#зняти

[pixelinform]

Чарівна комбінація, яка “розморожує” комп’ютер без рестарту

Знайоме відчуття? Ви працюєте над важливим проєктом, дописуєте лист або майже пройшли складний рівень у грі, і раптом… все завмирає. Курсор застиг, програми не реагують, а в голові проноситься єдина думка: «Тільки не зараз!». Рука інстинктивно тягнеться до кнопки перезавантаження, але зачекайте. Це — крайній захід, що може призвести до втрати незбережених дани��. Чи знали ви, що у вашому арсеналі…

[kitniavchyt]

ТАК

Save me ukrainian Heavy tf2...

Saw this post and immediately thought of Heavy. My beautiful ukrainian man..

[new-city-dp]

Оренда квартир Дніпро Лівий берег

Зняти квартиру в оренду на лівому березі в місті Дніпро. Оренда квартир в Дніпрі лівий берег

[laefreth]

на шось людське все ще сил нема, але хоч шось нашкрябала XD

Ріхтер забув зняти навушники((

[marylanesworld]

Принесла вам геди на Бродягу в ролі батька. Сподіваюся, що не дуже крінжово🥲

(Використала нейтральний тип щодо дитини, бо у кожного може бути своє бачення хто б міг бути у Бродяги: син чи донька)

Бродяга це той тип батька, який завжди буде підтримувати свого партнера, проте не треба очікувати цього на пологах. В тому сенсі, що під час перейм він буде усіляко підтримувати партнерку, але запросто втратить свідомість, якщо в полі його зору потрапить частина того, як виходить дитина. Бродяга бачив багато крові і не тільки, але народження дитини виявилося тим ще випробуванням.

Певний момент буде боятися тримати дитину на руках через страх нашкодити, але врешті це відбувається і Бродяга здатен годинами не відпускати від себе малюка.

Через безсонні ночі буде трохи розсіюванним, проте не буде шкодувати про кожну проведену хвилину з малюком. Врешті, останній не винен, що адаптація дається не легко.

Цілий день ходив довольний, коли малюк вперше посміхнувся до нього.

Зробив зі своєї футболки слінг (не довіряв купленим), щоб переносити дитину, бо так сильніше відчувався зв'язок між ними + малюк дуже любив спати пригорнувшис�� до нього.

Бродяга іноді мій використовувати голову малюка, як підставку до легких пляшок з під соку чи води. Це було не часто, скоріше тоді, коли дитина спала поряд з ним.

Коли його дитина навчилася повзати, то для нього це було нове випробування, оскільки малий прагнув дослідити кожен кут дома.

Щиро розплакався, коли його вперше назвали: "Тато".

Допомагав своєму малюку робити перші кроки. Спина боліла аід постійної скрюченої пози, але Бродяга ні секунди не шкодував, бачачи, як дитина повільно робила кроки тримаючись за вказівні пальці батька.

Власноруч вирізав дерев'яні іграшкові кубики, проте подарував їх, коли малюк трохи підріс.

Міг машинально хапати за комір одягу малого, коли той мав намір втекти від батька чи просто вберегти від падіння.

Раз на півроку переклеював шпалери у дитячій, бо часто вони були обмальовані. Врешті псіханув та просто залишив голу стіну для виплеску дитячої творчості.

Не відмовляв проханню дитини посадити ту на власну шию і продовжити прогулянку. Після цього зняти малюка з себе було тією ще задачею.

Майже не сварився, коли після пробудження розумів, що його обличчя знову обклеїли наліпками.

Практично не давав дитині погодинно сидіти перед телевізором, так як знаходив заміну цьому у сумісному прочитанню книжок та іграх-розвивашок.

Тримався до останнього, коли отримав від дитини малюнок, який та намалювала спеціально для нього. Це були зависті та незрозуміли силуети з гуаші, але для Бродяги це було найкращим подарунком, який він коли-небуть мав.

Навчив дитину плавати методом: кинь у воду і давай вказівки. Трохи жорстко, але дієвий спосіб.

Був здивований, коли свій перший випавший молочний зуб принесли саме йому.

Кожного вихідного дня брав дитину на стадіон, щоб навчити грати у футбол. Виходило так собі, але було весело.

Може здатися, що його дитина балувана, проте це не завжди так було. Бродяга вмів балансувати між "хорошим" та "поганим" татом.

