#реакція на стрес

[greenpostua]

🏥🤯 Львівські медики дістали кілограм волосся зі шлунка дівчинки-підлітка.

Хірурги виявили в кишківнику 15-річної пацієнтки величезний трихобезоар із жмутів волосся, що сягав 40 сантиметрів і важив 1 кілограм. Як зʼясувалось, дівчинка ковтала волосся не навмисно, а лиш реагувала так на стрес, навіть не підозрюючи до чого це може призвести.

📸: фото з соцмереж

[lisa-is-chilling]

минулого місяця було два роки з тих пір, як я почала психотерапію.

я не знаю навіщо вам цей факт, бо це взагалі не по темі.

так от, тільки нещодавно я почала розуміти свої trauma responses - для неанглічан, це твоя реакція на стресові ситуації та обставини - якими виявилось їсти та тікати.

з їжею в мене стосунки складні усе життя. я із сім'ї, де бабуся постраждала від голоду 40-х років та жила в бараку, де тебе привчали з'їдати з тарілки усе, і буквально усі ми ділимо наше сприйняття їжі як комфорту (генетична пам'ять, харчові звички and all that). я працюю з цим давно, але досі не завжди можу зрозуміти, коли я їм бо голодна, і коли я їм бо мені треба заїсти стрес чи відстрочити виконання якоїсь задачі, яку я дуже не хочу робити. мені здається, я вже навіть не відчуваю голоду як такого, бо часто тягну якісь цукерки, або фрукти, або щось солене - чіпси чи шматок сиру.

тікаю я на гойдалки приблизно з 2016 року, коли стосунки моєї мами та вітчима перейшли в фазу ядерної бомби, і я не хотіла попадати під роздачу. просто сидіти та гойдатись, слухаючи при тому музику, було способом втекти від реальности та зробити вигляд, що мене не існує. через це на мене досі косяться жителі мого містечка, бо перша моя гойдалка була ну дуже скрипуча, і я любила гуляти пізно ввечері (погодьтесь, це шось із фільму жахів).

з точки зору фізичного здоров'я, друга реакція менш шкідлива. з точки зору ментального, іноді я настільки дисоціююсь від реальности, що мені важко повернутись назад. я можу існувати в цьому вигаданому просторі місяцями. потреба заїсти стрес майже постійна, тоді як потреба втекти з'являється в найекстримальніших ситуаціях.

це все дуже дивно усвідомлювати, бо більшість часу ці реакції важко контролювати. я поняття не маю як замінити їх на більш здорові, бо світ котиться під три чорти, і останнє, що мені хочеться, це щось змінювати. але ж воно насправді ніхуя не допомагає. це не спосіб вирішення проблеми, це ілюзія цього самого вирішення.

і як на зло, терапія перестала приносити бажані результати, і мені швидше за все доведеться змінювати психотерапевтку.

[sharp-as-c]

знову мої спроби в спорт впираються в стіну болячок

гастрит - я даю собі поблажку

потім жилка на руці почала напружуватись - відмовляюсь від вправ на руки

тепер коліна; у мами виявили артроз нещодавно в колінах і я не хочу теж собі артроз (бо артрит вже маю і то фігня)

мабуть, напишу тренеру, що поки силові на паузі; м-да, виглядає це все як серія виправдань; я можу себе змусити робити спорт попри біль, звісно, але боюсь, що наслідки мені влетять в копійку

може, це справді організм так реагує на мої примуси в спорт і зарядки попри біль і ментальну втому? може, це просто реакція на стрес?

[zlabjola]

Щось насувається емоційний сплеск. Момент, коли я просто хочу поплакати без конкретної причини чт тригера. Таке буває. Рідко.

Останнім часом було забагато стресу через родичів. Але відчуття, що сам стрес накрив мене вже після самих подій. Запізніла реакція. Зараз я переймаюся, що не підтримую зв'язок з бабусею. Раніше мені це здавалося правильним рішенням. Але тепер не дуже. Наче мене обвели навколо пальця. Згадую про це кожен раз як дивлюся на розкладушку в коридорі. Я її не віддала. І не забрала паперовий скотч, який позичила їй щоб та заклеїла шпарини у вікнах на зиму.

