#нерозділеналюбов

[nadehika]

22.07.2019

З Днем народження мене.

І всю мою ранішню радість знесло після того як я дізналася що А. в нічну зміну. Не те щоб я надіялася що він мене привітає (він навіть не знає про те що в мене сьогодні День народження), але чесно кажучи я б хотіла щоб він мене привітав. А так, ми навіть не пересічемося... Ну якщо зовсім чесно то я б хотіла мати з ним стосунки. І я це визнаю як свою поразку. Але той факт що я не побачу його в день коли б найбільше цього хотіла - нереально засмучує мене.

Знову День народження наодинці. Ну, точніше я буду святкувати його зі своїми подругами, але як завжди мені бракуватиме надійного чоловічого плеча.

З хороших новин - мені батьки дозволили (на слові батьки дозволили у мого психотерапевта напевно б зупинилося серце 😓) завести собі кота. Я вже давно мрію про істоту (кота/ собаку/ нормального хлопця), яка буде мене любити, і чекати з роботи. І маючи кота я стану більш відповідальною. Можливо.

А ще я, поход��, знову захворіла😷 В мене вже 3 дні підвищена температура, болять лімфовузли і голова, і я трохи кашляю. А ще знову трохи важко дихати😷 Ну і сил зовсім немає... Та й таке...

Я отримала трішки подарунків.

Мене привітало дуже багато людей. І це було надзвичайно приємно)

З роботи мене відпустили трохи раніше, і ввечері ми з дівчатами пішли в грузинський ресторан. Посиділи, поїли, посміялися. . Я, навіть, задмухувала свічки (вже років 8 цього не робила😅), і в принципі день пройшов досить лампово.

А ще тато запропонував мені в суботу приїхати на один день до Львову, погуляти. І якщо я почуватиму себе добре - так і зроблю). Обожнюю Львів. Мій молодший брат якраз в суботу буде подавати документи в один із Львівських вишів.

Ну і ввечері мене таки настигло почуття смутку. Насправді, виявляється, А. знає що в мене сьогодні День народження. І незважаючи на те що ми неодноразово пересікалися онлайн - він всеодно мене не привітав.

Чи засмучена я? Дуже. Хоча засмучена - не те слово яке сюди підходить. Я в душі образилася на нього. І мені так гірко від цього. І взагалі, хіба кохання не повинно приносити позитивні емоції? Бо в мене останнім часом суцільний негатив...

Ще раз з Днем народження мене.

[nadehika]

09.07.2019

Сьогодні я максимальну кількість разів була обійнята А.. І взагалі досить дивний день...

Перший раз він просто заблокував мені вихід собою🙄. Я ще тоді на нього позлилася трохи, так як по суті була зайнятою. А він просто перегородив мені дорогу і я якимось чином потрапила в тупик. І якщо чесно, то мені подобається коли він так робить, а з іншої сторони мені дуже неловко коли хтось випадково це бачить🙄... Ну таке... Потім він в столовій хотів вщипнути мене за живіт, але йому це не вдалося, а ще пізніше він таки погладив мою спину🙄

А ввечері перед тим як іти додому ми пересіклися на сходинках де нікого більше не було. І в мене таке враження що в А. з'явився дивний інстинкт на рахунок мене. Тепер в основному коли він мене бачить він розкриває руки ніби для обіймів, і часто це для того щоб не дати мені пройти, не пропустити мене ну або просто щоб таки обійняти😅. І ось іду я така вверх по сходах а він мав спускатися поки мене не побачив. Але оскільки він побачив мене то стояв і просто чекав коли я до нього підійду, а потім як завжди розкрив обійми потягнув мене на себе а далі як в тумані... Жартую😅 Далі він мене обійняв і як відволікання моєї уваги почав казати що хоче підняти мене щоб дізнатися скільки я важу🙄 Я почала пручатися (само-собою, ще раптом надірветься дитина 😂) а він під шумок мене ще сильніше обійняв, а потім сказав що я гарно пахну🤔 Нє ну я користуюся парфумами, але не кожен день, і якраз не пам'ятаю чи сьогодні я ними користувалася 🤔. Тим більше що я на собі на відчувала запаху парфумів. Але, блін, це було так Ааааааа

А ще виявляється я на інстинктах іду йому в обійми🤔 Нє ну по суті я йшла вверх по сходах тому що мені було потрібно туди, але ж я розумію чому я туди йшла😅

Та й таке...

[nadehika]

11.07.2019

У нас з А. зараз взагалі все дуже дивно. Вчора він таки мене підняв (не знаю що це за ідея фікс була😅). Я якраз виходила зі столової, а він йшов мені на зустріч і я як завжди намагалася його обійти, але як завжди зазнала краху, і він мене зловив в обійми і підняв😒. Я цього не хотіла, тому що я і сама знаю що важу не як Дюймовочка. В результаті він таки мене підняв і було 2 речі які мене дуже вибісили: 1. Він сказав Ого (явно натякаючи на те що я важка😒)

2. Незважаючи на те що коридор був пустий, в ньому є камери відеоспостереження 😓 Але найгірше те що як мінімум 10 людей які були в столовій бачили як він мене підіймав, і серед них найбільші пліткарки🙄 І чорт побери, якщо хтось ще випадково не знав що я пропаща жінка, то тепер дізнається 🙄 Слухи про мої романи це просто жесть. І я рада, що до мене більшість з них не доходять... Цікаво як би всі відреагували якби дізналися що я всього один раз в житті цілувалася з хлопцем, і то це було більше 5 років назад 🤔 Тому останнім часом я намагаюся якомога сильніше фільтрувати інформацію яка приходить до мене від людей.

Коротше я дуже розізлилася на А. і вирішила його ігнорувати. І це мені вдавалося до моменту коли ми знову не пересіклися🙄 Я сказала що з ним не говорю, бо він обізвав мене жирною😒 А він мені почав казати щоб я не ображалася, бо він мене так не називав 🙄 А потім знову обійняв. І знову як і завжди - зі спини. І знову я потікла як Дніпро в Чорне море😅 Ну просто це вперше в житті мене так часто обіймає хлопець який мені подобається 🙃 І мені подобається з ним обійматися. І взагалі це реально одна з найпрекрасніших речей за моє життя. Обійми. Його обійми. Єдине що я дійсно не докінця розумію чи подобаюся йому...

