lizzyodsblog

[lizzyodsblog]

Мої весняні італійські спогади. Сподіваюсь, останні в ролі бідної студентки ( ｡ •̀ ᴖ •́ ｡)💢

[lizzyodsblog]

Сьогодні погодка в італійському селі саме така

[lizzyodsblog]

Тринадцятиріччя закінчення музикалки!

Йоу, яке я вже старе! ૮(˶ㅠ︿ㅠ)ა

В блозі є пост за 25.05.2012, саме тоді я закінчила (як тоді здавало��ь) остогидлу музикалку і була сповнена сил та рішучості рватись вперед. Амбіції перли через край - я хотіла пізнати все в цьому світі, навчатись музиці, відео і вдовісок французької, а зараз ледь осилюю одне зайняття з фортепіано і тригодинну подорож туди-назад. Ех.. Ну, принаймні я маю персональний майлстоун - вчора я зіграла звітний концерт в Італії, про який писала раніше! Це був дуже важкий і нервовий шлях, але я це подолала, і навіть з помірним успіхом! Стара одногрупниця сказала, що я грала краще, ніж 6 років тому, коли навчалась в консерваторії, також якийсь рандомний чоловік, який був присутній на концерті, висловив захоплення, ну і наприкінці мого виступу мені свистіли, навіть злюка професор посміхався і аплодував. А після всього до мене підійшов його партрнер, з яким ми не бачились понад 5 років і дуже зворушливо зі мною поспілкувався, декілька разів поцілував та обійняв, і сказав, щоб я зверталась до нього на "ти" (˶˃ ᵕ ˂˶)

Мене це сильно розчулило. Взагалі в такі моменти я ніби починаю відчувати ґрунт під ногами і життя перестає здаватись сюрреалістичним. Я взагалі останні роки почуваюсь так, ніби знаходжусь в якомусь іншому вимірі, все навколо перестало здаватись реальним, ніби не можу прокинутись від довгого сну. Тож такі випробування мені йдуть на користь. Я відчуваю, що жива, і час починає тягнутись д��вше, як в юності.

Наступний важливий крок - це закінчення консерваторії, лишилось зовсім трошки і я нарешті завершу такий важчезний етап мого життя. Це закінчення цілої епохи. Після вчорашнього концерту я сповнена рішучості і навіть майже впевнена в своїх силах. Обовʼязково прозвітую. Але дуже страшно... Та я хочу закриту цю сторінку і не уникати відповідальності. Так само було і з моїм 11 класом, який я закінчувала протягом трьох років. Врешті я дуже спонтанно поїхала на ДПА і з допомогою мого колишнього здала криво-косо екзамен і закрила борги (хоч чимось стали у нагоді мої колишні ୧(๑•̀ᗝ•́)૭). Я не маю наразі жодних очікувань стосовно оцінки за мою дипломну роботу, я просто хочу нарешті бути вільною і не бачити щоночі жахіття.

А ще я почуваюсь сумно через те, що я більше не єдина українка в своїй консерваторії. Коли я вчилась в Італії шість років тому, то мріяла познайомитись принаймні із кимось з України і знайти собі компанію, мені було невимовно самотньо. Зараз же моя конса заповнена українцями, навіть деякі обʼяви перекладені на укр.мову, мене це дуже розсмішило ꉂ (≧ヮ≦) Зараз же, коли я намагалась познайомитись з співвітчизниками, вони ніби відмахувались від мене, як від прокаженої... Звісно, вони приїжджають своїми групками, живуть разом і дружать, їм не потрібні чужинці. Як я була чужою серед італійців роки тому, так і залишилась чужою серед уже своїх. Спочатку народ приїжджав по ерасмусу, а з початком війни багато хто поступив на постійну основу. Навіть в класі мого професора затісалась українка - висока блондинка, що підпрацьовує моделлю. І цей рік я відчуваю себе так, ніби я втратила щось важливе в своєму житті, ніби моє місце зайняли... Я відчуваю ревнощі, сум і розчарування. Мій професор додає відео з нею на свою сторінку в фб і, здається, пишається нею, в той час як мною і моїми успіхами він ніколи не тішився. Це демотивувало мене всі роки навчання в консерваторії і, врешті, я покинула цю діяльність остаточно. Я тепер ніби не унікальна. Я також колись була гарною і юною блондинкою, єдиною словʼянкою в своїй консерваторії, тепер є вона і всі захоплюються нею... З іншого боку, мене згадують і раді бачити всі професори і люди з персоналу, що, здається, сторіччями працюють в тих самих барах і кафешках, принаймні в цьому може бути моя унікальність - я була такою першою, першою піаністкою з України в своєму італійському селі. Не знаю, спірні почуття...

