irkosoad

[irkosoad]

Спогади

В нас вдома була скарбничка у вигляді кота. Така ж тільки надщерблена була і в бабці. Історія тих двох така, що мій дідо мав якось одну калимну роботу. Там йому дали зо сто тих котів. Списали їх чи може були браковані, того вже не відаю. А оскільки дідо був водієм якогось грузового авто на кшталт ГАЗ і робив все “на хлопський розум”, то він тих котів чемно поскладав в багажник автівки. Дороги в нас відомо які, тому до дому доїхало цілими лишень пару, яких дідо роздав, а нам лишив двойко. 

Пи.си. Я мала чудових діда й бабу. 

[irkosoad]

Дорослі стосунки

Дорослі стосунки-це коли вас стає більше ніж на 4 епізоди Зоряних війн)) Лол

Думка дня: коли твій правий рукав пахне парфумами твоєї шеф і тебе це пре.

[irkosoad]

День 20

Сьогодні з мамою на кухні танцювали макарену - апогей стосунків!

[irkosoad]

[irkosoad]

[irkosoad]

Happy end

Останній місяць в Моа загалом пішов шкереберть. Ми з Мо і Сарою написали собі список справ-розваг на травень і все перекроїла повінь. Однак, все не просто так) Після тижня тяжкої праці боc дозволив нам взяти багато вихідних і ми з дівчатами, мамою Сари(що прилетіла в гості)  та Налою чкурнули в Тель Авів. В нас була велетенська чорна гангстерська машина з прокату, яка була чорна навіть всередині, дуже розвага їздити в такі машині, навіть бос номер один зацінив) Для Нали подорож виявилась особливо стресовою, все ж таки вона пустельний песо….Було дуже дивно бути знову в місті, коли живеш в пустелі час уповільнюється, життя розмірене, хоч і насичене і все має свій власний ритм. А ще дивніше було бачити свою пустельну компанію в іншій обстановці. Познайомилась майже з усією сім’єю Сари, бо її брат з дівчиною приїхали відмічати день народження. Більшість часу провела з Мо і бобрами. Катання на самокатах, смачна кава і багато вітру в голові) Сходили в миленьку маленьку церкву з незвичними вітражами, потім побачили скульптуру батато-жінки на задньому дворі. Багато замороженого йогурту(завжди бери малу порцію!) і фалафель! Як заповідав капара: «Every day is a good day for falafeling!”. Подорож завершилась ледве встиганням на автобус і хамсіном в пустелі. Повертатись було радісно, навіть трохи як додому. Після повені все зацвіло нереально яскравими кольорами і зазеленіло) Більшість свого вільного часу я проводила за книжками в гамаку, вважаю, що то бу найплідніший спосіб відпочинку і проведення часу наодинці з собою і світом. Роботи все ще було багато, але завдяки Моніці ми все робили леат-леат(повільно). Ліпили скульптуру з Сарою і її мамою. Розмалювала наш контейнер для сміття і зробила ще одну мандалу в подарунок для Мо. Заходи сонця ставали дедалі прекрасніші і ми намагались не пропускати жодного, особливо незабутнє «біле сонце пустелі». Особливою розвагою було день народження Моніки бо вона просто природжений патімейкер і починає святкувати за тиждень, а завершує тиждень по. В нас було три торти!! І все по вєгану) Приїхали нарешті Інбар і Барак-волонтери буддистів. Ще було пару людей окрім них і ми так якось доволі здружились і часто обідали разом і було то чудово. Всі були якось заклопотані і трохи в стресі, бос мутив якісь мутки і все ще були якісь мутки між всіма, повінь вплинула на всіх на різних рівнях. Це трохи додавало дьогтю, але це був великий урок для мене по відстоюванню власних меж і про цінність бути лінивою і дозволяти собі забивати болт, бо тільки так можна лишитись вірним собі і не давати собою маніпулювати. Щоб це все мене не турбувало дуже часто я тусувалась з Мо чи Меїром або ходила в походи. Одного разу під час прогулянки я знайшла багато голок дикобраза і була щаслива з того як слон! Ще багато займалась садочком, посадила батату, кавуни і дині,які, до речі, вже можна їсти, бо вже червень. Пустеля вражає своїми темпами. Два місяці і маєш кавун) Ще в останні тижні стояла нереальна спека і ми всі по-черзі стали одержимі ідеєю, що нас покусала sandfly, я в кімнаті в себе побачила щось геть не як комар і стало мені з того дуже сумно, спала з москіткою, але то мене не врятувало, але, на щастя, то вочевидь був просто дивний комар і я нічим не заразилась. Ще одного разу здійснила мрію і таки ночувала на вулиці, Позичила в Меїра матраси і москітку і було мені щастя, незабутній досвід! Дуже багато часу проводила з Мо, якось так все дуже сентиментально вийшло, а в день коли я їхала з Моа і то був мій день народження вона замутила мені сніданок біля озера і це було супер неочікувано і надзвичайно мило! А потім ми з радощів, що ��уддисти полишили Моа і можна нарешті купатись в оазисі, пострибали голяка в озеро) Це було дуже круте відчуття, бо окрім нас в Моа було лише троє людей і явно не в діапазоні видимості, то ж на мить ми собі уявили, що весь комплекс належить нам)) Потім Меїр підкинув мене до станції і що ви думаєте, я таки побачила за весь цей час змію, прямо на зупинці, але дохлу і вже в вигляді гербарію. Тішусь своїй кармі) Далі був Тель Авів, Нетанья, чудові бобри і кохана По, концерт The Angelcy, вморекупанні. Ну а далі наплічник, аеропорт, Україна) Вже місяць як в Україні, а досі не можу збагнути в яку пору року я потрапила, бо по відчуттях вже має початись осінь, а по погоді в мене як в березні в Моа. Йшов четвертий місяць літа)) Такіпирогималята!

