#ПроКниги_Що_почитати

[maks-bookman]

Василь Тибель "Бурштин"

Василь Тибель новий для мене автор. Його книга «Бурштин» виявилась неймовірно цікавою й приємно здивувала.

Сюжет книг�� поєднав у собі нашу сучасність й містику. Автор вміло переплітає поліські легенди давнини з сюжетом про копачів бурштину. Сподобалось, як письменник розкриває свій задум, розповідаючи читачу свою історію не тільки про наш час, а ще й про минуле, з якого ростуть всі корені проблем сьогодення.

Головні та другорядні персонажі вийшли живими, різноплановими. В мене було таке відчуття, що я особисто знайомий з деякими героями книги та деяких зустрічав у своєму житті. Люди в книзі прописані майстерно. В кожному персонажі є світлий бік, є темний бік, як і в кожній людині. Тому характери героїв вийшли складними.

Як на мене, то сюжет книги чимось нагадує «золоту лихоманку» дикого заходу. Такі ж самі пристрасті : жадоба наживи, гроші, стрільба, зрада, жадібність.

В книзі дві основних сюжетних лінії. Незаконний видобуток бурштину й містична частина про боротьбу з демоном чи духом болота. Але ці лінії мають свої відгалуження. Всі сюжетні лінії добре пропрацьовані, можливо хтось знайде якісь нестикування, але для всього сюжету це погоди не робить. Але якби не містична частина книги, вона б була звичайним бойовиком чи детективом. Магія сюжету додає книзі цікавості, загадковості. Магія згладжує всю бурштинову історію, додає колориту, барв.

Мені здається, що саме в містичній частині захований дух задуму про походження жадібності людей. Сюжет насичений драматизмом, але знайшлося місце й романтиці.

Для мене, бурштин сам по собі овіяний якоюсь таємницею, що тягнеться з глибокої давнини. Його властивості, краса тощо. Письменник ще більш додав загадковості своєю легендою.

Ще впало в око, нагромадження проблем героїв книги. Можливо автор десь таке бачив, але на мою думку в житті стільки не буває. Тут вийшов невеличкий перебір. Можливо я помиляюсь, можливо в мене таке враження, тому що я багато років не живу в Україні й не знаю всіх реалій.

Роман вийшов динамічним, гарним кіноекшеном з містичним складником. Ця жорстока реальність занурює читача по самі вуха. Було неймовірно цікаво читати цю історію.

Можна ще багато писати про цю книгу, але ліпше взяти та прочитати, щоб мати свою особисту думку.

 Дякую автору за цікаву пригоду.  Моя оцінка 10 з 10

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат. Унікальність тексту 98%.

Сам у себе «вкрав» словосполучення.

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Василь_Тибель  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************

[maks-bookman]

Ерін Гантер «Коти-вояки»

Ерін Гантер «Коти-вояки»

Я вже давно збирався написати відгук на серію книг Ерін Гантер «Коти-вояки», але все відкладав, щоб прочитати ще одну книжечку, та взяти участь ще в одній котячій пригоді.

Серія належить до літератури для дітей та підлітків, але, на мій погляд, дорослим теж буде цікаво помандрувати сторінками книжок.

Скажу відверто, книг багато. 6 циклів по 5-6 книжок у кожному, плюс є додаткові книги, без прив’язки до циклу.

Я поки почав читати 2 цикл і не можу на сто відсотків бути упевненим, що далі буде цікаво. Але перший цикл мені дуже сподобався.

Сюжет простий і фантастичний. В лісі живуть клани диких котів, але є ще п’ятий клан, Зоряний. В ньому мешкають коти, які залишили земне життя-буття. Але цей клан ніхто не бачив, та коти вірять що він існує.

Зоряний клан спостерігає за життям інших кланів, допомагає порадами чи попереджає про небезпеку. Територі�� лісу поділена між 4 кланами. В кожному клані свої закони, правила, свої навички. Але є ще загальні правила та закони, які стосуються всіх котів.

Ерін Гантер майстерно описала життя котів, їх побут, тренування, життєвий уклад тощо. Кожен кіт має своє ім’я, яке час від часу міняється зі статусом ��ота у клані. Кожен кіт - це багатогранна постать, з особливими рисами характеру, поведінкою, думками, недоліками.

Цікаво спостерігати, як головні герої з котенят перетворюються на могутніх котів, як тренуються, як перемагають ворогів. Книга наповнена пригодами, бійками, інтригами, таємницями.

Книги емоційні. Читач співчуває головним героям, обурюється, радіє, б’ється, сумує разом з ними.

Авторка вміло поєднала всі людські почуття з котами. В книгах є дружба й зрада, боротьба зі злом, любов поза законом, адреналін від небезпечних пригод, боротьба за владу тощо. Ніби не про котів книга, а про людей.

Для котів - життя це одна суцільна пригода, пригода на благо клану. Відносини в племені будуються на взаємовиручці та довірі, але останнє дуже легко підірвати необережним кроком.

Коли починав читати, то виникла думка, що ці книги не для дітей й підлітків. Ці книги поза віковими обмеженнями. Їх можна читати у будь-якому віку. Кожен знайде для себе щось цікаве, щось, що не омине його читацьку ненаситність.

Після прочитання книг починаєш спостерігати за котами у повсякденному житті й здається, що ти став ліпше розуміти цих неймовірних тварин. Намагаєшся відшукати знайомого персонажа.

Мені перший цикл дуже сподобався. Не очікував що так захоплюся життям диких котів.

 Цикл 1.  «Пророцтва починаються»

1. На волю!

2. Вогонь і крига

3.Ліс таємниць

4. Здіймається буря

5. Небезпечний шлях

6. Темні часи

А вам сподобалась ця серія ? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram

**********************************************************************

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

[maks-bookman]

Львів. Пані. Панянки

Львів. Пані. Панянки

Ця збірка присвячена жінкам і Львову. Сузір’я українських письменниць написали невеличкі, але дуже цікаві та емоційні історії про українських жінок, які волею долі були пов’язані зі Львовом.

Ці оповідання про надзвичайних жінок в суспільстві, у світі, але простих в душі. Вони прагнули звичайного кохання, прагнули людського щастя, вони мріяли. Оповідання дуже сподобались. Вони всі різні. Різного стилю написання. Але дуже цікаві, життєві.

Їх об’єднує лише одно, незвичайне місце Львов та героїні, сильні жінки, які наважилися кинути виклик суспільству. Історія кожної жінки - це не просто історія. Це боротьба, це успіхи та невдачі. Це біль та щастя відносин. Це шалене кохання та мрії. Кожне оповідання – це окрема доля, життєвий шлях, новий погляд на маловідомі факти. Всі історії щемливі. Читаєш й поринаєш у минуле століття, а то і далі у часі. Одне з оповідань було написано в фантастичному жанрі, де майбутнє переплітається з минулим. Кожна історія несе в собі якийсь урок, якийсь виховний момент. Збірка вийшла не проста для мене. Я навіть не сподівався, що в Україні були такі жінки, які прославляли свою країну в різних куточках світу. Боролися за незалежність, вигадували різні пристрої тощо. Крім ��ероїнь у кожному оповіданні є містичне місто Львов. В ньому відбуваються події. Й ще воно пахне історією, кавою та шоколадом. Соломія Крушельницька, Олена Степанів, Марія Заньковецька, Геді Кіслер, Софія Окуневська, Катерина Рубчак, Софія Яблонська, Ірена Андерс назавжди залишаться в пам’яті людей. Ці імена назавжди будуть прикрашати сторінки історії України.

