#насилля

[loftysmb]

ТВ! Сексуальне насилля. Серйозно, нічого особливого, я просто нию і описую стрьомний спогад, але якщо хтось сумнівається, чи варто читати – не варто.

Знаєте, перший раз, коли мене намагались зґвалтувати, мені було приблизно 10 або менше. Більшість часу я навіть про це не згадую, бо мозок ці спогади блокує. Якщо мене спонтанно спитати про негативний досвід з чоловіками, я ніколи цього не згадаю і не озвучу.

Можливо це через те, що я була мала і не викупала, що відбувається. Все, що я чітко пам'ятаю це те, як двоє моїх "друзів" через щось сперечались і один з них роздягся до трусів. Вони були старші років на 6. Я пам'ятаю страх і підсвідоме розуміння, що щось не так. Пам'ятаю, як виривалась і кричала, хоча вони казали, що якщо я буду продовжувати, то вони закриють мене в підвалі і ніхто не зможе мене знайти. Пам'ятаю як вікно кухні моєї бабусі світилось, пам'ятаю як сподівалась, що хтось з рідних вирішить виглянути в вікно аби перевірити, чого я ще не вдома.

В якійсь перспективі я розумію, чого деякі люди настільки песимістичні щодо життя і стосунків між людьми. Кожен хоче вірити, що все буде добре, що в поганих обставинах знайдеться хтось, кому буде не все одно – це нереально в реальності. Єдина людина, яка точно буде поруч і якій буде не все одно це ти сам. І або ти борешся, або ні – просто до нудоти.

Закінчилось все нормально, напевно. Коротко і менш травматично описуючи: я вирвалась і побігла до дому, де на мене спершу почали бубніти, що я в темряві брожу на вулиці, хоча всі інші діти вернулись, але після моїх сліз був хаос. Я навіть не пам'ятаю, як пояснювала, що відбулось. Пам'ятаю як всі кричали одне на одного, як ходили до батьків тих хлопців. Пам'ятаю що після того дня їх випороли і відправили в армію.

Іноді я думаю про те, що були дорослі, які вважали, що це завелике покарання. Я в свою чергу навіть не бачу, як це було покаранням.

Мені здається, це був перший раз, коли я відчула наскільки світ жорстокий. Коли тобі заламують руки і штовхають, коли ти фізично не можеш вплинути на ситуацію, коли страх настільки сильний, що відкривається якесь нове джерело сили вириватись, бігти, виживати.

Ніхто ніколи зі мною про це не говорив. Дико думати, наскільки я була маленька. Дико згадувати всі ті деталі, які я ніколи не опишу комусь іншому і з якими я впринципі змирилися, але які шрамами лишаться на моєму баченні світу. Дико думати, що мій досвід об'єктивно навіть не найгірший, бо мені пощастило вирватись.

[ilonablahblahblah]

Дала шостим класам проект "3 книги, які я раджу вчителю"

що ж

душа підказує, що буду слухати про насилля, убивства та секс

[blog-of-restless-dreams]

Хоч я не жінка й таких історій у себе не пам'ятаю, але я можу поділитися тим, що трапилося з моєю мамою. Як ви знаєте, люди сильно прикрашали радянську владу, усі казали "в савєцкам саюзє нє било бамжей і маньякав, всє ані сідят в тюрьмє, чістата і парядак". Хочу сказати, що ніхєра це не так, такі гондони завжди були, і тільки довбойоби будуть виправдовувати таку ненормальну поведінку.

Короче, це трапилося у під'їзді на сходинках, моя мати у дитячому віці десь 4-5 років заходить у під'їзд. Там був дядько ексгібіціоніст, який запропонував "побачити цукерку", висунув свій член перед нею й намагався залізти у спідницю. Моя мати нічого не розуміла та боялася зробити йому щось, вона ж дуже маленька. Але прийшов її старший брат і прогнав цього гіндона, потім, коли вони вийшли з під'їзду, цей виродок у кінці будинку дрочив у прямому сенсі.

Так що я розумію усіх дівчат і жінок, які пройшли через такий пиздець. Щоб усі знали, повірте, небайдужі є і таких людей треба змушувати не бути ссиклом і тиснути на їх совість, тоді буде результат. Особливо коли когось намагаються зґвалтувати. Якщо до когось пристануть у транспорті чи десь ще, то я зроблю усе можливе, щоб люди на це зреагували.

