#зелена кров | Explore Tumblr posts and blogs

diva666maria · 3 years ago

Text

таємниця їхнього кохання

джотаро х читач, розділ 2

warning: AU, перверсія, насилля, мастурбація, переслідування, кров, NSFW!!

кількість символів: 7.3к

Від тієї миті, коли Джотаро побачив т/і вже минув цілий день, який почувався як вічність. Суровий лісоруб (джотаро) ніяк не міг перестати думати про красу того бомжа, якого побачив в місті. Її гіганська задниця, запах її поносу, та жир з волосся зводили його з розуму. Він повинен її побачити знову!

Джотаро сидів в себе вдома, посеред густого лісу. Його думки про тендітного безхатьку заставили його схопитись за свої волохаті яйця.

-Чорт,я знову про неї думаю, хех потрібно якось згаяти час.

На думку чолов'язі прийшло тільки одне рішення, і він насупився.

-Хпф.. лавно я до цього не вдався, що ж, не буду гаяти час, візьму інструменти та вирушаю, потрібно дійти до потемніння.

Мужик йшов по знайомій, вже неначе рідній стежині, роззирався на пеньки давно власноручно зрубаних дерев покритих мохом та різномастих грибів, навряд їстівних хоч доволі привабливих.

З-за куща, прямо перед ним вискочив заєць, вивівши чоловіка з роздумів

-Чорт, ледь не пропустив поворот, недотепа!

Джотаро звернув з стежини у хащі, рухаючись по них впевнено як той хижий звір, що переслідує ціль. Свою мущина вже помітив. Ось він, величний дуб, цар дерев! Його не назвати найстарішим у лісі, але він точно виділявся: цей величний стовбур давав зрозуміти що йому не один десяток минув, лишався рівним, без вузлів і здіймався високо вгору, кора ж була глаткою, бархатистою наче шкіра молодої панни, випещеної багатими батьками, листя ж було наче міліони сапфірових прекрас, які наспівували свій шелест; без сумніву, коренева система теж була грандіозною, але зараз очманілий джоджо уже брався до сокири і рубав. Рубав так сильно, що моментально виступив піт(чи може не тільки через силову нагрузку🤔). Пів години праці дали результати- недорубага частина стовбура заскрипіла, птахи випурхнули з дерева, яке вже стрімко валилося додолу.

-Розберусь з стовбуром пізніше, зараз мені потрібен тільки корінь

Джотаро взяв столярського різця у свої вмілі руки та ще раз оглянув зріз, згадавши дитячу розвагу рахувати кільця та усміхнувся.

Приступив до роботи. Руки неначе самі вели лінії, колись додатково мальовані олівцем, а зараз вивчені на пам'ять, всі заглибини та вигини. Справді.. робота майстра. Вже через 10 хвилин витягував струху з найглибшої впадини грубими пальцями, воістину ненависна праця хлопця, але зараз його це не хвилювало, він був у приємному передчутті.

Чомусь очікуваного, завжди притаманного афекту не було.

Джотаро вирішив спершу допомогти собі рукою, почавши масажувати та перебирати. О, нареші! Те що він хотів, хоча чомусь не такий сталевий як завжди. Байдуже. Джотаро засунув у фактурну дирку та почав плавно рухатись: взад.. вперед.. взад.. вперед.. налаштовуючись на ритм, наче верхівка метроному. Що ж, якщо так порівнювати то шуми лісу були його мелодією, яку він правильно контролював на наставляв.

На перший погляд все було як завжди, але щось його тривожило, чогось не вистачало. Чогось теплого, живого. Не такого живого як рослини, яких від предметів відрізняє тільки заяви вчених, а чогось... Рухається!

-Ай! Що це ще таке?..

Витягнувши і глянувши всередину Джоджо помітив хто зазіхав на його гідність - жирна зелена гусінь, вилізша з, як виявилось, гнилого дерева, таких зелених велетнів він ще не бачив, мабуть невідомий раніше вид. Спочатку чолов'ягою опанувала гордість першовідкривальця, але потім надійшла злоба, брови зсунулися у грізну дугу і він взяв у кулак нещасну комаху, яка не дала довершити розпочате.

Джотаро вже роздумував про помсту, бо як без неї? Він взяв комаху та почав шукати отвори в ній. Не знаю що це було- зад чи перед, байдужно, він почав тягнути. Спершу для цього підійшла знайдена збрку патика, ще одна, згодом коли у тільці їх було вже штук 5-6 він їх дістав та впихнув пальця, доторкався ним до стінок та розминав, у хід пішов другий.

