#мапа
Explore tagged Tumblr posts
redfield-by · 1 year ago
Text
Tumblr media Tumblr media Tumblr media Tumblr media Tumblr media Tumblr media Tumblr media Tumblr media Tumblr media Tumblr media
2 notes · View notes
iva4096 · 5 days ago
Text
Tumblr media
Искра и Голубка с дизайнами из шикарного МАПа Cylynix (ссылка ниже :З) Dovewing and Ivypool with designs from the chic MAP by Cylynix (link below :З)
https://www.youtube.com/watch?v=xb6pUeeJXk0
48 notes · View notes
greenpostua · 3 months ago
Text
Tumblr media
💰🌱🐄 ТОВ «Державний земельний банк» за підтримки Мінагрополітики запустив онлайн-аукціони в «Prozorro.Продажі» для суборенди 7 475 га пасовищ і 2 706 га сіножатей. Ці землі — шанс для розвитку малого й середнього фермерства та тваринництва, адже буде більше кормів і менше залежності від нестабільного ринку.
⏳Суборенда — на 14 років.
📑Формат участі:
— ділянки площею від 0,14 до 257 га
— інтерактивна мапа з фільтрами на сайті «Земельного банку»
— подача заявки через е-кабінет
— участь доступна фізичним і юридичним особам
📍Програма вже діє у 9 областях України: Закарпатська, Харківська, Хмельницька, Сумська, Полтавська, Миколаївська, Київська, Житомирська та Дніпропетровська. Найбільше пасовищ — у Миколаївській і Харківській обл., сіножатей — у Полтавській та Сумській.
🗯️«Це змога планувати свою діяльність на роки вперед і розширювати свої фермерські господарства», — зазначив Міністр аграрної політики та продовольства Віталій Коваль.
📸: фото з соцмереж
5 notes · View notes
crookedpuppyfox · 6 months ago
Text
Tumblr media
Карикатурна мапа «Світовий мир в Україні!». Відень 1919рік
4 notes · View notes
strawberryspider777 · 7 months ago
Text
Tumblr media
Tumblr media
Ця мапа шикарна
6 notes · View notes
objectivnewskharkov · 1 month ago
Link
Команда аналітиків «DeepState» оновила карту бойових дій. На ній видно, що ворог просунувся поблизу села в Куп’янському районі. - https://www.objectiv.tv/uk/objectively/2025/05/27/deepstate-povidomlyaye-pro-prosuvannya-rf-na-kup-yanshhini-mapa/
0 notes
mamasvetlanushka · 3 months ago
Text
Пока уверены в том что я должна раскрыть все секреты по типу того что Константинуна зовут Сергея, а также Ивана, также ещё как-то меня вообще не волнует как зовут, он преступник и лично передо мной виноват в очень во многих вещах. Зовите его преступник.
Ну и так далее и так далее.. Что я должна рассказать?? Хотя всё рассказала, всё рассказала, самое важное подчеркнула два-три года назад.
Tumblr media Tumblr media
Вот это будет продолжаться продолжаться вплоть до того уже доходит что меня хотят убедить в том что я делала что не делала уже всё.. активно сегодня прям стараются со всех сил
Если вам нужно это шоу Вы можете знаете как сублимировать, можете взять тетрадку такую толстую тетрадку взять ручку и там написать все свои мысли по поводу этого шоу, вспомнить какие задачи стояли, немножко просто рассказать на эту тему в виде прозаического письма, например, написать эссе, не знаю там.. изложение, что угодно. Меня это не интересует. Ваше дело. Я здесь максимально из этого д***** пытаюсь.. знаете ..хожу как..у нас грязь возле дома, во время или после дождя всё размокает, грязь под ногами и вот я пытаюсь пройти, чтобы не испачкаться, ещё и дойти до пункта назначения, этот пункт назначения мой, но я прихожу в тот же самый магазин, делаю свои дела, потом возвращаюсь домой, что-то подметила в том магазине, сделала и это воспринимается словно хожу в магазин не потому что мне нужно купить продукты, а для того чтобы поиграться в этом шоу.
