#історична література

[maks-bookman]

Самійло Кошич – козак-легенда

Сьогодні закінчив читати книгу Дмитра Воронського «Самійло Кошич – козак-легенда.»

Що можна сказати про цю книгу.

Вона (книга) бомбезна.

 Сюжет цікавий, захоплює с перших сторінок й не відпускає до кінця.

Автор вмі��о привертає увагу читача до життя та пригод славетного отамана Самійла Кошича. Ця людина була не тільки безстрашним та відважним козаком, захисником України, але ще й неймовірною людиною, яка могла вести за собою людей, яка мала непереконливу віру в себе, в бога, у своє призначення. Цікаво було читати про становлення Самійла Кошича як гетьмана.

Крім Самійла Кошича, автор описує інших славетних козаків. Вони були відданими своїй Батьківщині й готові були віддати своє життя в будь-який момент, аби захистити людей й країну. Автор показує нам справжній патріотизм наших предків.

Головні та другорядні персонажі мають свої характери, думки, свою суперсилу, особистість. Й все це робить книгу живою, наповненою якоюсь магією цікавості. Навіть негативні персонажі вийшли цікавими, об'ємними. Без них книга б втратила свою чарівність.

Ще сподобалось, що письменник зробив вставки зі стародавніх козацьких пісень та дум. Це теж додало книзі плюсів. Непогано промальована любовна лінія головного героя до дівчини Міли. Хоч кохання склалося складним та нещасливим, але в серці Самійло, вона зайняла особливе місце поряд з любов'ю до України.

Сподобалось, як автор описую морські походи к��заків. Яскраві батальні сцени, різні хитромудрі військові хитрощі козаків тощо.

Книга наповнена важкими моментами з життя людей того часу. Набіги татар й турків, пограбування, рабство. Показана доля українських жінок у полоні.

Цей історично пригодницький роман я ніби дивився як захопливий, гостросюжетний фільм. Я уявляв собі життя козаків, тренування з військової справи, побудову Січи, походи й битви. Поринав у давню історію козацької України.

Книга читається на одному подихові, мова легка, чудові діалоги, легкий гумор.

Книга мені прийшлася до смаку. Більше б таких книг! Завдяки таким книгам, письменники привертають увагу до української історії, її героїв, про яких люди чи не знають, чи не пам’ятають.

А коли у людей не має минулого, в них не буде й майбутнього.

Але є мінуси. Книга швидко закінчилася. Хотілося ще читати й читати. Хотілося більше взнати про життя Кошича у полоні, та й після повернення. Можливо автор напише ще одну книгу про Самійла.

Буду й далі знайомитися з творчістю автора. Вже купив ще 2 книги. Моя оцінка 10 із 10

А яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

***********************************************************************Ставте вподобайку. Шукайте «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

************************************************************************

Хроніки книголюба у соцмережах : Фейсбук , Instagram,  LiveJournal, Telegram, Twitter,  Tumblr, Крок вперед!

***********************************************************************

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[reposted-yura15cbx]

История 故事

Китайская литература, книги по истории на китайском языке, китайский язык, китай, историческая литература, 中国文学、历史书籍, 汉语、中国、历史文学、中國文學、歷史書籍, 漢語、中國、歷史文學、Chinese literature, history books in Chinese, Chinese language, China, historical literature, Китайська література, книги з історії китайською мовою, китайська мова, китай, історична література

Шанхай Shanghai 上海

Книги о Шанхае

武道

martial arts, боевые искусства, бойові мистецтва, Shaolin, 少林寺

[antonsuncemotivation]