[irkosoad]

[irkosoad]

[irkosoad]

[irkosoad]

[irkosoad]

Зміни

Прийшло відчуття другої половини мого перебування в Моа, те саме відчуття, коли в літньому таборі ти вже знаєш, що ще трохи і додому… Ельза і Доната постійно відкладали свій від’їзд, ми вже навіть вечірку прощання замутили, а на наступний день вони поміняли квитки і лишились ще на тиждень. Моа - таке місце, з якого важко поїхати) Взяти бодай Сару: приїхала на три тижні - лишилась на чотири роки)) Після барбекю справи почали йти шкереберть. Міш міш захворіла, це тривало три дні і ми врешті ��ідвезли її до ветеринара (єдине позитивне, що було в цій історії, бо то моя давня мрія, поїхати до ветеринара). Ветеринар прокапала песьо і дала всіляких ліків після чого Міш міш аж ожила. Ми всі втішились і стало все добре. Але через день якраз після уроку дівчата мені сказали, що Міш Міш кепсько і вона поводиться так як тварини перед смертю, тікає за територію і дуже схвильована. Сара і Мо повезли її до ветеринара. На наступний ранок ми взнали, що Міш міш всипили, бо узд показало пухлину і оперувати в такому віці могло бути ще гірше для неї. Всім було дуже прикро. Взагалі був супердурний день: дівчата їхали додому і мені було через все гірко і прикро. Ми поїхали забирати тіло з Сарою і по ходу підкинули дівчат. І коли думаєш, що гірше вже бути не може, стається щось ще гірше. Лікар зробила розтин і виявилось, що бідака песо з’їла рушник і він заблокував все на світі в травній системі і її насправді можна було врятувати. Лікареві було дуже прикро. Але то така з ситуації, коли ти не всемогутній і шіт хепенз. Дуже день розчарування був, але добре, що в мене є Юрко. Ми зробили похорон на території, окрім Міші там покояться ще два собаки, що належали Сарі. Невдовзі в нас з’явився новий волонтер, який якраз був в Моа рік тому. Дуже дивний езотеричний філософський чоловік, що стверджує, що він просвітлений. Він приїхав якраз задля воркшопу буддистів, бо каже, що ін лав віз гренніс. Насправді він надзвичайно талановитий фотограф, але як людина він трохи нам під виніс мозок, всім. Далі почались катаклізми, ми повертались з Цукіму і на горизонті я побачила піщану бурю, яка насувалась на нас, я ще такого в житті не бачила, але судячи з того як реагували інші, я зробила висновок, що це щось дуже типове і не варто хвилюватись. Як виявилось опісля, це був найсильніший ураган принаймні за останні 4 роки. Важелезний диван, що стояв в Сари за подвір’ям посунуло метрів на 5. Ми всі тішились, що сусідня пальма вистояла і не завалила нічий караван. Це було дуже стрьомно. Наступного дня ми знову повертались з Цукіму і ми попали в дощ, ще хвилин 5 і ми б не доїхали до Моа. Ще на той час ми думали, що це просто сильний дощ і не особливо переймались, хоча їхати по трасі було дуже лячно, видимість була нульова, їхали майже на осліп, щоразу здавалось, що машину просто змиє потоком на узбіччя, дякувати, зустрічного руху майже не було. Ми собі всі перечекали зливу на кухні і звісно ми бачили ріко потоки навкруги і як річка утворилась неподалік Моа, але ніхто не міг подумати, що насправді, це була повінь. Справжня потужна повінь, з дощів що випали у трьох каньйонах. Опісля ми просто не впізнали Моа, в це важко було повірити, все було знесено чи зруйновано і затоплено. Місцями розмило стіни, десь фундамент, замість одного озера в нас їх стало аж 5, і то велетенських і