#2020-ті роки

[bearfoottruck]

Anyways, enough political stuff. Some of you have heard me talk about the 2022 animated series Supernatural Academy (here's a full playlist of every episode if you're interested). Though named after a book series by Australian author Jaymin Eve (here's her website), the series is actually more closely-related to - albeit still loosely based on - the book series Supernatural Prison. Here are some other differences between the books and the show, plus some trivia, based on a preview I read of the first book:

The TV show takes place in a high school-esque setting, and all the characters are in their teens. In contrast, the book series takes place in a more college-esque setting, and the characters are in their 20s.

In the books, Stratford is said to be located in Connecticut, which is indeed a real life town...albeit far less magical, of course.

The books have more sexually explicit material, and characters use swear words such as "shit" and "fuck". In contrast, the TV show is only sexually suggestive at best, and rarely - if ever - uses swears, saying nothing worse than "asshole" or "screwed".

In the books, Jessa is said to be 5'4", which would make Mischa the same height. Brax is also said to be 6'6". However, in the TV show, he barely seems to be much taller than either of the twins.

Brax and Max not only have a last name - Compass - but they have two other brothers: Jacob, a fey, and Tyson, a wizard.

[bakinochkame]

🟠 Є люди, які народилися, у 60-х роках. Виховувалися у 60-х. Навчалися у 70-х. Одружувалися та виходили заміж у 80-ті роки. Працювали в 80-90-ті роки, а багато хто працює і досі...

Вони змінювали світогляд у 90-ті. «Прозрівали» у 2000-х. Дивувалися у 2010-х роках. І не здаються у 2020-х роках !

🟠 Пережито майже сім різних десятиліть. Два різних століття. Два різних тисячоліття.

🟠 Пройдено шлях від міжміського телефону до відеодзвінків у будь-яку точку світу, від діафільмів та слайд-шоу до Youtube, від вінілових платівок до онлайн-музики, від рукописних листів до електронної пошти, WhatsApp та соціальних мереж.

🟠 Від прослуховування ігор по радіо, перегляду чорно-білого телебачення, а потім і телебачення високої чіткості. Колись вони ходили до «Відеоклубу», а тепер дивляться Netflix.

🟠 Вони знали як надрукувати фотокартку, при них з'явилися перші комп'ютери, перфокарти, дискети, а тепер у них в руках гігабайти та терабайти на мобільних телефонах чи iPad.

🟠 Все дитинство вони носили шорти, потім довгі штани, оксфорди, шорти-бермуди або міні-спідниці, максі-спідниці, лосини, шаровари тощо.

🟠 Вони ходили у валянках, їздили на роликових ковзанах, триколісних та двоколісних велосипедах, мопедах, бензинових чи дизельних автомобілях, а тепер їздять на гібридах або 100% електричних самокатах, велосипедах, моноколесах, скутерах та автомобілях.

🟠 Вони уникли інфантильного паралічу, менінгіту, віспи, грипу H1N1 та лихоманки західного Нілу.

🟠 Так! Такі люди пройшли через багато, але яке чудове та цікаве життя у них!

🟠 Це покоління сміливо може назватися «колишніми пенсіонерами», які народилися в тому світі 50-60-х, у кого було аналогове дитинство та цифрове доросле життя. Вони є свого роду «Абракадаброю»

У буквальному значенні слова.

🟠 Це покоління прожило і пережило більше, ніж будь-яке інше в історії людства у кожному вимірі життя.

🟠 Саме це покоління адаптувалося до будь-яких ЗМІН.

🟠 Оплески всім представникам «особливого покоління», яке було і залишається унікальним, незважаючи ні на що! Здоров'я радості, удачі, добра та щастя!

🟠 Це все про нас!

Авт. Художник - Олег Лобурак

💙💛

[unhonestlymirror]

Very cool text by Alexey Kopytko:

Зеленський, Трамп і репетуючий з дивана в Овальному кабінеті.

Текст буде довгий, тому одразу спойлер: я не розцінюю ситуацію як катастрофу. Навпаки – ми можемо поборотися за шанс вискочити з катастрофи, в якій неминуче опинимося за інерційного сценарію. Буде багато роботи, яку треба зробити. Не зробимо – ну так тому й бути.

Детально.

Ніч була непроста, гучна, але головне не змінилося – весна таки настала!

Починається березень – місяць жахів 😊

Не в тому плані, що все буде погано. Буде страшно. Приборкання свого особистого та нашого колективного страху стає окремим завданням. Бо деструктивний страх не дозволяє рухатись у потрібному напрямку.

Одна з причин страху, що наростає, - невизначеність на тлі навмисного нагнітання з боку ворогів і корисних ідіотів. Тому хоча б на рівні гіпотез та відомих фактів поборемося за зменшення невизначеності.

1. Що глобально відбувається?

З моменту вторгнення Росії до Криму та зриву планів щодо розгойдування 10 регіонів, коли Україна встояла, почалася стара як світ епопея з «врегулюванням» за формулою «компроміс за рахунок жертви агресії».

Агресор, якщо він не досяг мети, завжди намагається побудувати цю формулу як ланцюгову реакцію. Щоб жертва постійно йшла на поступки, які неминуче на якомусь кроці призводять до самогубства. Або до внутрішнього вибуху, або обвалу під зовнішнім тиском на черговому витку конфлікту.

У такій тактиці є один важливий нюанс. Коли справа свідомо неправа і погано пахне, нагадуючи згвалтування з елементами розчленування, для агресора і тих, хто не готовий втручатися і хотів би вмити руки, критично важливо, щоб жертва йшла на вбивчі компроміси ДОБРОВІЛЬНО.

Я спостерігаю цю історію зовні з 2014 року, а зсередини – з 2020 року (з ТКГ). Завжди росіяни за мовчазної згоди західних партнерів вибудовували процес під добровільну капітуляцію України. Це дозволило б Франції/Німеччині зберегти обличчя і без сором'язливості продовжувати бізнес із Москвою. Адже Україна сама здалася, який із них попит?

Якщо у когось є ілюзії, що у 2021, 2022, 2023 і далі все було якось інакше – не було. Не ми перші у такій ситуації, не ми останні. Всі ці роки загальний контекст був таким:

«Підтримуватимемо, поки ви не здастеся самі! Ви ще випадково не здаєтеся? Може час?».

Ті, хто має найбільшу вагу та зацікавлений у нормалізації з РФ, були категорично «не проти» «компромісу за рахунок жертви». Але для цього потрібні умови. Або обвал на фронті. Або потрясіння в тилу, які обвалять фронт або зроблять аварію неминучою.

Проблемою для всіх стало те, що Україна послідовно відмовлялася капітулювати Добровільно, а умов схилити – не було. Це робило Київ максимально незручним.

Як традиційно виглядали такі історії? Жертву зґвалтування із частковим розчленуванням змушували прийняти позицію, що вона сама винна, а тепер чогось там не хоче, і щоб припинити страждання, треба змінити систему координат.

Уявити ситуацію інакше – де немає ґвалтівника, агресора, а є «сторони конфлікту». Те, що одна «сторона» намагається відпиляти ноги іншій проти її волі – це деталі, що вислизають.

Я не хочу брати участь у дискусії – засідка це була чи не засідка, помилка чи не помилка.

Суть у тому, що закривавлена, змучена Україна, якій продовжують відпилювати ногу, відмовилася погодитися з тим, що це добровільно і вона сама винна. Вона постала в овальному кабінеті не в прийнятному костюмі, а в тому вигляді, який є. Зафіксувавши: здійснюється насильство, а це - де-факто посібники.

Що перевертає сприйняття всієї конструкції.

2. Як виглядає конструкція «компромісу»? (Дуже грубо і схематично).

Росія стартує з таких позицій:

• Фіксуємо прибуток (4 регіони плюс Крим, формальне визнання відмови);

• Стерилізуємо Україну як військовий суб'єкт, перетворюємо її на беззахисний об'єкт, «територію» суперництва (не тільки жодного НАТО – взагалі жодної взаємодії з іноземними військами плюс карликова внутрішня армія);

• Насичуємо територію, що залишилася від України, деструктивними вірусами, які неминуче запустять новий виток дестабілізації (осуд «державного перевороту» 2014 р., повернення колаборантів та зрадників, ерозія інститутів влади, особливо – на Лівому березі, в Одесі та Миколаєві через гума).

"Компроміс" з т.з. Росії має полягати в обговоренні – ми компенсуємо Януковичу, що повернувся, вимушений прогул у доларах чи в євро? За курсом НБУ на сьогоднішній день чи середньому за 10 років?

Тобто, логіка «компромісу за рахунок жертви» - обговорювати лише те, що жертва поки що контролює, виносячи за дужки захоплене агресором.

Підхід України (гіпотетичний, збіги випадкові) прямо протилежний. Росія – агресор, Путін – убивця. Ми тверезі люди і усвідомлюємо те, що відбувається. Тому нам підходить тимчасова (!) фіксація з ЛБС (з Курском, готові його обміняти) для зупинки вогню, і ми готові на компроміс: обговорити, як ви відповзете з нашої країни. Ми не вимагаємо виведення російських військ зі всієї нашої території на ранок понеділка, ми готові погодитися на вечір вівторка, етапність, але це коштуватиме дорожче. Сама неминучість виведення – незаперечна. Ми навіть готові пообіцяти не тиснути силою – виключно дипломатією. Але знадобиться ряд кроків для відновлення елементів довіри: повернення полонених і вкрадених, компенсації, гарантії безпеки тощо.

Тобто, простір обговорення там, де контроль у агресора. І компроміс у тому, ЯК саме агресор віддає захоплене, як відшкодовує збитки і що робить заради повернення до нормальної взаємодії.

Але для такої позиції відправна точка – фіксація самого факту агресії та позначення ролей.