Загалом, я висловилась, а тепер хотіла би поділитись декількома фото, щоб підсумувати цей період, наступний звіт буде вже після диплому (я сподіваюсь на магічний glow-up). Фотографії вийшли жахливі, вірніше я на них вийшла жахливо, але я вибрала більш-менш адекватні з того, що там назнімали. Мені дуже не подобається чорне взуття, яке я вдягнула під сукню на спільне фото, одяг сидить на мені якось несуразно, і знову ж на фоні високої стрункої блондинки я виглядаю, наче карлик-ніс, і праву сторону свого обличчя, яку активно фотографували, я просто терпіти не можу. Дуже багато всього хочу змінити в своєму обличчі і тілі. Мене дістало моє довге волосся, яке плутається і яке я іноді хочу вирвати нафіг, дістало запалення на шкірі голови, яке я не можу вилікувати вже півроку, і почуваюсь просто жахливо і хворобливо, а нездалі лікарі нічим не можуть зарадити. Зараз 38-й день мого схуднення, а я досі не бачу жодних результатів. Коротше, емоційні гойдалки. Вчора перебувала в ейфорії від переважного вдалого виступу, сьогодні ж продовжую далі почуватись, як лайно ( • ᴖ • ｡) А, і ще вчора всі пішли на традиційну вечерю після концерту, а я не пішла, бо не встигла би на останній потяг в Бітонто. Всі про це знали і ніхто не запропонував підвезти мене на машині, щоб я мала змогу провести цей вечір з ними, ех... ( ｡ • ᴖ • ｡) Депресивний вийшов пост, але його, скоріше за все, ніхто не прочитає, тому це буде лише згадка для мене. Сподіваюсь, що все рано чи пізно налагодиться.

[lizzyodsblog]

[lizzyodsblog]

Вечеря з татом

Сьогодні була спонтанна піца-вечеря з татом недалеко від мого дому. Я досі дивуюсь, що закордоном піца смачніша, ніж в межах Італії. Те, що подають після моєї пʼятирічної відсутності в Апулії - це просто позорисько, всі мої улюблені піцерії, здається, почали готувати напівфабрикати. Та й Італія тепер зовсім не та, чи може це моє викривлене сприйняття.. За кілька днів я лечу в консерваторію, на носі звітний концерт, навіть не знаю, як це подолати. А при думці про диплом підкошуються колінка. Це будуть важкі місяці, морально і фізично. А далі ще страшніше - примарне і невизначене майбутнє. Варіантів не так багато: або повертатись в Україну (про що я потайки мрію, але навіть не уявляю, чим я там займатимусь), або бути далі у вільному плаванні в пошуку себе і тинятись цим світом. В Німеччині, наскільки я розумію, немає жодних перспектив. Мені відмовляють у вступі німецькі вузи через те, що вони вимагають знання німецької на рівні С1-С2. А я, по-перше, не маю змоги оплатити курси, що коштуватимуть понад 1000 євро, а, по-друге, не встигну вивчити самостійно мову з рівня В1 до С1 за 5 місяців. Коротше, депресивний планується рік. Будєм посмотрєть.

[lizzyodsblog]

В мріях про такий затишок, по можливості в якомусь японському селі

[lizzyodsblog]

Постик! ^^

Учора ми з Юленькою гуляли містом. Забрели на головну вулицю — а там щось типу ярмарку (о_О). Було дуже гарненько! :3 Зробили кілька фоточок, але в основному знімали сюжет. Для тих, хто ще не в курсі — в мене є канал на YouTube! Зараз активно знімаю сюжети, а перший вийде вже в липні! У Terranova побачила ТАКИИИИИЙ КРУТИЙ КАПЕЛЮШОК >< Виблагала в тата купити мені його! :3 А сьогодні ми вже гуляли і з Юленькою, і з бро. Брали інтерв’ю в перехожих для сюжету, ну і все таке інше. :)Завтра з класом йдемо в лазер-клуб! Ну, що ще додати?..

(Невеличкий фотозвіт із вчорашньої «ярмарки»)

[lizzyodsblog]

Ну і за загальноприйнятою традицією — пост :3

У нас сьогодні був концерт із хором. Приперлися всі о 12:30, а пустили нас тільки десь о 13:20 (хоча я прийшла рівно о першій). Стояли, як ідіоти, чекали, поки нас пустять на сцену. А в кінці концерту ми мали співати якусь пісню, текст якої нам показали тільки сьогодні! -_-" Звісно, ніхто її й не вчив… На сцені просто відкривали роти, деякі тупо посміхалися :Р

Після виступу нам роздали безкоштовне морозиво :3 Хоча воно несмачне було… І, звичайно ж, почався цей дурний дощ. Ми хвилин 10 пиляли до МакДаку пішки. Хто чим міг прикривався: костюмами, парасолями, сумками (я курткою).

