#український південь

[greenpostua]

🌊 У Миколаєві понад 10 автоматів з водою залили невідомою речовиною.

Субстанція має різкий запах та іржавий відтінок. Серед пошкоджених бюветів навіть ті, які розташовані в центрі міста.

[warsc-commynistsupa]

Операції УПА проти комуністичних окупантів.

Українська повстанська армія, яка була утворена в жовтні 1942 року. Для боротьби з окупантами України. З 1944 року сили УПА розпочали боротьбу проти комуністичних окупантів. Сили УПА діяли в Західній та Центральній частині України. УПА поділялась на відділи УПА Захід, УПА Північ, УПА Південь. Головнокомандувачем УПА був Роман Шухевич. Також УПА як повстанська армія мала свою розвідку та спец служби СБ ОУН, які мали виявляти ворожих комуністичних агентів. Окрім радянських окупантів, повстанці вели боротьбу також і проти польських окупантів, котрі захопили владу в Польщі з 1944 року. Зараз розглянемо основні битви УПА проти комуністичних окупантів.

11 листопада 1944 р. підрозділ 205 батальйону 16 бригади Внутрішніх Військ НКВС чисельністю 97 бійців під командування заступника командира батальйону капітана Стулова повертався із операції.

Біля с.Залав'я Рокитнівського району Рівненської області підрозділ ВВ НКВС в 14.00 вийшов на лісову галявину і в момент переходу містка були раптово обстріляний підрозділами УПА - відділом Володимира Кобриновича - «Сівача» відділом «Моряка» та сотнею «Кантового» із загону «Прилуцький», під під загальним командуванням Никона Семенюка - «Стального».

Внаслідок нападу за радянськими даними було убито 26 бійців , в тому числі капітан Стулова й З офіцери , 1 зник безвісти й було поранено 10 солдатів. Підрозділ ВВ НКВС витративши майже весь боєзапас відійшов. Повстанський звіт по іншому оціював радянські сили і втрати - за повстанськими звітами сили ВВ НКВС складали 130 солдатів і внаслідок бою загинуло 117 радянських бійців , при власних втратах 4 загиблі бійці УПА.

В наказу УПА про відзначення учасників вдалої засітки зазаначалося :

НАКАЗ

Дня 11 XI 1944 р. загін УПА під командуванням к-ра Стального звів бій з гарнізоном військ НКВД м. Рокітна, котрого гарнізон виїхав був того дня грабувати населення с. Залав'я Рокітянського району. В результаті бою ворожий гарнізон був знищений. На полі бою ворог залишив 117, в тому 11 офіцерів. Здобуто зброю і амуніцію.

Майстерним керуванням бою відзначився к-р загону Стальний. Вмілим командуванням відділами і особистою відвагою під час бою відзначилисяк-ри Сівач і Негус Вояцьку мужність проявили козаки загону, а особливо відзначилися особистою відвагою козаки: Дранко, Гайдамака, Стрибунець.

За проявлену військову майстерність і відвагу висловлюю к-рові загону Стальному, к-рам відділів Сівачові і Негусові, козакам загону, а зокрема Дранці, Гайдамаці і Стрибунцеві признання.

Бій під селом Залав'я доказав, що український повстанець здібний перемагати сильніше озброєного і більше чисельного ворога. Запорукою побіди являються факти, що український повстанець воює за святу справу, справу визволення свог о народу від імперіялістичних загарбників.

Військовий чин загону к-ра Стального і вищезгаданих к-рів та козаків, зокрема, повинен бути взором наслідування для інших наших повстанців.

Нехай ворог кидає проти нас дальші свіжі банди посіпак, український народ руками своїх повстанців змете їх з лиця своєї землі і ворожою кров'ю запише в історію своє право до незалежності.

10 грудня 1944 р. підрозділами УПА під командуванням Юліана Матвіїва - "Недобитого" було здійснено вдалий напад на радянський гарнізон м.Яремче. В ході бою було ліквідовано 60 комуністів, які служили в МВС. Також було 30 окупантів поранено.

5 січня 1946 р. повстанський підрозділ під командуванням Дмитра Гуцула - "Сави" біля с.Буряківка Заліщицького р-ну Тернопільської обл. знищив опергрупу Товстенського райвідділу НКВС , було ворог втратив 25 осіб вбитими , в тому числі начальника райвідділу НКВС - майора Слєпцова.

У доповідній Тернопільського обкому партії повідомлялося :

5 января 1946 г. оперативная группа Товстенского райотдела НКВД Тернопольской обл. в 8 часов утра выехала в села : Кошиловцы , Слободка и Бурякивка, с задачей оперативных мероприятий и проведения предвыборных собраний.

Оперативную группу возглавалял начальник Товстенского райотдела НКВД майор тов.Слепцов. В группу входили : 2 оперативных работника Товстенского райотдела НКВД , 5 работников милиции , 6 бойцов истребительного батальйона , 10 бойцов подразделений войск НКВД , а также с ними выехал нарсудья этого района тов.Цымбаленко для проведения собраний в селах Бурякивка и Слободка.

Опергруппа была вооружена тремя ручными пулеметами , автоматами и винтовками.

В с.Бурякивка было пр��ведено предвыборное собрание , на котором присутствовало население свего села. После собрания всю группу пригласили на обед , затем «тепло» их провожали.

В 2 часа дня группа выехала из с.Бурякивка , отьехав от села не более 200 метров , спустилась тремя подводами , на которых ехала вся группа , в глубокий овраг и тут же попала в засаду , сначала была забросана гранатами , а потом был открыт огонь из 2 ручных пулеметов. Наша группа держала бой с 2 до 5 часов дня. Но так как пути отхода были только по дороге , которую бандиты спереди и сзади перекрыли огнем из ручных пулеметов , а также вследствии растеряности нашей группы , бандитами убиты 23 товарища этой группы.

Все погибшие бандитами были раздеты.

О случившемся стало известно только утром 6 января 1946 г. через агента НКГБ , посланная немедленно усиленна опергруппа в селе бандитов не обнаружила.

Следствием установлено :

А) когда проходило собрание и обед в доме бандита Мельника Василия Ивановича и Церковного Антона Михайловича, жителей с.Бурякивка – были бандиты и обсуждали методы нападения на нашу группу. начальник райотдела НКВД майор Слепцов будучи в с.Бурякивка с агентурой этого села не связался , зная о том что дорога из с. Бурякивка в с.Слободку проходит через глубокий овраг никакой разведки не выслал , три подводы ехали на очень близком расстоянии одна от другой.

Будучи уверенным что село спокойное майором Слепцовым допущена исключительная беспечность.

Б) засадой руководил бандит по кличке «Савва» житель села Кошиловцы. В засаде было 18-20 бандитов. Среди них – Рудый П.И , Мельник В.И , Дудка Ф.М , Засоцкий В.М , Дмитрик А.В , Ратылюк Т.К , Ушкарь И.М , Мошлюк В.П , Засоцкий М.В из сел Кошиловцы , Слободка и Бурякивка , все 1927 года рождения.

Приняты следующие ответные репресии : изьято семей бандитов и нелегалов 12 , бандпособников – 10.

Арестовано проходивших на учете в НКВД и НКГБ и другого антисоветского элемента – 120 человек.

Выброшена спецгруппа НКВД которая ведет розыск банды совершившей нападение.

Прошу разрешения на выселение всех жителей с.Бурякивка (40 дворов) и расселить их в северных районах обл. – Дедеркальском , Вишневецком , Почаевском – что даст морально-политический эффект как ответная мера на совершонное банд проявление.

Секретарь Тернопольского Обкома КПБ(У) И.Компанец

У боях 26-27.02.1946 року сотня "Ударник-5" під командуванням Степана Стебельського - "Хріна" захопила в полон ряд бійців 34-го піхотного полку 8-ї піхотної дивізії Війська Польського (ВП). Вони були учасниками знищення українського села Завадка Морохівська та масового вбивства понад 70 українців 25.01.1946 року. Комуністична влада Польщі, яка була маріонеткою СРСР з 1944 року вела бойові дії проти УПА і мирного українського населення.

Зокрема серед полонених були рядовий Владислав Павловський, старший сержант Францишек Кутило та старший лейтенант Броніслава Кузьма. Полонені дали цінні свідчення, щодо організаторів та виконавців знищення Завадки Морохівської.

Зі звіту сотні "Ударник - 5" :

Дня 26 лютого 1946 р. о год. 2:00 вд. висадив при помочі мін двірець залізничний та хату, в якій кватирували недобитки 34 полку піхоти в с. Мокре. Поляків було там 30 вояків.

