#Комфорт

[ggondae99]

для меня наверное больше всего важно то, чтобы мне было комфортно с человеком. это всё. ведь с комфортом приходит и всё остальное

[bl1xywic]

🌐📧

[qwqyui]

я обожаю хананэнэ, они моя римская империя❤️‍🔥

————————

I adore HanaNene, they are my Roman empire❤️‍🔥

[puzzlewordss]

BAKED APPLES

BAKED APPLES

All characters belong to their authors.

The idea belongs to Aurum - my friend, without whom I wouldn't have dared to write for the public.

Everything described in this work is fan fiction and in no way claims to be true.

The events take place in the modern-day AU (alternate universe) and relate to the original Undertale or Underverse only in minor ways.

***

Dream recalled that day, shuddering. 

He faced many things in his life. Upon emerging from the stone ‘shell’ with the dubious designation of Positive Guardian, the skeleton had encountered various horrors. From illness to death, sometimes even ashes on his own hands; tears and blood that soaked his clothes many times, screams of despair that echoed inside his skull - Dream had encountered such things quite often. Perhaps even more frequently than he metaphorically breathed. In other words, he became tough. He had gained experience, and so was resolutely convinced that nothing would ever impress him again. Except for the news of the devastation caused in some AU by Nightmare, but even with him, a truce had long been declared. 

It would seem that the life of the light Guardian was gradually falling into place. And so much so that he started a family, when previously he couldn't even think about it. But, with a drastically reduced workload and a nice monochrome skeleton by his side, the chance seemed too tempting. However, no happiness lasts forever, and Dream got one more direct proof of that, as soon as he had children. 

Lux was a masterpiece. A literal embodiment of strength, in every sense of the word, as the huge hole in her skull eloquently hinted. The Guardian's daughter was boldly called a paragon, but his son was only greeted with disappointed looks. Starcross, being an outright troublemaker and a fidget, didn't fit into such a ‘perfect’ family. In society's opinion, of course, since both Cross and Dream loved their children equally, no matter how difficult or restless they were. But it would be an outright lie to say that the son's behaviour hadn't bothered the two skeletons, for after all, Starcross was quite fragile. Remarkably active and emotional, forced to hold back because of the painful code under his ribs. As if it were a time bomb that began to count down, as soon as his emotions crossed the usual brightness limit. However, he never paid much attention to it, taking everything from life, regardless of the consequences. But that's what played a cruel joke on the guardian's family.

The blow came externally, when Starcross and Lux's common friend died. She was quite close to both of them, but deeply wretched: unable to withstand the pressure of her own sick brains, she hanged herself, deciding to end this labour once and for all. The two children almost followed her. And if Lux was mentally breaking down, for the first time within a while, Starcross broke physically. Such a shock stabbed him with a knife, which cut into his rib as a deep wound.

It turned into a sort of trigger. The code took all the stress as an invitation and clung to the skeleton like a leech. Starcross was melting away: his strength lessened, his body went limp, becoming nothing more than a pile of heavy bones burning with pain. He barely stayed conscious, afraid to even close his eyes, clinging to one of his parents with stiff fingers. He was dying. He was burning so fast, like a match under the flames. The code was being tried to be pacified for too long, and now it grew so much that it took almost all the magic out of the body. The only option would be a transfusion, but Starcross simply won't live long enough for the search of an ideal donor. As for having someone from his family take on the role, such an option wasn't even considered due to the enormous risks involved. His body wouldn't be able to handle his sister's magic, let alone Cross, whose role would only worsen the code's effect. The perfect option would have been Dream, but the donor's role required a lot from him, which was unacceptable for a Guardian and the importance of his magic for balance.

But the skeleton stubbornly stood his ground. With the advent of his husband and children, the multiverse he defended narrowed down to them alone. Previously, Dream sacrificed everything for the sake of the global, but now he did the opposite without hesitation. He argued with the doctors, putting pressure on them with his own status and paying them back in their own coin, while Cross barely comprehended anything. Where to run and who to shout to if his own son is dying in front of him, and his husband was going to die too, even if it's a noble death? What will happen to Lux if the only person she will have left is her father? Why, when happiness finally grew into a battered soul, it was threatened to be torn out with its roots?