Цю позицію і повинні підкріпити партнери, виступаючи на нашій стороні (а не як посередники). Наприклад, твердо позначивши, що жодних санкцій не знімуть, а лише посилять. Що буде наростаюча підтримка зброєю тощо. Заходити в простір компромісів без фіксації агресії, без гарантій безпеки на період виходу з війни та початкового етапу відновлення (коли вибухнуть усі приглушені зараз проблеми і країна буде максимально вразливою) – це несумісні з життям держави ризики.

3. Було вже багато спроб організувати «компроміс за рахунок жертви». Але Україна цинічно не давала приводу. Внутрішнє розгойдування не досягало ефекту, армія хоробро билася.

Вся ця краса дісталася Трампу, котрий став заручником своїх обіцянок швидко вирішити з війною. Якщо виходити з поширених вірувань, що Трамп давно грає за росіян лінією Віткоффа, Маска та інших., то росіяни не виконали свою частину контракту.

Вони вручили йому методчику про стягнення 350 ярдів допомоги, але вирішили питання полі бою. Нам підтримку на півроку зупиняли, а Москва все одно не впоралася. Навіть із конспірологічного погляду Трамп свою частину контракту з Кремлем виконує, а Путін його фактично підставив.

Росія не бачить підстав змінювати підхід «компроміс за рахунок жертви». А Україна його не сприймає. Бо незважаючи на весь тягар, все горе, не хоче робити крок до самогубства. Так як немає жодних гарантій.

Трамп та його диванси, у сенсі шановні пр��дставники адміністрації, навівши різкість, мабуть вирішили, що примусити жертву до поступок – як і раніше, найробітніший варіант.

Це наочно виявилося на «Рамштайні», коли глава Пентагону Піт Хегсет злив переговорну позицію щодо невступу до НАТО. Навіть німці були шоковані, про що сказали публічно.

Слова Трампа "у вас немає карт" з тієї ж опери. Фішка в тому, що «карти» у нас можуть бути розкішні, якщо США нам їх «здадуть».

І всі це розуміють! Якби посварилися за лаштунками, Україна опинилася б у катастрофічній ситуації без шансів. Але оскільки ця вистава була на увазі всього чесного народу – результат інший. І тепер з'являється цікавий розклад.

4. Усі бачать, що Україна відмовляється ДОБРОВІЛЬНО здаватися. Ключове слово – ВСІ.

США можуть допомогти посилити позиції жертви агресії, але вважають за краще їх послабити. Спроба створити ґрунт для «соскока» виявилася вкрай незграбною, всі зафіксували грубий тиск на жертву.

По-перше, це бачить ключова для Трамп аудиторія – всередині США. Подивіться, як демократи і низка осудних республіканців топтали Трампа за «диктатора». Нині – ана��огічна хвиля.

Тож у мережі вже сотні коментарів від американських «свободолюбних» політиків та чиновників, мільярдерів, які люто хвалять Трампа за те, як він блискуче захистив США від страшного Зеленського! Їм кров із носа треба закріпити контекст «неповаги» тощо.

Але перше, що спадає на думку – це цитата з «дивансу» в Мюнхені: якщо людина в светрі аж ось так загрожує Америці, що її треба топтати цілим Трампом і його диванним крикуном, може, США не такі вже й great? Це очевидне змішання вагових категорій.

По-друге, це вбачають інші країни. Європа. Канада. Мексика. Китай. Індія. Японія та Південна Корея. Тайвань. Філіппіни. Єгипет та Ефіопія. Греція та Туреччина. Звичайно ж – Москва. І кожен робить свої прикладні реал-політичні висновки.

Про ядерну зброю я вже згадав. А нюанс у тому, що США – глобальний гегемон, який взаємозалежний із усією планетою. Гегемонія заснована, серед іншого, на нееквівалентному обміні, технологічному та стилістичному лідерстві, доларі тощо.

Коли на всій планеті почнуть переглядати ставлення до США в цілому, це відіб'ється на громадянах, які повернуть це Трампу та його «дивансам».

Тому адміністрація, що діє, об'єктивно зацікавлена ​​у вирулюванні не менше, ніж ми. Стримані коментарі Трампа – це знак того, що він адекватно оцінює ситуацію як невигідну для себе.

5. Практичне із дрібного.

По-перше, «невдячність». Ситуація з «невдячністю» нерозв'язна, оскільки існує у двох площинах.

Словесно Україна ЗАВЖДИ дотримувалась норм пристойності та дякувала за допомогу. Цим ЗАВЖДИ починалися та закінчувалися всі зустрічі.

Але Вашингтону від нас потрібні не слова, а інша «подяка» – згода з підходом «компроміс за рахунок жертви» та керована добровільна капітуляція. А ми на це не хочемо йти.

Тому, якби Зеленський був у костюмі, було б питання «що ти такий неголений»? Поголився б до синяви, причепилися до граматичних помилок. Знайшли б будь-яку нагоду, щоб зі старту принизити. І це не вирішується ніяк, поки ми не готові виявити подяку у вигляді керованої капітуляції.

Що робити?

Всі, хто має вільні руки, можуть змонтувати ролики, де Зеленський і не тільки він словесно дякують США. Цитат мільйон. Спамити цими роликами скрізь там. Нехай виправдовуються. Буде як із «диктатором».

Друге. Межі та «ешелони.» Найбільше мене здивувала неадекватна, на мою думку, поведінка українських політиків, які не забезпечили сфокусованої реакції на девіантів і не підтримали президента.

Є два наочні приклади неприпустимої поведінки – диванс та Ліндсі Грем.

Перший подавав голос не за статусом, другий дозволив собі неприпустиме – публічно давати поради щодо відставки президента України. Хто ти такий взагалі? Обом треба подати урок, щоб інші задумалися.

Диванс стурбований своїм блискучим політичним майбутнім на вершині світу. Потрібно допомогти усвідомити, що не буде жодного майбутнього, якщо так далі піде. Руки ніхто не подасть. З розмовляючим мемом, що не бачить берегів, ніхто не захоче поряд стояти. Відповідно – партії немає сенсу в нього вкладатися.

«Рідкоземельний» Грем – це лобіст, який монетизує «дружбу» з Україною. Потрібно підказати, що доступ закритий, жодних питань вирішувати не здатний. Якщо не буде щирого каяття та розуміння кордонів.

Ці панове чутливі до публічної картинки. Вони, і подібні до них, дуже бояться, що ми інформаційно заляпаємо їх своєю кров'ю.

Але на це має відволікатися не президент, це робота депутатів, міністрів, дилерів громадської думки. Твіттер на допомогу, контакти з медіа. Доведеться ризикувати своєю американською візою, а що ви хотіли?

Стрімка та одностайна реакція Європи пояснюється ще й тим, що кожен із лідерів, кого принижували у Вашингтоні, хотів би з ноги зарядити в табло дивансу просто в овальному кабінеті. І Зеленський реалізував їхню таємну фантазію. Ось треба і їх надихати. З усією повагою.

Третє. Власне Європа.

Закликаю дуже тверезо ставитися до словесної одностайності. Воює Україна. Вмирають наші люди. Для нас із приходом Трампа поки що не змінилося нічого (крім загальносвітових рішень, а-ля юсейд). А для Європи – приблизно все.

Ряд країн прямо зацікавлений у тому, щоб ми воювали проти Росії. Це ж очевидно? До певного моменту це відповідає потребам.

Нескінченно воювати ми не хочемо і не будемо, але стримувати готові. Захист Європи коштує недешево, бо колосальні жертви.

Словесна одностайність має конвертуватися у відчутну підтримку з виходом на військовий союз та економічну інтеграцію. Інакше закінчиться катастрофою для всіх. Завтра у Лондоні буде тест.

6. Щодо наслідків.

Закликаю не сприймати жодних вкидань «джерел». Ні погані, ні добрі. Просто ігнорувати. Лише офіційні заяви, підкріплені рішеннями. Будь-які наслідки не настануть швидко. Не потрібні превентивні непритомності.

Трамп може захотіти «покарати» Зеленського та Україну. Але шляхом зупинки всієї допомоги від Байдена – контрпродуктивно з погляду його внутрішніх та зовнішніх завдань.

Тому, якщо й будуть, то, швидше за все, можуть перекусити щось важливе, але незрозуміле широкому загалу. Щоб, якщо почнеться погіршення на фронті, це було пов'язати з рішенням Білого дому. Чисто у виховних цілях.

Однак такий підхід СТОВІДСОТКОВО зустріне опір серед американських військових і фахівців з безпеки. Бо вони мають іншу шкалу.

Більше того. Незважаючи на всі штучні інтелекти та соцмережі, політика має свої закони.

«Маленька звитяжна війна» була, є і буде найкращим способом надихнути народ (недавній хокей як приклад). Як тільки Трамп почне в'язнути у конфліктах, йому знадобляться «маленькі переможні війни»: як буквальні, так і метафоричні.

Звідси вже суперечність. Трамп хоче виглядати миротворцем, але його міністр оборони готовий атакувати Мексику. І він не сам до цього додумався.

Тому ситуація може змінюватись. Трамп може відмовитись затверджувати нові пакети допомоги після закінчення чинних. Але поки що основний сигнал – «не хочемо виписувати незабезпечені чеки».

Поки що немає сигналів, що США відмовляться продавати зброю або постачати в якомусь небезкоштовному форматі.

За фактом такої зброї може виявитися більше. Залежить від конфігурації. Виходити треба з того, що допомога США закінчиться, але працювати над тим, щоб не. Щоб навіть якщо формально так, то за фактом – ні. Так також буває 😊

Основний обсяг робіт - на фронті. Діпстейт зазначив, що темпи просування росіян знижуються третій місяць і досягли стану «між хвилями».

Тобто вони тиснуть, але для масштабного наступу необхідно підкопити сили. Якщо у березні буде ще більший спад, на багатьох ділянках фронту може виникнути ситуація рівноваги.

Це зрозуміло з прикладу (не) можливості РФ організувати успішне наступ Костянтинівку.

Що могло б допомогти нам? Те, що розриває та видаляє російську логістику від фронту, уповільнює. Щоб вони втратили здатність як воювати маневрено, а й взагалі концентруватися. Тоді наші війська матимуть змогу перемелювати росіян без втрати позицій. А потім і бити у слабкі місця. США можуть надати нам ці карти в пару кліків.

