fuzzydonutbouquet-blog

[fuzzydonutbouquet-blog]

Аврора біла (Euchloe ausonia) Належить до класу Комахи, ряду Лускокрилі, родини Білани (Pieridae). Один з близько 20 видів роду; єдиний вид роду у фауні України. На території України представлений підвидом volgensis (Krulikovsky, 1897). Природоохоронний статус виду: Вразливий. Ареал виду та його поширення в Україні: Ареал охоплює Середземномор’я, Зх., Центральну та частково Пн. Азію. В Україні знайдений лише у Одеській, Херсонській, Запоріжській, Донецькій обл. та Криму. Причини зменшення чисельності: порушення місць перебування виду (розорювання цілинного степу, викошування та випалювання трав, інтенсивне випасання худоби) та застосування пестицидів. Особливості біології та наукове значення: Зустрічається у гірських рідколіссях, цілинному Степу, ділянках степової рослинності біля морського узбережжя, лиманів та біля оз. Сиваш, іноді на рудеральній рослинності серед сільськогосподарських угідь. Дає 1–2 генерації на рік. Літ метеликів триває з квітня до червня, можливі міграції. Самки відкладають яйця по одному на нижню поверхню листка або у нерозвинуті суцвіття деяких хрестоцвітих. Гусінь з’являється через 7– 10 діб, розвивається 30–35 діб, живлячись квітками та листям, потім перетворюється у лялечку, 90% лялечок першої генерації зимують, їхній розвиток без діапаузи триває 26–27 діб. Морфологічні ознаки: Розмах крил — 36–49 мм. Загальний фон забарвлення крил — білий. Мають темно-сіру пляму з рядком білих цяточок на вершині досить гострих передніх крил та досить велику дистальну пляму, яка зливається з костальним краєм. Задні крила з невиразним блідо-сірим малюнком — відбитком візерунку нижньої сторони крила. Режим збереження популяцій та заходи з охорони:Охороняється у заповідниках Криму. Доцільно створити ентомологічні заказники у місцях перебування виду з регламентацією на їхній території випасання худоби, викошування та забороною випалювання трави.

[fuzzydonutbouquet-blog]

Аврора біла (Euchloe ausonia) Належить до класу Комахи, ряду Лускокрилі, родини Білани. Один з близько 20 видів роду; єдиний вид роду у фауні України. На території України представлений підвидом volgensis (Krulikovsky, 1897). Природоохоронний статус виду: Вразливий. Ареал виду: охоплює Середземномор’я, Зх., Центральну та частково Пн. Азію. В Україні знайдений лише у Одеській, Херсонській, Запоріжській, Донецькій обл. та Криму. Локальний. Причини зменшення чисельності: порушення місць перебування виду (розорювання цілинного степу, викошування та випалювання трав, інтенсивне випасання худоби) та застосування пестицидів. Особливості біології та наукове значення: Зустрічається у гірських рідколіссях, цілинному Степу, ділянках степової рослинності біля морського узбережжя, лиманів та біля оз. Сиваш, іноді на рудеральній рослинності серед сільськогосподарських угідь. Дає 1–2 генерації на рік. Літ метеликів триває з квітня до червня, можливі міграції. Самки відкладають яйця по одному на нижню поверхню листка або у нерозвинуті суцвіття деяких хрестоцвітих. Гусінь з’являється через 7– 10 діб, розвивається 30–35 діб, живлячись квітками та листям, потім перетворюється у лялечку, 90% лялечок першої генерації зимують, їхній розвиток без діапаузи триває 26–27 діб. Морфологічні ознаки: Розмах крил — 36–49 мм. Загальний фон забарвлення крил — білий. Мають темно-сіру пляму з рядком білих цяточок на вершині досить гострих передніх крил та досить велику дистальну пляму, яка зливається з костальним краєм. Задні крила з невираз��им блідо-сірим малюнком — відбитком візерунку нижньої сторони крила. Режим збереження популяцій та заходи з охорони:Охороняється у заповідниках Криму. Доцільно створити ентомологічні заказники у місцях перебування виду з регламентацією на їхній території випасання худоби, викошування та забороною випалювання трави. Збережемо цю вразливу красу разом!

