних витрат країни у 2018 році. Вони високо цінуються в пакистанському суспільстві.

Пакистан є шостим за величиною донором миротворчих сил Організації Об’єднаних Націй, це понад п’ять тисяч персоналу, розгорнутого за кордоном.

Інші іноземні розгортання складалися з пакистанських військовослужбовців, які служили військовими радниками в різних африканських і арабських країнах.

Пакистанські військові підтримували бойові дивізії та бригадні сили в деяких арабських державах під час арабо-ізраїльських воєн, та допомагали силам коаліції на чолі з США в першій війні в Перській затоці проти Іраку, брали активну участь в сомалійських і боснійських конфліктах.

А звідси й питання, які становлять взаємний інтерес України і Пакистану, включаючи взаємодію у галузі оборонної безпеки, військовий вишкіл збройних сил обох країн та військово-технічну співпрацю.

Розуміючи зусилля Пакистану із встановлення миру та стабільності в регіоні та засвідчивши готовність офіційного Києва до подальшого розвитку взаємин, Україна запросила відвідати з візитом  27-30 квітня 2021 року  Міжнародний авіакосмічний салон «Авіасвіт – XXI» та XVII Міжнародну спеціалізовану виставку «Зброя та безпека – 2021». Це сприятиме визначенню нових перспективних напрямів співпраці.

Двосторонні відносини між Україною та Пакистаном перебувають у динамічному процесі, який відзначається високим рівнем взаєморозуміння. Одним з основних напрямків українсько-пакистанської співпраці є військово-технічне співробітництво.

Розуміючи потенційні ресурси матеріально-технічної бази українських   підприємств, та кваліфікованих робочих кадрів, що працюють на підприємствах військово-промислової галузі, пакистанські експерти тільки протягом 2020 року, здійснили 17 робочих візитів. Це дало змогу гостям, наочно пересвідчитись у можливостях підприємств  України, при виконанні чинних і майбутніх контрактах.

В першу чергу, це пов’язано з великою ��ількістю пропагандистської роботи, що була спрямована на підрив авторитету України, як держави з високим виробничим і науковим потенціалом. Особливо, це наочно показує Російська Федерація, яка повсякчас намагається «кинути каміння» у бік українських виробників. А що тут дивного – звичайна конкуренція. Ні, мабуть, не звичайна! Бо вони й гадки не мали, що Україна у досить короткий час зможе відродити галузі, в яких мала пріоритети та досягти помітних успіхів на ринку озброєнь та військової техніки.

ДК «Укрспецекспорт», що входить до складу ДК «Укроборонпром», останнім часом нарощує динаміку співробітництва з Ісламською Республікою Пакистан, це тривала і кропітка робота, результати якої ��ідразу і не видно. Бо працювати над такими тонкими людськими стосунками, потребує часу і терпіння.

Тільки протягом 2020 року відбулося десять візитів спеціалістів «Укрспецекспорту» до Пакистану. Як результат, цього року українською стороною виконується капітальний ремонт ІЛ-78 Військово-повітряних сил Пакистану, виграно тендер на ремонт ще одного аналогічного літака. Звісно, це невеликі контракти, але вони дають можливість показати свій потенціал.

Підтвердженням високого рівня партнерства між Україною та Ісламською Республікою Пакистан стала Міжнародна виставка озброєнь IDEX-2021, яка відбулась 25 лютого в Абу-Дабі (Об’єднанні арабські емірати). Між країнами було досягнуто ряд економічно вигідних домовленостей, та укладено контракт на 85,5 млн. доларів США, щодо постачання запасних частин для серійного ремонту першої партії танків Т-80УД.

Наразі «Укрспецекспорт» постійно бере участь у тендерах, що проводяться Головним управлінням закупівель Сухопутних військ Пакистану.

Загалом тільки у бронетанковій сфері військово-технічного співробітництва зараз опрацьовується 12 проектів на суму понад 150 млн доларів США.