With a glassy gaze, he watched the Guardian being led into the ward. Rage burned in monochrome eyes, desperation stirred, and somewhere, in a far corner, fear whimpered. The hum of the bright hospital lamps intertwined with the ringing of his own thoughts, making him feel drowsy. Cross hadn't noticed when his heavy legs brought him out onto the street.

***

The sweater slid down, hiding a wondrous soul under the soft fabric - a golden apple. Small, with a wrinkled, as if baked, skin, but with an unfailing lustre. Dream's eyes had the same shine - his current state of gut was far from satisfactory, but his pride sparkled, burning away any other feelings. The Guardian didn't seem to care in the slightest about how weak he was, or that he wouldn't be able to stand up to Nightmare if the truce was broken; he looked at the dull gold with such tenderness, as if he had finally realised the extent of its power. No amount of lives saved could compare to Starcross', which eventually went on.

A smile touched Dream's face. Not that his son had changed much after being on the brink of death, but at least he had gained some caution. He hasn't become any more reserved, but now he's at least aware of the limits of his own body, which is a pretty good start.

- Dan, come 'ere. Let's go for a walk.

The Guardian patted his thighs, calling Dan, a white, shaggy dog whose tail wagged happily at the familiar word. This extremely friendly creature was a gift for Starcross on his fourteenth birthday. The dog and the little skeleton were birds of one feather, who hopped on people's heads and didn't yield to any discipline, driving the adults crazy. But the son eventually moved away. Yet, never took the dog with him, soberly assessing his ability to care for one. The skeleton was home occasionally, if not precisely on holidays, but he found time to visit his parents' house. That's where he spent the lost hours with Dan.

However, now the dog was a cover, an actual ticket to the street for Dream. Because, after becoming a donor, the skeleton was now surrounded by Cross's attention from day to day. However, at first, he wouldn't even come to the hospital, afraid of what he might hear or see. Absolute cowardice, but justified, as Monochrome knew that he would not cope if he loses his loved ones again. But now, having realised how selfish he was, he tried to make amends. He behaved smooth as a silk, even though the Guardian held no grudges against him.

But Dream knew the skeleton he had loved for decades too well to know that there was much more to his behaviour. At least the worm of conscience that made Cross behave like a hen that pulled already grown chicks back under her wing. When he found out how fragile his husband was, Monochrome even stopped letting him out of the house alone, working as a self-appointed bodyguard. This, of course, didn't sit well with Dream. Although he moved with difficulty, he wasn't yet old enough to need supervision. So he restored the boundaries: gently, in his usual manner, but stubbornly. After all, in his case, the Guardian is also a psychologist.

Dream turned round the corner, mindlessly following his dog. It confidently led him where he wanted to, paying close attention to the melting snow piles. The skeleton also enjoyed his surroundings, breathing in the frosty air. People and monsters were scurrying around, deep in their own business, but his face remained smiling. How he missed being a part of the universe. Extra-fast and noisy, but one that revived his soul.

The hound let out a happy bark and lunged forward, leash pulled tight. His paws, dirty from the muddy roads, landed on the blue cargos that, no doubt, belonged to some policeman.

- Dan! - the Guardian called out sternly. 

The last thing he needed was trouble because of the dog's habit of jumping on anyone it liked. So Dream prepared to apologise, but the words got stuck in his throat as soon as the skeleton glanced into the familiar white eyes.

- Oh. Hey, Cross.

- Love.

There was a tense silence between the skeletons. Cross scratched the pup behind the ear, trying to calm the storm inside, while the guardian restrained a smile. There couldn't have been a better coincidence - he felt like a teenager caught red-handed running away from home. And the Monochrome's uniform only added to the amusing drama, making Dream a figurative thief.

- Dan missed you. Found you even in the middle of the crowd, eh? We're not distracting you?

- Not even a bit. Wish I'd seen such beauty on every patrol. - Cross muttered with a hint of a smile. After all, no matter how much he panicked, seeing his husband always made the day better, not to mention the monotonous work. - Why aren't you home? Hasn't the kid come over yet?

- He should be late, he's skating. Lux is also up to her neck in business, there's a lot of patients. But with the slippery roads today, it's not surprising.