Нещодавно я відвідала батьків. Мати знову купила речі з секонду. Грошей в них немає, з батька досі вираховують за той аванс на операцію бабусі. Я намагалася трохи поговорити з ним особисто щодо їх фінансів. Він хотів дати мені грошей, щоб я доклала їх до айпада. Я відмовилася. У них у самих немає. І вони продовжують накопичувати борги за комунальні. Здається взагалі не платять. Не хочу брати гроші, коли такий борг висить. Хоча з іншого боку, вони однаково їх просруть. Здається вони дійсно збираються скинути це на нас із сестрою. Там більше ста тисяч. Може сто п'ятдесят вже. Я поки що не наважуюся підняти цю тему в розмові. А з приводу материних покупок. Батько казав, що вже шукав квартиру. І схоже обговорював це з колегами на роботі. Перше про що я подумала: він все таки брехав, коли казав, що начебто не розповідає нікому чужому про те, що відбувається у нашій сім'ї, тільки хороше. Друге: наврядчи він зважиться. Це нереально з його зарплатою знімати житло. Хіба що кімнату. Мати складає враження дитини. Наче її особистість за цей час деградувала зовсім. Можливо мені так здається, я давно не мала з нею повноцінних розмов. Щодо сестри. Вона п'явка. Можна сказати, що це не так, бо вона знайшла роботу і правильно робить, що витрачає гроші на себе. Але вона сприймає батьків чисто як гаманець. Просто спосіб підтримки свого фінансового стану. Їй начхати га стан здоров'я батька, чи на імпульсивні покупки матері, чи на те, що батько піде. Її хвилює тільки те, що вони не зможуть її забезпечити. Мене це теж хвилювало, але я всеодно відчуваю різницю між нашим сприйняттям. Згадала як ми одного ранку йшли в школу і сестра вередувала через батьків, гроші, того що не отримує того, чого хоче. І як я робила їй зауваження і намагалася донести, що гроші на голову не падають, що батькі працюють аби їх заробити. Що зі своїми хотілками вона може і почекати. Тоді я ще була "розумною дитиною яка все розуміє не на свій вік". Вже потім я почала усвідомлювати наскільки вони безвідповідальні і як це несправедливо по відношенню до мене як до дитини. Але навіть так, здається, сестра завжди була більш меркантильною. Вона часто клянчить гроші у батьків. І іноді в мене. Або прямо просить, або жартує "купи мені це"/"оце подаруєш мені на день народження" не враховуючи чи я на це спроможна. Мені це неприємно. Я так не можу. Я рідко просила у батьків гроші. І формулювала запит не як запит, а типу як нагадування. Завтра буде ось це, на це треба ось стільки то. Не пам'ятаю, аби я колись казала "дай".

Ніколи не думала, що можу отримати щось якщо просто попрошу. І що не доведеться вертати. Хоча мені і неприємно, що і зустрічні пропозиції мені перепадають не часто. Можливо по мені видно, що я не братиму просто так. Але вцілому зараз ситуація краще. На вихідних подруга запропонувала мене пригостити. Я погодилася. Але більше через те, що я пригощала її попередній раз. Я завжди наче веду приблизний рахунок у голові. Скільки винна я і скільки винні мені. Навіть якщо я не можу повернути гроші одразу, я повертаю їх іншим способом.

Але за останні пару років я, здається, взяла більше, ніж віддала.

Ще один пункт, який мене бентежить це зовнішність. Це, звісно, завжди було присутнє. Але останнім часом я думаю про це частіше і саме про обличчя. Про стан шкіри. Про форму. Про старість. У мене багато думок крутиться щодо старості і плину часу. Мені наче рано про таке думати. Але суть у тому, що я не люблю себе. Я не задоволена своєю зовнішністю. Своїм тілом. Тим як я поводжуся. А час іде. І змінює мене. Зараз я більш-менш стабільно виглядаю. Пройшов шкільний період. Але це десь до 30-ти років. Може менше. Я не встигаю до себе звикнути. А потім доведеться миритися ще й зі змінами. Мене це бентежить.

[pixelinform]

Чи ображаються собаки: міфи та реальність поведінки

Багато людей вважають, що домашні тварини можуть будувати хитрі плани через брак уваги. Проте реальність набагато простіша: тварини не володіють людською логікою, а їхні дії пояснюються інстинктами та фізіологією. Про це пише Pixelinform. Спроби олюднити собак призводять до неправильних висновків. Наприклад, калюжа біля порогу — це не акт помсти, а реакція на стрес або природна потреба. Мозок…

[uaenglishclub]

It's not stress that kills us, it is our reaction to it.

Hans Selye

Нас вбиває не стрес, а наша реакція на нього.