До навчання своєї дитини ставився відповідально, іноді навіть занадто. І це, подай, було частою причиною конфліктів між ним та дитиною. Врешті, колись він здався і сказав, що треба вчитися і відповідальності за свої дії. Тож, якщо дитина не бажала вчитися, то наслідки буде приймати вона сама, як і вирішувати їх без допомоги батьків.

Перед тим, як завести домашнього улюбленця, Бродяга обговорить усю важливість відповідальності за чуже життя та її аспекти. Якщо це був пес, то він одразу казав, що не буде брати на себе обов'язки хазяїна: гуляти, кормити, проводити час. Якщо це кіт, то все те саме. Врешті, могли домовилися, щоб взяти пару рибок та акваріум для них.

Якщо дитина проявляла бажання, то міг навчити простому ремонту, як наприклад заміна лампочки в люстрі, збиранню простих меблів, можливо щось пов'язане з сантехнікою. Одного разу, вони разом зібрали дитячий стілець та стіл у дитячій.

Відмовився від стереотипів за якими інші виховують дітей. Якщо це син і йому подобаються ляльки? Не проблема. Якщо це дівчинка і їй подобаються машинки, пістолети? Теж не кінець світу.

Буквально внутрішньо танув, коли чув у свій адрес: "Я люблю тебе"/"Ти найкращий тато".

Підлітковий вік став справжнім випробуванням для Бродяги, оскільки його чадо починало огризатися у відповідь. На щастя, вони обидва спокійно обговорили усі аспекти нової поведінки та домовитися більше не підвищувати один один на одного. Бродяга вчив вирішувати усе розмовами. Ну, майже все. Постояти за себе він також вчив.

Якщо у нього була донька, то додатково вчив самообороні. "Я не можу змусити представників своєї статі бути нормальними, але я можу навчити тебе, як зберегти своє життя".

(Якщо у вас є власні геди, то пишіть у коментах, буде цікаво почитати👀)

>>>>>>>>>>

(Дуже потрібен арт, де Бадяга сидить у кріслі і однією рукою притримує пляшечку з сумішю, поки дитина годується з неї (і в цей час лежить у нього на тій ж руці, сорі я не знаю як точно описати цю позу), а іншою притримує свою пляшку з пивом (безалкогольним) і час від часу відпиває з неї.)

[grinova]

Дуже шкода що на ао3 недоступна функція зняти кудос. Бо інколи прям ДУЖЕ треба

[0pium-blood]

а може.... зняти весь пірсинг, відростити каре і вдягнути щось окрім "речей з трупів"...

а взагалі хочеться зараз бути на вулиці "неведимкою"

[poisonousmelissa]

Поки дійду на роботу мені стає спекотно, бо приходиться одягати на один шар одягу більше бо тупо мерзну, колеги ще вимикають обігрівач бо їм спекотно стає. До кінця робочого дня я тупо замерзаю, виходжу на вулицю і мені хочеться зняти через пару хвилин з себе цей додатковий шар бо мені спекотно. А потім я приходжу додому і хочу спати, не тому що втомилась, а тому що організм в шоці від таких приколів. Настільки в шоці, що в мене почалась затримка. Сподіваюсь цикл скоро налагодиться бо я не хочу йти до гінеколога. У нас на жаль якась їбанута дама, яка вважає що якщо дівчина не живе статевим життям то тільки після клізми треба приходити, це був мій третій похід до гінеколога і я вперше почула про клізму.

Я просто сподіваюсь, що моєму організму просто було мало місяця для звикання до того ж сперш�� потеплішало, а потім похолодшало і далі буде якось простіше і я пристосуюсь. Я хочу принести якусь накидку чи плед щоб тепліше було сидіти

[suratan-zir]

Живе у нас в домі навпроти дід з росії, переїхав в Україну бозна скільки років тому. Наче нормальний дід, завжди вітається (російською звісно), ввічливий весь такий.

Сьогодні чую чоловічі злобні крики з вікна, підходжу подивитись що від��увається, а це він кричить на свою сусідку бабуську. Маленька тиха бабця, завжди сидить там на лавочці. Вона вжалась в лавочку, щось тихо йому відповідає, а він стоїть і кричить на неї так що весь двір чує. Як я зрозуміла, він звинувачував її в тому що вона десь насмітила, а бабця казала (українською) що то не вона, а якісь діти.