[nadehika]

04.07.2019

Я не знаю що з моїми думками. Я знову хочу звільнитися🤔 Причому дуже сильно. Судячи зі всього я тут довго не залишуся. А могла б я бути зараз десь в Польщі чи в Чехії. Працювала б простою робочою, і заробляла б більше, і відповідальність менша😳. А так, маємо що маємо... Зарплата за червень в мене буде просто мізерною, так що не розженешся... Добре що я хоча б на квартплату гроші залишаю раніше...

Ще в мене в планах перевірити зір, бо є підозра що він ще погіршився. А я тут якраз рік працюю. А ще на роботі останнім часом відбуваються якісь трабли : люди звільняються, обладнання ламається і т.п..🙄

І я кожен вечір приходжу додому і така : Аааааааааааааааа

До речі, з А. ми не спілкувалися вже майже тиждень і це максимум за місяць нашого спілкування🤔 Як я і казала він зараз в нічній зміні, і ми просто не пересікаємося. Іноді на декілька хвилин ми одночасно сидимо в інстаграмі, але він мені не пише, а я першою йому писати точно не буду. Я за ним скучаю. Дійсно коли він на роботі і день швидше проходить і мене заповнює ейфорія... А коли його немає, знову підкрадається депресія, ненависть до себе і т.п..

Хоча зараз до А. ��ене тягне значно менше, походу час таки затуплює емоції, але в моменти коли я його згадую - відчуваю якусь болісну тугу. Але якби зараз на горизонті з'явився б новий якийсь чоловік, то можливо б я і переключилася.

По суті зараз мені радість приносить А., і шоколад🙄 Більше нічого...

До речі, С. вчора мені подарував кілограм італійських шоколадних цукерок😅 Ну тепер ясно чим я буду себе радувати. Надіюсь що це не черговий його підкат🙄

А ще вчора люди довели мене в черговий раз. Я знову ридала в кабінеті начальника 😅 Я просто не можу з ними бути. Це жесть. В мене всі знайомі питають про те як я працюю з такими неадекватами... Серйозно. Свої права вони добре знають, а от обов'язками останнім часом нехтують. Я дійсно почуваю себе винною, тому що я м'ягкосердечна і це скоріше за все через мене вони розслабилися. Але так виносити мозок мені дуже терплячий і неконфліктній людині - то треба вміти😒

А ще походу я таки неважлива для А.. Насправді я це вже давно запідозрила, але переконуюся в цьому лише зар��з. Надіюсь тільки на те, що за ці дні моя закоханість ще більше притихне, і вже коли я його побачу, то буду реагувати на нього нормально. А не як якась закохана ідіотка. Але я дійсно за ним скучаю. Єдине на що можу надіятися- що це все пройде якомога швидше. Бо лягти до ніг ще одного хлопця це вже непоправимий стид...

А ще до мене на роботі"підкатує" ще один хлопець. І він ніби класний і як людина - цікавий, але мене дуже напрягає той факт що він розлучається, і в нього є дитина🙄 Ну тобто, по-перше я не хочу нічого з ним мати так як він не А., а по-друге, мене чомусь лякає той факт, що він одружений (правда скоро розведеться), але всеодно для мене це чомусь грає важливу роль. Ну або я дійсно просто не хочу з ним стосунків, незважаючи на те що людина він просто бомбезна.

І взагалі я неодноразово писала про свої комплекси, ненависть до себе, і незважаючи на те, є люди яким я подобаюся🤔 Але чомусь ніхто крім А. не чіпляє мене так сильно, а для А. судячи зі всього я не потрібна... Так, мене навіть кликали гуляти, на каву і т.п., але все одно це щось не те... Я не розумію чи це я така неправильна, чи це через А. всі інші просто не симпатичні мені. Аааа

Можна мені хоча б трішки впевненості, щоб я могла записатися до психолога?

Тут така солянка думок, що чорт може ногу зламати😓

А ще виявляється я описую своє життя в цьому щоденнику вже рік😱

[nadehika]

05.08.2019

Обожнюю поїздки додому... Це ніби перезавантаження... Я стаю більше врівноваженою та спокійною... А ще саме вдома мені приходять ці всі ідеї типу схуднення, пофарбувати волосся, перестати думати про А..

Я знаю що писала про те що не буду його більше згадувати😓 Але, блін, я лише нарешті зрозуміла що йому від мене потрібно. Раніше я довго задавала собі це питання, і не могла знайти відповідь, хоча вона була на поверхні. Саме тому добре мати друзів-чоловіків. Ах так. Насправді А. від мене був потрібний секс. І тільки секс. Я ж замічала тільки моменти коли він дивився мені в очі і на мене. Інші ж бачили як він тільки те й робив що дивився мені в декольте😓 Більше того він не соромився обговорювати мою фігуру з іншими чоловіками 🙃 Сам факт мене не дуже дивує, так як це все-таки чоловіки, але блін...

Ще я випадково в інстаграмі побачила його фотографії з дівчиною. Ні це фотографії минулорічної давності, і зараз у неї інший хлопець (так, я таки зайшла на її сторінку), але в неї є багато дописів з того моменту коли вона зустрічалася з А. І знаєте що? Я навіть близько біля неї не стояла. Просто вибір між нею і мною це як вибір між Канадою і Монголією😅 І не в мою користь. Я передивилася її фотографії і вона чорт побери - ідеальна. В неї ідеальна фігура, ідеальне обличчя, шикарне волосся, і взагалі такі як вона створені явно не на цій планеті... І десь всередині мене знову почав їсти черв'ячок під назвою "я не красива", і я максимально намагаюся зараз від цього абстрагуватися, оскільки я лише нещодавно трішки заспокоїлася з несприйняттям себе...

Так от. Скоріше за все А. ні з ким на рахунок мене не спорив (іноді мені в голову лізли і такі думки). Йому просто потрібно з кимось зайнятися сексом. І це нормально. Ненормально тільки те що я так до нього прив'язалася... Ну просто з його сторони все логічно. Він мені нічого не обіцяв, нічого не дарував, нікуди не кликав, нікому не говорив що я йому подобаюся. Зате він відразу перейшов на тактильний контакт, хоча по суті чоловіки які хочуть з тобою стосунків не завжди після 3 побачення дозволяють собі обійняти тебе. А для нього це не було проблемою. І так, я зараз можу здатися легковажною, проте в свій захист можу сказати що я не знаю як це все відбувається в людей. Я ніколи не мала досвіду стосунків. І я думала що це правильно. Хоча може для когось це і правильно.