Monochrome snorted merrily, knowing his lover perfectly well - he himself almost fell over when Dan jumped on him. What can be said about the number of unfortunates who could barely take a step without wobbling. But such a scenario only brought Cross back to earth: Dream, who was now smiling so gently, could easily have broken something, or even...

- Precious things without security is a crime, you know? 

- Cross. - the Guardian sighed, already knowing where this hint was leading. - I'll turn around, but not now. I need some fresh air.

The dog barked again, immediately interrupting all further talk. It seemed as if it was telling its owner to keep his warnings to himself, only in a more rude manner. Noticing how his beloved's face darkened, Dream left a kiss on his cheekbone, just where a bright scar curved.

- I understand that you're worried, I really do. But I will be fine. Moreover, I have the dog you trained with me. It'll figure it out.

The soft touch seemed to pierce his soul, leaving behind a pleasant feeling of sparks. Cross hated when Dream did this to appease him. He knew that it would work in a split second, and he would be ready to lay the entire multiverse at his husband's feet to make him happy. Seeing that the desired effect had been achieved, the Guardian kissed Monochrome again and grabbed Dan's leash more comfortably.

- What's your next point? I'll bring you some milk chocolate.

- The North Bridge. - Cross grunted, unsuccessfully trying to hide his blossoming lilac blush. - Two. Otherwise, I'll fine you for bribery.

Dream just laughed and nodded, watching his lover turn away, trying not to show how amused he was by the situation. It seems that a chance meeting was better than any sweets.

[shelf-days]

Матрац и гедонизм

03.03.2025

В две тысячи шестнадцатом я переехал в Питер и с рук у знакомой купил Икеевский двухместный матрац, когда уезжал в Москву продал его знакомому панку, который остался в комнате вместо меня.

Через два года я вернулся в Питер успешным и богатым, ну в смысле со своими деньгами, а не родительскими и смог купить новый, не подержанный, Икеевский одноместный матрас, потом этот матрац съели клопы.

Если короче, то в моей жизни настал большой момент! Наверное третий по значимости после свадьбы и окончания учёбы — я купил огромный 180х200см матрас! И не Икеевский, а нормальный, человеческий, с непроизносимым названием, с независимыми пружинами по шестьсот на каждое спальное место и семью зонами поддержки позвоночника!

Толстый и дорогой, кайфовый матрас и ещё и кровать к нему купили, тоже большую, таких же размеров, собрал её в прошлое воскресенье.

И они идеально совместились и теперь у нас огроменная на пол комнаты кровать и после прошлого воскресенья я не хочу больше добровольно спать на убл_ских полуторках.

Но это конечно моя вина, у меня почти всю дорогу были деньги на нормальный матрас и кровать, н�� я то хочу быть как японец и выдумываю спать на полу, то ещё какая-то ху_я, а в итоге большой и толстый матрас — это тема, а японцы лохи, не знаю чё они на полу спят? И я из-за них пару лет тоже страдал!

[vladimir777sk]

Удобное кресло-трансформер 👍

Это кресло разработано с учетом обеспечения м��ксимального комфорта для пользователей. Мне понравилось 100% 🙄

* Comfortable transformer chair This chair is designed to ensure maximum comfort for users.

[crystal24winter]

💫✨❤️💚🩵🧡

[victoriasamurai]

Вчера была в гостях у друга, кушали зефир и у меня что-то прямо разблокировалось какое-то потаенное воспоминание из детства и захлестнуло с головой чувством ностальгии.

Сегодня утром еду от него домой и угадайте, что же я вижу теперь на каждом шагу? 😁

Приятно так посидели, поговорили по душам, я наконец-то выспалась. У него две кошечки дома, одну из них зовут

Карма 👉👈

Если хозяйка квартиры разрешит завести котенка, я назову его однозначно Зефир.

