idealistme-blog1

[idealistme-blog1]

https://www.tiki-toki.com/timeline/entry/822053/-Space-X-/#

А ось таймлайн про майбутні перспективи компанії SpaceX щодо підкорення “червоненької планети”. А ви знали, що ця приватна компанія являється першою у світі, що зайнялася розробкою ракетоносіїв для космічних пасажирських перевезень. Тож у 2070 році курсуватимемо на «космічному автобусі» до Марсу.

[idealistme-blog1]

not enough time - a lot of work

http://project196910.tilda.ws

Якби ви знали, скільки нервів з’їла робота над цим лонгридом. Що це за штука? Перегляньте самі, Вам сподобається :)

[idealistme-blog1]

[idealistme-blog1]

 9.03.17 || Прокинутись разом із сонцем, додати ще одну світлину палаючого неба до галереї, пошепки привітатись із ясним днем... Але не сьогодні. 

 Дзвінок будильника, який майже ніколи мене не бентежить. Тим краще. Як завжди, спокійно, одним оком поглянула на годинник -  7:30. Щось занадто рано - подумала я. Переводжу на 7:40. Але спати вже не хочеться (яка ж це чудова звичка, прокидатись після першого дзвінка).                                    А за вікном, нач��  150-ий поверх небосягу. М’які хмари огортають своєю невинністю кожну кімнату багатоповерхівки. Краса та й годі.                          Навіть такі любителі тепла, як я, безсумнівно прямують на балкон.    

        Вдих на повні легені холодного, вологого повітря. Густий туман торкається ніжної, ще теплої шкіри.. миттєве тремтіння - тисяча мурах пройшлись маршем одночасно на всьому тілі. Щось наркотичне запаморочило мозок.                                                                                         У ранковій метушні ніколи не помічаєш головного. За всіма: приготуваннями сніданків, розчісування свого довго волосся, вибором одягу і т.д. - ховаються ідеальні весняні ранки. Як приємно побачити все в деталях, отримати маленьку дозу щастя. Чим не привід посміхнутись світові?

[idealistme-blog1]

трохи information

Чи потрібні спеціальні окуляри, щоб побачити нарешті те, що і так здається очевидним? Життя прекрасне, тож отримуй насолоду щодня. Цінуй родинні та дружні стосунки, розвивай себе, читай книги, досягай цілей, вивчай щось нове, не забувай про хобі, черпай натхнення у музиці, мистецтві - і це не ввесь перелік того, що можна і потрібно робити.

Але як встигнути, коли в добі лише 24 години? Проблема лише в мені. Ще не навчилась організовувати свій час. З дитинства виконую все ідеально, ретельно. Хотіла перевершити себе. Всі ці  “маленькі справи” крадуть забагато годин. Зараз, коли мені 18, ситуація не змінилась. 

Чесно? Хочу позбавитись цього. Мені потрібно більше часу для відпочинку. Хочу щовечора слухати “The Weekend” та “Imagine Dragons”, малювати свої скетчі, маленькі карикатурки, нарешті завершити свій список “книг, які я MUST READ”. Натомість я сиджу роблю презентації, готуюсь до семінарів. І все.

Найбільше хочеться не загубити свою творчість у цій буденності. Найменше -  поринути в депресію підлітковості, коли не хочеш дорослішати. 

А взагалі важко розповісти про те, що турбує. Нікому не потрібні чужі проблеми. (пі.сі. а ще я не звикла розповідати ВСІМ про своє життя. Це ніби зазіхання на мою територію особистого простору). 

Хмм... і тут я подумала. Можливо, варто було створити блог ще раніше? Як-не-як, а це:

нове захоплення; можливість "вбити” свою скромність; розповісти про свої інтереси, а їх повірте багато;  про історії, нехай навіть не з власного життя. 

____

Вдихну солодкого весняного повітря, зроблю ковток міцної, щойно звареної кави, і вилітаю до свого ЧНУ.  

щЕ зустрінемось :)