#Історія України

[gwenllianwales]

Парний жарт з колою про князя Ігоря та княгиню Ольгу. Ну, і про древлян, звичайно. Вивчаємо історію України🌚

[kobzars]

Усім хто цікавиться історією України, одного з її ключових регіонів Слобожанщини і міста Харків. Пропоную познайомитися з документом "Топографічний опис Харківського намісництва 1787 року".

Більше фото в старовинному альбомі "Альбом фотографій Харків, 1897 рік"

Щє більше цікавого про Харків тих часів в книзі "Топографическое описание Харьковского наместничества 1788 года"

[greenpostua]

���🇶 Як Україна отримала антарктичну станцію і чому процес передачі тривав близько двох місяців? Подробиці👇

[marihetman]

Трохи з запізненням

30.06.1907 народився військовий та політичний діяч, головнокомандувач Української повстанської армії Роман Шухевич

[foolish-neko-reads]

"Опис України" Боплана, "Українські козаки. Богдан Хмельницький" П. Меріме

Оскільки трохи раніше мені трапилися інші твори Проспера Меріме, то мене дуже зацікавило, що ж він міг написати про Україну. До того ж, дуже приємно, що Україною цікавилися іноземці у 19ст. А оскільки разом з творами Меріме був ще й "Опис" Боплана, трохи раніший, читання видалось різнобоким.

Прочитання цієї маленької збірки зайняло у мене дуже багато часу. Десь біля місяця мені знадобилося на ці нещасні 300 сторінок. Особливо важко було читати Боплана. Найперше, звісно, вплинув характерний стиль мови родом з 17 століття. Дуже велемовне письмо, шанобливо надмірне, до того ж постать автора та те, що він промовляв, мені вельми не сподобалось.

Не пораджу цю книгу людям, що дуже емоційно реагують на прояви нетолерантності, бо Боплан вивільнив увесь свій доступний шовінізм. У підлабузництві польському королеві та пошуках його зглядності Боплан принижує його "підданих" - русинів (себто українців, виходців з Русі й корінне населення), кримських татар.

Руський народ (бо приблизно до 17-19 століття українців у всьому світі знали як народ, що є нащадком Русі і назви цього народу були похідними від Русі) Боплан описує як такий собі пасторально наївний, працьовитий, веселий, такий, що любить випити та заспівати. Щось на кшталт схожої моди 18 століття у Франції з усіма цими романтичними порцеляновими пастушками, естетикою селянського побуту тощо. Він помітно спрощує культуру українців, їхній побут, політичне життя та звичаї розглядає дуже спрощено, упереджено. Він хоч і захоплюється звитягою, сміливістю та воєнними подвигами козаків, та не забуває підлеститись до польського короля та порадити де б спорудити фортецю для захисту від козаків.

За кримських татар теж було неприємно. Певно, Боплан не бував у Криму та зеленого поняття не мав про розвиток кримськотатарської цивілізації, бо у його уяві кримці постають якимись загадковими варварами-злодіями. То вони неперевершені вершники, які ладнають з кіньми як ніхто інший, то в них криві ноги, які заважають правильно сидіти в сідлі. То вони їдять лише кінське м'ясо, то Боплан описує багатсво хана, його розкішні табуни та розмаїту кухню татар.

Словом, Боплан як та мавпочка з анекдоту - не може визначитись, на яку б думку йому пристати. Чи то українці та татари - самостійні народи з особливою культурою, віруваннями та звичаями, чи то применшити їх у порівнянни з поляками. Хоча наприкінці Боплан і поляків мокнув, розписавши святкову учту польської шляхти наче якийсь балаган у хліву. Дуже неординарна особа.

Оповіді Проспера Меріме мені сподобалися значно більше. Він й з боку історичної достовірності, й почасти виразності мови є більш приємний для читання. У його доробку прослідковується щире захоплення українським козацтвом й до кримських татар він ставиться без упереджень. Принаймні, він не робить недоречних зауважень щодо їхнього одягу та зовнішності, а кримського хана визнає важливим політичним діячем нарівно з королями інших країн.

Захоплення Проспера Меріме постаттю Хмельницького є доволі зворушливим. Він описує Хмельницького так, як у західній культурі описують лицарів - хоробрим, гордовитим, сміливим, рішучим, справжнім воїном та лідером. Гетьманом. Він повагою т�� цікавістю відслідковує життєвий шлях Богдана Хмельницького, захоплюється козаками, співчуває українському народові (який теж періодично називає русинами, звісно). У Меріме значно менше упередженості та значно більше бажання викласти достовірну історію.