[rottenbodysworld]

С 19.02.25 я закреплена за адвокатом из своего города. Вместе с Дмитрием Валерьевичем, по средам мы предоставляем бесплатную юридическую помощь ВПЛ из Донецкой области. Параллельно рассматриваем дела его клиентов, а я составляю заявления, после чего они отправляются в соответствующие органы⚖️

Вчера мы встретились в кафе, и работали там. Я составила заявление о установлении факта смерти на оккупированной территории для физического лица📝 А эта женщина, как оказалось, живёт в моём подъезде. Это было очень неожиданно для меня😄 Дмитрий Валерьевич отправил меня в ЗАГС за деталями дела для решения другого вопроса🗿 Я уже второй раз хожу в эту государственную организацию сама, и ни в одной мне не понравилось. Естественно, я обращалась туда по юридическим вопросам. И тем не менее, как бы мне не хотелось туда идти, я достала информацию, которая требовалась. Вернувшись обратно в кофейню всё, что я узнала, передала адвокату и он дал мне карту, чтобы я купила себе всё, что захочу за хорошо выполненную работу🥹🍰 Я выбрала чизкейк "OREO", который попросила упаковать с собой. А после, мы письменно предоставляли информацию для лица по вопросам ухвалы суда.

Понедельник обещает быть очень насыщенным🌝:

- 2 заседания в разных судах города;

- встреча с клиентами;

- отвезти документы следователю🚓

Я становлюсь частью чего-то очень большого✨. Мне нравится проходить практику больше, чем просто сидеть на парах👩‍⚖️📓

[ggondae99]

если бы комфорт был бы человеком:

[sashapsyh]

Что нужно знать об отношениях?

Представь и почувствуй картину. Ты приходишь домой, уставший, злой. Левый глаз нервно подёргивается, ноги налиты тяжестью, а спину так и гнёт к полу. Дома может быть не сготовлено, дома может быть срач. Дома может быть что угодно.

НО!!!

Тебя там ждут и тебе там РАДЫ! Тебя встречает любимый человек, обнимает и говорит "люблю". Твоё настроение сразу поднимается, ты дышишь полной грудью и что-то в тебе начинает ликовать и умиляться. Все заботы в этот момент остаются там, за порогом. Здесь и сейчас безумно рад, что дошёл, что тебе рады...

Я считаю, это входит в понятие "главное об отношениях".

P.S.

У этой медали есть и обратная сторона. Если твой любимый человек приходит домой, а его не встречают и ему там не рады - с чего ты решаешь, что рады будут тебе?

P.P.S.

Радуйтесь, человеки. Радуйтесь любимым, которые вас встречают. Не потому что этого требуют какие-то правила, а потому что кому-то это дорого. Потому что тогда будут радоваться и вам. Потому что иначе - зачем это всё, если не для радости?

[gherliks]

Я была так счастлива что изолировалась от общества, я никогда не была в такой гармонии с собой. Да может и мои психологические проблемы обострились, но зато никто не смеëтся, плачет, чихает, говорит. В тишине уютно.

[puzzlewordss]

ПЕЧЕНІ ЯБЛУКА

ПЕЧЕНІ ЯБЛУКА Всі персонажі належать їхнім авторам. Ідея належить Аурум - моя подруга, без якої я б так і не наважилась писати на публіку.

Все, описане у даній роботі є фаноном і у жодному разі не претендує на істину. Події розгортаються у сучасному АВ(альтернативному всесвіті) і стосуються оригінального Андертейлу або Андерверсу тільки побічними натяками.

***

Дрім згадував той день, здригаючись. 

За своє життя він бачив багато. Вийшовши з кам'яного "панциря" із сумнівним призначенням Хранителя Позитиву, скелет стрічав різних жахіть. Від хвороб до смертей, подекуди навіть праху на власних долонях; не злічити сльози і кров, якими безліч разів була просякнута його одіж, вересків відчаю, які відлунювали усередині черепа - із подібним Дрім стикався часто. Можливо, навіть, частіше, ніж метафорично дихав. Інакше кажучи, він зачерствів. Набрався досвіду, і тому рішуче впевнився, що вже нічого його не вразить. Хіба що новина про розрух, спричинений у якомусь АВ Найтмером, але і з тим вже давненько було укладено перемир'я. 

Здавалося б, життя світлого хранителя поступово ставало на місце. Причому так, що він завів сім'ю, коли раніше навіть думати вагався про подібне. Але, із різко зменшеним обсягом роботи і приємним монохромним скелетом поряд, шанс видався аж занадто привабливим. Втім, ніяке щастя не вічне, і Дрім отримав черговий, прямий на це доказ, щойно завів дітей. 