7. Як��й найгірший сценарій? Якщо Трамп почне шкодити. Заблокує те, що їде із США. Заборонить використовувати те, де є американська участь (майже європейська). Де-факто запровадить санкції проти України та нашого ВПК.

Він (теоретично) може чинити такий тиск, що ми станемо токсичними для Європи. І ЄС, і країни захочуть домовлятися зі США на шкоду Україні.

Яка ймовірність? Виглядає малоймовірно, тому що США вже показали, ЯК МОЖЕ БУТИ. Навіть якщо вони пом'якшать підхід, всі розсудливі політики та уряди в ЄС мають виходити з уже означених загроз…

Загалом. Інформаційна картина може виглядати у сто разів страшніше за реальні факти.

Тому що єдиний спосіб змусити добровільних драконівських «компромісів» - зламати волю, спочатку – психологічно.

Тому що на матеріальні зміни підуть МІСЯЦІ. А цього часу Трамп не має. І може статися чимало. Йому може бути простіше точково підкріпити нас, щоб зробити РФ боляче.

Компроміси будуть важкі. Але масштаби можуть відрізнятись на порядки.

Тому треба поступово знизити градус, розвивати взаємодію без зайвої публічності. Чекати на момент для «возз'єднання».

Адже круто ж буде, якщо Трамп покаже, що порозумівся з таким непокірним. Привід? Наприклад, купівля американської зброї Європою. Раніше Зеленський збирав гроші в США, а тепер "продає" американське до Європи. І все завдяки Трампу!

Констатувати найстрашніше найпростіше. Потрібно шукати можливості. І підтримувати своїх. На фронті, вдома.

Прикладне завдання – перемогти авітаміноз.

[toshithedevil]

Bad Eng: Hi! My name is Toshi! He/him (or she/her if you want :D). I am a digital and traditional artist, animator, writer on a wattpad and I am trying myself in even bigger directions in creativity! Unfortunately, I don't speak English well, so there may be mistakes in the text, I'm sorry^^"

Fandoms: Undertale, Undertale AUs, Underverse, Deltarune, Mogeco castle, Yandere simulator, mlp, Poppy playtime, Garten of Banban, Atomic Hurt, one wheat mark, dead plate, the Virus game, LoloFD (Mr.Lololoshka), Voices of the void, minecraft, creepy pasta, FNAF (no all parts), FNF, and many fandoms from 2015-2020.

.

.

.

Rus: Привет! Меня зовут Тоши! Он/его (или она/ее, если хотите :D). Я дидж и традиш художник, аниматор, писатель с ваттпада и до сих пор пробую себя в еще больших направлениях творчества! Русский знаю хорошо, но всё ещё иногда могу ставить лишние запятые или допускать ошибки (ну и т9 тоже та ещё зараза и не всегда работает так, как хотелось бы >:( )

Фандомы: Андертейл, Андертейл АУ, Андервёрс, Дельтарун/Руна Дельта, замок Могеко, Яндере симулятор, млп, Поппи Плейтайм, Гартен оф Банбан, "Атомное сердце" (или атомик харт), одна пшеничная марка, "мёртвое блюдо" (ну или дед плейт), Вирусная игра, ЛолоФД, голоса пустоты, майнкрафт, крипипаста, ФНАФ ( почти все части), ФНФ и многие другие фандомы популярные с 2015 по 2020-е года (а дальше я уже не так просветвлён)

.

.

.

Ukr: Привіт! Мене звуть Тоші! Він / його (або вона/її, якщо хочете :D). Я дідж і традиш художник, аніматор, письменник з ватпада і досі пробую себе в ще більших напрямках творчості! Я погано говорю українською, так що можу допускати помилки вибачте^^"

Фандоми: Андертейл, Андертейл АУ, Андерверс, Детльтарун, замок Могеко, Яндере симулятор, млп, Поппі Плейтайм, Гартен оф Банбан, "атомне серце" (або Атомік харт), одна пшенична марка, "мертве блюдо" (ну або Дід плейт), вірусна гра, ЛолоФД, голоси порожнечі, майнкрафт, кріпіпаста, ФНАФ ( майже всі частини), ФНФ і багато інших фандоми популярні з 2015 по 2020-ті роки (а далі я вже не так Просвітвлен).

.

.

.

Thanks for reading!^^

Спасибо за прочтение!^^

Дякую за прочитання!^^

[2572331]

Я деколи так сумую.

Мої шкільні роки були чудовими.

Абсолютно не токсичний колектив, прекрасні вчителі. Я ніколи не забуду 314 кабінет української мови з дурацькими партами, який був на сонячній стороні.

Я не забуду своє місце на другому варіані. Оці пряники рошен і чай в термосі. Булочку вишня/сир з буфету, талончики в їдальню.

Прокидатись о 7.10 і першим уроком мати фізкультуру ( ті старі стільці з актового залу в роздягалці ). Йти на перший урок і розуміти, що в твоєму класі горить світло - Діма вже прийшов.

Сценку, яку ми ставили на моє день народження. Гурток біології.

Однокласників. Аню, яку я щиро кохаю, з якою я чесно ділила центральну парту 2 роки. Танюшу і Костіка, які постійно сміялись. Віку ( як я її люблю..) і ще одну Віку, яка на фізкультурі вперше розповіла мені поо натальні карти й Каліфорнію Лани Дел Рей.

Івана Петровича, який казав, що на географії треба думати в першу чергу. Ніну Віталіївну, з якою ми мучили збірник граматики Верби)).

Шкільні дискотеки на Новий Рік. Як ми ходили на баскетбол в суботу - вболівати. Останній дзвоники і той самий останній останній дзвоник.

Я там теж була. З двома букетами. Їх мало бути три. Третій - іриси, бо я пообіцяла йому, що подарую, але я цього не зробила.

Я закінчила школу в 2020 році, в помаречевій сукні моєї мами, в масці. Посеред червня з атестатом про закінчення 9 класів.

Я деколи так за цим сумую, що аж зводить скули й очі самі наливаються сльозьми.

[thesolyanka]

Репрезентація нєпрівєлігірованих, або культутне мародерство

А хтось коли-небудь десь базовано пояснював, чому "репрезентація" так званих "непрівєлігірованих" груп у масовій культурі, не може відбуватись за допомогою оригінального продукту? Чому репрезентація не може бути реалізована за допомогою нових творів та їх персонажів? Чому завжди необхідно "перебудовувати" вже готові твори, які таврують як ці, що репрезентують так званих "привілійованих"? Як демонструє досвід, подібні питання зазвичай викликають тони невмотивованої агресії з боку захисників "репрезентації непрівєлігірованих", при чому самі "захисники", як правило, з "привілійованих".

В якості найпоширенішого прикладу "репрезентації" зупинимось на тому, що в сучасній культурі, небезпідставно, називають "блеквошинг". Варто нагадати, що сучасні лівацькі рухи, які в принципі й стоять за ідеями "репрезентації", мають у своєму ідейному корінні пацифістські ідеологеми. Ключовою з них є метода "ненасильницької" боротьби, яка була популярізована Махатмою Ганді у XX-му столітті. Тобто, "асиметрчна" боротьба, яку "прогресивні ліваки" після 1945 року намагались видавати як найібльш ефективну, та як таку, що зробить післявоєнний Never Again догмою. Але к 2020-м рокам стало ��чевидно, що ліваки мовчазно перейшли до методи, якою вони користувались всі роки свого існування - до типової "симетричної" відповіді.

Тобто звичайно, що вайтвошинг, який подається всерьйоз це недобре. Але річ у тім, що "страшний" ватйво��инг ніхто не перемагав та й не зупиняв - масова культура природньо еволюціонувала, й вайтвошинг просто втратив будь-яку цінність, та залишився на смітнику історії. Але коли ми говоримо про "репрезентацію" ми говоримо про ліваків, а коли ми говоримо про ліваків, ми маємо пам'ятати, що їх розуміння "прогресу" й "справедливості", є розумінням "прогресу" й "справедливості" глибоко травмованих та закомплексованих людей. Тому й "репрезентація", замість того, щоб стати процесом створенням нових творів, є ні чим іншим ніж дзеркальною відповідю на вже давно не існуючий вайтвошинг - блеквошинг. Типове "око за око" та справжнє "культурне мародерство", котре сьогодні більшістю вважається нормою. Блеквошинг та його адепти у масовій культурі це все все ті ж більшовики з 1917 року, які розкуркулюють будь-кого, у кого є щось, чого немає в типового більшовіка. Адже відбірати, мародерити завжди простіше ніж створювати. Просто тепере "культурне мародерство" є прийнятним суспільством трендом у ситих дітей Заходу.

Але, існує й інша сторона цієї історії. Якщо ми розглядаємо використання "репрезентації", як чергову методу ліваків досягти своєї справжньої цілі - тобто намародерити собі статусів та ресурсів - це одна справа. Інша справа, що "репрезентація" через блеквошинг це не стільки результат лівацької жадібності, скільки звичайний несмак та криза творчості. Наведемо кілька прикладів, коли "репрезентація" через використання вже готових продуктів масової культури є успішної, й дійсно такою, що й репрезентує, й водночас має куди більше культурної цінності, ніж наприклад блеквошинг Русалоньки.

Можно як завгодно відноситись до блексплуатейшену 1970-х, але стрічки цього піджанру можна розглядати з купи різних кутів. Хтось скаже, що блейксплуатейшен це неприйнятно, бо це не "репрезентація", а "стьоб". Якщо так, то пропонуємо більше почитати про блексплуатейшен, та про різні стрічки цього жанру, а також серйозну проблематику, які вони підіймають. І ні, це не просто про "поганих білих, и хороших афро".

Що таке блексплуатейшен?

Казати, що наведені приклади, це чисто стьоб та насмішка над людьми через їх етнічну приналеженість, це як мінімум маніпуля��ія, та як максимум - невігластво.

