#як створити сліпого персонажа

[the-lemonaut-ukr]

Як писати про незрячих персонажів чи персонажів з порушеннями зору: Створення

-

Важливо: усе, що знаходиться поза цією приміткою, не є моїм оригінальним контентом. Це - мій переклад посту з блогу @mimzy-writing-online, незрячої людини.

Я є зрячою людиною, тому щиро перепрошую за будь-які неточності. Хоча я знаю, що термін "сліпий" визнають некоректним у використанні по відношенню до незрячих людей, я додам його в тегах, аби збільшити ймовірність знаходження його тими, хто про це не знає, а отже зможе дізнатися. Також усі посилання нижче - англомовні, а для автора використовуються займенники вони/їх.

-

Як створити незрячого персонажа чи персонажа, що має порушення зору, частина перша в серії постів

Це одна з частин покрокового посібника по написанню незрячих персонажів, який ви можете знайти повністю тут: https://mimzy-writing-online.tumblr.com/post/185122795699/writing-a-blind-or-visually-impaired-character

Під усіма постами, що пов'язані з цим посібником, я буду залишати тег #blindcharacter, а також це стосуватиметься будь-яких інших постів на цю тему, які я створю в майбутньому.

Дисклеймер: Цей пост створений блогером(кою)/письменником(цею) з порушеннями зору, що живе з втратою зору вже два роки, і стільки ж часу використовує тростину, а також, на цей момент, написали двох незрячих персонажів. 

Частина перша: створення незрячого персонажа

Перший крок: створіть персонажа. Цілісного, детально опрацьованого, прописаного та вдосконаленого персонажа.

Я серйозно. Перед тим, як ви вирішите зробити персонажа незрячим, створіть особистість. І це стосується не тільки незрячості. Причиною тому є те, що люди з інвалідністю - реальні люди. Вони були повноцінними людьми до того, як розвинули інвалідність, і по цьому теж залишилися повноцінними людьми.

В реальних людей є сім'я та друзі, яких вони люблять і цінують. В них є своя окрема спільнота. Вони також прагнуть людського спілкування та зв'язків, якими б вони не були - романтичними, родинними чи дружніми. В них є сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність.

В реальних людей є почуття гумору, будь воно саркастичним, сухим чи переповненим каламбурами. Може в них чорний гумор, а може їх жарти майже ніколи не зачіпають складні теми. Навіть якщо їх жарти - суцільні меми, почуття гумору є в кожного. Звичайно, ви можете написати персонажа, що явно не має почуття гумору та ніколи анітрохи не сміється, проте я не рекомендую вам писати персонажів, що жодний раз за книгу не посміються, навіть якщо вони є зрячими.

В реальних людей є інтереси, речі, які вони обожнюють чи недолюблюють, уподобання в музиці та їжі, улюблені та ненависні книжки, унікальні манери поведінки, цілі, страхи та речі, за які вони готові боротися.

Чесно кажучи, незрячість не надто сильно змінює людину. Поміж мною без порушень зору і мною з порушеннями зору мало різного. Після втрати зору, я навчилися деяким соціальним навичкам та полюбили м'які речі та цікаві текстури різних матеріалів, але я все ще та сама людина, що й раніше.

Думайте про це ось так: візьміть вашого найулюбленішого оригінального персонажа та зробіть його незрячим. В ідеалі, він є цікавою особистістю навіть коли він є зрячими, тож незрячість - це просто щось, що з ним сталося.

(Взагалі-то я саме так і зробили одного з моїх сліпих персонажів. Я взяли одного з моїх найулюбленіших ОСів ��а зробили його незрячим. Він все ще є тією ж особистістю, що й раніше, але його спосіб життя, те, як його можливості сприймають інші люди та їх ставлення до нього відрізняються).

Незрячі люди в змозі жити чудовим, насиченим життям, нічим не гіршим за життя зрячої людини.

Перед тим, аби дати вашому персонажу інвалідність, його треба розвинути та продумати, адже в будь-якому разі особи з інвалідністю - реальні люди, і це слід показувати через персонажів.

Якщо вам хочеться побачити, що я маю на увазі під "незрячі люди - реальні люди", вам слід відвідати канал ютуберки Molly Burke. Посилання на її канал:

https://www.youtube.com/channel/UCwf9TcLyS5KDoLRLjke41Hg

Вона набрала неабияку аудиторію, і ви чудово можете відчути її характер через відео. Вона є дуже відкритою людиною, що живе своє повноцінне життя, записуючи його на камеру. Вона створює відео про її життєвий досвід, пов'язаний з незрячістю. На її каналі є багато навчальних відеороликів, зокрема про те, як вона (як людина, що вважається незрячою з медичної точки зору і у якої залишилося лише сприйняття світла і тіні) користується технологіями, про життя з собакою-поводирем, про те, як це - дорослішати з поступовою втратою зору, про те, як вона ходить за покупками, підбирає кожного дня одяг та робить макіяж. Як і багато хто інший, Моллі цікавиться модою та красою, і незрячість її ніколи в цьому не зупиняла. (Ось вам підказка: ваші незрячі персонажі теж можуть цікавитись модою та макіяжем! Круто, чи не так?)

Вона неймовірна, і вона є прикладом того, що я на маю увазі під словами "незрячі люди є реальними людьми з яскравим життям, не гіршим за життя зрячих осіб".

Крок другий: зробіть персонажа незрячим

Цей крок, взагалі-то, має кілька етапів, і ми розберемо кожний окремо.