Після прочитання кожного оповідання, я занурювався в інтернет та шукав інформацію про цих жінок. Навіть знайшов фільм з Геді Кіслер.

Збірка сподобалась. Вона вийшла цікавою, легкою, з гарною мовою, з ноткою ностальгії та тонким ароматом парфумів.

Які враження залишилися у вас від цієї збірки? Пишіть у коментарях.

************************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

************************************************************************

Хроніки Книголюба у соцмережах : Фейсбук ,  Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Володимир Лис« Стара холера»

Ця книга заціпила мене з перших сторінок. Коли закінчив читати я довго обмірковував, з чого все почалось. Але так не зміг визначити першоелемент зацікавленості.

Роман охопив мене цілком: сюжет, мова, гумор, головні герої. Й все це було одночасно. Я просто був оточений цією книгою.

Цього письменника я ще не читав. Багато чув, але все руки не доходили. Але й прийшов час познайомитися. Це був наш дебют: Книга Володимира Лиса й моє бажання познайомитися з новим для мене автором. Знайомство відбулося вдалим. Я закохався в стиль письменника, в його мову, в його розуміння життя. Сюжет : В цілому, ця книга про любов, про кохання. Для когось щасливе, для когось ні. Головні герої книги розповідають про своє вдале чи не вдале кохання, про свої почуття, про свій сум. Всі сюжетні лінії книги перетинаються, перемішуються, впливають одна на одну. Ця круговерть людських доль, протистояння двох світів, змушують задуматися над життям. Мова:  Мова просто неймовірна. Як мені здалося, мова тут грає одну з основних  ролей.  Яскраві діалектизми, різні слівця. Мова простих людей протистоїть мові «господарів життя». Й ти фізично відчуваєш негатив до тих персонажів що розмовляють бездушною мовою. А мова простих людей – це якісь несподіваний аромат, смак, душа. Кожне слово - це яскравий, барвистий мазок в загальну картину твору. Персонажі:  Дідусі – розбійники, це старі «мушкетери», які вже не можуть пиячити, як раніше, не можуть вершити свої подвиги, як раніше, жартувати. Але все одне продовжують збиратися за чаркою, за спогадами, за жартами. Й до них виникають добрі почуття, симпатія, усмішка. А коли вони вирішили одружити свого тихого друга, з одного боку було смішно, а з другого - відчуваєш якийсь смуток.

Ще одні цікаві персонажі це Ліза й Степан. Для них автор придумав іншу історію про Попелюшку. Коли Попелюшка не захотіла становитися принцесою й що з цього вийшло.

Ще в книзі є різні персонажі жінок. В кожної своя сумна історія життя, кохання. �� ці жіночі долі дуже сильно допомагають розкрити сюжетні лінії, додати фарб, розкр��ти образи інших персонажів.

Негативні персонажі - це негативні персонажі. В справжньому житті завжди існують недобрі люди. Ця книга про життя, про людей, й в неї теж існують темні персонажі. Я думаю що вони підсилюють цю книгу, додають напруги та атмосфери.

Герої Володимира Лиса самі торують свої шляхи, самі відповідають за свої вчинки, за свій вибір.

Коли автор описую історії своїх героїв, він пише не лише про зовнішній світ, а й про внутрішній. Кожне слово робить героїв об'ємними, справжніми.

Гумор: містами грубий, містами тонкий, але природній й органічно вписаний в текст В цілому книга вийшла легка, містами смішна, чуттєва, цікава. Мені дуже сподобалась. Буду продовжувати знайомство з творчістю письменника. А яке враження залишилося у вас? Які книги письменника вам сподобались? Пишіть у коментарях.

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

 Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Самійло Кошич – козак-легенда

Сьогодні закінчив читати книгу Дмитра Воронського «Самійло Кошич – козак-легенда.»

Що можна сказати про цю книгу.

Вона (книга) бомбезна.

 Сюжет цікавий, захоплю�� с перших сторінок й не відпускає до кінця.

Автор вміло привертає увагу читача до життя та пригод славетного отамана Самійла Кошича. Ця людина була не тільки безстрашним та відважним козаком, захисником України, але ще й неймовірною людиною, яка могла вести за собою людей, яка мала непереконливу віру в себе, в бога, у своє призначення. Цікаво було читати про становлення Самійла Кошича як гетьмана.

Крім Самійла Кошича, автор описує інших славетних козаків. Вони були відданими своїй Батьківщині й готові були віддати своє життя в будь-який момент, аби захистити людей й країну. Автор показує нам справжній патріотизм наших предків.

Головні та другорядні персонажі мають свої характери, думки, свою суперсилу, особистість. Й все це робить книгу живою, наповненою якоюсь магією цікавості. Навіть негативні персонажі вийшли цікавими, об'ємними. Без них книга б втратила свою чарівність.

Ще сподобалось, що письменник зробив вставки зі стародавніх козацьких пісень та дум. Це теж додало книзі плюсів. Непогано промальована любовна лінія головного героя до дівчини Міли. Хоч кохання склалося складним та нещасливим, але в серці Самійло, вона зайняла особливе місце поряд з любов'ю до України.

Сподобалось, як автор описую морські походи козаків. Яскраві батальні сцени, різні хитромудрі військові хитрощі козаків тощо.

Книга наповнена важкими моментами з життя людей того часу. Набіги татар й турків, пограбування, рабство. Показана доля українських жінок у полоні.

Цей історично пригодницький роман я ніби дивився як ��ахопливий, гостросюжетний фільм. Я уявляв собі життя козаків, тренування з військової справи, побудову Січи, походи й битви. Поринав у давню історію козацької України.

Книга читається на одному подихові, мова легка, чудові діалоги, легкий гумор.

Книга мені прийшлася до смаку. Більше б таких книг! Завдяки таким книгам, письменники привертають увагу до української історії, її героїв, про яких люди чи не знають, чи не пам’ятають.

А коли у людей не має минулого, в них не буде й майбутнього.

Але є мінуси. Книга швидко закінчилася. Хотілося ще читати й читати. Хотілося більше взнати про життя Кошича у полоні, та й після повернення. Можливо автор напише ще одну книгу про Самійла.

Буду й далі знайомитися з творчістю автора. Вже купив ще 2 книги. Моя оцінка 10 із 10

А яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

***********************************************************************Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

************************************************************************

Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед!

***********************************************************************

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

«Розколоте небо» - ще одна книга про голодомор в Україні

Закінчив читати книгу Світлани Талан «Розколоте небо».

Це вже друга книга про історію голодомору в Україні. Перша була від Василя Ба��ки «Жовтий князь».

Не буду порівнювати ці книги, бо це зайве. Кожен автор вкладає свою душу у такі історичні книги. У кожного автора свій, особливий погляд на трагедію українського народу. Але ці дві книги мають одну спільну річ.

Голодомор в Україні – це робота радянської влади щодо зневолення українського народу, геноцид українців, як нації. Це спроба підкорити вільних людей, затягнути їх в пекло колективізації, знищити, зробити рабами.

Світлана Талан написала дуже цікаву й жахливу книгу. Це неймовірний роман. Такі книги, як «Розколоте небо» читаються важко, але мені здається, що написати таку книгу, ще важче.

