shevchenkoeeurock - Tumblr blog

[shevchenkoeeurock]

Один: загарбник. Другий: визволитель

Сьогодні поговоримо про ворогів українця. У контексті цієї статі, їх буде двоє: Сталін та Гітлер. Звісно, що вони не були єдиними потужними силами, що відігравали значну роль свого часу на світовій арені, але з огляду на порушену тему, вони дві ключові персони всього двадцятого століття.

Завдання цієї статті – вказати на головного винуватця Другої світової війни – Сталіна. Звісно, що багатьом у це буде важко повірити, адже пропагандивна машина СРСР та сучасної РФ працює на повну потужність, аби злочин не було викрито. На щастя, вже сьогодні багато провідних істориків досліджують це питання і не за горами той день, коли буде скликано новий Нюрнберзький трибунал, де на лаві підсудних опиниться СРСР (читай – РФ). Аби довести твердження, що Сталін розв’язав Другу світову війну, я спробую коротко й змістовно викласти всі докази.

Почнемо із самого початку.

Що таке комунізм? Це утопія, що її неможливо втілити у життя. При комунізмі у людей все є, а світ живе за правилом: «кожному за потребами, від кожного за здібностями». Звісно, що це виглядає досить привабливо, але подібне неможливо реалізувати рівно з двох причин.

По-перше, ваші потреби неможливо задовольнити. Будь-чиї потреби неможливо задовольнити. Це як ситуація із хабарником: він ніколи не накрадеться. Якщо говорити більш серйозно, то де ви бачили жінку чи чоловіка чиї потреби були задоволені цілком? Красивого життя, грошей, шуб, каблучок і т.д завжди буде недостатньо. Це закон. Таке життя.

По-друге, нікому буде виконувати чорну роботу. Ви колись бачили прибиральницю, що самовіддано й фанатично прибирає громадську вбиральню, бо вона настільки ідейна, що їй серце кров’ю обливається, а душа роздирається на шмаття, коли у неї брудний хоч один унітаз? Я не бачив. Всі люди люблять жити в достатку й сильно себе не завантажувати. Така наша натура. Тому комунізм передбачає не просто утопію, але фантастичну настільки, що вона неможлива.

До того ж — це суцільна планова економіка, а, як знають усі освічені люди, доцільніше планову поєднувати з ринковою, адже повна економічна зайнятість (чи можлива) населення (особливо у власній ініціативі) є двигуном економіки не лише напряму — відбувається оберт фінансових та інших коштів, але й тому, що люди отримують простір для різнопланової творчості (починаючи від картин і закінчуючи винаходами). Чим вільніший ринок — тим вільніші люди. У СРСР цього, як і сексу, не було. Ні тобі волі, ні ринкової економіки. Хіба, коли за таку вважати ерзац у вигляді спекулянтів.

Наступне. Всі держави світу не захочусь об’єднатись у одну світову державу і втратити свій суверенітет. Тому побудова комунізму передбачає силовий метод вирішення поставленого питання. Зважаючи на те, що доведеться захоплювати весь світ, у країні, що перша почне розбудовувати соціалізм, все життя перейде на військові рейки. Жодна економіка не витримає тривалого нарощування ВПК непропорційно до інших галузей економіки. Така країна перетвориться на СРСР чи північну Корею. У такому утворенні люди жити не захочуть, а значить — вони від комунізму тікатимуть. Ніхто не захоче фантастичного раю такою жахливою ціною, коли за танки та літаки доводиться платити життям голодуючого населення, бо весь хліб продали, аби закупити нові військові технології.

«Вопрос о пролетарской диктатуре есть прежде всего вопрос об основном содержании пролетарской революции […] Государство есть машина в руках господствующего класса для подавления сопротивления своих классовых противников. В этом отношении диктатура пролетариата ничем по существу не отличается от диктатуры всякого д��угого класса, ибо пролетарское государство является машиной для подавления буржуазии […]» — Й.В. Сталін.

Це є ще одним фактором, що спонукає соціалістичні країни йти війною проти всього світу — соціалізм не життєздатний, коли поруч існує капіталізм, бо туди тікатиме народ і цей же народ матиме з чим порівнювати своє життя. Частково, аби цьому запобігти, або запобігти голодному бунту, соціалістичний режим створює «залізну завісу» та «кордон під замком». Пригадуєте малопомітний, але такий дивний факт: у всіх країнах кордон охороняє прикордонна служба (армія), а у СРСР та РФ – війська КДБ та ФСБ? У Києві досі видно «слід» цієї системи — головний офіс Державної прикордонної служби розташований через дорогу від головного управління Служби безпеки. Як казав один одіозний «журналіст»: «Совпадєніє? Нє думаю». 