По-перше, вирішіться над тим, як він втратив зір. Чи це сталося через хворобу чи нещасний випадок? Якщо через хворобу, вам треба вирішити, яку саме. Вибрана вами хвороба впливатиме на зір персонажа конкретним чином. Макулодистрофія та пігментний ретиніт призведуть до різних зорових змін. Знайдіть конкретну хворобу, а потім перечит��йте куєву хучу інфи про неї.

Якщо ж причиною втрати зору став нещасний випадок, вам треба детально проробити події, та дізнатися, чи справді це могло б спричинити те, що ви уявляєте.

Травми голови можуть призвести до розриву сітківки, що безперечно б вплинуло на зір, проте розриви сітківки можна вилікувати за допомогою хірургії в більшості випадків (може не в усіх, але в переважній кількості).

Хімічні опіки пошкодили б шари ока достатньо, аби це призвело до незрячості, але вам треба визначитись конкретно, що це за речовина, які опіки вона спричиняє та як сильно вона б вплинула на шкіру навколо очей.

Загалом, я рекомендую вам не вибирати для передісторії вашого незрячого персонажа нещасний випадок чи фізичні травми. Це дуже легко написати некоректно, і перетворити усе, що пов'язане з цим персонажем, на драму, подібну до тих, що можна побачити в мильних операх. Це легко перетворюється на трагедію, а про трагедії читати не надто приємно. Якщо такий ефект вам не імпонує, пропоную піти шляхом хвороби.

По-друге, на основі попередніх досліджень, визначте, що ваш персонаж бачить. Проробіть це детально. Пам'ятайте, що 90% незрячих людей принаймні частково зберегли зір, навіть якщо лише невелику його частину.

Це може бути сприйняття тіні та світла, тому вони бачать більше на сонці, ніж вночі (і, ймовірно, в цьому випадку зовсім нічого не бачать вночі). Вони все ще можуть бути світлочутливими, якщо в них є сприйняття світла. Повернемося до Моллі Берк, яка здатна сприймати виключно світло та тінь, проте є чутливою до світла. Така людина може бачити тіні, що рухаються перед джерелом світла, але майже нічого не бачитиме вночі. Можливо, вона бачить тільки джерела світла (як-от лампу чи фари автомобіля), але в іншому випадку бачить тільки темряву.

Можливо, ваш персонаж все ще здатний сприймати кольори, або він має гостроту зору, якої достатньо для розрізнення одного силуету від іншого, але недостатньо для розпізнавання деталей.

У вашого персонажа може бути жахливе сприйняття глибини, що робить неможливим нормальну взаємодію зі сходами чи бордюрами. Він може щось перекинути, бо думає, що ця річ стоїть далі, аніж здається, чи бути роздратованим, коли він хоче взяти якийсь предмет, що нібито знаходиться в кількох кроках від нього, але насправді він лежить набагато далі.

Можливо, він має тунельний зір. Те, що він бачить, схоже на віконце. Воно не є ідеально округлим. Скоріш за все, в ньому є невеликі темні плями, які також заважають бачити. Одне око може бачити більше за інше. Можливо, йому легше побачити великі предмети звіддаля, аніж з невеликої відстані, і в останньому випадку він би мав поводити очима по всьому предмету, аби помітити деталі та скласти краще уявлення про те, що перед ним знаходиться. Також люди з порушеннями сітківки, як правило, з часом втрачають сприйняття кольору.

Може, ваш персонаж втратив гостроту зору та не може бачити віддалені предмети. Саме тут стає важливим визначення понять "юридично незрячий" та "людина з юридично визнаними порушеннями зору", адже між цим та медичною незрячістю є різниця.

Не має бути так, щоб зір вашого незрячого персонажа міг бути виправлений за допомогою окулярів. Це не незрячість. Якщо хтось дуже погано бачить віддалені предмети, але, одягнувши окуляри, бачить все чудово, ця людина не є незрячою. Це не одне й те саме.

Не зрозумійте мене неправильно, деякі сліпі люди все ще користуються окулярами, проте лише якщо вони дійсно допомагають. І навіть в цьому випадку вони бачитимуть гірше, ніж більшість інших людей в окулярах. Окуляри лише трохи покращать ситуацію.

(Я завжди потребували окуляр, аби скоректувати зір, але до 22-го року життя вони надавали мені ідеальний зір, 20/20. Тепер вони виправляють його лише до 20/70, або навіть гірше. Навіть в окулярах мені майже нічорта не видно).

Тож сядьте і й розберіться, що саме може бачити ваш персонаж. Уявіть себе в кожній сцені та ситуації, де він з'являтиметься, і з'ясуйте, що він в цей момент бачить. Не важливо, чи ви пишете історію від третьої особи, чи від першої особи іншого персонажа, чи навіть цей персонаж є фоновим, - вам варто знати, що він бачить в цей момент.

Таким чином, ви дізнаєтесь, що ваш персонаж знає. Ця інформація - ключова, тим паче якщо цей персонаж є сюжетно важливим. Він не помітить дрібний шрифт на тій вивісці, краплі крові на чийомусь взутті, темну фігуру, що зникла в провулку, або навіть не розбереться, чи ота розмита пляма за п'ять метрів від нього - людина, чи велика урна. (Історія з життя, зі мною таке стається постійно, і я ніколи з першого разу не вгадую правильно).