Треба через себе пропустити всю ту історичну драму, всі ті жахливі події, перебрати багато іншої літератури та залишки документів про злочин радянської влади проти України. А потім, переборов себе, переборов все ті емоції, написати свою історію, свою думку, свій погляд. Покласти на папір весь той біль, всю ту любов до народу, до країни, всю ту злість на владу.

Це дуже важка праця та авторка справилась з цим.

Ця книга про народ України, про історію, традиції українського села. Про лю��ов, кохання, про вірність та надію. Про віру, випробування. Про долю українського селянства.

Цікаво було читати про опір українців проти колективізації. Про роздуми людей. Як вони міркували про колгосп та владу. Як робили спроби відстояти свою землю, своє господарство, свою власність. Як намагалися нагодувати себе та дітей. На що йшли заради "крихти хліба". На що йшли, щоб зберегти життя дітей.

Вся книга пронизана ненавистю радянської влади до українців, з одного боку, та ненавистю українців до влади, яка на офіційному рівні «вбивала» людей, з другого.

Ця книга про те, як радянська влада не тільки відбирала в людей майно, землю, їжу. А ще відбирала віру, відбирала душу, відбирала життя. Робила з українського селянства безправних, безголосих, бездушних людей. Та й за людей вона селянство не рахувала.

Працьовиті люди, справжні господарі, для влади були куркулями, бидлом, людьми низького ґатунку, непотріб. А біднота, безмозкі, ліниві люди були будівельниками комунізму.

Ця книга розповідає про зрадників не тільки в родинах, але в загальному плані. Коли читаєш коли велика родина розпадається на тих хто «за» й тих хто «проти», згадуєш сьогодення. Коли українці йдуть проти українців. Коли одні борються за волю та свободу, а другі за «узкий мир», за ту же радянську владу, яка все своє існування знищувала український народ.

Книга має не великий об’єм, але в цих сторінках авторка вмістила стільки болю, жахів, роздумів, що вистачить, щоб зрозуміти всю ту «політику партії», весь той проєкт з поневолення України та її народу. Коли люди ставали тінями, коли перевертали життя так, щоб люди втрачали людський вигляд, божеволіли.

Коли читаєш такі книги, розумієш, що всі ті страхи, жахи, випробування, що випали людям не можливо покласти на текст. Дійсність була ще жахливіше. Я не думаю, що все те, що відбувалося в ті часи можна описати словами.

Це одна із тих книг, яку читати страшно. Ця книга одна із запалених свічок нашої пам'яті про ті часи, й поки вона горить - ми будемо пам’ятати, не дивлячись на заборони, вигадану історію тощо.

Мені книга сподобалась.

А яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

******************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

*******************************************************************

Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram, LiveJournal, Telegram, Twitter, Tumblr, Крок вперед!

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[maks-bookman]

Космічна фантастика Андрія Ворона

На цього автора на Аркуші я натрапив випадково. Але мою увагу привернули жанри в яких пише автор. Один з жанрів була космоопера. А це один з моїх фаворитних жанрів фантастики.

Сторінка автора https://arkush.net/user/586

В мене навіть є улюблена книга. Трилогія «Люди, як боги». На жаль автор хоч й народився в Україні у 1910 році, в Одесі, але писав російською, на українську не перекладався. Ця книга для мене як еталон для порівняння. Перше оповідання, з якого я почав знайомство з творчістю автора це «Дещиця людяності»

Дуже цікава ідея оповідання. Далекий космос, космічні пірати тощо. Але, як на мене, то мені не вистачило об’єму. Можливо так сталося, що оповідання брало участь у конкурсі й були обмеження до об’єму. З цього твору можна зробити повноцінний роман космічної фантастики чи переробити та розширити. Додати більше інформації, закрутити інтригу. Мені сподобалось.

«Межа світла»

Ще одне цікаве фантастичне оповідання. Хоча це лише уривок, але навіть він захоплює своїм живим сюжетом, цікавими персонажами.

«Стрибок в Безодню»

Науково фантастичний твір. Як мені здалося, автор задумав масштабний сюжет, насичений пригодами й не тільки. Атмосферність та реалізм на висоті. Напруга, гарно прописаний всесвіт з різними цікавими деталями, живі персонажі.

Я дуже люблю такі фантастичні оповідання, в яких поєднується не тільки наукова фантастика, а й бойова космічна, людська психологія тощо. А яка бойова сцена. Автор виклався на всі 200 %. Я так занурився в бій, що аж тремтів. Ця сцена нагадала мені трохи «Зоряні війни», трохи серіал «Гало», але в автора вийшло набагато краще, соковито, жорстко і неймовірно цікаво. Такий бій тільки й дивитися на великому екрані. На жаль, це лише уривок.

Я б з задоволенням прочитав повний варіант книги. Чекатиму електронну версію роману. Moscaum delenda est (москва повинна бути зруйнована)

Автор анонсує це як добірку статей особистого погляду на історію «героїв» московії: Олександра Невського, Івана IV Грозного, Суворова Цікаві факти, які показують, що «позитивна» історія московії це брехня від першої букви до останньої. У підсумку хочу сказати, що автор справився зі своєю задачею з написання цікавих, неймовірних фантастичних оповідань. Гарні сюжети, чудово продумані світи, живі герої.

А щодо космоопери, то це просто вищий рівень. Якщо порівнювати з моїм еталоном, то 10 з 10.

А ви читали щось з творчості  автора?  Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш    

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Андрій_Ворон  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #письменники_Аркушу #українська_фантастика  #читаюукраїнськихавторів  

[maks-bookman]

Макс Кідрук «Доки світло не згасне назавжди»

Нарешті прочитав цю книгу. Як завжди у Кідрука, вийшло віртуозно та фантастично.

Гостросюжетна історія, неймовірна атмосфера, й родзинка Кідрука, детальність.

Автор намалював сюжет, який захоплює з самого початку й не відпускає до останньої сторінки, тримає у напрузі. Похмура атмосфера книги пронизує весь сюжет, й мені здалося, що він навіть виходить за кордони книги й огортає читача.

Сюжет тонкий й драматичний, та знову про сни. Події розвиваються виток за витком. Реальність перетинається з нереальністю, все закручується й затягує читача.

Сама ідея снів мені сподобалась. Можливість міняти справжню реальність у сні, тим самим налагоджувати своє зіпсоване життя. Це ніби подорож у часі, але завжди є побічні ефекти таких змін. Нова реальність теж несе в собі несподіванки.

Як завжди, Макс Кідрук дуже детально все прораховує, описує, розповідає. Це додає сюжету реалізму, правдивості тощо. Інформація про сни й мозок були пізнавальними. Автор вміло підбирає слова для описів.

Герої книги, як завжди у письменника вийшли живими, об’ємними, з реальними характерами, справжніми до останньої волосини на голові.

Щодо головної героїні, то мені сподобалось, як автор поступово розкривав свій персонаж.

 Іноді вона дратувала своєю поведінкою, але в тому, мабуть, і є фішка героїні. Вона школярка, підліток, імпульсивна. Рідко, коли підлітки будуть поводитися правильно. А якщо опинитися у тих обставинах, у яких опинилась головна героїня, то у кожного «дах» може поїхати.