Книга: "Уроки влади: мемуари", автор: Франсуа Олланд, переклад з французької Євген Марічев. Безмежно вдячний перекладачу, пану Євгену, який так вдало, цікаво, легко переклав та передав думки, почуття, враження 24-го президента Французької Республіки Франсуа Олланда. Мені відкрився світ президента Франції, досить багатогранний та насичений подіями, відповідальністю, радощами та гіркотою втрат. Що отримав Франсуа, ставши президентом? Що втратив? Що зміг зробити? Що не зміг? Яке протистояння зустрів? Яку роль зіграв у житті наступного президента? Чим задоволений? Про що шкодує? Відповіді на ці питання та на багато інших допомагають подивитися по іншому на плин суспільного життя. Рекомендую книгу усім, хто цікавиться історією, владою, дипломатією та політикою. #люблю #читати #читать #політика #політична #історична #література #уроки #влади #мемуари #Франсуа #Олланд #François #Hollande (Kyiv, Ukraine) https://www.instagram.com/p/CAOOJ9GAmsj/?igshid=14o2qac4e0072

[annazvonok]

Цього разу в #YakabooBingoAutumn2019_15 від @yakabooua я прочитала книгу «Думати як Вінстон Черчилль»📚 Довго думала про кого ж прочитати, і ось нарешті вирішила - Черчилль. 👍Про нього всі багато говорять, який він був мудрий та розумний попри його нелегке життя, особливо дитинство. 👶🏻Та єдине, що мене не те, щоб розчарувало, а скоріше просто не вразило, бо я не любитель цього жанру - це виклад матеріалу. Так, зрозуміло, що книга історична. 🤷‍♀️Я не люблю історичні книги, тому від цього трохи постраждала. На додачу до цього в книзі було ще багато й політичної тематики, тому мені було відверто нудно читати всі ці терміни та події, котрі абсолютно мені не цікаві. 👀Так, цікаво було прочитати про тяжке дитинство, де Вінстона не любили його рідні та передрікали йому тяжке майбутнє. 😾Проте він довів всім, що вартує значно більшого. ✌🏻Цікаво було читати про його дружину, котра підтримувала його все життя. 👩А от про всілякі партії та політичне життя - ні. P. S. Найбільше вразило те, що Вінстон отримав Нобелівську премію у сфері літератури! Він написав толмуд (інакше не можу це назвати) в два з половиною мільйони СЛІВ! Карл, слів! 👁👁 #книга #книги #книжка #автор #авторка #література #литература #проза #черчилль #письменниця #письменник #book #books #writer #literature #writing #prose #nobelprize #author (at Ніжин • Nizhyn • Нежин • Ukraine) https://www.instagram.com/p/B4B2rWTAXxf/?igshid=15478b65v2lt1

[maks-bookman]

Синій кит забуття

Синій кит забуття

Таня Малярчук нова для мене авторка та я дуже радий, що почав своє знайомство з творчістю письменниці з книги «Забуття»

Таня Малярчук «Забуття»

Сюжет книги поділяється на дві лінії. Перша лінія, яка доповнює другу, знайомить читача з молодою жінкою та її проблемами у житті. Раптові панічні атаки та депресія поглинають жінку. Вона боїться спілкуватися з людьми, виходити на вулицю, навіть вийти на балкон для неї це велика проблема.

Їй здається що вона падає у прірву, що її поглинає синій кит забуття. Ця проблема досить небезпечна, людина починає потроху божеволіти. Одного разу вона починає перебирати старі газети та дізнається про смерть В’ячеслава Липинського. Ця людина її зацікавила…

Друга сюжетна лінія, основна. Історія життя видатної історичної постаті, поляка В’ячеслава Липинського  

В останній час мені везе на цікаві книги про реальних людей. Першим був Махно, тепер Липинський.

Для мене знайомство з історією Липинського видалось несподівано цікавим. Я ніколи не чув про цю людину, хоч вона була доволі популярна у свій час. Громадський й політичн��й діяч, історик.

Поляк за народженням, який відмовився від свого імені заради свого українського се��ця.