Якщо ваш персонаж має помітити ці зачіпки, вам потрібно знайти спосіб, аби він помітив їх природнім чином. Чи є в нього зрячий супутник, що вказує на візуальні деталі? Чи користується він лупою чи іншим інструментом для прочитання дрібного шрифту? Чи вміє він вправно підкрадатися до когось або підслуховувати людей звіддаля? Чи він здатен розпізнати брехню просто за чиєюсь інтонацією? Він працює в команді?

(Примітка: будь ласка, не створюйте незрячих персонажів, які є надлюдьми з суперслухом, супердотиком тощо, які завжди знають, що й де знаходиться. Будь ласка, не створюйте ще одну Тоф чи Шибайголову. Я обожнюю цих персонажів, але вони вже існують, і вам варто створити щось нове. Ви пишете не про Тоф чи Шибайголову.)

Це все по темі створення персонажа. Підводячи підсумок, спочатку вам потрібен персонаж, що є цікавим без жодних інвалідностей, а потім ви можете дати йому інвалідність, яку ви попередньо ретельно вивчили та розібрали.

[the-lemonaut-ukr]

Як писати про незрячих персонажів і персонажів з порушеннями зору: Від якої особи писати; візуальний опис

-

Важливо: усе, що знаходиться поза цією приміткою, не є моїм оригінальним контентом. Це - мій переклад посту з блогу @mimzy-writing-online, незрячої людини.

Я є зрячою людиною, тому щиро перепрошую за будь-які неточності. Хоча я знаю, що термін "сліпий" визнають некоректним у використанні по відношенню до незрячих людей, я додам його в тегах, аби збільшити ймовірність знаходження його тими, хто про це не знає, а отже зможе дізнатися. Також усі посилання нижче - англомовні, а для автора використовуються займенники вони/їх.

-

Перш ніж почати, я хочу направити вас до попереднього посту, в якому йдеться про створення незрячих персонажів. Він важливий тому, що там я пишу на тему того, як саме ваш персонаж міг втратити зір, і що він може бачити. Якщо ваш незрячий персонаж або персонаж із порушеннями зору може бачити, наратив навколо цього є до біса важливим.

Посилання на головний блогпост тут: [пост є англомовним] https://mimzy-writing-online.tumblr.com/post/185122795699/writing-a-blind-or-visually-impaired-character

Посилання на частину першу, створення персонажа: [українська версія, де міститься також посилання на оригінал] https://www.tumblr.com/the-lemonaut-ukr/747733340665397248/yak-pysaty-pro-nezryachyh-personazhiv

Усі пости про написання незрячих персонажів, як вже створені, так і майбутні, я буду відмічати у своєму блозі хештегом #blindcharacter. Якщо ви хочете бачити більше письменницьких порад, підпишіться на мій блог [@mimzy-writing-online].

Дисклеймер: я живу із втратою зору вже два роки, і в мене є досвід написання двох незрячих персонажів від першої особи, тож мої поради спираються саме на це. Також я згадаю свій життєвий досвід та спогади, адже я людина із порушеннями зору.

Від якої особи писати?

Якщо йдеться про головного героя вашої історії, вам необхідно зробити вибір: писати від третьої чи від першої особи. Якщо ж цей персонаж є другорядним, опис не гратиме такої важливої ролі, проте вам все ще варто знати, що саме він бачитиме в певний момент чи у певній сцені, адже це впливатиме на його поведінку.

Оповідь від першої особи

Особисто я вважаю, що писати незрячого персонажа від першої особи - найкращий варіант. Таким чином читач може відчути персонажа, і бачити усе, що він бачить (або ж не бачить). Читачі хочуть на деякий час зануритися у чиєсь ��иття, і якщо вони читають про незрячого персонажа, вони хочуть відчути його життя "на повну".

Хоча в цього підходу є й недоліки. Ви маєте працювати у межах того, що ваш персонаж може чи не може сприймати. Це може ускладнити створення опису подій (більше інформації про це нижче), і час від часу буде легко прогавити і забути, що ваш персонаж не здатен побачити колір чиїхось очей, посмішку, дорожній знак, колір подарованого шарфа тощо. Вам необхідно навчитися працювати в цих рамках. Якщо ви помилково написали про щось, що ваш персонаж не зміг би побачити, ви можете просто відредагувати цей момент.

Повторюся, що більше про опис подій від першої особи буде нижче.

Оповідь від третьої особи

Недоліком оповідання від третьої особи є неможливість зануритися в життя вашого персонажа. В цьому разі дуже просто оступитися і включити те, чого ваш персонаж не здатен бачити. Ймовірніше за все, ваші читачі забудуть про зорові обмеження вашого персонажа, коли читатимуть кілька сторінок детальних візуальних описів підряд, а потім здивуються через усне зауваження, що персонаж не побачив X або Y. Вам все ще потрібно буде зважати на те, що реалістично зміг би побачити ваш персонаж, і про це легше забути при описі подій з висоти пташиного польоту, аніж з його власних очей.

Я рекомендую вам вибрати третю особу, якщо ви звикли писати таким чином і вам складно працювати із першою. Хоча я все ж закликаю вас спробувати писати від першої особи, перш ніж цілковито відмовитися від ідеї.

Повторюся, що цей вибір є менш важливим, якщо ваш незрячий персонаж є другорядним.

Опис візуальної складової очима вашого незрячого персонажа

Саме тут надзвичайно важливо ретельно візуалізувати те, що може бачити ваш персонаж, а що - ні. Навіть якщо він може сприймати лише світло та тіні, існує безліч способів описати його світ візуально.

