qavertji

[qavertji]

ура, я її доробилааааа

пс: 15 років там тому, що мені буде лінь перероблять через два місяці—

а ще у фанхатах я хотіла закинути перші ластівки, але гххх, тоді не дуже прикольний вигляд був би

желейні черв'ячки в соло

[qavertji]

Хто я і що я тут роблю?

Взагалі, я не знала, що існує така програма, як тамблер, доки мені про неї не розповів мій друг. Він каже, що багато хто втік сюди з тві, але саме я навіть не сиділа в ньому. Ну як. Якийсь певний час в мене насправді стояв цей застосунок на телефоні, але не довго. Та й не викладала я туди нічого. Максимум читала інколи стрічку, але рідко і це якось... було дивно. Не знаю, мабуть тві це просто не моє.

Якщо чесно, то я поки ще не зрозуміла, як і з чим їдять тамблер, але тут якось так... спокійно? Я не знаю, для мене навіть складно щось постити у свій тґ канал, а тут такого наче й нема. Можливо, це просто через те, що там я знаю всіх людей, які на мене підписані. Я там не можу бути... вільною? Я боюсь, що вони подумають і як відреагують. Це дивно, тому що телеґрам канал я створила більше по причині того, що хотіла вести його для себе, але зараз кожного разу, коли я туди щось пишу, я хочу видалити і той пост, і сам канал. А тут мене знає буквально одна людина.

Добре, про свій, так скажемо, "переїзд" я розповіла, тепер хочу розказати трішки про себе. Зразу попереджаю, що це я роблю не дуже, навіть біографію в описі написати не можу, тому що не знаю, про що.... Якщо коротко, то з початку повномасштабного вторгнення в мене була люта депр��сія та я буквально не могла нічого робити, окрім того, щоб читати фанфіки та дивитись аніме.

Але.

Раніше я не дуже любила та, тим паче, вміла щось писати. Я взагалі постійно думала (інколи й зараз думаю), що у мене навіть для цього нема фантазії. Проте зараз я пишу роман. Я дуже довго думала, що і як там буде відбуватись. Продумувала сюжет та героїв. Наразі в мене є два з половино розділи або ж 60 вордовських сторінок / майже 12 тисяч слів. Насправді пройшло вже десь більше року, як я його пишу, але по суті більшість часу, крім травня-вересня минулого року, я навіть не відкривала файл із ним. Все тому, що навчання займало дуже багато часу та сил, і я тупо не встигала. Або ж не було натхнення. Насправді я часто задумуюсь над тим, щоб кинути та не писати продовження, але якось просто не бачу в цьому сенсу... Ну типу. Є люди, які чекають продовження. Та я й сама його чекаю. Саме тому я намагаюсь не опускати руки. Але мені здається, що я його такими темпами не допишу ніколи.

Ну коротше, зараз мені до вподоби письменництво, і я насправді дуже пишаюсь тим, що пишу. Хоч і не завжди виходить так, як хочеться.

Якщо письменництво — це перший пункт відповіді на запитання "хто я?", то другим пунктом буде музика.

О-о-о, я завжди хотіла співати. І я справді казала про це. Але батьки не відправляли мене там в музичну школу чи на уроки вокалу. Максимум, що я пам'ятаю, так це те, що моя бабуся теж дуже хотіла, аби я співала. Одного разу вона привела мене до церкви і запитала в батюшки, чи можу я бути в складі хору і щось таке. Як я зараз рада, що він тоді нам відмовив... Я людина, яка боїться людей та не дуже любить співати в хорі, якщо це не колядка/щедрівка/тощо. Більше про вокал такої мови й не було.

Одного разу ми посварились з мамою з причини, що я "нічого не хочу". Хоча не хотіла я те, що вона мені пропонувала, тому що те мені було зовсім не цікаво. Я їй сказала, що хочу на вокал, а вона мені відповіла, щоб я сама шукала вчителя, заробляла гроші та йшла туди. Дякую.

Наступна ситуація, коли ми з татом їхали з якихось курсів (знову таки мені їх запропонувала мама і мені там не подобалось), то там вилізла важ��ива тема про те, що типу нащо мені жити, якщо життя — це тупо цикл, де ми вчимося, працюємо, знову вчимось та працюємо (вибачте, тоді я була дед-інсайдом та не хотіла жити, я це переборола). Чесно? Я не пам'ятаю, як тема зайшла за те, що я хочу співати, але вона зайшла. І на відмінну від мами, тато на наступний день знайшов якісь школи вокалу та ми поїхали на прослуховування. Я три місяці вчилась у музичній школі вокалу та потім додалось ще фортепіано. Зараз літо, тому в них канікули, але я дуже сумую за справжніми уроками.

Я не знаю, що ще можу про себе розповісти, крім того, що вже написала, та... хм, наприклад, що мені подобається читати китайські романи та книги загалом, але не всіх жанрів мабуть. Що я обожнюю місяць та схід/захід сонця. Небо дуже гарне. Що колись я любила малювати, але кинула. Що в мене є собачка Белла, яку я дуже люблю. Що я обожнюю дивитись мультики. Також інколи я полюбляю готувати.

Мабуть є багато таких фактів, але я зараз не можу їх пригадати.

Я Аня, мені майже 15 та я родом із Вінниці. Якщо ви це прочитали, я вам дуже вдячна :)