Фахівці «Укрспецекспорту» досягли домовленостей про візит Головнокомандувача Сухопутних військ Пакистану і очікують результатів, що дадуть можливість зміцніти довіру до України як надійного довгострокового партнера Ісламської Республіки Пакистан.

В ході візиту планується обговорення напрямків розвитку двостороннього співробітництва за участю керівного складу Збройних Сил України,  Держаного концерну «Укроборонпром» і Державної компанії «Укрспецекспорт».

Візит дасть можливість ознайомити Головнокомандувача Сухопутних військ Пакистану з продукцією підприємств оборонної промисловості, зокрема, з такою продукцією, як ПТРК «Скіф М», ПТРК «Корсар», ОБТ БМ «Оплот», БТР-4, та безпілотним авіаційним комплексом PD-2.

Керівники пакистанського оборонно-промислового комплексу мають намір продовжити співпрацю з Україною. Особливо у розробці технологій та виробництва військової продукції, а також у подальшому сервісному обслуговуванні головного бойового танку «Аль-Халід», який постачається у пакистанську армію та експортується в інші мусульманські країни.

[dzzyga]

Між Москвою і Будапештом: як Угорщина використовує нового комісара ОБСЄ проти України

На пост Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин Кайрата Абдрахманова активно лобіювала Росія, а самому дипломату із Казахстану приписують служіння в агентурі КДБ, починаючи з студентських років.

Призначення на пост Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин неформально підпадає під сферу впливу російської делегації, тому Москва доклала максимальних зусиль, аби пролобіювати свою кандидатуру - Кайрата Абдрахманова. Неофіційно екс-главу казахського МЗС підтримував і Будапешт, незважаючи на участь у виборах власного кандидата, маючи, натомість, кулуарні стратегічні домовленості з Кремлем.

Впливове російське видання «КоммерсантЪ» ще у вересні минулого року писало, що Росія вже визначилась із фаворитом на крісло комісара по нацменшинах і активно збирає голоси на підтримку представника Казахстану в ОБСЄ, який у підсумку таки отримав перемогу над угоркою Іжак-Ндіає.  

Між іншим, сам Кайрат Абдрахманов є досвідченим дипломатом та політичним діячем. За свою професійну діяльність встиг попрацювати Надзвичайним і Повноважним послом Казахстану в Австрії, Швеції, представником країни при ООН, та навіть главою МЗС. Але практично всю свою дипломатичну кар’єру щільну увагу приділяв відносинам з Москвою, користуючись особливими зв’язками з головним російським дипломатом Сергієм Лавровим.

Причини таких особливих відносин можуть бути різні. Але після резонансної публікації статті російського аналогу Wikileaks - видання Ruleaks.net, стало відомо, що з 80-х років Кайрат Абдрахманов був агентом КДБ та казахського КНБ під псевдонімом «Данко». У злитих документах описується, що у співпраці з органами КДБ 22-річний молодий студент Абдрахманов був «ініціативником» та  надавав інформацію добровільно. Про взаємовигідну багаторічну співпрацю дипломата і спецслужб були опубліковані матеріали навіть у російських «Известиях».

Все це можна назвати випадковим збігом обставин, якби не активізація Угорщини та підконтрольних їй організацій на Закарпатті одразу після призначення Кайрата Абдрахманова на пост Верховного комісара ОБСЄ. Головна мета кабінету угорського прем’єра Орбана – легалізувати «утиски угорської меншини України» через інституції ЄС, а саме ОБСЄ та її ключову структуру – Комісаріат у справах національних меншин, на який ворожа для нас Росія має безмежний вплив. Перший приклад цьому – призначення Абдрахманова.

По друге, Угорщина намагатиметься у будь-який спосіб пролобіювати через вказаний комісаріат розміщення на Закарпатті постійно діючої Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ, яка «фіксуватиме» скарги етнічних угорців краю на порушення їхніх прав, свобод тощо. А організувати такі провокаційні дії чи скарги, як відомо, справа техніки.