Адаптування вже готових творів для "репрезентації" завжди можно творчо й розумно подати, аби це не виглядало, як черговий "-вошинг". Можна змінити колір шкіри детективу Гордону або Джонні Сторму, пояснівши це "просто тому що", та зібрати тону гайпу чисто на конфлікті у соцмережах. А можно переосмислити Ніка Ф'юрі в коміксах, зробити його там схожим на Сема Джексона, а потім щоб Сем Джексон зіграв Ніка у кіно.

Чи багато було конфліктів через блеквошинг Ніка Ф'юрі? А якщо й були, то ви їх пам'ятаєте? А багато дітлахів пам'ятають Ф'юрі таким?

Як це завжди буває з лівацтвом, його адепти беруть в цілому правильні ідеї, паплюжать їх, та подають в такому ракурсі, аби запалити конфлікти, які врешті згенерують для них певні гешефти. В масовій культурі має бути багато цікавих й якісних творів, про будь-яких персонажів: від марсіан та равликів, до людей різного етнічного походження та персональних вподобань. Але коли мова заходить про "переосимслення" вже існуючого твору задля "високої мети репрезентації", то треба дивитись на це уважно.

Репрезентацію через новий твір, або адаптацію вже існучого твору завжди можна зробити творчо, розумно й влучно. А можно, як з Русалонькою. Бо завжди простіше натягнути футболку з чє гєварою або пабло ескобаром, та віддати свої мізки у розпорядження алгоритму ютубу, щоб потім розповідати про українських "фашистів", "героїзм" флойда та "зловісних вчених", які видумали круглу Землю та дезодоранти.

[bizemigrant]

🪤 Пастка від польського уряду для фірм-малих платників податку. Ви маєте це знати❗️ Кілька днів тому я отримав дзвінок з податкової. Так і так, така і така фірма (довіреним лицем якої я є) має скоригувати податкову декларацію за 2020 рік і, замість декларованих і сплачених 9% податку від прибутку, треба заплатити 19% 💶 😳 Я аж присів. І, звісно, сконтактувався з бухгалтерським бюро, яке обслуговує цього клієнта та, на всяк випадок, записався до податкового консультанта. Те, що іменита бухгалтер, жінка, компанія якої веде майже 500 компаній була в шоці - здивувало мене ще більше. Як це так, що ніхто не знав і не попереджав? 🤯 В чому ж суть❓ Малий платник податку у Польщі платить 9️⃣% податку від прибутку, а ті, чиї доходи перевищують 2 млн - платять 1️⃣9️⃣% податку. Різниця суттєва, тому ми завжди стежимо, щоб наші клієнти не вибивалися з цих лімітів ✅ 💸 Ліміт доходу 2 млн євро для малих платників вперше зʼявився у 2019 році. І ось 3️⃣ роки по тому, у 2022, зʼясовується, що у 2020 році ліміт знизили до 1,2 млн євро! ❗️Але фактично ніхто про це ніде не говорив і не попереджав. Тож і мій клієнт, і тисячі фірм по всій Польщі зараз потрапили в цю бюрократичну пастку, і просто мусять заплатити, фактично, знову податок за 2020 рік. Для багатьох фірм це значні суми, які не так легко витягнути з бюджету💰 Скільки фірм після цього закриється? Скільки оголосить банкрутство? На ці питання я не маю відповідей, але прогнозую, що багато 🫣 ✅ Ця ситуація навчила мене перестраховуватися постійно. А ще - заручитися підтримкою професійного податкового консультанта, який знає ВСІ нюанси податкового законодавства. ❗️Бухгалтер, до речі, всіх ньюансів знати не мусить, і це типово для Польщі. Якщо вас цікавить тема ведення бізнесу у Польщі - підписуйтесь на сторінку📲 А якщо ви потрапляли у схожі ситуації - напишіть у коментарі або у приватні повідомлення👇 Треба триматися разом і попереджати одне одного про можливі пастки 😉 #управліннябізнесом #ліміти #податки #бізнес #підприємець #bizemigranttransport #bizemigrant #bizemigrantconsulting #бізнесвпольщі #бізнесвєс #податкивпольщі #податковапольщі #біземігрант (Warsaw, Poland) https://www.instagram.com/p/Ck8v84XLY_1/?igshid=NGJjMDIxMWI=

[bearfoottruck]

OK, I was messing around on YouTube looking up heavy metal songs when I found THIS. It's a song called "Escape" by a band called Nemesis. I wasn't able to find much on them other than that they released a demo called Ceasefire and that they're probably from Houston, Texas. See a live video of them here.

[yakymenko]

ПОЛІТПИВБАР. КІНЕЦЬ 1996 РОКУ

Це був телевізійний проєкт тележурналіста Віталія Теплова, він, Теплов, є у фільмі. Назва щотижневої передачі на дніпропетровському обласному державному телеканалі - "Політпивбар". Тепер Дніпропетровськ називається містом Дніпро, а буде називатися Січеслав, ми перейменуємо.

Це кінець грудня 1996 року. Мені 31 рік, майже 32, я голова Дніпропетровської (Січеславської) обласної організації ДСУ. ДСУ - це політична партія "Державна Самостійність України". І партія і обласна організація були офіційно зареєстровані Мін'юстом (партія) і обласним управлінням юстиції (облДСУ). Зверну увагу, що назва Січеславська є офіційною назвою обласної парторганізації. Я саме з такою назвою і зареєстрував облДСУ. І це було першим після 1918 року нагадуванням про Січеслав!

Так, це майже 24 роки тому...

Віталія Теплова, журналіста-ведучого, що тоді, що на сьогодні я назвав би ватою. Я навіть не здивуюся, коли він у 2019 році голосував у другому турі президентських виборів за Зеленського, хоча давно не бачився з Тепловим. Теплов щотижня запрошував голів обласних парторганізацій, проводив отакі зустрічі-бесіди, пригощаючи пивом (звідси ��олітПивбар, ну, і реклама дніпропетровського пивокомбінату "Дніпро") і пускав ролика в етер, додаючи рекламу різних фірм. З реклами він і жив, ну, і телеканал, звісно. Рекламу я не видалив із ролика навмисне, хоча вона навіть ще тоді була задовгою і нудною. Але для розуміння тієї епохи реклама надає багато інформації. Ми бачимо які фірми рекламувалися, який товар, нема жодного мобільного телефону для зв'язку, самі стаціонарні, ще й 6-значні (тепер 7 цифр у міських телефонних номерах) тощо.

Через свою ватяність Теплов погано розкрив ідеологію трьох партій, керівників облпарторганізацій яких запросив. Тривалість зустрічі і зйомок була, пам'ятаю, до 2-х чи більше годин, а ролик вийшов на хвилин 15, а решта - реклама... Але, не маючи ні газет, ні телеканалів (інтернет-сайтів тоді ніхто не мав, соцмереж не існувало), ДСУ Андрія Якименка користувалася будь-якою нагодою, щоб виступити перед народними масами. Тому на "пивбар" Теплова, я, звісно, пішов.

Зараз, переглядаючи цей ролик, я все ж хочу Теплова похвалити. Деякі націонал-ідеї ДСУ він таки вставив у фільм. Ну, камуфляж, то тоді була наша партійна форма. ДСУ казала, що "прийде до влади не парламентським, а силовим методом". Це цитата! І зараз, у 2020 році, я стверджую те ж саме! Тільки Національна революція! І Національна диктатура проти ворогів! Також я бачу, що ще у 1996 році я кинув масам свій власний афоризм "Націоналізм - це політична релігія!" (©Андрій Якименко). Теплов не второпав, тому так неоковирно прокоментував, ги-ги.

Не розкрив у ролику Теплов, хоча я на зустрічі добре пояснив, чому я вважав Павла Лазаренка, тоді він був прем'єрміністром України, людиною Року-1996. Це потім жиди (так звана Група Приват), найнявши блюдолиза-журноглиста Бориса Філатова (на сьогодні Філатов - міський голова міста Дніпро), спаплюжили ім'я українця Лазаренка і під цей "аморальний шумок" порейдерили Лазаренкову власність по всій Дніпропетровській області. А на той час прем'єр Лазаренко себе добре показав хазяїном країни, господарником і... державником! Ні, Лазаренко не був націоналістом, він тоді був далеким від гасла "Армія, Мова, Віра!" (©Петро Порошенко), але, як українець, господарник і господар, хазяїн у крові, Лазаренко поволі і об'єктивно зростав у державника! Втім, і нинішній Петро Порошенко теж не одразу став мислити як Андрій Якименко мислив ще з листопада 1989 року, коли вступив до УГС (Української Гельсинської Спілки).

Крім Теплова також мене не зрозумів і голова обласної організації УРП (Українська Республіканська Партія) письменник Ярослав Трінчук. Трінчука я особисто знаю на сьогодні вже понад 35 років, його доля ще в совітську епоху занесла до Дніпропетровська з західної України (звідси і приємний західноукраїнський акцент у Ярослава). Що Теплов, що Трінчук звели ідеологію ДСУ до вузькоетнічного розуміння, хоча я вже кілька років, а також на цьому ПолітПивбарі, вже пропагував не етнічний, а націонал-політично-державницький спосіб у розбудові України. Звідси й гасло "Націоналізм - це політична релігія!". Тобто, якщо ти не українець за паспортом чи за народженням, але історично давно вже живеш в Україні, визнаєш її державність, вживаєш українську мову, подальше своє життя пов'язуєш із українським народом і цією землею, якщо своїх дітей ти виховуєш як українців, охопимо все це словом: якщо ти віриш в Україну, то ти й сам уже став українцем! На сьогодні (2020 рік) я маю безліч прикладів такого навернення в українство (багато хто з ветеранів АТО-ООС, зокрема Ігор Лапін, з блогерів Дмитро Чекалкін, несть їм числа!).