Деякі з варіантів можуть навіть здатися трохи нечесними.

Залежно від того, в якому віці ваш персонаж став незрячим, він може все ще пам'ятати як це - мати зір. Так, це дійсно звучить дещо нечесно, проте є ймовірність, що ваш персонаж все ще пам'ятає, як виглядає його вулиця, його друзі, сім'я. Однак він може й забути, все залежить від часу. Ще раз швиденько згадаю про Моллі Берк. 

Тримайте посилання на її YouTube канал (оскільки я згадую про неї вперше в цьому пості): https://www.youtube.com/channel/UCwf9TcLyS5KDoLRLjke41Hg

Моллі втратила зір у віці 14-ти років, але до цього вона бачила кольори, природу, як виглядає її родина (хоча вона була юридично незрячою з народження), але тепер їй 25, і з моменту втрати зору пройшло вже десять років. Після десяти років, вона більше не пам'ятає, як виглядають кольори чи деякі тварини. Вона знає, які кольори підходять до яких, але це є результатом соціалізації: люди кажуть їй, які кольори виглядають добре разом, а які не поєднуються. Отже якщо ваш персонаж втратив зір давно, або переїхав з рідного міста до іншого, ймовірніше за все в нього немає актуальних візуальних спогадів про навколишнє середовище.

Ваші читачі автоматично створять власний візуал. Вони вже роблять це, коли читають про зрячих героїв. Хоч як би ви не описували кімнату, будинок чи пляж, вони все одно пропустять ці локації через призму власного досвіду. (Коли я уявляю будинки, я покладаюся на ті, в яких мені вдалося побувати раніше, і так само з квартирами. Зображення в моїй голові ніколи не є ідентичним до авторського, але з цим нічого не поробиш.)

Ваші читачі знають, як виглядає вулиця у передмісті. Вони знають, як виглядає пляж, ліс, заквітчане поле, або осінній день. Знають, як виглядають школи, лікарні, універмаги, ресторани. Їх мозок автоматично заповнить прогалини доречними деталями, вам лише потрібно сказати, де саме мають місце події, або де персонаж вважає, що він зараз знаходиться.

Ось вам секрет того, як створити необхідну ментальну картину у кількох словах: використовуйте локацію, настрій, годину дня, скільки людей знаходиться навкруги, а також певну естетику. Тихий і спокійний пляж, або людний пляж, завалений сміттям. Два різні сетинги, обидва описані лише в кількох словах. Сучасна, оживлена кав'ярня чи хіпстерська кав'ярня, де ніхто нікуди не поспішає. Гучний нічний клуб? Стильний джаз-лаундж? Темний дешевий бар? Брудний громадський туалет? Чиста, сучасна вбиральня? Усі ці описи викликають в вашій голові різні образи, що засновані на вашому досвіді, навіть якщо для опису кожної локації було використано не більше трьох слів.

Звичайно, якщо ви не я, і знаєте хоча б щось про нічні клуби та клубне життя, тому що моє особисте уявлення про них засноване на барі Олевера Квіна з серіалу "Стріла" на Нетфліксі, бо мені зустрічалися уривки з нього в інтернеті.

Речі, які ваш персонаж завжди знатиме (за винятком особливих обставин):

- Місце подій (звичайно, якщо його не викрали, або він не втратив свідомість, і не прокинувся десь у незнайомому місці. Тоді вам потрібно вирішити, як він зрозуміє, де знаходиться);

- Годину дня (якщо він не під наркотиками, або просто погано орієнтується у часі, як-от я);

- Північ, південь, захід і схід (взагалі-то, незрячі люди орієнтуються в цьому краще за зрячих. Вони вчаться цьому окремо, аби потім не губитися);

- Пору року і клімат, в якому він живе;

- Чи місце, де він знаходиться, переповнене, безлюдне чи малолюдне, і чи ця кількість людей незвична для цього місця та часу.

Цього достатньо для початкового опису, але до нього ви додасте також і незорові деталі.

Інші органи чуття вашого персонажа можуть вловити речі, які він не здатний побачити.

Він відчує хрускіт листя під ногами, шкряботіння тростини по асфальту, шум автомобілів, вигуки дітей на майданчику, кроки позаду себе на тихій вулиці, чи те, як хтось проїжджає повз нього на скейтборді. Він так само відчує пісок, що сиплеться через пальці, м'яку траву під ногами, слизьку багнюку, потрісканий чи бугристий тротуар, по якому він рухає тростиною, облуплену фарбу на стіні під нігтями, або липкий сироп на поверхні столу, який він не помітив до того, як до нього доторкнувся. Він відчує тепле сонце на обличчі. Відчує прохолодний вітер. Він відчує запах їжі в ресторані, або хлорки на підлозі, або сміттєвих баків, повз які він проходить, або ж запах землі після дощу. (Зазвичай, коли я виходжу надвір, я чую запах вологої землі швидше, ніж помічаю калюжі). Їх органи чуття можуть додати деталі, які вони б ніколи не помітили очима.

Загалом, як письменник вам варто звикнути до застосування усіх п'ятьох почуттів при описі будь-чого, але особливо важливим це є у написанні незрячих персонажів, аби компенсувати відсутню візуальну складову.