Так ось що цей дід кричав: "я тєбя на нож посажу, в росіі за такоє вєшают, я тєрпєть нє могу вас грязних чєрножопих, циганва ти, я тєбя по кускам раздєлаю, єбаниє чєрножопиє" і т.п. І все що бабця йому відповіла це "на себе подивись". "В росіі" він повторив багато разів.

Чєл, ти не в росії. Не важливо скільки він живе тут, ментально він все ще там, він расіянин. Він приніс з собою расійскую культуру.

Це не довго тривало і він пішов в свою квартиру, але поки він кричав я не знала що робити. Не кинешся ж на немічного діда, який ледь ходить? Треба було зняти це на відео мабуть, про всяк випадок, але я не зорієнтувалась, та й вони були доволі далеко від мого вікна, не чутно було б на відео скоріше за все.

[maarchelll]

Ходила у похід.

Це, звісно, погіршило мій фізичний стан, але покращило психологічний!!

Рекомендую, як спосіб зняти зайві думки зі свого розуму.

[girl-with-demons-in-her-soul]

Чи є самогубство гріхом? Дуже часто над цим думаю, особливо тоді, коли не стягую того, що відбувається навколо. Зараз я дійсно не стягую.

Почуття зайвості починає тиснути. Мені немає куди дітися, у мене зараз немає житла, немає заробітку, бо ж роками писала тексти з акаунту колишнього, а він не дав мені контактів замовників. Лишилася просто ні з чим: без грошей, без можливості нормально існувати, без майбутнього. Не бачу сенсу продовжувати рухатися вперед, мій позитив поволі згасає.

Хоч наче все добре з коханою людиною зараз, але я не можу йому нічого не дати. Колишній був правим, коли казав, що я нічого не даю, бо ж власне - у мене навіть заробітку свого немає, а щоб знайти роботу, потрібно полишити навчання, яке я дуже сильно люблю, бо в цьому випадку поєднувати не вийде.

Батьки футболять мене зі сторони в сторону. Ні, я не прошу в них фінансів, але зараз стоїть на кону питання житла і врешті я є третьою зайвою. Просто п'ятим колесо��, об яке впирається їхнє особисте щастя.

Тато сьогодні про курсову сказав "не треба було взагалі починати цей проєкт". Я продовжила "взагалі в житті є багато проєктів, які взагалі не варто було починати". Загалом, одним з таких проєктів є я. І зараз абсолютно не знаю, де себе діти, бо питання стосовно того, щоб зняти себе з буття як абсолютно зайву ланку суспільства вже висить на волосині.

Можливо нарешті я все-таки на це наважуся

[metalobrukht]

День прапора

У моєї сестри з паркана перед будинком стирчить прапор наш. Їй його чоловік привіз з фронту десь пів року тому. Сам повернувся, а побратими — ні. Можна було би той прапор зняти та скласти, бо він від погоди сильно линяє. Було б що віддати дитині. Дитина 6 років, пишається дуже, грає в цих солдатиків зелених, "вбиває" їх і каже шо то "кацапи". Але вона не знімає. Висить над дорогою

[not4yourmind]

Сьогодні нарешті можна було зняти плівку з татуювання. Скажу відверто втриматись та не здерти її раніше було значно складніше, ніж просидіти 4 години на сеансі, поки саме тату набивали. В деяких моментах це було просто не виносимо. Просто як ніби 5 новеньких телефонів з захисним покриттям біля тебе і тобі не можна їх знімати. Як старий мозолик на руці, від якого вже давно відшарувалась шкірочка. І тобі не можна її віддерти. Ух… А воно ще в останній день почало чіхатись. Загалом. Суцільне задоволення з самого ранку отримав. Ще 2 тижні мастити бепантеном і усе. Насправді прикольна процедура. Чомусь одразу захотілось ще. Але я взагалі не знаю, який малюнок. І де. Треба буде придумати за півроку-рік.

Дні проходять дуже швидко, спокійно і розслаблено. Я вибудував певну рутину, хаос в голові структурується. Спілкуюсь з дуже приємною дівчиною, хоч і не планував. Тому дні не лише спокійні, а й наповнені якісною та щиро зацікавленою комунікацією. Шкода тільки, що вона недосипає через це.

Обрав собі наступну книжку для читання. Залипну на новели та романи Камю. Поп��осив, щоб мама в бібліотеці знайшла все, що в них там є. Треба буде з’їздити в село забрати.

