lisa-is-chilling

[lisa-is-chilling]

знову загнала сама себе в ситуацію, яка мені неприємна. молодість молодиститься.

є у мене подруга. якщо в загальному: стрибає з роботи на роботу бо кинула коледж, в стосунках з відкритим аб'юзером, має дві з половиною подруги бо приорітизує вище згадані токсичні стосунки, не йде на психотерапію хоча її вже пора класти в дурку через усі її травми, улюблена література - книжки по типу "переслідуючи аделіну" (іф ю ноу ю ноу, як то кажуть).

сьогодні у неї день народження. я погодилася прийти на її вечірку тиждень чи два тому. вже потім я згадала про її хлопця, якого я на фізичному рівні не переварюю і в очі бачити не хочу. як бонус, вона відмовляється казати, що їй подарувати, чи хоча б кинути список бажанок - а в мене все погано з цим, тому "придумай шось" мені не конає.

давайте нахуй нормалізуємо дорослий підхід до дарування подарунків.

я тепер намагаюся знайти причину, чого я не можу прийти на святкування її дня народження. казати правду - "я ненавиджу твого хлопця, і взагалі на початку року я пообіцяла, що буду уникати цієї енергетики, а твої стосунки дуже багато говорять про тебе як про людину" - явно не найкраща ідея.

я не знаю, чи це робить мене поганою людиною, але я вже краще піду на город полоти моркву (що я НЕНАВИДЖУ робити), ніж піду на ту вечірку. там буде купа людей, які мені відверто не подобаються, і з якими мені некомфортно, купа алкоголю як головна розвага, і до того всього я ще й мушу придумати подарунок, який буде нормальним сюрпризом.

змушує задуматись на яких підставах ми взагалі з нею спілкуємось. мабуть тому, що в мені живе відбита сволота, яка знаходить комфорт у тому, що в моїх очах її життя - це суцільний жах. але їй ок, тож...

[lisa-is-chilling]

ви ше пам'ятаєте, шо я сіла на дієту? пару місяців тому?

так от, здається, я набрала вагу. і мені закрадається думка, що в мене щось не лади з гормонами. або з силою волі. або і тим, і тим.

повний гормональний аналіз гінекологиня мені приписала ше хуй зна коли, але то я ноут в розстрочку взяла, то в румунію у відпустку поїхала, то тепер кроля треба каструвати, і це буде коштувати мені дохуя - грошей завжди бракує.

і можливо це пмс, коли моя самооцінка теліпається десь на рівні маріанської впадини, але я почуваюся погано. фізично. ментально. матеріально теж, але тут вже нічого нового.

з дієти я злетіла (хто б міг подумати), тому треба взяти себе в руки і почати спочатку. можливо, додати якісь вправи, або перебороти свій сором і почати бігати. в хмельницькому стільки бігунів на вулицях - я навіть в певному шоці. ось вам переваги життя у місті: нікого не їбе, шо ти робиш.

в будь-якому випадку, моя вага вже дуже близько до позначки "не окей", і я думаю після здачі аналізів заскочити одразу до дієтологині. все в цьому світі коштує грошей, але лікувати хуйове здоров'я - найдорожче.

[lisa-is-chilling]

нє, ну канєшно якшо ви покажете тищу піцот мільонів постів якогось серіалу в моїй стрічці то я його подивлюся 🙄

[lisa-is-chilling]

якимось чином у мене з'явилося три примірники "гордости та упередження".

чи я шкодую про щось?

ні разу.

гештег фаза гештег гіперфіксація гештег фанфіки

[lisa-is-chilling]

My favorite wikipedia article that exists only in ukrainian is an article listing physical fights in the ukrainian parlament (screenshots are translated with google translate for your convenience), broken down into "reasons for the fight", "participants", "development of the fight" and "results of the fight" like it's MMA. Wiping a tear, i love this fuckass country

[lisa-is-chilling]

це мій перший день народження за добрячі 5 років, яке не святкується моїми гіркими сльозами.