І тому Угорщина не втрачає час. 20 січня глава МЗС Угорщини Петер Сійярто публічно звернувся до Кайрата Абдрахманова з проханням якнайшвидше дозволити працювати СММ ОБСЄ на території Закарпаття, маніпулюючи інформацією про «жорстокість і переслідування корінних угорців краю, яким погрожують фізичною розправою».

На початку лютого підконтрольні Будапешту лідери угорців Закарпаття Василь Брензович, Ільдіко Орос та Іштван Черничко за ініціативи та підтримки угорських дипломатів провели он-лайн конференцію з Абдрахманова, якому заявили про начебто обмеження мовних та освітніх прав нацменшин в Україні, їх дискримінацію та кримінальне переслідування. Хоча сам лідер «Товариства угорської культури Закарпаття», небезпідставно боячись правосуддя в Україні, ще з минулого року виїхав до Угорщини і не повертається додому.

Закарпатська угорка та депутат Європарламенту від провладної угорської партії «Фідес» Андреа Бочкор на засіданні парламенту 9 лютого звернулася до ОБСЄ з подібними меседжами, тим самим підтримуючи антиукраїнську кампанію, що тривалий час ефективно координується з Будапешта.  

Більшість експертів із західної політики та двосторонніх українсько-угорських відносин вважають, що це тільки початок спільної кампанії Будапешта і Москви за вплив на керівництво ОБСЄ, підсумком чого має стати розміщення постійної місії на Закарпатті та подальше блокування євроінтеграції України.

[dzzyga]

Як посіпаки Кремля в Німеччині привласнюють мільйони євро європейських платників податків?

Незважаючи на масштабну інформаційну війну Росії проти Німеччини, Берлін продовжує непохитно підтримувати Україну на міжнародній арені, застосовувати санкції проти агресора.

Однак, все ж проросійські настрої в ФРН набирають значних обертів. В першу чергу показником цього є зростання рейтингів політичних партій, члени яких не приховують симпатій до Росії. Серед них «Альтернатива для Німеччини», «Ліві», «Єдність» тощо.

Не секрет, що серед їх планів включення до порядку денного німецького Бундестагу питань зняття з Росії санкцій, запроваджених у зв’язку з анексією Криму.

Постає запитання: де проросійські сили беруть засоби для реалізації своїх проектів в Німеччині? Одним із джерел є привласнення коштів європейських платників податків.

Нещодавно низка українських сайтів повідомили про мережу російських агентів, які реалізують поекти з легалізації анексії Криму в Німеччині.

Серед посіпак Кремля - один із екс-очільників проросійської німецької партії Die Einheit (Єдність) директор компанії Kronenthal GmbH Олександр Штайнле.

Отримані матеріали його електронної переписки  свідчать, що компанія Kronenthal GmbH використовується російською стороною для проведення фінансових операцій з ознаками фіктивності.

Так, 7 липня 2020 року на електронну адресу цієї комерційної організації (info@kronenthal-gmbh.de) звернувся представник компанії приватних консалтингів «JOSEF HOPFINGER PRIVATE CONSULTING FIRM TEAM» (засновником є громадянин ФРН JOSEF HOPFINGER) Віктор, який запропонував Олександру Штайнле співпрацю з питань інвестування. Співпраця передбачає укладання партнерської Угоди

Відповідно до неї Інвестор (консалтингова компанія «PRIVATE CONSULTING FIRM TEAM») доручає, а Розробник («Kronenthal GmbH» чи інша визначена О.Штайнле компанія) зобов’язується керувати інвестиційними планами, пов’язаними з транспортуванням природного газу в рамках Південного газового коридору. Загальна сума проекту 500 млн. євро., перший транш 29,6 млн. євро.

При цьому, кошти після зарахування на рахунок фірми, визначеної О.Штайнле, за допомогою системи Alliance Lite 2 відправляються на рахунок компанії, визначеної інвестором. При цьому, 10 % з цієї суми отримує компанія О.Штайнле, ще 10% - «JOSEF HOPFINGER PRIVATE CONSULTING FIRM TEAM».

Тобто з вищевикладеного можна зробити висновок щодо існування одразу ��екількох незаконних махінацій.