Також його письменницькою заслугою є те, що у свою розповідь про козацькі звершення він додав "екшену" - опис баталій, зіткнень, хоробрості козаків на полі бою. Ще трошки й вийшов би пригодницький роман.

Тож, Меріме я можу сміливо радити. Хоч це читання й затягнулося, але в мене лишилося приємне враження від його розповіді про козаків та Богдана Хмельницького.

[drpbk-collegelibrary]

Пам’ять крізь роки: День пам’яті та перемоги над нацизмом

8 травня виповнюється 80 років перемоги над нацизмом у Європі. Україна відзначає День пам’яті та перемоги, встановлений Законом «Про День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років». Це – дата, коли ми разом із європейською спільнотою вшановуємо перемогу над нацизмом і памʼять про загиблих і всіх жертв Другої світової.Міністерство освіти і науки України надсилає…

[zhitomir]

Падіння хреста, розірвані прапори та грім на Різдво: що віщували таємничі знаки Україні

Падіння хреста, розірвані прапори, атаковані птахи та грім на Різдво! Людство здавна вірило в прикмети. І от коли Росія напала на Україну 2022-му року, українці почали активно згадувати, які ж події т... Читать дальше »

[mysteryfishkii]

✈️ Як фанера над Парижем: Реальна історія крилатої фрази

1908 рік, Париж, авіашоу. Пілот Фербер злітає на фанерному літаку— і це була катастрофа! Розповідаю, як курйоз перетворився на вічний мем:

Цікавинки:

→ Факт 1: Літак буквально розсипався в повітрі — глядачі вжахнулись!

→ Факт 2: Карикатури в газетах зробили Фербера посміховиськом Європи 😂

→ Факт 3: В Україні фраза з'явилась через сатиру 1920-х років

Питання:

А ви знали цю історію? Пишіть у чат!

Читайте повну версію: [Історія одного фразеологізму]

[gwenllianwales]

Про вампірів з Рівного

Сьогодні я нагадаю вам про легендарну серію "Чи боїшся ти темряви". Якщо ви дивились цей серіал в дитинстві, мабуть, запам'ятали кілька сюжетів чи якихось пам'ятних уривків звідки. А от чи пам'ятаєте ви про вампірів з України?

Це 1 сезон, 8 серія. Вона називається "Історія про нічних сусідів". Англійською ви можете подивитися її просто на ютубі. Українською ви теж знайдете цей серіал в інтернеті.

Увага! Нижче будуть спойлери. Я розповім вам весь сюжет цієї серії.

Емма та її брат Дей-Дей стають свідками нічного переїзду дивних сусідів. Сусіди всі в чорному і бліді, ну, дорога з Рівного ж неблизька.

Наступного ранку діти йдуть до сусідів, аби привітатися. Щось велике та тяжке (аж дві штуки) доставляє вантажник. А далі легендарний діалог:

— Броуни, містер та місіс. Погляньте!

— Рівне, Україна. Вони з України!

— Це поряд з Діснейлендом?

— це поряд з росією

Пізніше діти зустрічають листоношу. Вони бачать пластир у нього на шиї, та й самопочуття чоловіка кепське. Листоноша каже, що вчора таємничі сусіди заходили до нього, і саме відтоді він занедужав. Емма вже починає щось підозрювати, ну звісно ж! Ще й холодильники сусідам привезли величезні...

Коли трапилась нагода, Емма спостерігала за сусідами. Вони ні з ким не розмовляли й завжди виходили лише вночі. Навіть їхній син Лекс ніколи не виходив удень. Аж тут цей Лекс з'явився на подвір'ї Емми та запитав чи можна йому погратися з ними. Емма сказала, що вже пізно, він, бідолаха, пішов.

Загадкова хвороба листоноші почала поширюватись. Люди слабшали й ледь тримались на ногах. А Еммі наснився жахастик про сусіда, який ледь не вкусив її. Тому вона вирішила взяти все у свої руки й стати Баффі! Ну, тобто пішла й розбудила брата, який заявив, що у неї не всі вдома.

Емма перераховує всі дивні події й показує на карті Рівне (?), а потім каже, що там поруч Румунія, Болгарія, Трансильванія та ще щось з закінченням на "я". Дівчинка збирається йти до вампірів додому, аби знайти домовини. Вона просто неймовірно смілива, але трохи... Ну, не думає про наслідки.