Люкс була чудом. Буквальним уособленням сили, в усіх розуміннях цього слова, про що красномовно натякала величезна діра у черепі. Доньку хранителя сміливо називали взірцем, але на його сина лишень розчаровано хитали головами. Старкрос, як відвертий бешкет і дзига, ну аж ніяк не вписувався в подібну "ідеальну" родину. На думку суспільства, звісно, бо що Крос, що Дрім любили своїх дітей однаково, якими б складними або невгамовними вони не були. Але відвертою брехнею було б твердження, що синова поведінка не тривожила двох скелетів, бо врешті-решт, Старкрос був доволі крихким. Напрочуд активним і емоційним, змушеним стримуватися з-за болючого коду під ребрами. Мов бомбою уповільненої дії, що починала вести зворотній відлік, варто було емоціям перетнути звичну межу яскравості. Щоправда, він не надто на це зважав, беручи від життя все, незважаючи на наслідки. Але це і зіграло з родиною хранителя злий жарт.

Удар нагрянув зовні, коли у Старкроса і Люкс померла спільна подруга. Доволі близька для них обох людина, але глибоко нещасна: не витримавши під тиском власних хворих мізків, вона по��ісилася, вирішивши раз і назавжди покінчити із цією каторгою. Діти ледве не пішли слідом за нею. І якщо Люкс - ментально, вперше за довгий час даючи глибоку тріщину, то Старкрос фізично. Подібне потрясіння встромило в нього ніж, який врізався в ребро глибокою раною.

Це спрацювало своєрідним спусковим крючком. Код сприйняв увесь стрес за запрошення і вчепився в скелета, подібно п'явці. Старкрос танув: сил меншало, тіло дерев'яніло, стаючи не більшим, ніж купкою важких, палаючих від болю кісток. Він ледве залишався у свідомості, і боявся навіть закривати очі, негнучкими пальцями чіпляючись за когось із батьків. Він помирав. Згорав настільки швидко, немов сірник під язиками полум'я. Код занадто довго намагалися втихомирити, і тепер він розрісся настільки, що забрав з тіла ледве не всю магію. Єдиним виходом могло б стати переливання, але до пошуків ідеального донора Старкрос банально не доживе. Щодо взяття на таку роль когось із його родини, то такий варіант навіть не розглядався, з-за величезних ризиків. Магію сестри його тіло банально не витримає, що уж там казати про Кроса, чия роль тільки погіршить дію кода. Ідеальним варіантом міг би стати Дрім, але від донора потребувалося чимало, що для хранителя і ролі його магії для балансу, було неприпустимо.

Але скелет вперто стояв на своєму. З появою чоловіка й дітей той мультивсесвіт, який він захищав, звузився виключно до них. Раніше Дрім жертвував всім заради глобального, а тепер без вагань діяв навпаки. Він сперечався з лікарями, тиснучи на них власним статусом і відплачуючи їхньою ж монетою, Крос же ледве розумів, що відбувалось. Куди бігти і до кого кричати, якщо перед ним помирає власний син, а чоловік так само йде на смерть, навіть якщо вона благородна? Що буде з Люкс, якщо єдиним, хто у неї залишиться, буде батько? Чому, коли щастя нарешті вросло в побиту душу, його грозили вирвати з коренем?

Скляним поглядом він прослідкував, як хранителя провели в палату. У монохромних очах горіла лють, метушився відчай і десь, у зовсім далекому кутку, скиглив страх. Гул яскравих лікарняних ламп переплітався із дзвоном власних думок, від чого ставало млосно. Крос ��е помітив, як важкі ноги вивели його на двір.

***

Светр ковзнув униз, ховаючи під м’якою тканиною дивакувату душу - золоте яблуко. Маленьке, зі зморшкуватою, мов спеченою, шкіркою, але з незмінним блиском. Схожий виднівся і у Дрімових очах - теперішній стан його нутра був далеким від задовільного, але гордість іскрилася, спалюючі будь-які інші почуття. Здавалося, хранителя аніскільки не турбувало те, наскільки він послабшав, і що у випадку порушення перемир’я він не зможе протистояти Найтмеру; він розглядав тьмяне золото з такою ніжністю, немов нарешті зрозумів, на які масштаби воно здатне. Ніяка кількість врятованих життів не могли зрівнятися із Старкросовим, яке врешті-решт продовжило битися.

