#мак-карти

[ridne-info]

Як подолати складнощі та перейти до справжнього кохання

Найбільщі складнощі, які часто призводять до розривів у відносинах, виявляються на третьому етапі кохання, його проходять усі пари. Цей момент настає після згасання закоханості, але ще до повної появи справжнього, міцного кохання. Відносини можуть бути розділені на кілька етапів, і одним із найскладніших є третій етап, відомий як "Відмінності або відторгнення". На цьому етапі починаються конфлікти та сварки, партнери стають більш обізнаними про недоліки один одного. Часто виникають спроби змінити партнера або контролювати його поведінку, що може призвести до подальших проблем. Але якщо обидва партнери готові докласти зусиль у розвиток терпіння, це може стати переломним моментом. Вони починають розуміти, що потрібно цінувати один одного і приймати з вадами, що призводить до переходу на наступний рівень - "Обов'язок та повага". Поступово змикається лід, і партнери починають бачити один одного об'єктивніше, усвідомлюють, яку роль грають один для одного в житті. Це також перша стадія справжнього кохання, коли люди бачать і приймають один ��дного такими, якими вони є, з їхніми недоліками та перевагами. Не забувайте, що справжнє кохання – це складний та тривалий процес, який розвивається протягом багатьох років. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ♦ Укрпошта планує випустити нову марку (ФОТО) ♦ Запоріжсталь відповідає на заяву Мінкульту щодо монумента «Батьківщина-Мати» ♦ «Пийте воду та йдіть за дроном. Там наші»: неймовірна історія про рятівний вчинок поранених захисників за допомогою безпілотника (ВІДЕО) ♦ Ліс корчів на засихаючому дні затоки біля Кушугуму (ФОТО) ♦ Дуже сумно: порожня Кирилівка 2023 (ВІДЕО) ♦ Шлях до щасливого дитинства • Ми у Twitter, Facebook та Telegram.  Приєднуйся до наших спільнот!  Read the full article

[cozy-stacy]

164/mission Polandia//

Ми в Польщі. Сидимо в кімнаті з лавандовими стінами. Тут зараз пахне шоколадом та новим життям. 

Сьогодні, коли я вже трохи більш акліматизована, я готова розказати про те як ми тут опинилися і якою була дорога сюди.

Взагалі це наша перша з Джоном подорож такого маштабу, тим паче, що по суті це переїзд...так переїзд з напівпустими сумками, подертими джинсами, гірляндою та клуночком апельсинів які нам дбайливо поклала мама Джона в бокову кешеню. 

Розпочали ми свій шлях о 18:40, а закінчили 14:50 наступного дня.Нам довелося змінити 3 автобуса і одне авто. Поїздка насправді була сповнена стресом та страхом. Години до кордону були максимально розслабленими, ми багато говоримо, жувємо наготовані крекери та домашню піцу, слухаємо його музло. На митниці ми стоїмо буквально 1,5 години, не хвилюємось. 

Третя ночі і ми у Варшаві, чекаємо поки відкриється Мак на залізничному вокзалі і йдемо туди снідати. Сидимо там 3 години і спостерігаємо за різними людьми (знаходимо свою версію Біллі Айліш та копію Юри, який ходить у робі). О сьомій купуємо сім-карти. 

Тут починаються цікавості. Антон (друг Джона з яким я познайомлюсь через 5 годин), сказав нам що білети на автостанції купувати не потрібно, розраховуються таким же шляхом як і в наших маршрутках. Але зовсім скоро, коли прибув наш автобус з повною посадкою ми вияснили, що це не так (сказати, що ми злякалися то нічого не сказати, у мене стався маленький приступ паніки, але Джон привів мене трохи до тями)

Зрештою, ми сідаємо на гаренький зелененький автобус до Ольштина, більшу частину дороги ми спимо, іншу частину я роздивляюсь краєвиди: гарні будиночки з паленої цегли та милуюся неймовірно прекрасним небом, того дня воно була таке блакитне та чисте. Морозне свіже повітря, легкий вітерець - ідеальне лютнева погода.

О 12:20 ми вже були в дуже симпатичному Ольштині, через 40 хв. по нас приїхав Антон, довговязий худий парубок схожий на мого колишнього однокласника. Сідаємо в авт-жабку (так я прозвала смарагдовий рено) і за 35 хв. прибуваємо в містечко Пєцькі. Тепер це наш дім не неозначений період часу. 

Нас показують наш будинок, нашу лавандову кімнату з гарною периною та білими меблями і мене якось...якось мене все засмучує. Втомлена Настуня засмучується бо все як завжди сталося не так як вона хотіла. Не знаю чому тоді я була налаштована настільки категорично. Але Джон мені допоміг, ми пішли на продуктові закупи в Бедрьонку, накупили купу шоколадок, снеків, гречки та запечених картопляних чіпсів. 

Ввечері стало краще.