lovesupport.com
Поэтому и снова и снова давайте кв Я не знаю сколько я там должна в тишине 10-20-40 лет сидеть пока они не раскрою все секреты по типу того кто писал за углом и кто нассал мне в кровать.. Ну что-то такое вообще.. делал он это или нет, хотя это была не кровать, то был коврик(а дядя на коврик написал возле моей кровати перепутал спальню или детскую с туалетом, сильно был не в себе), я должна всё обязательно раскрыть.. то есть вас убедили каким-то образом, я должна это/то сделать и многих так же убедили в том что я ничего не говорила, то есть всё Мы вычеркнули, этой строчки нет и там ничего нет, всё ..нет.
Вот вам и нет говорю; если хотите это шоу ради бога, ради бога своего, ради бога делайте, ко мне не лезьте. Не приставайте, я вам ничего не должна раскрывать, я не участник шоу б****. Это для вас это шоу. А для меня это не шоу, это издевательство ежедневное.
Дом.
Tumblr media
@unusual-suspects
Tumblr media Tumblr media
Все были уверены фотография башни выше нижних двух и есть тот идеальный образ дома для меня в мини варианте. Но на самом деле фотография заброшенного строения слева есть то что я хочу в качестве дома сейчас. То есть если бы я строила для себя домик, то он выглядел бы так. Домик в котором бы я могла пережить вот это всё то что устроили. Обратите внимание, справа мечеть и есть схожесть с этим домиком, Но только если этот домик именно в таком виде заброшенном и заросшим.
Tumblr media Tumblr media
Дом/коробка. Мама/облако.
Если дом, коробка в лесу или среди природных условий - это будущая картинка мира, то мама с облаком волос и вся белая это прошлое, которое остаётся неизменным и оно везде и в настоящем и в будущем.
Мама означает постоянная величина как точка опоры и то что образовалось в качестве основания. Но чтобы всё это оставалось в едином комплексе, необходим папа, он собирает вокруг не грязь, а наоборот расчищает в чистое пространство, не формирует эту точку и основание, а делает форму живой в её живом состоянии.
Напоминает опять же тот же самый гончарный круг, только ось вращения происходит на одной ноге. Я рисовала эту картинку.. где её найти теперь. Где-то в тетрадке.
То есть великие гончар - это не какой-то бестия или царь, это то что вращает гончарный круг, образность не должна привязываться к чему-то.. Но процесс сам по ��ебе работы гончарного круга сюда вполне подходит в качестве объяснения функционала и зависимости у мужчины и женщины.
Без середины или точки опоры никакой гонча никакой круг вращаться не будет.
Мама Папа
Mama Papa
Мара Мапа
Дочь смерти и энтероген Индроген. Богиня, дочь смерти.. опять же это некое основание или то что можно обозначить как важность. Я важна и не потому что я дочь Бога или какая-то богиня, но название моё акцентирует внимание на том какова важность моего существования. Индроген..- это во что-то, заводится словно машина или дрон управляемый.. Как сила мужская здесь отмечено возможности использовать то что есть и заводит эту машину жизни. Мужчина является хранителем и мужских и женских клеток в этом мире. Женщина в её основании воспроизводит жизнь при помощи этих клеток.
Мужские и женские организмы не так уж и отличаются друг от друга.. ну если вы рождаетесь женщины или мужчиной Это означает вашу функциональную роль и пока нет отточенности в этом плане, вы будете постоянно меняться телами в последующих воплощениях, где нужно отработать и женские и мужские стороны вашего существа. Если прервать этот процесс и поменять пол, неосознанными войти в новое тело.. что само по себе очень трагично для этого тела.. вы прекращаете данный путь и самоуничтожаетесь. Да, геи, лесбиянки и прочие существовали всегда и потому сейчас вас так мало осталось основательных тел и тех кто способен быть мужчинами.