Обличчя Дріма торкнулася посмішка. Не те, щоб його син сильно змінився, побувавши на грані смерті, але хоча б якусь обережність таки надибав. Стриманішим він не став, але тепер хоча б на межі власного тіла увагу звертає, що вже можна вважати досить добрим початком.

- Ден, до мене. Гуляти.

Хранитель похлопав по стегнах, підзиваючи до себе Дена - білого волохатого собаку, чий хвіст радісно скрутився у бублик при знайомому слові. Це надзвичайно дружелюбне створіння стало подарунком для Старкроса на його чотирнадцяте день народження. Пес вписався навіть характером - він так само, як і малий скелет, скакав по головах, і не піддався жодним дисциплінам, зводячи дорослих з розуму. Але син, врешті-решт, переїхав. Однак собаку не забирав, тверезо оцінюючи свої можливості за ним доглядати. Скелет бував вдома зрідка, якщо не зовсім по святам, зате на батьківське гніздечко час знаходив регулярно. Там він і проводив з Деном втрачені години.

Щоправда, зараз пес був прикриттям, фактичним квитком на вулицю для Дріма. Бо, ставши донором, скелет тепер з ранку до вечора був оточений увагою Кроса. Тільки от, той спочатку навіть у лікарню не приходив, боячись того, що може почути або побачити. Абсолютне боягузтво, але виправдане, бо монохромний знав, що не переживе, якщо загубить своїх близьких знову. Але тепер, зрозумівши, яким егоїстом був, намагався виправитися. Поводився як шовковий, хоча хранитель на нього образ не тримав.

Та Дрім надто добре знав скелета, якого кохав вже добрі десятиліття, тож розумів, що за його поведінкою є набагато більше. Хоча б той черв’ячок сумління, що змушував Кроса поводитись, подібно квочки, що затягувала вже дорослих курчат під крило. Дізнавшись, який його чоловік тепер крихкий, монохромний навіть перестав випускати його з дому на самоті, працюючи самоназваним охоронцем. Що,звісно ж, Дріму не подобалося. Якщо він пересувався з зусиллями, то ще не був настільки старим, щоб мати потребу у нагляді. Тому він відновлював межі: м’яко, у своїй звичній манері, але вперто. Врешті-решт, хранитель у його випадку це ще й психолог.

Дрім повернув за ріг, бездумно слідуючи за своїм собакою. Той впевнено вів, куди вважав за потрібне, звертаючи увагу на талі купки снігу. Скелет так само насолоджувався оточенням, на повні груди вдихаючи морозне повітря. Довкола снували люди, монстри, по вуха загрузлі у власні справи, втім, з лиця хранителя не сходила посмішка. Як же він скучив бути частинкою всесвіту. Надшвидкого і галасливого, але такого, що оживлював душу.

Пес видав радісне тявкання і подався вперед, туго натягнувши повідець. Брудні від розмитих доріг лапи встали на сині штані, які, без сумніву, належали якомусь поліцейському.

- Ден!  - суворо обізвався хранитель. 

Останнє, що йому було потрібно, так це проблеми з-за звички собаки кидатися на того, хто йому подобався. Тому, Дрім приготувався вибачатися, але слова застрягли в горлі, варто було скелету глянути у знайомі білі очі.

- Ох. Привіт, Кроссе.

- Любий.

Між скелетами затягнулася напружена тиша. Крос чухав песика за вухом, намагаючись втихомирити внутрішню бурю, поки хранитель стримував усмішку. Краще збіга обставин і бути не могло - він відчував себе, як підліток, спійманий на гарячому під час втечі з дому. І форма монохромного тільки додавала кумедного драматизму, роблячи із Дріма образного злодюжку.

- Ден скучив. Навіть серед натовпу тебе знайшов, еге ж? Не відволікаємо?

- Аніскілечки. Аби на кожному патрулі таку красу бачив. - з натяком на усмішку пробурмотів Крос. Врешті-решт, як би він не панікував, зустрічі з чоловіком завжди робили день краще, що вже казати про монотонну роботу. - Чому ви не вдома? Малий ще не заходив?

- Пізніше буде, у нього ковзани. Люкс теж по горло в справах, пацієнтів море. Але з такою слизькістю під ногами сьогодні то і не дивно.