Так як я «типу» сиджу на дієті, то вирішила взяти щось легеньке — фіш-рол і маленьку картоплю (та, блін, таке все дієтичне! Але враховуючи, що я за день з’їла тільки ЦЕ і морозиво, то все ок).

Ну, незабаром виглянуло сонечко, а ми з друзями ще заздалегідь домовлялися піти погуляти. А вони знову мене кинули й розійшлися по домівках. СОНЦЕ, ВАШУ Ж МАТЬ БУЛО!!!! >< І знову я залишилася forever alone.

Я не шкодую за словами, які зараз скажу. У мене ПРАКТИЧНО НЕМАЄ по-справжньому ВІДДАНИХ друзів… (буквально 2 людини).

[lizzyodsblog]

Summer 2012

[lizzyodsblog]

Фсьо!

Не змогла дочекатися ранку й вирішила вам зварганити гаряченький пост! ( ˶ˆ꒳ˆ˵ ) Зараз я сиджу в повній темряві, з кружкою чаю в руках і в своїй старій піжамі, бо це єдина тепла піжамка в моєму гардеробі. А в нас, до того ж, така холодрига почалася… ЛІТО НАЗИВАЄТЬСЯ!! ( ｡ •̀ ᴖ •́ ｡)💢

Коротше, сьогодні 25 травня, чо! :3 Лінійки в школі у нас сьогодні не було, бо ми черговий клас, але я й не бачила в ній потреби. Болото, цілий день ллє, холодрига. Наші мали вибрати: піти в кіно або залишитися в класі прибирати! ૮(˶╥︿╥)ა І уявіть собі, хтось таки залишився прибирати!

А я віддала перевагу поспати! ˶ᵔ ᵕ ᵔ˶ Потім поперлася в школу привітати вчителів. Купила дууууже багато квітів! 2 букети найреспектовішим вчителям, а решті (теж, до речі, улюбленим) по троянді. Як вони були щасливі! ^^ А тому, кого не застала в класі, залишила під трояндою записку: «Від Лізи З. зі святом». Так, я вирішила залишитися інкогніто (пам’ятаєш, бро, хто в нас там Інкогніто? :D). Така собі схожість із Зорро (Ліза Z.).

Носив, звісно ж, всі пакети й квіти Степан Жупан (не вдаватимусь у подробиці — однокласник мій). По дорозі ми натрапили на не надто приємну знахідку — на сходах сіли якісь малявки (десь 6-й клас). Типу забастовку влаштували. Ну, я за словом у кишеню не лізу. Наїхала на них, щось типу: «Розсмокталися, малеча! А то наступлю!». Таки трохи припухли! :D От мале дурачьйо...

Після всієї цієї метушні з квіточками, я прийшла додому десь об 11-й (на випускний треба було прийти о 15:45). Фарбувала нігті, сиділа у ВК і дивилася мультики. Ну як тут не встигнути? У мене було більше 4 годин — і все одно я запізнилася!

А от ще щемлива історія — у нас дебільна погода (як я вже казала, болото) і довелося взути чоботи (ВЛІТКУ!!!). Ну, я склала акуратненько дві пари взуття: на підборах (для самого випускного вечора) і балетки (на сцену). І що ви думаєте? Я ЗАБУЛА ОБИДВІ ПАРИ!!! (╥﹏╥) Та ще й прийшла рівно о 4-й. У паніці дзвоню татові, щоб він СРОЧНА привіз мені взуття. Так, він і справді привіз… Але перед цим ВІН ЩЕ ЗАЇХАВ ЗА КВІТАМИ!!!! ୧(๑•̀ᗝ•́)૭

Коротше, нагородження почалося раніше, ніж він приїхав. Учителька дала мені якісь відстійні туфлі на шпильці з гострим носом (я на дух такі не переношу!!!!). Слава Богу, що поруч була Юленька. Вона великодушно віддала мені свої туфлі (які ж вони були зручні! (ㅅ´ ˘ `). Потім прийшов тато, все ок.

Після цього я зіграла Шопенчика і трішки налажала, але всі сказали, що це було ПРОСТО ГЕНІАЛЬНО! ( ≧ᗜ≦)

Прямо скажу — закінчила я відмінно. Судячи з мого табеля, за іспити: сольфеджіо, муз. література, фортепіано — 11, а ансамбль, хор і ще щось — 12! <3

Нарешті ми пішли в Пан-Піцу. Спочатку сіли з учителями за один стіл (він був розрахований на людей 20), але потім підтягнулися всі інші, й ми зрозуміли, що фізично туди не втиснемося. Тож ми всім нашим гуртом дружно сіли за найближчий круглий стіл (як на мене — набагато крутіше сидіти без дорослих).