Как звучит? Основательное тело я не называю это женщиной. Потому что прежде чем назваться женщиной, нужно понять что твоё тело такое основательное и тут нет места никакой проституции, похабного отношения к своему телу здесь нет. Сюда включается и то что родители могут продать свою дочь в какую-то семью, а девочка не хочет этого мужчину и у неё есть свои основания для этого.. очень много моментов важных, где вы друг друга просто продавливаете и создаёте коллапс.
Если вы родились с мужчиной или женщиной вам это не нравится по каким-то причинам.. первые что здесь нужно понимать это переход и воспринимать как переходный возраст.. многие кто снова родились не успели осуществить правильный переход и оказались в позиции неопределённости.. этот вопрос можно решить, крайний случай когда этот вопрос не ��ешается и человек приходит к осознанному решению поменять пол и закончить этот путь мучительный.. спустя время и дать себе шансы возможность хотя бы вырасти окончательно и понять так ли это тело тебе противно. Второй момент - это общественное сознание и давление общества на человека. Общество как одна сплошная субкультура, разделённая на мелкие субкультуры. Тут столько работы и столько проработок, мне о жизни не хватит ваших 100 лет. Годы идут уже и вы теряете все возможности все абсолютно даже защитить своих детей и самих себя. Третий момент связан с вашим решением по поводу самих себя. Момент связанный с принятием ваших решений самый простой.. те кто приходят в этот мир и категоричное не принимают тело своё, те скорее всего хотят закончить своё существование в этом мире. Поменяли пол закончили существование в этом мире и в любом другом. Если вы не пройдёте путь до конца, то большого мира вам не видать никогда и, так скажем, возвращение в Эдем.
Я не пущу никого из вас в ВД Эдем. И мне всё равно Что вы об этом думаете. У вас есть планы и эти планы рассчитанные на коробку или создание собственного мира, где будет бессмертие. Я не против этого, я против того чтобы вы так относились к своим телам. Ведь попасть в коробку это всё равно что потерять тело и быть колобками.. только голова и та плохо работает.
Я не против этой идеи по причине того что я знаю как всё это устраивалось.. Это же не на будущее Это прошлое.. некая имитация жизни перед самой жизнью. Мусульмане молятся и будущему и прошлому.. они молятся Так что минуют настоящие и делают это сознательно казалось бы,.. Но сейчас они будут это делать сознательно, А до момента моего объяснения нет. Настоящие не формирует ни прошлое ни будущее там где есть возможность смоделировать жизнь человека. Настоящая формирует создание мира в коробке, где человека нет.
Экстремальная позиция мусульманства-зелёный мир без человека. Об этом мне говорил мамаша моего сына-Илья Горожанкин.. мы как-то затронули тему и он высказался.
Теперь понятно почему, потому что евреи, кем он является он является евреем,.. им ситуация с этой коробкой не улыбается. Евреи любят дела И им важно во всей этой истории с Христом и библейскими историями-наличие человеческого тела. Здесь евреи мусульмане никогда не договорятся. Потому на евреев будут нападки и эти нападки устраивают экстремальные мусульмане.
Данный факт не является причиной того чтобы всех мусульман обвинять в терроризме. Террористические атаки - это условности и нападки агрессивные которые в качестве примера или общественного сознания даёт западный мир.. зеркальная реакция на неприятие некой традиционности, быта и религии староверов. Староверы - это не язычники, но язычество как старая Вера является основанием для веры с единым Богом. И в связи с этим, мусульманство, всё христианство, даже буддизм и прочие индуизм всё это старая вера.
Половое созревание.
Мне почти 41 по паспорту и 42 по факту, но я всё ещё дитя и повзрослею только вместе со своим мужчиной. Я не могу обманывать даже находясь в теле человека и при ваших календарях. Меня это всё не интересует, я могу жить без вашего календаря и времени и могу осознавать всё мельчайших деталях.
Новая вера.
Вам это нужно?
Боритесь за своих детей до последнего. Боритесь за них как за самих себя, забываюсь не забывая о себе. У вас родился мальчик или девочка это прекрасно. Вы не можете быть полноценными родителями, никто из вас не может быть взрослым человеком. Играете во взрослых. Поэтому и потому воспринимайте своих детей так же как самих себя и боритесь за них за их существование и их путь словно боретесь сами за себя.