Ганс Сельє

[maslo-mb]

З чого роблять бомбочки для ванни: секрет їхньої магії

Бомбочки для ванни стали справжнім трендом у догляді за собою. Вони не лише перетворюють звичайне купання на релаксуючий ритуал, але й наповнюють ванну кімнату ароматами та кольорами. Та з чого ж складаються ці чудові вироби? Давайте розберемося. Основні інгредієнти бомбочок для ванни Харчова сода (натрій бікарбонат): Це основа кожної бомбочки, яка відповідає за її шипіння у воді. Сода також пом’якшує шкіру та очищає її. Кислота лимонна: У поєднанні з харчовою содою створює ту саму ефектну реакцію, завдяки якій бомбочка шипить і розчиняється у воді. Кукурудзяний крохмаль: Додає бомбочкам твердості та дозволяє їм тримати форму. Рослинні масла: Наприклад, кокосова або мигдалева олія, які зволожують і живлять шкіру, роблячи її м’якою та шовковистою. Ефірні олії: Відповідають за ароматерапію. Лаванда заспокоює, цитрусові освіжають, а м’ята додає енергії. Барвники: Натуральні або косметичні, вони надають бомбочкам яскравих кольорів. Сухоцвіти чи блискітки: Це декоративні елементи, які додають естетики, а також перетворюють процес купання на щось чарівне. Як працюють бомбочки для ванни? Коли бомбочка потрапляє у воду, відбувається реакція між содою та лимонною кислотою, яка виділяє вуглекислий газ. Саме це шипіння і робить ванну такою приємною. У процесі розчинення у воду потрапляють масла, ароматизатори та інші корисні компоненти, які піклуються про вашу шкіру. Чому обирати бомбочки для ванни? Вони зволожують і пом’якшують шкіру. Створюють атмосферу релаксу та знімають стрес. Додають елемент задоволення та краси у ваш догляд за собою. Бомбочки для ванни — це не лише корисно, а й дуже приємно. Вони роблять кожен день трохи кращим, даруючи справжнє задоволення від простих речей. Якщо ви ще не спробували, обов’язково зробіть це!

[objectivnewskharkov]

До 15 зросла кількість постраждалих від ударів по Шевченківському району Харкова вдень 14 травня, повідомляє начальник ХОВА Олег Синєгубов - https://www.objectiv.tv/uk/objectively/2024/05/14/15-postrazhdalih-u-harkovi-cholovik-vazhkij-u-ditej-gostra-reaktsiya-na-stres/

[virtualdevkit]

Правда і брехня

Сьогодні мені під руки попався цей допис. Я хочу написати для вас що є брехнею.

супроводжується викидом окситоцину - БРЕХНЯ

Викид окситоцину у більшості випадків не залежить від інтимного життя.

Коли людина закохується, відбувається хімія, котра не пов'язана з інтимом.

Коли людина любить, вони прив'язується до іншої людини. Любов не пов'язана з інтимом.

гормону любові не існує.

Дофамін - це примітивний гормон розмноження. Бажання кимось володіти може бути дофаміном, а може бути психологічною хворобою.

Серотонін - це гормон хорошого настрою. Серотонін залежить від наступних факторів: спілкування, 8 годинний нічний сон без порушення графіку, вживання груп вітамінів в певні сезони щоб їх не бракувало. Також важливо перебувати на прогулянці під сонцем. Викид серотоніну дійсно існує у закоханної людини.

Потріб��у кількість серотоніну можливо отримати без фізичного контакту.

Адреналін - гормон ризику. Він дійсно виробляється у закоханної людини, викликаючи неадекватну поведінку перед тим, кого та людина кохає.

Ендорфіни - гормон щастя, на котрі в більшості випадків не впливає відсутність фізичного контакту. Розуміння щастя у кожної людини різне.

Потрібну кількість ендорфінів також можливо отримати без фізичного контакту. Було би бажання.

Вазопресин - це гормон, котрий відповідає за кількість води в організмі ссавців. Цей гормон регулює кількість води організму. Тому коли ви чуєте як хтось пов'язує цей гормон з любов'ю чи закоханністю, нагадайте що він не має нічого спільногог з цим. Викид цього гормону під час фізичного контакту є мінімальним. Цей гормон не впливає на зміну поведінки.

Поведінка людини залежить від самої людини, а не фізичного контакту якщо людина має певний рівень розвитку. Фізичний контакт впливає на психіку досить слабких ментально ссавців.

Окситоцин - гормон, викид котрого потрібен для пологів та годування немовляти. Також викид цього гормону відбувається під час фізичної активності.