Тому що сніг сильно скрипів, поляки почули, як наближався вд. і відчинили вогонь, але протягом 5 хв. їх розігнано. В часі бою зловлено одного вояка ВП, шо брав участь в мордах в с. Завадка Морохівська та арештував батька станичного у с. Чашин.

Дня 27 лютого 1946 р. о год. 14:00 їхало ВП в силі около 100 вояків підводами до Буківська через с. Волиця, шоби на слідуючий день виселювати с. Прибишів.

Вд. підсунувся яром, а два рої зійшли поміж хати та, мимо того, що ворог відбивався, вони зловили 7 поляків: 1 підпоручника 34 полку піхоти 8 дивізії, (к-р мінометів, шо мордував українців у с. Карликів, сам розстріляв 7 хлопців в с. Вислок Великий, а у с. Завадка Морохівська різав дитину багнетом, показуючи як його стрільці мають робити.

Сам комуніст, довго був у Сталінграді), 1 хорунжого, що при переселюванні с. Сянічок і с. Загутинь бив людей, 1 стрільця, що сам признався до вбивства 9 жінок і дітей в с. Завадці Морохівській. Їх передано СБ. А решту 2 капралів та 1 стрільця, по поясненні їм цілі нашої боротьби та врученні пропагандивного матеріалу,відпущено.

(Літопис УПА, Т. 33, С. 278)

Свідчення полонених бійців Війська Польського (радянський переклад)

№ 1. Показание Владислава Павловского:

Владислав Павловский, рождения 1925 года, 3 мая, уроженец деревни Бузани, района Врокловка, сын Станислава и Клементины, поляк, римско-католического вероисповедания, окончил начальную школу, в настоящее время служит в 34-м пехотном полку в Саноке, сообщил:

22 января 1946 года наш второй батальон получил приказ полковника Плуто подготовиться к рейду на следующие села: Морочив, Мокре и Завадка Морочивска. Нам разрешалось забрать у украинцев все, что они имеют — обувь одежду и все то, что может быть у них найдено.На следующий день мы получили другой приказ идти на село Завадка Морочивска для того, чтобы сжечь его.

В селе Мокре был расквартирован другой батальон который являлся нашей резервной силой. Нашему батальону оказывали помошь около 20 специальных агентов УБ из Санока.

Основная задача была выполнена четвертой и пятой ротами, которым была дана особая инструкция перед отправкой в село. Но я не в состоянии сообщить о характере этих инструкций. Моя шестая рота, так же как и рота тяжелой артиллерии (СКМ), заняла позиции вокруг села с целью прикрытия этих рот, которые были заняты в операции. Поэтому я не принимал участия в том, что происходило в селе.

№ 2. Показание старшего сержанта Франтишека Кутило

Старший сержант Франтишек Кутило, родился 15 мая 1918 года в Катьене, района Леско, сын Теофила и Софии, уроженец Курдзиел, поляк, римско—католического вероисповедания, окончил 6 классов средней школы; в настоящее время старший сержант Пятой роты, 34-го пехотного полка, 8—й дивизии в Саноке‚— показал:

С сентября 1945 года я лично принимал участие в основных террористических операциях, имеющих целью заставить украинское население подчиниться репатриицнонным приказам в следующих селах: Дубривка Руска, Сяничок, Захутин, Просик, Стороци - Велики, Стороци Малы, Завадка Морочивска и наконец Волиця, где я был взят в плен Украинским подпольным движением.

Большая часть террористических операций против украинцев проводилась под командованием лейтенанта Левицкого и его заместителя Могульского. Часто эти налеты совершались пятым батальоном, и в частности, на окрестности города Букивского; после каждого такого налета солдаты продавали свою добычу и устраивали пьяные оргии.

Во время нашей стоянки в Дукле наш третий батальон принимал участие в насильственной репатриации украинцев из села Тзока и Тулава. Все жители этих деревень силой были изгнаны из своих жилищ, а все их имущество у них было отобрано. Лейтенант Левицкий, который возглавлял репатриацию украинцев, награбил себе целое состояние.

25 января во время операции в Завадка Морочивска наш батальон как резерв оставался в Мокре и предназначался для поддержки Второму батальону, который пошел на Завадку Морочивску, Поэтому я не участвовал в убийстве жителей села Завадка Морочивска.

№ 3. Показания старшего лейтенанта Бронислава Кузьмы:

Старший лейтенант Бронислав Кузьма, родился 13 октября 1917 года в Ленинграде, сын Игната и Адельфины, уроженец Котелов, римско-католического вероисповедания, белорус, в настоящее время командир Первой роты 2-го батальона 34-го пехотного полка 8-й дивизии в Саноке,— показал:

Командир нашего 34-го пехотного полка советский офицер, полковник Плуто. Командир 2 го батальона, к которому принадлежит моя 1-я рота,— тоже советский офицер, капитан Гутовский. Вместе со своим батальоном я принимал участие во многих операциях выселения украинцев из сел, в частности, села Прибишев.

У нас был категорический приказ изгнать всех украинцев и конфисковать их имущество, которое мы должны были доставить на квартиру нашего капитана в бараках. Я часто слышал, что бендеровцы насчитывают в своих рядах несколько тысяч и что не так давно с Украины пришла группа численностью в 6000 человек. Я знал, что они борются за независимость Украины и против Советов.

Мы имели особый приказ убивать бендеровцев, где бы мы их не встречали.23 или 24 января мы получили приказ отправиться на села Морочив, Мокре и Завадка Морочивска. Капитан Гутовский приказал искать оружие, но одновременно конфисковать сапоги и все то, что может быть взято. Мы проделали это в селах Морочив и Мокре.

Затем мы двинулись на Завадку Морочивску. По дороге мы увидели одного бендеровца, который только показался из леса. Куезинский из четвертой роты и два других солдата выстрелили и ранили его, он сразу же упал.

Капрал Онезевский из четвертой роты и два других солдата подбежали к раненому. Витольд Осмьянчук из Белостока приколол его штыком и раздробил ему голову. Другие также избивали его до тех пор, пока он не умер. Затем они сняли его сапоги, шинель и взяли деньги, сколько не знаю.

Позже мы двинулись на Завадку Морочивску. Следуя приказам Гутовского, они проделывали там то же, что и в других селах. Но неожиданно нас атаковали бендеровцы и началась перестрелка. Тринадцать наших было убито, восемь ранено, и мы потеряли свои подводы с аммуницией.

На следующий день полковник Плуто издал приказ Второму батальону сжечь Завадку Морочивску, в то время как Третий батальон, как резерв, был направлен в село Мокре. По приказу полковника Плуто командиру З-го батальона капитану Козура было поручено руководство операцией в Завадка Морочивска, не смотря на то, что его батальон находился в Мокре Капитан Гутовский, наш батальонны�� командир, был в то время с 3-м батальоном.

Четвертая, пятая и Шестая роты были посланы в центр села, где они жгли дома и убивали всех, кого находили там. Рота тяжелой артиллерии заняла позиции с обстрелом околицы села с тем, чтобы никто не мог убежать.

Я и моя рота жгли центральную часть села, убивали украинцев. Лично я проколол насмерть украинца примерно 40 лет, Я распорол ему живот и потом проколол его еще несколько раз. Он был единственным, кого я убил тогда.

Но были среди нас и те, кто наслаждался этой резней. Они убивали детей, выкалывали им глаза или вырезывали у женщин груди. Среди подобных садистов были: сержант Станислав Куко, 27 лет, из моей роты; сержант Мичневич, 29 лет‚ из шестой роты и капрал Романовский из шестой роты.

В массовом убийстве населения Завадка Морочивска, кроме меня, принимали участие: лейтенант Конус, 35 лет, старший лейтенант Киселев, 29 лет, дежурный офицер Островский, 40 лет‚ лейтенант Перлеки, 24 лет, старший лейтенант Богданович. На следующий день после сожжения села и убийства большей части населения, наш второй батальон получил высокую похвалу полковника Плуто за хорошо исполненную операцию.

12 лютого 1945 р. відбувся успішний бій , підрозділом УПА - сотнею "Левадного" під загальним командуванням Федора Воробця - "Верещаки" поблизу с.Топча Корецького р-ну Рівненської було розбито групу Корецького райвідділу НКВС - противник втратив 12 вбитих, 19 осіб було захоплено повстанцями в полон.

В подальшому полонені були публічно повішені.