Не буду перелічувати, що ми там замовляли, але наїлися ми до фіга! ( ,,⩌'︿'⩌,,) Зате як смаааачно!!! ＾＿＾

Фоток дууууже багато!

Чесно кажучи, дуже сумно усвідомлювати, що вчорашній день — всього лише спогад. Нестерпно боляче йти зі школи, хоча я так цього й чекала. Там усі мої друзі (найкращі).

Я свій клас у звичайній школі терпіти не можу… Та й замість належних восьми, я навчалася там дев’ять років. Тому мені, як нікому іншому, важко йти звідти!! ૮(˶ㅠ︿ㅠ)ა

Прощавай, улюблена музикалка! <3

[lizzyodsblog]

Красиве у тебе волосся... ;)

Нарешті настали вихідні, і я можу спокійненько написати хоч трохи свіженький пост ;)

У неділю ми гуляли з бро. Ми чекали цього дня ЦІЛИЙ МІСЯЦЬ!! За нашою неписаною традицією — одразу ж зависли в МакДаку. Ну, описувати, що ми там їли й де сиділи — якось тупенько, опущу ці подробиці :)

Потім ми з легким серцем попрямували в торговий центр. І там я побачила просто ШИКАААРНЕЗНЕ платтячко ^^ і шорти від Кіри Пластініної! Ну, самі розумієте, скільки це «щастя» коштує ;)

Зараз буде душещипальна історія! Ми з бро дійшли до Terranova, я зупинилася, щоб пофоткати околиці для нового кліпу. Стою собі така, нікого не чіпаю — і тут мене хтось несподівано починає смикати за волосся! О_О Повертаюсь — а там якийсь чувак стоїть (виглядав дуже вже… ну, як вам сказати… «стильно» ^_^’’). Посміхнувся і каже: «Красиве волосся!». Ні, ну приємно, звісно, але нащо було мене за волосся тягти, а? :D

У результаті ми купили собі однакові футболки. І найцікавіше — на них написано: «I love my blog». Чесно кажучи, взяла цю футболку чисто заради напису!

А наприкінці дня ми ще влаштували невеличку фотосесію на фоні мого вже легендарного червоного постера!

Ну і так, сьогодні рівно сто років з дня загибелі Титаніка… Вшановуємо пам’ять...

[lizzyodsblog]

Мені 14, я закінчую восьмий клас і музикалку, попереду ціле літо і цей шедевр на екрані старенького Dell...

[lizzyodsblog]

Народ, учора гуляла з братюнею і Бембі ^.^

Було класно офігенно!!!! Ми збиралися з нею подивитися самогубство Сквідварда О_О, але потім стрьомонулися. У мене сумна новина. Мій бро завтра валить у Чехію, а я, як дура без неї… Братюнь, я вже за тобою сумую :(

Ще мені сказав один ідіот, що на зміну тупій малолітці прийшла адекватна Ліза. Це як взагалі назвати? -_-"

Учора я подивилася просто офігезний мультик, але з етичних міркувань не буду розголошувати інформацію! ;)

Одне мене жахливо бентежить… На початку травня я складаю випускні іспити в музичній школі. Сольфеджіо — ще ладно. Номери напам’ять, двоголосся, терміни — легкотня… З теорією ще як-небудь розберуся. Однак муз. літ. — це завал. Але у нас із бро є Сашууууня :)

На жаль, театралку я закинула, але в мене є моя улюблена французька й англійська. Зараз я збираюся піти на курси фотографа і серйозно захопилася дизайнерським мистецтвом. Ніяк не могла зайнятися балетом, бо уроки не дозволяли, плюс дуже щільний графік, який буквально зв’язує мене по руках і ногах.

Також я почала писати книгу про нашу групу (сольфеджіо), і, звісно, іноді даю волю фантазії, а вона в мене, хто ще не знає, ДУУУУЖЕ БУРХЛИВА! ;)

Еля мене підсадила на аніме…

А з завтрашнього дня я сідаю на дієту. Буду дуже зла й нервова. Мені дуже потрібна моральна підтримка :(

Я збираюся скинути 5 кілограмів (хоча я й так 2 кіло не добираю, але завжди потрібно тримати себе в формі)!

Ще я братюні кліп присвятила :D

А до літа всього 68 днів. Хоча, враховуючи, як тягнеться час, я просто з глузду з’їду!!!! -_-"

[lizzyodsblog]

Oh, to love and to be loved ❤️‍🩹