 Неймовірні збіги, проблеми, які накочують, як штормові хвилі, та які породжують нові проблеми. Все це звалилося на плечі дівчини. Її життя летить шкереберть. Тому її поведінка цілком зрозуміла. Автор вміло це передав. Ще автор порушив питання дітей та батьків, стосунків між підлітками, стосунків у сім’ї. Це завжди актуально.

Від книги отримуєш задоволення, чимось вона нагадує сюжети Кінга. Макс Кідрук ще раз нагадав про людей, які набагато щасливі, коли йдуть власним шляхом по життю, ніж ті, хто змирився з буденністю. Кінцівка книги теж несподівана. Умовна й оптимістична.

 Та й питання в мене виникло, а можливо не тільки в мене. А що, якщо існують люди, які можуть змінювати нашу реальність у снах? Скільки вигадки у книзі, а скільки правди?

Це науково-фантастичний роман, соціальна драма з елементами містики чи щось інше? Можливо гарно прихована правда про усвідом��ені сновидіння з можливістю зміни реальності?

Кідрук знову ввів мене у стан водоспаду питань. Теорія змови? Наш світ повен таємниць.

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram,  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Макс_Кідрук #відгукнакнигу  #українські_письменники #читаюукраїнськихавторів  

[maks-bookman]

Хроніки загублених душ. Шлях Давида

Нещодавно прочитав неймовірно цікаву книгу письменниці Єлізавети Восковнюк «Хроніки загублених душ. Шлях Давида».

Цей роман поєднав в собі декілька жанрів, такі як містику, історію, психологію, трохи релігії. Все це було вміло вбудовано в сюжет.

Сюжет розповідає нам про Карла, який народився у німецькій сім’ї, але чомусь завжди вважав що його звати Давид. Так сталося, що душа хлопця не забула своє попереднє життя. Карла це бентежить й разом зі своїм другом, він вирушає у подорож, щоб дізнатися про попереднє втілення своєї душі, про свою другу родину.

Роман вражає не тільки своєю історією, але ще й різними історичними подіями. Він поділяється на дві частини: сьогодення та минуле. Одна душа, два втілення, дві історії.

Сподобалось, як авторка розповідає про те, що навіть після смерті, деякі події минулого, душа не може забути. Але водночас натякає на то, що треба жити зараз, у сьогоденні. Цінувати кожен день життя, кожну хвилину.

В романі порушено багато питань щодо моралі та філософії життя. Було таке відчуття, що авторка була свідком всіх тих жахів, про які написала. Що відбудеться коли душа жертви зустрінеться з душею свого ката?

Книга дуже щемка. Вона чіпляє за живе не тільки темою голокосту. Питання вибору, питання вчинків та наслідків, питання щодо пошуку істини, питання правди, яка захована десь в глибині.

Історія вийшла дивовижна хоча й сумна. Важкий шлях душі, яка пройшла багато страждань. Цю історію можна порівняти з нашим сьогоденням. Тільки замість німецьких катів, росіяни.

А ще неймовірно сподобалось передмова, в якій зустрілися дві заблудлі душі…

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Єлізавета_Восковнюк  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************

[maks-bookman]

Дар’я Гребельник авторка класичної фантастики

#читаюсучаснихукраїнськихавторів

Продовжую знайомитися з письменниками Аркушу.

Дар’я Гребельник, авторка, яка пише у жанрі фантастика та фентезі. Сторінка авторки на Аркуші https://arkush.net/user/3

Своє знайомство з творчістю авторки я почав з фантастичного оповідання «Сага про Небесних Мандрівців», тому що мою увагу привернула назва оповідання. Щось в цій назві було чарівне.

З перших же сторінок ти занурюєшся у неймовірно цікавий сюжет, закохуєшся у нього. Я обожнюю космічну фантастику й письменниця поцілила у саме серце своїм сюжетом, в якому поєднала не тільки зірки, а ще й елементи містики, легенди.

Написано дуже реалістично, в найкращих традиціях світової космічної фантастики.

Чесно кажучи Дар’я Гребельник вразила своєю книгою. Відчувається що авторка вкладала частинку душі в кожну частину твору. Дуже сподобались контрасти переходів з локації в локацію. Ось ти стоїш в чорно-білих тонах, крок, й опиняєшся в різноманітних кольорах, розкоші тощо. Крок, й ти знову переходиш в нову локацію з сірими барвами.

Цікаві персонажі населяють світ авторки. Тут теж Дар’я пропрацювала на контрастах, не тільки головних героїв, а ще й другорядних. Крім того, всі другорядні персонажі не просто виникають за ходом сюжету, вони підсилюють дану локацію чи момент сюжету.

Кожна нова сторінка додає напруженості та атмосферності та тягне у сіті оповідання.

Було таке відчуття, що я читаю якусь невідому частину Зоряних війн. З мінусів: Не зрозумів поведінку другорядного персонажа, боса місцевої мафії, який якось легко віддав головним героям сучасного зорельота. Я очікував якоїсь підстави, бійки тощо. «Пісня далеких зірок» Це продовження «Саги». Пригоди головних героїв продовжуються. З перших кроків історія поглинає цілком. Декілька сюжетних ліній, нові персонажі. Але історія ще не дописана й знаходиться у розробці.

«Бездушні» Це моторошне містичне оповідання пов’язане з вигаданим минулим України. Минуле, яке вже поросло легендами, спогадами, таємничими випадками, жахіттям. Авторка теж використала контрасти локацій, створила цікаву легенду та порушила питання бездушності людей.

Я побачив тонку філософську нитку, роздуми авторки щодо бездушності.

Спало на думку, що можливо не все так однозначно в цьому світі, що можливо, в сюжеті реальності та правди більш ніж вигадки. Можна провести паралелі між сьогоденням та сюжетом. Чому люди так негативно ставляться до своєї країни? Чому крадуть, беруть хабарі тощо.

Актуальне оповідання, над коренем якого, можна розмірковувати багато часу.

«День кохання» Цікаве фантастичне оповідання, в якому авторка порушує питання соціуму. А ще Дар’я вміло приєднала до фантастичного сюжет�� романтичну лінію. В результаті вийшла історія, що захоплює з перших сторінок.

Сюжет яскравий, має багато цікавих деталей. Сподобалось, як авторка описала свято День кохання на другій планеті та чому так відбувається. Та на фоні цього незвичайного дня вбудовано завуальоване попередження. Що не знаючи правил та законів чужинців, треба бути дуже обережним, якщо не хочеш попасти в халепу.

«Дотик» Це неймовірне соціально-фантастичне оповідання про можливе майбутнє. Сюжет вийшов глибоким, чутливо тонким й частково переплітається з сучасністю.

Чудова фантазія авторки створила правдивий світ майбутнього, де технології мають більший вплив на людей чим справжні почуття. Коли читав, я уявляв собі тих людей майбутнього, людей, в яких частини тіла замінені на технології. Але справжні почуття та відчуття не можливо замінити. Як би люди не намагалися втілити у своє життя сучасні технології, душа потребує чогось справжнього, не штучного, людського.

Читати було цікаво, але трохи страшно щодо нашого можливого майбутнього. «Уламки цивілізації»

Ця історія теж про можливе майбутнє людства. Частково, це майбутнє вже поряд з нами. Частково, людство вже зійшло з розуму. Наше сьогодення це безперечно доказує. Але історію, яку розповіла Дар’я, страшить ще сильніше.