Також згадаю злим нетихим (ги-ги) словом журналіста Вадима Рижкова, який тупо вигукував на бесіді: "Та всі партії відірвані від інтересів людей! Що ви хорошого робите людям?!". Рижков, мабуть, думав, що партії повинні ремонтувати дороги, коли й нині це є дорога́ річ для міст, областей і самої держави! Рижков і досі, мабуть, не тямить для чого суспільству потрібні політичні партії... Щоб читач зрозумів хто таке Рижков (помилки нема, са́ме хто таке!), скажу, що цей скиглій, ще як ввели українську гривню і монети (1996 рік, за прем'єрства Лазаренка), нив у своїх статтях, що він плутається з кольорами нових українських копійо́к, бо совкові копійки були іншого кольору!..

Гостеві програми, підприємцеві та юристові із США, з міста Нью-Йорка, Яремі Бачинському я вдячний особисто. Бо саме з того "Пивбару" ми зазнайомилися ближче і саме завдяки Бачинському я побував у липні-серпні 1997 року в Америці за програмою USAID (Агентство США з міжнародного розвитку) з групою українських юристів, суддів, адвокатів (місто Джексон, штат Міссісіпі, поїздки до штату Луїзіяна, місто Новий Орлеан, на Мексиканську затоку Атлантичного океану, семінари та відвідування поліції, тюрем, адвокатських контор, судів і судових процесів в Америці тощо).

Щодо себе на час ПолітПивбару, то скажу, що я тоді мав міжшлюбний період, судові процеси з розлучення та за квартиру (перший процес, звісно, програв, шлюб за наполяганням першої дружини Леськи Половини було розірвано, але квартиру я відсто́яв за собою). Я мав сина Богдана (на тоді йому було 2,5 роки, нині вже 26). І, здається, цей Новий 1997 рік я востаннє зустрічав в Олександрії Кіровоградської области у своєї партійної коханки Лариси Шевчук, яку тепло згадую і досі (я докладніше про цей любовний свій період писав тут: "Лариса", http://yakymenko.blogspot.com/2020/02/1994-29-39.html?m=1).

Ну, а щодо інтерв'ю з містянами на вулицях Дніпропетровська-1996, то скажу, що населення на сьогодні вже змінилося! На 5-й рік Незалежности ніхто не розумівся на партійних ідеологіях і партіях, не цікавився політикою, більше знав російських політиків, ніж всеукраїнських, не кажучи про місцевих. Спадок Совка! Але станом на 2020 рік мало хто не усвідомив якої він "партійности" і за яку партію йому голосувати...

...Переглядаю знову ролик. Так, я змінився зовні (ну, був на чверть століття молодшим, ги-ги!), але - не ідеологічно! Ті ж самі ідеї мною сповідуються і навіть розвиваються і досі. Хіба що прожите після 1996 року життя поглибило, доповнило і відточило мій Націоналізм і Віру в Націю та Україну!

Ми переможемо!

Слава Україні!

Додаток:

Дніпропетровське обласне державне телебачення, щотижнева програма ПолітПивбар, кінець грудня 1996 року.

Тривалість: 35 хв 10 с.

20.10.2020

©Андрій Якименко

http://yakymenko.blogspot.com/2020/10/1996.html?m=0

[grishkoaleksandr]

18 ссылок по недвижимости за 1-ю неделю сентября’20

1. Эргономика: Как правильно вешать светильники ... Важно всё: высота относительно пола, потолка, уровня глаз. И даже габариты мебели в комнате

2. Global Property Guide назвал страны мира с самым значительным ростом цен на жильё ... Во втором квартале 2020 года, несмотря на пандемию, стоимость жилой недвижимости поднялась в 33 из 49 исследованных стран

3. Аренда квартир, домов и коммерции в Киеве: как изменились цены и чего ожидать осенью ... когда цены на аренду недвижимости вернутся к докарантинным и какие квартиры будут пользоваться спросом среди арендаторов

4. Офісний сегмент Києва: в умовах пандемії ... До кінця поточного року як мінімум ситуація в секторі офісної нерухомості Києва перебуватиме під впливом COVID-19 і залежатиме від кроків уряду, реакції бізнесу та суспільства. На ринку спостерігатимуться ті ж тенденції, що й у першому півріччі 2020, деякі нові тренди посиляться.

5. Немає ажіотажу, як зазвичай бувало на початку вересня ... У Києві окрему кімнату можна орендувати в середньому за 3–4,5 тис. грн, Харкові та Львові — за 3, Одесі — 3,5, Дніпрі — 2 тис. Таке житло популярне серед студентів і людей, які приїздять на роботу до великих міст.

6. Скільки коштує купити будинок під Києвом – ціни на заміську нерухомість восени 2020 року ... Будинки в столичному регіоні активно купують у всіх цінових сегментах

7. Комітет ВР пустив у зал законопроєкт про рієлторів попри корупційну складову ... Антикорупційний комітет ВР дав можливість розглянути у залі Ради законопроєкт №3618 про рієлторську діяльність, попри наявність у ньому корупційної складової

8. Разбор | Банкротство Аркады и эффект домино: рынок новостроек теряет покупателей. Что происходит? ... Из-за скандалов вокруг строительных объектов Аркады с рынка первичного жилья ушла половина потенциальных клиентов. Идет передел рынка?

9. Ситуация на рынке столичной недвижимости сегодня катастрофическая ... Недопонимание застройщика и инвесторов - это серьезная проблема, на которую надо обращать внимание. Обанкротились основополагающие монстры недвижимости всей Украины - «Укрбуд» и «Аркада»

10. Зростання цін на тлі карантину: аналітика серпня ... зростання в усіх напрямках: середня ціна на кв. м в серпні зафіксована на рівні 26 500 грн/кв. м, що еквівалентно 960$/кв. м. Мінімальна ціна також зросла до 17 900 грн/кв. м (650$/кв. м). Таким чином після незначного падіння в період з квітня по липень ринок поступово відновлюється до рівня березневих цін, що цілком може статися вже у вересні.

11. Огляд ринку новобудов Києва: серпень 2020 ... Середня вартість квартир у новобудовах Києва в серпні 2020 року склала 29934 грн./кв.м. (±1,6%). Порівняно з липнем середня вартість збільшилась на 2,2%

12. Укрбуд 2.0. Що відбувається з недобудовами Микитася та коли інвестори отримають квартири ... На більшості прийнятих ЖК будівельні роботи вже поновлюються, але їх темпи, за оцінками інвесторів, досить повільні, а орієнтовні терміни введення в експлуатацію житлових комплексів занадто затягнуті й іноді становлять 2-3 роки

13. Жилая недвижимость: почему дешевые метры уступают инновационным форматам ... На продажи влияют многие факторы архитектурной концепции: понимание сегмента, стоимость квадратного метра, эргономичность пространства, внешний облик объекта, энергоэффективность, экологичность, концептуальный подход к среде обитания, а также качество строительства и безопасность.

14. Что делать украинцам, сдающим жилье, чтобы остаться в рамках закона и не лишиться прибыли ... Арендодатели, уклоняющиеся от налогов, должны выбрать форму их оплаты из двух вариантов, предусмотренных законом. Это позволит им получать доход в правовом поле и обезопасит от возможных неприятных инцидентов с квартирантами.

15. Аналіз цін на вторинному ринку житлової нерухомості Києва: серпень 2020 ... У серпні середня вартість квартир в Києві відзначена на рівні 1407 дол. США/кв. м, порівняно з липнем середня ціна збільшилася на 0,5%. У національній валюті середня вартість зменшилася на 0,7% до 38875 грн./кв.м (± 1,8%).

16. Долгострои и банкротства. Что ждет рынок недвижимости ... Половина потенциальных инвесторов отказывается от покупки жилья на первичном рынке. Как уверяют застройщики, причина — проблемы, которые одна за другой обрушиваются на еще недавно стабильных игроков рынка. Вкладчики остаются без денег и квартир, что пугает народ. В итоге стоит готовиться к новым долгостроям и банкротству строительных компаний по всей Украине.

17. На ринку новобудов - криза: експерт назвав причину ... За останні 2-3 роки відбулися шкідливі для ринку події - падіння корпорації Укрбуд, банку "Аркада". Це сформувало велику кількість недобудів. Люди не хочуть більше ризикувати, оскільки навіть авторитетні компанії із великою кількістю завершених проєктів нічого не гарантують

18. Как создать интерьер в американском стиле: советы и идеи ... американцы, как и мы, любят всё лучше, самое большое, им нравится дерево и качественная мебель «на века». США — это ведь страна эмигрантов, поэтому в самом стиле по факту много национальных цитат, много мотивов респектабельных стилей, из ар-деко и неоклассики например

[we-politica-ua-news-love]

В Україні змінили правила виходу на пенсію: що слід знати Представник Пенсійного фонду прокоментував реформу уряду щодо посилення страхового стажу, яка була запущена. З 1 січня 2019 року в Україні збільшили мінімальний стаж роботи для отримання права виходу на пенсію. Тепер для осіб, які бажають вийти на пенсію у 63 роки, необхідний стаж становить від 16 до 26 років, а ті, хто мінімум 15 років платив ЄСВ, можуть розраховувати на вихід на пенсію в 65 років. Заступник начальника обласного управління Пенсійного фонду Олена Романченко відзначила, що якщо 15 років страхового стажу в українця немає, то він не зможе розраховувати на отримання пенсії. В такому випадку, він буде отримувати соціальну допомогу від уряду як малозабезпечений. Також чиновниця зазначила, що у реформі уряду прописано правило, згідно з яким необхідний для пенсії стаж буде рости щорічно на 1 рік – в 2020 році він складе мінімум 17 років, 2021 – 18 років… today.ua

[topkredit]

майкредіт Харків Щоб продовжити кредит; не відмовить у видачі кредитних коштів. Що кредитна історія зберігається лише за ті останні два роки, то на каких условиях предлагается услуга? Тому влаштовує постійно різноманітні розіграші, чекати схвалення запиту. МФО надає кредити онлайн громадянам нашої країни на вигідних умовах, не вимагаючи великого пакету документів для видачі грошових коштів. У […] via Оформлення кредиту онлайн

[energ1x]

В Україні з 2014 року реалізується масштабна реформа місцевого самоврядування та децентралізація влади що базується на впровадженні в державному управлінні та місцевому самоврядуванні кращих національних і світових практик та стандартів, яка завершиться в 2020 році проведенням восени місцевих виборів на новій територіальній основі громад.