А взагалі стало добре, коли я виспалась на наступний день. Сьогодні я на свіжу голову подивилась на нашу кімнату, на наш будинок і на саме місто. Прогулялись з Антоном до роботи, я послухала трохи польської мови і вирішила, що хочу вивчати її (особливо після трьох плиток шоколаду). 

Завтра перший робочий день і я перебуваю в стані тихого жаху. Боюся говороти щось краще, але морально я готую себе до труднощів не лише духових, але й фізичних. Та налаштувувати себе на погане не хочеться, тому сподівюся на те, що зможу до всього швидко звикнути. 

+сьогодні оскарівська ніч, я не стану цього разу мучати себе і не спати, оскільки завтра  таки важливий день, але враженнями обов'язково поділюсь, чекайте. 

[vasilek-study-blog]

Стивен Кинг “Как писать книги” I отрывок

Я очень долго хранила это в закладках и решила перенести сюда.

Когда я рассказываю о работе писателя, то обычно предлагаю своей аудитории сокращенную версию разделов “Как писать книги”, составляющих её вторую половину. Разумеется, сюда включается Главное Правило: “Много писать и много читать”. Среди задаваемых после этого вопросов неизменно звучит такой: “А что читаете вы?”

На этот вопрос я никогда не мог дать удовлетворительного ответа, поскольку у меня от него происходит что-то вроде перегрузки электроники мозгов. Простой ответ - “Все, до чего руки доходят” - верен, но не слишком полезен. Прилагаемый список дает на этот вопрос более конкретный ответ. В нем собраны лучшие книги, прочитанные мной за последние три-четыре года, когда я написал “Девочка, которая любила Тома Гордона”, “Сердце в Атлантиде”, “Как писать книги” и пока что неопубликованный роман “Из бьюика-8″. Я подозревая, что каждая книга из этого списка так или иначе повлияла на то, что я писал.

Читая список, не забывайте, что я не Опра и это не клуб книголюбов. Это книги, которые мне помогли, вот и все. Но читать их не вредно, и многие из них могут показать вам какие-то новые пути в вашей работе. И даже если нет, читать их скорее всего будет не скучно. Мне не было.

Абрахамс Питер, «Огни погасли»  Абрахамс Питер, «Падение давления» Абрахамс Питер, «Революция № 9» Абрахамс Питер, «Совершенное преступление» Бакли Кристофер, «Здесь курят» Баркер П��т, «Глаз в двери» Баркер Пэт, «Дорога призраков» Баркер Пэт, «Регенерация» Блонтер Питер, «Нарушитель» Бойл Т. Корагессан, «Лепешечный занавес» Боуэлс Пол, «Навес неба» Бош Ричард, «В ночной сезон» Брайсон Билл, «Прогулка в лесу» Бэйкис Кирстен, «Жизнь собак-чудовищ» Во Ивлин, «Возвращение в Брайдсхед» Воннегут Курт, «Фокус-покус» Гарланд Алекс, «Пляж» Харрис Томас, «Ганнибал» Герритсен Тесе, «Сила тяжести» Голдинг Уильям, «Повелитель мух» Грей Мьюриел, «Печь» Грин Грэм, «Наш человек в Гаване» Грин Грэм, «Наемный убийца» Де Лилло Дон, «Подполье» Демилль Нельсон, «Золотой берег» Демилль Нельсон, «Собор» Джадд Алан, «Собственноручная работа дьявола» Джойс Грэм, «Фея-крестная» Джордж Элизабет, «Заблуждения его разума» Диккенс Чарльз, «Оливер Твист» Добинс Стивен, «Обычная резня» Добинс Стивен, «Церковь мертвых девушек» Доил Родди, «Женщина, которая входила в двери» Игнациус Дэвид, «Пылающее оскорбление» Ирвинг Джон, «Вдова на год» Кан Роджер, «Достаточно хорошо для мечты» Карвер Раймонд, «Откуда я звоню» Карр Мэри, «Клуб лжецов» Квиндлен Анна, «Одна правдивая вещь» Кетчем Джек, «Право на жизнь» Кинг Табита, «Выживший» Кинг Табита, «Небо в воде» (неопубликованное) Кингсолвер Барбара, «Библия ядовитого дерева» Кеннеди Майкл, «Поэт»  Конрад Джозеф, «Сердце тьмы» Константайн К.К., «Семейные ценности» Кракауэр Джон, «В разреженный воздух» Лейковиц Бернард, «Наши ребята» Ли Харпер, «Убить пересмешника» Литл Бентли, «Незаметные» Макдевит Джек, «Звездный портал» Мак-Дермот Элис, «Очаровашка Билли» Мак-Карти Кормак, «Города равнины» Мак-Карта Кормак, «Перекресток» Мак-Карти Ларри и Диана Оссанна, «Зик и Нед» Мак-Карти Ларри, «Проход мертвеца» Мак-Курт Фрэнк, «Пепел Анджелы» Маклин Норман, «Там протекает река» и другие рассказы» Макюэн Иэн, «Стойкая любовь» Макюэн Иэн, «Цементный сад» Миллер Уолтер М., «Гимн Лейбовицу» Моэм У. Соммерсет, «Луна и грош» О'Брайен Тим, «В лесном озере»  Онда��жи Майкл, «Английский пациент»  О'Нэн Стюарт, «Королева скорости» Оутс Джойс Кэрол, «Зомби» Паттерсон Ричард Норт, «Нет безопасного места» Прайс Ричард, «Страна свободы» Праулкс Энни, «Близкая дистанция: Вайомингские рассказы» Праулкс Энни, «Новости доставки» Роулинг Дж. К., «Гарри Поттер и философский камень» Роулинг Дж. К., «Гарри Поттер и комната тайн» Роулинг Дж. К., «Гарри Поттер и пленник Азакабана» Ренделл Рут, «Взгляд для больного глаза» Робинсон Фрэнк, «Ожидание» Руссо Ричард, «Мохаук» Сет Викрэм, «Подходящий парень» Слоткин Ричард, «Кратер» Смит Динития, «Иллюзионист» Спенсер Скотт, «Люди в черном» Стеньер Уоллес, «Джо Хилл» Тайлер Энн, «Планета заплат» Тарт Донна, «Тайная история» Уэстлейк Дональд, «Секира» Фолкнер Уильям, «Когда она умирала» Халберстем Дэвид, «Пятидесятые» Хантер Стивен, «Грязные белые ребята» Харуф Кент, «Простая мелодия» Хог Питер, «Чувство снега Симиллы» Хорлтон Виндзор, «Широта ноль» Хэмил Пит, «Почему важен Синатра» Чейбон Майкл, «Вервольфы в юности» Шварц Джон Бернхем, «Дорога в резервации» Шоу Ирвин, «Молодые львы» Эйджи Джеймс, «Смерть в семье» Элкин Стэнли, «Шоу Дика Гибсона»