Як описувати діалог без використання зору героя

Це може прозвучати суперечливо, але у розмові зір застосовується більше, ніж ви думаєте. Комунікація складається на 60-90% відсотків із несловесних взаємодій (мені зустрічалися кілька версій цієї статистики, зараз якось не дуже хочеться шукати точну цифру).

Це означає, що с��ова - це не єдиний спосіб отримання інформації. Зрячі люди дивляться на мову тіла та вирази обличчя співбесідника, аби точніше зрозуміти його настрій під час розмови. Насуплені брови чи посмішка, схрещені руки, різкі або плавні жести. Закочені очі, роздратований погляд, періодичне поглядання одне на одного, кривляння і т. д. У деяких ��ипадках ваш незрячий персонаж може побачити посмішку або позу тіла, якщо у нього є достатньо залишкового зору, але що якщо ні?

Ваш персонаж не знатиме, хто посміхається чи супиться, і як це виглядає, коли так роблять його друзі. Персонаж не зможе розділити погляд з кимось, і не помітить, як його друг закочує очі.

(Принаймні, якщо його залишковий зір не дозволяє йому час від часу бачити вирази обличчя, як-от коли він знаходиться близько до людини і в кімнаті/на вулиці добре освітлення).

Ваш персонаж орієнтуватиметься на інтонацію та підібрані співбесідником слова, аби розпізнати його емоції. Швидке мовлення підказує про збуджений стан співбесідника, або на те, що йому потрібно скоро піти. Погано сформульовані речення чи заїкання вказують на тривожність, сором'язливість, почуття провини, роздратованість, або те, що людина каже неправду. Спокійний тон, повільний темп, щирий сміх - на невимушену розмову. Неправильно вимовлені або невиразні слова означають сп'яніння, перевтому або травму.

Друзі та рідні іноді описують деталі, які ви не бачите

Тут я пишу на основі особистого досвіду. Коли ми гуляємо на вулиці, мої друзі чи рідні дуже часто відмічають для мене різні візуальні деталі, особливо такі, що могли б бути важливими, або такими, що підняли б мені настрій. Ось кілька реальних прикладів.

"Там на даху рудий кіт." "Он там пречудовий садок, так багато троянд." "Надворі двоє дітей граються зі світловими мечами." "Над нами на деревах сидять папуги." "Через дорогу виступає вуличний актор." "В кількох метрах від тебе іде людина з тростиною." (Це сталося вчора перед моєю останньою парою семестру, свіжий спогад). "Ой, там на будівлі висять квір прапори." (Це сталося минулого літа, коли ми їхали сусіднім містом у червні, мене це дуже порадувало).

Також вони кажуть про речі, які можуть становити для мене небезпеку: "Попереду великий натовп." "Ви зараз заходимо на стоянку." "Там дорожні конуси." "Зліва стоїть драбина, краще піди направо." "На нас їдуть скейтбордери."

Або вони кажуть щось про людей. "Та незнайома людина до тебе придивляється." (фліртує) "На тебе хтось витріщився." "Ось там симпатична дівчина/хлопець." "Друг A, ймовірно, не дуже хоче розмовляти з другом B." або "Друг A і C танцюють/палять надворі/сміються/дивляться в телефони." Усе, що завгодно.

Іноді це "усе" включає й недоречні, грубі чи осудливі речі, але повірте, люди скажуть все що завгодно, коли ви цього не помічаєте. "В тієї дівчини просто жахливий одяг." або "Йой, їй треба пофарбувати коріння." або "Отой хлопець виглядає так, ніби він не голився і не мився цілий місяць." або "Його тату мені не подобається." або "Він схожий на троля." Якщо в вашого незрячого персонажа особливо осудливий приятель, він міг би казати такі речі.

Як незрячий персонаж впізнає людей

Ось вам важливе питання. Чи бачить ваш персонаж достатньо, щоб впізнати когось по обличчю, фігурі або манері ходьби? Ні? Тоді ось що вам слід робити.

Якщо до вашого персонажа підійшов друг або привітна однокласниця, він/вона має сказати "Привіт, Мат. Це Кара" або представитися таким чином, аби ваш персонаж впізнав, з ким він розмовляє, і потім діалог може розпочатися.

Якщо ви скажете мені, що ваш персонаж впізнає всіх по голосу, я скажу вам: це так не працює.

Люди не здатні відтворювати супер унікальні вокальні тембри і діапазони, які б відрізнили їх від інших [8] мільярдів людей на землі, і незрячі люди (навіть ті, що мають суперсили, яких я пораджу вам уникати у третьому пості) не здатні розпізнати абсолютно усі голоси.

Ваш персонаж зможе впізнати голос хіба що якщо: 

1) Це голос їхніх батьків, братів чи сестер, найкращих друзів чи, можливо, вчителів. Але й це не гарантовано, я не зможу впізнати голос своєї мами у натовпі жінок. 

2) Це голос людини з характерним акцентом, який має лише невелика кількість людей в житті вашого персонажа. Американський друг у Великобританії чи друг-росіянин у Америці, який має акцент.

3) Ця людина має надзвичайно високий або низький голос, який складно не помітити. Хоча це малоймовірно.

Якщо він впізнає цю людину, то, ймовірно, лише в певному контексті. Я впізнаю голос викладачки, якщо я знаходжуся у тій частині корпуса, де вона зазвичай перебуває. Я впізнаю голос деяких - лише деяких - моїх одногрупників, коли я фізично знаходжуся в класі, але впізнати їх на іншому кінці університету було б для мене неможливим завданням. Я впізнаю голоси акторів, коли дивлюся телебачення (хоча, насправді-то, я впізнаю діалоги з серіалів чи фільмів, які мені вже доводилося бачити, і згадую, хто грає кого).