можливо, це тому що я купила собі подарунок заздалегідь і досі тішуся новенькій електронній книжці.

можливо, це тому що я нещодавно повернулася з відпустки, заряджена і свіжа.

можливо тому, що я на вихідних їду до подруги в вінницю.

можливо тому, що в загальному задоволена своїм життям і не почуваюся самотньою.

не знаю.

але не жаліюся на такий розвиток подій.

торт їм сама, дивлюся нотевського і в'яжу чохол на електронну книжку.

p.s. хто правильно порахує кількість свічок - тому пиріжок :)

[lisa-is-chilling]

ось вам причина того, чому я не можу спокійно поставити ноги на підлогу.

і якщо ви думаєте, що це через те, що він постійно крутиться під ногами і проситься на ручки...

подумайте ще раз.

[lisa-is-chilling]

у моєї подруги уникаючий тип прив'язаности.

звідки я знаю?

вона сама мені сказала.

[lisa-is-chilling]

я почала помічати, як навколо мене вибудовується моє життя.

речі у шафі, які мені подобаються, які я купила на "барахолці", які купила в магазині, які підшила або зашила.

вишиті бісером картини. картини за номерами. книжки, блокноти, ігри.

піни на рюкзаку із моїх подорожей. коро��ка зі спогадами. старий плівковий фотоапарат. шкатулка з прикрасами.

кольорові тарілки, винні бокали, склянки та пластмасові контейнери. відкоркована пляшка вина та залишки рому для тірамісу.

розписаний магнітний планер на холодильнику. викрутка, плоскогубці, клей та цвяхи.

раніше я думала, що ти стаєш кимось щойно тобі виповнюється 18 років.

зараз я розумію, що ставати кимось - це процес, який ніколи не закінчується.

[lisa-is-chilling]

повертаюся до витоків.

[lisa-is-chilling]

от чого хлопці вважають, що заходити до дівчини з підкатом типу "я кончений придурок, го встрічацця" працює?

після таких слів, усе що ти побачиш - це моя спина, бо я побіжу у напрямку ВІД тебе.

[lisa-is-chilling]

вирішила я значить поїхати у відпустку...

компанія викотила пропозицію корпоративної поїздки: румунія, бухарест, екскурсія по замках. платити треба тільки 50%, а там ще й нлрмального президента вибрали - як не глянь, а хуйово тільки невиїзним чоловікам (вибачте). я працюю вже три роки, жодного разу не брала відпустки - періоди активного пошуку роботи не рахуються - тому думаю "чого нє, може нарешті натхнення знайдеться, повернуся до письменства, та й відпочити непогано".

тож вигребла я усі свої кровно зароблені гроші, які тільки могла, стрельнула у папи з мамою, зробила внесок, і думаю - ну всьо. буде класно.

ну приколістка канєшно.

першу палку в колеса я вставила собі сама: замість того, щоб проїхати 4 години на автобусі з хмельницького до чернівців, де збирається наша група, я обрала поїхати в київ, прошарахатись там цілий день, сісти на 12-годинний потяг, квитки на який коштували мені тисячу гривень в один бік, і повторити цю процедуру по поверненню в україну.

моя виправдання: мені реально страшно їхати вночі на автобусі.

...

поїхали далі.

десь за тиждень до поїздки "люди зверху" викотують список того, що треба брати в дорогу: одяг, паспорт, еспіеф, бла-бла-бла, 200 євро для перетину кордону, гроші на карті, яких повинно вистачити на їжу та вхідні квитки в екскурсійні місця.

стапе. так а за шо я тоді платила блять?

для кращого розуміння, в нас є вордівський документ, де в деталях розписано, куди ми їдемо і скільки ґрошів треба заплатити. загальна сума вийшла 7+ тисяч гривень, і ніде не було вказано ні про те, що ми маємо самі себе прогодувати, ні що плата за екскурсії не входять в цю суму - а я той документ прочитала вздовж і впоперек!