[fuzzydonutbouquet-blog]

Їжак вухатий Hemiechinus auritus належить до класу Ссавці, ряду Комахоїдні, родини Їжакові (Erinaceidae). Один з 2-х видів роду, єдиний вид роду в фауні України. Природоохоронний статус виду: Зникаючий. Ареал виду та його поширення в Україні: Степи і напівпустелі Євразії (сх. Передкавказзя, Закавказзя, Середня, Центральна і Передня Азія, Казахстан та Індія) і Пн. Африки. Знахідки в Україні відомі з Луганщини і Донеччини. Чисельність і причини її зміни: Ймовірно, чисельність виду в Україні не перевищує кілька десятків особин, проте ніколи не була високою. За останні 20 років відомо лише одна достовірна знахідка в окол. Луганська та по одній неперевіреній знахідці на Луганщині і Донеччині. Серед причини зміни чисельності — деградація степових екосистем, засадження ділянок псамофітного степу монокультурами сосни, поширення їжака білочеревого, тиск хижаків (лисиці, бродячі пси). Особливості біології та наукове значення: Степові місцини, особливо ділянки псамофітного степу, деградовані пасовища, схили ярів, крейдяні відслонення. Веде сутінковонічний спосіб життя. В якості житла використовує нори, купи хмизу і бур’яну. Для тимчасових схованок використовує ямки в землі, щілини серед каміння. Характерна сплячка, яка триває з кінця жовтня до середини березня. Парування у квітні, у виводку 3–8 малят. Статева зрілість після року життя. Морфологічні ознаки: На відміну від їжака білочеревого, розміри малі: довжина тіла 13–23 см, довжина задньої ступні не перевищує 4 см (29–39 мм), позаяк вушниця не коротша від 3 см (29–48 мм) і, прикладена до щоки, сягає за око; голки на спині до 22 мм; хутро м’яке і світле, знизу біляве, з боків і на голові сіро-рудувате. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Вид був занесений до 1-2 видань ЧКУ, за останнім зведенням МСОП має категорію LC. Охорона в Луганському та Українському степовому ПЗ не дозволила зберегти вид на їх теренах. Відновлення популяцій можливе через розведення в неволі та випуск у мало порушені місця колишнього і сучасного мешкання. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Зловлені вагітні самиці народжували та вигодовували малят в неволі. У зоопарках (зокрема, у Київському зоопарку) вухаті їжаки добре розмножуються і щорічно народжують малят.

[fuzzydonutbouquet-blog]

Сліпачок звичайний (Ellobius talpinus) належить до класу Ссавці, ряд — Гризуни, родина — Хом’якові, єдиний вид роду у фауні України, має зникаючий статус. Сегмент ареалу суттєво скорочується і відносно потужні популяції збереглися у Степовому Криму і Придінців’ї. Загальна чисельність в Україні не більша 2–3 тис. особин. Протягом останніх десятиріч відбувається суттєве скорочення ареалу і чисельності виду. Причини змiни чисельностi: руйнація степів та зазадження їх планцаціями сосни, а також надмірний випас худоби. Морфологічні ознаки: Розміри малі, довжина тіла до 150 мм. Очі маленькі, вушниця відсутня, є лише складка шкіри біля слухового отвору, хвіст короткий, його довжина менша за довжину задньої лапки. Ступня і пальці з крайовою оторочкою, підошви голі. Різці білі, виступають вперед і відокремлені губами від ротової порожнини. Забарвлення спини від світлопалевого до буровато-сірого з виразним потемнінням в��рху голови. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Вид дотепер не мав охоронного статусу, за МСОП має категорію LC. Охороняється на заповідних територіях Луганщини («Шарів кут», «Трьохізбенський степ»). Досить звичайний в Криму. Ефективна охорона в континентальній Україні може бути досягнута лише при збільшенні кількості й площі заповідних ділянок псамофітного степу. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Тварини легко приручаються; утримання і розведення в умовах віварію нескладне. Збережемо сліпачків!

[fuzzydonutbouquet-blog]

Курка подородчала🐓

[fuzzydonutbouquet-blog]

Прівіт, друзі!❤💙💛