По перше, лише з першого траншу підконтрольна РФ німецька компанія Kronenthal GmbH та швейцарська компанія «JOSEF HOPFINGER PRIVATE CONSULTING FIRM TEAM» незаконно отримують у власність суми у розмірі по 2, 96 мільйони євро кожна.

По друге: компанія «JOSEF HOPFINGER PRIVATE CONSULTING FIRM TEAM» створює умови, при яких підконтрольна РФ німецька компанія «Kronenthal GmbH» отримує доступ до інвестиційних проектів Південного газового коридору, який був створений для мінімізації ролі РФ на світовому ринку нафто- та газопродуктів.

Наступного дня цю інформацію Олександр Штайнле продублював професору пов’язаного з РФ Інститута системной біокорекції в Берліні Сергію Фомченкову. До слова, останній як і сам Штайнле, причетний до реалізації на ТОТ АР Крим незаконних інвестиційних проектів за участі німецьких та російських компаній https://tribun.com.ua/77991.

Слід також зазначити, що Kronenthal GmbH причетна й до інших інвестиційних проектів сумнівного походження

.Серед них цікавим є проект під назвою «IP-IP ИНДОНЕЗИЯ 29.06». Не будемо вдаватися до змісту самого інвестиційного проекту. Цікавим тут є співбесідник О.Штайнле, який координує проект – Сергей Рзянин. За дивним збігом обставин, використовує він чомусь електронну скриньку з абревіатурою типовою для російської

Очевидно, така активність кремлівських структур в Німеччині пов’язана з  підготовкою до виборів в Бундестаг, які відбудуться вже осінню цього року.

На жаль, історія доказує, що російські спецслужби виявляються досить підготовленими напередодні виборів в Німеччині. Яскравим прикладом цьому є спеціальна інформаційна кампанія підконтрольного РФ очільника «Міжнародного конвенту російських німців» Генріха Гроута, яка увійшла в німецьку історію під назвою “Справа ЛІзи”

Проте, вже сьогодні фінансування потребують проекти цих же представників російської п’ятої колони у Німеччині, спрямовані на дестабілізацію ситуації в цій європейській країні. Один із них - Республіка російських німців

І в цьому випадку до нього причетний директор німецької компанії Kronenthal GmbH, один із ідеологів створення «Фольксрату російських німців», піднаставний Генріха Гроута Олександр Штайнле.

Залишається лише надіятись, що німецька правоохоронна система справиться з кремлівською пропагандою та мережею агентів.

[dzzyga]

Необхідно провести спільні українсько-польські дослідження історичних подій у Гуті Пеняцькій, – Святослав Шеремета

Закликаємо учасників заходів з вшанування пам’яті загиблих, не робити безпідставних публічних звинувачень щодо трагічних подій у Гуті Пеняцькій, а дати можливість історикам, пошуківцям, археологам провести дослідження, виявити факти, а вже потім робити спільні заяви.

На цьому у резолюції наголосили учасники круглого столу «Гута Пеняцька. Кому вигідні провокації», який відбувся сьогодні, 15 лютого, за участі істориків, громадськості, депутатів обласної ради.

Як зауважив голова комісії з питань культури, інформаційної політики та промоції Святослав Шеремета, Україна і Польща мають спільно відкривати історичну правду і проводили заходи в Гуті Пеняцькій лише в дусі вшанування пам’яті загиблих.

«На превеликий жаль, ми бачимо, що Гута Пеняцька останнім часом стає символом певних провокацій, які здійснють деякі кола польської держави. Зважаючи на це, не можемо дозволити, щоб українців безпідставно звинувачували в злочинах.

Відтак закликаємо сторони, щоб заходи в Гуті Пеняцькій відбувалися виключно в дусі вшанування пам’яті загиблих.

На наше переконання, українські і польські науковці мають спільно провести історичні дослідження, пошук, ексгумацію та перепоховання загиблих», - зауважив Святослав Шеремета.