Короче, це трапилося у під'їзді на сходинках, моя мати у дитячому віці десь 4-5 років заходить у під'їзд в хату. Там був дядько ексгібіціоніст, який запропонував " побачити цукерку", висунув свій член перед нею й намагався залізти у спідницю. Моя мати нічого не розуміла, але й боялася зробити щось йому, вона ж дуже маленька. Але прийшов її старший брат й прогнав цього гіндона, потім коли вони вийшли з під'їзду, цей виродок в кінці хати дрочив прямому сенсі.

Так що я розумію усіх дівчат й жінок, які пройшли через пиздець, який тільки був. Щоб усі знали, повірте, небайдужі є й таких людей треба змушувати не бути ссиклом й тиснути на їх совість, тоді буде результат. Особливо коли когось намагаються зґвалтувати. Якщо до когось пристануть у транспорті чи десь ще, то я зроблю усе можливе, щоб на це люди зреагували.

Мені завжди кажуть: Христино, мовчи. Не кажи те, що думаєш. Потерпи і пройде.

Та я не звикла мовчати та терпіти, тому, коли якийсь мужик почав лапати мене в автобусі, я сказала йому багато "гарних" слів, та пригрозила, що якщо він ще раз торкнеться моїх ніг, то я візьму і запхаю свою парасолю йому в анус.

(Мені тоді було 15, і я була одягнена в широкі штани та пуховик)

[miserable-tea]

Прочитала таку класну манхву. Біжу ділитися подробицями та емоціями😈...

"Заради піхви" " For Vagina's Sake" - ця манхва про менструацію, та ставлення до неї в соціумі, і що привело до цього ставлення. Про деякі міфи пов'язані з менструальною кров'ю. Про секс, і досвід авторки, який може трапитися з кожною через недостатню кількість знань про своє тіло. Про сексуальне насилля. Про гігієнічні засоби. Про досвід менструацію наших пращурок. Та ще багато цікавої інформації, та цікавих роздумів авторки. Раджу до прочитання!!

АЛЕ... її ще не переклали до кінця українською((...

[tenderdevil]

Цікава думка незалежних експертів. Я вам розповім що до чого, а ви тикніть мені у коментарях ваше бачення.

В чаті написала дівчинка, що починає жалкувати, що купила курс, бо боїться що не впорається. Так як там було зазначено, що тут "привітлива та дружня" атмосфера - я вирішила її підтримати і написала буквально декілька слів про СВІЙ ОСОБИСТИЙ досвід. Ось, для мене найважливіше привчити себе до спорту, а все інше як допоміжне. На що куратор мені пише, що мені хтось вдовбав в голову, що треба мучить себе спортом, навіть якщо не хочеш, шо взагалі важливий комплекс, все інше фігня. І спілкується за мною на ти. Питання номер 1. Мене повинні спитати, чи можна на "ти" чи я сама повинна просити, щоб спілкувалися на "ви?"

Йдем далі.

Відповідаю їй, що це моя основна ціль, бо я ніяк не можу знайти порозуміння зі спортом і прийшла сюди, щоб навчитися чомусь новому.

Знову хейт, начебто я комусь нав'язую свої правила чи думки, чи незрозуміло шо. Хоча, повторюсь, в правилах чи де там, пишуть, що чат для того, щоб познайомитися і знайти людину по інтересам. Але твої інтереси хейтять... Тому що блять?!

Потім заїбало. Написала на основну інста сторінку, шо так і так, це непрофесійне поводження, я не прошу повне повернення коштів, передоплату залишають собі, інше мені.

Так я таке ментальне насилля отримала. Піздєц. В групі є постраждалі від булімії чи рхп чи щє шось, і взагалі я жахливо себе веду і тд і тп. Бля. А може в мене теж розлади? Може я взагалі не можу витримати такого хейту і піду там втоплюсь чи шо. Захищаючи одних учасниць ви хейтите нову не знаючи її ментальний стан і можливі розлади.