В результаті вже майже 12 мільйонів громадян України об'єднались у понад 1000 ОТГ. Об’єднана територіальна громада — це первинний орган місцевого самоврядування в Україні, який створюється на основі добровільного об’єднання мешканців кількох сільських, селищних чи міських територій. Після об’єднання створюється новий адміністративний центр, а в ньому — спільні для об’єднаних населених пунктів органи самоврядування.

За даними моніторингу Міністерства Регіонального розвитку України Хмельницька область постійно входить в п'ятірку лідерів з формування спроможних громад. Експерти відмічають, що Реформа Децентралізації вважається чи не найбільш успішною реформою в Україні, яку було здійснено в період після Революції гідності 2013-2014 років.

 Анна Сіра, експерт ГО «Агенція сталого розвитку "АСТАР":

Децентралізація в Україні стартувала з 2014-15 років і місцеве самоврядування відчуло смак того як це бути самоврядуванням, колит ти можеш розпоряджатися своїми ресурсами, своєю територією. Зараз вже прийняті перспективні плани областей і зрозуміло вже за яким принципом буде поділено громади.

 Відповідно до затвердженого плану буде створено і Кам'янець-Подільську ОТГ до складу якої ввійдуть наступні громади: Кам'янець-Подільська, Зіньковецька, Довжоцька, Рихтівська, Колибаївська та Ходоровецька громади.

 Анна Сіра, експерт ГО «Агенція сталого розвитку "АСТАР":

Варто зазначити, що є чимоло незадоволених, адже громади меншого розміру, які вважали, що використають власний потенціал і впораються самотушки, за принципом територіальності, за принципом спроможності об'єдналися з іншими, більшими, які ще не ставали на стежку децентралізації.

 Ознаками успішної євроінтеграції є поліпшене обслуговування в закладах соціальної інфраструктури, будівництво автомобільних доріг, поява нових робочих місць та фідбек від органів місцевого самоврядування. Багато з цих індикаторів успішної євроінтеграції напряму пов’язані з децентралізацією.

 Антон Найчук, позаштатний кореспондент «Ініціативи», засновник «Фонду громадської Дипломатії»:

Серед своїх приорітетів Україна поставила Реформу децентралізації. Які ваші очікування від її впровадження та чи допоможе їй на шляху європейській інтеграції?

 Андреас Кіфер, Генеральний секретар конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи:

Україна - частина європейської сім'ї, нема сумнівів з цього приводу. Європейська інтеграція не обмежується Радою Європи і є прагнення рухатись далі. Наявність функціональної системи стримування і противаг, демократії, прав людини, вергховенства права - це одна із передумов для такого руху. Таким чином Децентралізація - один із елементів європейської моделі суспільства, що базуєтсья на базі принципів взаємодоповнення.

 Анна Сіра, експерт ГО «Агенція сталого розвитку "АСТАР":

Якщо раніше ми розраховували на приєднання одної або двох сільських рад і незначне розширення території, то зараз зрозуміло, що Кам'янець збільшиться в кілька разів. Це певним чином викликатиме конфлікти, оскільки, коли люди відчули смак управління своєю територією, то їм буде важче зжитися із тим, що ними буде керувати хтось інший.

 Вперше за тривалі роки невеликі міста та села виходять із своєрідної сплячки, оскільки нові кошти у бюджетах дозволяють відновити місцеву інфраструктуру. Місцева влада фінансує ремонти старих шкіл, спорудження нових, ремонтуються комунальні споруди, які востаннє відновлювалися ще в радянські часи.

Завдяки процесу децентралізації в Україні з’явилося понад 800 Центрів надання адміністративних послуг, які пропонують до 140 різноманітних послуг. У таких центрах люди отримують різні довідки, дозвільні документи без необхідності їхати в обласний чи районний центр.

 Анна Сіра, експерт ГО «Агенція сталого розвитку "АСТАР":

Втілити принципи самоврядування в тому об'ємі, в якому вони прописані у законі про місцеве самоврядування "Про добровільне об'єднання", то таким чином можна буде говорити про те, що громади отримують замостійність, громадяни отримують розвиток територій. Наразі сказати точно, чи будуть збережені усі програми неможливо, усі вони збиваються в одну, яку називають "Великим будівництвом" і що з цього вийде поки важко говорити. Чи впорається Кам'янець? Так впорається, але містянам варто подумати як працювати більше з навколишніми селами і цілком можливо, що увага буде переключена із вирішення проблем міста на вирішення проблем тих сіл, які увійдуть до Кам'янець-Подільської ОТГ уже цього року.

 Одиним із факторів, який позитивну вплине на економічний розвиток новостворених громад є  ухвала законопроєкту, який має відкрити в Україні ринок сільськогосподарської землі. Земельні закони мають впроваджувати дерегуляцію землеустрою та скасувати сотні корумпованих дозволів, створити національну інфраструктуру геопросторових даних, встановити оподаткування кожного гектара української землі, а також надати фермерам на пільгових умовах викупити пів мільйона гектарів землі, яка перебувала у них на праві користування з 1991 року.

Законом передбачено, що з 1 липня 2021 року право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею до 100 гектарів можуть набувати виключно громадяни України. З 1 січня 2024 року таку можливість отримають також юридичні особи, власниками яких є українці. Вони зможуть купувати до 10 тисяч гектарів землі. Заборонено також продаж державних та комунальних земель.

 Анна Сіра, експерт ГО «Агенція сталого розвитку "АСТАР":

Ті кроки, стосовно оформлення земель, які відбувалися у рамках децентралізації з 2018 року показали досить непогані результати, коли громади почали розпоряджатися власною землею після того як Уряд знайшов невеличку шпаринку у Земельному кодексі і дав змогу отримати у розпорядження у комунальну власність землі державної власності сільсько-господарського призначення, то відповідно трошечки змінилась ситуація, орендарі почали краще ставитися до своїх обов'язків і, більш адекватно співпрацювати із тими громадами, на територіях яких вони орендують землі. Чи буде цей процес продовжено у такому позитивному ключі поки говорити важко, змін дуже багато і чи зможемо ми впоратись з таким напливом змін поки що сказати досить складно.

 Криза COVID-19 та глобальний порядок денний змушують міжнародну систему зіткнутися з парадоксом, суть якого полягає у неспроможності одночасно задкувати та успішно просувати реформи.

Пандемія коронавірусу змусила Україну разом з усім світом перейти в режим жорсткого карантину. Ми стикнулися з новими умовами, незвичними як для як для людей, так і для бізнесу, державної та місцевої влади. Завдяки курсу на сьогодні більшість активностей із залучення громадянської спільноти можна перевести у цифровий простір. Зараз парламент України вносить зміни до законодавства, тому змінюються також правила і для ОТГ. Ідеться про зміни до державного бюджету, які стосуються інструментів державної підтримки об’єднаних громад і змін до Податкового кодексу, а також деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення економічних гарантій у зв’язку з епідемією.

До нових умов повинні були пристосовуватись і представники місцевих адміністрацій, і центральні органи влади. Карантинні заходи прискорили перехід державних послуг в онлайн.

 Сергій Доманіцький, голова ГО "ІТ Фортеця":

Україна як і усі країни зараз рухається у напрямку розвитку електронних сервісів слідуючи за модним трендом "Діджитилізації". Проте сказати, що все буде діджиталізовано і реалізувати це - дві різні "різниці". Ті спроби, які зараз зроблено, як правило, сфокусовано на якійсь певній послузі. Поки це лише обгортка. Вона передбачає, що потрібно позбирати усі довідки, а потім лише сфотографувати та завантажити їх на сервіс. Електронним сервісам в Україні сильно не вистачає інтеграції. Інтеграції як між собою, так з реєстрами і іншими базами даних. Ми відчуємо справжню діджиталізацію лише тоді, коли насправді зможемо заповнити одну анкету, а сервіс самостійно згенерує весь необхідний пакет для отримання необхідної послуги.

 Серед прикладів діджиталізації останнього місяця слід згадати запуск порталу електронних держпослуг «Дія» із 27 послугами для громадян, підприємців та бізнесу, перехід до дистанційної форми навчання у школах та ВНЗ за допомогою онлайн сервісів, дозвіл Верховної Ради проводити судові засідання поза межами судів у режимі відеоконференції, зростання кількості онлайн-транзакцій з оплати комунальних послуг, онлайн-подання документів до Державної служби зайнятості, оформлення субсидій для громадян на сайті Міністерства соціальної політики тощо.

 Сергій Доманіцький, голова ГО "ІТ Фортеця":

Ще одна річ, на яку варто звернути увагу - безпека інформації, адже у гонитві за тим, щоб швидше реалізувати якусь послугу, часто увага не фокусується на принципах цифрової безпеки. Все частіше ми чуємо про витік даних і такі пеценденти будуть все частішими, якщо наші розробники не почнуть більше часу приділяти цифровій безпеці.

 Анна Сіра, експерт ГО «Агенція сталого розвитку "АСТАР":

Поки ми знайодимось у "хаосі" з бротьби із вірусом, все аргументується тим, що "давайте поборимо заразу, а потім розберемся". Але, насправді, до моменту, коли ми поборемо заразу, наступлять місцеві вибори, а потім уже змінити щось буде максимально важко, як мінімум упродовж п'яти років. Знашого боку, як збоку громадських активістів, було б максимально правильно, незважаючи на карантин чи будь-які інші речі, бути максимально уважними стосовно того, які рішення приймаються у сфері децентралізації, адміністративної та земельної реформ, податкового законодавства, оскільки саме ці речі будуть максимально впливати на те, як ми зможемо ефективно виходити із цієї кризи, в якій ми зараз знаходимось.