Він не знав, була істота все ще жива чи ні. Проте остаточно було відомо одне‐ хер пружнув, сталенів, наче у малого, у його першу дрочку на напівоголені постери.

Тож з таким успіхом то він всував. Потихеньку.. неквапливо, з відчуттям. Та темп швидшав і швидшав. Ах~ Довгоочікуванний пік. Рідина спустилась в гусінь і вийшла з іншої дирки, наче з дзюрявого презерватива.

-Добре що наче, не позаздрив я дівці у яку б це вилилось😃

Відвів голову вбік, одночасно застібаючи штані. Сонце майже зайшло, обрамляючи небокрай оранжевим вогнем.

-Чудовий краєвий, як же необхідно інколи милуватись природою.

Джотаро вже повертався додому, закінчивши свою приємну справу, яка тимчасово відволікла його від нав'язливих думок про т/і.

Якщо він в цей момент її не побачить, то зовсім не зможе заснути вночі, подьоргуючи свого гіганта в штанах.

-Чорт..

Лайнувся чолов'яга, коли сідав за свій мотоцикл. Очевидно, що він поставив перед собою ціль побачити ту бомжиху. Він вагався, але в нього є завдання, а завдання він не провалює.

-я не можу.. але я повинен! я тільки поспостерігаю за нею.

Обіцяв він собі, в глибині душі добре знаючи, що скоріш за все, він буде не тільки спостерігати.

˚ ₊ ‧ 。☆ 。‧₊ ˚

Вже темніло, а всім відомо що це значить. Сонце сідає - надворі холодає.

-ах.. ще одна холодна ніч, як добре що у мене є мо�� коробка.

Т/і подавлено видихнула, пхаючи свою сраку, яка походила на зад Кім Кардашьян, у свою маленьку коробку від мікрохвильової печі, щоб хоч трішки зігрітись. Молодій дівчині дуже подобалась текстура картону, тепер, для неї це вже звичний матеріал, який вона, нажаль відчуває під своєю дупкою вже роками.

Сидячи у своїй коробці, т/і з замріяними очима думала про коробку від холодильника:

-вона напевно така просторна, уявляю як там зручно! Я, можливо, змогла б залізти туди повністю...

Мріяла вона, дозволяючи рукам трогати себе за свої диньки 11 розміру, потягуючи свої чутливі сосочки. Це заставило бомжиху глянути на землю, яка її кожного разу так збуджувала, як ніхто раніше.

-мгх~ ... мені не слід..

Шопотом відмовляла вона себе, потроху витягуючи свою дупцу з коробки.

Т/і сіла своєю голою, вкритою волоссям, вагіною на брудний тротуар великого міста. По цьому тротуару ходило стільки людей.. Це тільки більше збуджувало дівку, заставляючи її клітор пульсувати.

Відчувши під своєю пиздунькою холодне каміння, вона не втрималась і почала тертись об нього аж поки не відчула, як її інфікована піська горіла від збудження. По недоглянутому обличчю т/і текли каплі поту, а її рухи тільки прискорювались. З кожним терком вона наближалась до клімаксу. Т/і очима почала шукати якийсь маленький камінець, який і доведе її до кінця. Побачивши бажане, т/і миттю схопила камінчик та розвела ноги, щоб запхати його у свою теплу піхву.

-Ось так.. А-ах!~ ммм...

Протяжно застогнала вона, тримаючи в своєму жіночому органі камінець, аж поки він сам не вивалився від великої кількості кінчі т/і, на якому вона сама чуть не підскользнулась, ледь підхопившись.

Поки т/і була затягнута у процес рукоблудства, вона не помітила, як за нею наблюдає темний, високий та скоріше всього, неймовірно сильний чолов'яга.

Обличчя т/і почервоніло неначе та пліснява помідора і скривилось зі стиду... Його атмосфера дуже знайома, та вони хіба не вперше зустрілись?

Т/і не встигла роздивитись лице або навіть одяг незнайомця, коли побачила зірки та йобнулась головою об холодний асфальт. Кров. Запах крові. Своєї? Начебто..

Наступне що ��/і відчувала це сильні руки, які обхопили її обмякше тіло, переповнене болем від розбитої голови.

˚ ₊ ‧ 。☆ 。‧₊ ˚

Далі буде...

#fanfic #jjba jotaro #jjba smut #jojo no kimyou na bouken #jojo stardust crusaders #jojo x reader #jotaro cujoh #jotaro imagine #jotaro joestar #jotaro smut #джоджо #фанфік #український тамблер #jotaro x reader #jojo #jjba

11 notes · View notes