За певних особливих обставин, так, можливо, щоб ваш персонаж впізнав би чийсь голос. Але, будь ласка, використовуйте метод "Привіт, Мат. Це Кара, ти вже зробив домашнє завдання?", тому що він є найнадійнішим, і тому що було б чудово, якби ваші читачі це запам'ятали і використовували зі своїми незрячими друзями.

З��ичайно, що не всі ваші персонажі знатимуть, що вам потрібно представити себе таким чином, або можуть про це забути, але будемо сподіватись, що ваш персонаж навчив своїх друзів говорити правильно.

На цьому я завершу частину другу. Я розпочали цей проєкт п'ять годин тому, і вже попівночі. Якщо хочете, ви можете спитати в мене про те, як писати незрячих персонажів. Я ніколи не проти відповісти на ваші запитання.

[the-lemonaut-ukr]

Як писати про незрячих персонажів і персонажів з порушеннями зору: Тропи та кліше

-

Важливо: усе, що знаходиться поза цією приміткою, не є моїм оригінальним контентом. Це - мій переклад посту з блогу @mimzy-writing-online, незрячої людини.

Я є зрячою людиною, тому щиро перепрошую за будь-які неточності. Хоча я знаю, що термін "сліпий" визнають некоректним у використанні по відношенню до незрячих людей, я додам його в тегах, аби збільшити ймовірність знаходження його тими, хто про це не знає, а отже зможе дізнатися. Також усі посилання нижче - англомовні, а для автора використовуються займенники вони/їх.

В цій частині присутні згадки про самогубство (в кінці посту).

-

Хмм, я вирішили написати третю частину перед другою. Перепрошую.

Це третя частина з серії постів, в яких я розповідаю, як якісно писати незрячих персонажів та людей з порушеннями зору. Посилання на головний блогпост тут: [пост є англомовним] https://mimzy-writing-online.tumblr.com/post/185122795699/writing-a-blind-or-visually-impaired-character

В ньому є посилання на усі частини серії. Усі пости на цю тему я буду відмічати у своєму блозі хештегом #blindcharacter.

Дисклеймер: я - автор(ка) з порушеннями зору, і в мене є досвід написання двох незрячих персонажів. Я живу із втратою зору вже два роки, використовую тростину десь таку ж кількість часу, і кожного дня намагаюся дізнатися більше про те, як писати про моє незряче життя.

Частина третя: Тропи та кліше, яких варто уникати, а також інші небажані речі

Тропи про незрячих персонажів, яких вам слід уникати

УСІ незрячі персонажі носять темні окуляри ПОСТІЙНО. Насправді це не так, особливо якщо в персонажа є залишковий зір і він не хоче ускладнювати собі життя, погіршуючи зір темними лінзами. Іноді незрячі люди носять окуляри, проте ви маєте подумати, чому саме. 

1) Люди з очима, чутливими до яскравого світла (такі, як я) носять темні окуляри в сонячні дні.

2) Люди, які дуже полюбляють моду і прикрашають свої наряди аксесуарами стовідсотково можуть надягати такі окуляри. 

3) Люди з не дуже чутливими очима, які все ще хочуть захистити їх від сонячних променів, можуть носити темні окуляри.

Ви могли помітити, що останні три варіанти також актуальні і для зрячих людей. Є багато зрячих людей із очима, чутливими до сонячних променів, або ж людей, що хочуть гарно одягнутися на пляж чи захистити себе від ультрафіолету.

Додаткові причини носити темні окуляри: іноді зрячі незнайомці не сприймають ваші прохання про допомогу серйозно, тож ви надягаєте окуляри, берете свою тростину і просите знову, сподіваючись, що цього разу вони поставляться до вас серйозно. (іноді зрячі люди дурнуваті)

Дисклеймер: я вписуюсь у кліше, але це через те, що мої очі ну дуже чутливі до сонячного світла і я не можу виходити на вулицю без окулярів. Яскраве світло, в тому числі фари автомобілів, викликають в мене сильні мігрені, тож так, я ношу окуляри вдень і вночі. Але чи бачить ваш персонаж так само? Чи потрібні йому окуляри так, як вони потрібні мені?

Незрячий вундеркінд. Такі персонажі зазвичай грають на музичних інструментах, особливо на піаніно. Безперечно, багато хто з незрячих людей колись вчився грати на інструментах, проте я дуже сумніваюся, що вони безвинятково стали майстрами через їх порушення зору. Якщо ваш персонаж грає так вправно, ймовірно вам потрібно буде згадати про десятки годин старанного навчання, і те, як він вивчав мелодії (чи достатньо в нього зору, аби читати ноти?) Проблема тут скоріше в поверхневій і нудній тематиці.

Шибайголова. Ваш персонаж може бути чутливим до невізуальних стимулів, але це не зробить його незрячим ніндзя. Звичайно, можливо він вирізняє окремий запах з-поміж інших (я ось, наприклад, маю чутливість до запаху миючих засобів, в мене через них болить голова), проте це більше проблема, аніж дар. Вони можуть краще помічати звуки навколо себе по необхідності, але вони однозначно не почують розмову десь в сусідньому кварталі. Навіть маючи найрозвиненіші органи чуття, я дуже сумніваюся, що хтось дійде до рівня Шибайголови. (Не зрозумійте неправильно, я обожнюю цього персонажа, але він не є тим, про кого вам варто писати. Ви пишете не про Шибайголову. Він вже існує. Пишіть про когось іншого).

