cozy-stacy - Tumblr blog

[cozy-stacy]

to the moon...

Мої любі читачі та підпсиники, мені жаль повідомляти про це, але я прийняла рішення припинити вести сторінку To the moon and back, так само я припиняю вести свій інстаграм @khitrovka_ . Я обманю, якщо скажу, що це рішення далося мені легко, але я вже давно виношувала цю ідею і зрозуміла, що цей довгий етап мого життя вже є завершеним і сторінку треба перегорнути. І кращого способу ніж абстрагуватися від старого, того що сильно тригерить мою делікатну психіку, я не бачу.

У попердньому пості я вже пояснювала, що в житті зараз настав дуже переломний момент, я переосмислила нюанси своєї поведінки, свого світосприйняття, у мене дещо змінилися погляди на життя вцілому і це все сталося за дуже короткий термін, дуже різко. Цей блог читає достатньо багато моїх знайомих, часом це заважає мені бути відвертою максимально настільки наскільки я можу, а зараз мені це конче необхідно, тому що я буду працювати над своїми основними вадами, в список яких входить патологічна брехня, черезмірна вразливість, сильний страх та тривожність, гіпертрофованість почуттів та емоцій.

Звісно доступ до інстаграму та блогу залишиться вільним, я не стану видаляти пости, все набуте, хороше та погане, залишиться зі мною назавжди. Звісно я створю новий блог і інст, я не дам не них посилання нікому. Я просто хочу спокою і розібратися в собі, без усякого страху бути незрозумілою. 

Дуже іронічно, що останнім фотом яким я тут ділюсь є картка яку мені зробила людина, яка по факту, стала каталізатором усієї цієї хріні, яку я запустила. Тепер вона, ця людина, просто мізерний епізод з минулого, а я несу відповідальність за усі прийняті рішення. Ясна річ, що розрив з Джоном, задів мене значно сильніше ніж я думала (значно сильніше ніж ви всі думаєте), він послужив кульмінаційним завершенням епохи To the moon and back, але прийшов час відпускати усе те, що я так прагну зберегти в сердечку і забути про увесь негатив та лайно, яке я сама на себе вилила за останній місяць.

Коротше, я рада, що ви були зі мною, хто всі 5 років, а хто декілька тижнів, хто випадково забіг. Усіх обнімаю, усіх люблю. До зустрічі у новій галактиці, а я зникаю з орбіти...

[cozy-stacy]

183. I don’t wanna do anything

Сама вдома, п’ю колд брю, в квартирі прибрано, приємно пахне, пахне булочками які я їла вдень і це мене дуже тішить. Дивлюсь на свої ніжки, шкіра на них стала сухою і вкрилась плівкою, напевно буде облазити. Волосся після вчорашнього дощу стало пухнастим, туш потекла, я не можу змити її навіть міцелярною водою, стійка. Дивлюсь в дзеркалі на вигини свого тіла, на нерівну медову засмагу, яку я отримала завдяки стресовим прогулянкам в місті. Батьки поїхали в Хмільник на 10 днів, лишивши мене саму, я типу як тут їзджу часто в Київ, місця собі не знаходжу, роботку шукаю, трясця. Я ще навіть не в Києві, але він мене вже знову починає дратувати. Але я сама винна в цьому, я запустила увесь процес змін. Всю відповідальність я мушу нести на самостійно. Почалась якась ностальгія за Львовом і спокійним розміреним життям у Лу, коли все що відбувалось навколо було ясно, зрозуміло та і майбутнє було достатньо визначеним. 

Я видалила тіндер. Жахливе і гниле місце, точно не для такої дівчини як я. Надто вже вразлива Або мені судилося усе життя бути самотньою, або все якось само прийде в свій час і момент. 

Так знаю, я сама все напартачила з тими двома, і та зустріч на хресті о третій ночі була абсолютно зайвою, я не знаю що я хотіла довести і кому. Стільки якихось ніякових ситуацій, і відверто дивних, я не знаю як на це все реагувати і як виправдовуватись (і чи повинна я це робити взагалі). Тепер нічого не хочу, хочу зникнути, розтанути. Була навіть думка перезавантажити цей блог, але рука не підніметься щось з цим зробити. 4 роки саморефлексії все таки, 183 розділи мого нормального ненормального життя. 

Треба все це відпустити, треба припинити писати Джону коли мені кепсько (господи, як?), треба розархівувати наші фото в інстаграмі і почати вести нову сторінку. Це буде чудовий старт, я хотіла зробити це ще в Польщі, але зараз момент навіть більш підходящий. Зараз, коли моя вже здавалося б здорова психіка, почала давати слабину, мені потрібно зібратися і перебороти це. 

