#чесне слово!×

[sharp-as-c]

сексуальна освіта 4 сезон - це історія про те, що іноді краще спинитись десь посередині, а не продовжити до кінця

по-перше, в шоу так боролись за інклюзивність, що забули про основну фішку - власне, секс і знання про секс

по-друге, у 8 серій намагались втиснути все: релігію, тему смерті, відносини в родині, страх невиліковних хвороб, гарбузерство і кенселінг; вийшов якийсь мудборд з аплікаціями шматочків недорозкритих тем

по-третє, тупняки головного героя реально набридли; Отісу вже час було подорослішати, ну чесне слово

по-четверте, кінцівка… ну серйозно, 4 сезони грати основний мотив, а потім завершити його отак?!

по-пʼяте, ситуації типу: чувака хейтять за те, що він начебто хейтить жінок, а коли потрібно лізти в смітник, дівчата гуртом зиркають саме на цього чувака, єдиного чоловіка серед них на той момент; серйозно?(2)

і так, все найкумедніше було в трейлері

не рекомендую 4 сезон. зіпсували хороший смішний і цікавий серіал

[offellia]

обов'язкова математика неначе стрілою прямісінько у серце, чесне слово. привіт, безсонні ночі.

[adeseya]

БОЖЕ Я ТАК ЛЮБЛЮ СУТІНКИ ВИ Б ЗНАЛИ ЧЕСНЕ СЛОВО Я ХОЧУ ДИВИТИСЯ ЇХ ЩОДНЯ ДО КІНЦЯ СВОГО ЖИТТЯ ЧОМУ ЦЕЙ КРІНЖ ТАКИЙ КЛАСНИЙ Я НЕ МОЖУ

[patsuk-malue]

Питання до себе

З якого переляку я вважаю привітання на будь-які свята обов'язком? Чому почуваюся винною, якщо когось не привітаю? Тим паче, враховуючи те, що мене не вітали теж. Бо це хрінь якась, чесне слово.

Я така молодець, завжди знаходжу причини почуватися забов'язаною.

Як це припинити?

Бо, насправді, це ж відбувається не тільки зз привітаннями, а з усім,, наскільки б безглуздим це не було б. Це жахливо втомлює. Я постійно через це турбуюся. Мозок не припиняє про це думати.

[jason-todd-ua]

Бетмен: Воєнні Ігри

Починається історія з іншого рефернсу до Джейсона: дата подій - 16 серпня, перша година ночі. 16 серпня це дата народження Джейсона, Робіна, вбитого Джокером. Він сам не є персонажем цього мальопису, але про нього згадуватимуть і персонажі, і, з урахуванням долі, що спіткає Стефані Браун (й постійних порівнянь), читачі.

Дія відбувається у барі. Дві дівчини біля стійки. Одна з них, Деббі, приймає наркотик, GHD (я поки що не знаю, як розшифрувати, сподіваюся, не забуду повернутися та відредагувати), її подруга, Бетті, непокоїться: цей дизайнерський наркотик на минулому тижні вбив 12 людей. (З такою статистикою вони могли би просто їсти мухомори, чесне слово!). Деббі віджартовується, мовляв, не треба моралі, що як це її остання ніч на землі. І - так і трапляється. Вона тут же й помирає.

Наступна сцена: морг, 02:53. Дівчину звали Дебра Енн Фарроу. Пройшло трохи більше години, їй вже зробили розтин. (???)

Закадровий голос (Бетмена?) пояснює, що GHD в обіг лише три тижні, але вже за останні 16 днів викликало стільки ж смертей. Від чого популярність наркотика тільки збільшилася (як?? Як вони його маркетують?? Хоча, це типу синтетичний адреналіновий стимулятор, то люди типу шукають собі пригод. Я не знаю, мені щось мало віриться).

03:12, квартира. Бетті Лисецькі оплакує свою подругу. Вона навіть не закриває двері на замок - її безпека зараз не хвилює її. Бетмен хоче з нею поговорити, обіцяє, що все закінчеться сьогодні, якщо вона скаже, хто продав Деббі наркотики.

