#А ЩЕ ВСІХ ВІТАЮ З 50 СЕРІЄЮ!!!

[cartava-soroka]

Вірш Артура з дитинства(переклад для укр АВ, над котрим працюю)

Не згадаю як зустрів, бо малим був дитям. Та теплі бо були ж ті дні, Як бачу спогад вас. Завжди тепло у хаті було, І світло від вас двох. Ніжні руки приберуть Сльози з моїх щок. Рум'янець досі не зійшов, Тому і сум - я знаю. Та що любові не було, неправдою вважаю. Та у холодні ночі злі, Що вітер був на стрісі, До вас у ліжко приходив. І у обіймах грівся. А ще згадаю, як колись, у маминій спідниці, Маленький Артур бігав скрізь. Лише тато сміявся, Допоки й він не одягнув, Мами краще плаття, Тоді сміялися гуртом, Із грою в одягання. Колись ми вимокли дощем, Що ледь зайшли до хати. Жахливим був би тоді день, Без галушок від мами. Тепер неммає вас, а я, Не розумію смуток, немов одвічне те вбрання, Й хлоп'яцьке серце пусте. І знов під ковдрою вмощусь, хоч вас уже немає. І біль стерплю, і вірю я, що все це колись мине.