maarchelll
maarchelll
Дмуть вітри з високогір'я.
549 posts
Розгубила всі слова, тепер доводиться збирати. В'яжу думки, виходить щось яскраве. Ловлю в долоні ��ітер з гір. В очах людей шукаю зорі.
Don't wanna be here? Send us removal request.
maarchelll · 3 months ago
Text
Що росня ущємілась і поспавнилася у коментарях?)))))
13 notes · View notes
maarchelll · 5 months ago
Text
Тамблер, люди з нього
Мій тгк для них -
Це те, що повертає мене
у мій власний маленький світ комфорту.
12 notes · View notes
maarchelll · 5 months ago
Text
Фрагмент зі щоденника...
січень, 2025.
Я не впізнаю себе .
Чомусь здається , що у моєму тілі потроху починає жити хтось інший, повільно витісняючи мою зовнішність, свідомість.
Я менше дивлюся на своє відобрадення, бо все частіше після цього з'являється думка, ніби у мені щось невпинно змінюється
І я ніяк не впливаю на ці метаморфози, а отже і не в силах їх зупинити.
Та чи взагалі мож��иво їх зупинити?
З моїх пальців намагається втекти перстень, який я ношу вже 5й рік поспіль, бо вони стали схожими на гілля осіннього дерева,
Такі ж висохлі та худі.
Тепер мої руки нагадують мамині. Від цього не з'являються ніжні почуття.
Мої плечі, раніше такі красиві та охайні, тепер схожі на невдалу спробу каменаря зробити з граніту
мармурову статую.
Знайомі, рідні риси обличчя,
загострилися, набувши нових, абсолютно чужих схожестей.
Я обожнювала свої очі, вони ж бо віддзеркалення моєї яскравої душі, моїх смутків та радостей, але зараз погляд, колись такий життєрадісний, став відстороненим. Відтінки зеленого, як літні крони дерев, та карого
змішалися в болотний...
24 notes · View notes
maarchelll · 5 months ago
Text
З кожним роком я створюю собі ще більше питань.
Не знайшовши відповіді на попередні
12 notes · View notes
maarchelll · 5 months ago
Text
Tumblr media Tumblr media
Знову фрагмент зі щоденника.
(Краще повністю відкрити, аби побачити весь текст)
7 notes · View notes
maarchelll · 5 months ago
Text
Дозволити думкам роїтися у голові,
сіяти пусті зерня надії - погано.
Але спроби їх зупинити - марні.

Тож я дозволяю собі лише кінчиками пальців доторкатися до щастя, 
знову відчуваючи людське тепло.
13 notes · View notes
maarchelll · 5 months ago
Text
Мені не потрібна одна 
Особлива людина, щоб бути собою 
Я можу бути собою всюди, скрізь і будь з ким.
13 notes · View notes
maarchelll · 5 months ago
Text
Tumblr media
6 notes · View notes
maarchelll · 5 months ago
Text
17.01.25
Я ніколи не писала мерзеного 
Де з речень стікали б кров та бруд 
Де від опису по тілу котився не затишок та комфорт, а бридке відчуття відчуженості, гіркоти і саморуйнування.

У житті все завжди буває в перше.
Як до цього дійшло?
-.01.25
Я недостатньо бачила горя, щоб писати про нього настільки зухвало.
Горе, що панує довкола -загальне, спільне.
Та особистого було замало, щоб я писала настільки відверто.
8 notes · View notes
maarchelll · 5 months ago
Text
Середина січня.
На вказівний палець,нагрітий сонцем, тихо сіла велика муха.
Вона відчула моє відмирання?
Прилетіла на запах внутрішнього гниття?
Торкання її лапок таке лигке,я позаздрила цій легкості.
8 notes · View notes
maarchelll · 5 months ago
Text
Про любов до себе.
Намагалася скласти список
Того, що найбільше люблю у житті.
Спочатку так легко вдавалося виписувати пункт за пунктом. Без напруження згадувала різні дрібнички, що викликають у мене щастя.
А потім зловила себе на думці, що жоден абзац не написала про тебе і те, що кохаю найбільше в тобі.

Чи я розкохала? чи просто забула, як це робити?

Жбурнула це вміння на дно океану.
І сподіваюся, що це назавжди?

Чи знаю, що воно не на стільки важке, 
щоб каменем впасти в пісок забуття, 
тож одного дня неодмінно повернеться у хвилях на берег.

Можливо саме тому постійно сиджу біля хвиль, засипаючи піском та мушлями ноги, щоб зігрітися та залишитися навіки на березі.
Або ж не на віки,а лише до найважливішого шторму у моєму житті.
4 notes · View notes
maarchelll · 5 months ago
Text
17.01.25.
Дивлюся на білі будинки, покриті сонячним світлом.
Стає фізично боляче, тож я опускаю очі додолу та відпускаю контроль над думками.
Відчуваю, як вони починають нишпорити моєю пам'яттю,
Неначе голодна зграя собак по будинку з поживою.
Одна з них знайшла щось приховане, тяжко забуте у віддаленій кімнаті.
Вона намагається дістати це, встромляючи гострі ікли, міцніше тримаючи свою здобич.
Впирається у паркет передніми лапами, кігтями робить подряпини.

�� не плачу.

Не плачу навіть тоді, коли собаці вдається трохи здвинути це зі свого місця, прокусючи до брунатної крові, не зменшуючи стиснення пащі.
Здається воно не живе, загинуло задовго до того, як завітала зграя.
Але 
Прокидається.
Знову оживає.
Бо біль - стимул та імпульс, щоб знову згадати, 
Чому воно у далекій кімнаті,
Хто і за що зачинив це так далеко.

І ось тепер мені стає боляче.

Я відпускаю свою руку, нігті більше не тримають мою тендітну шкіру так міцно.
Крові замало для ризику, але достатньо, щоб не забути.

Я - віддалена кімната, я замок на дверях і ключ до нього.
Я - темнота всередині та можливість зірвати штори.
Я - собака і ціла зграя разом.
Це я тримаю спогад у своїх зубах, дряпаючи підлогу від сили та злості .
Це мої спроби дістати найгірше в мені, 
пошматувати, 
пережувати його, 
з'їсти та навіки забути.
6 notes · View notes
maarchelll · 5 months ago
Text
Я жива! Буде контент нарешті
13 notes · View notes
maarchelll · 7 months ago
Text
З Новим роком. Будьте щасливі
23 notes · View notes
maarchelll · 7 months ago
Text
Я не хочу говорити людям свій вік, бо звикла, що після цього
до мене змінюється ставлення.
Одні з повагою якось,а інші з обезцінюванням...це такий трешняк
Мені постійно дають більше років, ніж є насправді.
А тепер почали давати менше, бо "у тебе такий БЕЙБІ ФЕЙС"
🫠але ну..ні?
24 notes · View notes
maarchelll · 7 months ago
Text
Мені постійно дають більше років, ніж є насправді.
А тепер почали давати менше, бо "у тебе такий БЕЙБІ ФЕЙС"
🫠але ну..ні?
24 notes · View notes
maarchelll · 8 months ago
Text
Tumblr media Tumblr media
Спроба передати весь зайобаний стан через дві світлини.
32 notes · View notes