#рожеві троянди

[olga-lavina]

[skrynya-handmade]

Рожеві мрії Рожевий викликає почуття комфорту, позбавляє від нав’язливих думок. - Тюльпани тільда. Красиві зшиті тюльпанчики ніколи не зав’януть. Хороший подарунок жінці до свята весни. Подарунки повинні бути оригінальними. - Шпильки для волосся «Троянди персикові». Весільні шпильки з реалістичними бутонами чудово підкреслять Ваш образ, додадуть образу ніжності і чарівності. Ідеально підійдуть для святкової або вечірньої зачісок, фотосесії. - Подарунковий набір шеббі рожевий - текстильна лялька, серце, підставка. Милий та романтичний набір в ніжно-рожевих віддінках - це мила ідея подарункового набору на 8 березня, день народження, для Дня святого Валентина, або просто щоб порадувати кохану людину ніжним подарунком. - Ангел в стилі Тільда. Ніжний ангел в стилі Тільда. Ручна робота. Лялечка внесе родзинку в Ваш інтер'єр, принесе радість, затишок і тепло в будинок. Буде незабутнім подарунком для Ваших рідних людей. На ляльці є петелька, тому її можна вішати на стінку. #handmade_ua #madeinukraine #ручнаробота #виробиручноїроботи #рожевий #рожевийколір #мрії #рожевімрії

[sunshine-peach]

В неї вуста блідо рожеві, наче пелюстки чайної троянди. Він облизує нижню губу і важко ковтає. Вона сидить замислена навпроти вікна, що відображає нічне небо з заковиками неонових вивісок та прямокутниками світла інших вікон. Її світлі пасма від цього стають ще світлішими, мерехтливо світяться, і він стискає пальці в кулаки, аби не торкнутися цього світла. Її шкіра смаглява лишень підкреслює блакить її очей, в які він може дивитись вічно. Його серце стукає десь у грудях, коли він сідає поруч неї. �� його голові він вже виграв її усіма доступними для нього способами, та недоступними також. Бах, він незграбно зачіпає келиха, який з глухим гуком падає на сірий килим, хоча коли його купляли він був кольору його улюбленого латте. Вона не рухається, і не здригується. Він нахиляється над вигином її шиї, вдихаючи її солодкий запах. Його руки охоплюють її талії стискають, притискають до нього, так щільно, що він може її розчавити. Вона нарешті реагує посміхається і повертає до нього свою голову. Він схожий на кабеля, що учуяв тічну суку, в нього слина ледь не капає, коли він її цілує. В нього вузькі вуста і жорстка щетина, що росте де-інде на його обличчі рідкими рудими кущами. Він саджає її на себе згори для зручності, і знімає її одяг сріблясту сукню, що з жалібним дзвяканням падає на брудну підлогу. Під його нігтями бруд кольору антрациту, так наче він не мив руки і не чистив їх, так воно і є. Вона не видає ані звуку, коли він нарешті бере її волосся в жменю та тягне до низу, так щоб вона вишукано вигнула тонку лебяжу шию, так щоб холми її грудей хитнулися та стали, наче гори. Досконало. Він дивиться на це недовго та починає те що жадав. Виграти її покрити, наче жеребец покриває кобилу. Ось і все що є в його думках. Легені працюють на повну, кров бурлить і він крутить її як хоче. Після він несе на руках до ванної. Наповнює ванну водою, виливає спеціальний засіб та миє її тіло, наче вона не здатна сама помитися. Вона мовчить. Він тре мочалкою її шкіру, вимиває її піхву та бере за щелепу тисне, щоб вона розкрила рота. Мильна піна тече з рота по куточками блідо рожевих вуст і він гидко посміхається. Вона мовчить. Вона нічого не скаже, адже вона гумова лялька

[taniachaikivska-blog]

Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами...

Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами, ти, мій бідний, зів'ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і тугою щастя, що палило мене, і мучило, і заставляло заламувати руки і битись, битись об землю в дикому бажанні загинути, зникнути з сього світу, де щастя і горе так божевільно сплелись... А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! Тільки з тобою я не сама, тільки з тобою я не на чужині. Тільки ти вмієш рятувати мене від самої себе. Все, що мене томить, все, що мене мучить, я знаю, ти здіймеш своєю тонкою, тремтячою рукою, вона тремтить, як струна, - все, що тьмарить мені душу, ти проженеш променем твоїх блискучих очей, - ох, у тривких до життя людей таких очей не буває! Се очі з іншої країни... Мій друже, мій друже, нащо твої листи так пахнуть, як зів'ялі троянди? Мій друже, мій друже, чому ж я не можу, коли так, облити рук твоїх, рук твоїх, що, мов струни, тремтять, своїми гарячими слізьми? Мій друже, мій друже, невже я одинока згину? О візьми мене з собою, і нехай над нами в'януть білі троянди! Візьми мене з собою. Ти, може, маєш яку іншу мрію, де мене немає? О, дорогий мій! Я створю тобі світ, новий світ нової мрії. Я ж для тебе почала нову мрію життя, я для тебе вмерла і воскресла. Візьми мене з собою. Я так боюся жити! Ціною нових молодощів і то я не хочу життя. Візьми, візьми мене з собою, ми підемо тихо посеред цілого лісу мрій і згубимось обоє помалу, вдалині. А на тім місці, де ми були в житті, нехай троянди в'януть, в'януть і пахнуть, як твої любі листи, мій друже... Крізь темряву у простір я простягаю руки до тебе: візьми, візьми мене з собою, се буде мій рятунок. О, рятуй мене, любий! І нехай в'януть білі й рожеві, червоні й блакитні троянди.

7.ХІ 1900.

[olga-lavina]

[olga-lavina]

[olga-lavina]

[olga-lavina]

[olga-lavina]

[olga-lavina]

[olga-lavina]

[olga-lavina]

[olga-lavina]

[olga-lavina]

[olga-lavina]

[olga-lavina]