04:35, Бетмен будить чувака в ліжку. Коли той занадто довго намагається зрозуміти, що відбувається (приблизно секунди з дві), Бетмен вишвирює його з ліжка й прямо в стіну. Чувак просить не робити йому боляче, Бетмен відповідає ударом по щелепі. Не робити йому боляче - "це не варіант", каже Бетмен. На благання цього чувака, Бетмен питає, чи благала його Деббі. Так, каже дилер. Сам він, за його ж словами, ніколи не пробував свій продукт, бо не хоче вмерти, але він не бачить нічого поганого в тому, щоб інші купували та помирали; мовляв, може, це й вони й шукають - смерть. Бетмен відповідає: "Деббі Фарроу більше ніколи не закохається. Не матиме дітей. Не досягне мрій. Нічого більше не буде. Через тебе. Знаючи це, чи не хочеться тобі від цього померти?". "Так," - каже ділер, й Бетмен вихтовшує його з вікна. Крізь скло.

Але його рятує Бетдівчина.

Після того, як вона знову підняла його в квартиру та його зв'язали, Бетмен допитує його стосовно постачальника. Погрожує ще раз викинути його з вікна, але на цей раз, спіймати буде нема кому. А потім, той самий момент, де Бетмен погрожує ділеру (Дерек), що з ним зроблять в тюрмі. Вочевидь, відразу після того ділер ламається.

04:54 Бетмен спрямовується туди, куди йому сказав ділер, щоб знайти постачальника пігулок. Він намагається позбутися Бетдівчини, кажучи, що він знав із самого початку, що вона за ним слідує, тому й викинув хлопця з вікна. А зараз йому вона вже непотрібна. (угу, ок)

Бетдівчина не ведеться. "Щось не так." Бетмен: "Поговори про це з Барборою." Бетдівчина: "Не зі мною. З тобою." Вона каже, що бачить це по тому як він рухається, по тому, як саме він зробив боляче ділеру - це не було просто здобування інформації, це було... покарання. "16 людей померло. Люди здебільшого як вівці," - каже Бетмен. "Вони йдуть туди, куди їм скажуть." Бетдівчина: "Але ж... вони самі хотіли... Але ж вони... не невинні жертви..." (окей, дуже... стрьомна думка, якщо чесно). "Але все одно вони жертви", каже Бетмен. "Я думав, що ти, на відміну від інших, це розумієш." Бетдівчина: "Ти це про Спойлер?.. Про те, що вона недостатньо... недостатньо хороша?". І тут Бетмен Ніяких-реальних-імен-при-польовій-діяльності видає: "Стефані Браун нерозсудлива, безповідальна дівчина, яка не знає, коли слід зупинитися" (це після того, як вона врятувала його життя, ризикуючи власним, коли вони ловили найманого вбивцю Скараб, яку найняли щоб вбити всіх хлопчиків, що підходять під опис Робіна ІІІ). На цьому Бетмен зникає, попри те, що Бетдівчина просить його залишитись.

05:21-05:46 Бетмен в себе в печері просто сидить тупить в простор, хоча й знає, що має йти спати, але йому важко себе змусити. Нарешті він вирушає спати, чистить зуби, розглядає себе в дзеркало. "Ті рубці, які в нього на тілі, зазвичай він їх не помічає, бо це просто частина його, частина того, ким він став. Але сьогодні... він їх помічає."

16:12 Бетмен одягається в печері, перед тим, як відправитися ловити постачальника пігулок. Дзвонить Оракул по відеозв'язку. Вона тренується (гімнастика; висить та робить перекиди на повітряних кільцях). Комікс знайомить її как Барбару Гордон, Оракул, першу Бетдівчину... поки Джокер не випустив в неї кулю. Але це фактично не так, бо вона покинула тітул Бетдівчини ще до цього випадку. Й Оракулом хоча й стала вона хронологічно після того, але не через ту причину.