Учасники заходу дійшли висновку, що впродовж останніх років з’являється щораз більше спекуляцій на історичному ґрунті, які шкодять українсько-польським відносинам, порозумінню між українськими та польськими народами. Сумним свідченням цього є історія Гути Пеняцької на Львівщині, яку використовують для антиукраїнської пропаганди, від якої виграє передусім держава-агресор.

Довідково:

28 лютого 1944 року німецькими нацистами було знищене село Гута Пеняцька.

За свідченнями старожилів села Підгірці, у спаленні Гути-Пеняцької брали участь три німецькі частини, що розташовувалися: на місцині «Кам'янка» біля с. Підгірці, с. Ясенів та між селами Ясенів і Чишки.

[dzzyga]

Кремлёвские агенты в Германии. Попытки легализировать аннексию Крыма в ФРГ

Часть Первая. Предыстория и подготовка российского проекта «Экополис»

2014 год. Россия использует свои войска на территории украинского Крыма и аннексирует полуостров. Международная общественность принимает эти действия как акт агрессии против суверенного государства и в марте этого же года Германия вместе с другими членами ЕС вводит против РФ санкции.

Для того чтобы аргументировать свои действия в Крыму, Кремль продолжает масштабную информационную войну начатую ещё в 2008 году, цель которой довести до европейцев, что аннексия была необходимостью, поскольку жителям полуострова грозила опасность от украинских националистов.

В апреле этого года Путин подписывает указ о реабилитации репрессированных народов Крыма, в частности, крымско-татарского, армянского, греческого и немецкого. Таким образом пытается показать, что теперь, после продолжительных репрессий со стороны Украины они снова заживут, и с российской властью им будет гораздо безопаснее.

Тогда же рос��ийские спецслужбы начинают реализацию проекта под названием «Экополис» по созданию на оккупированном полуострове немецких поселений. Теперь, по словам российских пропагандистов, от самой Германии стоит очередь с этнических немцев, которые желают поселится в Крыму.

Постает логический вопрос: зачем гражданам Германии, ВВП которой превышает российский в несколько раз, переезжать на полуостров, оккупированный Россией. Тем более, что сама Германия ввела против России санкции в связи с аннексией. Ответ – большая политическая игра на перспективу.

Во первых – Путин хочет создать видимость заботы о гражданах Европы. Во вторых, после введения санкций много немецких компаний, которые работали в России и Крыму, должны были официально прекратить там свою деятельность. Что значит, что их можно использовать против властей Германии. Эта тема стала ещё актуальней после введения Украиной продовольственной, энергетической и водной блокады. Теперь можно на весь мир заявить о нарушениях киевскими властями прав немцев в Крыму.

Все это делается несмотря на то, что международное законодательство запрещает целеустремлённо перемещать население и искуственно изменять этнический состав населения территорий.

Украинская подпольная организация «Характерники» получила информацию о ��ланах и сетке кремлёвских агентов в Германии, России и Украине, причастных к этому проекту.

В 2014 году группа граждан ФРГ во главе с выходцем из Украины Александром Штайнле  разрабатывает «Концепцию участия в проекте «Экополис» возвращающихся из мест депортации немцев».

Ожидаемые результаты проекта:

1.                Крымским немцам, проживающим некомфортно в местах депортации, вернуться на родину в Крым;

2.                Построить дома коттеджного типа для репатриантов с использованием современных архитектурно-строительных решений с выделением земельных участков не менее 20 соток. Стоимость сооружений жилья будет отвечать требованиям государственных строительных норм.

3.                В социально-культурной сфере: построить дошкольное заведение, школу для детей с углубленным изучением немецкого языка и культуры; оказать содействие в строительстве лютеранского храма; для переселенцев – немедленное предоставление ��лагоустроенных бесплатных общежитий.

14 августа 2014 года инициативная группа граждан ФРГ во главе с Александром Штайнле и Александром Вэйзом обратились к Президенту России с просьбой восстановить автономные поселения немцев на Крымском полуострое.

Примечательно, что в письме к кремлёвскому вождю выходец из Украины и гражданин Германии Алекс Штайнле называет Россию своим отечеством.