Куратор потім пише кучу повідомлень, типу я не зла, я просто хочу вас зрозуміти, вибачте, поверніться на марафон і блаблабла.

Повернутися після ментального насилля і приниження?

Крінж.

Я їй відповідає, шо я не знаю її так, як і вона мене. Пояснила, що поділилася досвідом і не більше. Не моя провина, що вони різко реагують на подібне.

В результаті очікую відповіді стосовно коштів він керівництва. Хоча я хотіла просто почути "так" або "ні". А через це вичитала кучу лайна...

Вечір зіпсований. Очікування від марафону зіпсовані.

Тому, напишіть, що думаєте. Мені цікаво.

[offellia]

я саме та людина яка вимикає фільм якщо якась сцена здалася некомфортною (а таких останнім часом чомусь ну дуже багато). часто це сцени насилля. раніше я б назвала це мистецтвом кінематографу і продовжила б перегляд, але не зараз. щось змінилось. може я просто почала більше турбуватися про себе?

[lonestone]

Та не кохається воно, блян.

Я дуже хочу. Та не можу. І це переростає в якийсь хронічний біль, від якого з роками втомлюються. Іноді мені аж важко дихати.

Люди постійно говорять про зради, гостинг та насилля у стосунках набагато більше ніж про щось приємне (чисто мої спостереження). Мене кумарять ці відоси про те як закоханість - це тепер суцільна співзалежність. Це тепер щось дуже небезпечне та безвідповідальне. Чого це просто не може зараз бути чимось чудовим і світлим, особливо у війну, коли це може стати дійсно виходом...

Бісить реклама дуже поганих хлопців, що постійно мучать своїх хороших дівчат. Та реклама токсичних дівчат, які готові нехтувати хорошим хлопцем.

Чортяки і рокові женщіни завжди в тренді...а що робить таким оце чуйним, розумним, які шукають того тепла...чесності, чогось затишного.

Залишається лиш печаль, що живе накипом у моєму серці. Можливо, щось зміниться, а можливо...я навчуся бути дійсно сильною.

[sanygreem]

Хочу поділитися з вами тим, що зі мною трапилось. Дивилась я значить блогерку, яка розповідала про себе, про свої стосунки, депресію і так далі. Я важаю що це дуже сильний вчинок, бо зазвичай люди достатньо замкнені в собі, щоб дозволити розповідати такі речі. Якщо ви хочете дізнатись, що за блогерка, то напишіть мені я вам її скину.

Так от. Після того як вона розповіла свою історію, вона дала пораду, що якщо ви боїтесь самотності, то вам потрібно розписати, а що саме? Вона все життя жила з кимось і так трапилось, що її стосунки закінчились і потрібно було щось робити. Дівчина мала дуже залежні стосунки з тим хлопцем і просто не уявляла як це самостійно жити. І їй перший час було важко з самою собою, бо знаєте як, звичка, що завжди є хтось поряд.

І вона крок за кроком вчилась з собою жити.

Що стосовно мене. Якщо хтось попросить мене описати все моє життя: я.просто.догоджала.іншим. І я це усвідомила просто сьогодні, йдучи після коледжу додому. Типу, сьогодні я вирішила йти без навушників і про щось подумати. Це було дуже важко, дорога здавалась ще довшою. Я усвідомила за цю прогулянку, що взагалі не маю власних думок! Ти просто йдеш і тобі скучно і взагалі не знаєш, як ти ставишся до того чаю з кавʼярні біля коледжу, чи сподобалась вона тобі чи ні. Щоб ви знали, коли мені щось дають я майже не думаю, чи сподобалось мені чи нє.

“Ти маєш терпіни, навіть якщо тобі не подобається, щоб не образити інших”-мій девіз по життю просто.

Потім після довгої нудьги, я почала думати стосовно того, чи хоч раз раділа за свої якісь досягнення? Давайте поясну: з самого дитинства, батьки відразу мене кудись віддавали, що принесе користь в майбутньому. Мене не дуже питали і я сама не задавалась зайвими питаннями. Мама знає ліпше. Якщо мама за мене радіє, то можу пишатися самою, якщо ні, то починала сеанси насилля над собою. Я не знаю чи ви зрозуміли, що маю на увазі, одним словом, я відчувала емоції через своїх батьків. Радію, коли вони радіють, сумую, якщо вони сумують, якщо сварять то я себе сварю.

