rinessance

[rinessance]

Кроулі не може змусити себе вийти з квартири. Усе навколо нагадує про янгола, що покинув його. Він не може ходити в милі кав'ярні, на дух не переносить дорогі ресторани та затишні місцинки в парках. Весь Лондон, ні, усе Сполучене Королівство — все не дасть йо��у спокою. Все навколо таке знайоме — і таке огидно неправильне без нього.

Кроулі пробує напитися у перші дні та швидко про це шкодує. Не розуміє, навіщо люди це роблять, адже розуміння ситуації на ранок повертається, а до жахливого морального стану додається ще й жалюгідний фізичний. Зробивши невелике диво, він повертається у свій куточок, намагаючись відключити мозок та заснути, чекаючи, коли до нього прийде кінець світу.

Не виходить. Біс його... бог його... хоч хтось його дери, чому він не може просто заснути?! У двері хтось обережно стукає.

Він не відповідає, не має сил і бажання встати. Відчуває використання невеликого дива і бачить Мюриїл на порозі. Вони трохи мнеться та, незграбно посміхаючись, дістає якусь книжку із сумки через плече (хіба у них була сумка? Кроулі вже не пам'ятає) та каже, що це може його розрадити. Вони сидить з ним кілька днів, намагаючись розважити, постійно посміхаючись, інколи читаючи вголос. Мюриїл сонячні та справді старається, тому Кроулі видушує з себе слабеньку посмішку під кінець і просить їх піти зайнятися книгарнею, адже неправильно залишати її без догляду. Янгол вагається, але зрештою йде, обіцяючи прийти ще та принести більше книг.

На диво, книзі легко вхопити увагу Кроулі та перетягнути на себе. Але історії мають властивість закінчуватися, а після цього негайно повертаються тривожні думки. Хіба все настільки погано? Хіба він аж настільки огидний своєму янголові? Тільки через те, що він пав? І як довго це відбувається? Кроулі хочеться істерично ридати.

Але очі сухі й ніяк не зволожуються. Такий легкий спосіб полегшити свої страждання не дається павшому, і він вирішує не намагатися “виправити” себе черговим дивом. Цей біль нагадує про реальність і Кроулі хоче відчувати його і надалі.

Може поїхати подорожувати? Але куди? В більшості країн світу вони уже давно побували, може і не один раз. Їх безсмертя дозволило їм облет��ти усю землю, оцінити величезну кількість історичних подій, пам'ятники яким знаходяться у цих країнах, і він не бажає цього бачити на самоті. Йому боляче... йому надто боляче.

Дуже вчасно знову залітає Мюриїл — Кроулі навіть не думає сварити їх за використання див аби проходити скрізь замкнені двері. Якби вони не прибігли, щебечучи про покупців та неймовірну каву від пані Ніни навпроти книжкового, він би вже почав думати про незаконну купівлю святої води. Мюриїл витягає його на вулицю, запихає в руку каву (судячи з запаху, це щось дуже солодке) та вмовляє сісти у машину. Обіцяє, що все буде добре, і більшу частину дороги тримає його за руку. Кроулі... вдячний.

Мюриїл танцює поміж стелажами, показуючи нову систему розміщення книжок, щебече про те що все прочитали, радить Кроулі скористатися інтернетом аби знайти спосіб покращити його стан. Наполягає на його перебуванні в книгарні, адже вони змінили її майже до невпізнаваності, та змушує випити неймовірно солодку каву. Кроулі погоджується, тепло посміхаючись. Він спілкується з ними приблизно місяць, і щиро насолоджується часом поряд із цим янголом. Вони трохи... відволікає.

Мюриїл, за порадою інтернету, каже викинути усе що нагадує про колишнього — Кроулі нагадує їм, що вони з янголом ніколи не були у стосунках, і ночами роздумує про те, що не викинеш цілий світ, не викинеш зірки, створені колись власноруч. Йому все ще боляче. Дуже боляче.

Виходить вичавити кілька сльозин. Кроулі радіє і цьому.

Вдень вони разом сортують книги, багато розмовляють та ховають павшого янгола від цікавих очей Ніни та Меґґі — в нього зовсім немає бажання розповідати їм про результати тієї розмови, яку вони так радили. Він злий на них, та Мюриїл не дає йому підпалити їх будинки, пояснюючи, що вони хотіли тільки добра.

В цю ніч Кроулі плаче сильніше.

Мюриїл допомагає налагодити йому його життя, ховає в безпечній фортеці уже своєї книгарні. Кроулі надто страшно згадувати про те, що ця книгарня колись була зовсім інша. Боїться згадувати, що саме тут його відкинули як непотріб, промінявши на небеса, що дуже хотіли вбити їх обох. Страшно. Не варто.

Але зовсім скоро на порозі з'являється він. З клунком в руках. І всі стіни, що Кроулі так старанно відбудовува�� у собі — та гарантія спокою та стабільності, що він так шукав — падають у безодню з шаленою швидкістю.

[rinessance]

знаєте я люблю усім серцем теорію про брехню азирафаїла і вона обґрунтована, але

що якщо насправді цих підтекстів немає? назва "give me coffee or give me death" — просто назва, мигдалевий сироп — максимум символ, але не магічний елемент, а азирафаїл— той, ким він є, тобто янгол з релігійною травмою

сама ніна каже що він "believes in magic and that people are fundamentally good", про що забувати не можна адже це чиста правда про ази

може він казав кроулі правду, і метатрону зіграло на руку те, що кроулі думає по іншому та відмовляється від пропозиції повернутися на небеса

не було б воно так — не вийшло б розділити цих двох

бтв так, метатрона я вважаю все одно замислившим щось не дуже добре і він явно бажав розділити кроулі та азирафаїла, ви взагалі бачили його погляди на кроулі, чєл її ненавидить

ура рандомні думки без теґів

[rinessance]

капець я ще й малювати вмію

[rinessance]

- янголе, я здивований. як хтось такий розумний як ти може не бачити таких дурних, дитячих маніпуляцій?

- я пробачаю тобі, - тремтячим голосом вимовив азірафаель.

- не варто. невже ти справді не бачиш, як під прикриттям релігії вони штовхають свої хворі ідеї? нумо, янголе, ти ходиш до цієї церкви з дитинства, знаєш біблію напам'ять, невже ти справді не помічав нічого подібного?

- кроу… антоне, - обличчя кроулі скривилося. - не роби таке обличчя, я лише використовую твоє паспортне ім'я. люди з цієї церкви найдобріші та найщиріші з усіх, що я коли небудь зустрічав. прошу, повір мені. вони точно дуже багато досліджують… а отець гавриїл має прямий контакт із всевишнім. хіба я можу в них сумніватися?

- хіба є підтвердження того, що гавриїл і справді спілкується з богом? янголе, увімкн�� критичне мислення. справді віриш, що поговоривши з ними він би лишався тут? розповідати про те, як усі люди що хоч трохи відрізняються від нас є нашими ворогами? він одного разу ледь не вигнав мене із храму коли я загорів, бо подумав, що я темношкірий! гірше за нациста.

- нехай всевишній простить тобі, кроулі.

- не простить. нема за що. я лише кажу тобі правду, янголе. якби бог цікавились нашим життям хоч трохи, вони побачили б, як сповідають християни їх заповідь "люби ближнього свого".

- мені більше нема чого сказати тобі, кроулі. тільки б бог дали тобі розуміння.

- сподіваюсь, це розуміння прийде до тебе першим.

[rinessance]

і продовження попередньої штуки .

[rinessance]

вирішили закидати все що може знадобитися для фанфіку по оменсам сюди тож насолоджуйтесь