І знаєте, я ж по суті могла б і дати йому те що він хоче (секс), але щось в середині мене протестує проти цього. Мені завжди хотілося зайнятися сексом з кимось перший раз лише будучи в стосунках. Щоб я мала хоча б якусь впевненість в людині. Щоб мені не було боляче морально потім. І незважаючи на те що А. мені всеодно дуже подобається (ми жінки взагалі прекрасно вміємо себе саморозрушати🙄), я розумію що навіть якщо я з ним пересплю, мені не буде добре. Він почне мене ігнорувати, а я почну ще більше страждати... Тому краще це все зупинити зараз правда ж? І хоча я все морально дуже розбита, мій мозок таки трохи працює.

Зате я тепер приблизно починаю розуміти як поводяться чоловіки які хочуть з тобою переспати. І ще я розумію що Д. скоріше за все хотів зі мною мати стосунки, тому що він поводив себе зовсім по-іншому🤔

Найгірше те, що я мізками сприймаю цю інформацію нормально, ну типу є такий факт та й є. А от морально мені дуже сильно рве душу. Особливо від фотографій його колишньої з ним і з квітами які їй подарував він (на секундочку, мене він навіть словесно не привітав з днем народження 😔). І це все дуже б'є по моєму моральному здоров'ї. Тому що знову повторюється та історія в котрій я нікому не потрібна.

А найгірше те, що я таки закохалася в нього. Просто втратила голову...

Життя іноді така дурна штука...

Єдине що мене радує - поїздка додому. Я просто кайфанула і абстрагувалася від думок про А. І найкраще - навіть, вийшло трохи відпочити. Але сьогодні я знову повернулася в рутину і мене вже починає підгрібати. З самого ранку почалися якісь неурядиці🙄 І взагалі останній місяць в плані роботи був нереально жахливим. Я кожного дня вислуховувала невдоволення керівництва і кожного дня щось виходило не так😞 Це реально був місяць тотального стресу. І я з надією починала цей місяць, але сьогодні зранку я дуже отримала на горіхи, а ввечері мені керівник написав що за помилку з моїх людей (і напевно з мене) знімуть премію. І я не проти щоб з мене її знімали, так як скоріше за все я винна, але більше всього я переживаю що завтра знову вислуховуватиму нотації від керівництва😫 А це означає що сьогоднішній сон буде жахливим, так як я дуже переживаю через усе, та й взагалі я дуже стресую в таких ситуаціях.

Здавалося я тільки почала любити себе, відчувати себе любимою, і щасливою, як всесвіт знову окунув мене головою в проблеми.

І взагалі як не депресувати, якщо на роботі повна дупа, в особистому житті теж... Як взагалі можна ��ормально жити в таких умовах???

Надіюсь, що тут була остання згадка про А..

[nadehika]

08.07.2019

В мене дивне відчуття після розмови з психотерапевтом🤔 Тому я записалася ще на наступну суботу. Вона дала мені трохи порад як краще поступати зі своїми робочими. Я декілька разів просто плакала, після того як згадувала деякі моменти з минулого. Ще вона сказала що судячи з поведінки А. я таки йому подобаюся. Ще сказала що наша різниця у віці це нормально😅 Взагалі я не буду писати про що ми говорили в загальному, але те що я відчула трішки полегшення- факт.

Вихідні пройшли дуже швидко. Я по суті навіть не замітила... Ще я підсіла на сушені банани (бананові чіпси). В мене всі захоплення відбуваються таким чином що перебивають попередні. Так арахісову пасту перебили банани😅 Тепер я маю за ними манію...

І нарешті сьогодні я побачила А. вперше за останні 10 днів. І ми навіть перекинулися декількома фразами😱 Нє, ну основне що він запитав, це те чому я така довольна😅 Потім в мене це питало ще декілька людей🤔 Я підозрюю що це тому що я побачила А.. І байдуже що далі протягом дня я його більше не бачила (а лише зранку). Мені це просто капітально підняло настрій. Виявляється я за ним скучала сильніше ніж я думала🤔 І як завжди він мені так няшно усміхався🙃 Чорт, я походу пропала...

Ага, і це все після того як я заставляла себе не думати про нього🙄

А ще я тепер намагаюся фліртувати з чоловіками, і поки що я не маю поняття як це робити😅

[nadehika]

Хотіла знову написати який А. класний, але ні. Я просто головою розумію що це все йде якось не так. Я занадто швидко стала від нього залежною, а він абсолютно нічого не зробив щоб я почала так сильно за ним упадати.

Я правда не можу зрозуміти чи це він такий пікапер, чи це все срані маніпуляції.

Моментами так як зараз я починаю розуміти абсурд цієї ситуації, але нажаль більшість часу я піддаюся емоціям, і зовсім не думаю про те які болючі будуть наслідки😒

Я це до чого, я випадково чуть не ��ризналася йому в симпатії. Хоча якщо подумати логічно, я не розумію за що він мені подобається. Він мені не допомагає, не підтримує, та ми навіть не говоримо, майже. Я абсолютно нічого про нього не знаю. Він абсолютно нічого не знає про мене, і впринципі не цікавиться моїм життям, або хоча б якоюсь інформацією з мого життя. Йому всеодно. Так, він має мій номер телефону яким ні разу не скористався. Він не кличе мене на побачення хоча ми спілкуємося (це спілкуванням навіть не назвеш) більше місяця. В мене є чітка підозра що він так відноситься не тільки до мене (в нього походу багато таких дівчат).

І чорт побери я йому чуть не зізналася в симпатії, хоча з повідомлення по суті і так ясно що він мені подобається 😣 Як так?

Як я так швидко втратила голову? Він живе своїм насиченим життям, а я в��е частково почала жити ним (він реально не виходить з голови).

Окей, я підозрюю що це сексуальне бажання. Просто якщо замислюватися глобально, то я не могла закохатися в нього як в людину. Просто не могла. Я ж дійсно нічого про нього не знаю.

Мені здається що я йому потрібна або щоб довести щось комусь на роботі (я багатьом відмовляла, і майже всі про це знають), ну або в нього до мене теж сексуальне бажання.

Все. Більше причин я тут не бачу.

Надіюсь що моя голова тепер частіше буде не затуманена. Бо емоційно я вже влипла.

[nadehika]

16.08.2019

Брр

Жахливий тиждень. Ні, як не дивно, але я майже не получала на роботі 😮 Жахливий тому, що я кожного дня на роботі 13-15 годин, і приходжу додому вбита... Іноді, навіть, немає сил помитися😓 Я вже реально як зомбі. Прокидаюся, одягаюся, йду на роботу, приходжу з роботи, роздіваюся, миюся і лягаю спати. А те що проходить на роботі - як сон. Неприємненький такий собі сон.