«Российские немцы, проживающие на постсоветском пространстве, тоже в своем большинстве тяготеют к России. На них также распространяется действие Закона РСФСР 1991 года «О реабилитации репрессированных народов».

Сегодня в России, - в нашем Отечестве имеются все необходимые политические, правовые, юридические и экономические условия для восстановления исторической справедливости в отношении нашего народа, но, к сожалению, решение этого вопроса не сдвигается с места из-за отсутствия политической воли руководства страны. После возвращения Крыма в Россию эта воля проявлена Вами, уважаемый Владимир Владимирович. Вышел соответствующий Указ Президента России о реабилитации депортированных народов Крыма, включая немцев. Мы полагаем, что за реабилитацией российских немцев в отдельном регионе, последует и соответствующая реабилитация народа на федеральном уровне.

Восстановления справедливости ждут и российские немцы, живущие в государствах – бывших республиках СССР, а также переехавшие в ФРГ и даже ранее эмигрировавшие в Аргентину, Бразилию, Канаду и США.

Принятие правового акта о реабилитации российских немцев могло бы стать мотивационной основой возврата многих из них на свою родину – в Россию!».

Ответ не заставил себя долго ждать. Уже четвертого сентября письмо попадает на обработку в Министерство регионального развития Российской Федерации.

К этому письму Александром Вэйзом подготовлена аннотация, в которой автор аргументирует возможность не только помочь России но и вовлечь в эти процессы Германию.

Вмeстe с тeм, в срeдe российских нeмцeв растeт пониманиe своeй нужности такжe и в России. Нeизмeнноe возвращeниe к истории нашeго народа наводит многих на мысль, что и сeгодня мы нужны и можeм помочь России возродить, восстановить пришeдшиe в упадок рeгионы, являющиeся историчeской родиной российских нeмцeв, таких как Поволжьe или на тeрритории Рeспублики Крым. А нeдавно прошeдшая в Алма-Атe встрeча российских нeмцeв по��азала, что нeмцы, проживающиe в срeднeазиатских государствах – бывших республиках СССР, в большинствe своeм такжe видят своe будущee в России.

Принятие правового акта о реабилитации российских немцев могло бы стать мотивационной основой возврата многих из них на свою родину – в Россию! Чёткий курс России по реабилитации последнего ещё не реабилитированного  народа, остающимся верным России, может и должeн вовлечь в этот процесс и Германию.

Видимо российский царь дал добро на реализацию проекта, поскольку в 2015 году Александр Штайнле регистрирует в Германии фирму под названием Кроненталь (в переводе с немецкого – Кольчугино, немецкое поселение в районе Симферополя). Стоит отметить, что в 2016 году село Кольчугино упоминается в статье РИА новостей «Немцы хотят построить национальную деревню в крымском селе Кольчугино».

В последствии эта немецкая компания будет заниматься коммерческой стороной проекта «Экополис». Но об этом будет идти речь в другой части нашего расследования.

Источник: https://blogs.korrespondent.net/blog/politics/4326235/

[dzzyga]

Чому проекти «політичної русинки» Поп зазнали краху в Україні

Уродженка Закарпаття Тетяна Поп з 2013 року практично не з’являлася в Україні, а лише потрапляла у медійні і фінансові скандали, плела романтичні інтриги з регіоналами-втікачами у ��оскві та періодично роздувала тему «визнання русинів окремою меншиною», тим самим підігруючи кремлівським ЗМІ.

Багаторічні спроби екс-учасниці реаліті-шоу «Холостяк» і «Дом-2» Тетяни Поп увійти в російсько-український пул політичних експертів завершилися практично безуспішно, навіть не дивлячись на те, що спеціально під неї був створений і профінансований медіа-ресурс «ЭХО Киева», новинний телеграм-канал, громадська організація «Координаційний центр русинських організацій» тощо.