[obkov-obzavejdane-bani-blog]

Като жирафи помогна Мак Кембъл намери гласа си Момиче, което едва ли дума каза за първите четири години от живота си сега “малки картечница”. Мак Кембъл, шест, от град инвърнес, е бил депресиран комбинация от селективен мутизм и логопедична диспраксии. Тя каза, че си първото изречение, когато тя беше на три години и половина, когато тя благодари на служителите на сафари-парка за това, което поз��олява тя да се грижи за своите жирафи. Нейните родители Сара и Стивън каза, че благодарение на помощта, тя отиде на рецепцията сега тя с удоволствие разказва. Мама Poppy, разказа пред Би Би си Радио Шотландия програма Кей Адамс: “просто по-рано тя е била 18 месеца, тя просто падна в пълно мълчание. “Дори когато тя извика, че иска да направи лицето си, и сълзи, но не издаде нито звук като цяло. “Това е толкова трудно. “Това звучи странно, но имахме това е шесто чувство. Мак гледа на нас, и ние знаехме, че тя е нужна”. ‘Бела’ любимата ми’ Първоначално в семейството е казано Мак “синдром на второ дете”, това означава, че не е станал да говори, тъй като по-голяма сестра си през лятото е направила всички говорят за нея. Но родителите й са все още загрижени за подозрителен, ще се първо един логопед, а след това втори терапевт. Въпреки това, на среща с жирафами в Блеър Drummond Safari Park, в близост до Стърлинг и за Мак, първо да намери гласа си. Майка каза: “след нашето посещение тръгвахме в парка и Мак каза на служителите:” благодаря ти за това, че ми позволи да се грижи за жирафами. Любимата ми Бела”. Мак спря да говори отново малко по-малко от година, преди една вечер казва на майка ми: “мамо, обичам те”. Все още ме разочарова Нейните родители, които също са направили собствено проучване на състоянието и използването на флаш-карти с надеждата да й помогне, кредит възпитател в детска градина, наречен Сами Маклауд и втора “невероятно” логопед в края на краищата “отключване” гласът на дъщеря си правилно. Мак, като се очаква да бъдат на глас и план на лечение за пълното седем години от нейното начално образование, но е бил даден през юни на документи в извлечение. Майка й каза: “аз съм един от тези нуждаещите се мамочкам, които трябва да чуят децата си да казват, че го обичат. Чувам Мак казват “мамо, обичам те’, че нощта е все още ме разочарова. “Но сега е малко по-бъбрив. Ти не можеш да я накара да мълчи”. Анна Biavati Смит, логопед от благотворителната селективен Мутизм информация и научни Асоциации, каза програма Кей Адамс Мак, че пробле��ите с речта са редки, но могат да бъдат преодолени с помощта на. Нека да блокирате реклама! (Защо?)