За один раз розпочати світову (чи хоча б Європейську) соціалістичну революцію не вийшло, бо пролетаріям чомусь дуже подобався їх капіталістичний світ. Що ж, Ленін і Ко вирішили поки обійтись революцією у себе на Московщині.

«Задача пролетариата России — довести до конца буржуазно-демократическую революцию в России, дабы разжечь социалистическую революцию в Европе. Эта вторая задача теперь чрезвычайно приблизилась к первой, но она остается все же особой и второй задачей, ибо речь идет о разных классах, сотрудничающих с пролетариатом России, для первой задачи сотрудник – мелкобуржуазное крестьянство России, для второй – пролетариат других стран» — В.І. Ленін.

О, це був першокласний зародок комунізму! Застосування хімічної зброї проти повсталих селян, утримання сіл у заручниках, аби інші перестали бунтувати проти совєтів і ще багато чого іншого. Ціле покоління радянських «видатних полководців» зробило собі кар’єру на війні з мирним(!) населенням. До таких відносимо відомих Жукова та Тухачевського. Масові повстання селян не лише в Україні, але й в Московщині активно придушувались всіма доступними засобами.

Ось приклад однієї з телеграм Леніна своїм псам:

В Пензу Т-щам Кураеву, Бош, Минкину и другим пензенским коммунистам. Т-щи! Восстание пяти волостей кулачья должно повести к беспощадному подавлению. Этого требует интерес всей революции, ибо теперь везде«последний решительный бой» с кулачьем. Образец надо дать. 1. Повесить (непременно повесить, дабы народ видел) не меньше 100 заведомых кулаков, богатеев, кровопийц. 2. Опубликовать их имена. 3. Отнять у них весь хлеб. 4. Назначить заложников — согласно вчерашней телеграмме. Сделать так, чтобы на сотни верст народ видел, трепетал, знал, кричал: душат и задушат кровопийц кулаков. Телеграфируйте получение и исполнение. Ваш Ленин. P. S. Найдите людей потверже

Між іншим, про Тухачевського. Не лише про нього одного, але й про багатьох інших скиглять і сьогодні: який же Сталін був поганий — перестріляв геніальних полководців та офіцерів, і тому війну програвали на початку, бо командири були без досвіду. Навіть сьогодні, у 2017 році, я чую подібні заяви від різних людей, починаючи від сантехніка і закінчуючи професурою. Так ось, стосовно розстрілів та масового терору кінця тридцятих.

Це не терор. Це очищення. Очищення армії перед великою війною, аби позбутись бездарних офіцерів, або таких, що впали в маразм. Той же самий Тухачевський був розстріляний через свою «геніальність». Він лобіював ідею перенаситити армію танками. «Дайош армії два мільйони танків!» Простий обиватель скаже: круто, тепер нам ніхто не страшний! А знаюча людина схопиться за голову: а де стільки взяти палива, танкістів, запчастин, ремонтних баз, автопарків, тягачів, платформ, боєприпасів? Де? А ніде. Бо це чистої води божевілля. І така проблема була на всіх рівнях.

«Итак, мы обладаем всеми условиями, необходимыми для массового производства танков, причем в моей записке о реконструкции РККА я не преувеличил, а приуменьшил возможности производства у нас танков. а) в 1932 г. — 40 000 тысяч по мобилизации и 100 000 из годового производства и б) в 1933 эти цифры могли бы возрасти раза в полтора» — доповідна записка Тухачевського Сталіну від 30 жовтня 1930 року.

Проблемою Гітлера було те, що він не наважився очистити апарат управління державою та армією. Його генерали воювали за старою схемою першої світової війни. Звісно, що були самородки на кшталт Ервіна Роммеля, але він був один на весь Вермахт. Це чудово, коли генерал виграє вам війну, але на наступну його вже брати неможна, бо вона вже буде інакшою, а його знання та вміння виявляться застарілими. Сьогодні дуже популярно тицяти на армію Сполучених Штатів, мовляв: а от у них… Так ось, тицяю: після кожної великої військової операції (В’єтнам, війна в Перській затоці тощо) генерали довго не «генеральствують». У Москві те ж саме, що й за діда Сталіна, а статистика смертей військової верхівки вражає: перед підготовкою до нової війни з Грузією та Україною, генерали мерли, як мухи. У того серце зупиниться, той помре передчасно, інший ляже спати й не прокинеться, хоча ніхто на здоров’я не скаржився. Просто тобі тридцяті роки двадцятого століття. Вражає схожість почерку, неймовірно вражає.

