pashko-themothboy

[pashko-themothboy]

я сказала, я зробила.

[pashko-themothboy]

today is the day of the crimean tatar flag. qırım serbest olacaq or crimea will be free

[pashko-themothboy]

про Мачок. TW згадуються смерті дітей

Вона була маленька. Така маленька і крихка. Скіф ще ніколи не бачив настільки маленьких дітей, але коли він взагалі востаннє бачив немовлят. Вона лежала, завернута у старе простирадло, на подушці у дерев'яному ящику. У цьому ящику в Зону привезли патрони. Тепер у ньому лежала дитина. Його дитина. Скіф піклувався про неї, тож, напевно, його. Дідько! Його дитина спала в дерев'яному ящику замість ліжечка. Скіф ніколи навіть уявити собі не міг, що у нього буде дитина. Але якщо б і уявляв, то такого він би їй не хотів.

Чи правильно Скіф зробив, забравши немовля? Він читав записи проєкту, знав, що сталося з іншими дітьми – "екзамплярами", як вони були записані. Це було гидко, але, напевно, дозволяло ученим відсторонитися від того, скільки таких "екземплярів" загинуло. Одні померли, щойно їх витягли з капсул. Саме тому останню дитину залишили – вона була занадто маленька і шансів вижити у неї було мало. Інші не пережили попередніх тестувань. Тіх, хто вижили, спробували перевезти на Велику. Вони загинули в дорозі – не могли існувати поза Зоною. Дитина, що лежала в ящику, була останнью. І вона могла померти у будь-який момент, незважаючи на те, що вижила всупереч прогнозам. Немовлята і на Великій гинули дуже просто.

Скіф дивився на дитину. Вона спала, і "дивна квітка" служила їй оберегом. Нічого не мінялося у цьому світі – дорослі намагалися захистити дітей усіма можливими способами, навіть якщо у цьому було мало сенсу. Принаймні, артефакт мав хоч якусь силу, навідміну від хрестика, який Женю змушували носити все дитинство. Скіф хотів захистити цю дитину, саме тому і забрав її. Якщо її загибель неминуча, він хоча б спробує зробити так, щоб вона була не одна, щоб їй було не страшно, щоб їй було хоч трохи не так боляче. А якщо не він, то... Двері сховку скрипнули, і Скіф почув уже звичне:

– Скіфе, це я. – Ріхтер увійшов до кімнати і усміхнувся до нього, а потім у бік ящика. – Як ви тут?

– Спить, – тихо відказав Скіф. Ріхтер кивнув з розумінням і заходився діставати з рюкзака провізію, намагаючись якомога менше шуміти.

Скіфу було соромно, що він втягнув Ріхтера у це. Без його допомоги Скіф би не впорався, але по суті він поставив Ріхтера перед фактом. Ріхтеру було страшно. Навіть страшніше за самого Скіфа. Він не міг до кінця пробачити себе за свою найбільшу помилку. А тут від нього залежила дитина – маленька безпомічна людина, яка ніяк не могла себе захистити. Але Ріхтер старався, правда старався, і Скіф був йому безмежно за це вдячним.

Ріхтер вимив руки, скинув куртку, і, коли дитина прокинулася, він уже був поруч. Обережно, Ріхтер узяв її на руки. Йому на початку робити це було лячно. Скіф і сам досі відчував тривогу в грудях, коли тримав малечу: боявся взяти не так, нашкодити, або ще гірше – впустити.

– Привіт, Мачок, – Ріхтер пригорнув дитину до себе. – Я скучив за тобою.

– Мачок? – перепитав Скіф. Вони досі її ніяк не назвали – якось не було нагоди. Скіф скидував це на те, що в них не було тих місяців очікування, за які можна було б перебрати усі можливі імена.

– Вона теж у нас дивна квіточка, – усміхнувся Ріхтер. Малеча у відповідь закрехтіла.

– Отак зразу почнемо з позивного? – хмикнув Скіф.

– Це не позивний, – зауважив Ріхтер. – Це ім'я. Таке, які дають у Зоні.

Скіф зрозумів логіку. Ця дитина ніколи не потрапить на Велику, то не було і сенсу давати їй "нормальне" ім'я.

– Звучить непогано, – кивнув Скіф. Мачок знову закрехтіла, і він прийняв це за згоду.

[pashko-themothboy]

Hey remember them?? :D

Tonight is Kupala's Night so I did a redraw of the last page of my rusałka comic since it always seemed so messy to me

The comic is here btw

✨🌙  ART LOG ->  @404ama

[pashko-themothboy]

[pashko-themothboy]

‼️Three people were killed, including an 8-year-old child, and 15 people were injured in a Russian attack in Sumy Region

The Russians struck one of the settlements of the Verkhnya Syrovatka hromada, causing large-scale destruction in the residential sector, the Regional Military Administration reported.

[pashko-themothboy]

‼️One killed and over 20 injured in Russian missile attack in Dnipro, says Lysak, head of regional military administration

Among the injured are two children (a 13-year-old girl and a 16-year-old boy). They are hospitalized in moderate condition.