Із протоколу допиту Федора Воробця - "Верещаки" від 23.03.1946 р.

...Наиболее серьезными фактами бандитских проявлений на

обслуживаемой мною территории являются: убийство командующего фронтом — генерала Ватутина в Острогском районе Ровенской области в апреле месяце 1944 года‚ убийство группы советских офицеров, в том числе майора, капитана и других в количестве 12 человек, в Клесовском районе Ровенской области в феврале 1945 г., убийство 10 военнослужащих НКВД и повешение 17—ти участников истреббатальонов в феврале 1945 г., уничтожение группы работников НКВД и ответственных советско-партийных работников, в количестве 20-ти человек, весной 1945 г. в Костопольском районе, Ровенской области, не говоря уже о массовых боестолкновениях и уничтожении мелких групп и одиночек, о проведенных диверсионнно-террористических актах на железнодорожном транспорте и на шоссейных дорогах.

ГДА СБУ— Ф. 5. — Спр. 48139. — Арк. 137- 140 ,

ПО��ИТДОНЕСЕНИЕ о деятельности бандеровских и бульбовских банд на территории Ровенской области по состоянию на 20 апреля 1945 г.

...истребительный отряд, численностью в 39 человек, проводил боевую операцию в с. Тонча. Днем в 3 ч. истребительный батальон был окружен бандой численностью до 100 человек пехоты и 50 человек кавалерии и из 39 человек, 21 были захвачены бандитами, в числе которых был оперуполномоченный, возглавляющий операцию.

С 11 по 20 февраля 1945 г. бандиты учинили жестокую расправу над захваченными истребителями путем повешения их по месту жительства их родных. Повешение бандитами производилось за ноги, а перед повешением учиняли дикую казнь, отрезая уши, языки, уродовали телесные поверхности и наносили огнестрельные ранения в грудь и в голову. На каждом повешенном были приклеены приговоры бандитского суда.

В кінці березня 1946 р. відбувся ряд найуспішніших боїв УПА проти польських комуністичних сил на Закерзонні.

20 березня 1946 р. сотнями "Ударник-5" під командуванням Степана Стебельського -"Хріна" та сотнею "Булава" під командуванням Володимира Гошки - " Мирона" було здійснено напад 38-му польську пограничну заставу ВОП (ВОП - "Войско Оборони Погранічя"- польські прикордонники) в с.Яселі Сяніцького повіту .

Після мінометного обстрілу , прикордона застава була взята штурмом, було вбито 24 польських солдати , а 79 захоплено в полон. В подальшому 20 полонених було відпущено а решту польських вояків - котрі брали участь у вбивствах і знущаннях з українського населення - розстріляно.

Після розгрому застави ВОПу в с.Яселі, сусідні польські підрозділи, будучи відрізаними від основних сил, втекли разом із міліцією та цивільною польською адміністрацією із сіл Воля Міхова, Команьча, Радошці до с.Лупкова поблизу польсько-чехословацького кордону.

Для допомоги блокованим польським прикордонникам був висланий підрозділ 3-го батальйону 34 полку Війська Польського чисельністю 170 бійців під командуванням радянського майора Фролова. 26 березня 1946 р. в селах Височани та Кожушне сотнями "Хріна" та "Мирона" ця група була розбита, внаслідок бою було вбито 40 польських солдатів та 37 солдатів потрапило в полон до УПА. Майор Фролов, щоб не потрапити в полон покінчив життя самогубством.

Того ж дня польські підрозділи, що скупчилися в с.Лупків, під натиском повстанців, змушені були відступити на територію Чехословаччини. Втеча польських частин від бандерівців на територію Чехословаччини мала широкий резонанс в пресі.

Всьго цьому районі в боях проти УПА в кінці березня 1946 р. , згідно даних головного уповноваженого УРСР по справах переселення ��омащенка, Військо Польське втратило понад 200 вбитих та у відповідь спалило 15 українських сіл.

...В районе активизировались бандеровские банды. В ряде сел гмин Щавне, Рыманув, Мжиглуд производят мобилизацию украинского населения в банды. Здесь же разгромлены три польских пограничных заставы на Чехословацкой границе, а также войско, охранявшее железную дорогу. На ветке Загуж—Каманча взорвано и сожжено 12 железнодорожных мостов. Взорвана станция Каманча и здание гмины. Во многих местах взорвано железнодорожное полотно, срезаны телеграфные столбы. Польское Войско в ответные действия против бандеровцев сожгло более 15 украинских сел, а также приняло целый ряд других мер. Борьба ведется на уничтожение банды. В боях с бандеровцами Войско Польское потеряло до 200 солдат и офицеров, большое количество вооружения и боеприпасов.

25.03.1945 р. українських повстанці ліквідували одного із керівників знищеня польськими підрозділами с.Сагринь та інших українських сіл на Холмщині навесні 1944 р.- командира 1-го батальйону Хлопського Станіслава Басая - "Рися", який особливо відзначився в терорі проти українського населення.

Станіслав Басай - "Рись" був захоплений в полон вояками куреня "Вовки" під командуванням Мар`яна Лукасевича - "Ягоди" в с.Крилів Грубешівського повіту , під час нападу на відділ польської міліції обивательської (МО).

Того ж дня Стaніслав Басай - "Рись" був розстріляний разом ще із 17 міліціонерами і 25 цивільними озброєними поляками , що брали участь в убивствах українців на Холмщині.

Із хроніки відділу "Вовків" :

'...Коли розвиднілось, пробоєва чота в совітських уніформах входить до містечка. Міліцію рішено взяти підступом. Одного нашого стрільця Манька, знаного вже віддавна поляками в Крилові, як завзятого ворога поляків, ведуть стрільці закованого в кайдани на чолі стрілецького ряду.

Поляки вибігають з хат і вдоволені тим, що стр. Манько "сотенни попадл сен", не замічують нашого підступу. З вікон усміхаються молоді польки. За стрільцями біжить зграя дітвори. Недалеко від станиці МО перед повстанців виходить один узброєний міліціянт-стійковий. Чот. Сушко, який грає ролю совітського капітана, наказує йому, щоби завів на станицю. Він радо погоджується.

Підійшовши під станицю, починають стукати в двері, щоб відчинили. По кільканадцятьох хвилинах, зібрані міліціянти запрошують стрільців до середини. Дві маленькі групи в совітських уніформах, які відлучилися в середині міста, зробили недалеко від станиці заставу. Шиковні поляки спокійно переходять попри хлопців. Польки кокетливо усміхаються до стрільців та пробують нав'язати з нами розмову. Інші запрошують на снідання. На станиці є лише 8 міліціянтів, решта находиться в приватних помешканнях.

Арештованого стрільця Манька стрільці передають міліції та наказують замкнути до пивниці. Поляки дуже вдоволені, кричать та хочуть його бити. Але їм наші не дозволяють. Заступникові команданта міліції (командант від'їхав до Грубешова) наказують, щоб негайно замовив 15 фірманок та снідання.

Міліціянти починають сходитися на станицю. Вже їх є около 25. За тими, які ще не прийшли, пошукують наші "совіти". Деякі стрільці ідуть на снідання. Готові фірмани під'їжджають під станицю. В цей час стрільці, які стояли навкруги міліції, майже всі разом крикнули "руки вверх!" та спрямували до них автомати.

Всіх поляків пов'язано і положено на підлозі.

Інші стрільці приводять "Басая", відомого поляка-терориста, який палив села на Холмщині, та трьох з його охорони. Важніших пов'язаних поляків відводимо на підводи, всіх інших розстрілюємо. Один міліціянт, якого щойно привели, кидається на чот. Сушка та хоче вирвати від нього автомата. В цей час стрілець Ґонта вбиває його зі свого автомата й одночасно ранить в руки чот. Сушка. Усіх поляків розстріляно....."

28 березня 1945 р. розпочалася збройна акція куреня “Месники” на відділи польської міліції.

Операція становить зразковий приклад планування і виконання партизанських операцій. В одну ніч відділи куреня "Месники" силою 8 чот знищили 8 польських відділків Міліції обивательської (МО, Громадянської міліції).

Ворог поніс значні втрати, так наприклад , в с. Брусно-Нове вбито 16 міліціонерів , в с. Залісся - 16 , в с. Соплях -4 , в с. Лівча - 32 , в с.Горинець - 13 , повстанцями було захоплено значну кількість зброї.

29 і 30 березня знищено дві наступні відділи МО, а 5 і 12 квітня - ще два. Додатково проведено ще відплатну акцію на Вязівницю 17 квітня, внаслідок чого майже вся територія Любачівського і велика частина Ярославського повітів були звільнені від польської влади.