глибоких, тенти по коліно були у воді, болоті, траві і всьому, що принесла повінь. Це було просто катастрофічно! Дерек з Ільйою застрягли в пікапі і їх теж лед не знесло повінню, але це було на території Моа і хлопці згодом їх врятували, хоч Дерек і р’яно протестував…Сміше і хороше, що в них була мандоліна і вони сиділи і співали) Поряд з нами є каньйон і часом люди їздять туди, щоб подивитись як потік води розливається по каньйону, вірю, що це дуже видовищно і унікально, але там є спеціальний карниз, де можна поставити машину і спостерігати. Натомість пустоголові дорослі організували поїздку для підлітків перед армією до каньйону і 10 дітей загинуло, бо на них налетіла повінь. Уф( На наступний день ми вийшли працювати у вихідний і розгрібали наслідки повіні. Працювалось адсько і нервово, бо буддисти відмовились нам допомагати, а робити потрібно було все швидко, бо якби те болото загусло, то було б певне міцніше за цеглу. Енівей ми собі потрохи працювали, але при цьому всі були трохи в напрузі і безперечно виснажені. Так минув найпекельніший тиждень, певне так тяжко фізично я ще в житті не працювала і помітила я це аж під кінець тижня, що трохи дивно. Я зовсім не пишаюсь собою, бо потрібно слухати своє тіло доки воно не почало кричати, а мені цьому ще як до неба рачки( Було тяжко і морально, бо всі мутили якісь мутки і звісно ми звинувачуємо у всьому буддистів, але всі з усіма пересварились, Дерек спакував речі, каже, що полишить Моа. Моєю останньою краплею став вечір, коли я ледь не втруїла Сару нош пою, але на справді, скоріше за все однією таблеткою то не обійшлось, а ще спека, втома, перегрів іншні хімічні сполуки і невіть які сили світу….енівей, це ми теж пережили. Їздили на тижні також з Ітзіком на озеро, що утворилось після повені, зазвичай воно метрів 30 в діаметрі, коли сильні дощі і то не кожного року. Цього разу воно як шацьке озеро! То просто в голові не вкладається, як це все навкруги може бути реальністю! Світ надзвичайний!! Їздили на днях в Цукім на реггі паті, Моніка вирядила мене в сукню і нафарбувала, знову був мені флеш бек ніби ми в таборі) Зустріла чудову пару знову, поспілкувались про молодіжний проект, дуже мені мила ця жіночка! Останні пару днів як в тумані, сон і їжа, шеф сказав нам взяти 5 днів відпустки. Меїр вчора вкрав мене від буддистів і ми сиділи біля його каравану і дивились на пустелю, в той момент я думала, що можу отак просидіти зо пару днів)) Така тиша і дзен і то вітерець колише , то все стихає, і ти навіть вже не впевнений на якій ти планеті. А ще було +38 і якби не хмари, то можна було б здуріти) Меїр багато розповідав про своє життя і відповідав на питання, я думаю, що більше ніж він мене ще ніхто так не вражав своєю історією. При чому не історією, коли ти йдеш і думаєш: оце так тяжке життя, або і таке буває, а слухаєш і надихаєшся і хочеться жити, і пробувати, і не боятись, і спокій. Ще вперше скуштувала тушений фенхель. Меїр дуже швидко готує, як шеф, теж так хочу) А потім біля нас тусувався акрабут, але чорний, з такою стрічкою на спині як оксамит. До речі, першого акрабута я побачила дні три тому і не такий він вже і страшний, як всі переповідали, що я аж вночі ганялась за ним, щоб розгледіти його)) Отак поживеш в пустелі і маєш свої пустельні розваги)) І чесно кажучи мало мені пустелі і мало мені Ізраїлю, але хочеться до людей і додому….от…

[irkosoad]