Это самая настоящая связь поколений и она честная.
0 часов 3 минуты 4 апреля 2025 год
0 notes
linazzetstarsline · 7 months ago
Text
hi! long time no see! now in my youtube community( http://youtube.com/post/UgkxZYXNdYYa80y7g8lzTffsVQr4PKd_1eqT?si=FNCcuAs-4nhdSTEv ) and in my telegram channel, which unfortunately is not in English yet, but if anything, here it is: ( https://t.me/Starchanshitposting ) voting is underway for a song for the first map of my universe
I'll be glad if you vote or take part in a future map!
0 notes
redfield-by · 2 years ago
Text
Tumblr media Tumblr media
1970
0 notes
rasen-rs · 1 year ago
Link
Таблица из Сипара је свету представљена тек 1899. године и садржи мапу месопотамског света са градом Вавилоном приказаном у центру. Вавилон на мапи окружују 2 концентрична круга која представљају океан на њиховом језику називан „горком водом“ или „сланим морем.“
1 note · View note
crbfranko · 1 year ago
Text
Перегляд літератури «Літературна мапа Європи» 09.05.24 ім. А. Головка
Tumblr media Tumblr media Tumblr media Tumblr media
0 notes
crookedpuppyfox · 11 months ago
Text
Tumblr media
Мапа Чрнігівського князівства в період роздробленості Русі. До складу князівства, крім територій сучасної України, входять також російські сучасні міста Курськ, Рязань і прилеглі землі
5 notes · View notes
d-humblr · 1 year ago
Text
0 notes
objectivnewskharkov · 2 months ago
Link
Аналітики проєкту «DeepState» вдень 6 травня оновили карту фронту в Харківській області. - https://www.objectiv.tv/uk/objectively/2025/05/06/vorog-prosunuvsya-na-harkivshhini-mapa-deepstate-2/
0 notes
yorg0s · 1 year ago
Text
Ходімо, ходімо — розчинимось в вулиці, в місті. Ніхто не побачить, ніхто не збагне, що це ми. Ми будем зближатись, мішатись, тріпатись сумісно — До нашої смерті або до цієї зими.
Ти будеш вести про забуте, про згадане знову: Відоме і чуте — як вітер, як звуки дощу, І я, як носій тільки двом нам відомої мови, Ніколи нікого її ні за що не навчу.
Усесвіт не мапа, якщо не дивитись на мапу. Наразі він голос, наразі він вуха, вуста, І пара законів, що їх не дано описати: Моя безсловесність, твоя невимовна краса. 17.11.23
0 notes
xaniro · 1 year ago
Text
Tumblr media
Прывітанне, мой дарагі чытач. Вітаю цябе ў часопісе 'Запіскі Вандроўніка'. Сёння я запрашаю цябе ў падарожжа на вяршыню гары Оваджык.
Люты 2024
Новы напрамак
У гэта падарожжа мы збіраліся па-лёгкаму. Не бралі зашмат ежы, нават былі без гарбаты. Так, лустачкі каўбаскі, хлеба ды памідораў.
Да нас гэты шлях ужо праходзілі і была састаўлена мапа, па якой мы ішлі. Усё абяцала быць спакойным і вясёлым. Але...
Tumblr media
Вялікія прыгоды
Пачатак
Мы даехалі да кропкі старта хутка. Ад нашага дому да пачатку шляха каля гадзіны на байку. Сама сцежка пачалася ў маленькай вёсцы. Паабапал толькі тры дамы і ўсё.
Мы пайшлі рашуча. Перапрыгваючы невялічкую рэчку мы наблізіліся да хаты. Яна не паходзіла на дом для людзей, хутчэй на вялікі хлеў. І такіх хлявоў там было шмат.
Я вельмі баюся хадзіць праз двары, тым больш калі няма гаспадара поруч. Бо вядома, што каля сядзібы будзе сабака. Так і было.