Зараз в животі крутить від хвилювань та випитої кави, голова забита купою непотрібних думок. Як їх всі вигрузити з себе не знаю.

Скоріш за все, саме от зараз, в дану секунду стається найпереломніший момент в моєму житті. Кожна клітинка мого тіла це відчуває. Це буде ніч цілковитого очищення. Я скину усі зайві баласти, лишу тільки найприємніше і найщиріше що колись було. 

Шум телевізора відволікає краще ніж музика. Ельза приходить до мене і ніжно лащиться, потім моститься на краю ліжка як квочка і заспокійливо дрімає. 

Напевно мені доведеться купити заспокійливі пігулки, тому що стан справ дуже поганий. Давно такого не було. 

[cozy-stacy]

“здорова самокритика покинула чат”

[cozy-stacy]

рубрика який ти смак морозива сьогодні: сьогодні я ожинове

[cozy-stacy]

[cozy-stacy]

[cozy-stacy]

закрила вуглеводне вікно медовим хлібом (не питайте), переслуховую останній альбом брінгів і мені навіть починає подобатись, вирішила передивитись старі випуски Дудя, які я не бачила

[cozy-stacy]

182. strong girl

Я почала помічати, що мій блог перетворився у щось типу твіттера, я тут постійно публікую свої рандомні (і не дуже думки), миттєві емоції тут і зараз. І я думаю, що це добре, звісно розділи нікуди не дінуться, тому що саме тут я можу структурувати ці думки, але приємно час від часу “выплескивать” якусь дурню зі підкорок підсвідомості

От навіть взяти цю рубрику “який ти смак морозива сьогодні”, ну от що за брєд придумала моя голова, навіщо це, але якщо підсвідомість каже “роби просто по фану що хочеш”, то я це і роблю. 

Увесь минулий тиждень був наповнений пригодами, хорошими та поганими: прогулянка з однокласником з яким я танцювала вальс на останньому дзвонику (ми влупили по 100 г. п’яної вишні, коли повертались додому), туси з Богданом у відділку, роботка. зустріч з клієнкою по фрілансу, найефективніші тренування були в мене саме на цьому тижні (я так і не почала качати руки...треш, буду фітоняшкою з гарною дупою і хилими ручками), з кожним разом все збільшую і збільшую час на кардіо, сьогодні було 30 хв. (20 спочатку та 10 наприкінці). Також мене турбує, що я мало акцентую увагу на пресі і практично не розтягуюсь. Я люблю працювати зі своєю дупою, стегнами, спиною та каріо мені подобається робити. На цьому тижні я вже перейшла на трохи правильніше харчування, в основному це каші: гречка, рис, перловка. Також свіжі овочі і білок у вигляді звичайних сосисок (іншого просто вдома нічого не було). 

Завтра буде декілька суперважливих зустрічей і від передчуття однієї з них у мене на обличчі з’являється дурна посмішка. Причина, по якій мої вечори наповнились сміхом, безтурботністю та просо гарним настроєм, справді. Все так легко і так як має бути. Тому я поки що не буду спішити і розповідати, але одне знаю точно - зі мною все буде добре, у будь-якому випадку. І не важливо чи будуть вдалими завтрашні зустрічі чи ні. Та передчуття обманює мене дуже рідко, а тут душа спокійна. Напевно тому так добре. Я просто вдягну свою рожеву сукенку, легенько нафарбуюсь нанесу на тіло масло з ароматом ванілі, може вип’ю матчу на вівсяному молоці і гарно проведу час. А як інакше, жити треба тут і зараз і насолоджуватись кожним моментом. 

[cozy-stacy]

The Wombats - Greek Tragedy

[cozy-stacy]

отже...8-ме тренування, я починаю відчувати себе сильнішою

[cozy-stacy]

Якщо ти зробила манікюр, то день автоматично можна вважати хорошим.

Цього разу якісь місячні нігтики вийшли, фініш зробили з блискітками, на фото не видно, але на сонечку вживу виблискує гарно.

[cozy-stacy]

BIANCO presents: The Lift

[cozy-stacy]

рубрика який ти смак морозива сьогодні: сьогодні я морозиво зі смаком зеленого чаю

[cozy-stacy]

[cozy-stacy]

рубрика який ти смак морозива сьогодні: сьогодні я п'яна вишня

[cozy-stacy]

кожного разу, мій час тренувань в залі все збільшується і збільшується, сьогодні було 2 години

[cozy-stacy]

Ось так іноді ти розтаєш у людині, а коли зникає вона...разом і ти зникаєш. Сумно.