Дві самотності, дві людини, які не можуть ужитися в суспільстві майбутнього, тому що вони занадто розумні для оточення й можуть зашкодити іншим. Але насправді, вони звичайні люди, такі як ми з вами. Суспільство майбутнього деградує, звичайні люди стають не потрібними. Оповідання сподобалось не тільки своїм фантастичним сюжетом, а ще й соціальними питаннями, які авторка порушила. Сподобалось, як письменниця нафантазувала майбутнє Ілона Маска.

Фінал оповідання розставляє все по своїм місцям. Було сумно за Землю, але авторка залишила надію людству. Дуже чітка назва« уламки цивілізації». В самій назві вже прослідковується душа оповідання, якась надія та сумне майбутнє. «Нові зорі» Оповідання із серії наукова фантастика. Я б ще додав, соціальна фантастика, тому що сюжет розповідає нам про життя людей на іншій планеті, за два тижні до апокаліпсиса планетарного масштабу.

Вся планета очікує кінця світу, але ніякої паніки не відбувається. Люди продовжують своє звичайне життя. Люди розуміють, що змінити вони нічого не можуть. Тому просто доживають свій час.

 Але за декілька днів заявляється примарна надія на порятунок. Це оповідання відрізняється від інших вкрапленням чудового гумору та якісь особливій атмосфері. До смаку прийшлась й кінцівка. «Сьомий релікт» Мабуть, одне з якнайцікавіших фантастичних оповідань Дар’ї Гребельник. Ця історія обертається коло якихось невідомих артефактів, які потрапили до рук різних людей. Тепер ці невідомі частинки чогось більшого впливають на життя головних героїв.

Задум, виконання, різноманітні тонкощі, деталі все прописано на високому рівні.

І знову ця історія написана на контрастах. Переходи від затишних моментів до динамічних. З кожною новою сторінкою відкривається частка таємниці. Ця історія неймовірно цікава, але на жаль ще не до кінця написана. Але ті глави що є, вражають не тільки фантазією авторки, а ще й тим, що сюжет постійно загострюється. Пазл поступово складається в плані тайни Релікта, але авторка додає сюди між людські відносини між основними персонажами. Є натяк, що частково відносини між людьми спроєктований Артефактом. Чекатиму на продовження.

«Генетичний код УНА-21-0» Я вже думав що ніщо мене не збентежить. Але це оповідання сильно відрізняється від всіх інших.

Ніби файна фантастика, але завдяки неймовірно цікавому сюжету, навіть не сюжету, а задуму та чудовому виконанню задуманого, вийшла бомба.

Цікава алегорична історія, яку авторка посилила патріотичною піснею, з якої зробила надприродну силу, що знищує ворогів, кіборгами та другими алюзіями сучасності. Вийшло трохи сумно та зворушливо до сліз. Але фінальна нота, це хепі енд.

Це оповідання потрібно прочитати, щоб відчути дух оповідання, його серце, його душу, гордість за українців. Я був приголомшливий.

Кожен з нас повинен задуматись щодо свого генетичного коду.

«Як зійде Сонце» В цьому творі авторка порушує питання віри в себе, в людей, в правду. Зачепила й релігію на тему віри в Богів. Оповідання вийшло у стилі казки чи легенди. Загальний висновок: Дар’я Гребельник вразила мене своєю фантастичною уявою придумувати неймовірні сюжети. Її оповідання побудовані в кращих традиціях світової фантастики. Контрасти локацій, переходи від чорно-білого до кольорового, дотепний гумор, цікаві герої. Щодо героїв, то в оповіданнях авторки всі вони звичайні люди, зі своїми характерами, вадами та сильними сторонами. Дуже якісні образи, справжні.

Чудова, класична фантастика від чудової авторки.

Мінуси: Одним великим мінусом, я вважаю швидкість з якою закінчуються оповідання. Як же прикро розлучатися з книгою, коли хочеться ще трохи помандрувати шляхами фантазії авторки. Іноді зустрічаються слова, які можна замінити, відредагувати.  

А ви читали щось з творчості авторки? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#  #Хроніки_Книголюба  #Дар’я_ Гребельник  #відгукнакнигу  #письменникиАркушу

#українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************

[maks-bookman]

Остап Вишня «Мисливські усмішки та інші оповідання»

Перший раз я не знав, яку книгу обрати для спільного читання. Неймовірно багатий вибір авторів та книг класичної української літератури. Було важко вибирати, але випадок вирішив за мене. Я наткнувся на аудіо книгу Остапа Вишні «Мисливські усмішки та інші оповідання». Почав слухати й потонув у цій книзі. Це не тільки цікавий примірник класичної літератури, а ще й гарна книга для відпочинку. Я не пам’ятаю чи читав я Остапа Вишню у школі, але зараз з великим задоволенням слухав книгу 8 годин й насолоджувався вишневими історіями. Ця книга поділяється на дві частини. Мисливську та загальну. Ці дві частини суцільна насолода. Я сміявся, либився, посміхався розмірковував, та порівнював з сьогоденням. Остап Вишня дійсно майстер гумору та сатири. Його твори легкі за сприйняттям та не схожі один на одне. Вони наповняють гарним настроєм на весь день. Як на мене, то кожна оповідання цієї збірки має свій смак, неповторний смак. Й цікаво те, що в кожному оповіданні автор смакує якусь одну вишню. У своїх усмішках, письменник порушує  різні соціальні питання.

Я пошукав інформацію про Остапа Вишню й знайшов, що він є родоначальником «усмішок». Це різновид фейлетону та гуморески. Він придумав усмішку-пародію, усмішку-жарт, усмішку-нарис, усмішку-мініатюру, усмішку-реп'яшок. Автор не тільки розповідає неймовірно кумедні історії, а ще й висміює окремих представників суспільства, які вважають себе корифеями визначеного напрямку. Дуже сподобалось, як автор не тільки змальовує чудернацькі історії, а ще й серйозним тоном розповідає про різні абсурдні речі та ситуації  в суспільстві. Гострий розум автора допомагав ��ому ненав’язливо висміювати життєві негаразди. Але не тільки сатирою та гумором наповнені оповідання Остапа Вишні. Його описи природи, велич та красу якої він доносить до читача теж заслуговують на нашу увагу. В його творах природа виступає теж головним персонажем та прослідковується його любов до рідної землі, до природи. Здається, що автор не видумував свої усмішки, а писав з натури. Він вміло витримує баланс між малоймовірним змістом усмішки та правдивим тоном розповіді про це. В багатьох оповіданнях можна побачити глибоку філософію щодо людського життя, роздуми про людей, про їх вчинки.

Мені пощастило, що доля звела мене з цією книгою. Це дійсно справжня класична українська література, від чудового письменника.

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Остап_Вишня #відгукнакнигу  #українські_письменники  #українська_класика   

*********************************************************

[maks-bookman]

Тарас Мельник «Таємниця сповіді»

  Закінчив слухати книгу Тараса Мельника« Таємниця сповіді» від студії «Калідор»

Як завжди цікаво, як завжди темно, як завжди на межі нашого світу та потойбіччя.

Сюжет мені сподобався тим, що він, як і в інших книгах, балансує на межі різних світів. В мене було таке відчуття, що автор все ж перетне цей рубіж, як же мені цього хотілося. Але письменник вирішив дотримуватися своєї притаманної йому риси: розпалювати читача, тримати його на грані, як і свій сюжет.