Я вже 2 тижні не бачила А.. Ні, на минулих вихідних ми переписувалися, поки я не вирубилася😅 І все. А на цьому тижні він захворів, і не ходить на роботу. І знаєте що? Зараз коли він в зоні недосяжності, і я його не бачу вживу, мені так легко. Я розглядаю цю всю ситуацію з закоханістю досить тверезо, і по-моєму навіть охолола до А. на відсотків так 60%. Ну, так як колись було з Д.. Правда не знаю як я поведу себе коли ми все-таки побачимося, але надіюсь що пофігістично. Ну не заслуговує він моєї любові.

Треба обговорити цю ситуацію з психотерапевтом. Іноді мені не хочеться до неї ходити, але після розмов, я на дуже багато ситуацій починаю дивитися ну зовсім по-іншому. Минулого тижня ми захопили одну з дуже неприємних тем, і відповідаючи на її швидкі питання, я відповіла собі на одне дуже важливе. Психотерапевт запитала чому я намагаюся всім подобатися, і я нарешті зрозуміла чому. Я хочу щоб мене всі любили. Чому всі? Тому що мені не вистачає любові. Дуже не вистачає любові. Батьки на відстані не можуть мені її дати в такій кількості і формі в якій я потребую. Якщо чесно, я сумніваюся що взагалі будь хто зможе мені дати любов в необхідній кількості... Але те що любов мені потрібна як повітря - факт. І я поки що не знаю що з цим робити. Але раніше я дійсно не копалася так сильно в цій своїй потребі "подобатися всім". Зате зараз я дивлюся на свої вчинки трішки по-іншому...

А ще моя психотерапевт вважає що я граю роль. Що насправді я не така як намагаюся всім здаватися. Що я не є тим зашуганим ботаніком якого всі бачать. І, здається, я розумію що вона має на увазі, але поки що не можу пояснити, так як мені самій потрібно більше розібратися в цій ситуації...

Зате я помінялася місцями з подругою і тепер іду в відпустку не в середині листопада, а на початку жовтня. Якщо вийде, то, може, кудись поїду. А якщо ні, то просто відкладу гро��і. Я таки знайшла ціль на яку відтепер збираю гроші. І потрібно мені трохи більше ніж 2000 доларів. Правда, я не уявляю коли мені вдасться назбирати цю суму, так як зараз у мене всього 300 доларів, ну і 2 найближчі місяці я не матиму премії...

Коротше, ну таке...

А ще я чомусь дуже сильно хочу на весілля (не на своє😅), але в мене немає знайомих, які б зараз одружувалися🙁

А ще я дуже хочу на побачення. Але знову ж таки ніхто мене не кличе 🙁

А ще я дуже не хочу в понеділок на роботу, бо мені здається що я не відпочину за 2 дні, а сил в мене взагалі вже немає(

[nadehika]

10.06.2019

В мене таке враження що я сходжу з розуму від самотності. Так, я ще вдома, хоча на цьому тижні вже повертаюся до роботи. І здається, я ж вдома, в кругу своєї родини але мені самотньо. Я одинока. І я сумніваюся що хоча б хтось зможе закрити моє почуття самотності. Знаєте, часто натикаюся на цитати про те що якщо я не відчуваю повноцінності сама з собою, то не відчую її ні з ким... Але як відчути цю повноцінність, якщо я дуже залежна від людей? Так в більшості випадків я не переношу людей, і спілкування з ними. Але я дуже легко впадаю в залежність. Особливо в залежність від чоловіків.

Так я майже рік невзаємно страждала по Д., а тепер перейшла на страждання по А. І це теж не є добре. Тому що моя залежність схожа на манію. Я весь час перевіряю його наявність/відсутність в інстаграмі. Перевіряю чи він нікому не поставив лайк ( і якщо він лайкає фотографії якихось дівчат, я дивлюся їх сторінки, порівнюю з собою, а потім депресую, так як майже всі вони молодші і гарніші).

Вперше серйозно А. написав мені минулого понеділка. Він прийшов на роботу, і не застав мене 😅 Питав де я, і писав що скучився. Я трішки була в шоці, але ми нормально попереписувалися. Другий раз він написав мені в четвер. Я до того часу вже ледве не посивіла🙃 Написав що вже не може без мене, і коли я повернуся. Потім ще скинув мені скріншот мого номеру телефону і запитав чи це мій номер🙄 Ми ще трохи попереписувалися і все. І знову 4 дні від нього ні слуху ні духу. А сьогодні він в свого начальника (з яким ми в одному кабінеті працюємо) запитав коли я буду на роботі. Він не знав, то спитав в моєї подруги, яка мені це розповіла. Його начальник ще запитав в нього чи між нами щось є. Ага є. Його аб'юз і мої нервові зриви. І ця емоційна гойдалка просто вбиває мене. Я не вірю в те що я йому подобаюся. Просто це все дуже схоже на маніпуляцію як спосіб прив'язати мене до нього. Мені здається що він спеціально то притягує мене то відштовхує. А я ж звикаю до нього😣

Основне що мене об'єднує з А. - це робота. Коли ми випадково пересікаємося, то жартуємо або він мене дістає. А останній раз він просто взяв мене за руку і я не знаю що було зі мною в той момент, але коли він вже йшов, я не змогла відпустити його долоні, і просто трішки потягнула на себе. Не знаю чи він замітив, але він розвернувся і ми ще трішки поговорили. Розумієте, я просто не змогла ��ого відпустити, і це було так ааааааааа. Це було несвідомо, адже розум не дозволив би мені так палитися. І я можу скільки завгодно писати про те що він не герой мого роману, але ж те що в мене є до нього почуття - очевидно. А розумом я не хочу цього всього, бо ці всі переживання дуже пошкоджують моє ментальне здоров'я. Згадала як 2 роки тому ходила й сумувала що мені ніхто не подобається. Оце я була дурачком😅

Все. Тепер я точно піду до психолога. Він мені необхідний, щоб зрозуміти що і як мені робити. Бо сама я це все не вигрібаю. Може хоча б хтось мені допоможе.

А ще невідомо звідки, але в мене з'явилася величезна мотивація піти в спортзал. Тільки не знаю чи на фітнес чи в тренажерний зал🤔 Хватить бути товстою😅

А ще я планую як тільки повернуся до роботи, почати шити. Тому я може знову повернуся на курси шиття, ну або сама буду бавитися з машинкою. Мені просто необхідно щось робити. Адже тільки при повній зайнятості, я не маю часу на депресію, і негативні роздуми.

А ще я дуже хочу на побачення. Неважливо з ким. Просто пройтися, і познайомитися з новою людиною.