І коли я почала все це обмірковувати то… Як мені на це реагувати? Мені сумно? Ні. Я нічого не відчуваю. Без інших я просто пуста оболонка. Тому я вірішила привчити себе хочаб думати. Це важко, бо в голові порожнеча, для мене завжди була готова думка моїх батьків.

Отаке от.

[sharp-as-c]

писати починати треба в 10, щоб жити за гроші батьків, поки видавництва по три місяці розглядатимуть твої роботи, а ще щоб 24/7 писати на різні конкурси, знову ж, поки твоє життя оплачують батьки - отакі висновки я зробила

якщо ти молодий автор - будь готовий до тотального ігнору; тобі просто в останній день строку відповіді скидатимуть відмову без пояснень; тобі обіцятимуть 20 днів розглядати твій твір, а потім, якщо сподобається, ще 3 місяці. тобою нехтуватимуть, бо в тебе немає ще книг.

знаєте, після відмови я зробила логічний висновок - моя книга погана. погана, кепська, нецікава. в я вирішила не видавати її ніколи, ну бо вона ж гівно. аж поки людина, яка стабільно читає мінімум по три книги на місяць, не сказала, що книга взагалі-то добре написана і навіть її, не фанатку жанру, зацікавила.

і тоді я поставила собі питання - чи взагалі хтось читав синопсис і розділи? чи просто побачили, що я новачок і забили? чому відповідь прийшла рівно за три тижні, �� останню мить строку розгляду заявки?

деякі питання в заявках взагалі смішні:

- чому ваша книга має стати популярною?

- дайте характеристики ваших персонажів

і моє улюблене: надайте коротку бібліографію

окремо ще скажу про конкурси: вони всі на задану тему, а писати на задану тему - це, на мою думку, вбивати музу зразу. це не творчість, не потік, не натхнення, це - насилля

[foolish-neko-reads]

"Наречена їде до Єллоу-Скай та інші історії" Стівен Крейн

Дикий Захід та менш дикі місцини.

Ще одна збірка оповідань від мого улюбленого видавництва "Знання". Мені дуже прикро, що про них ніхто ніде не говорить, хоча в них багато перекладів та перевидань класики за дуже доступними цінами. І мені подобається, як на обкладинках вони поєднують лаконічний стиль та картини, що підходять за асоціаціями - можна відкрити для себе багато нових творів мистецтва.

Цю книгу я думала придбати ще пару років тому, але якось з'явились інші побажання. Аж ось я надумала купити "Щоденник покоївки" О.Мірбо, ну і щоб виправдати доставку НП, взяла ще книгу від "Знання".

Стівен Крейн - американський письменник, що жив наприкінці 19ст. Він помер дуже молодим, всього у 28 років, але встиг залишити по собі величезний літературний спадок, яким надихались Гемінґвей, Драйзер, Фолкнер тощо. Вищезгаданих впізнають всі більш-менш освічені люди, навіть якщо не читали їхніх творів, а от ім'я Стівена Крейна мало хто знає. За таке коротке життя він встиг написати біля 100 творів у віршах та прозі. Однією з його улюблених тематик був Дикий Захід.

Але, на жаль, мені його творчість не сподобалась. Можливо, це втома від читання, але найвірогідніше - просто не для мене стиль. Твори С. Крейна мають особливу структуру, вони немов не мають завершення. Оповідання скидається на замальовку з життя, де, як у самому житті, немає чіткої структури, якихось меж чи висновків. Він описує події з життя персонажів без оцінки, це ідеальна оповідь від третьої особи - цілковито позбавлена авторських суджень. В цьому дійсно щось є, оскільки Крейн підіймає соціально-важливі теми, а читач має сам зробити висновки, поспівчувати тощо. Мені просто не подобається, що я не відчуваю у тексті якоїсь мети. Наче дивлюся серіал без останньої серії, щось таке. Та й мораль твору мені теж не завжди зрозуміла.

