innarak-blog

[innarak-blog]

3

коли я дорахую до трьох і відкрию очі то опинюсь десь посеред свого(?) життя через три секунди години роки від тепер від тут і зараз яке висковзнуло від мене (знову) яке видув весняний вітер яке затиснуло дверима метро на попередній станції яке зависло на тролейбусній гармошці яке залипло на клавіші UUUUUUUUUU я опинюсь на першому сидінні американських гірок в моменті коли починається злива а я без парасольки (знову) в одному з пікселів картинки якої не видно і все почнеться спочатку якщо такий взагалі існує

коли я дорахую до трьох і відкрию о.. три

[innarak-blog]

без очікувань

давай поговоримо про розуміння і так і не зрозуміємо що сказали одне одному а головне - собі сьогодні я бачила людину з прищем на лівій щоці таким, як у мене цікаво, чи любить вона морську капусту і чи є у неї веснянки молодші брати і сестри плани на вечір мрія поїхати в Ісландію яку музику вона зараз слухає що їй сьогодні снилося хто вона на якій станції вийде і чи зустрінемось ми ще без прищів на лівих щоках без очікувань. давай поговоримо про близькість про те як ми її потребуємо і якою небезпечною вона може бути

[innarak-blog]

забуваю

колись у моєї подруги був записник, на випадок, якщо вона втратить пам'ять. там було її ім'я, де живе, скільки років, можливо, улюблений колір. я сміялась / сьогодні я забуваю імена дні народження й інші важливі дати забуваю писати і дзвонити частіше забуваю кутики губ опущені донизу розріз очей колір про що ми говорили минулої зустрічі про що я думала вчора забуваю що було хвилину тому забуваю свої найкращі сни і найзеленіші весни забуваю книги і улюблені фільми забуваю зняти лінзи проявити плівки замовкнути вчасно запах моря твого одягу і дому моєї прабабусі забуваю як болять розбиті коліна що мене звати іна (?) забуваю казати щось важливе кричати коли боляче любити коли любиться / спогади губляться я забуваю

[innarak-blog]

диявол поруч

диявол поруч у сухому минулорічному листі яке вилізло з-під талого снігу на початку весни у пилюці, яка закручується вихром на дорозі і авта не бачать, куди їхати а чоловік - куди йти або не хоче бачити хоче лягти між другою і третьою смугами між сьогодні і завтра йому набридло прокидатися зранку їсти хліб з кетчупом продавати автозапчастини йому набридло бухати клеїти дівок і головне - йому набридло думати думати про всі ці речі задля яких ми тут і не знаходити їх  не бачити через цю кляту пилюку чоловік сходить на обочину чоловік плаче диявол поруч насправді він радіє кожній невдачі і щоразу, коли настає весна

[innarak-blog]

с о н

сон і ще один сон і ще один я не хочу прокидатись сон як альтернативна реальність як реальніша реальність як множинність кожного твого кроку сон як єдина зона комфорту ти в безпеці, бо можеш помирати, зникати відроджуватись із попелу народжуватись із риб*ячого плавника народжувати неземних істот бути неземною істотою взагалі не знати, що таке земля і що таке бути сон який наповнює в якому ти і є наповненням сон без початку і кінця без сюжету без мети без задуму автора який важко зліпити в слова чи навіть в образи сон в якому буква «о» це портал «с» - початок спіралі для входу а вихід лише через «еннннний» лабіринт всіх твоїх страхів радощів і любові сон я не хочу прокидатись

[innarak-blog]

тихо

хвиля якою нас мало накрити перетворилась у льодяні брили і ми розбились як стопки-рибки зі старого сервізу як мрії полетіти в космос вода яка мала віднести нас виявилась надто синьою і глибокою як грозове небо і твої очі перед тим, як ти заплачеш повітря у якому ми мали розчинитись і зникнути сховалось у твоєму останньому вдихові тихо. нарeшті тихо так що видно лишe почуття а нe слова які їх описують

[innarak-blog]

короткий телепатичний зв*язок

привіт, мій маленький хлопчику, пам*ятаєш, ми лежали з тобою на одній книжковій полиці хоча ми із зовсім різних казок

розкажи, як твоє життя, мій маленький хлопчику, скільки дивовижних світів ти побачив без мене скількох прекрасних звірів ти зустрів на своєму шляху скількох чудовиськ тобі вдалося полюбити а скількох – відпустити

мій маленький хлопчику, ми завжди поміщались на долонях одне в одного і ми зовсім не виросли хоч і стали дорослими

мій маленький хлопчику, звісно, магія досі існує адже ми з тобою живі адже ми ще вміємо любити

мій маленький хлопчику, я відслідковую твій шлях на зоряному небі ми на одній планеті, а це означає – зовсім поруч

тому, мій маленький хлопчику, щоразу, коли зацвітає папороть – це я – знову закохуюсь і це означає – ще один оберт навколо сонця.

