#Лоґан сарджент

[imeriayapping]

Logan Sargeant, do you know that you are a person?

«Ти знаєш що ти людина» Василь Симоненко

«You’re a person» Vasyl Symonenko

[imeriayapping]

Logan Sargeant, that's it

"от і все" Один в каное

[imeriayapping]

A piece of my Ukrainian loscar fic that i didn't finish but i still love so it will be better to be here

Найближчі хвилин двадцять вони сидять і майже мовчки їдять окрім пропозицій поділитися своєю їжею на заміну того що взяв другий. Лоґан всеодно вважає що його біґмак краще наґетсів що Оскар завжди бере.

В непевний момент часу лоґан помічає невеликий шматочок трави що якимось чином пристав до щоки оскара і не думаючи тягнеться щоб його прибрати, показуючи потім травинку між пальців на запитальний погляд оскара.

Лоґан не обдумує цю дію ні секундою довше допоки за пару хвилин його очі знов не падають на обличчя оскара і картина перед його очима вибиває з нього сміх

-що таке?

Перед тим як відповісти лоґан просто тицяє в його щоку, посміхаючись неможливо широко

-у тебе отут - і тепер він копіює оскареві дії з попереднього разу, стишуючи голос та показуючи на свою власну щоку- зірка!

Його голос тихий, так наче він ділиться секретом але при цьому всеодно повний сміху. Через це Оскар не помічає власної посмішки аж до моменту поки не відкриває рота щоб відповісти. Його слова теж пронизані радістю навіть якщо він сам не певен чому

-правда? Яка вона? -це змушує лоґана задуматись на секунду, прибираючи руку від його обличчя щоб подивитися ближче

-невелика, може навіть трішки менше моєї родимки. Але вона коричнева! Там якщо не вдивлятись виглядає майже так наче вона там і має бути! Може буде тобі за фішку- зіркова родимка і всі питатимуть чи ти з такою народився - і знову сміх в голосі та прискіпливий погляд що продовжує роздивлятися хоча він вже не уявляє на що ще там можливо розгледіти.

Оскар старається не думати як для цього "плану" лоґана йому б прийшлось постійно торкатись обличчя оскара. Що тоді він би постійно був поруч з оскаром.

Тепер він просто сподівається що лоґан дивиться на зірку достатньо сфокусовано щоб не помітити його рожевіючих вилиць.

Після цього залишок здибанки проходить достатньо швидко, жодних інших моментів для запам'ятовування. Але коли вночі вони лежать у власних ліжках напів сформовані думки вирують головами та складаються в різні слова що в кінці кінців мають один сенс - які ще мітки та візерунки вони знайдуть?