Внаслідок цієї добре запланованої (план опрацював ком. Іван Шпонтак-“Залізняк” у порозумінні з провідником Равської округи '“Остапом”) та рішуче проведеної акції, на території Любачівського повіту постала якісно нова ситуація.

Насамперед значно вшух польський терор. Другою важливою рисою була зміна ставлення польського резистансу, керованого спадкоємницею АК, організацією “Вольнощ і Незавіслощ” (ВіН), до українського питання і започаткування переговорів з УПА.

Звільнення українським підпіллям великої території (постання упівської республіки), зменшення, а в деяких районах повне затримання, припинення примусового виселення українців, встановлене перемир'я між українським і польським підпіллям і колапс польської адміністрації спричинили повну зневіру радянських представників у спроможності польської адміністрації, міліції та відділів Внутрішніх військ НКВС справитися зі своїми завданнями.

За словами чільного енкаведиста УРСР Кальненка, “обставини, які склалися в Польщі, вимагають провести великі операції для розгрому бандформувань, тому що польська влада не є в стані ліквідувати ці банди".

9 квітня 1944 р. в с.Обгів (тепер с.Соснівка) Дубенського р-ну Рівненської обл. відбувся великий бій підрозділів УПА- Південь у складі куреня "Довбенка" проти частин 17 бригади Внутрішніх військ НКВС, в ході бою підрозділи НКВС були розбиті та з великими втратами (за радянськими даними - 41 вбитий, за повстанськими- 60) змушені були відступити.

У повстанському повідомленні про бій зазначалося :

Відділ командира Довбенка заквартирував у с. Обгові, вечором напередодні Вербної неділі 8.ІV.44 р. багато людей пішло до церкви, а частина спала спокійним сном. Не спали тільки вартові, які пильно стежили, щоб більшовицькі грабіжники не вдерлись до села. Біля 4 год. ранку застава, яка знаходилась коло церкви, підпустила на близьку віддаль більшовицьких енкаведистів.

Почалась стрільба. Всі зірвались на ноги. Більшовики, вдершись в село, запалили кілька будинків і почали захоплювати хату за хатою. Наш відділ пішов в атаку. Під силою міткого вогню ворог був вимушений відступити на край села. Сконцентрувавши свої сили в мурованому будинку і в кузні, голодні розбійники вперто відстрілювались. Занявши вигідне оборонне становище, ворог почував себе, як у фортеці. Але повстанці не мирились із таким становищем. Потрібно було за всяку ціну вибити ворога з мурів, а потім знищити.

Друг Довбенко дав команду: “Штурмом взяти будинки. Вперед!” - і сам за хвилину опинився під хатою. За ним нестримною лавою ринули всі. Довго більшовики не здавались. Коли від запальних куль загорівся будинок, енкаведисти як перепякані миші, висипались на голий беріг. Заграли наші скоростріли. Беріг вкрився трупами енкаведистів. В дикій паніці, в повному безпорядку ворог тікав геть, а командир, переслідуючи його по п'ятах, гукав: “Вперед!”

Через короткий час повстанці із заслуженою гордістю переможців ходили селом і підбирали трофеї, здобуті у ворога. В цім бою ми здобули 7 скорострілів, 10 фінок, 37 крісів і багато амуніції. Вечором з південної сторони села інша група ворога розпочала з нашим відділом бій. Одна чота бійців із Східних українських земель на чолі з командиром Орленком, наступаючи на ворога, почала бойову пісню: “Попід лісом, темним бором...”

Бадьорі слова бойової пісні, зливаючись із клекотом скорострілів, творили чудну симфонію бою, яка нагонила тваринний страх на сталінських розбійників. “Доблесні і непереможні" почали тікати. Іто так летіли, що навіть не встигли зняти своі застави. Ринувши в наступ, наші бійці очищували село від червоної нечисті.

Наш стрілець, бойовий житомирець, наткнувся на більшовицького кулеметчика із застави. - Кто идет? - Запитав той. - Свой! - преспокійно-байдужим тоном відповідає др. Холодний. Один спритний скачок - і смільчак повалив енкаведиста, схватив кулемет і направив із нього вогонь по бандитах.

Більшовики, залишивши 20 трупів, розбіглись в різні сторони лісу. Результат бою за цей день: 60 енкаведистів убитих і багато більше ранених, яких ворог забрав з собою. Повстанці мали 5 убитих і 4 ранених. Тіла героїв поховано на кладовищі в с. Ступні.

1 квітня 1947 р. сотня "Ударник-3" під командуванням Василя Шишканинця - "Біра" здійснила вдалу засітку на дорозі Тісна - Балигород , на тому самому місці де напередодні, 28 березня 1947 р. в засітці УПА був ліквідований заступник міністра оборони Польщі генерал Кароль Сверчевський.

В засідку потрапила спецгрупа ВОП (ВОП - Войско оборони погранічя, - польські прикордонники) з Тісної, яка 23 січня 1947 p. знищила повстанський шпиталь на горі Хрещатій. За різними даними ворог втратив від 25 до 30 загиблих та 6 польських бійців потрапило в полон.

Повстанські донесення повідомляли :

...1.4.47. вд к-ра Б. зробив засідку на спецгрупу ВП з Тісної, яка переїжджала автом з Тісної до Балигорода. Поляки, по засідці на ген.Свєрчевского, переходили стрибками з Тісної до місця засідки. Вкінці всіли до авта і переїхали ок. 100 м. та попали під вогонь наших кулеметів. Деякі з бандитів вспіли ще вискочити з авта та відстрілюватись, але їх знищили в наступі наші стрільці. Двох старшин, бачучи безвихідне положення, розірвало себе гранатами.

На місці засідки полягло 25 бандитів. 6-ох здалось в полон, а 1 ранений втік до с. Бистрого, де помер в хаті українських виселенців. Серед вбитих було 7 старшин (поручники), та 4-ох підстаршин. З нашої сторони впав чотовий.

Здобуто 5 кулеметів, 20 дисків, 6 пістоль, 8 автоматів і 11 крісів, амуніцію, 22 кожушки, 8 шинель і інші речі. Серед вбитих був також комендант МО з Тісної Дупляк Ян (капраль). Всі побиті належали до спецгрупи капітана Антошляка, яка під час зими була дуже активною.

...1.4.47. відділ УПА під командуванням к-ра "Біра” зробив засідку на 32-ох польських бандитів з ВОП, які переїжджали автом з Тісної до Балигорода. Знищено 26 бандитів, 6-ох зловлено в полон. Серед вбитих було 7 старшин, та комендант МО з Тісної Фалішевскі. Здобуто 5 кулеметів, 20 дисок, 7 пістоль, 9 автоматів, кріси, амуніцію, 22 кожушки, 8 плащів і інші речі. З нашої сторони впав чотовий “Яр”.

[grinart09]

Талановитий український анімаліст Роман Гринкевич завершив роботу під назвою «Маки». Картина стала рефлексією автора на терористичний акт росіян – підрив дамби Каховської ГЕС. Роман Гринкевич зобразив мертву дику тварину – кролика. Вірогідно він загинув через екоцид, який на нашій території влаштував ворог. Через одну тварину анімаліст хоче привернути увагу до екологічної катастрофи. По суті, підрив ГЕС вплине на південь України на багато років наперед. І далеко не всі тварини доживуть до того моменту, коли довкілля нормалізується в Херсонській та Миколаївській областях.