Барбара дзвонить, тому що до неї заходила Бетдівчина, вона хвилювалася, а Барбара напевно знає, що сьогодні за день, тому вирішила перетелефонувати й запевнити Бетмена, що якщо йому треба з кимось поговорити... Бетмен вимикає зв'язок, звісно.

Він згадує, що Барбара - одна з найсильніших людей, яких він знає, сильніша за Кларка (Супермена), за Діану (Диво-жінку), але коли вона тільки почала свою діяльність, він їй не був рад. Та він нікому не рад, спочатку (що також не відповідає дійсності; Джейсону він був дуже, дуже радий, принаймні; не можу стверджувати за Барбару та Діка; й все ж - нічого в голові в нього не клацає, що може не треба так зі Стефані та Касандрою, тобто Спойлером та Бетдівчиною). Але все одно вітає їх. (??? серйозно, як Бетмен оцінює свою поведінку, і як воно зі сторони, це, звісно, дві великі різниці).

16:59, промзона. Сутеніє. Всередині будівлі. Блам блам блам люди щось суїтяться, бігають, стріляють (в Бетмена), Бетмен шукає боса. Бос (на ім'я Стенлі) комусь репортує, що Бетмен розтрощив їх лабораторію. За його спиною з'являється Бетмен та зшибає його з ніг. Він дає йому простий вибір, між тим, щоб прийняти власні пігулки, та тюрмою. Стенлі обирає тюрму.

19:12 Бетмен вже звільнився, залишився насамоті. Думає, щоб подзвонити Барбарі. Не дзвонить.

19:45 Подзвонити Найтвінґу, першому Робіну, чи Тіму, третьому та теперішньому (???) Робіну. Не дзвонить.

20:02 Треба йти, каже собі. Сидить в печері.

20:45 Нарешті він вирішив знайти когось. Знаходе Бедівчину. "Я хочу тебе де з ким познайомити."

Веде на цвинтар, до могили Джейсона. (тож з того моменту Касандра знала його ім'я та вік)

Бетмен: "З днем народженя, дитино".

Бетдівчина: "Ніхто про нього не згадує. Все що я знаю... він був другим Робіном. І що Джокер його вби..."

Бетмен, не даючи їй продовжити: "Сьогодні йому б виповнилося 18. Він любив автівки, дівчат, битися... Неополітанове морозиво, зелений колір... Але більш за все він любив захоплення від того, що був Робіном. Але в нього було багато самовпевненості й мало поваги до людей. Він був імпульсивним. Свавільним. Ніколи не дивився, коли стрибав... Я це знав, але я не поклав цьому край, бо він так цього хотів. Він так сильно бажав щось довести."

Бетдівчина: "Прямо як Спойлер."

Бетмен: "Так. Може, якби я поклав край його спробам, він би вже готувався до коледжу... Чи просто мав нормальне життя... Але в нього цього вже не буде. Можливо, для Стефані ще не запізно. Тому що для декого з нам вже запізно... Декому з нас вже нема зворотнього шляху."

[thalia-pages]

Наш офіс, а саме наш молодий відділ, нагадує мені якесь реаліті, чесне слово.

[verbenasims]

а ще, через всю оцю драму з Ландграабами і Коліном, котрий слат, може скластись враження, що чуваки узагалі більше не працюють.. хоча насправді вони як ті бджілки

(а ще, Малькольм таки визнав, що столики треба протирати хоча б іноді, так що у Коліна і Софії додалось роботи 😪немов було мало, чесне слово)

ай гес, Софія по-своєму насолоджується дотошністю пані Ландграаб, тому що принаймні тепер їхня кайфохата стане менше походити на смітник 🤷‍♀️ мейбі їм варто зафрендитись

[kitonasik]

Запис 4.

АААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААААаааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааа

"Вавилон" Ребекки Кван переклали та видають українською у вересні!!!!!!!!!

