amriya

[amriya]

Дві стежки в лісі: одна знайома, мʼяка, зручна і вкрита квітами. По ній йдеш і думаєш як же добре, але раз через раз на ній є болото і іноді ти ступаєш ногами в нього. ��ам буде завжди болото бо там поруч джерело і волого. Нічого не зміниться. Тобі кайфово моментами але якщо чесно то заїбаався.

Інша — невідома, але ж сміливі завжди знаходять щастя.

[amriya]

А шо якщо взяти і жити

[amriya]

Я дуже люблю її.

[amriya]

[amriya]

Знову прожити те саме це і є смерть

[amriya]

hi, i love your blog! your aesthetic is absolutely impeccable. can i request something with rabbits? thank you!

thank you so much ♡

rabbit pngs ♡ 🐇

[amriya]

Якщо у мене запитають «що я вмію» - я покажу їм це

[amriya]

дружба про спокій. якщо йтимеш одна, то я піду з тобою. якщо болітим�� голова, то я дам таблетку. якщо сумна то я стану клоуном. якщо тебе ображають, то я пропишу двоєчку. якщо промокло взуття, то я викличу таксі. якщо лінь виходити з дому, то я зрозумію. якщо грошей немає, то я віддам останню гривню. якщо змерзла, то ми поміняємось куртками.

[amriya]

[amriya]

Reblog daily for health and prosperity

[amriya]

Якби Бог вмів говорити, він би не говорив. Він би мав соціофобію. Жив з тривожністю і перед сном мучив себе своїми ж думками. Він би раз на місяць ловив енергійний стан і гіперсоціальний настрій. Він би не знав що хоче від життя але всеодно йшов до своїх маленьких цілей, які придумав кожен день. Він би жив заради своїх хоббі, які рятували його від буденності.

•

Жити це життя це вже великий подвиг. енджой!

[amriya]

Про нас напишуть багато віршів і складуть багато пісень, про нас говоритимуть зорі вночі, де ти і я - і довгий-довгий день✨

[amriya]

Я перепрошую, а хто це все писав?

Це шо я?

Та в не вмію так гарно писати….

Але реально, хто я і ким тоді була коли постила якісь тексти і писала вірші🙄

Знаєте, мені прийшла ідея випустити колись перед смертю свою збірку з цими текстами і віршами. Зі свого тг канала і звідси назбирати. Може я ще в майбутньому щось буду писати. Хто зна. Але ідея непогана це все надрукувати і щоб хтось читав і можливо не дай Боже надихався цим. Там наголос на и.

[amriya]

Я вже сто років нічого не писала. У мене тоді закінчився період саморефлексії. Я нічого не записувала з того часу. Та й зараз не збираюсь цього робити)

Просто сама собі нагадую, що я існую і тут.

🍏

Прикольний слоган вийшов коли я написала теги. Україна, Львів і дівчина.

[amriya]

[amriya]

[amriya]

Після довгого життя вона стала квіткою. Яку кожен перехожий зривав бо вона неймовірно красива. Хтось став її берегти від лиха і вона почала засинати в люблячих руках. Натомість квітка назавжди віддала свою душу і серце. Вона почала забувати, що вона все ще прекрасна і з часом її цвітіння почало приносити багато страждань. Через неї він втрачав свідомість і захворів на тяжку хворобу від якої ще не винайшли ліків. Але це вартувало того щоб насолоджуватись хвилинами її і так короткого існування. За неї він ніс відповідальність щоб вона довше квітла і не зівʼяла. Він хотів їй тільки добра і вона це знала. Але його хвороба почала все більше прогресувати і якби ж вона могла кудись подіти свою отруту від якої йому було так зле. Їм було неймовірно боляче попри їхнє бажання бути разом. Все частіше квітка розуміла, що вони приносять зло тому хто їх кохає і не могла зрозуміти чому. Через той біль який вона відчувала просто втратила віру і втекла. Але він хотів її досі бачити бо отрута, яку вона лишила в ньому не давала спокою. Вона втекла ще подалі в надії, що його залишить ця хвороба і слід від рани на серці загоється. Він почне нове щасливе життя і ніколи не стане кохати отруйні цвітіння.