Незрячий екстрасенс/відьма. Найактуальніший приклад, який спав мені на думку - нове шоу про Сабріну на Нетфліксі, в якому одна з подружок втрачає зір і стає екстрасенсом, так ніби це якось покращує ситуацію. Якщо в вас є незрячий персонаж, він має бути незрячим. Жодних хитромудростей, які дозволять йому бачити більше, ніж йому дозволяє його незрячість. Якщо ви ну дуже хочете, щоб цей персонаж був екстрасенсом і мав видіння, тоді я рекомендую зробити так, щоб у них він бачив стільки ж, скільки бачить в житті. Якщо в нього тунельний зір в реальному ��итті, так повинно бути і в видіннях.

Вашому незрячому персонажу не потрібні магічні здібності, які нейтралізують його незрячість. Якщо вони в нього є, тоді навіщо ви зробили цього персонажа незрячим? Який в цьому сенс? Дійсно, запитайте себе, чому ви хочете наділити його цими здібностями. Якщо ви хочете, щоб він робив речі, які він не може робити через незрячість, навіщо ви написали його таким? Можливо, ви можете придумати для нього інші способи зробити всі ці круті штуки.

Надрозумний собака-поводир. Цей троп мені зустрічався кілька разів. Собака-поводир, який якимось чином ну дуже розумний, завжди знає де все знаходиться, і просто ідеально виконує свою роботу. Коротше кажучи, не звичайний собака. Це погана ідея, і вам варто її уникати, навіть у фентезі-історіях. Пес-поводир вашого персонажа має бути таким, що пройшов ретельну підготовку в тренувальному таборі, і поводитися як звичайний пес, коли на ньому немає шлейки, коли він відпочиває. Коли вони не працюють, службові собаки - це звичайні собаки, вони теж полюбляють гратися зі своїми власниками і дрімати.

Як гарний приклад можу навести собаку-поводиря Моллі Берк, Галопа. В не�� є цілий плейлист про це на каналі, і він просто чудовий.

Туманні, викривлені очі. Ймовірно, ви вже колись бачили незрячих персонажів, чиї очі виглядають "туманними" і дещо дивними. Цей троп є не відповідає дійсності і є навіть трохи шкідливим, тому що він впливає на уявлення широкої публіки про незрячих людей. Очі більшості людей, що втратили зір, виглядають досить непримітно. А деякі навіть мають дуже гарні очі. За винятком того, якщо ваш персонаж втратив зір і його фізичний стан/хвороба зумовлює незвичний вигляд очей (хімічні опіки, важка форма катаракти тощо), в більшості випадків вони виглядатимуть непримітно.

Винятком з цього правила є ністагм - стан, при якому очі людини постійно тремтять. Це досить часто зустрічається у людей з захворюваннями очей і втратою зору. Для інших це виглядатиме як тремтіння очей з боку в бік або як легкі колові рухи. Для самої людини з таким захворюванням, це може спричинювати дезорієнтацію. Світло чи образи, які вони бачать, тремтітимуть разом із очима.

Моллі Берк живе з цим усе своє життя, і зняла про це пару відеороликів. Вона любить казати, що її очі танцюють. (А ще вона має прегарні очі). Посилання на відео: https://www.youtube.com/watch?v=oBB8nIz9FW0&list=PL_Xm8PicNxr3noS93q_K3-fu9WO5ZSnlW&index=16

Це одне з небагатьох захворювань, яке може змінити зовнішній вигляд очей, не вдаючись до стереотипів, тому що воно дуже часто зустрічається у людей із втратою зору.

Кліше, яких варто уникати.

Або ж, іншими словами, кліше, які змусять ваших читачів кинути книгу, щойно вони їх помітять (особливо незрячі читачі, які дуже прагнуть побачити якісну репрезентацію). 

"Сем, ти міг би описати мені, як виглядають кольори?" Я не знаю, хто Сем такий, але його хтось попросив описати кольори. Це кліше заїжджене до смерті. Це вже не особливий і значущий момент між персонажами. Можливо, в перший раз він таким був, але наразі той самий діалог написало тисяч п'ять авторів, і тепер він просто штампований. Думайте про це ось як: для персонажів в вашій історії є обмежена кількість часу, аби зрозуміти одне одного, а в книзі - обмежена кількість слів, за яку читачі мають зрозуміти героїв. Не витрачайте ці слова на опис кольорів. Дайте їм можливість мати унікальну, значущу взаємодію.

Якщо вам дуже потрібно знати, як описати кольори незрячій людині, мені сподобалося відео, в якому Габбі Ханна описує кольори Моллі Берк. В Габбі Ханни це вийшло досить добре.

https://www.youtube.com/watch?v=P2YBkZCRTGA

Однак цей момент між персонажами вже не має особливого значення, і його присутність в вашій історії просто змусить читачів зітхнути і відкласти книгу на полицю (повірте, я так робили із безліччю фанфіків з незрячими персонажами).

"Можна доторкнутися до твого обличчя?" НІ! Будь ласка, ніколи такого не пишіть. Це так незручно. Це так кріжново. Це несумісно з реальністю, незрячі люди такого не роблять. Якась зряча людина в Голівуді вигадала це, і незряча спільнота досі терпіти цього кліше не може. Незрячі читачі зненавидять вашу історію, щойно прочитають це речення. Не. Пишіть. Такого.