[innarak-blog]

дс

девочка- стеклодув никогда мне не улыбалась подбежала однажды и своими печальными но невозможно красивыми глазами выдула огромный пустой шар во мне случайный новогодний подарок посреди ноябрьской слякоти я была так рада ведь подарок это даже лучше а таких размеров это же от всего сердца и он занял меня всю я перестала есть я перестала пить я не хотела спать и когда я смеялась то боялась что он лопнет а когда плакала то боялась что задохнусь и этот шар был так чудно связан с ее глазами говорю ей, смотри, что ты такое наделала смотри, ибо он давит когда ты не смотришь ибо на нем пошли трещинки, и шар. я. мы. рассыпаемся – девочка- стеклодув впервые улыбнулась

[innarak-blog]

потонула

я потонула у твоїх очах якось в листопаді коли був останній дощ і випірнула посеред сонцем залитого грудня посеред замерзлої річки під одним із мостів цього міста я намагалася розколупати лід руками аби поцілувати рибу намагалась вирізати собі зябра аби згадати як дихати я розбилась об тебе як розбиваються старі новорічні іграшки я загубилась у тобі як літаки губляться у туманах як діти губляться у лісах я потонула у твоїх очах як тонуть кораблі в океанах

[innarak-blog]

лю_ди

люди, які тобою протікали залишають по собі сліди заростають споришем і колючками люди, з якими ти смієшся завжди тепліші за інших завжди знають більше і їх завжди мало

люди проходять не повз і не поруч люди проходять через

люди люблять і випадають з вікон люди плачуть і їдуть до моря

люди красиві люди потворні

люди – це ти вивернутий назовню

[innarak-blog]

запах літа 2

коли я повертаюсь додому жінка з кучерявим волоссям зачиняє продуктову ятку чоловіки з сусіднього дому допивають останнє пиво скрипить напівпустий тролейбус який їде у сторону до метро пахне липами і скошеною сухою травою до капців липне шовковиця скоро вже липень а ми ще навіть не познайомились

[innarak-blog]

запах літа

крізь мої пальці витікає світ і я нічого не можу з цим зробити залишається тільки запах літа на моїй шкірі і твоя усмішка якої я ніколи не бачила

я хочу загубитись серед липового цвіту у густих теплих кронах чи у високій польовій траві і там відгадувати твої мрії

[innarak-blog]

не люблю листопад

можна, я впаду на площі цього міста і більше не встану можна, мене теж в чорні міхи з листям з усіма думками з комами й крапками з холодними річковими сомами

можна, я заплачу на пустому дитячому майданчику через все про що так довго не казала і не плакала можна, я ляжу прямо тут на вулиці на вичесаній осінній траві і подивлюсь трохи на небо (сіре і низьке, якщо лягти – не так тисне)

можна, я закрию очі і цей день закінчиться і листопад теж.      

[innarak-blog]

ось

осінь не зігріється ні нашими пальтами ні цигарковим димом з гіркою кавою і навіть найкрутіша шмаль твого бариги не дасть їй забути яка ж вона сука тому вона фарбує губи темною помадою і цілує твої черевики плаче прямо тобі в обличчя дарує зів*ялі квіти і п*яна співає у темних підземках про те як вона любить вмирання і вірить в бога осінь не зігріється бо їй не холодно вона залазить тобі під шкіру і дістає звідти все те, що ти залишив на суд страшний і навіть якщо ти залишив це не під своєю шкірою і під чужим іменем вона все одно знайде твої записи на стінах під*їздів хай тільки ти ляжеш спати вона прийде і встелиться поруч аби промовчати те шо ти не говориш

[innarak-blog]

рим впав

двірник загрібає листя складає їх у чорні поліетиленові мішки десь вдома лежить загорнене в газету волосся з моєї п*ятирічної голови п*ять років тому у цей день я плакала а може й ні у вікні навпроти мого вікна живу я тільки трохи інша зовсім на мене не схожа як листя не схоже на волосся і моє обличчя коли я плачу і коли сміюся тому, коли я  кажу я то це може бути і двірник і вулиця і небо, яке над всіма цими мішками і газетами видуває химери-хмари рим впав, а ми стоїмо вверх ногами

[innarak-blog]

несе

несе несе несе і нікуди не відносить несеться поїзд на станції дніпро залітає перший сніг цієї осені залітає листя платанів десь із одеси висипаю пісок із кишень пальта не та не та не та автобусна маленького райцентру ей музикант заграй шось, а я потанцюю є пляшка вина не пий до дна бо ми вже пірнули далі де ще не бувала моя голова і рука моя і душа ша не_се се_на

[innarak-blog]

сантиметри

куди я дійду якщо торкнуся кожного сантиметра твого тіла якщо хаотично  обиратиму вулиці цього міста куди ти дійдеш якщо торкнешся кожного мого кроку на бруківці цього міста і на твоєму тілі куди ми дійдемо якщо перейдемо всі мости цього міста і якщо я  покладу руку поверх твого тіла і ти зробиш те ж саме чи подолають ці мости  ріки між нами прірви між нами відстані між містами тілами і те, що всередині нас нарешті зблизиться