Нічого спільного з любов'ю та прив'язаністю.

Я не вперше читаю статтю, котра є лише вкидом. Любов та закоханність це більш високі почуття, котрі не мають нічого спільного з бажанням розмноження.

Бажання володіти кимось - це взагалі інша історія, адже у більшості випадків це усього лише хтивість, звичайний плотський потяг через брак самозадоволення шляхом перегляду матеріалу про розмноження.

Що таке закоханність?

Закоханність - це реакція на самотність. Коли людина досить довгий час перебуває на самоті та не має стосунків, то в більшості випадків починає відчувати симпатію до когось іншого. Симпатія може тривати до кінця життя навіть. У кожного різна реакція. Інколи це почуття може стати любов'ю, проте частіше це почуття руйнують відмовою у стосунках, або наявністю стосунків з іншими. Якщо ви закохувалися багато разів, то з часом зможете відрізнити звичайну закоханність з чимось більшим.

Що таке любов?

Любов чимось схожа на закоханність, але вона набагато більше. Це прив'язаність до певної людини. Справжня любов існує на протязі багатьох років, а якщо її зруйнувати, то пережити це досить тяжко. Любов будується роками.

Що таке прив'язаність?

Прив'язаність це бажання назвати людину своєю. Коли людина росте та розвивається, спілкуючись та змінюючи спільноту навколо себе, з часом прив'язаність зменшується. Адже через досвід зі спілкування з друзями та коханими починаєш менше довіряти іншим. Це почуття створюється на протязі багатьох років. Прив'язаність базується на спілкуванні, спільних темах, балачках по душам, довірі.

Спілкування з людьми, для котрих секс це частина майже кожних їхніх відносин, мені вдалося дізнатися немало подробиць. І я хочу поділитися з вами правдою.

Фізичний контакт не допомагає боротися зі стресом. Інколи і взагалі навпаки - посилить стрес.

Фізичний контакт не впливає на прив'язаність та любов у більшості випадків. Це лише можливість погасити саме бажання. Хтось з кимось переспить і буде шукати інших партнерів далі. Тому не потрібно уявляти собі усіляку маячню та вірити в неї. Особливо в єресь, котру публікують адміни пабліків.

[cozy-stacy]

87. Листопадні хроніки “Паразит”

10:30, після найпрекраснішого ранкового сексу я відчуваю слабкість. Не таку приємну, а хворобливу слабкість. Мені крутиться голова і нудить. Наступну годину я проводжу в обіймах з унітазом.

11:30, за годину моя температура піднімається з нормальної 35,6 до бентежної 38.2, ще через півгодини 38.8. Мені стає трохи стрьомно, за своє хоч і трохи нестабільне, але все ж таке любе мною життя.

12:30 я починаю думати, що це точно не рядове отруєння, мені трусить ноги, мене марить. Телефоную коханому:

- Мені погано, певно я отруїлася

- Приїхати? Може в лікарню?

-  Я ненавиджу лікарні.

- Тобі дуже погано? Що з тобою?

- Так, дуже. Рве, температура, понос, ломить, я неначе в пеклі.

Після цих слів я й сама зрозуміла, що треба в лікарню. 

13:00, міська поліклініка. Мене проводять без черги, певно не дуже виглядаю з блювотинням на лиці. Вже знаю, що вийду звідси не скоро, все шмаття при мені. Лікар питає:

- Що їли?

- Вчора накупила собі асорті котлет з сільпо, зробила “котлето-паті”, було смачно. 

Сміюсь і розумію, що це захисна реакція на стрес, а лікар дивитись на мене як на придурошну. 

- Направте її на аналізи, результат терміново, є підозра на сальмонельоз.

- А що таке той сальмонельоз?

Знову дивиться на мене як на придурошну. 

- То такий вірус, пані, дуже небезпечний до речі.

13:30 медсестра заспокоює мене та витирає мої соплі хустинкою, бо я ж то дупля не даю, що то за сальмонельоз, а раз лікар сказав що небезпечно, значить я помру. А в голові паморочиться страшне.

14:00 мені зробили промивання шлунку. Процедура дуже неприємна. Лікар каже результати аналізів.

- Вітаю пані, у вас знайшли сальмонельоз. Наступний тиждень ви пробудете в ізоляторі, де вас будуть мучати крапельницями, ось список ліків на пару тисяч гривень, без них ви помрете, а ми не приватна клініка, щоб давати вам це безкоштовно. А ще день харчування для вас (з вашою то особливою дієтою) буде коштувати 120 грн. Непробашляєте мені хоча б пляшку хорошого коньячку з Польщі, я особисто скажу медсестрам, щоб ставились до вас як до гімна....