Автор майстерно описав наше суспільство та його відношення до в’язнів з тяжкими статтями. Навіть коли люди дізналися, що головного героя помилували, що він змінився, що він проповідник, що він засновник церкви, ставлення було насторожене. Невіра й страх.

В цій книзі не має позитивних героїв. Атмосфера книги похмура, укутана темрявою.

Багато болю, багато кривди, багато насилля. Й це все яскраво намальовано в стилі Дена Брауна, чи Стівена Кінга.

Але як Тарас Мельник все це продумав та створив. Ніби й головний герой став на шлях виправлення, ніби його можна рахувати за позитивного персонажа, але не виходить у читача співчувати йому.

Та й суспільству, яке описав автор, я теж не співчував. Жахливо розуміти, що це не придумане, а написане з наших реалій. Книга вийшла гостросюжетною, з несподіваними сюжетними лініями й кінцівкою.

Мені Тарас Мельник (в реальному житті Сергій Тимофійко) імпонує тим, що він зараз знаходиться у лавах ЗСУ, боронить Україну від пацаків й свій вільний час витрачає на написання книг, на зустрічі з читачами. Збирає кошти для свого підрозділу тощо.

Хочу подякувати йому за книги, за його позицію, за захист країни.

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

  #Хроніки_Книголюба  #Тарас_Мельник  #відгукнакнигу  #українські_письменники   

[maks-bookman]

Сергій Бараєв, автор який розповідає сни

Знову я знайшов діамант на Аркуші. Сергій Бараєв, людина яка розповідає сни.

Сторінка автора https://arkush.net/user/11787

В цього автора не багато текстів. Але в нього дуже цікаві ідеї щодо сюжетів. Перше оповідання з яким я ознайомився був фантастичний твір «Кінець епохи»

Неймовірний сюжет про віртуальний світ. Як на мене, це нова версія «Матриці», але від українського письменника. Я був у захваті від фантазії автора, від розвитку сюжету та самої ідеї. Оповідання читається на єдиному подиху. Сюжет насичений й атмосферний. Сумна історія кохання, світ в якому я б не хотів жити. Ця історія цікава не тільки своїм фантастичним сюжетом, але й версією ймовірного майбутнього нашого світу.

Зараз оповідання допрацьовується, тому його поки не має на сторінці, але скоро воно з'явиться у доступі.

Але збірка «Мініатюри», мене підкорила. Збірка основана на ідеї снів автора. Снів, які він зміг записати після пробудження.

Ці сни на різноманітні теми, кольорові й чорно-білі, короткі та не дуже. Крім снів в збірку увійшли коротенькі оповідання, які перетинаються з сьогоденням, з різними актуальними питаннями.

Запам’яталась мініатюра« Курочка ряба». 12 слів, але дуже місткий смисл. «Знесла курочка ряба голову свинособаці та й всі жили довго і щасливо.» Що може бути краще, коротше й зрозуміло. Ще одна мініатюра« Червона і синя» Теж чудова фантазія автора. З одного боку порушенні питання вибору та волі, з другого все зведено до правди життя й жарту. « Квіток на волю» Це вже більш соціальна мініатюра. Порушене питання свободи, волі, життя та смерті. Цікавий сюжет, є над чим подумати, поміркувати. « Ікар» Коротенько оповідання про реалії життя й славу. «Муза» + «Музун» Проза життя. Як знайти натхнення. Відлік часу розпочався. «Принцип самоузгодженості» Ще одне цікаве оповідання. Сьогодення й майбутнє.« Можна не вірити в Бога, можна не вірити Богу» Дуже життєвий, філософський погляд автора мені сподобався, я навіть поділяю його. А ще в Сергія неймовірні вірші. «Сон», «Посвята», «Відповідь на Заповіт»,»Ким би я був», «Моєму Критику»

У підсумку маємо ще одного письменника, якому не байдужа Україна, люди, Всесвіт. Автор який у снах бачив Всесвіт, І Несвіт та Позасвіт (це його слова). Який вміє своїми мініатюрами порушити актуальні питання сьогодення та майбутнього. Який пам’ятає минуле та шанує його.

А ви читали оповідання Сергія Бараєва ? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 96%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Сергій_Бараєв  #відгукнакнигу #письменникиАркушу #українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів  

[maks-bookman]

Всесвіти Сергія Василюка

Ще один автор з Аркуша, який мене зацікавив своїми незвичайними, коротенькими оповіданнями. Сторінка автора на Аркуші https://arkush.net/user/9167

Перше оповідання, яке я прочитав у Сергія було «Палітра світів» Як на мене, це було цікаве знайомство з автором. Сюжет карколомний. Кінцівка просто підірвала мою фантазію. Чесно, не очікував такого. Дуже круто продумана історія, яка перевертає наше уявлення щодо вивчення інших світів. «Такоцубо» Містична історія з елементами жахів. В цьому оповіданні автор теж майстерно все продумав. Якщо ви любите історії в яких не все так, як здається, то «Такоцуба» саме то. Хотів би найти якісь недоліки, але не знаю де шукати. Друге оповідання в саме серце. « Дитячий садочок» Жанр соціальна фантастика. Для мене це було знакове оповідання, тому що воно не тільки сумне, а ще й трохи філософське, тому що про вибір людини. Трохи релігійне, тому що нагадало про смертні гріхи. А ще я в ньому побачив краплі сьогодення, краплі байдужості одних людей до других. Пошук ідолів. Прийшла думка, а що буде далі з цими дітьми. Якими вони виростуть, чи виростуть взагалі. А ще де знаходиться цей дитячий садок. Було таке відчуття, що це все гра мозку.

« Сезон дощів» Містичне оповідання про село та людей на Київській Русі. Часи, коли старих богів вигнали, й почали шанувати нового. Але старі боги не змогли простити зради людям.

Мені подобаються такі історії. Я розумію, що Русь хрестили вогнем й мечем. Й у людей можливо в ті часи не було багато вибору. Але мені здається, що новий Бог прийшовся людям обіцянками потойбічного життя та порятунку души. Старі Боги таких обіцянок не давали, вони дарували людям те, чого вони бажали в обмін на віру.

Питання віри дуже важке, й неоднозначне. Автор цікаво розповів історію помсти Богині Марени людям, які перестали вірити в неї, а почали поклонятися новому Богу.

Було таке відчуття, що Сергій писав цей твір з «натури», ніби він був присутнім в той час, в тому селі, коли там відбувалися жахливі події.

Трохи сатири, трохи жахливої романтики. Порушені питання людської жадоби, якоїсь недолугості. Ця ситуація нагадує мавпу з гранатою. Рване, не рване, в цьому й питання. З одного боку оповідання просте, з другого можна побачити що не Боги глечики обробляють. Що тільки людина може вирішувати, як використовувати божественний дарунок. Вищі сили тільки випробовують людину, направляють на роздоріжжя, але куди повернути вирішувати людині. Богиня покарала всіх, але люди вмирали щасливими. «Ловець снів» Теж цікаве оповідання, про людину в якій оселився Бог, щоб пожити звичайним життям. Але навіть у людському тілі, Богу приходиться доглядати за Всесвітом. « Відділ маркетингу» Ще одне оповідання, яке привертає увагу. Головними героями виступають демони, які планують на який ще спосіб зробити з людей рабів. Алкоголь й цигарки вже не приносять тієї кількості душ, Дияволу потрібен новий план, нові раби, нові відчуття.