Я просто не хочу більше страждати. В мене немає сил.

[nadehika]

30.05.2019

Ще зранку ми з А. нормально спілкувалися/жартували, а ввечері він побачив як я виглядаю звично, і пройшов мимо, навіть не попрощавшись😥 Справа в тому, що на роботі ми ходимо у спецодязі, і ясен пень, там я виглядаю по-іншому. А сьогодні зранку я була настільки втомлена (тепер я вже прокидаюся втомленою), що не дуже наряжалася, плюс чомусь за ніч волосся стало дуже масне, а мити голову само собою не було часу. Я ще подумала що в такому вигляді 100% маю зустріти всіх своїх колишніх 😅 Але оскільки на роботу я йду в 6 ранку, а повертаюся після 7-8-9 вечора, то по суті я і людей не бачу, і тому вирішила йти як є (спойлер: як бомж-алкоголік зі стажем). На диво з роботи я сьогодні йшла в 17.00. І чорт побери ми з А. одночасно вийшли з роздягалень. Він побачив мене, розвернувся і нічого не кажучи пішов😥

Отак і руйнується самооцінка. Хоча по суті я знаю що не красуня, але всеодно це було ну дуже образливо. Ніби ніж у серце... І мені тепер дуже важко морально.

Я розумію що останнім часом пишу сюди тільки негативні сторони свого життя, але позитивного я майже нічого не бачу.

Коли я починаю з батьками по телефону говорити про те як мені важко і як я замучилася, вони зазвичай переводять тему. Розумієте? Я вже настільки дістала всіх своїми хворобами і втомою, що ніхто не сприймає мої крики про допомогу всерйоз. А я вже на нулі. Хоча ні, на нулі я була ще півроку тому, а зараз я не знаю якими силами я тримаюся... І як жити в цьому світі, коли тобі просто нізвідки не приходить допомога?

Моя сусідка по квартирі таки звільняється. А я не знаю що робити... Бо сама не бачу сенсу ��німати 2-ох кімнатну квартиру (дорого), а близько від роботи, нічого немає. Далеко від роботи я знімати навіть не хочу, тому що я і так просинаюся в 5.30 ранку, а якщо буду жити далі, то прийдеться ще раніше прокидатися. Але тоді я не бачитиму сенсу в роботі взагалі якщо не буду мати сну... Може це знак, щоб я звільнилася теж? Я реально не знаю що робити зі своїм життям...

Ще згадала історію. Колись ще коли я навчалася в Києві, мене вконтакті запросив на побачення один хлопець. В повідомленнях він писав яка я гарна, як йому сподобалася і т.п.. Я не дуже хотіла з ним кудись іти, але переконала себе в тому що я засиділася в гуртожитку, і мені просто необхідно розвіятися. Ну коротше суть в тому: ми зустрілися. Він мене побачив. Він не зміг приховати розчарування на своєму обличчі. Але вирішив трішки зі мною пройтися. В результаті після 20 хв прогулянки, він сказав що його десь чекають друзі. Тому він пожав мені руку і звалив. І я могла б написати як це все потріпало мою самооцінку і нервову систему, але на прогулянці був один нюанс який вибісив мене ще більше. Ми типу гуляли, і він запитав як я відношуся до куріння. Я відповіла що негативно, так як не курю і дим від сигарет не переношу. А він через 2хв дістав сигарету, почав курити під час нашої "прогулянки", і ніби випадково дихав димом в мою сторону😡

Я думаю цього достатньо, щоб зрозуміти наскільки я подобаюся чоловікам. Спойлер: зовсім не подобаюся.

Може мені пора змиритися і забити болт на всіх чоловіків? Все одно єдине що вони роблять - рушать мою самооцінку, і псують мою нервову систему. Єдине я не знаю як мені перестати в них закохуватися, або хоча б швидко і безболісно переживати неудачі.

І так, я засмучена через А..

[nadehika]

02.08.2019

Можливо це останній запис про А.

Тепер ймовірність того що ми будь-де пересічемося рівна 1%. Таке життя. Я ж сама цього так хотіла (ні). Але на роботі змінюються деякі правила/зміни, тому ми з А. не будемо бачитися. І щойно я ледве не заревіла через це 😖 Я хотіла щоб мої почуття до нього пропали, а в результаті вони стали тільки сильнішими, і теперішня примусова розлука, мене зовсім не радує. Я знову буду метатися, нервуватися, погано спати, плакати, ненавидіти себе... Він знайде собі іншу, і буде з нею довго і щасливо жити😭😭😭😭 В мене з'явиться нова рана, яка дуже довго не буде загоюватися... Можливо я зустріну ще когось в кого зможу закохатися, і ця закоханість просто перейде на іншу людину. Але в будь-якому випадку мені буде дуже важко...

І так мозком я розумію що скоріше за все я йому не подобаюся, але всеодно надія десь жевріє.

Він просто став для мене наркотиком. Точніше не так, лише поряд з ним я відчувала себе щасливою. Завдяки ньому в моєму організмі з'являлися ендорфіни. І відчувши один раз себе щасливою в його обіймах, я не знаю де ще брати цю емоційну піднесеність і відчуття щастя... Тому що до цього я виявляється ніколи не відчувала себе такою щасливою. Це йому потрібно завдячувати за те що дав мені шанс відчути щастя. І спробувавши раз, я не знаю і не уявляю як жити далі в цих сірих буднях у сірому світі... Як жити далі без цих емоцій. Як жити далі без радості? Як? І чи є сенс в такому житті? В житті без відчуття щастя. Я тепер розумію людей які вживають наркотики. Дійсно спробувавши раз те що принесло сильні позитивні емоції, зупинитися нереально...

Так от. Ще я сьогодні була в поганому настрої, і гаркнула на А. коли він запитав чому в мене поганий настрій. А потім я намагалася піти на примирення, але він відвернувся від мене 😫

А вчора між нами запанувало якесь порозуміння, і ми навіть трохи поговорили... Був ще смішний момент коли я одному з майстрів на вушко сказала що в мене є цукерки і я з ним поділюся. І це побачив А., так він потім довго допитувався в мене на рахунок того що я сказала, а потім щоб я не знала, питав в того чоловіка чи я випадково не говорила щось про нього. От самовпевнений дурник🙄

Потім ми ще з ним трохи балувалися😅 І це було прикольно) Він мені дійсно подобається. Дуже.

Але тепер настав той час коли ми не будемо бачитися абсолютно... І я просто не уявляю як я це переживу. Ще й по суті попрощалися ми не дуже, і А. на мене ображений...