Пишу квіз. Планую акумулювати кошти на новий ноут. Цьому вже більше, ніж 9 років. А я ще й брав його б\в.  Він мене в цілому влаштовує, але софт оновлюється і він вже не стягує. Теоретично я міг би апгрейдити, але зрештою, думаю, можна вже задуматись про новий. Не впевнений, що це станеться швидко, бо з технікою я дуже скурпульозний. А зараз ще й ціни трохи підвищились. Ну загалом. Буде видно.

А ще мені круту фотку на крайньому квізі зробили. Напевно одну з найкращих, яку я маю за останній час. Щастя мені звичайно личить. Ну але не треба захоплюватись, бо це дуже не стійке відчуття.

Насправді дико розуміти, що як тільки життя поступово налагоджується сюди писати все менше хочеться. І я просто більше читаю. Так завжди було. Але все ж ця платформа дуже важлива для мене, тому постараюсь не зникати надовго.

*фотошка моєї тотемної тваринки*

[ramshackleroom]

Фрази Джейд Ліч: SSR клубний одяг

*Картку не супроводжує жодна оповідь, вона складається лише з фраз.

«Дощові дні в горах такі ж дивовижні, як і сонячні. Взяти хоча б мох — є величезна різниця між вологим та сухим мохом.»

«У ці вихідні я планую вирушити в гори ще до сходу сонця. Є цікаві квіти, які розцвітають лише в ранні години. Хє-хє, треба постаратися не проспати.»

«Здається, з того часу, як я почав ходити в походи, я краще зрозумів, як люди використовують свої ноги, щоб пересуватися. Як кажуть: чим більше щось любиш, тим краще це вдається.»

«Від співу птахів до сюрчання комах, від свіжого, прохолодного повітря до унікальної флори… *зітхає* Гори — чудові. Скільки б я туди не ходив, я завжди знаходжу щось нове.»

«Я в захваті, що можу розповісти тобі свої історії про підкорення гір. Ось, випий ще чашку чаю. У мене ще ��агато чого є тобі розповісти.»

«Я завжди вдягаю капелюха, коли малюю на природі. Минулого разу я так зосередився на ескізах, що зрештою отримав сонячний опік настільки сильний, що шкіра потім сильно лущилася.»

«Якось я спробував розповісти Флойду про свої пригоди в горах, але він заснув менш ніж за хвилину. Шкода, що ми не можемо розділити це хобі разом.»

«Я чув, що в Клубі дослідження гаргулій лише один учасник. Боюсь, нам, хто має вишуканіші захоплення, справді важко знайти однодумців.»

«Я веду щоденник, де занотовую всі клубні заходи з моменту його створення. Хочеш почитати? Прошу… Але пообіцяй, що не злякаєшся, незалежно від того, що знайдеш на його сторінках.»

«Погода в горах може змінюватися дуже швидко. Я щиро рекомендую такий одяг, як цей — його легко зняти чи вдягнути знову.» «Від мене тхне землею? Мабуть, тому що я щойно вивчав рослинність. Я лежав просто на землі.»

Дуо: Джейд: Для мене честь провести цей час із вами, пане Маллеус. Маллеус: Ще зарано для подяки, Ліч.

[kamiana-ruzha]

"під своїм светром

ти ховаєш душу,

я її не бачу

тому светр зняти мушу"

соу Стрілець кор 😭

[0pium-blood]

день коли я покину цей світ

коли нарешті стане краще

моє існування буде серед близьких як забутий міт

буде як і казали, зникло те, що й було пропаще

без могили й каменю з двома датами

хочу просто заснути, зникнути для себе

я хочу зняти цю шкіру всіяну шрамами

боже, да що воно верзе.

взяти на себе зобов'язання,

взяти соціальне життя та існування

де ж ділись амбіції та очей сяяння?

та дитина, весь світ в свідомості, тут просто здивування

а як дивитися на себе в дитинстві

щоб подумати, старатися заради того дитя

для людей, що й наче важливі

дитя зрозуміло б ��ей крок, від внутрішнього світу– тільки гниття

а зараз, я хочу просто згнити

під землею, на безіменній могилі

з цього зоряного пилу потрібно щось краще для мети

мети тих хто зв'язаний між собою, а не погнилі.

як дійшло до цього?

коли шмат м'яса та кісток став гірше,

гірше чим могло бути, менше чим змогло

на конвеєрі брак, все на вогнище, так вірніше