Наприклад, у "Блакитному готелі" події розгортаються десь на Дикому Заході, коли до місцевого готелю заселяється мандрівник-іноземець. Він є шведом і з самого початку його поймає параноя. Він закидає іншим гостям готелю та господарям, що всі намовились його вбити. Власник готелю його заспокоює та переконує у відсутності загрози, а коли швед опановує себе, то сідає грати в карти з усіма. Він звинувачує сина власника в шулерстві, через що між цими двома стається "дуель". Син власника терпить поразку, але не визнає факт шахраювання, а швед виїжджає з готелю. Швед натрапляє на якусь забігайлівку, там напивається та зчиняє бійку з іншими відвідувачами, в ході якої його вбивають. В кінці з'ясовується, що син власника "Блакитного готелю" дійсно шахраював. Ну... І яка тут мораль? Місцеві - ксенофоби? Батько мав менше довіряти синові? Присутні в "Блакитному готелі" тієї ночі винні у смерті шведа? Але ж він дійсно поводився паскудно і до, і після всієї колотнечі навколо шулерства. Він ображав людей навколо, він сам причепився до людей у шинку та поліз у бійку. Так, несправедливо, що йому не повірили, але от в його смерті можна звинуватити лише одну людину - того, хто в бійці його вдарив ножем. Більше ніхто не винен і ніякої моралі тут нема.

Також мені не дуже сподобалось те, що Стівен Крейн розкриває соціально важливі теми, як-то інвалідність після порятунку дитини з пожежі та неприйняття суспільством хвороби, знущання над тваринами та виховання дітей через нарочито жорстокі описи. У цих оповіданнях аж занадто багато деталей та описів, вода аж через вінця вихлюпується, й разом з тим Крейн ніби видушує з читача відчуття провини. Схоже на оці от акції зоозахисників, коли вони змушують людей дивитись на знімки/відео випадків знущання над тваринами та стверджують, що таке відбувається на кожній фермі/господарстві, або коли пролайфери розповсюджують свої огидні фантазії про страждання ембріону під час переривання вагітності. Словом, дуже неприємні враження. Сумніваюся, що він детальним описом насилля над собакою переконав хоч одного живодера, а от читати це було дивно та надокучливо. Дуже вже довго він тягнув, ніби смакуючи.

У підсумку мені сподобалось лише перше оповідання зі збірки, на честь якого вона й названа. Не затягнуте, така собі ситуативна комедія про шерифа на Дикому Заході, який привіз до свого дикого містечка наречену. Автобіографічне "Шлюпка у відкритому морі" теж не надто погане - опис порятунку моряків у шлюпці серед океану. Решту доводилось читати з принципу.

[dyadkova]

***

 Цієї миті я починаю розуміти, що завжди може бути гірше. Кожна секунда приховує потенційне насилля. Неможливо передбачити, коли або через що ми зламаємося.

***

Вижити значить переступити через власні потреби і присвятити себе будь-чому чи будь-кому іншому. -Едіт Єва Егер

[adeseya]

Здавати кров з пальця як спосіб ментального насилля

[valyalya]

Ще до вчорашнього дня я щодня читала новини з Палестини і цікавилася цим «конфліктом». Завжди було образливо, що в нас в ЗМІ не висвітлюють, що ізра.армія робить з палестинцями, а зараз всі здивовані і не знаю що ж там сталося

Я не підтримую жодних терористів і будь-яке насиллля - насилля

Моя маргінальна думка

[ao3feed--ukr]

мудак

Читати на АО3 https://archiveofourown.org/works/66383860

Автор/ка lutzisonfire

Фанхати: The Poppy War Series - R. F. Kuang

Відносини: Chen Kitay/Yin Nezha

Опис:

абсолютно точно зрозуміло, що всім було б краще, аби вони ніколи не зустріли одне одного.

Кількість слів: 2,931, Частини: 1/1

Рейтинг: Mature

Попередження: Creator Chose Not To Use Archive Warnings

Категорії: M/M

Персонажі: Chen Kitay, Yin Nezha

Додаткові теги: Alternate Universe - Modern Setting, Angst, Drama, Character Death, Romance, Hurt/Comfort, лапслок, не те щоб здорові стосунки, Смерть основного персонажа, насилля, та трохи сексу, і ще трохи флаффу, вони обидва ненормальні, в усьому винен містер планктон

Читати на АО3 https://archiveofourown.org/works/66383860

[maks-bookman]

Віталій Дуленко. Автор який вміє поєднати цікавість з моторошністю

Багато читачів знають Віталія Дуленка, як автора моторошного роману «Маяк», але не всі знають, що в автора є інші оповідання, які можна знайти на сторінці письменника на Аркуші.