Авторка дуже цікаво розповідає історію Липинського. Показує цього історичного персонажа з різних боків. Політик, письменник, історик, звичайна людина, яка кохає, яка не щаслива у шлюбі, яка має проблеми зі здоров’ям. Свого часу він був дуже впливовою людиною. Але за свої українські переконання мав дуже важке життя. Його думки, ідеї, погляди щодо України, як незалежної держави були неймовірні. Сьогодні, можливо, багато його ідеї вже застарілі, але на той час… Він вже в ті часи казав, що якщо ми не збудуємо державу, то ніхто за нас не збудує. Він щиро любив Україну, він віддав всього себе Україні. Для Радянської влади ідеї Липинського були настільки небезпечним, що після його смерті почалась таємна війна за пошуки архіву Липинського.

І якщо для багатьох він просто портрет на стіні, то після прочитання книги, він ніби оживає, він становиться не просто  якоюсь людиною на старій світлині, а людиною з великої букви.

Художня вигадка переплітається з історичною правдою. Трохи жіночого погляду й вийшов цікавий роман.

Сподобалось, як авторка поєдную минуле й сьогодення. Вона переплітає життя молодої жінки з життям Липинського. І це настільки органічно зроблено, що майже не помічаєш переходів від одного часу до другого.

Можливо когось жіноча лінія буде дратувати, але мені все сподобалось. «Час як кит, пожирає усе на своєму шляху», залишаються тільки пожовклі світлини на яких справжні люди стають просто забутими тінями.

Історія Липинського, це історія справжнього патріота, справжнього українця за покликом серця. Це історія людини, яка ніколи не боялася називати себе українцем, розмовляти українською, писати українською.

Ця книга, дуже якісна сучасна українська література. Мені книга сподобалась неймовірно. Вона чіпляє за живе. Особливо зараз, коли йде війна, коли бути українцем, це буди вільним й незалежним. Коли бути справжнім українцем це любити країну більше ніж себе, як робив це Липинський.

Я б хотів, щоб всіх сучасних героїв України пам’ятали завжди. Щоб їх не чекала доля Липинського, щоб їх не поглинув синій кит забуття.

Після цієї книги багато думок обертаються в голові. Ця книга штовхає читача задуматися над своїм містом в сучасній боротьбі.

«Тільки коли існує об’єднуюча спільна ідея української національної незалежності, можемо говорити про існування української нації.» В.Липинський

******************************************************************************

А вам сподобалась ця книга? Яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

****************************************************************

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

******************************************************************

Текст пройшов перевірку на плагіат. Унікальність тексту 100%

Якщо знайдено помилку в тексті – пишіть

********************************************************************************

#враження_UA #читаю_книги_щодня #ПроКниги_Що_почитати #Хроніки_Книголюба  #Таня_Малярчук  #відгукнакнигу  #українські_письменники  #сучасна_українська_проза  #блог_про_книги   #книжкове_суспільство  #блог_українською #читаюукраїнськихавторів     

[maks-bookman]

«Розколоте небо» - ще одна книга про голодомор в Україні

Закінчив читати книгу Світлани Талан «Розколоте небо».

Це вже друга книга про історію голодомору в Україні. Перша була від Василя Барки «Жовтий князь».

Не буду порівнювати ці книги, бо це зайве. Кожен автор вкладає свою душу у такі історичні книги. У кожного автора свій, особливий погляд на трагедію українського народу. Але ці дві книги мають одну спільну річ. Голодомор в Україні – це робота радянської влади щодо зневолення українського народу, геноцид українців, як нації. Це спроба підкорити вільних людей, затягнути їх в пекло колективізації, знищити, зробити рабами.

Світлана Талан написала дуже цікаву й жахливу книгу. Це неймовірний роман.

 Такі книги, як «Розколоте небо» читаються важко, але мені здається, що написати таку книгу, ще важче. Треба через себе пропустити всю ту історичну драму, всі ті жахливі події, перебрати багато іншої літератури та залишки документів про злочин радянської влади проти України. А потім, переборов себе, переборов все ті емоції, написати свою історію, свою думку, свій погляд. 

Покласти на папір весь той біль, всю ту любов до народу, до країни, всю ту злість на владу. Це дуже важка праця та авторка справилась з цим.