Посеред ночі Емма йде до підвалу сусідів, коли вони кудись вирушають. А брату каже ніколи не впускати їх до хати, бо ж вампірам тре запрошення! І тут...

ДОБРОГО ВЕЧОРА, МИ З УКРАЇНИ

Вампіри приходять в гості й запитують чи можна ввійти. Малий їх не впускає, а от його мама... Дуже любить запрошувати гостей

Поки Емма нишпорить у підвалі, вампіри розповідають її матері за чашкою чайочку, що приїхали сюди вивчати парамедицину. Вони хочуть перейняти досвід, аби потім застосувати його у себе вдома (так вони вже повернулись чи ні?) Вони кажуть, що я робота "трохи кривава", еге.

Броуни збираються додому, мабуть, чай їм не дуже вже й сподобався. Але ж Емм досі у них у хаті!!! Тож брат поспішає на допомогу, поки вампіри не повернулись. Емма, до речі, зламала замок на холодильну і... вже разом з братом знайшла багацько крові. Кляті кровосісі, хай їм грець!

На щастя, дітям вдається втекти непоміченими. Однак назріває величезне питання: "шо його робить? "Та невгамовна Емма, яка вже перевтілилась в Баффі, вирішила так: або ми їх, або вони нас. Тож вона, озброївши себе та брата кілками, хрестами й тд. знову йде на пошуки домовин.

Діти намагаються відчинити замок, під яким нібито знаходиться домовина, та його щось ніби заїло. Потім до підвалу хтось заходить, ходить туди-сюди та йде собі. Звісно, не помічаючи дітей. ВОНИ Ж ТАК ДОБРЕ СХОВАЛИСЬ, ПРОСТО НЕЙМОВІРНО ДОБРЕ ЯК

Коротше, чкурнувши й собі геть з підвалу, дітвора бачить, що...

Наші любі вампіри з Рівного гуляють ВДЕНЬ. Вони привезли кров додому, бо їм дозволили там її зберігати! Ну, взагалі-то, хочу вам сказати, що: ЦІ ВАМПІРИ НІЧОГО НЕ БОЯТЬСЯ, БО ВОНИ Ж З УКРАЇНИ.

Отже, Броуни просять Дей-Дея та Емму погратися з Лексом, їхнім милим сином. І Дей-Дей погоджується. А старші Броуни знову хочуть зайти в гості.

Тут Дей-Дей насміхається, типу Емма щось собі придумала таке, а насправді то чудові люди з України (вони, може, й чудові, та не зовсім люди) приїхали в лікарні працювать Емма йде геть, так і не ставши переможницею вампірів, а нам показують підвал, де...

Вампіри розмовляють про сусідських дітей. Броуни точно знають, що тут були гості. А ще вони будять свого малого: "ПРОКИНЬТЕСЯ, ГОСПОДАРЮ, СОНЦЕ СІЛО!". Його підбадьорюють тим, що сьогодні у них будуть нові жертви. Здогадаєтесь хто ці жертви.

Згадали цю серію? Якщо ви ніколи не дивились цей серіал, то нестрашно. НІ, НАСПРАВДІ ЦЕ ДУЖЕ СТРАШНО! Бо вампіри з Рівного в американському серіалі дуже круті, шкода, що ви їх не знаєте.

Але... Тепер знаєте, еге ж?

[kobzars]

The Great History of Ukraine (Велика історія України, видав Іван Тиктор, 1948 рік) is a fundamental work that covers a wide range of Ukrainian history from ancient times to the middle of the twentieth century, a comprehensive overview of key events and periods in the development of statehood and culture.

This historical book is very thoroughly researched. It has 941 illustrations in the text, making it a valuable source for anyone interested in Ukrainian history.

The book provides a comprehensive visual and textual overview of key events and processes that have shaped the Ukrainian nation over the centuries.

[theophan-o]

Jurko Bohun & Ivan Bohun

Choose your Hero or worship both!

In 1912 the second edition of a magnificent historical book by Mykola Arkas (Микола Миколайович Аркас, 1853–1909), the History of Ukraine-Rus’ (Історія України-Русі) was published in Kraków.