[irkosoad]

[irkosoad]

Пустельні будні

Багато всіляких подій і пригод. Всього не встигаєш інколи осмислити) Багато людей проходить/проїжджає щоденно через Моа, бо різні треки. Так, до прикладу, біля нас є хан, менш розкішний ніж Моа, на шляху Spice route. Там працює чарівна пара, яка може пригостити найміцнішою кавою в світі, а ще два верблюди і багато кіз. Там є басейн з гарячим джерелом, в пустелі майже не актуально, але взимку те, що треба)) Якось сидимо з Сарою в Меєра в гостях і раптом Сара підскакує і трясе запальничкою зі столу. На запальничці була вісімка. Сара заявила, що число 8 її переслідує, на що ми посміялись і потисли плечима. Далі Сара розповіла історію, як вона з мамою булла одного разу в Цфаті(аля свята місце) і вони з мамою пішли в різні сувенірні крамнички, там її мама купила поштівку з написом «Король був, король є, король буде», а Сара карту зі знаком безкінечності-вісім. З тих пір, мовляв її і її маму переслідують всюди ці символи. Тоді Меєр поліз в шафку і дістав пачку таро, запропонувавши Сарі перевірити витягнувши 2 карти. Тож першу вона витягла вісімку, а другу короля. Ще до цього моменту мені було то одна велика смішинка, а опісля, коли просто перед тобою витягають дві карти це вже трохи поступається теорії вірогідності. Але що, пустельна магія)) Після того Меєр пожартував з Сари і запхав вісімку зпереду тук-тука, вона підозрювала мене, але Меєр розколовся, а потім я знайшла на кухні короля і підсунула з іншого боку тук-тука короля і Сара його не помітила, та коли їхала він впав їй на ногу і вона перелякалась. Потім вона розповідала мені цю історію і я не втрималась від сміху, але можна було це продовжувати)) Любий дуже мені біг в пустелі, думала це взагалі щось неможливе, а ні. Нарешті бігаю 3 кілометри, було якось тяжко перйти з двух. Одного вечора перед заходом сонця пробігала повз скелю і побачила купу зайців(стрибали точно як кози під кутом 90 градусів)) А ще побачила ліниву смішну пташку, що схожа на дитину качки і ходить схоже і вона вміє літати, але занадто лінива, теж живе в норі поряд з зайцями.  В одному поході дуже чарівно і казково було, коли я зайшла в каньйон і від мого шуму в різних напрямках від мене повтікали заєць і бембі, оце було супер неочікувано і гарно. Нарешті добралась до озера в Моа і вода в нім прекрасна, звісно воно штучне, але оазис посеред пустелі, це як в фільмі))Одного дня ми працювали в озері, скажу, що не думала, що коли-небудь в житті плаватиму з граблями))Це був певно чи найнеочікуваніший вид праці.  Також потрохи засаджую нашу клумбу в дворі і це супер розвага, коли садиш рукулу і редиску, а вона проростає за два дні. Або помідори за місяць виростають на півметра,або пхаєш заради розваги хвостик від перця в землю, а він бере і проростає! Нарешті ранки перестали бути холодними і я залізла на гору, щоб зустріти схід сонця,феєричне відчуття. Життя в пустелі мало б бути тихим, монотонним і часом нудним, але ні. Ніколи не знаєш, що з тобою станеться, з ким познайомишся і які пригоди будуть далі. В той час, коли всі поїхали на Песах(Моніка і хлопці) я б мала б лишитись з Сарою вдвох, але в нас неочікувано з’явилось ще два волонтера: Ельза і Доната-прекрасні жіночки! Разом з ними більше ходимо в походи і йожимось, а ще Ельза підбила мене купатись зранку в озері-найкращий початок дня, скажу я…Ми нарешті створили гурт з Сарою і Монікою, написали першу пісню і Дерек пообіцяв її записати, бо ж музикант і має все необхідне обладнання, Моніка має поставити танець і ми замутимо наше перше відео) Дуже часто в нас найрізношерстніші працівники на кейтерингу, одного разу, коли група поїхала, комплекс був пустий і один з робітників ходив в сімейках шубі і капелюсі з окулярами як в «Fear and Loathing in Las Vegas». Куди не глянь, люди і події, ледь не все кадри з фільму! Сара якогось вихідного прибрала своє помешкання і облагородила садочок, дивани на вулиці і купа всіляких дивних речей, але затишно. От сиджу я собі і розпитую її про всілякі рослини і є в неї щось таке схоже на очерето-бамбук. Виявилось це sugar cane. Типу рослина, стовбур якої можна їсти, неймовірно соковита трава і надзвичайно солодка, але не нудка. А коли пожувати і висмоктати весь сік, то лишається таке ніби зубна щітка і тут мені згадались журнали свідків Єгови, де розповідали про солодкі патички, якими в Африці чистять зуби, то виявляється це воно і є, поширине в Африці і Ямайці!!