Ви тільки погляньте на цей зріз

ну і про книгу:

я хотіла купувати її англійською, але вона коштує нині більше тисячі, трошки забагато..

тому я дуже зраділа, коли побачила цю от новину :)

наступне з того, що подарувало на днях чимало емоцій:

особливо пісні

She Calls Me Back

Your Needs, My Needs

Dial Drunk

Call Your Mom

You're Gonna Go Far

відразу ж, з першого прослуховування потрапили до вподобаних.

ще сьогодні щось накинулись на мене думки з приводу того, що в мене досить швидко зникає інтерес.. до всього?

і це дуже часто відбувається, буквально в 90% випадків.

наприклад: мені цікаво було спробувати цей айтішний марафон, але на третій день я від них втомилась, вони мене бісять, мені вже не цікаво.

і так буває з усім: книгами, музикою, серіалами, людьми, іграми, творчими ідеями, навчанням, роботою...

от ніби все ок все цікаво, а потім бум і в секунду прям вже мені того не хочеться.

а ще є прикол, коли я чогось прям дуже хочу, а коли нарешті це отримую, то мені вже перестає хотітися.

я можу днями думати, що хочу з'їсти якусь страву, потім з'їм крихітний кусочок і все, не хочеться.

я можу чекати, коли мені вже прийде якась книга, шоб потім просто поставити її на поличку і не читати.

тому та, я і моє зацікавлення в чомусь.. цікава тема для обговорення

з психотерапевтом :)

(чесне слово запишусь до якогось, коли матиму для того особистий простір чи можливість поїхати на прийом)

[agyagar]

[чомусь цей пост називається так, хоч і не повинен. про різне]

Всім привіт, давненько не бачилися? Останній пост який я писав тамблер вирішив видалити нахуй, тому я трохи посумував й нічого не писав. Якщо без жартів, то просто нічого емоційного не стається, якось все сіро. Не те щоб погано, але оці «затишшя перед бурею» завжди тішать.

Я все ще не можу змусити себе твори писати не в блокноті. От знаєте, садишся ти за комп починаєш писати й стираєш, стираєш, стираєш. У мене постійно так, а ось в блокноті так не зробиш, пиши як є і голову не мороч, тому останні пів місяці я підсів на нього. Єдиний мінус, сука, яка ж морока це все переписувати, просто сидиш, бачиш помилки, й змушуєш не змінювати себе нічого, бо все одно не бачиш повної картини. Корочше аааа куди я попав, чесне слово. В блокноті я поки написав 21 сторінку фанфіка, в електронному формати це буде, можливо, трохи більше сьоми сторінок, але бля, а коли краще переписувати? В процесі? В кінці? А коли переписуєш відразу змінювати? А спочатку чиатати й виправляти моменти? А що якщо місця нема? Ватафак?

Думаю, з досвідом відповіді прийдуть самі, але яку ж я мороку сам собі створив.

Змушую себе вчити правила дорожнього руху, щоб здати на права. Ще, можливо, поступлю на психологію. Не в курсі...

Роботу треба шукати...

Завтра підемо зі знайомою в кіно на барбі (бачите які контрасти). Вона мені просто написала сьогодні «погнали?», а я кажу та окей...

[писав учора в якомусь парку, але там сука дорогу вирішили почати стелити, я ахуєл від шуму. але було гарно й комари кусали]

Записався на якісь курси по письменнецтву на тиждень, але це просто як практика. Просто цікаво в чомусь такому взяти участь, бо... Я не знаю, гірше від цього мені не стане й я получу якісь конструктивні коментарі щодо хуйні що писатиму, можливо, щось зрозумію. Дивно те, що моя мати погодилася це оплатити, хоча я просто просив переказати гроші з укр карти, бо своєї я не маю, й типу кешом їй віддати. Вона чогось очікує від мене..? Але це не хвилює, просто дивує.

