mushkaa

[mushkaa]

Тоді, коли я зламалась

Пам'ятаю минулого року як я писала пост про те, яка я щаслива, наповнена, але…

Я зламалась.

Все почалось з літа 2024 року. Я почала замикатись у собі. Не знаю, що стало причиною. У мене бувають такі періоди, коли ком у горлі і не можу нікому нічого сказати. Так і жила. Друзі почали казати “ти чому всім допомагаєш, всіх слухаєш, але про себе нічого не кажеш, нам також важливо як ти і що у тебе”. Я казала, що не знаю, що казати, у мене все нормально. Почала більше проводити час наодинці. Занурювалась у книжки, читала їх годинами, дивитись дорами і в принципі не виходила з дому, поки хтось не просив мене про допомогу. Тоді я одразу летіла. Також, коли я пила, то проявлялися істерики. Один раз навіть при подружці це трапилось і вона злякалась за мене. На наступний день я вибачалася за свою істерику (ТАК, вибачалась за свої емоції), а вона взяла мене за руку і сказала “ все нормально, я злякалась за тебе, ти весь час мовчиш, і я навіть не знала, що тобі так погано, що ти таке відчуваєш, не мовчи, якщо тобі потрібна допомога”.

Одного дня подружка сказала, що зараз дуже гарний захід сонця (я фанат цього виду). Я побігла на загальний балкон, єдине місце, де хоч трохи видно. Він був чудесним. Включила якусь пісню, сперлась руками на поручні і прийшла думка “зараз би покінчити життя самогубством під такий гарний захід сонця було б чудово”. Мене це дуже налякало. Я побігла додому, почала плакати.

Стан погіршувався. Я постійно хотіла спати, не могла прокинутись, перестала робити щось по дому, не хотіла вдяга��ись і фарбуватись. Мені сил ні на що не вистачало. Постійно хотілось солодкого або випити.

Я почала шукати психолога. Він просто ідеально мені підійшов. Працює у напрямку КПТ, що я дуже хотіла. І коли він промалював схему моїх думок, я дуже плакала і не могла сказати ні слова. Мене зламало, побачила зі сторони що і як.

Почалась робота з собою. Але відчувала, щось не то. Почалися гойдалки по стану. Тільки психолог мене витаскував, через декілька днів все назад. З'явилась тривожність через все. Я комусь щось скажу, одразу звинувачую себе, що не так сказала, щось зробила, думала “чи правильно я щось зробила”. Постійно почала думати що і як зробити, щоб люди не подумали, що я погана. Не могла працювати, просто не вистачало сил. Я через силу це робила.

Новий рік. Я напиваюсь дуже сильно і розказую друзям про те, що у голові. Всі дуже злякались за мене. Були зі мною, поки я все розказувала, підтримували. Вони сказали, що я їх дуже налякала. І подружка сказала “Юль, це не норм, подумай щодо того, щоб звернутись до психіатра”. Я це заперечувала. “Та ні, я сама впораюсь, я ж працюю з психологом, знаю свої методи”.

Але наступний раз я знову напиваюсь. Знайомлюсь з хлопцем і він приїжджає до мене о 6 ранку. Чесно скажу, я не пам'ятала про що ми розмовляли. Я тільки пам'ятала, що було між нами.

Прокинувшись зранку, намагаюсь згадати, що було. Я передивляюсь переписку з подругою і розумію “Все це остання крапля, так більше не можна”. Перед зустріччю у мене була істерика, але я вийшла. Після зустрічі я зайшла додому і пару годин на порозі сиділа, плакала і писала всі кружечки подрузі. Вона знову сказала, що “це не ок, записуйся до психіатра”. Якраз була сесія з психологом. Я йому все розказала як було, він одразу скинув мені номер психіатра і сказав “у вас є ознаки депресії, я вам надав контакт гарного спеціаліста, зверніться до неї”.

Після цього я визнаю все. Я зняла свій бар'єр… Я вважаю себе найгіршою людиною на цьому світі, я страшна, як мене взагалі можна полюбити, я все роблю не так, мене всі ненавидять, якщо я не прийду на допомогу комусь, від мене відвернуться. Коли мені говорять комплімент/хвалять, я не вірю, що це мені, думаю “напевно щось не так, вони помились”. Хочу закритись від всього світу, щоб мене ніхто не бачив і не чіпав. І по іншому я просто не можу.

Розумію, що я хочу сказати своїм близьким. І, коли я розказала всю вищезазначену історію, мене підтримали. Мене обійняли, поділились своїм досвідом, сказали “ти себе абсолютно неадекватно оцінюєш”.

Після всіх слів я зрозуміла, що мене оточують дуже круті люди. І я точно не одна, як я запрограмувала свій мозок. Мене ніхто не засудив, а навпаки підтримали. Дякую всім вам.

Ну що ж, тому починаємо знайомитись з новим періодом у моєму житті. Дякую, що ти тут, я тебе відчуваю, я більше не ігнорую тебе. Ми пройдемо все разом і мені обов'язково стане краще.