In the city of Samar, two people were killed, three people were injured

[pashko-themothboy]

travelling when russia is your neighbour

[pashko-themothboy]

транс екс-монолітівець, бо ніц не пам'ятає (я назвав його Рись)

Мачок

Ріхтер-Зона

[pashko-themothboy]

Pickle

[pashko-themothboy]

"the war will end and we all will have to make peace"

BUT IT HASN'T ENDED YET AND WE SEE NO END TO IT IN THE NEAREST FUTURE

if you don't live with it every day trying not to go insane and loosing all hope for living peacefully ever again, you don't get to even speak about it

GOD FORBID VICTIMS HATE THEIR OPRESSORS

[pashko-themothboy]

GOD FORBID VICTIMS HATE THEIR OPRESSORS

[pashko-themothboy]

про Гвинта і Пілота

Гвинт знав Пілота, здавалося, усе своє життя. Майже двадцять років – більше, ніж Гвинт знав власну дружину. Думка про Дарину завжди відгукувалася болем у скроні, бо Гвинт знав, що підвів її. Її і їхню маленьку донечку. Думки про них перепліталися з думками про Пілота. Він завжди був десь поруч: дружбою на весіллі, хрещеним доньки, міцним плечем для Дарини – міцнішим, ніж колись міг бути сам Гвинт. Він бачив іскри у їхніх очах. Він бачив, з якою ніжністю Пілот тримав на руках маленьку Оленку. Він міг би подарувати Дарині кохання, якого ніколи не міг дати Гвинт. Ось тільки Пілот був занадто правильний, сволота. Він ніколи б не став відбивати жінку у друга. А у Гвинта тоді раптом заграла гордість, якась незрозуміла ревність – як це так він дозволить їм бути разом? Що люди скажуть? Коли він напряму спитав Пілота, що той відчував до Дарини, Пілот довго вибачався. Клявся‐божився, що він ніколи не став би нічого з цими почуттями робити, бо Гвинт був йому дорожчий. Він показав це наглядно, коли пішов разом із Гвинтом до Зони. Це потім Гвинт зрозумів, що краще б Пілот залишився, краще б зайняв його місце, поки сам Гвинт розчинився в Ній. Він же, дурень, сам лишив дівчат без підтримки. Але змінити вже нічого не можна було.

Гвинт завжди знав, що був якимось поламаним. Наче його зібрали з неправильних деталей або ж якісь із них просто забули. Пілот теж був неправильним, але по‐іншому. Він свою неправильність приймав цілком і повністю: не переживав ні за свою репутацію, ні за свій писок. Гвинт боявся, що одного дня Пілот таки нарвався б на якихось радикалів і ті його просто вбили б. Принаймні, Пілот розумів, чого він хотів: він хотів розпусного сексу з жінками, з чоловіками і усіма, хто були посередині (Пілот Гвинту і про таких розповідав). І романтику Пілот обожнював навіть більше за інтим. Гвинт нічого з цього не хотів. Якби йому подобалися чоловіки, він хоча б розумів, що було з ним не так. Але ні.

Пілот якось спробував. Гвин пам'ятав його худорлявий зад у себе на колінах, пам'ятав, як він п'яно сміявся, як щось гаряче шепотів Гвинту на вухо. А Гвинт не відчував нічого. Він хотів би. Він би багато чого віддав, щоб нарешті зрозуміти себе самого. Але, якщо не чоловіки, значить він мав звернутися до базового варіанту, навіть якщо до жінок він також нічого не відчував. Такого просто не могло бути.

Після того разу Пілот, уже тверезим, зізнався Гвинту, що був закоханий, просив не проганяти його від себе і обіцявся, що це був перший і останній раз. Своє слово він стримав: Гвинт не отримував від нього навіть натяків на почуття відмінні від братської любові, яку Пілот дарував йому з перших років дружби.

Пілот був поламаним у багатьох місцях. Він іноді здавався дурним і безрозсудним, майже байдужим, незважаючи на всю його безкінечну турботу і застережливість. Гвинт ніколи не зміг би забути ті пекельні два тижні, які він разом з матір'ю Пілота не могли цього дурня знайти. Пілот знайшовся живий і цілий – повернувся з мандрівки Карпатами, про яку нікому не сказав. "Я забув попередити", – сказав він винувато, як дитина. Як про таке можна було забути? Забути про каструлю з бульйоном, яку поставив на вогонь сам. Забути про інструкцію, яку почув хвилину тому. Забути просто слухати, коли з ним розмовляли. Гвинта це бісило. Пілот вибачався, виправдовувася, пояснював. Зрештою, цому це шкодило навіть більше, ніж людям навколо. У Гвинта не було інших варіантів, окрім як змиритися, прийняти його і допомагати, коли міг. Привести в Зону було найкращим і найгіршим, що Гвинт міг зробити для Пілота.

[pashko-themothboy]

Одного разу Ріхтер подарує Скіфу його портрет, який намалював власноруч, чим вб'є наповал Скіфа. Той завжди вважав себе недостатнім, а після війни,внаслідок якої отримав шрами і поготів. Це вперше йому показували що люблять, цінують, приймають таким який він є. Портрет буде поміщений у файлик, запаяний і за нього вдруг що Скіф перегризе горлянки. Не тому що це він намальований, зовсім ні. Просто це знак любові та турботи Ріхтера, і його він втратити ніяк не хоче. Навіть крізь роки цей портрет буде лежати в його рюкзаку, і коли провідник випадково знайде його то не зможе повірити що цей подарунок настільки цінують. Можливо пізніше він за великі гроші зможе дістати полотно і фарби, щоб намалювати цілу картину для Скіфа. Але тссссс, це секрет ☺️

[pashko-themothboy]

оскільки у нас немає фігурок персонажів, а я дуже креативна людина, помаранчевий сталкерський нонстоп я нарік Ріхтером, а фіолетовий Скіфом

тепер у них є дитина^^

[pashko-themothboy]

ще фут-фетиша мені в стрічці не вистачало. тамблер, мені не подобаються підошви – тільки верхня частина стопи

[pashko-themothboy]

‼️Russian occupiers massively attacked Odesa with drones - 14 people were injured, including 3 rescuers.

More than 10 hits were recorded, large-scale fires broke out. As a result of the fire, the structures of a 4-story residential building collapsed. 6 more residential buildings and 3 cars were also on fire.