[uaretailnews]

Сільпо розпочинає сезон кавунів

Поки ЗСУ роблять все можливе, щоб звільнити український південь від ворога, команда ритейлеру шукає звідки та як доставити у Сільпо кавуни та дині. Щоб всі могли підтримати себе вітамінами цим виснажливим і тривожним літом 2022 року, пише RAU. Знайти заміну херсонському кавуну — завдання не легке. Кавуни з Херсонщини не просто бренд чи наша національна […] ► Почитать подробности: Ритейл в Україні https://ift.tt/gvAnKtH

[chenewsnet]

Голова Роздольненської ОТГ: Голова Каховської райдержадміністрації робить усе, щоб зруйнувати нашу об’єднану територіальну громаду До Роздольненської об'єднаної територіальної громади (Херсонська область), згідно з перспективним планом, мало приєднатися кілька сіл: Семенівка, Костогризівка і Новокаменка. Але представники районної влади – голова Каховської райради Тетяна Тертична і голова райдержадміністрації Валерій Салтиков виступили проти, і 1 березня провели збори в Семенівці, де налаштовували жителів проти ОТГ, повідомляє "Український південь". "Згідно з перспективним планом, село Семенівка має ввійти в нашу територіальну громаду. Громада повинна бути великою, і тому вона буде спроможною. Сама суть децентралізації – у великих територіальних громадах, – прокоментував ситуацію голова Роздольненської об'єднаної територіальної громади Херсонської області Вегандз Мясникян. – На сьогодні ми бачимо, що представник президента, Валерій Миколайович Салтиков, голова Каховської райо��ної державної адміністрації робить усе, щоб зруйнувати нашу територіальну громаду, не підтримує її. Я закликаю всіх підтримати нас, людей, які підтримують нашу політику, тому що ми працюємо заради людей, для молоді, і наша територіальна громада на сьогодні є найперспективнішою в області". 26 березня в Семенівці відбулися загальні збори, на які знову приїхали представники районної влади. Вони заявили, що після об'єднання в селі не залишиться своїх установ – школи, дитсадочку та фельдшерсько-акушерського пункту, а жителі не матимуть своїх депутатів до наступних виборів. Ідея представників Каховської райдержадміністрації в тому, щоб створити ОТГ із Семенівки і Костогризівки, без Роздольного. Мясникян відкинув ці твердження. За його словами, у меморандумі прописано, що в Семенівці будуть фінансувати всі державні установи, і село на позачергових виборах визначить чотирьох депутатів, які представлять Семенівку в ОТГ. ВІДЕО

[tommynokerr]

Cтало відомо, де Зеленський хоче побудувати український Лас-Вегас

Cтало відомо, де Зеленський хоче побудувати український Лас-Вегас

Президент Володимир Зеленський запропонував великим інвесторам приєднатися до проекту “місту з нуля” на березі Чорного моря.

Про це з посиланням на джерела в Офісі президента повідом��яє Telegram канал “Легітимний”.

Як зазначається, Зеленський хоче побудувати “український Лас-Вегас і українську Анталію”. Також вказується місце можливих гігантських будівництв – південь Одеської області.

З…

[juliabatkilina]

New Post has been published on Julia Batkilina

New Post has been published on http://www.juliabatkilina.net/language/uk/%d0%bf%d0%bb%d0%b5%d1%82%d0%b8%d0%b2%d0%be-%d1%83%d0%b6%d0%b5-%d0%b2-%d0%ba%d0%bd%d0%b8%d0%b3%d0%b0%d1%80%d0%bd%d1%8f%d1%85/

Плетиво: уже в книгарнях

Рівно рік тому мені в приват написала неймовірна поетеса і цікава та легка на підйом людина Марія Микицей. ��и подружилися, породили кілька віршованих діалогів, і весь цей час писали книгу “Плетиво“, складали з написано єдиний малюнок. Цей проект народився на уламках іншого проекту, але він нам навіть дорожчий, бо – наш. Дуже символічно, що це сталось саме сьогодні.

Літо експериментів почалося! Нарешті ми з Марія Микицей та Svitlana Chebanova, яка проілюструвала нашу електронну збірку, радо представляємо буктрейлер та лінки, за якими можна завантажити книгу. Ця книга поки що тільки електронна, і це видається нам вельми цікавим, бо тут все для нас нове і незвідане – а відтак трошки і для читачів. Цілком сучасна за носієм (точніше, його відсутністю), ця збірка являє водночас собою річ дуже архаїчну – поетичний діалог-дует, оскільки свої історії ми розповідаємо тут разом. ми зібрали це міст із замальовок, настроїв та фантазій, знаходячись більш як в тисячі кілометрів одна від одної. Але картина не була б довершеною, якби на якомусь етапі до нашої бесіди між Сходом та Заходом не приєднався веселий і чарівний Південь. Художниця з Миколаєва Svitlana Chebanova надала нам свої малюнки, про які нема сенсу розповідати – це треба бачити. Пелеплетіння землі, води, неба, плетиво з коріння та волосся чудернацьких створінь. Легка в’язь у всьому. Отже можна сказати, що поетична розмова вийшла на трьох. Обкладинку першої версії, що зроблена у видавництві Стрільбицького, зверстали його чудові співробітники. Обкладинку другої, яка міститься на Українському авторському порталі, зробила для нас Інга Марчук. Ну що ж, а тепер – дивіться.

Книгу можна купити тут: Книжковий інтернет-супермаркет “Андронум” Lulu.com Український авторський портал.

[greenpostua]

🫘 Плоди мигдалю багаті на вітаміни, мінерали, білки та ефірні олії. Ця рослина занесена до Червоної книги України та вважається регіонально рідкісною. Мигдаль може утворювати пишні зарості або зростати поодинці. Подробиці👇

[mariamyke-blog]

Нейрофізіолог Олег Кришталь: «Мозок – як балістична ракета»

(Розшифровка інтерв'ю з передачі «Точка опори». 14 квітня 2015 року. Перший випуск) 

Вед: *Доброго вечора. Ви на хвилі радіо «Культура». Біля мікрофону – Марія Михайлова. Звукове наповнення ефіру створюватиме Алла Терещенко.  Сьогодні ми говоритимемо про дослідженість людського мозку, подолання фізичного болю, без якого війна не обходиться, про реформи в науці і про те, як в Україні проходять досліди...  Зі мною в студії - нейрофізіолог Олег Кришталь...

О.К.: Привіт! 

Вед.: Наш гість - директор Інституту фізіології імені Олександра Богомольця Національної Академії Наук України. Працював, як запрошений професор, в університеті Кюсю (Японія), Гарвардському (США), Мадридському університеті Комплутенсе (Іспанія) та університеті Пенсільванії (США). Він – член редакційної ради журналу «Нейрофізіологія», входить до редакційних колегій кількох міжнародних журналів: «Neuroscience», «European Jornal of Neuroscience» і «Physiological Rewiews». Є президент��м Українського фізіологічного товариства і очолює Український науковий клуб. В мережі однозначно стверджують, що Олег Кришталь – найбільш цитований український вчений в світі. 

Думаю, ми маємо почати з головного. Навіть так: з головного мозку.  Наскільки мені відомо – це найменш досліджена частина тіла людини. А наскільки недосліджена? Які тут прогалини і що в цьому плані роблять світові вчені і зокрема наш інститут Богомольця? Розкажіть, будь ласка, про це. О.К.: Наш Інститут є одним з дуже важливих дослідницьких центрів в галузі нейрофізіології в світі. Якщо уявити себе перед екраном, де програма Google виставляє «Google Earth», тобто «Google Земля», та подивитись на поверхню Землі – я можу абсолютно сміливо сказати, що в Києві знаходиться головний нейрофізіологічний центр на схід від німецького кордону і аж до японського моря. Ну а якщо дивитись на південь, включаючи Китай, Індію, власне кажучи, всю Азію, крім Японії, то наш інститут – провідний нейрофізіологічний центр. Так склалось ще за часів Радянського Союзу і продовжує бути зараз.  Вед.: А що за кордоном, там де Німеччина? О.К.: Ну там є центри більш могутні. Ми дружимо з усіма вченими і ці вчені – єдина світова команда. Вед.: Я б хотіла зараз з вами поговорити на дуже конкретну тему – людський мозок. Мозок – єдиний орган, який неможливо пересадити людині і неможливо створити в штучних умовах. Це так? О.К.: Ну слухайте, а який орган можна створити в штучних умовах? Вед.: Печінку. О.К.: Зараз ідуть такі попередні досліди з використанням стволових клітин. Печінку можна не те щоб створити, а просто виростити. Маленькі, так би мовити, частки тканини можна виростити у печінку. В цьому розумінні, печінка – одна з найбільш легких можливостей для науки.  Вед.: Тоді про мозок ще рано говорити... О.К.: Про мозок? Для чого ми будемо так далеко заглядати?  Вед.: А чому далеко? Можливо там, в Німеччині, вже працюють? Заради цікавості – це зло взагалі чи благо на вашу думку?  О.К.: Це так далеко, що і говорити нема чого. Давайте поставимо питання інакше: не штучний мозок, а штучний інтелект.