І взагалі все це дуже сумно. Якби я мала змогу, то зараз просто лягла б і розридалася... Мені так гірко від того що я знову залишаюся одинокою...

А ще я зараз пакую валізи, так як їду додому. Вже півтори місяці не була там. Іноді це дуже допомагає мені в моральному відпочинку. Але зараз я в якомусь такому стані, що навряд чи мені хоча б щось допоможе...

І як завжди всі проблеми від чоловіків 🙄

Треба буде обговорити цю ситуацію зі своїм психотерапевтом 🤔

[nadehika]

30.07.2019

Може дійсно все кинути і поїхати кудись? Просто все кинути. Все. І роботу, і А., і людей. Може тоді я буду щасливою? Може коли зніму зі своїх плечей цю всю нікому не потрібну нагрузку, відчую себе краще? Може тоді пройде ця болюча прив'язаність до А.? Може тоді я зможу бути нарешті вільною?

Моя алергічна реакція майже пройшла. Тепер я схожа на людину а не на опухшого алкоголіка. Єдине, ще досі відчуваю дискомфорт в очах. Ну і вони мені ще досі болять🙄 І кашель якийсь з'явився, підозрюю що алергічний...

Коротше - труба.

Ще А. вчора прийшов і навіть не привітався. Мене це заділо. Дуже. Тому коли ми пересіклися на сходинках я інтуїтивно почала відходити від нього якомога далі в сторону. Він ішов ще з одним чоловіком. І інший чоловік побачив мою реакцію. Тож коли А. намагався схопити мене за руку, той чоловік відштовхнув його від мене так, що А. просто не дістав до мене. Дякую йому. Тому що мені і так важко, а А. таке враження що з мене знущається...

Ну і виглядаю я зараз просто жахливо. Я ненафарбована, оскільки очі таки ще болять, плюс дуже бліда і зомбіподібна... І я, чесно кажучи, не хотіла б щоб А. мене в такому стані бачив... Але він бачив. І нічого в його ставленні до мене не змінилося, незважаючи на мій жахливий вигляд.

Ще він вчора прийшов в кабінет в якому я працюю, і навпроти мене якраз сидів інший хлопець за своїм комп'ютером. І А. пройшов мимо, а потім неочікувано повернувся і почав виказувати претензії до цього хлопця. Типу чого він там сидить, хто йому дозволив там сидіти. Чому він сидить саме навпроти мене 🙄 Це було так смішно😅 А потім він в мене питає типу це твій партнер? 😓 Ну і я зробила те про що дуже давно мріяла - копнула його в ногу. Зі всієї дурі. Бо так йому і треба. Бо немає чого мене доводити.

А сьогодні я привіталася з А. і пожала йому руку. Він був в рукавицях😅, сказав що так не правильно, зняв рукавицю і взяв мою руку в свою руку. І ми про щось говорили, і весь цей час моя долоня була в його. Він просто не відпускав мою руку. І ми отак стояли говорили про щось неважливе, моя рука була в його руці, і моментами він її поглажував🙃 І я походу залежна від тактильного контакту з людьми (підозрюю що не зі всіма людьми). Можливо, я так гостро на це реагую тому що А. мені подобається? Але в той момент по мені мурахи табунами ходили. Ну і потім він ще мене як завжди обійняв, і знов це бачили люди, і я знову не розумію як це все виходить. Як я знову і знову потрапляю в його сіті...

Ааааааааа

Хелп

[nadehika]

27.07.2019

Сходила я в оптику до офтальмолога. Приписали мені кучу крапель, таблеток і сказали обов'язково сходити до алерголога та імунолога. Походу прийдеться йти... Очі ніби не такі вже опухші, але все ще болять.

А ще сьогодні мені снився дуже дивний сон. Мені снився один із чоловіків, який кликав мене в кіно і т.п.. Насправді як людина він дуже класний. В нього нереальне почуття гумору (я це обожнюю в людях), він турботливий і як людина дуже хороший. Але так як в моїй голові останнім часом тільки А., то чомусь інших чоловіків я , на жаль, не сприймаю😣 Хоча почала замічати що достойні чоловіки поряд є. Але ж серцю не накажеш... Так от, мені приснилося що я погодилася зустрічатися з цим чоловіком. Але на протязі всього сну, корила себе за це. Я намагалася його уникати, не відповідала на поцілунки і т.п.. Він у сні старався для мене зробити різні сюрпризи, дбав про мене і т.п.. А я у сні ненавиділа і себе так як не могла відповісти на його любов, так і його так як мене вимучувала його любов... Потім я правда проснулась, і сон не завершився, але основну суть я зловила. Якщо у мене немає почуттів, то яка б хороша людина не була, мені не варто вступати з нею в стосунки. А я насправді, нещодавно задумувалася над цим🤔 Ну щоб почати стосунки з цим чоловіком. Але якщо чесно я рада що хоча б сон доніс до мене думку що не варто. Бо це дуже егоїстично, і по суті це виглядало б так ніби я використовую людину🤔

А. мені ще досі подобається. Насправді я думала що цього часу (тиждень) вистачить на те щоб його розлюбити ну або послабити залежність. І це у мене майже вийшло. Я з понеділка не заходила на його сторінку. Я з понеділка не стежила коли він онлайн, я з понеділка не дивилася кому він лайкає фотографії. І я до сих пір це не роблю. Вловлюєте цей прогрес?

Але я його сьогодні побачила. Ймовірність нашої зустрічі в супермаркеті була рівна 1 до мільйона. Серйозно. Я після консультації офтальмолога зайшла в супермаркет по йогурт, і поки ходила рядами випадково в ряді з солодощами зустріла навпроти А.. Він був не сам а з друзями🙄 Я тільки побачила його здивований погляд і швиденько втікала захопивши маршмелоу яке мені не дуже було потрібне🙄 Потім я ��уже швидко пішла до каси, і знову відчула на собі його погляд. Ага, я відчуваю коли він на мене дивиться🙄 Не знаю як так виходить. Обернулася і побачила що він на мене дивиться. Я швидко розплатилася і пішла додому. Не знаю чому я так злякалася. Підозрюю що через свої очі. Яких не було видно за опухшими повіками. Я сьогодні реально виглядала як дуже хвора, ну або алкоголік зі стажем так як опухли не тільки очі (правда вони найбільше), а й все лице. І в такому вигляді я готова була потрапити на очі будь-кому але тільки не А.. Але життя вміє підкидати подарунки🙄 В результаті я коли йшла додому чуть не розплакалася (не знаю чому, але скоріше за все через А.). Плакати собі я не дозволила адже моїм очам зараз і так дуже важко... Але депреснула я знатно за 10 хв... Але поки я йшла і депресувала, до мене подзвонив невідомий номер. Як усі вже здогадалися то був А.. Я колись писала що він десь роздобув мій номер телефону. І сьогодні він вперше зателефонував мені. Це було реально неочікувано. Ми трішки поговорили (спільними підколами), я сказала що засумнівалась в супермаркеті що це він😅 Його по-моєму це заділо. Потім ми ще про щось поговорили (насправді я вже й не пам'ятаю про що, хоча намагаюся згадати). І в кінці він сказав щось типу в понеділок побачимося на роботі, чи щось таке.