Монохромний весело фиркнув, чудово розуміючи коханого - він і сам мало не гепнувся, варто було Дену на нього стрибнути. Що вже казати про ту кількість нещасних, які ледве крок могли ступити, не хитаючись. Але подібна картина тільки повернула Кроса на землю: Дрім, який зараз так ніжно посміхався, легко міг щось собі зламати, або навіть…

- Цінності без охорони то злочин, знаєш? 

- Крос. - вже знаючи, до чого веде цей натяк, зітхнув хранитель. - Я повернуся, але не зараз. Мені потрібне свіже повітря.

Пес знову тявкнув, одразу перериваючи всі подальші розмови. Здавалося, ніби він так само наказував хазяїну тримати свої тривожні настанови при собі, тільки у грубішій формі. Помітивши, як спохмурніло кохане лице, Дрім залишив поцілунок на вилиці, де вигнувся яскравий шрам.

- Я розумію, що ти переживаєш, правда. Але я буду в порядку. Тим більше, зі мною пес, якого ти виховував. Він розбереться.

М’який дотик ніби пронизав душу, залишаючи після себе приємне почуття іскор. Крос ненавидів, коли Дрім це робив, щоб його задобрити. Знав же, що це спрацює за долю секунди, і він буде готовий покласти весь мультивсесвіт до ніг свого чоловіка, аби той зрадів. Помітивши, що потрібного ефекту досягнуто, хранитель поцілував монохромного знову і зручніше перехопив повідець із Деном.

- Яка твоя наступна точка? Я принесу тобі молочного шоколаду.

- Північний міст. - буркнув Крос, невдало намагаючись приховати розквітлий ліловий рум’янець. - Два. Інакше за підкупи оштрафую.

Дрім лише розсміявся і кивнув, спостерігаючи за тим, як коханий відвертається, намагаючись не показувати, як ситуація його веселить. Здається, випадкова зустріч стала краще будь-яких солодощів.

[obovsiom]

Танец Ступней 👣

Романтическая история...

В маленьком городке, где каждый знал каждого, жила Лиза, юная гимнастка с изящными ступнями, которые казались вылепленными из мрамора. Ее выступления на соревнованиях всегда привлекали внимание не только своей грацией, но и необыкновенной красотой ступней, которые словно танцевали сами по себе. Лиза была влюблена в спорт, но не ожидала, что однажды ее ступни станут причиной настоящей романтической истории.

Однажды на чемпионате, где Лиза должна была выступать, она встретила Алексея, молодого фотографа, который специализировался на необычных кадрах. Его внимание привлекли именно ее ступни, которые он назвал "живыми скульптурами". Алексей предложил Лизе сфотографировать ее ступни в различных позах, обещая, что это будет что-то незабываемое.

Лиза согласилась, и они начали работу. Сначала все шло гладко, но во время одной из съемок в старом парке, где они решили использовать природные декорации, произошло непредвиденное. Небо затянули тучи, и разразилась гроза. Лиза и Алексей забыли о времени, увлеченные процессом, и оказались в ловушке под дождем. Пришлось укрыться в заброшенной беседке, где они, смеясь, пытались укрыться от дождя.

В этот момент, когда они были так близко, Лиза поскользнулась, и Алексей инстинктивно подхватил ее, их взгляды встретились, и в этом мгновении что-то изменилось. ��ни поняли, что между ними возникло что-то большее, чем просто профессиональный интерес. Их ступни, которые Алексей так любил фотографировать, теперь были переплетены в танце, который они танцевали вместе под звуки дождя.

После того вечера их отношения стали глубже. Лиза продолжала выступать, а Алексей снимал ее, но теперь каждый кадр был наполнен любовью и пониманием. В один прекрасный день, на одном из соревнований, Алексей сделал Лизе предложение прямо на арене, поставив кольцо на ее ступню, как на пьедестал. Зал взорвался аплодисментами, и Лиза, сияя от счастья, согласилась.

Их история стала легендой в их маленьком городке, а фотографии Алексея с Лизой, где главными героями были ее ступни, завоевали множество наград и сердца людей по всему миру.

��сли вы заинтересовались удивительными ступнями, не упустите возможность узнать больше! Посмотрите короткое видео на YouTube о шокирующих и малоизвестных фактах о ступнях: ссылка 🔗 на видео в источнике...