Але повернімося до Другої світової. Якщо відкинути науку та ідеологію, у нас залишається відкрита радянська преса, і заяви партійних та військових керівників. Про офіційні документи я взагалі мовчу, чого тільки варта конституція СРСР, що фактично ��голосила війну усьому світу, бо там відкритим текстом сказано, що СРСР прагне підкорити світ. На кожному з’їзді, у кожній газеті та книзі, з радіо та трибун лунало одне і те ж саме: дайош світову революцію!; нехай запалає пожежа світової революції! Для тих, хто любить читати між рядками, можу порадити вірші та пісні передвоєнного періоду. Там можна знайти багато пасхалок, що натякають географію, напрямок та стиль ведення майбутньої війни. Можна заперечити, мовляв: це все несерйозно, це все були порожні слова. У такому випадку, ось вам докази, що були втілені цілком матеріально — у металі.

Якщо поцікавитись тактико-технічними характеристиками радянської військової техніки передвоєнного періоду — можна відкрити багато цікавого. Наприклад, що наймасовішими танками були танки серії «ТБ». І все б нічого, але ці танки не могли воювати на території СРСР: броня легка, катки вузькі, вузька гусениця, що скидається (тоді танк може їхати по автострадах, як авто). Пригадуєте фразу з кіноповісті «Україна в огні»? Коли напали німці, персонаж каже, пояснюючи відступ військ: «броня тонка». Окрім «художніх» свідчень є свідчення очевидців, котрі стверджують, що влітку 1941 року Червона Армія висунулась під самий радянсько-польський кордон. Якщо хтось хоче вказати, що це так готувалась оборона — краще не ганьбіться, бо у випадку підготовки оборони війська зариваються в землю далеко перед кордоном, а не як на парад, вишиковуються під самісінькою лінією. Сталін же, замість того, аби будувати бетонні украплення, їх руйнує.

Побутує думка, що це СРСР готував превентивний удар, але і вона абсурдна, адже було очевидно, що підготовка до війни Союзу розпочалась заовго до пакту Молотова-Ріббентропа та приходу Гітлера до влади. Це підтверджує форсована індустріалізація та дрібні військові сутички для відведення очей від мобілізації населення в лави армії. А підготовка партійного апарату для потреб радянізації майбутніх окупованих територій – це факт безапеляційний, адже який сенс у радянізації власних територій, котрі потрібно обороняти? Хто готує превентивний удар, коли навіть «агресор» ще не планує нападати? Гітлер ще навіть в найближчих планах не мав наміру нападати на СРСР, бо не закінчив війну в Європі, бо залишалась Британія та США. А Сталін тут як тут — вже готує превентивний удар. Йой, який молодець! Тільки ця вусата Ванга не передбачила кмітливості фюрера всія німецького народу, що помітив підготовку «випереджаючого» удару і наніс свій випереджаючий удар без лапок, що зруйнував усі плани Сталіна і відвернув крах Європи.

З точки зору Сталіна, все було розраховано геніально. Ідеальний злочин. Злочин століття! Коли не можеш відкрито захопити світ — хай хтось інший це замість тебе зробить, а ти прийди, як визволитель і залишись… назавжди. Це варте аплодисментів стоячи. Підписання пакту Молотова-Ріббентропа розв’язало (тоді ще «сліпому») Гітлеру руки. Адольф пішов війною на Європу і цим самим підставив свою спину хитрому грузину, котрому Європи було мало. Читайте стенограми більшовиків: коли у Європі відгримить війна капіталістична, на розорені землі прийде війна соціалістична.

Я не виправдовую Гітлера, але стверджую, що коли б не німецька офензива 1941-го — була б Європа червоною, а разом з нею земля. Був би світ червоним, а разом з ним й життя.

«Но свергнуть власть буржуазии и поставить власть пролетариата в одной стране — ещё не значит обеспечить полную победу социализма. Упрочив свою власть и поведя за собой крестьянство, пролетариат победившей страны может и должен построить социалистическое общество. Но значит ли это, что он тем самым достигнет полной, окончательной победы социализма, т. е. значит ли это, что он может силами лишь одной страны закрепить окончательно социализм и вполне гарантировать страну от интервенции, а значит, и от реставрации? Нет, не значит. Для этого необходима победа революции по крайней мере в нескольких странах […] Поэтому революция победившей страны должна рассматривать себя не как самодовлеющую величину, а как подспорье, как средство для ускорения победы пролетариата в других странах» — Й.В. Сталін, 1935 рік.