Сторінка автора на Аркуші https://arkush.net/user/48

Віталій Дуленко не новий для мене автор. Читав його« Маяк», масштабний й цікавий роман. Але ці коротенькі оповідання просто підкорили мене.

«Вівці та мисливці»

Неймовірна історія, з якої можна зробити цілий цикл про мисливців на почвар. Гарний сюжет, цікаві, живі герої. Порушені різні актуальні питання. Прочитав на одному подиху. Чекатиму на продовження.

« Гіперіон»

Цікаве містичне оповідання з гарним сюжетом, потужною атмосферою та ідеєю. На жаль твір закінчився миттєво, а хотілося б трохи більше. Сподобався стиль автора, який має свою неповторну родзинку.

«Опудало»

Це оповідання у жанрах жаху та містики. Похмура атмосфера твору нагнітає на читача якусь напруженість та чимось віддає атмосферою з творів Кінга, але в автора вийшло більш зловісно. Та й один з персонажів теж не дуже часто зустрічається у творах.

«Експеримент №9050»

Ще одне неймовірне атмосферне оповідання. Сюжет моторошний, описи локацій дуже сильно впливають на загальну атмосферу історії. Сподобався, як мені здалося, відкритий фінал оповідання. Можливо автор віддає завершення сюжету на уяву читача, чи планую продовження. А ще це оповідання нагадало мені сюжет мого найулюбленішого серіалу «Цілком таємно» тільки з іншими героями.

«В глибині комори» Ще одне оповідання у стилі «Цілком таємно» Моторошне оповідання, в якому автор порушив питання сімейного насилля, алкоголізму тощо. Містична частина посилює атмосферу твору, додає реалізму та життєвості. Читається на одному подиху. «Поле жита»

Чудовий задум твору й чудова реалізація. Вийшло моторошно, атмосферно. Сюжет гарно пропрацьований, особливо з містикою. Але автор залишив деякі не розкриті питання. Але можливо це зроблено навмисно, щоб уява читача сама домалювала відповіді. «Дорожня лють»

Містичний трилер, в якому автор порушив питання сім’ї, сімейних стосунків тощо. Сама історія написана неймовірно реалістично. Я навіть знаю одного такого "водія». Характери героїв прописані чудово. Їх поведінка, діалоги, психологічний стан тощо.

А головний антигерой. Спочатку я думав на саму фуру, яка якимось містичним чином почала свою жахливу гру. Але у фіналі, все виявилось зовсім не так, як уявляв. Але теж вийшло гарно. Особливо про голоси, які шепочуть у голові «борця з чудовиськами». «Поселення на Урані»

Це оповідання написане у жанрі космічна фантастика. Оповідання захоплює в полон з перших сторінок. Хоча ідея не нова, але автор створив цікавий сюжет, в який вклав моторошність, інтригу, горор. Вийшло гарно й жахливо. А який фінал. Від такого фіналу мурахи по шкірі побігли. «Золінген»

Цей твір написаний у жанрі сучасного трилеру та детективу. Оповідання вийшло атмосферним, реалістичним, з психологічною частиною та цікавим, але відкритим фіналом.

Оповідання тримає читача в напрузі упродовж читання. Автор постійно підкидував якісь натяки, що підвищували та накаляли атмосферу. Сподобалось, як автор прописав внутрішній діалог головної героїні. Твір вийшов цікавим й моторошним. «Важка вода»

Ще одне оповідання у жанрі трилер. Наша сучасність. Сімейне насилля. Автор порушив актуальні питання сучасності. Сюжет вийшов цікавим й реалістичним. Виникає багато питань щодо героїв, але можливо автор так й задумав, щоб привернути увагу читача не тільки до самої історії та її драматичної основи. Фінал залишився відкритим, але з надією на краще майбутнє. «Зошит з рецептом Перемоги»