 Ця книга про народ України, про історію, традиції українського села. Про любов, кохання, про вірність та надію. Про віру, випробування. Про долю українського селянства.

Цікаво було читати про опір українців проти колективізації. Про роздуми людей. Як вони міркували про колгосп та владу. Як робили спроби відстояти свою землю, своє господарство, свою власність. Як намагалися нагодувати себе та дітей. На що йшли заради "крихти хліба". На що йшли, щоб зберегти життя дітей.

Вся книга пронизана ненавистю радянської влади до українців, з одного боку, та ненавистю українців до влади, яка на офіційному рівні «вбивала» людей, з другого.

Ця книга про те, як радянська влада не тільки відбирала в людей майно, землю, їжу. А ще відбирала віру, відбирала душу, відбирала життя. Робила з українського селянства безправних, безголосих, бездушних людей. Та й за людей вона селянство не рахувала.

Працьовиті люди, справжні господарі, для влади були куркулями, бидлом, людьми низького ґатунку, непотріб. А біднота, безмозкі, ліниві люди були будівельниками комунізму.

Ця книга розповідає про зрадників не тільки в родинах, але в загальному плані. Коли читаєш коли велика родина розпадається на тих хто «за» й тих хто «проти», згадуєш сьогодення. Коли українці йдуть проти українців. Коли одні борються за волю та свободу, а другі за «узкий мир», з�� ту же радянську владу, яка все своє існування знищувала український народ.

Книга має не великий об’єм, але в цих сторінках авторка вмістила стільки болю, жахів, роздумів, що вистачить, щоб зрозуміти всю ту «політику партії», весь той проєкт з поневолення України та її народу. Коли люди ставали тінями, коли перевертали життя так, щоб люди втрачали людський вигляд, божеволіли.

Коли читаєш такі книги, розумієш, що всі ті страхи, жахи, випробування, що випали людям не можливо покласти на текст. Дійсність була ще жахливіше. Я не думаю, що все те, що відбувалося в ті часи можна описати словами.Це одна із тих книг, яку читати страшно. Ця книга одна із запалених свічок нашої пам'яті про ті часи, й поки вона горить - ми будемо пам’ятати, не дивлячись на заборони, вигадану історію тощо.

Мені книга сподобалась.

А яке враження залишилося у вас? Пишіть у коментарях.

Ставте вподобайку. Шукайте   «Хроніки Книголюба» у соцмережах. Рекомендуйте своїм знайомим та друзям.

Якщо знайдено помилку в тексті - пишіть

[annazvonok]

Мудра порада: живи цікаво! 🎇 Дім - робота - навчання - це все схоже більше на існування, а не повноцінне життя. 🤔 Не бійся урізноманітнити своє дозвілля: концерти, виставки, тренінги, спектаклі, прем’єри, презентації, зустрічі з друзями, походи, подорожі, хоббі. Все це зробить життя цікавішим та кращим. 🚴🏻‍♂️🎨🎭🎪🚂✈️🎡🏕 Я завжди дотримуюсь цієї поради і цього разу відвідала #національниймузейтарасашевченка На фото експонати, котрі мене вразили найбільше. 😍 1. Катерина, котра слугує ілюстрацією до ��ідомого твору ще й неабияка історична цінність. 2. Нева 3. Переправа через Дніпро 4. Портрет матері Шевченка, котрий мені нагадую чимось Божу Матір 5. Сам митець Відвідавши музей, в мене купа емоцій та одна думка, що не полишає: Як же круто, коли ти пишеш ще й сам можеш ілюструвати свої твори! От би й мені так! 😛 #письменник #письменниця #автор #авторка #шевченко #книга #книги #музей #київ #киев #книжка #картина #картини #мудрапорада #аннаморо #анназвонок #живопис #література #литература #творчість #проза #читати (at КИЇВ) https://www.instagram.com/p/B2ySKgWoyi4/?igshid=1edm0z4dscmnv