Вед.: Або хоча б керований. О.К.: Що таке керований? Давайте не будемо примножувати визначення. Штучний інтелект – зрозуміло. Кожен з нас, маючи мозок, має інтелект. Правильно? Вед.: Не факт. О.К.: Ну чому. Ще раз спробуємо проаналі��увати так: кожен з нас, хто має мозок і ... ну ще додамо: в кого мозок цей функціонує ... Вед.: О! О.К.: Правильно. Якщо я живий – мій мозок функціонує. Якщо я помер – мій мозок перестав функціонувати. Доки мій мозок функціонує і я живий – я, як людина, маю інтелект. Тобто це нормально. Безумовно, люди потрапляють в ситуації, коли, скажімо, людина лежить у комі. Тоді вона стає на якомусь етапі тим, що медики називають «кадавром» – тобто кора мозку помирає і тоді людина може ще функціонувати, як живий організм. Є штучне дихання, але мозок не працює, не випромінює електричні сигнали. А електричні сигнали мозку – це якраз свідоцтво того, що мозок працює, це свідоцтво того, що мозок думає. А якщо мозок думає, це означає, що функціонує людський інтелект. Інтелект – це в якомусь розумінні синонім розуму.  Так от штучний інтелект, штучний розум – не за горами. Ми з вами знаємо, що історична перемога комп'ютера над чемпіоном світу з шахів, над Каспаровим, відбулась вже більше десяти років тому. І це був такий серйозний дзвіночок про те, що штучний інтелект вже поруч. Це взагалі дуже драматична ситуація з ідеєю штучного інтелекту, може навіть варто розказати слухачам про неї. Ідея штучного інтелекту з'явилась практично одночасно з ідеєю комп'ютера, коли було створено оту коробку, шафу з електронними лампами. Одним з першовідкривачів був англійський вчений Алан Тьюрінг. Він під час війни прославився тим, що розшифрував код, за допомогою якого між обою спілкувались німецькі підводні човни, які тероризували тоді всю північну півкулю, не даючи перевозити зброю і обладнання з Америки до Європи. А це була, так би мовити, дорога життя для союзників, в тому числі і для радянської армії. Перевозили цією дорогою сотні тисяч автомобілів, танків, літаків, їжу і так далі... Тому це була винятково важлива ��адача – якимось чином припинити терор німецьких підводних човнів, які знищували сотні кораблів, десятки тисяч моряків і величезні військові запаси. І ось Алан Тьюрінг придумав, як розшифрувати той код, за допомогою якого здійснювалась команда цими підводними човнами і зв'язок між ними і підрубити під корінь страшу нацистську машину, яка не давала доступу до припасів. Це була величезна заслуга Тьюрінга і він був блискучим математиком, який заклав основи копм'ютера. І одразу він почав думати про те, що це буде мисляча машина. А якщо це буде мисляча машина, то ця мисляча машина колись у майбутньому зможе стати конкурентом людському розуму, людському інтелекту. Ми бачимо тут момент геніальності людського розуму. І він тоді придумав те, що отримало назву (кожен може подивитись у Вікіпедію) «критерій Тьюрінга». Критерій, який він запропонував для того, щоб оцінити здатність людей створити штучний інтелект. Він сказав так, що штучний інтелект буде створено тоді, коли людина, спілкуючись з комп'ютером, не зможе вирізнити: спілкується вона з комп'ютером чи з іншою людиною. Тоді ми скажемо «є штучний інтелект».  Вед.: Фантаст. О.К.: Фантаст, але вже ми вже прийшли до цього, вже є комп'ютерні системи, з якими треба гратись дуже-дуже обережно, щоб зрозуміти, що ти таки маєш справу не з іншою людиною.  Вед.: А я хочу нагадати, що ми спілкуємось з людиною. Це Олег Кришталь – нейрофізіолог. І вже до нас телефонують. Доброго вечора! Тел.: «Доборого здоров'я, це Віталій, Вінничина. У мене два запитання. Перше: спостерігаючи за вищими тваринами, такими як, наприклад, собака, я дійшов до висновку, що вони можуть знаходити причинно-наслідкові зв'язки, моделювати світ, моделювати себе і, що дуже важливо, хитрувати і обманювати. Чи означає це, що тварини також володіють інтелектом, тільки їхній комп'ютер має меншу потужність? І друге питання: якщо є час, я просив би розповісти про вплив електромагнітних полів на людський мозок. Який механізм? Дуже дякую.» О.К.: Пане Віталій, я вас вітаю з дуже тонкими спостереженнями щодо інтелекту тарин. Так, дійсно, людина не є монополістом на свідомість. Свідомість, але як ви назвали щойно, простішу, примітивнішу, мають і вищі тварини. Ми можемо прослідкувати свідомість за тими елементами, про які ви говорили. Можемо прослідкувати, починаючи з савців. З рибами не так все просто – вони не дуже хитрують, чесно вам скажу.  Вед.: Тобто хитрують, але не так професіонально…

О.К.: Не так… Але ссавці то вже хитрувати вміють! Так що ви тут абсолютно праві. Єлементи свідомості є і у тварин. Взагалі свідомість – дуже складний феномен. Це найскладніший елемент функціонування мозку. От я дивлюсь на годинник – нам ще залишилось бути в ефірі менше сорока хвилин. І їх ніяк не вистачить, щоб розмовляти про свідомість в деталях, але ця тема заслуговує не однієї і не двох і не десяти передач і з багатьма спеціалістами в галузі різних аспектів нейрофізіології.  І шодо другого вашого запитання – впливу електромагнітних полів на людину. Я вам можу сказати, що тут страхи є перебільшеними. Не бійтеся. Пересічні люди кажуть, що ніби Wi-Fi в домі – це вже опгано. Та нічого пог��ного немає. Кажуть, мобільний телефон до вуха приклав – значить буде пухлина мозку. Не буде! Немає такого! Не хвилюйтесь.  Вед.: Це не виявлено, бо не було випадків? Чи досліджено і не виявлено? О.К.: Досліджено! Слухайте, я вас запевняю, що тисячі людей і сотні компаній потужних, скажімо, бояться того, що не дай бог знайдеться якийсь компромат на телефони, компромат на смартфони... Але не менше людей копають і намагаються знайти хоч щось шкідливе в смартфонах. І поки нічого не знайшли. І наука вам говорить: не хвилюйтеся, розмовляйте по телефону.  Вед.: Більше шкоди буде якщо не поговорити...  О.К.: Абсолютно. Людина – це соціальна істота.  Вед.: Був такий фільм «Вічне сяйво чистого розуму» Мішеля Гондрі. Там головний герой попросив, щоб деякі спогади з його пам'яті видалили. І це їм вдалось. Оце я і назвала «керованістю». Наскільки така ситуація близька до правди? О.К.: Ви знаєте, до деякої міри можлива. Але я б сказав, що не дуже. І в цьому моєму «не дуже» міститься визнання складності мозку. Мозок – це найбільш складна система у Всесвіті, який ми знаємо. Хоча нам відомо про цей орган дуже багато, вивчення мозку останні пару десятиріч – це головна тема світової науки. І це абсолютно зрозуміло. Тому що людина є людиною, будучи хазяїном свого мозку. То що ж може бути важливіше, ніж вивчати самих себе?  Ми маємо свої збори – це збори спеціалістів в галузі нейронауки. Зібрання Американського товариства нейронаук. Щорічно воно відбувається в Америці. І всього у п'яти містах Америки, бо у п'яти містах Америки є зали, що здатні вмістити таку величезну юрбу людей. Знаєте скільки вчених зібралось минулоріч? Вед.: Нехай...тисяча? О.К.: Ха! Десь тридцять п'ять тисяч! А приблизно двадцять років тому було саме стільки, скільки ви сказали. Колись я отримав цікавий комплімент на бенкеті. До мене підійшла одна активна англійська професорка Алекс Томпсон і (майте на увазі, я літня людина, мені вже 79 років) каже «свого часу, Олеже, ти входив у «Top ten». Тобто один з десяти найвідоміших нейрофізіологів світу. Це був сильний комплімент, я розправив плечі. А вона продовжує «але тоді вас було так мало». Це дійсно був той час, коли нас там збиралась... ну не тисяча, а півтори.  Вед.: Але десятий номер з тисячі – це теж дуже серйозно. О.К.: Чому, може я був і п'ятий. Вед.: Дійсно, тоді може і перший. Нам ще телефонують. Послухаємо. Доброго вечора: Тел.: «Добрий вечір, Михайло з Дубно вас турбує. Я хотів би ��ва питаннячка поставити. По-перше: звучать цифри, що мозок людини вивчений відсотків на двадцять. Якщо двадцять вивчено, то інші 80-85 для чого? Для чого така кількість речовини-баласту? Чи просто неспроможні вивчити її призначення? Це перше запитання. Друге: як пояснює наука те, що птахи долають тисячі кілометрів і знаходять місце, звідки прилетіли? Коти буває, якщо хазяїн кине і переїжджає за тисячу-півтори-дві кілометрів, приходить і своїх хазяїв знаходить. Поясніть, будь ласка.» Вед.: А людина не завжди знаходить свою студію, де веде прямі ефіри. Це я нікого не маю на увазі...  Я все запам'ятала і записала бо на 20 відсотків сподіватись небезпечно. Давайте послухаємо другий дзвінок. А потім поговримо. О.К.: Давайте, але я одразу хочу сказати, що це два запитання, на які можна відповідати дві години...  Вед.: Я вас зупиню... коли йтиме на години.  Доброго вечора!