тобто, на додачу до тих 7 тисяч українських гривень, мені треба: а) мати валюту на руках шоб мене на кордоні не висадили, б) мати гроші на їжу, бо оплачені лише готельні сніданки і одна (!) вечеря, в) платити за вхід всюди, куди я заходжу, в сподіванні, що це є частиною того тримісячного платежу, на які розбита вищевказана сума в 7 тисяч у.о.

якшо на цьому моменті ви втратили сюжетну лінію - не переживайте, я теж.

погода в румунії буде всьго на всього 37°C, тоді як в україні вона ледь доповзає до 25°, тому мені треба виконати ментальну гімнастику і придумати, як не замерзнути і не зажаритись.

моя тривожність щодо грошей лише наростає, і єдина моя втіха - можливість пірнути в кредитний ліміт на монобанку. на що я буду жити по приїзду додому ще 10 днів (коли я сказала, що вигребла усі гроші, я не жартувала) це зовсім інша історія.

я віддала кроля бабусі на перетримку, і я сумую за ним скажено. не знаю, це мої пмс/місячні (так, в мене почались місячні за три дні до поїздки - дякую шо не в автобусі в десятикілометрових заторах), чи я просто звикла, але верніть мені мою пухнасту дупу, нехай вже жує ті кляті шпалери - я вже звикла до думки, шо мені доведеться їх переклеювати при виїзді.

один із моїх учнів реально не відстрілює нюанси політики компанії, за якою я не можу поставити для нього заміни, тому мені доведеться проводити для нього заняття в свій останній день відпустки, і я навіть поняття не маю, де я буду - в києві, у вінниці, чи в хмельницькому. із позитивного: це останнє заняття курсу, і зазвичай воно навіть не триває одну годину, бо його ціль - це рефлексії. з негативного: мені здається, після цього він не захоче проходити ще один курс зі мною, але що ж (upd: реально розглядає варіант іншого викладача, ну шо ж...).

мені реально потрібна відпустка. а тепер від однієї тільки підготовки до неї, ще одна.

p.s. я усвідомлюю, що маю привілей здійснити таку поїздку, і за таку доволі низьку ціну, яку мені запропонували, тож мені в цілому немає на що жалітися. але це мій блог, і у власному блозі жінка вправі понити про щось, що її вийобує. мене наразі вийобує лише низька цінність гривні та існування росіян - бо усі мої проблеми можна звести до існування росіян.

[lisa-is-chilling]

Small Independent Deer Does Its Errands

[lisa-is-chilling]

за іронією долі, усі мої улюблені учні, з якими у мене склалися хороші стосунки - це дорослі одружені чоловіки, в більшості за 40, переважно з дітьми. неважливо, індивідуальні це заняття чи в групі, мені зазвичай набагато легше йдеться на контакт з чоловіками (хоча не без виключень звичайно).

мабуть мені все ж подобаються чоловіки, чисто на людському рівні. мені просто не подобаються незрілі мудаки з величезним еґо та без жодних навичок самостійного існування.

хто б міг подумати, шо я і не така вже зла фемка. проживеш достатньо довго - побачиш в житті все.

[lisa-is-chilling]

коли йду з мамою на город, casually зав'язую голову банданою з портретом чегівари, бо мій старший брат пройшов через фашистську фазу, і це єдина хустка, яка для мене зручна.

[lisa-is-chilling]

2/3 кондукторів приміського потяга активно булять мене за те, шо я плачу за проїзд і не козиряю картою "моя мама - провідниця на цьому маршруті".

не те шоб мої 40 гривень раз в два тижня мали великий вплив на бюджет укрзалізниці, але з таким підходом не дивно, шо вони і мінус йдуть.

[lisa-is-chilling]

On June 1, 1996, Ukraine handed over strategic bombers to Russia.

On June 1, 2025, Ukraine took strategic bombers from Russia.