Жоден із цих перерахованих проектів, які були створені та фінансувались наближеним до Кремля особами, не приніс очікуваного результату в Україні. Ба більше, у грудні 2020 року невідомі взагалі заблокували роботу сайту «ЭХО Киева», який так і не став платформою для «медійного» відбілювання колишніх регіоналів, а нині українських нардепів чи інших горе-активістів.  

Бренд та логотип «ЭХО Киева» був оплачений і зареєстрований Тетяною Поп ще взимку 2018 року. З того часу під цей медіа-бренд окремо було створено сайт (https://echokieva.com/), Telegram-канал (https://t.me/echo_ua), Facebook сторінку (https://www.facebook.com/echouamedia/) та власний YouTube профіль (https://youtu.be/7r1KnqbsEUQ).

Проаналізувавши контент ресурсу, стає зрозумілим його проросійський вектор діяльності на кшталт видання «Вести» чи, навіть, «СТРАНА.ua», де постійно критикується українська влада, війна з РФ на Донбасі називається «громадянською», а колишні впливові «регіонали» Олена Лукаш, Ренат Кузьмін і журналіст-втікач Анатолій Шарій регулярно роздають свої коментарі.  

За період свого функціонування у майже 2 роки, медіа-ресурс «ЭХО Киева» так і не став рейтинговим, як мінімум за аналітикою сайту bigmir.net, а тисячі підписників у YouTube та Telegram є нічим іншим, як штучно нагнаними ботами, які через певний період часу і невиплату систематично «відписуються». Це можна легко перевірити через інші чат-боти, які дають статистику кількості підписників та переглядів у телеграм-каналах.

[dzzyga]

Mafia понад усе: чому спікер Верховної ради Разумков не підтримав рішення РНБО про блокування телеканалів Медведчука?

На противагу більшості проукраїнських політиків та представників громадськості, спікер парламенту Дмитро Разумков не оцінив рішення Ради національної безпеки і оборони про застосування спеціальних обмежувальних заходів до телеканалів «112 України», «ZIK», «NewsOne» та їх власника Тараса Козака. Разумков не почув достатніх доводів про причетність відверто проросійських телеканалів кума Путіна Медведчука до проведення антиукраїнської пропаганди в інтересах країни-агресора. Доводів про загальновідомі факти, на які впродовж шести років звертають увагу представники міжнародної спільноти та українських патріотичних організацій. Така реакція Дмитра Разумкова зумовлена наявністю певних зобов’язань спікера українського законодавчого органу перед лідерами партії ОПЗЖ, про що свідчить непримітна історія, пов’язана з проведенням місцевих виборів у Миколаєві восени минулого року. Напередодні виборчої кампанії в ОПЗЖ довго не могли вибрати свого кандидата в мери Миколаєва. Було прийнято рішення, що кандидатом в мери буде екс-нардеп з парламентської групи «Відродження» Артем Ільюк, якого активно просувала група Бойка-Льовочкіна. Натомість, група Медведчука-Рабіновича була зацікавлено у висуванні в мери Миколаєва Владислава Чайки, сина колишнього градоначальника міста. В подальшому, після запеклої внутрішньопартійної боротьби в ОПЗЖ, групи впливу дійшли консенсусу і висунули від партії одразу двох кандидатів на посаду мера Миколаєва: Артема Ільюка та Владислава Чайку. Для того, щоб зрозуміти, яким боком ця вся історія відноситься до Дмитра Разумкова і його рішення в підтримку проросійських телеканалів Медведчука, варто відмити наступне: Владислав Чайка є рідним братом дружини спікера парламенту Юлії Чайки. І саме Віктор Медведчук разом із Вадимом Рабіновичем обіцяли Разумкову всіляко підтримати його шурина під час виборів мера Миколаєва в обмін на плідну співпрацю на політичній ниві. Саме цей епізод із життя Разумкова, ймовірно, обмежує прояви проукраїнської позиції у питаннях заборони рупорів Медведчука і змушує спікера парламенту всупереч національним інтересам нашої країни та, врешті-решт, здорового глузду підтримувати лінію захисту ОПЗЖ і її прибічників.