Тел.: «Доброго вечора. Це Віктор з Борщагівки. Пане Олеже, чи можна так зрозуміти вашу відповідь на запитання про тварин, яку ви дали... це на зразок питання, яке в Радянські часи існувало: чи думають тварини? Чи можна розуміти, що ви відповіли ствердно? І друге: до якої теми практичної медицини найближчі дослідження українських нейрофізіологів? Яке захворювання найбільш поширене і яке треба вирішити як лікувати зараз? Дякую.» Вед.: Спасибі. О.К.: Марічко, у нас вже є список, тому зараз ви будете повторювати мені запитання. Отже перше запитання: для чого нам 80 відсотків мізків? Давайте не будемо дивитись на речі схематично. Я не називав ніяких відсотків. І я не знаю, чи можна взагалі визначити, на скільки відсотків ми використовуємо свій мозок. Зараз вам розповім, чому. Я ж говорив, що мозок – найскладніша структура у відомому нам Всесвіті. А давайте ще, паралельно з вашим, згадаємо ще одне запитання відоме, яке ставлять популяризатори від науки: а на скільтки відсотків ми використовуємо наш мозок? Даю відповідь одразу на ці два запитання. Слухайте уважно. Наше «я», все що ми пам'ятаємо і все чому навчилися, сидить у структурі, яку ми вже знайшли. Ми знаємо де воно все сидить. Воно сидить у системі зв'язків між нервовими клітинами. Можна було б сказати, що в нервових клітинах. Але ми знаємо ще точніше – не у власне нервових клітинах, а у зв'язках між нервовими клітинами. Вони звуться «синапси». І цих синапсів у нас кілька трильйонів на сто мільйонів нервових клітин. Кожна нервова клітина має на собі приблизно десять тисяч синапсів. Я маю на увазі клітини головного мозку. І кожен з цих синапсів може знаходитись у двох станах: або збуджений, або пригнічений. Хоча це все спрощення, звісно, станів більше ніж два. І якщо використати відносно просту для пана Алана Тьюрінга, якого ми згадували, математику, і подивитись, у скількох станах може знаходитись така система, те саме «я», яке нас вміщує, то знаєте яку відповідь ми отримаємо? Ви там сидите чи стоїте? Якщо сидете, слухаючи радіо, то продовжуйте сидіти, щоб не впасти.  Кількість станів у цієї системи більша, ніж кількість атомів у Всесвіті. Чуєте? А тепер повторіть запитання! Чи не відчуєте ви, що запитання абсолютно безглузде: «на скілки відсотків я можу використовувати свій мозок?» Ха-ха! Все, що я вам зараз кажу – це ніяка не спекуляція. Це дуже прості розрахунки. Правда, яка нам відкрилась в наших наукових дослідженнях. Отак. Тому я вітаю вас і себе і кожного з нас, бо кожному дістався у спадок від предків не просто там Rolls-Royce, а абсолютно фантастичний прилад.  Вед.: Мати – не значить використо��увати.  ОК.: О! А тепер слухайте мене. Ми вже зачепали печінку. Ви в мене допитувались про неї. Тож якщо людина випиває щодня, то вона тренує свою печінку. Це правда. Нещасна печінка збільшується від алкоголю, але вона тренується. Там в ній активуються ферменти, які розкладаються. Так званий алкоголь для гідрогенеза. Всі знають, що тренована людина може випити більше ніж нетренована. Так от: наш мозок здатен до того, щоб збільшувати свою потужність, обчислювальну потужність, здатність думати, здатність приймати рішення і так далі... То він набагато більш ефективний у цьому вправлянні, ніж печінка, або м'язи, які теж можна качати і стати качком. Можна вправляти свій мозок, щоб порозумнішати, власне кажучи... кожна людина, яка вчиться, це і робить.  Вед.: А мозок може зноситись? Печінка ж зношується. І чи не цей стан ми інколи називаємо божевіллям? О.К.: Ні! Абсолютно не може зноситись. Мало того: мозку погано, коли він не вправляється. І взагалі – мозок весь час сам себе вправляє. Ну скажемо, візьмемо складну якусь систему, скажімо балістичну ракету. Вони стоять десятиріччами в шахтах, колись в Україні стояли. Під Первомайськом можна побачити музей, де стоїть остання ракета «Сатана». Вона стояла десятиріччами в цій шахті. Її системи (а у неї теж є конструкція мозку) весь час себе перевіряють. Бо в ній дуже багато елементів і кожен з них може вийти з ладу. Тому ракету перевіряють час від часу. Те саме відбувакється і в мізках. Мозок – як балістична ракета. Всі його ланцюги себе перевіряють. Вправляють постійно, коли ми спимо і коли бадьорі. Весь час відбувається ця робота. І мозку потрібно вправлятись. Без цього він пригасає.  Вед.: Відпові��о на ще одне запитання: «Як знаходять тварини дорогу до дому?» Навіть не тварини, а істоти: птахи, коти, люди... О.К.: Чому вас так дивують птахи, а не дивують бджоли? У бджіл в мозку в мільйони разів менше нервових клітин, ніж у птахів. Там всього кілька тисяч нервових клітин. І бджоли не тільки знаходять мед, а вони потім прилітають до вулика і там танцюють і танцями навчають своїх подруг, куди треба летіти по цей мед. Танці бджіл – знаменита штука. Ці системи поступово розшифровуються нейронаукою. З бджолами воно легше, бо там тисячі нейронів. А у птахів це вже десятки мільйонів нервових клітин. Це тільки тих, які приймають участь у цих вправах з орієнтації на місцевості.  Як птахи орієнтуються? Вони використовують зоряне небо. А зараз ще йдуть дискусії, чи немає у птахів відповідних кришталиків заліза, які б грали роль компаса. Але я зараз не можу сказати, чим ці дискусії закінчилися. Це в полі зору певної частини нейрофізіологів і вони успішно це досліджують.  Вед.: «До якої теорії практичної медицини найближчі українські вчені»?  О.К.: Давайте не будемо говорити про українських вчених, американських вчених, російських вчених, між іншим, ми всі – одна сім'я. Слава Богу! І ми повинні бути однією сім'єю. Я не хочу сказати, що однією сім'єю мають бути вчені, які займаються проблемою зброї – бо це питання кожного народу, який хоче бути захищеним. Але, що стосується загальних знань, таких загальних, як мозок, який є надбанням кожної людини, то тут ми всі в світі одна сім'я. Тому давайте не говорити про українських вчених.  Ви можете запитати мене: яка проблема найближча до свого вирішення? Але ви знаєте, мені важко сказати. Дуже багато проблем вирішено, насправді.  Вед.: я, користуючись слухацьким запитанням, доповню. Є проблема болю. Чи вона вирішена? Чи після Пирогова вже тут нічого не вдосконалювалось?  Вед.: Є сенс вдосконалювати.  О.К.: Тим більше така потреба під час війни.  Вед: Про біль. Начебто немає проблем. Піди в аптеку і скажи: «дайте мені щось від болю». Аптекарка подивиться і запитає: «що вам треба?» У мене сотні цих ліків від болю. Але якщо мова йде про справжній важкий біль, такі бувають при різних типах онкології, післяопераційні болі, фантомні болі... Вони теж бувають важкими дуже. Скажімо, якщо довелось втратити кінцівку, а вона після цього починає боліти. Її немає, а вона болить. Це страшний біль. І у таких випадках людям допомагають тільки ліки, які були відомі ще за царя Гороха: опіоїди. А опіоїди несуть в собі ризики. Які ризики? У них головна небезпека – можна звикнути і стати наркоманом. Друга проблема – коли ти з��ушений приймати опіоїди довгий час, то у тебе з'являється так зване звикання і треба збільшувати дозу. А збільшувати дозу можна до безкінечності, хоча це шкідливо для тієї ж печінки. І для інших систем організму.  О.К.: Але ж їх дозволено використовувати в Україні?  Вед.: Абсолютно! Опіоїди, навіть, чесно кажучи, деякі можна купити і без рецептів. Це не дуже добре. Вони звісно дуже легкі, але... я не буду називати, не буду рекламувати.  О.К.: Просто скажіть адреси... Вед.: (сміється) Та скрізь.  О.К.: Давайте послухаємо запитання. На сьогодні останнє. Бо маю ще багато тем і тільки 10 хвилин. Тел.: «Добрий вечір, Маріє! Добрий вечір, пане Олеже! Надія. Я вам дякую, Маріє, за такого гостя. Вас приємно слухати, пане Олеже, мудру людину в усіх відношеннях.  Солухаю вас і думаю: а все ж тяжко звикнути до того, що ми пішли від «бібізян». Вам не здається, що вищий розум тут постарався? Ну не можу я позбутися цієї думки. Але принайні це для мене. А друге запитання: скажіть, будь ласка, ми зараз говорили про штучний інтелект. Каспаров програв комп'ютеру – це такий дзвіночок. А мені цікаво, коли людина буде спілкуватись зі штучним інтелектом, як з іншою людиною, то у цієї людини, яка жива, є поняття «совість», «сумління», тобто людські якості. А от у штучного інтелекту немає. Чи це співмірні речі? Чи я романтик, або, вибачте, не так мислю?»  О.К.: Ви не романтик. Давайте цим проблемам дамо визначення, тим ментальним проблемам, які у вас є... А ці ментальні проблеми притаманні не тільки вам. Вони в якісь моменти притаманні кожній людині. Це матиме назву «антропоцентризм». Тобто коли людитна ставить у центр Всесвіту себе. Ну не персонально себе, а людський рід. Це наша підсвідома позиція, яку зручно займати, комфортно займати – ми в центрі всього. І тому щось таке особливе маємо. Але я вже говорив, що свідомість не є нашою монополією. А раз свідомість не є нашою монополією, значить вона є і у мавп. І ми якісно від них в цьому розумінні не відрізняємось. У нашої свідомості є така добре оформлена риса: ми здатні сказати собі «про що я зараз думаю». Хоча, можливо, мавпа собі сказати не може тому, що вона розмовляти не може, в неї для такого формулювання запасу символів немає. І в цьому різниця між людиною і мавпою – у розумінні володіння своєю свідомістю.  А щодо сумління, то, якщо вже люди створять штучний інтелект, то їм нічого не варте буде і сумління в цей інтелект запрограмувати. Про це фантасти багато писали, вони ж з самого початку фантазували про мислячих роботів – казали тоді, що робот не може нанести шкорди людині. Така заповідь абсолютно потрібна, інакше робот�� почнуть воювати з людьми і ще й переб'ють, чого доброго.  Тому ваші думки щодо людини – це антропоцентризм. Це, я так м'яко сажу, в лапках, щоб ви не образились, притаманна людям єресь.  Вед.: Але ніхто крім людини не здатний на щось на зразок анропоцентризму! І мавпоцентризму немає... мабуть. О.К.: Ну я думаю, що з цим можна посперечатись, бо мавпою в більшій мірі, ніж людиною, рухають інстинкти. І інстинкти, якщо вони володіють тобою, то це природньо. Інстинкти: поїсти, оволодіти кращими, або всіма самками у зграї, якщо мова йде про самця, і так далі... От в цьому розумінні людська свідомість нас перевела на більш високий щабель. Ми тут більш свідомі і сумління в нас розвинене. І однією з таких рис нашого сумління є ті самі «десять заповідей».  Вед.: Але в площину теології ми зараз не будемо заходити. Я перепрошую одразу у слухачів, знаю, що ви є на зв'язку, але ми не встигаємо взяти всі дзвінки. Я ще хотіла запитати про досліди. Як вони відбуваються в нашій країні? Саме в галузі нейрофізіології. Чи є досліди, які у нас заборонені?  О.К.: Скажу вам так, що в біології ми за визначенням не можемо використовувати в своїх дослідах тварин. Бо я щойно говорив, що у тварин є елементи свідомості. Тому свідомий світ підписав декларації, які звуться «Деклараціями з біоетики». Але ми дійсно не можемо поки обійтись без дослідів на тваринах. Хоча ми весь час робимо все для того, щоб кількість таких дослідів зменшити. А яка є альтернатива? Альтернатива – це досліди на клітинах. В них теж є дуже багато інформації. Але не всю роботу мозку можна на клітинах дослідити. Разом з тим у нас не проходять досліди без дотримання всіх можливих правил біоетики, згідно з якими ми завжди мусимо приносити абсолютний мінімум страждань об'єктам наших досліджень.  Вед.: Окрім того, кажуть, що досліди на тваринах не завжди репрезентативні. Особливо коли йдеться про виявлення закономірностей. Береться якась кількість, мишей допустимо, але, оскільки їх не закуповують по 100-200, а закономірності спостерігають на 10-ти, - це вже сумнівно, як не крути.  О.К.: Ні! Це не правдива інформація. Статистика – це точна наука і дослідів робиться стільки, скільки потрібно для того, щоб результут був абсолютно вірогідний. І ми навіть вказуємо відсоток вірогідності отриманого результату. І якщо цей відсоток менший від потрібного, то не один журнал не опублікує це дослідження.  Вед.: Про журнали, «що себе поважають» поговоримо окремо. Дякую. Багато ще моментів хотіла обговорити. Але це остання хвилина.  О.К.:Спасибі, у ваших слухачів гарні запитання.  Вед.: Олег Кришталь, нейрофізіолог, директор інституту фізіології імені Олександра Богомольця НАН України, був сьогодні гостем нашої студії. Почуємось наступного вівторка. Щасти вам *