Але я всеодно не заходжу до нього на сторінку і не стежу коли він онлайн і кого лайкає. Я намагаюся від нього відвикнути. І якщо чесно то до сьогоднішнього дня мені це майже вдавалося. А попереду знову тиждень коли я бачитиму його щодня. Ех, важко мені буде... Тим більше що це через нього я не можу пробувати бути в стосунках з іншими чоловіками😭😭😭

[nadehika]

15.06.2019

Вчора після моєї відпустки А. зустрів мене словами : О, Катя, радий тебе бачити. І моя подружка яка це бачила, почала з мене приколюватися після цього 🙄 Це ще вона не чула, як А. мені пізніше сказав що я похорошіла😅

Більше того, мої подружки не знають що він має мій номер телефону, і те що ми переписуємося 😅 Але то й на краще, бо мені на роботі сказали що на роботі можна мати лише РОБОЧІ стосунки, а потім знову підколювали ... Мені здається що вже всі знають і говорять про мої стосунки з А. . А я то знаю, що стосунків немає.

Хоча після розмов з ним мене не покидала посмішка, і я ходила і посміхалася як ідіотка, поки не заболіла щелепа😂

Як же він мені подобається 🙈 Коли він називає моє ім'я, в мене колінка підкошуються від його голосу🙈

Але блін, всю ейфорію зняло коли я прийшла додому. Я згадала що почалися вихідні, і я не побачу А. ще два дні.

І потім на мене напала депресія. Я пів вечора проплакала. І це так жахливо.

Жахливо що я так швидко стаю залежною від людини. Жахливо що відсотків так на 99 ми не будемо разом. Жахливо переживати ці всі руйнівні емоції... Жахливо що він лайкає фотографії інших дівчат, жахливо що він не пише мені... Все жахливо.

А ще жахливо що це все відбувається на фоні моїх гормонів, або навпаки через нестабільність моїх гормонів.

І знаєте, в основному коли я щось роблю - я думаю про А.. І взагалі в любу вільну від думок про щось серйозне хвилину. І мені так важко від цього. Бо це все незамітно переросло в залежність, або навіть в манію.

А ще я зараз ніяк не можу перестати слухати пісню Макса Коржа "Шантаж". Вона просто настільки сильно заїла в мене в голові, мізках і серці, що я не можу її виключити. Доречі, я дуже хотіла на його концерт в Києві. Але на превеликий жаль концерт в четвер, і мене не відпускають з роботи, оскільки я відпросилася на день на тиждень пізніше щоб попасти на випускний вечір свого брата.

Завтра ще піду підіймати собі настрій покупками. Я походу тільки те й роблю на вихідних- що витрачаю гроші на всяку дурню і кафешки. Хоча це зараз чи не єдина річ яка приносить мені радість. Тому логічно що я трачу майже все що заробляю😅 Насправді нам потрібно ще купити подарунок нашій подрузі на День народження, а ще мені дуже хочеться якісь красиві босоніжки і плаття (хоча я в них не ходжу🤔).

А ще я сьогодні хотіла записатися на прийом до психолога, а вона сказала що у неї вже на місяць все розписано. І знаєте що я зробила? Я знову розревілася. Ну я можу шукати ще когось, але я хотіла до неї. Тому я плакала цілий вечір, і ще досі плачу. Я не можу перестати плакати. Я все сильніше намагаюся врятувати себе, але в мене не виходить. Таке враження що Всесвіт проти. І ніби в житті в мене все добре, всі рідні живі і здорові. А мене рве зсередини. Я просто задихаюся. І коли я думаю що в світі дуже багато людей яким в мільярд разів гірше, я починаю себе ще більше ненавидіти, адже мені здається що я не повинна так себе почувати, адже у мене по суті є те чого немає багато людей: житло, їжа, робота, сім'я і т.д.. А в середині мене всеодно вивертає.

І ось вже 2 дні я просто плачу. І мені неспокійно. І я ненавиджу себе. І жалію себе. І я вже не знаю що робити... Я вже не знаю куди мені звертатися. Я вже просто замучилася жити...

[nadehika]

25.06.2019

Взагалі зараз у мене дивний період. Я плачу по декілька разів на день. Щодня. Не знаю чому мої гормони так збунтувалися, але я вже замучилася страждати😅 Серйозно 🤔 Насправді я моментами себе відчуваю дуже щасливою, а через секунду можу ридати по неясній причині. І це нереально втомлює організм. Через це мені вже тиждень сняться кошмари, я не висипаюся і почуваю себе дуже жахливо.

Робота йде як завжди- іноді навіть нормально іноді жахливо, але таке життя, і чекати якоїсь стабільності не приходиться.

В суботу ми святкували День народження моєї подруги в ресторані. Компанія у нас була дивною але я кайфанула. Справа в тому що в ресторані була жива музика, і танці. І я так класно натанцювалася. Походу мені цього дуже бракувало для щастя. Клубну музику я чомусь не люблю, а там були і українські пісні і моя улюблена для танців вдома - Лобода😅 Хоча можливо я отримала такий заряд щастя, тому що я кайфувала не тільки від танців, але й від свого зовнішнього вигляду. В суботу я себе відчувала дуже гарною. Я нормально одягнулася, взула туфлі на підборах, накрутила волосся, наклала макіяж, одягнула лінзи а не окуляри. І вуаля😁 Але кожен день я так робити точно не зможу). Мене навіть запросили на повільний танець 🤔 Тому якщо чесно я дуже кайфанула. Мені сподобалося подобатися чоловікам🤔

З А. все дивно. Я дуже його ревную, попри те що ми не в стосунках, він мені нічого не обіцяв, і навіть нікуди не кликав🙁 Я заставляю себе якомога менше з ним контактувати (раптом допоможе перебороти свої почуття). І коли я вже трішки починаю на нього забивати (хоча це дуже важко), він знову дає про себе знати 🙄 Так, вчора вночі коли я сиділа в інстаграмі, він мені написав щоб я лягала спати, бо зранку на роботу 🙄 На роботі коли ми пересікаємося, він весь час мене дьоргає і дістає. А ще в мого керівника питав коли у мене День народження 😅 Але найбільша жесть в тому що всі навкруги (крім моїх робочих, бо вони ще не в курсі) говорять про мої стосунки з А. яких немає😶 Я вже замучилася щось комусь доказувати, тому в основному я намагаюся не реагувати на підколи. І я навіть не уявляю хто розпускає ці плітки. Це добре що ніхто не знає про те що ми іноді переписуємося, бо тоді б я взагалі нічого нікому не довела...

