tumblshit - Tumblr blog

[tumblshit]

ЗЛОВЖИВАННЯ ВЛАДОЮ ЧИ НАЦІОНАЛЬНА БЕЗПЕКА?

Фото: Суспільне: Дніпро

Чи несе воєнний стан загрозу українській демократії? Розглянемо на прикладі церкви.

Повномасштабне вторгнення кардинально зсунуло вимоги громадян до демократичних процесів та свободи висловлювань, на це вказує ряд соціологічних досліджень. Воєнний стан ще і закріпив дане положення юридично. Пріоритети національної безпеки поставлені на кілька голів вище. Думки українців зосереджені на досягненні перемоги і у цьому повинні бути задіяні всі державні та, особливо, недержавні сфери. Зважаючи на це, припустимою є загроза непомітного і поступового згортання демократії в подальшому. Експерти та громадські організації почали висловлюватись на цю тему ще минулого року. Загалом прогноз був позитивний, проте ризики не заперечувались. Актуалізацією стала масова заборона діяльності української православної церкви московського патріархату.

Працівники Служби безпеки України з листопада активно викривають агентурну мережу росії за стінами релігійної організації. За даними опитування Київського міжнародного інституту соціології більшість громадян вважають за необхідне державі втрутитись у діяльність організації, більше половини з таких бажають ліквідації патріархату. Але, звісно, існують і ті, що вважають достатнім лише розслідувати окремі випадки правопорушень, а також громадяни, які впевнені у тому, що влада репресує церкву. Постає важливе питання демократичності та законності заборони організації або розривання договорів із релігійними громадами, адже безпосередньо це стосується і Сумської області, де зафіксовано обидві форми перешкоджання діяльності: заборона діяльності мером Конотопа та проект Сумської міськради про позбавлення права користуватись землями громади.

Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» дає дозвіл припиняти діяльність останніх лише рішенням суду. Тобто повна ліквідація церкви вимагає неабияких зусиль та доказової бази. Проте, зі свого боку, релігійні громади, що мають належність до країни-агресора повинні вказувати це у своїй назві. Виходячи з цього, місцева влада має право припинити договір із громадами, які не дотримуються законодавства.

Але повернемось до питання, адже зараз можна було помітити дві деталі: по-перше, частина питання відпала, тому що ніхто фактично не забороняє діяльність церкви. Всі відомі рішення мали скоріше ініціативний характер. А по-друге – ми бачимо певну принциповість у цьому питанні. Навряд зараз, коли громадяни вже вимагають знищити ворожу інституцію і влада має нечуваний рівень підтримки, хтось дійсно заперечить примусовому припиненню діяльності. Не зважаючи на це, питання продовжують вирішувати у законному порядку.

Звертаючи увагу на протести біля Києво-Печерської лаври, експерт з прямої демократії, голова правління громадської організації «Фонд регіональних досліджень» Олег Туляков запевняє, що «саме ця ситуація і є виявленням демократії. 30 років на території України існувала організація, що працювала в інтересах росії. При цьому, нікого звісно не посадили, окрім митрополита павла. Їх просто викривають і показують людям». На його думку, «подібне могло відбутись тільки у демократичній країні». Тут можна провести аналогію із політичними партіями, на кшталт «Опозиційного блоку» - залишків «Партії регіонів», а пізніше «ОПЗЖ» або ж «Соціалістична партія України»…Ці та подібні партії, після агресії у 2014 році, відрито висловлювали проросійську позицію, звичайно, із лобіюванням з боку олігархії. Проте ніхто не намагався репресувати чи цензурувати дані політичні погляди, просто на них не звертали увагу. Наведені приклади, зі сторони національної безпеки, можна назвати негативною стороною демократії. Хоча народовладдя все одно залишається бажаною перспективою для нашої країни.

Щодо загроз демократії під час воєнного стану, за словами Олега Олеговича згортання можливе лише за повернення олігархічної влади та подібних УПЦ організацій: «це і фінансові, і організаційні можливості, тому вони не хочуть їх втратити». Попри це підмічає: «тенденції зараз такі, що народ не дасть їм повернутись», а також що «все в руках молоді», посилаючись на революцію у 2004 році, процес якої було запущено студентами із Сум. Дещо з іншого боку до цього ставиться докторка політичних наук та член правління ГО «Інтелект Сумщини�� – Андріана Костенко. Допускаючи обмеження, що спричиняє воєнний стан, вона вважає, що повинна існувати межа: «навіть в умовах обмежень, має працювати закон. Інколи зловживання владою є виправданими, інколи - ні. Також ми бачимо, що в умовах обмеження прав людини дуже часто поширюються маніпуляції громадської думки, фактично навішуючи ярлики «зрадників» або оперуючи питанням національної безпеки». Додаючи до цього, також звертається до українських революцій, маючи на увазі, що владі також треба бути обережною з обмеженням прав. Проте, варто зазначити, хоча б з боку можливості мітингу, що особливої суворості закону попри воєнний стан не помітно, якщо згадувати, наприклад, ті ж акції біля Лаври.

Нажаль, загроза згортання демократії залишається відкритим питанням і, скоріш за все, залишиться таким на певний час, але погіршення ситуації також не передбачається. «Мовчанка» призвела до незворотного тоталітарного режиму «сусіда», церкви якого ми намагаємося позбутися. Спостерігаючи подібне, мало в кого виникне бажання спробувати це відтворити у себе. Тому варто пам’ятати, що єдиним джерелом демократичної влади є народ, а отже, і єдиним вартовим також.