 Можемо констатувати, що без сильного місцевого самоврядування – не може бути сильної України. Тому успішне завершення децентралізаційної реформи є надзвичайно важливим. Це відповідає інтересам громадян, інтересам місцевого самоврядування та є в інтересах держави Україна.

[startuplevel]

Останні 3 тижні я більшу частину часу витратив на перезапуск EVADDON (запуск кампаній у Google Ads, #1 на ПХ https://www.producthunt.com/time-travel/2020/3/21 та інше), а решту — на волонтерку по @covid19uabot. Проєкти працюють, потрібен час на отримання результатів та покрокову оптимізацію, тож я вирішив знову провести благодійні консультації. Як і навіщо я цим займаюся, розказав у пості ще в минулому році https://opryshok.com/1h. Через потребу самоізоляції пенсіонери зараз опинилися у ще більш скрутному становищі. А ті з вас, хто читає мене заради копняка, аби таки спробувати одного разу запустити власний проєкт, вже мали тверезо оцінити можливі наслідки кризи. Такий собі він-він в поточних умовах. З середи і до кінця тижня я говоритиму з кожним, кому потрібен погляд зі сторони на ідею чи проєкт на ранній стадії. Напишіть мені у телеграм @opryshok, домовимося про час. Тривалість — 1 година, вартість — 500 грн. Гроші підуть на допомогу фонду «Старенькі». У мене 6 років досвіду роботи у акселераторі й фонді та 4 роки досвіду створення й продажу нішевих проєктів. Допоможу знайти відповіді на питання з категорій: пошук та валідація проблем, створення продуктів без програмування, залучення перших користувачів без бюджету, бізнес-моделі та фандрайзинг. Дякую.

[futuriafantasia-blog]

Космодром Букспейс

Книжковий фестиваль Book Space має свою фішку – фокус на інноваціях. Тут розповідають про прориви в літературі та мистецтві, про перевороти у суспільстві та в окремих головах. Так багато про інновації та майбутнє не говорять на жодному іншому літфестивалі України.

Третій Book Space іще готується, він пройде у травні. А поки ми чекаємо на програму, випускаюча редакторка КУСТа згадує, що інноваційного було на фестивалі у 2019-му.

Опубліковано 17.03.2020 в журналі КУСТ. Фото - Оля Чистякова, Ед Гапіч.

Ації

Марчин Скрабка і Божена Король приїхали з Польщі, і ми сиділи з ними в павільйоні, малювали сюжетну схему до міфу про дванадцятий подвиг Геракла. Нас навчали перетворювати оповідання на гру-квест у смартфоні. Цей процес називається "гейміфікація" і стрімко набирає популярності у Польщі та Фінляндії. Зробити гру можна з будь-якої книжки: від підручника з економіки до Гаррі Поттера. Навіть із Біблії, про що Марчин уже давно мріє.

Від фестивалю, у назві якого є слово “space”, який проходить у космічній столиці та який заявляє себе як єдиний в Україні, сфокусований на інноваціях, очікуєш програму, яка повністю складається зі слів "гейміфікація", "екранізація", "діджиталізація", "інтеґрація". Але. Маю для вас фестивальне відкриття: смерть у дитячій літературі, графічний роман, літературний перформанс – це теж інновації. Для певних країн це сучасність, а у нас лише набирає обертів.

СТРАШНЕ!

На першому Book Space справжній фурор викликала дитяча книжка про смерть – "Серце, плач" данського письменника Гленна Рінґведа. Трьом дітям батьки заборонили зніматись у промо-ролику її презентації.

– У скандинавських країнах батьки почали говорити на ці теми з дітьми ще 50-60 років тому. Ми поки що відстаємо, – говорить кураторка дитячої програми Стефана Цебренко.

"Ці теми" – це смерть, люди з інвалідністю, біженці, катастрофи. Найперше місце на фестивалі, куди я водила усіх своїх друзів – це стенд із книжками з Почесного списку Андерсена. Не лише тому, що в тих книжках написано про СТРАШНЕ – там і про африканські барабани та кізочок є, а свого часу до списку потрапляли Всеволод Нестайко, Туве Янссон та Астрід Ліндґрен – а й заради ілюстрацій. Ці видання не продаються, їх возять по всьому світу, щоб показати найкращі дитячі книжки 61 країни. До 2019 року українці їх бачили лише на "Книжковому Арсеналі".

Діти розуміють і відчу��ають більше, ніж здається. Тому для них випускають книжки про аварію на ЧАЕС і про забруднення планети.

Такий посил є і в роботі дитячої творчої студії Aza Nizi Maza, керівник якої приїжджав із Харкова давати лекцію на Book Space. Якщо ви бачили виставку дитячих плакатів про Гоголя (ту, де ван Гоголь, Гоголь міряється носами з Пушкіним і ще багато крутезних алюзій і жартів), то ви розумієте, що буде, якщо дати дитині творчу свободу. У будь-якому разі, почитайте інтерв’ю з керівником студії.

Новий медіум

А от чому комікси – це література не лише для дітей, розповідали Юрій Поворозник і Олександра Ринк, співзасновник і авторка видання Vertigo та дослідники коміксів. Вони говорять, що автори використовують назву "графічний роман", аби звучало серйозніше і не по-дитячому. В Україні лише чотири роки тому отримали ліцензію на переклад коміксів українською, а власні комікси у нас поки не читають.

Найтиражнішим в Україні став стімпанк-комікс "Воля" – 10 000 екземплярів. Про нього багато говорили, бо творці обрали грамотний маркетинговий підхід: трейлер, потім комікс, потім поштівки-магнітики, кіно, настільна гра, активний інстаграм, а зараз розробляють додаток – це буде перший в Україні комікс із доповненою реальністю.

Дослідники радять почитати "Герой поневолі" Франка у графічному форматі. Це один із найкрасивіших вітчизняних коміксів, який змінює сприйняття жанру як "ну це коли два супергерої б’ються і слово "БАБАХ!" на всю сторінку".

Дніпровська дослідниця жанру Оксана Гудошник присвятила цілу лекцію тільки українським коміксам. Ми записали її розповідь.

Багато письменників самі експериментують і залучають художників, щоб ті робили графічні видання за їхніми книжками. Гарний приклад – "Американські боги" Ніла Геймана.

Але на розмові про екранізації я дізналася, що бувають і "конфлікти форматів". Фільм "Хранителі". Його дуже люблять за те, що Зак Снайдер екранізував комікс, використавши в якості розкадровок окремі малюнки з коміксу-оригіналу. Багато фанатів це оцінили, крім самого Алана Мура. Він зненавидів фільм, тому що для нього комікс – це дуже повільний медіум. Ти можеш скільки завгодно роздивлятися кожну деталь. А кіно, як він сказав, це коли тебе зі швидкістю 24 кадри на секунду тягнуть крізь комікс.

Як на мене, найцікавіший напрямок – це нон-фікшн-комікси. Наприклад, американський військовий репортер Джо Сакко прославився тим, що не лише описував, а й ілюстрував свої враження. Його комікс "Палестина" започаткував новий жанр графічної журналістики.

От і виявляється, що комікс – це відносно новий медіум із широченними можливостями.

В інтернеті хтось вбиває книжку

Колись говорили, що телебачення вбиває книжку, а до того кіно вбивало книжку, а до того п’єси – хто тільки не вбивав книжки (спойлер: вони досі живі).

– Але зараз книжкам треба конкурувати з великою кількістю новаторських інтерактивних форматів, – каже Олександра Ринк. – Netflix випускає інтерактивні шоу, де можна самому вирішувати, що буде робити герой. Все це, можливо, трохи відволікає від першочергової історії, але затягує і змушує цікавитися новими медіями. Я не кажу, що всі книжки треба перевидавати в інтерактивних форматах, але якщо мова йде про дітей та підлітків, то класно використовувати технології, щоб зацікавити їх. А після цього любов до читання прийде сама собою.

…Саме тому ми з Марчином Скрабкою сиділи і малювали сюжетну схему подвигу Геракла. Так ми могли побачити, в яких переламних моментах можна додати розгалуження до основного сюжету.

Пізніше ми скачали додаток ActionTrack і дивилися, як працює найбільш простий формат гейміфікації – тест. Марчин розповідає:

– Сучасні діти та підлітки – це "миттєве покоління". Вони не люблять чекати, їм потрібен негайний фідбек. Книжки приносять їм задоволення, але не дають фідбеку. Книжка не говорить: "Ти молодець, ти вже прочитав більше сторінок, ніж твій друг". А гра мотивує йти далі. Пробуджує інтерес до теми. Навіть змушує вийти з будинку і повернутися втомленим. Ми робимо теренові ігри, міські ігри, ігри на орієнтування з компасом, ігри зі смартфоном і квеструми. Січень, мінус п’ятнадцять, а дітей не заженеш додому.

Жила, жива і буде жити

На Book Space – 2019 започаткували конкурс "Книжка майбутнього". Нагородили видавців та авторів, які поєднали паперові і цифрові технології або видали паперові книжки в новаторському форматі.

У номінації "Експеримент у цифрі" переміг мультимедійний проєкт "Джакомо Джойс" видавництва "Цивілізація". Він відрізняється динамікою в кольорі та звуці. Наприклад, коли у тексті напруга, сторінка починає пульсувати червоним. Інтерактивний момент – коментарі до тексту, що спливають під час читання. Перекладачі завжди супроводжували цей текст коментарями на полях, поясненнями до тексту. Тепер вони інтеґровані в оповідання.

У перший рік куратори фестивалю отримали близько сорока заявок на участь у конкурсі.

– Під час підготовки до фестивалю ми з командою впевнилися, що наш майданчик може стимулювати розвиток книжкових інновацій у перспективі 4-5 років, – говорить арт-директорка фестивалю Вікторія Наріжна. – Адже тут, на фестивалі, оптимальні умови для обговорення і презентації продукту, отримання нових знань. Тож цілком логічним рішенням стало заснування конкурсу "Книжка майбутнього". У 2019 році конкурс вийшов досить символічний, адже перш за все ми хотіли відстежити, скільки видавців братиме участь та що вони вважають інноваціями.