The publication distinguished itself with a very rich illustrative material (pictures of various historical relics and drawings), carefully selected and prepared specially for M.M. Arkas’ book by a group of Ukrainian artists working in Kraków, including Osyp Kurylas (Осип Петрович Курилас, 1980–1951), Yakiv Strukhmanchuk (Яків Михайлович Струхманчук, 1884–1937) and Tyt Romanchuk (Тит Юліанович Романчук, 1865–1911). The artists used material, that was accessible for them in Kraków. As a reference for the portrait of an authentic Ukrainian Cossack hero, Ivan Bohun (c. 1618–1664) they used a drawing from 1898 by the Polish, Kraków artist, Piotr Stachiewicz (1858–1938), representing Jurko Bohun (from his series of images of various H. Sienkiewicz’s “Trilogy” characters):

The digital copy of M.M. Arkas’ book is available here:

More information about Piotr Stachiewicz' masterpiece:

Special thanks for @wanderer-on-the-steppe, for drawing my attention to similarity between Bohun's images by P. Stachiewicz and the one published in M. Arkas book.

[marihetman]

28.07.1880 народився письменник, громадський і політичний діяч Володимир Винниченко

[nelligekata]

Аушвіц? Бухенвальд? Ні. Сучасна росія.

Закатований. Назавжди 39.

Історія одного українця, яку має знати весь світ

Аушвіц? Бухенвальд? Ні. Сучасна Мордовія.

Його звали Микола Андреюк. Псевдо — Храм. Старший матрос 36-ї окремої бригади морської піхоти. Українець. Захисник. Людина. Живий — до 14 листопада 2023 року. Закатований — у колонії Мордовії на території фашистського мордера.

Йому було всього 39. Народився у селі Новоподільське на Дніпропетровщині. Ріс у багатодітній родині. Вчився добре. Працював на ГЗК у Кривому Розі, утримував маму, допомагав братам і сестрі. Не мав власної сім’ї — бо служив. Бо вибрав Україну.

У 2014-му пішов добровольцем у Нацгвардію, брав участь в АТО/ООС, а згодом перевівся до морської піхоти. У 2021-му був поранений. Могли списати — але залишився. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Микола вже стояв на передовій.

Широкине. Маріуполь. Весна 2022-го. Оточення. Без зв’язку. Один єдиний лист сестрі: “Я живий, але навколо нас — рашисти. Я спалив документи. І тримаю при собі гранату на випадок полону”.

4 квітня 2022 року Миколу взяли в полон. Його вивезли в Оленівку. Звідти — до Мордовії, в табори. У сучасний ГУЛАГ.

Там, де колись рашисти нищили українців у совкових таборах, вони знову знищили українця. 18 місяців катувань. 60 кілограмів ваги. Серце не витримало. Помер. Помер далеко від дому, без адвоката, без вироку, без права на порятунок.

Його тіло раша “повернула” в грудні 2023 року. Але рідні дізнались про це лише через чотири місяці.

Це — воєнний злочин. Це — тортури. Це — державне вбивство. І це не виняток. Це — система.

Те, що зробили з Миколою — частина масового знищення українських військовополонених. Частина плану стерти обличчя народу, який не скорився.

Миколу поховали в Кривому Розі. Посмертно нагородили почесним знаком «Маріуполь. Відстояли — перемогли» та медаллю УПЦ КП «За жертовність і любов до України».

Але медаль не поверне людину.

Повернути ми можемо лише одне — памʼять. Памʼять, яка стане обвинуваченням. Памʼять, яка вижене страх. Памʼять, яка не дозволить домовлятися з тими, хто вбиває в камерах.

У Миколи залишились мама, три брати, сестра та племінники.

І ця фотографія — після повернення.

Фото, яке має зберігатися в майбутньому музеї рашистського терору, поруч із фото з Бучі, Ізюма, Ягідного.

Щоб більше ніколи.

Щоб ніхто не забув.

І не пробачив.

genocide of the Ukrainian people

[drpbk-collegelibrary]

Пам'яті героїв Небесної сотні. Інформаційно-методичні матеріали

20 лютого 2025 року минає 11 років від дня масових розстрілів Небесної Сотні на Майдані. Крім того, це 11 років від початку російської агресії. Адже саме тоді, коли на вулиці Інститутській у Києві гинули беззбройні протестувальники, російська федерація розпочала воєнну агресію, анексувавши АР Крим, а згодом окупувавши частину Луганської та Донецької областей. 24 лютого 2022 року почалася…

[zhitomir]

Ой у лузі червона калина - історія пісні (Історія України в монетах НБУ))

Історія України в монетах НБУ На відео монета присвячена українській народній пісні авторського походження, яка під час безжальної війни росії проти України зазвучала з новою силою, стала українським... Читать дальше »