#але для того щоб мати змогу заснути бо боже мій воно захоплює мою голову

[lastivkaa]

– Ти ніколи не думав, наскільки легшим було б керувати кошмарами?

– Я.. Перепрошую? – Оз відірвався від свого заняття, здивовано піднявши голову на друга, що так раптово прірвав комфортну тишу між ними.

– Не дививсь так ніби я збираюся це робити – Гантер закотив очі. Він помовчав з секунду і продовжив відвівши погляд. Оз міг вловити слабку нервозність, якби добре це не було приховано – просто.. це було б легше. Страх завжди керує людьми і їх снами легше, ба більше ця емоція просто сильніше і..

– Гантер, – Оз прірвав його, ненавмисно грубо – це неетично

– Я знаю! – той різко обернув голову на друга, підіймаючи руки в обороному жесті – До того ж це не вартує зусиль.

Гантер додав частину тихіше, можливо він навіть не планував щоб Освальд це почув. Тиша планувала пару секунд, у яких, невідомо для Гантера, Оз сперичався сам з собою, і, врешті решт, піджавши губи запитав обережним голосом.

– Що ти маєш на увазі?

– Га? А це.. – Гантер розгублено кліпнув а потім пожав плечима – Керувати кошмарами майже напевно значило б відмовитись від піску. Страх надто далеко від гарних емоцій, це просто.. не спрацює. Теоретично принані.

– І ми не дуже хочемо перевіряти

– Так, – Гантер хмикнув складаючи руки за головою – в мене бажання немає точно

Оз повернувся до свого заняття, тиша почала трохи давити. Він закусив губу, нервова енергія сперичалася в середині із наївною довірою танцюючи навколо одного конкретного питання. Прекрасне розуміння друга, насправді, тільки погіршувало ситуацію. Освальд, тільки на цей момент, хотів би знати його меньше.

– Але, теоритично.. – Освальд не обернувся, але і справу продовжити не міг. Він зібрав голос настільки легковажним наскільки міг – Якби ти міг би, без ризику, керувати кошмарами, ти б це зробив?

Тяжку мовчання у відповідь змусило Оза зрозуміти що тон був недостатньо легковажним.

– Ми цього не дізнаємось – Гантер сказав, граючи краще ніж Оз. Можна було б навіть повірити в це як у відповідь, а не уникання.

– Але якби? – Освальд не знав навіщо він наполягав.

– ..що ти хочеш почути від мене? – Гантер сказав майже грубо, роздратовано поворушившись на місці.

Освальд, можливо, хотів би наполягати далі, сильніше, грубіше. Якби він думав що цю жахливу ідею можна змінити, якби він вірив що Гантер прислухається до речей, які він пропонує і згоден би був зробити якби тільки мав певні умови. Можливо він міг би вбити тому в голову наскільки це аморально.

Але Освальд знає Гантера. Він знає що той прекрасно розуміє про що він каже, зі всіма наслідками яке це несе, зі всіма впособами як це може бути неетичним і аморальним, окрім очевидних, багато краще за будь кого. Освальд іноді ненавидів свої знання.