#benjamiina graphics

[benjamiina]

дрімка воркотуха

[benjamiina]

привітала маму з днем народження

[benjamiina]

модифіковані боцюни

[benjamiina]

Ши-Дрі, шось там про сни і образи ⚔️

[benjamiina]

одного разу, одна людина запитала в мами, — мамо! що тобі подарувати на день народження? — не те щоб ця людина не знала, що мама страшно не любить цей день, і тим паче подарунки. та все ж людина помітила, як ця вперта жінка замислилась. певно в її голові крутилися різні ідеї, певно про те, якби це замовити щось таке неможливе, щось таке геть неіснуюче.

мама відвернулась до вікна, пробіглась очима по тополях, по небу, і випалила — намалюй мене! — і перш ніж людина встигла відкрити рота, аби висловити своє обурення мама продовжила, — намалюй не мій портрет, а мій характер, таким яким би він був у твоєму світі! — цього разу черга замислюватись дійшла до самої людини.

— ... не мій портрет... характер... персонаж...— все що говорила мама далі, пролітало прямісінько повз вуха людини, вона вже ловила спогади і ймовірні символи.

людина погодилась, а мама втішно кивнула. на цьому й розійшлись.

минали дні, буденність затягувала, наче справжнісіньке живе болото. за тиждень до події, людина наважилась сісти за роботу. вона накреслила рамочку, розмітку, і почала малювати голову, як стався вибух, що розтрощив усі раніше зібрані почуття. його хвиля знищила тепло і любов, що збиралась у голові людини вже довгий час. в епіцентрі вибуху, людина певно доста тонкої натури пішла, а згодом закрилася в собі. настала темна ніч.

ранок видався важким, людина зібрала все своє приладдя, і знову закрилася. вибух переламав її ідею. людина раптом скинула з себе павутиння романтики, і усвідомила справжність.

мама аж ніяк не була простою. її життя ніколи не було легким, вона щодня перебувала на полі бою, інколи зовсім одна, проти конвоїв чортів і темряків.

вона щодня здіймала меча і несамовито кричала. мама весь час боролася за себе і світ який би міг колись статись. а про втому годі й чути, мама завжди гнала її разом із страшними темряками.

якось над мамою загорілась одна зоря, вона довго йшла із нею, ночами і днями мама співала їй колискові, стерегла сон, допоки вони не зустріли ще одну зірку.

серед живих істот, знайти гідного союзника — завдання складне, особливо для мами, тому вона дозволяла ставати поряд себе, але ніколи не відпускала меча. довіра тільки до себе.

а зорі бреніли їй, освітлювали шлях. і дивувалась мама, хто вони і чому тут засіли, а зорі мовчали, лиш зрідка стрибаючи і змінюючи свої місця.

одного разу поміж них з'явилась третя зоря, і мама розгублено стала. хто їх до неї наслав? — чи ж це я... ото вас породила...?

зорі бреніли сколихуючи світ у пітьмі, а слова й малого зронить не зуміли.

мама стомилась і тяжко лягла, поросла вона гіллям і листям плюща, допоки нічки тихенької, мамину голову не засліпила іскра.

мама підвелась й продовжила шлях. йшла і сідала, чогось шукала, усіх питала, розлючено покидала і здіймала меча. допоки не дійшла до одного лісочку, де серед трави, захованим за кущами, стояв велетенський стілець. він ідеально підходив до її набутого розміру, до її м'язів і ваги досвіду, до її самобутності і терплячості.

мама вийшла до стільця, торкнулась подушки, що видавалась такою м'якою і приємною, вона сіла і глянула просто себе.

перед нею відкрився широчезний шлях, який вона щодня долала, великими кроками і малими, іноді її захоплювали невеликі петлі і перелякані гаки, але все ж вона зуміла дійти до кінця.

зорі прилаштувались навколо неї, утворивши їй захист за спину, за праву сторону і ліву.

людина довго шкребла папір, шось підтирала, адже її імпульсивна рука, раз у раз видавала не те. наступного дня людина сіла за стіл і взялась до чорнила, тоді вона й відчула кожну деталь, кожну не народжену зірку, кожну краплю поту і розмір чорта.

людина відпустила руку, і та самостійно закружляла з пером між пальцями. людина не знала ні імені, ні її життя, вона знала лише згусток того, що невпинно продовжувало шлях. людина забула за попереднє прохання, й сама нетерпляче зазирала за власну руку.

подумалось, — взяла б ширший аркуш, більше б дізналась, аць!

з днем народження!

01.05.2025 Київ

[benjamiina]

із виноградогір зірвусь розкинувши мов крила слова і чорні лінії писак навздогін падали усі самотні гирла річок прісний солоний смак

[benjamiina]

(3) бовтун

[benjamiina]

квіт перетертий з хаосом

[benjamiina]

дрібні шматочки скла й каміння термітами пробитий шлях наверх на мене падають земля й коріння морозний подув вітру обдає

підвожусь, та продовжую лежати навколо почасти хрести тужливу пісню прокувати зозулі всілись на гілки

[benjamiina]

дрімота

[benjamiina]

з Днем Незалежности України!

[benjamiina]

⚘️🗡

[benjamiina]

поле, у його супроводі

[benjamiina]

марта химородниця 👹

[benjamiina]

тримає меч перед собою, пильнує твої наступні дії

[benjamiina]

kanapka 🥪