[mushkaa]

за кожним: «всьому свій час», «моє від мене не піде», «так судилося» і «все на краще»

стоїть дівчинка, яка не може зрозуміти, чим вона заслужила весь той біль, через який їй довелося пройти у своєму житті.

[mushkaa]

Чонгук ❤️

[mushkaa]

Ти маєш жити своїм життям. Не проси в інших людей вибачення за рішення, які приймаєш для себе.

Усе, що з нами навіки. Люсі Скор

[mushkaa]

Все буде 🤞🏼

[mushkaa]

[mushkaa]

Так і є

[mushkaa]

Ніяких табу. Дозволяй собі все, що захочеш. Одягай чорну сукню на голе тіло, фарбуй губи в улюблений колір, пий шампанське і міцну каву, танцюй на барних стійках, носи підбори і стрілки на очах або біжи босоніж по снігу до чоловіка, який на тебе чекає.

Тобі дозволено бути різною!

Тобі дозволено бути собою!

Жити як відчуваєш.

Розбивай келихи, стереотипи та серця, завтра все буде по-іншому.

Етапи життя повторюються. Насолоджуйся. Встигни зафіксувати кожну грань, але ніколи не втрачай гідності!

[mushkaa]

[mushkaa]

[mushkaa]

Образ сильної дівчинки

За кожною сильною дівчинкою приховується жінка, якій конче необхідне кохання. Був один випадок на вихідних з хлопцем, що дав мені зрозуміти, що я сама собі брехала. Дякую тобі за це розуміння Ю.

Я брехала, що мені не потрібні відносини, що мені "дуже круто" самій. Але кожній дівчинці потрібна чоловіча енергетика.

Це не про секс, а про обійми, коли ти втомлена, про поцілунки у лобик зі словами " ти моя найкраща", про просто бути поруч, коли в тебе піпец який важкий день. Коли просто ��очеться поруч чоловіка, який обійме і навіть нічого не буде казати, ти просто будеш висказувати про піздец-день, а він буде поруч. Ти будеш відчувати когось поруч...

Моя мова кохання - тактильність, і саме цього не вистачає мені. Щоб просто хтось ОБІЙМАВ...

І найголовніше, воно так болить, але я не можу плакати, ніби комок у горлі. І стан напитися до безтями, але щоб хтось був поруч. Але стан замкнутості дає тобі думку у голову, що "твої проблеми нахєр нікому не треба".

Просто побудьте зі мною зараз хтось... Просто обійміть мене. Мені не треба розмов, а просто будьте поруч... Хтось... Прошу...

[mushkaa]

[mushkaa]

Один раз - це помилка, двічі - це вибір

[mushkaa]

Випадково вимови моє імʼя

Перед нею після келиху вина

[mushkaa]

[mushkaa]

Я ПО-СПРАВЖНЬОМУ ЩАСЛИВА

Ці дві фотографії описують мій стан..

Я ПО-СПРАВЖНЬОМУ ЩАСЛИВА!

Я нарешті вільна. Нарешті насолоджуюсь кожним днем, який наповнений яскравістю, щастям. Мені абсолютно комфортно з собою, мені ніхто не потрібен для цього стану. Я кайфую від кожного дня, сніданків зранку, кави, спорту, музики, прогулянок, вокалу, оточення, свого стану.

Я дякую всесвіту за всі випробування. Я знову стала собою, яку колись загубила, а також сильнішою і мудрішою. Я вже точно знаю, що для мене ок, а за що можно і послати.

Мене не турбує думка оточуючих. Якщо я хочу танцювати у суспільних місцях, я це буду робити.

Я приймаю себе такою, якою є. Я знаю свої плюси і знаю свої мінуси. АЛЕ найголовніше, що це Я.

Як давно не відчувала такого кайфу.

І мені не соромно за мої захоплення. Мені не соромно говорити прямо, мені не соромно, якщо мені не ок озвучувати це і ставити людей на місце! Мені не соромно за свою ЕМОЦІЙНІСТЬ.

Пишу це під космічний трек "Jin - The Astronaut", посміхаюсь і плачу. Я так довго до цього йшла. І ось нарешті справжня я, котра задоволена всім, котра знає свої цілі, котра із захопленням розвивається, котра робить улюблені справи. Не через "треба", а через "я хочу".

Зараз 26.11.2023 рік 02:24 ночі і я захотіла це випасити для того, щоб я не забула цей стан. Якщо станеться, що я забуду, то не забувай про психолога. Він допоможе справитись із станом і знову прийти до цього. І звісно робота із собою!

І так, я обожнюю Чонгука:) Він мілаш. І зараз він і гурт BTS мене надихають. Дізнавшись про їх шлях і як вони наполеглево працювали, я розумію, що я також зможу по маленькому кроку до своїх цілей.

Люблю себе і все у собі. І дякую собі за плідну працю над станом, що не впала у найгірге, що могло б бути.

І як завжди: я все прийняла, пробачила і відпустила.

ХОХО

[mushkaa]

Ми завжди створюємо реальність навколо себе відповідно до власних переконань