svitozara--blog - Tumblr blog

svitozara--blog · 5 years ago

Text

Завтра моє вісімнадцятиліття

Подарок який я хочу зробить собі, це забрать документи з медичного

На цьому всьо, спасіба

3 notes · View notes

svitozara--blog · 5 years ago

Text

5.12.2020

Це пизда

Пизда просто пизда

Іначе не опишу

От сидиш ти, всьо норм, успокоїлась, анат повторяєш, і тут вспомнила про якусь єрєсь не существующу якої ще нема і всьо, ти ридаєш, ти душишся сльозами, бо не можеш голосно плакать дома, ти ховаєш червоні заплакані очі і сльози від батька який поруч стоїть і говорить по телефону зі своїм другом, розповідає як мені важко, бо це не очне, а ти сидиш, давишся сльозами і думаєш слава богу що це дистанційне, слава всім силам небесним, бо якби було очне, то ти давно б здалась і зійшла з розуму, і коли я так кажу, я не жартую, це не сарказм і не іронія, це просто старшно, страшно від того що цей біль і комок в горлі, цей вузол в животі, ці головні болі ти не можеш запить обезболом, цей біль тебе вбиває зсередини, ти терпиш і не знаєш як з цим бороться, ти не можеш це відключити

Ти

Просто

Ридаєш

В мені наче 3 сутності, одній все похуй, її я люблю найбільше, друга каже що все блять харашо і хулі ти ридаєш, успокойся, візьми себе в руки, в тебе все получиться, на все є рішення і це НЕ проблеми, вона підбішує іногда, і третя просто ридає, хуй зна чого, вона перемагає і подавляє дві інші

Я хз як вони уживаються, но життям це не назвеш, моє життя зараз я життям назвати не можу, понімаєш?

Це просто така хуйня неописуєма

Я не пам'ятаю коли востаннє була реально щаслива, ну по суті я дуже і дуже щаслива людина і я безмежно за це вдячна, але коли востаннє я не відчувала тривоги через що небуть? Коли востаннє мені було добре у всьому і я відчувала себе спокійно і в безпеці?

До того як поступила, мабуть

Зараз найчастіші мої емоції це страх, сум, агресія і сльози, апатія і жалість

Я хочу повернутись у серпень, їздить в село, не думать ні про яку учобу, не подавать документи і просто зустрічать закати, радіти сім'ї, допомагати бабушкам, кататься з малими, їхать зранку з татом в село, на сході сонця під музику Богуслав ФМ, бавиться з кішкою і танцювать по всіх горбах моміт, купатися на верижиному і просто любить цей світ і моє життя

Все що мені дав університет, це Катю

Останні дні я замислююсь чи правильно зробила що вступила саме в медичний, хто мене напоумив на цю дибільну ідею, я сподіваюсь що колись я все таки скажу що це було правильне рішення, але зараз я думаю де б мені було краще вчитися, яку освіту я б здобувала з бажанням і охотою, але знаєш що найстрашніше? Я думаю що ніде, бо я не хочу вчитися

Я обгрунтовувала своє рішення про внму тим що, де як не в медицині я зможу реалізувати свої амбіції, так от, від цих амбіції не лишилось нічого, навчання їх просто убило

Згадай, якою я була в школі, активістка самоврядування, ведуча, олімпіади, стрільба, ман, цдют, конференції, поїздки якісь, фотографування, креатив, зйомки, Лєна, хмільов, бібліотека, виступи, в'язання і куча всього

Яка я зараз?

Плачу

Ридаю

Не прочитала жодної книги, не взяла участь ніде, просто пасивно шось вчу, плачу вночі, матюкаюсь, обезсилена, неактивна і спустошена

Студентство найкращий час

Так

Мабуть

Я думаю що не хочу бути лікарем, в моїй голові мільйони думок

З одної сторони я думаю що ок не хоч не треба, не працюватимеш, можеш просто вивчитися, типу багато може, і ти можеш, але я не всі і я не знаю, я хочу тупо сидіти у батьків на шиї, бо я не хочу нічого робити, от якою мене зробил�� навчання

Я мріяла вступить, вчиться старанно, тусуваться з друзями, вступить в самоврядування, ходить на всякі заходи, бухать іногда і зароблять

В результаті я нічого не хочу і не можу

Може це просто відмазки, я лінива і мене все влаштовує

Може може може

Але що я знаю точно, то це те що мені поганоя дуже

Я постійно уявляю як я кричу, щоб хоч якось вивільнити цей негатив, але лише уявляю і плачу

Шо буде як я заберу документи?

Куди далі?

Я не знаю

Я не уявляю

Я спустошена

Да, в школі іноді бувало складно, але порівняно з тим що зараз

Та хуйня мене наче трохи попустило

Я хз як це работає

Я боюсь що потом в 2 семестрі буде ще більше нагрузки, і я не справлятимусь, я хочу норм спать, а ця хімія, я хочу получать стипендію, но я не ібу як здавать дифзаліки, і це даже не сесія, мені страшно за те що потом, я не можу бути тут і зараз в моменті

Я так сумую за серпнем і закатами за костивому під міягі

Я зовсім не хочу у Вінницю, і думка про те що доведеться повертатися мене розчаровує

Мені дуже добре вдома і я не хочу нікуди їхати, максимум в село, я так сумую за тим часом

Опять сльози

Бо я скучаю за бабушками, за всіма тими моментами

Я блін думать норм не можу бо постійно вспливає якась хуйня про учобу

Як одключить мозг і не їбать собі мозги?

Я сама ж себе накручую

Но я не знаю як з цим справиться

Мені вже було по схожому, але я не можу вирішить коли було гірше

Було що я не могла встати зранку не доглядала за собою і взагалі була на дні, ц раз побігать виходила

Зараз я не знаю

Я нічого не розумію, я так заплуталась в собі

І заздрю ірі яка не париться

Я переживаю за сім'ю і корону

Я хочу шаріки 18 на др

Я хочу свято

Але я плачу

І все

Все почалося певно у вівторок, коли я сіла за хімію, почала було ок а тоді розплакалась, бо було пізно, я не хотіла і не хочу її розуміти і вчити, і я просто плакала відтоді все по пизді

Я живу не знаю як

Наче від вихідних до вихідних, але так хуйово

Вихідні проходять занадто швидко і не відрізняються від буднів, канікули яких я жду пройдуть так само, і це страшно

Я мріяла подорожувати,а зараз я не ібу шо хочу і прошо мрію крім того як закинути навчання

Та дівчинка із згму вчора була послана богом, і я розумію що вона у всьому права, але це мені не допомагає

Сраний синдром відмінниці

Я просто убита

Поможіть

Благаю

💔

2 notes · View notes

svitozara--blog · 5 years ago