vohnyk

[vohnyk]

Цей біль — як алкоголь агоній, як вимерзлий до хрусту жаль. Передруковуйте прокльони і переписуйте печаль. Давно забуто, що є — жити, I що є — світ, і що є — ти. У власне тіло увійти дано лише несамовитим. А ти ще довго сатаній, ще довго сатаній, допоки помреш, відчувши власні кроки на сивій голові своїй.

Василь Стус

[vohnyk]

так багато очей у потрісканій стелі так багато зіниць на нічних небесах я хотів би жити в безлюдній пустелі я хотів би бути пустелею сам я ховав би сліди твої кварцом і вітром напував би тебе водою оаз а вигадлива fata morgana з повітря будувала б міста нам – по місту на раз і щодня нас вітала б нова столиця невідомих облич і незнаних імен було б небо там в зорях а не в зіницях а за зорями – сотні нових ойкумен.. але fata morgana – лиш fata morgana затискаєш пустелю у жменю пусту – витікає пісок і зникає кохана у зіницях чужих як вода у піску і зникають сліди і оази і скелі і міста і криниці і зорі з криниць залишається ніч залишається стеля залишаюся я назавжди горілиць

ефемерид, іздрик

[vohnyk]

є час коли камінь наріжний – зброя і час коли камінь – тіло і хліб є час коли світ починають двоє і час коли двох розділяє світ є час коли небо утримує воду і час коли гине в воді родовід є час коли світло іде зі сходу і час коли темрява сходить на схід є час коли морок ховає минуле і час де майбутнє – суцільна пітьма є час коли миті свистять ніби кулі і час де ніякого часу нема є час для молитви й благої довіри і час де прокляття засліплює зір є час поклоніння останньому звіру і час коли віри лякається звір усе що триває – триває у часі а все що стається залежить від нас буття – тільки шанс на любов і на щастя ��ови і живи поки маєш ще час

trivial trial, iздрик

[vohnyk]

життя знай собі триває без кінця і початку і по кожній великій любові залишаються порожні зали очікування.

Жінка за тридцять доларів, Сергій Жадан

[vohnyk]

Життя тобі дістанеться рівно стільки, скільки ти зумієш зігріти власним подихом і долонями

Жінка за тридцять доларів, Сергій Жадан

[vohnyk]

розривати обійми немов електричне коло зупиняючи струм кровообіг і внутрішній спів вимикаючи небо і землю і все доокола розсипаючись в тетріс із двох нероздільних тіл.. нас розрізали навпіл іще у життях минулих де були ми хлібиною яблуком чи колесом нас розрізали навпіл а потім про нас забули і почався цей довгий важкий і фатально фальшивий сон це такий напіврозпад що далі вже падати нікому це така параноя де пара не рівна двом половинність свою як вину усвідомлюєш з віком бо не гоїться шов за єдиним твоїм крилом розмикати обійми і болісно і небезпечно електрична дуга ніби гад: прослизнул�� – й уже нема лиш відгонять горілим і губи і пальці обпечені і розлазиться світ по усіх своїх палених-палених швах арифметика тіл не вкладається в рамки програми геометрія кола завжди потребує двох обійми мене мила всіма чотирма руками хай народиться знову наш високовольтний бог

-Юрко Іздрик

[vohnyk]

не обніму я поля і води, не надивлюсь на білу в небі хмару, — я обніму передчуття біди і обніму у серці твоїм рану.

Микола Вінграновський

[vohnyk]

…і хоча все золото світу не варте твого мізинця і тільки для тебе жовто горять сьогодні сади губи твої холодні наче прозорі вінця яких ніхто не торкався прагнучи світла й води губи твої неспиті а все ж таємниця квітки сповита в них і забута допоки живеш сама вона проросте крізь тебе ніби крізь чашу звідки солодко й тлінно пахне цвітом і тілом пітьма несеш отак мов клейноди а може клеймо дівоцтво ось його зимне плесо між двох берегів як між пут поки з лози постанеш уже не вином а оцтом скільки ключів назавше квітку в тобі відімкнуть і так прочуваєш того хто з милості чи з наруги злетить на тебе й розтане в чадні долини безсонь ввійде в твою кров і шкіру тебе народивши вдруге і лишить губам болючий незнаний новий вогонь…

Промовляння самотній, Юрій Андрухович (via lilydrowned)

[vohnyk]

...існує відчуття, що все гаразд, та до пуття це відчуття ні я, ні ти в собі не можем віднайти, тому сприймаємо життя з відсутністю мети.

Цитатник, Сергій Жадан

[vohnyk]

Всі речі поглина земля, і це наводить переляк, та вартість кожної, проте, не збільшує ніяк.

Цитатник, Сергій Жадан

[vohnyk]

ти звідси міг би утекти. Проте – за чим? Щоб десь вночі – і побивайся, і кричи в надії марній зішкребти лілею на плечі.

Цитатник, Сергій Жадан

[vohnyk]

Ти вже рвешся на світ? Ти на цей не спіши. Чорну косу чеши. Чорну косу чеши. Твердь, як смерть, над тобою з косою.

Коса, Василь Герасим’юк

[vohnyk]

Я сказав собі так: “Ти не зодчий цих стін. Ти народжений жінкою в муках, ти син нерозумний, що падав і падав”. І було мені так: ранок, вечір — одне. Ті забули мене, що любили мене. Я упав. Я зламався. Я зрадив.

Коса, Василь Герасим’юк