То як все, що я колись бачила в фільмах чи журналах і книжках, поволі постає в реалії!! Чергового вечора сиділи ми в дворі і залякували(попереджали) нових дівчат про всіляких комах і тварин і все знову зійшлось на акрабута-павуко-скорпіона, який гидко виглядає, але він їсть скорпіонів. (Тут, до речі живуть павуки,які дуже швидко бігають і стрибають). Отже, коли всі розійшлись я попрямувала до ванни, де щойно на порозі сиділа Доната і чистила зуби. Під ногами я побачила щось дивне і жовте, на вигляд як скорпіон, але я була впевнена, що це акра бут, бо жовтий. Покликала Донату, на що вона поставила свій остаточний вирок, що це таки скорпіон і від вигладав дуже розчавленим і його жало валялось на землі. Тож ми вирішили, що Донаті супер повезло і поки вона сиділа на східках вона випадково розчавила скорпіона, але про всяк я накрила його мискою, було вже пізно і я була занадто втомлена, щоб щось рішати з трупом. На ранок ми розказали всім і Ельза захотіла сфотографувати тварюку, я страшно протестувала, щоб випускати його на нашій території, ну бо хтозна. Ельза трохи підняла миску і як на мене, лапки зарухались і Ельза з переляку впустила миску на лапки �� вони вже не рухались. Далі я взяла тенісну ракетку і замутила фокус «зі склянкою». Це була як ціла сюрреалістична процесія, четверо дівчат несуть тенісну ракетку з мискою за територію. Далі я хотіла просто все це викинути чимдалі і колись підібрати миску і ракетку, але Ельза настояла на тому, щоб таки сфотографувати і коли вона вкотре підняла миску лапки втягнулись назад і тут ми вже не сумнівались, що скорпіон живий. До нас підійшла Сара з Ітзіком і Ітзік сміливо підняв миску і скорпіон був готовий атакувати. Ітзік сказав, що це найотрутніший, якщо він вжалить собаку, то вона помре, тому він завалив тварюку. Було трохи страшно і трохи сумно, я б певне просто його відпустила, але вже. Кажуть саме ці дуже рідкісні, радше зустріти чорного чи коричневого. Цей, до речі, не був великий, десь до 10 см в довжину і це дорослий скорпіон. Одного разу малюк такого скорпіона вжалив Сару в дупу) Поки Моніка була в Німеччині мені було трохи тужно і я намалювала їй в кімнаті мандалу, як вона хотіла. Дивно мені малювати, ніби це те, що я можу робити найкраще, але я вже не малюю від закінчення академії і здається, що я ніколи і не була художницею. Гастрономічні пригоди теж не можуть не тішити, то одного вечору тобі приносять цілу братванку червоної риби, то Сара пригощає тебе спаржею чи суші, в пустелі!! Або ви мутите барбекю з бабагануш-соус зі спаленим на вогні баклажаном і часником, хтось притягує кавун, їсти кавун в квітні!! Одного дня хлопці принесли коробку з їжею з роботи і ми знайшли там уламок осиного гнізда, а замість комах ми знайшли запаковані під зав’язку гнізда гусінню, вочевидь заготовка для малечі, сподіваюсь ми нікого не залишили без їжі, але виглядало то дуже космічно! На днях ходли в Тсофар-сусіднє село. Там багато працівників з Тайланду і в них дуже стильний робочий одяг! Знайшли там дуже гарний парк з пальмами і розкішним зеленим газоном, це так дивно, ти все ще в пустелі, але пузом чешеш нереально зелений газон! Цих вихідних в нас був Gaga dance воркшоп, на який так чекала Моніка, прилетіло купа людей з усього світу, такі якісь дуже хороші і приємні люди, як виявилось не так вже й багато професійних танцюристів. Але люди, що дуже добре виглядають, багато хто мені був як з казок чи книжок, був чоловік дуже схожий на Хагріда, або дівчина схожа на фею, так дивно, але дуже приємні і хороша енергетика. Сьогодні ходила на урок і це дуже надзвичайне відчуття, яке розслабляє все тіло, радію такій нагоді. Зустріла дівчину з України, що з Києва з родичами у Львові і прожила 4 роки в Дніпрі, де б ми ще зустрілись)) Ходили на Gaga party, є в нас амфітеатр на території, між пагорбами і там були танці з заходом сонця, дуже видовищно і атмосферно. Є декілька правил в Гага: не можна запізнюватись, зупинятись і закривати очі. Хороше таке….Має бути в нас ще Peace academy, з дітьми з ізраїльських і арабських сімей, а далі на наступні 5 тижнів будисти окупують весь комплекс, отакі пироги.