[openforest]

    Гідність, оновлення, люстрація «довжицької проблеми» не стосуються?    Публікація матеріалу про ситуацію навколо підприємства «Аскона–Південь», яке «окопалося» на околиці села Довжик, що під Житомиром, продовжує хвилювати не лише житомирян та жителів приміських сіл. Про це повідомляє “20 хвилин”.   До участі у тому, щоб встановити  законність і хоча б суто формальні обставини появи так […] August 29, 2018 at 12:37PM via Український лісовий портал

[greenpostua]

🐞 Одесу тотально захоплюють сонечка 🤯

Що це означає?

🌦️ 1. Зміна погоди

• Сонечки часто збираються у великі скупчення перед дощами або похолоданням.

• Вони шукають теплі місця для укриття — наприклад, стіни будинків, дерева, камені.

🍃 2. Природна циклічність

• У деякі роки через сприятливі умови (м’яка зима, багато їжі — попелиці) відбувається сплеск популяції сонечок.

• Це не загроза, а навпаки — ознака здорової екосистеми.

🐛 3. Багато попелиці — багато сонечок

• Якщо цього року багато попелиці, то і хижаків, які її їдять — теж більше.

• Сонечка — корисні комахи, які захищають рослини від шкідників.

📹: відео з соцмереж

[openforest]

У півгодини їзди на південь від бельгійської столиці, на кордоні Фландрії і Валлонії, є місце, яке раз на рік перетворюється на справжню казку! Це Халлербос, який називають «Синім лісом», і ті, хто його в цей час бачив, не забувають ніколи. Якщо ви є поціновувачем домашніх квітів, тут ви знайдете детальну інформацію про вирощування гіацинтів, і інших рослин. […] May 02, 2018 at 11:38AM via Український лісовий портал

[openforest]

Кількарічна боротьба природоохоронців проти забудови частини Чернечого лісу на Київщині принесла успіх. Поряд з селами Лісники та Ходосівка, на південь від Києва, розташований лісовий масив «Чернечий ліс». З 2007 року триває боротьба за надання йому заповідного статусу. Спершу пропонували оголосити ліс однойменним заказником. Однак у 2016 році до цієї ідеї приєднались громади сусідніх районів та […] January 22, 2018 at 08:48AM via Український лісовий портал

[openforest]

На площі Героїв Майдану пікетують військові мисливці. Про це повідомляє Kavyn.kr.ua. Представники громадської організації «Мисливців та рибалок «Південь» ЗСУ» зібралися під стінами Кіровоградської ОДА та вимагають від депутатів внести зміни до рішення, яке надасть їм право користуватися Андрусівськими мисливськими угіддями. Про це в коментарі журналісту сайту повідомив координатор акції Валентин Гела. «Ми хочемо, щоб обласна рада внесла […] December 23, 2017 at 10:36AM via Український лісовий портал