Ну може й не зовсім так, але завуальовано.

15:00 я купила всі необхідні ліки, облаштувалася в своїй затишній палаті і повторно здала аналізи, щоб виявити саму причину, чому я заразилася сальмонелою. Як виявилося раніше то були яйця, а не саме куряче м’ясо. Цікаво, враховуючи, що яєць я до того не їла, але медсестра сказала, що то могло бути через недоготований кляр та інше. 

16:30 складно. Треба повідомити батькам, що їхня дитина перебуває в ізоляторі на іншому кінці країни, під крапельницями. Хммм... 

- Мам, все нормально

- *плачучи* ну де ж нормально, ну чого ти в мене така везуча, чого це все відбувається з тобою, лапушка моя, сонечко?! мені приїхати? хочеш я приїду?

- Мамо, я в ізоляторі, тебе не пустять до мене.

- *голос тата на фоні* Альона, перестань плакать, ти ж це все їй передаєш.

17:30 гастроскопія. Я хочу забути це слово назавжди, але нажаль, як мінімум ще раз мені доведеться пережити її перед випискою.

18:00 мені ставлять катетор і я вперше, за увесь цей день усвідомлюю, в якій пизді я опинилась. 

20:10 моя перша крапельниця, і я чомусь розплакалась,коли зрозуміла, що за увесь тиждень не побачу свою кавову лихоманку. 

21:00 вмикаю ноутбук, а там підбірка музики, яку я слухала вчора, перед тим як вирішила піти в “Сільпо” та купити котлет. 

Ось так от можна прокинутись зранку від поцілунків коханого, а ввечері засинати в ізоляторі міської поліклініки. Ще один привід цінувати елементарні буденні речі, не забувайте цього робити, бо я бачте забула, і бозуня вирішив мені нагадати як іноді дійсно буває “хуйово”.

P.S. І привіт, я один єдиний сальмонеліознік на увесь Луцький район. Хеллоу!

[ua2daynews]

Техніки самодопомоги при стресі, - ВООЗ

Стрес — це природна реакція на труднощі й загрози. Помірний стрес зазвичай не спричиняє проблем. Утім в разі серйозних потрясінь люди, які проживають тривалий стрес, можуть мати проблеми з психічни�� та фізичним здоров’ям. Хороша новина в тому, що стрес можна подолати. У більшості випадків у цьому допомагають навички самодопомоги та турботи про себе. Якщо йдеться про друге, то відчутно покращити…

[pixelinform]

Як врятувати день, якщо ви встали не з тієї ноги

Навіть якщо ранок почався не найкращим чином, це не означає, що весь день буде зіпсований. Поганий настрій часто є реакцією на стрес, яка активується нашим організмом, щоб підготуватися до потенційної загрози. Якщо ця реакція затягується, вона починає впливати на наше мислення, ускладнюючи прийняття рішень і виконання повсякденних справ. Однак, ви можете змінити свій настрій і зберегти…

[pixelinform]

Як різні знаки Зодіаку можуть побороти поганий настрій

У кожного бувають дні, коли щось йде не за планом і настрій погіршується. Проте, залежно від знака зодіаку, реакція на стрес може бути різною. Щоб повернути собі позитивний настрій, іноді достатньо врахувати свої зодіакальні особливості. Ось як знакам зодіаку варто долати поганий настрій: Овен Овни можуть засмутитися через рутину, яка їм здається нудною та передбачуваною. Щоб підняти собі…

[pixelinform]

Медики назвали 10 ознак небезпечного рівня стресу

Стрес – це природна реакція нашого організму на психоемоційні події. Контроль за цими процесами може бути обмежений, але ми можемо навчитися розпізнавати ознаки стресу. Основні фізичні, емоційні та поведінкові прояви небезпечного рівня стресу перерахували експерти. Ознаки небезпечного рівня стресу Постійна втома: втома, яка не минає навіть після відпочинку. Болі та головні болі: часті головні…

[objectivnewskharkov]

Троє людей постраждали від удару по Шевченківському району Харкова близько 15:45 - https://www.objectiv.tv/uk/objectively/2024/04/06/uzhe-troye-postrazhdalih-vid-udaru-po-harkovu-u-ditini-gostra-reaktsiya-na-stres/