І найдивніше те, що зі мною він майже ні про що не говорить, зате в інших випитував коли в мене День народження, коли я вийду на роботу (коли я була у відпустці він всіх діставав цим питанням), і чому я йому не сказала що йду у відпустку😅. А зі мною він майже ні про що не говорить😒 І тому я не можу зрозуміти чи я йому подобаюся чи ні. Всі кажуть що так. А мені здається що навіть якщо він сам це скаже мені, то я не повірю (привіт занижена самооцінка). Але він напевно не скаже. Я взагалі його мотивів не розумію. Ну не могла ж я йому сподобатися? Чи могла? 🤔😣Ааааааааааа

Але як би там не було б, він з завтрашнього дня йде у нічні зміни, і ми перестанемо бачитися😭😭😭 Я ж на роботу ходжу тільки через А.. Я через нього не звільнилася. І тепер я не бачу сенсу ходити на роботу...

А ще я знову втомилася. І це через менше ніж 2 тижні після відпустки 😳 Як дожити до наступної?

А ще я ніяк не можу відволіктися від думок про А.. Взагалі. Як би я не старалася, він в мене в думках зараз на першому місці. І кожен раз коли трапляються вихідні (ми тоді не пересікаємося), я починаю вірити у те що йому не подобаюся і страждаю🙄 А сьогодні я страждала тому що він переходить в нічну зміну і тепер ми взагалі не будемо бачитися.

А я просто хочу якомога частіше його бачити...

[nadehika]

03.01.2019

Я вже вдома. Все-таки дожила до відпустки. Поки що нічим не займаюся, але знаю що з вівторка мене чекає зелене море😅 Взагалі 13 червня мені вже на роботу... І поки я вдома я не знаю що мені робити... Я просто їм валяюся в альтанці на лавочці, і граю з братом в доміно. І мені кайфово поки що) Єдине я ніяк не можу придумати що робити далі зі своїм життям. Чи залишатися на роботі чи їхати кудись закордон... І ось ця мінливість (день я впевнена що хочу щось на 100%, а на інший хочу щось протилежне) мучить мене все життя. А все тому що в дитинстві майже все за мене вирішували батьки. І тепер я дожила майже до 24- х років і не знаю чого я хочу від життя. Хоча, ні, я взагалі не знаю що я хочу🙄 І я не вмію приймати рішення. І взагалі я надіялась що з батьківської шиї пересяду на шию чоловіка, і нічого в своєму житті не буду вирішувати. Але щось пішло не так, і я у своєму житті лише раз цілувалася з хлопцем😳

Насправді в мене і так дуже багато особистісних проблем і загонів, і коли я знаходжу ще один, то в мені просинається безпорадність. І як оце далі жити?

Минулий робочий тиждень пройшов на диво дуже легко (напевно, тому що я в очікуванні відпустки забила болт на роботу 😅) Тільки в п'ятницю ввечері мене вивели з себе на секундочку не мої підлеглі, а подруги. Ми про щось говорили і вони просто ні з чого почали сміятися з розміру моїх грудей. Насправді що що, але груди ніколи не були моїм комплексом (немає грудей- немає комплексів😂), але тоді мене це дуже заділо, і я попросила щоб вони не сміялися, оскільки ще одного загону по недосконалості моєї зовнішності, я не витерплю, але вони продовжували, і я просто пішла від них нічого не пояснюючи. Я дійсно образилася, адже, вони знають як це все важко мені дається і всеодно час від часу починають з мене сміятися. А для мене це гірше прямої критики... Я ще не охолола, тому поки що не хочу їх бачити. Можливо це жорстоко, але перш за все я повинна берегти себе.

А ще я некомфортно почуваю себе вдома. Я знаю що батьки мене люблять і т.п.. Але якби моя нервова система була б в ще гіршому стані, то я б вже загнулася. І ніби нічого такого жахливого не відбувалося, але мені декілька разів сказали що я потовстіла, потім критикували плаття яке я собі купила і в якому йшла гуляти з подругою. І ще було куча нав'язувань, які мене дратували. І я не знаю чи це я стала такою надчутливою, чи я просто раніше не помічала всіх цих маніпуляцій😶 І по суті я вже ніде не почуваю себе комфортно. Навіть вдома. А я тут лише другий день... І від цього теж дуже гірко...

Єдина моя відрада зараз це - А.. Ми не почали спілкуватися більше чи щось таке, але вчора на мою сторіс він скинув смайлик і я запитала типу що, а він написав що я дуже гарна. Якщо чесно мій мозок розуміє що це скоріше за все чергова маніпуляція, але серце дуже радіє, і надіється що ці слова щирі. Насправді, я розумію що йому не подобаюся, але блін, як же мені подобається він. Я знову заліпла на людині. Любов така штука що хворієш однією людиною, а виздоровлюєш іншою. Так і тут в мене вийшло. І, так я боюся кидати роботу, оскільки радість відчуваю лише в компанії А.. І дійсно зараз для мене найщасливіші моменти це моменти коли ми з А. спілкувалися, або коли він до мене доторкався. Він - єдине людина яка питає як у мене справи. І зараз коли я вдома мені цього дуже бракує. Я навіть думати не можу ні про що інше як про А.. Мені його не вистачає. Мені дуже його не вистачає. Я знову стаю залежною від людини яка звернула на мене увагу🙃

А ще я (тільки не смійтеся) замовила собі розбір від нумеролога🙃 Я настільки заплуталася в собі що почала надіятися що мені хоча б щось підкажуть. Як можна зрозуміти, я знову перекладаю вирішення свого майбутнього на когось. Мені просто важко вирішувати щось, а рідні не хочуть нічого за мене вирішувати, і я починаю шукати інших людей на яких можна скинути відповідальність... Потім напишу що мені розповів нумеролог. Може комусь буде цікаво.