Дякую, якщо прочитали. Я просто змушую іноді розповідати як справи, та розписувати щось, бо є шанс закритися в собі й буду як нецікавий лошок (микола ти вже)

[haileensy]

сьогодні провела максимально тупий вечір, слухаючи розповіді про походеньки друга… як він зі старшими жінками тусив (за одне тільки слово «мілфи» я хотіла йому в‘єбати з ноги), про стосунки 6-річної давності, які нічого не означали та про великі стоячі груди його знайомої… при тому, що подруги веселились і реготали з його історій. я зараз блювати почну, чесне слово.

просто кинула гроші і пішла звідти. я краще сама вдома вип’ю і закурю, ніж з такою компанією

[n-d-artchik]

Я ось так от в житті і виглядаю, чесне слово

[2572331]

мене дратують штуки “ а якби “. 

я помітила це, бо воно часто почало з’являтись в спілкуванні з подругою. 

а якби, а якби, а якби я народилась в Данії, а якби я геній фізики, а якби, але я ні. 

“ а якби я на твоєму місці... “ та мені так все одно, щоб ти на моєму місці, чесне слово. ти не я, я не ти і слава богу. 

так само : “ а щоб ти робила на моєму місці ? “. сіла і плакала б, чесне слово. 

це не альтернативна точка зору, ти ніколи не усвідомлений, що в житті іншої людини, які там фактори, обставини. то мовчи собі, сонце. 

а якби, та не якби, так зірки стали, все. 

[adeseya]

не знаю як би я жила ці два з половиною роки без тамблеру. чесне слово, тут все моє життя.

[battmobile]

Твітер якийсь тупий чесне слово

[karen-chan-nya]

Дзеркало

Ши Цісюань знайшов якесь старезне загадкове дзеркало і поставив його у себе. А воно було пов'язано зі своїм двійником у (не повірите де) замку у Чорних водах.

І тепер Ши Ціюсань інколи таємно гуляє по замку, намагаючись зрозуміти що це за місце, але кожного разу там немає не те що власника — жодної (не)живої душі не зустрів.

Весь замок наче застяг у часі, окрім однієї кімнати — трапезної. Стіл там кожен раз сервірований по-новому.

І то стоять пусті й чисті тарілки, то стіл заповнений стравами, наче на банкет (Ши Цісюань довго чекав тих, для кого ці страви, але безрезультатно), то там неприбрані брудні тарілки.

Дивне місце: наче мертве, але хтось постійно їсть. А того, хто їсть, нема.

Під час чергової вилазки Повелитель Вітрів намагається знай��и хоч якусь підказку в трапезній. Втомившись намотувати кола навколо стола, він спирається спиною на спинку стільця і втомленно дивиться прямо. Поки його погляд не опускається на... ЗМІЮ.

Це перше живе (та взагалі будь-яке) створіння, що Цісюань тут зустрів. Але він не радий, ЗОВСІМ НЕ РАДИЙ, ВІН БОЇТЬСЯ ЗМІЙ ДО ЧОТРА. А ЦЕ ЧОРТОВА ВЕЛИКА ЧОРНА ЗМІЯ.

Ні живий, ні мертий, Ши Цісюань підскокує і забирається на стіл, щоб бути якнайдалі від тварюки.

Змія, ігноруючи його, переповзає кімнату і зникає у великий щілині у стіні.

Цісюань трохи заспокоюється, все ще з підозрою дивлячить на щілину, де зникла змія. Як раптом він чує моторошний шепіт у себе над вухом:

"Ти на моєму столі. То значить ти — мій обід?"

Ши Цісюань здригається всім тілом і різко обертається, але за спиною нікого. Не зрозуміло що це за шепіт і чи це не галюцинація, але Цісюань відчуває, наче краще про всяк випадок уточнити, що він не обід.

— Ні! Я не тобі не обід, а твій гість.

Куди говорити не ясно, тому сказано це було в сторону стелі.

"Гість? А чому ж ти тоді НА столі, а не ЗА столом?" - відповів йому шепіт.