[irkosoad]

[irkosoad]

Continua

У минулі вихідні подались до Гамалії(серце не мліє)-бар-ресторан в сусідньому селі. Назву таку отримало, бо колись на тім місці робили морозиво з верблюжого молока і воно саме так називалось. Дуже затишне і атмосферне місце. Дерек там грав на гітарці і співав, багато інших людей з ним джемили. Було геть не людно, Моніка помалу розповідала мені про всіх історії. Всім було дурне, що я не п’ю, отака нелегка доля...Тиждень був мегазавантаженим, бо купа гостей і найбільша завантаженість комплексу. Та попри це мала час трохи грати на гітарці, Дерек показав іспанську пісню, сподіваюсь вивчити, зранку йожа, ввечері співи. Також одного дня мене пробило і я розгребла трохи клумбу в дворі, в Сари є насіння, а Ітзік має привезти хорошої землі, будемо трохи огороднічати) В Сари в п’ятницю було день народження, то ж намалювала їй її хатинку, вона була в захваті, що не може не тішити)) Ще ми з нею на тижні ходили дивитись захід сонця і смішне, що коли ми майже вилізли на гору-побачили двох людей верхи на конях…Ніколи не знаєш що і кого зустрінеш)) Нала нарешті спокійніша до нових собак, вочевидь на неї колись напали, ще в лихі ас�� волоцюги. До нас пийшло три однакових великі собаки, з яких я бачила лиш одного, але він був такий спокійний і мудрий і тісканню волохатиків нема кінця-краю)) На вихідні всі майже роз’їхались: Мо в Тель Авів, хлопці під Єрусалим, так незвично тихо. В нас проходив фестиваль Body Flow, аля всілякі мажорні хіпі, танцювальний фестиваль, смішне дує, але вони виявились на диво тихими і спокійними, вранці ходила на їх ранкові танці, смішне. Ведучий виглядав як російський ханига зі стрьомною татухою на руці в кепці-пельмені, з висячим пузом і майкою з фламінго. Це треба було бачити, я думаю, що західноукраїнські тамади в рази кращі. І за це ще люди платять)) Майже всю п’ятницю провела з Меєром(точне ім’я нарешті), поїхали в Цукім(там де художники) познайомилась з жінкою, що робить мило ручної роботи, дуже приємна жіночка. Барчик, в якому Меєр пив пиво, нагадує на бар у Мо, смішний бармен схожий на Бон Джові в старості, і всілякі друзі, які з’їжджаються на вихідний) Познайомилась зі славнозвісним фалефельним чоловіком і покуштувала фал ефель, і то не був мені номер один… Далі поїхали до магазину, що називається ведмідь і пили пиво в місці, що називається лисиця. Чорне пиво на смак як квас, тепер шалено хочу його спробувати, саме те, що безалкогольне. Познайомилась ще з одним чоловіком з джему, він завідує тим пивом, а також з людьми, що організовують проект по взаємодії і комунікації молоді Ізраїлю, Йорданії та Палестини, дууууже прекрасні люди, сподіваюсь ще їх побачити. А ще мені надзвичайно гарне волосся в ізраїльтянок, навіть в тих, що половина сиве. Ходили на тижні з Мо в сендвіч бар і коли в нього заходиш, то очі тобі виїдає, бо нарізана цибуля, а всі хто там працюють на вигляд брутальні НЕплаксиві чоловіки. Коли ми зайшли грала якась плаксива пісня і нам було смішне просльозитись саме в цей момент. По дорозі назад з Меєром заїхали в теплиці, вони надзвичайно велетенські і здалеку виглядає як водойма, побачили довжелезні ряди перців і баклажанів, дивина! Завтра новий тиждень, нові пригоди, нові люди, нові обрії і Йорданія, що то зникає то з’являється, так ніби поряд живе Коперфільд)

[irkosoad]