Сучасна військова проза. Твір вийшов зворушливим та болісним. Оповідання бере за душу своєю емоційністю та атмосферою. Автор створив дуже гарні образи довоєнного часу. Мені припала до душі коробка з мирним повітрям та зошит з рецептами, який ховає в собі історію життя родини. Також сподобався фінал історії. «Чорний щур, чорний ворон»

Оповідання у жанрі військова проза з дрібкою містики. Сама ідея виявилася чудовою та й реалізація не підкачала. Як на мене, вийшло дуже сильно й стильно. Автор порушив питання справедливості та покарання за злочини. Сподобалось, як автор намалював своїх персонажів. Вони в нього вийшли справжніми, реалістичними. З цього оповідання можна б було почати цілу серію.

«Двадцять п'ять»

Теж гарне оповідання у жанрі сучасної військової прози. В цьому творі автор розказує про волонтерів. Це великий плюс сюжету. Історія вийшла важка, але неймовірно добра та сумна. Мені сподобалось, як автор реалізував свій задум. Й мені здається, що ця історія заснована на реальних подіях. Дуже все по справжньому відбувається у сюжеті.

Це тільки частина творів автора. Але навіть по цим оповіданням можна сказати, що в автора неймовірна уява, живі та об’ємні персонажі, багатогранні сюжети. Буду й надалі знайомитися з творчістю автора.

А ви читали щось з творчості  автора?  Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Віталій_Дуленко  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #письменники_Аркушу #українська_містика  #читаюукраїнськихавторів  

[123-er--ed]

ЕКСТРЕНО! ОСЬ що ПРОСТО ЗАРАЗ відбувається на СУМЩИНІ. Чи є ЗАГРОЗА прор... : Ось аналіз основних проблем України станом на березень 2025 року та гуманні рішення для їх подолання, ґрунтуючись на останніх даних:Головні проблеми України 🇺🇦

Гуманітарна криза (12.7 млн потребують допомоги):3.5 млн внутрішньо переміщених осіб.2.5 млн жінок і дітей під загрозою гендерного насилля.10 млн людей з психічними розладами через війну.Економічні виклики:Зростання ВВП уповільниться до 2% у 2025 році (світова банка).Потребує $486 млрд на відбудову інфраструктури (жител, транспорту, енергетики).Безперервна війна:Щотижневі атаки на енергетику та житлові райони.Призупинення військової допомоги від США (з березня 2025).Корупція та олігархія:Санкції проти колишніх політиків (Порошенко, Медведчук) за "держзраду".Гуманні рішення 🌍1. Миттєва гуманітарна допомогаЗимова підтримка (листопад 2024 – березень 2025):Розподіл генераторів, теплових ковдр, газових балонів через організації на кшталт World Vision.Грошова допомога для оплати опалення (€140 млн від ЄС у 2025).2. Психологічна реабілітаціяМобільні клініки: Безкоштовна терапія для дітей та дорослих у прифронтових зонах.Освітні програми: Онлайн-навчання для 4 млн дітей, які не можуть відвідувати школу.3. Відбудова інфраструктуриПріоритети:Житло (17% потреб) – будівництво модульних містків.Енергетика (10%) – сонячні електростанції в сільській місцевості.Інвестиції: Залучення приватного сектора через реформи для бізнесу (зменшення корупції).4. Міжнародна солідарністьЄС: €148 млн на допомогу Україні та Молдові (січень 2025).США та Великобританія: Довгострокові угоди безпеки (100-річний партнерський договір з UK).5. Боротьба з корупцієюЦифрові платформи: Публічні реєстри держзакупівель для прозорості.Міжнародні аудитори: Залучення Transparency International для моніторингу використання коштів.Успішні кейси ✅Програма "Тепла зима": 500 тис. родин отримали генератори через World Vision.Модульне місто "Львів-Схід": 10 тис. переселенців забезпечені житлом.ВисновокУкраїна потребує комплексного підходу: поєднання міжнародної допомоги, антикорупційних реформ та інноваційних рішень. Ключ до успіху — солідарність світу та міцність українського народу.Разом переможемо! ✊🇺🇦Джерела: Світовий банк, ООН, ЄС, World Vision (2025).