— Тому що... тому... - розгубився Цісюань. Не казати ж, що він змії злякався?

"Тому..." - підганяє його шепіт.

— Тому… - панікує Цісюань і вже думає, може правду сказати.

"Може все ж таки тому, що ти мій обід?" — підказує шепіт.

— НІ!

Бідний переляканий Цісюань відскочив назад, але який же від цього сенс, якщо його ворог - усюди і ніде одночасно. А можливо взагалі вигадка його мозку і його не існує.

"Ні? То чому ж тоді? Якщо у тебе немає іншої відповіді, то це все ж таки тому, що ти — мій обід."

Цей шепіт доведе його до панічної атаки, чесне слово.

— Тому що я злякався змії і заскочив сюди, — краще вже бути боягузом, ніж обідом, вирішив він.

"Змії? Якої ще змії?"

— Справжньої, чорної!

"Живої?"

— Так.

"А хіба тут може бути щось живе?"

Цісюань тепер ще більше сумнівається в своєму глузді. Він вже не впевнений в реальності ні змії, ні шепоту, ні загалом будь-чого. Наче він у якомусь дурному кошмарі.

— Ну я ж тут... ось стою... живий.

"Ще трошки постоїш на моєму столі і вже не будеш", - шепіт звучав так, наче він розважається. Наче Цісюань — миша, що вже трапила в мишоловку, але ще про це не знає.

Це нагадує Цісюаню, що він взагалі-то може просто злізти зі стола. Він починає обережно задкувати до краю стола, озираючись по сторонам. Це нічим не допомагало, але хоча б давало надію, що фізичну загрозу він таки побачить.

"Ой-йо-йой, мій обід зараз впаде зі стола. Треба скоріше його хапати і їсти," — жартівливий шепіт, наче звертається до малої дитини.

— Я не обід! І не треба мене хапати!

Ши Цісюань теж відчуває себе малою дитиною у логові вовка. Він продовжує задкувати під шепіт, який обійцяє його з'їсти і стає все гучнішим, наче наближається.

Ши Цісюань ще панічніше шукає джерело шепоту, хоча це безнадійно. Маленький крок назад, ще один, і тут його нога послизається на тарілці, весь світ різко перевертається на 90 градусів і він летить зі столу.

В падінні він відчуває, як щось кусає його за плече і кричить. Але не відчуває приземлення.

В наступну мить він різко сідає у ліжку у своєму Небесному палаці і не може зрозуміти що відбувається. Секунду назад він падав зі столу в трапезній, а зараз він у своєму ліжку.

Невже це йому наснилося? Який реалістичний кошмар.

Цісюань про всяк випдок перевіряє, чи немає у нього слідів від зубів на плечі чи синців від падіння, але ні - нічого.

Схоже і справді сон.

Але хоча це лише сон, він повністю відбиває у Повелителя вітрвів бажання продовжувати досліджувати той моторшний замок. Не хоче він... ставати обідом.

Десь у тому замку у Чорних водах з полегшенням зітхає Хе Сюань, який тепер може спокійно їсти та не хвилюватися, що його трапезу перерве допитливий Ши Цісюань.

[kiramilko]

2022/ 13 липня — День 140

Я в Києві. І тут легко забути про війну. Чесне слово! Навколо стільки проблем: гейзери з прорваних труб, метро раз у 10 хвилин, співбесіди, події, обговорення, концерти. Збори для ЗСУ, здача крові у військовому госпіталі, поховання загиблих, хлопці й дівчата у формі, новини тощо — це не про війну ТУТ. На вулицю частіше виходять тьолки, забудовники при світлі дня руйнують на Подолі будинок 1890 року, мєнти покривають кафешки на Теремках, під вікном б'ються й волають п'яні мужики, двірничка подає в суд на жіночку, яка нагримала, що так низько траву косити не треба, доставка піци затримується.

І дуже-дуже рідко бувають прильоти. Трошки частіше — тривоги. Сьогодні була вперше за днів 3.

Мене це розчаровує.