В цьому сюжеті автор майстерно показав, як працює вкидання у світ людей брехливої інформації, яка повинна бити в самісіньку душу людства, пробуджувати у людей бажання отримувати заборонені задоволення тощо. Демонічний маркетинг в дії. Є про що ��оміркувати та порівняти.

«Підкажіть, будь ласка, як тут померти?» Сама назва оповідання вже привертає увагу. Сюжет простий. Чоловік помирає, але його свідомість переміщують у віртуальну реальність, де він отримує нове тіло та все інше чого забажає душа. Навіть можливості Бога : створювати світи, істот, закони тощо. Але… Письменник порушив питання людського вибору. Вічне питання життя та смерті, рівноваги. Сподобалась філософська лінія оповідання щодо халяви. Де починається кінець життя? Коли це починається? Чому так відбувається? Фантазія в автора неймовірна. Ніби звичайні сюжети, але в кожному є якийсь напрямок, якась родзинка, яка додає сюжету неповторний смак.

Термінатор 3: Нове небо Фантастичне оповідання на всім знайомий сюжет. Але яка подача, яке нове бачення, хоч кіно роби. Навіть не гірше оригінальних сюжетів. Я з великим задоволенням занурився у світ термінаторів, «скайнет», Джона Коннора. Неймовірно. Автор цікаво закрутив свою сюжетну лінію, додав трохи нового бачення проблеми, краплину нових персонажів, трохи екшена, неочікувану кінцівку й вийшов крутий фантастичний трилер. Недописаний роман. Цей твір фантастично-філософський. Він порушує питання філософії буття, штучності нашого світу, долі, яка дається людям ще до народження.

Автор неймовірно провів паралелі між світом, що придумує письменник й світом в якому ми живемо. Сподобалось, як автор розкрив свій задум, щодо життя світу книги після її написання. Що життя продовжується, герої живуть далі у своєму штучному світі. Сам світ, який створив письменник живе своїм життям без втручання автора.

Й можливо, хтось, кого ми називаємо вищою силою, теж пише свій роман про наш світ, де ми звичайні книжкові персонажі. Й коли книга буде написана, наш світ продовжить своє існування далі…

Найбільший жах фантаста. Теж цікаве оповідання на кшталт, а що буде, коли фантазії автора втіляться у справжнє життя й до чого це може привести.

Гра зі сновидіннями. Сумне оповідання про життя дівчинки, яка вигадала собі уявного друга. Все почалося з дитячих кошмарів й переросло у можливість мозку створювати у сні та наяву світ, у якому дівчинка хотіла б жити. Автор порушує питання домашнього насильства, алкоголізму батьків, важкого життя дітей у таких сім’ях. Але автор залишив краплю на��ії, іскорку щастя, не дивлячись на сумний кінець. Є про що задуматися… Его Ідея в оповідання цікава, й не погано втілена. Наші внутрішні демони через призму соціальної фантастики. Мені сподобалось, як автор провів свою ідею до самісінького кінця, де й розкрив секрет оповідання. Порушені питання самопізнання. Ще плюс за інтригу. Фантазія про 4 сезони життя. Ніколи не знаєш коли твої внутрішні демони виповзуть з тебе і як твоє істинне «я» буде на це реагувати. З мінусів, знайшов таки один жирненький. Слово «космоліт» Я не великий знавець мови, але мені здається що тут щось не те. Ріже слух.

У підсумку, щодо творчості Сергія Василюка: Автор цікавий своєю фантазією, чудовими ідеями та реалізацією. Питання, що порушує автор у своїх творах актуальні, читачу є про що поміркувати, не тільки у масштабах соціуму, а ще й звернути увагу на своє внутрішнє я.

З мінусів: Можливо є слова, які ріжуть слух, чи падають в око. Іноді я відчував трохи безбарвності у стилі написання, якоїсь сухості.

Але для мене, для того хто почав читати українською лише у 2022 оповідання Сергія, це космос. Я був у захваті. Буду й далі слідкувати за творчістю письменника.

А ви читали щось з творчості Сергія Василюка ? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 99%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Сергій_Василюк  #відгукнакнигу #письменникиАркушу #українські_письменники  #фантастичні_оповідання  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************

[maks-bookman]

Люко Дашвар «Покров»

Люко Дашвар. Комусь її творчість не подобається. Комусь навпаки. В мене це третя книга на яку я пишу відгук. Мені цікаво читати її книги, тому що є в цих книгах якась правда життя, справжні персонажі, яких можна зустріти на вулиці та провокаційні сюжети.

«Покров», як на мене, це найсильніша книга яку я прочитав у письменниці. Можливо є інші книги не гірші за «Покров», але я поки ще не дійшов, щоб порівнювати всі книги між собою.

Дуже вміле поєднання теперішнього й минулого. Стильно та колоритно. Книга порушує питання щодо наших предків. Ким вони були, що зробили у своєму житті. Мені було б цікаво добратися хоча б до 7 коліна.

Крім цього в книзі багато уваги приділяється Революції Гідності. Для мене події в Україні починаючи з 2002, пройшли повз мене. Я тільки з новин чув про них й то не дуже переймався.

Але зараз я розумію, що в ті часи творилася історія країни, історія на крові, історія на патріотизмі, історія яка змінила багато людських доль.

Сюжет трохи містичний, але дуже життєвий. Події переносять нас у 1843 де починається історія, потім у кінець 2013, де історія продовжується.

Головні герої у Люко Дашвар завжди виходять живими, справжніми. Вміє авторка передати риси характерів людей про яких пише у своїх книгах.

В цій книзі головна героїня Мар’яна з головою кидається у пошуки нащадків роду Дорошів, чия містична історія почалася у далекому 19 столітті.

Героїні випадає не легка доля, яка принесе багато змін у її життя. На фоні подій 2013 -2014, авторка яскраво описує, як змінювалися люди, як змінювалася країна. Як люди ділилися на два табори, які протистояли один одному. Головна героїня опиняється в самому центрі події. Її чекає кохання, втрати, розчарування у людях, неймовірна пригода в пошуках нащадків козацького роду, родове прокляття тощо.

Іноді головна героїня дратувала своїми вчинками, але так би вчинила реальна людина. Так живуть багато людей. Але кожен вчинок несе відповідальність. Й настає момент коли треба обирати свій справжній шлях. Хтось крокує в правильному напрямку, а хтось знову намагається сховатися у шпарині.

Письменниця на зразку своїх героїв показує, як обставини тих часів міняли людей. Хтось становився світлим титаном, а хтось переходив на бік темряви.

Книга наповнена коханням, сподіваннями, вірою, любов'ю до Батьківщини. Книга бере за живе. В мене було багато почуттів, емоції, переживань.

А як я розумію тих людей, які в реальності пройшли через події Майдану. Якщо мене книга зачепила, то тих хто на власні очі бачив ті події, мабуть, поранила у саме серце. Стрі��и спогадів, стріли не виносного болю…

Не знаю, чи можна назвати цю книгу сімейною сагою, але здається що ця історія, яка охоплює 19, 20, 21 століття, варта так називатися.