У 2020-му конкурс планують повторити.

– Ми ведемо переговори з Інститутом книги та кількома грантодавцями, щоб перетворити його на повноцінну премію з компетентним журі. Сподіваємося, що до нашого милого космонавта й пам'ятного диплома додасться ще й грошовий приз.

– Одна з цілей Book Space – допомогти українській книжковій сфері наздогнати своїх європейських та американських колег у використанні нових технологій. Ми з радістю спостерігаємо, як в останні роки українські автори та видавці експериментують із доповненою реальністю або ж трансмедійним сторітелінгом, але розуміємо, що розрив усе ще великий. Навіть із такими традиційними вже формами існування книги як електронна та аудіокнига в нас усе не безхмарно, – говорять організатори Book Space.

Хрестоматія

Так назвали музично-літературний експеримент, який показали в останній день фестивалю. Його створили дніпровський музикант Євген Гордєєв та кураторська команда Book Space. "Класична українська поезія, яку всі ми знаємо (і часто ненавидимо, чого душею кривити) зі шкільної парти і експериментальна електронна музика. Все це ви вже чули, але ніколи не чули так".

*****

Висновок можу зробити один: ми рухаємося. Для цього в Україні з’явився космодром Букспейс. І є надія, що десь на цьому космодромі зустрінуться ідея та втілення, письменник і геймдизайнер, перформер і пілот квадрокоптера. Бодай однесеньке знайомство, яке піддасть нормального прискорення усім -аціям української культури.

*****

Вже є дата наступного Book Space – 29-31 травня 2020 року.

Вже відома центральна тема – крім інновацій, говоритимуть про наше майбутнє, утопії та антиутопії.

Коли з’явиться програма, її опублікують на сторінці фестивалю.

Підтримати команду, яка готує фестиваль увесь рік, можна на Спільнокошті.

Подію вже третій рік організовує міська програма "Культурна столиця".

[yakymenko]

...ТОМУ, ЩО БАРИГА!

Ще зовсім нещодавно за вигук "А ваш Порох - барига!" я розстріляв би цю злісну гадину, яка ганить найкращого президента України, яких ми досі мали. Ну, в умовах Фейсбука, де немає кнопки "Розстріляти!", я таких паскуд просто блокував, висловивши перед тим русскімъ матюкомъ йому в приват яка ця наволоч є найкращою із наволочей в світі.

Але тепер я й сам кажу: Порошенко - це... барига! Ні, я не змінив своєї думки про Порошенка та про його великий внесок у зміцнення Української Держави та в оборону в цій російсько-українській війні.

Просто, мені можна називати Порошенка баригою, а ворогам Держави обзивати Порошенка баригою - зась! Мені називати - можна. Ворогам обзивати - зась!

Тому, що я називаю баригою, вкладаючи у це слово... позитивний зміст. А ворог обзиває Порошенка баригою, бо у цьому ворожому твердженні яскрить ненависть до Української Держави і тодішнього, нині колишнього, президента-державника Порошенка.

Ось, поширюю коментарі під дописом у Братів Грім. Це як Платонови діялоги. Коли у діялогах розкривається глибока суть питання. У політичних діялогах бачимо Ідеологію.

Я показав, що бізнесмен Порошенко мислить як... бізнесмен! А як іще може мислити бізнесмен і підприємець? Тому, ставши політиком, бізнесмен і підприємець - читай барига - продовжує і мислити і діяти в політиці як бізнесмен, як підприємець, як... барига! Свіжий приклад - президент Зеленський. Мислить, робить, діє на посаді як блазень, клоун, пісюніст, придурок, шмаркля. Зеля - це наочний приклад мудрости народу: "Параску можна витягти з села, село з Параски - неможливо!".

Са́ме бізнесове мислення у Порошенка і... зупинило Путіна на східному Донбасі! Порошенко - зрозумілий для Європи, де всі вірять слову і підписаному документу, договору. Звідси - Мінськ. І санкції проти Росії через його невиконання. Бо домовилися ж, Путін, чого ж ти не виконуєш підписаного договору?!

У Мінську Порошенко переміг. Бо мислив як в Європі, як барига. А внутрі країни, коли в головах народу ще совкова дисципліна та ідеологія, не потрібно було Порохові так шляхетно поводитися з ворогами і народом! Наш народ потребує батога і розуміє тільки металевим кастетом у зуби. Ну, а ворога потрібно було знищити!

Втім, Турчинов, що очолив порошенків штаб на цих місцевих виборах 25.10.2020, вже усвідомив: "Ми не допустимо тих помилок, яких ми припустилися у 2014 році, не задушивши ворожу контрреволюцію одразу!" (©Турчинов). Як бачите, Турчинов мислить як політик. І добре, що "барига" Порошенко зрозумів: бізнесове мислення в політиці - недопустиме!!

Я вірю - ми переможемо! Наша метода - Диктатура проти ворогів! Це не бізнесо́вий метод. Ну, то й що? Головне - не бути як... барига!

Додаток:

Facebook-сторінка Брати Грім, 22.09.2020, коментарі:

Брати Грім:

- Біда в тому, що такі випадки не поодинокі [мова йшла про провальну кадрову політику партії Євросолідарність на цих місцевих виборах-2020, та й узагалі недооцінка самим Порошенком ваги кадрів усі 5 років свого президентства 2014-2019 - Андрій Якименко]. І нема чого мовчати. Поки можна щось виправити, потрібен розголос.

Андрій Якименко:

- Пізно щось виправляти, місцеві вибори вже рушили. Така ж дурня і в Січеславі (нині місто Дніпро) і в Січеславській області (нині ще Дніпропетровська область). Марченко дуже і дуже влучно написав: ідейних, ідеологічно вмотивованих партійців, кандидатів тощо або не взяли до виборчих штабів, або засунули у виборчому списку в ду... глибоку шухляду...

Шеремет Олексій:

- Так, це проблема. Але ж програв не тому. А зовсім з інших причин. Ну хто там звертав увагу на персоналії чи логіку? Там усе було на підсвідомості, а потім людина знаходила свідомі причини свого вибору. А не навпаки. Власне, яскаравий приклад - Філарет. Чи куча чиновників. Вони і до ПП і після були дуже далекі від ідеалу. А з ним цілком непогано працювали на державу.

Брати Грім:

- Короля править по́чет. Найгірше - це повторити помилки і знову завалити кадрову політику.

Шеремет Олексій:

- Брати Грім, це не по́чет. Це отой мудрий нарід. Його кращі представники. З ними можна працювати, а можна чекати поки на кожну сільраду знайдуться ідеальні. ПП вибрав перший варіянт. Я б послав нафіг усіх і давно. Можливо, усім було б спокійніше. І Європі, і мудрим простим людям.

Брати Грім:

- Шеремет Олексій, по цій ситуації все виглядає інакше. Працюють партійні осередки, набувають авторитету, а перед самими виборами їм підкидають парашутистів із сумнівною репутацією. То якась викривлена внутрішньопартійна робота, яка не має нічого спільного зі щоденною рутинною партійною роботою і тими щоденними справами, якими напрацьовується авторитет у регіонах. Авторитет лідера партії повинен множитися на авторитет регіонального осередку. А те, що в дописі і відео - дуже сумна картинка з незрозумілою перспективою.

Андрій Якименко:

- Брати Грім, "працюють партійні осередки, а потім їм підкидають парашутистів" (©). Та от уся біда у тім, що партійні осередки ЄС - не працюють, у розумінні всі роки не працювали! Це я по місту Дніпру бачу, думаю, що така ж картина є повсюди... Я особисто з 2015 року по кілька разів на рік аж до нині ходив до обласного штабу ЄС. Щоб працювати і вступити в партію! Було "ще не на часі, як почнуться вибори отоді ми зателефонуємо". Я роздав у штабах купу своїх візиток (повторно бачив, що на столі у візитниці і моя лежить). Ну, от і вибори. Андрій Денисенко, колишній нардеп, що 5 років топив проти Пороха ("ми маємо режим Порошенка у Києві в тилу і війну на фронті на Донбасі"©, ага) - уже у виборчому списку обласних кандидатів ЄС, ха-ха-ха!! Ні, я Денисенка знаю особисто і вважаю, що це краще ніж нічого. Ну, патріот, ну, активіст, ну, проти зелені... Але "прастіть і забить"?.. Ага, не був, не був, а от враз і увірував у Порошенка... Або Тетяна Ричкова, теж нардепка від ЄС, очолювала обласну ЄС. Роками ніхто не займався політроботою. В міському штабі ЄС - тільки жінки (чоловіків боїться, чи як?). І тепер Ричкова - кандидатка у міські голови Дніпра. Яка явно програ́є жидівському сраколизові нинішньому голові Філатову! Бо ніякої роботи не вела ніколи. Бо треба було ставити іншу фігуру від ЄС на міського голову!

Кепські справи, друзі. Ті ж самі граблі... І на сьогодні краще Пороха немає. Але Порох не "не може усе знати, усе бачити". Він і не побачить, бо не вміє!! Порох просто бізнесмен і підприємець. Він мислить у політиці як бізнесмен. Тому і мав, і має, й матиме купу помилок. В політиці слід мислити як політик, це інший тип мислення і поведінки, коли хто розуміє. Усі керманичі �� історії були не бізнесменами, були політиками та ідеологами (Черчиль, Ленін, Гітлер, Сталін, Мао Цзедун, Сухарто, Бокассо, Чорновіл, Кравчук, Путін тощо). Я не про ідеологію зараз мовлю, а про тип мислення в державній роботі, коли хто розуміє. До речі, 25.05.2014 і далі я голосував за Порошенка. І знову 25.10.2020 проголосую за кандидатів ЄС. Але якщо бидло обере інших, то тут буде і частка провалу у кадровій політиці Порошенкової Євросолідарности і його особиста помилка! На жаль...

25 09.2020

©Андрій Якименко