"Як ти виглядаєш?" Ось це ви можете писати за сильної необхідності, але особисто я не рекомендую. Я, чесно кажучи, не знаю, як можна написати це речення, щоб воно при цьому не звучало неймовірно крінжово. Однак є способи обійти цю проблему, залежно від того, чому ваш персонаж хоче знати відповідь. Закоханість? Нехай ваш персонаж попросить свого найкращого друга описати зовнішність важливої йому людини. Просто цікаво дізнатися, як виглядає його новий друг? Ваш персонаж може запитати про це в інших друзів чи навіть батьків, що вже зустріли цього друга.

"Коли я бачу Еймі, я бачу густі грозові хмари над бурхливими хвилями, я чую тріскіт блискавки і зливу, що не вщухає, я відчуваю вогонь і чую запах..." "Коли я думаю про Адама, я думаю про теплі сонячні поля і відчуваю літо, про чисте небо і тихі ночі, про..." А я думаю, що більше не витримаю таких описів. Відмічу, поки я вас не розізлили: я не вважаю, що вам ніколи не варто так писати. Я не вимагаю від вас, щоб ви позбулися усіх красивих образів, які ваш персонаж асоціює із своїми коханими людьми, зовсім ні. Я лише кажу, що цей спосіб опису не повинен бути єдиним, який ваш незрячий персонаж застосовує для кожного знайомого. Чому я згадую про це? Тому що в ЄДИНІЙ книзі, яку мені колись вдалося знайти у книжковому магазині із незрячою головною героїнею, вона описувала усіх своїх родичів таким чином. А потім в другій главі вона принесла до школи свого улюбленця в якості собаки-поводиря, хоча він був просто звичайним собакою. Це відбило в мене все бажання читати далі. Пройшло кілька років, але я все ще відчуваю образу на цю книгу, і в процесі дорослішання і написання власних книжок - все більше й більше.

Натомість Вам слід показати, якими людьми є ваші персонажі, через їхні дії та діалоги. Приклад, наведений вище, майже підпадає під категорію "розказуй, а не показуй", оскільки ви розповідаєте мені, що Еймі схожа на грозову хмару щ�� до того, як я почули від неї хоча б пару слів, та й в опис того хлопця мені щось складно повірити.

Я намагаюся згадати інші кліше, які мене дратували раніше, але зараз одинадцята година вечора, і я працюю над цим посібником вже три-чотири години.

Перейдемо до...

Чого слід уникати в цілому

Або ситуації, в яких я не хочу бачити незрячих персонажів в жодному разі.

В старшій школі вашого незрячого персонажа не мають цькувати. Хоча в цьому віці я ще не були незрячими, з сьомого по дев'ятий рік в моєму класі навчалися дві незрячі дівчини. Наскільки я знаю, їх ніхто не турбував. Моя сестра навіть дружила з однією з них, коли я полишили цю школу і перейшли на домашнє навчання.

Знущання, які ви бачите в телевізійних фільмах про старшу школу, все одно не такі вже й правдиві. Нинішнє покоління студентів спостерігає зниження рівня цькування в порівнянні з попередніми поколіннями. Хоча ситуація з булінгом не ідеальна, підлітки зазвичай знають, що не варто знущатися над незрячою дитиною. (Ймовірніше, що вони цькуватимуть інших дітей, як-от таких, які не є нейротиповими, або симпатичними, або стрункими, або білими).

Що я намагаюся сказати цим: я не хочу бачити ситуацій, коли ваших незрячих персонажів побили за їх незрячість. Я хочу бачити незрячих персонажів, що знайшли свою спільноту і живуть добрим життям зі своїми друзями.

Будь ласка, не пишіть персонажів, які після втрати зору хочуть накласти на себе руки. З інвалідністю важко жити. Люди переживають депресію в процесі пристосування до нової інвалідності, і так, деякі з них схильні до суїциду через цю інвалідність. Але книги та оповідання - це спосіб відволіктися, особливо для тих, хто живе з такою інвалідністю. Вони хочуть бачити когось схожого на них, хто відчуває себе щасливим і цінним, а не читати про когось, хто знаходиться на межі самогубства пів книги, якщо не довше. 

Це ще одне запитання із серії "чому ви робите свого персонажа незрячим?”. Щоб вони страждали? Якщо так, не робіть цього. Незрячі люди існують не для того, щоб страждати, вони існують для того, щоб жити своїм життям і, за можливості, бути щасливими. Чи вони незрячі просто задля драми? Так, незрячість створює драму, але це не повинно бути єдиним сюжетним двигуном вашої історії.

Будь ласка, не давайте родині вашого персонажа цькувати його тому що він незрячий. Наголос на "тому що". Деякі діти дійсно ростуть в сім'ях, де панує насильство, але сім'я вашого персонажа не повинна стати абьюзивною до нього через те, що він незрячий. Мати персонажа, який виріс в абьюзивній родині, тому що в нього жахливі батьки - це не проблема, і якщо його незрячість ніяк не впливає на це, то гаразд, але якщо чесно?

Не робіть зі своїх персонажів з інвалідністю жертв. Ви не маєте погано до них відноситися просто тому, що можете.

Слідкуйте за цим блогом, якщо хочете бачити більше письменницьких порад (не лише про незрячих персонажів).