В книзі є все, що треба, щоб тримати читача у свідомій напрузі: містичний компонент, сімейні таємниці, шалене кохання, боротьба за свободу, віра, надія, патріотизм. Письменниця майстерно все це поєднала. Назва книги« ПоКров». Це не тільки те що захищає, покриває щитом. А ще й кров, кров предків, кров поколінь, які боролися за країну. Це кров героїв сьогодення, які є щитом країни. Це кров справжніх героїв, які ціною власного життя дарують нам свободу.

Книга ніби кидає людям виклик, перевіряє на міцність, на вірність тощо. Сумна, життєва, болюча, містична, правдива, справжня.

Ще сподобалось, як авторка завершила свою історію. Відкритий фінал відданий на відкуп читачеві. Нехай кожен додумає кінцівку сам. Придумає свою фінальну ноту.

А ви читали цю книгу? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

**********************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Хроніки Книголюба у соцмережах :  Фейсбук,  LiveJournal,   Telegram,   Twitter,   Tumblr,   Крок вперед!  Instagram  Аркуш

                          ************************************************

Текст відгуку пройшов перевірку на плагіат  на ресурсі  https://candy-content.com/. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

**********************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Люко_Дашвар  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів  

*********************************************************

[maks-bookman]

Читацький підсумок за вересень 2024

Вересень 2024

За планом в мене було  10 книжок.  Прочитав 9 запланованих. Одну не встиг. Цей місяць був дуже насичений гарними книгами. Крім того, щось мене потягнуло на стару добру світову фантастику.

За моєю оцінкою книги поділилися:

 19 книг 10*10,  3 книги 9*10, 2 книги 8*10

 1.Всього прочитав та прослухав 24 книг.

1. Ерін Гантер «  (Книга перша: Прозір)                                    8*10

2. Стівен Кінг «Керрі»                                                                       8*10

3. Олександр Яровий « Чекання несподіванки»                   9*10

4.Ольга Саліпа « Будинок на Аптекарський»                         9*10

5. Джені Тінквей Джан «Чотири скарби неба»                      9*10

6.  Стівен Кінг "1922"                                                                       10*10

7. Володимир Арєнєв «Душниця»                                               10*10

8 .Улас Самчук «Марія»                                                                  10*10

9. Роберт Шеклі «Збірка оповідань»                                        10*10

01."Безіменна гора"

02. "Заповідна зона"

03. "Зачіпка"

04. "Привид 5"

05.   " Ритуал"

06.   "Останне випробування"

07.   "Особливий старательский"

08.   "Дещо задарма"

09.   "Загадковий сон міссіс Доеальдсон

010.   "Замкнутий цикл"

011.   "Крамниця сітів"

012.   "Легенди конкістадорів"

013.   "Мат для дурнів"

014.   "Мученик"

015.   "Невикористовувана зброя"

016.  "Планета зв кошторисом"

017.  "Полювання"

018.   "Руки геть"

019.   "Служба Ліквідації"

020.   "Сторожовий птах"

021.   "Сьома жертва"

022.   "Форма"

023.  "Час битви"

024.   "Чудовиська"

025.   "Шпигунська історія"

026.   "Похмілля"

10. Веремія Ворон « Чи кохала я його?»                            10*10

11. Пол Андерсон «Збірка  оповідань»                               10*10

  01. Державна зрада

  02. Рука допомоги

  03. Затримка розвитку

12.   Роберт Сілверберг «Збірка  оповідань»                       10*10

   01. "Сезон мутантів

  02. Звіролови

  03. Контракт

  04. Людина,що не навиділа шум

   05. Торговці болем

   06. Як ми їздили дивитися кінець світу

13. Я. Дегтяренко «Лицарі Дикого Поля. Том 1»                    10*10

14. Я. Дегтяренко «Лицарі Дикого Поля. Том 2»                    10*10

15. Володимир Арєнєв «Зобразіть мені рай»                         10*10

16. Рута Шепетіс «Поміж сірих сутінків»                                   10*10

17. Андрій Кокотюха «Легенда про безголового»          10*10

18. Роберт Гайнлайн "Збірка фантастики"                         10*10

  01. Довга вахта

  02. Випробуаання космосом

  03. Лінія життя

04. Як чудово повернутися

19. Роберт Гайнлайн « Пасинки Всесвіту»                         10*10

20. Люба Клименко «Порядна львівська пані»                10*10

21. Стівен Кінг «Біллі Саммерс»                                            10*10

22. Едмонд Гемілтон «Збірка фантастики»                        10*10

01. Мертва планета

02. Місто на краю світу

03. Ніколи вони не зустрінуться

04. Острів нерозсудливості

23.Василь Кожелянко «Діти застою»                                    10*10

24. Люко Дашвар « ПоКров»                                                   10*10

2. Нових для мене авторів було 7.( 5 українських авторів)

Олександр Яровий ,Ольга Саліпа ,Джені Тінквей Джан ,Улас Самчук Веремія Ворон ,Рута Шепетіс ,Люба Клименко

3.Вразили:

* Володимир Арєнєв «Зобразіть мені рай»

Не очікував що ця збірка так мене вразить. Дивовижні оповідання про життя та смерть, про потойбіччя. Цік��ві міркування про рай кожної людини

* Рута Шепетіс «Поміж сірих сутінків»

Важка книга у плані історії, але неймовірно цікаво написана. Ця книга, свідоцтво злочинів радянської влади. Окупація країн Балтії, виселення тубільців до Сибіру, до таборів та тюрем.

* Улас Самчук «Марія»

Теж  важка книга про історію України, про село, людей, голодомор. Книга описує проміжок часу від царя до радянської влади.

* Володимир Арєнєв «Душниця»

* Люко Дашвар « ПоКров»

Книга, яка змушує пережиту цілий водоспад почуттів. Сюжет закручений та атмосферний. Зворушливо і життєво                                                 

4.  Дуже сподобались : 

* Ярослава Дегтяренко «Лицарі Дикого поля».

* Стівен Кінг "1922"

Цікава психологічна драма, де Кінг виступає неперевершеним знавцем людської натури

* Веремія Ворон « Чи кохала я його?»

* Джені Тінквей Джан «Чотири скарби неба»

* Василь Кожелянко «Діти застою»

Незвичайна книга. Сподобались міркування автора про людей, про їх відношення до країни, про прапор України, про символізм.

* Стівен Кінг «Біллі Саммерс»

5. Книги які залишили подвійні відчуття: 

6. Розчарувань не було.

7. Написав 6 відгуків   на книги:

* Ярослава Дегтяренко «Лицарі Дикого поля»

* Стівен Кінг «Біллі Саммерс»

* Веремія Ворон « Чи кохала я його?»

* Марічка Крижанівська "Тіні"

* Володимир Арєнєв «Душниця»

* Олександр Бовкун «Збірка оповідань»

8.  Нові придбання:

*Ольга Саліпа « Без права повернення»

* Ольга Саліпа «Дерево роду»

* Марша Форчук Скрипух « Ми робили бомби для Гітлера»

*Роберто Річчі « Червоний Арлекін-1»

* Ольга Саліпа « Пташка на долоні»

* А. Сіліна,О. Сілін «Агенція «Незалежність»»

9. Книги місяця

Було важко вибирати з багатьох цікавих книг, але на мою думку ці книги залишили слід в моїй читацькій душі

* Рута Шепетіс «Поміж сірих сутінків»

* Люко Дашвар « ПоКров»

*Володимир Арєнєв «Зобразіть мені рай»