Мы прайшлі праз двор як учулі яе. Але дзякуй богу, ці то яна спала, калі мы ішлі, ці ў іншым месцы была, я ня ведаю. На момант, калі мы мірна ішлі ўгару, сабака крычала ўнізе.
Я як заўсёды знайшла сабе кій, каб лягчэй было ісці. І, ідучы наверх, у галаве ўжо бегалі думкі пра новае падарожжа, новую калонку і невялічкія прыгоды.
Як у кіно
Да першай вяршыні, такога сабе хрыбту, мы дайшлі дзесьці за гадзіну- паўтары. Усё было добра. Ішлі па маршруце. Сцежка была лясістай, толькі інадзі трапляліся камяні. Вецер дзьмуў вельмі моцна. Але ўвесь лес апрануўся ў кветкі. Так, негледзячы на тое, што і ў турэччыне зараз зіма, павінны ліць дажджы і быць вельмі халодна. Мы ўжо сустракаем раннюю вясну. Мясцовыя пралескі то тут то там, бэзавыя і пурпуровыя. Міндаль ды персікі таксама апранулі свае прыгожыя сукенкі. А пах які... Цуд!
Так мы ішлі і ўбіралі ў сябе наваколле. А потым і зусім д��йшлі да пераходу. Вось там было як у Хобіце ці Ўладары.
Натура - быццам пастановачная.
Нізінка. Паабапал горы, вялізарныя такія. Ні ветрыку, ні шуму.  Дрэвы вялікія на столькі, што аж страшна было побач. Не мала паваленых пажарам. Не мала паваленых і векам. Знайшлі мы крыніцы. Невялічкія такія прабіваліся то тут, то там.
Адмечу, што шлях гэты да такой ступені не турыстычны, што і смецця не было. Гэта вельмі радавала.
Tumblr media
Прывал
Так па крыху мы выйшлі на вялікае поле. Яно было разрэна рэчкай, толькі вады ў ёй зусім не было. Удалечы мы пабачылі пастуха і коз. Я напужалася, бо дзе козы там і сабака. Але, супакойваў факт прысутнасці гаспадара. Мы павіталіся і вырашылі зрабіць прывал. На гадзінніку была ўжо палова 4-ай. Не вельмі добры час у тым сэнсе, што хутка будзе захад. Але, мы не паспяшаліся, бо шлях быў спакойны. Селі на вялікі камень і прыслухаліся. Птушкі гаманілі, такія крыкуны. І быў яшчэ нейкі шум. Пакуль елі не маглі зразумець, што гэта. І толькі калі скончылі свой адпачынак і адправіліся рабіць, як мая матуля казала, 'апошні рывок', толькі тады пабачылі ў канцы гэтай змяі, якая разрэзала поле - маленькі вадаспад. Вось гэта цуд. Я была ўраджана. 
Тым часам шлях вёў нас угару, пад 45-50градусаў. І тут ужо нас чакала вялікае каменне. Ды што там, вялізарныя хвоі, якіх дагэтуль я не бачыла.
Tumblr media
Ружы
Так яшчэ хвілін 40 і мы дайшлі да вяршыні. Але гэты шлях быў адметным, бо пад нагамі ляжалі памаранчавыя пялёсткі. Што гэта было? А гэта такія шышкі. Вельмі цікавыя. На галінках тырчаць як ліхтарыкі, а на зямлі як ружы. Вось дык дзіва. Так мы і апынуліся на вяршыне.
Гэта асаблівы смак задавальнення. Гара быццам сіхла. Толькі мы і сонейка, што яшчэ трымалася на небасхіле.
Tumblr media
Экшн муві альбо як мы вярталіся
Так як мы ішлі па маршруце, то не дужа хваляваліся за шлях назад.  Мы трымаліся мапы і проста ішлі. Было вельмі дзіўна, таму што ішлі мы менавіта па вяршыне, па хрыбту. А хрыбет гэты: як зубы востры. І не відаць было ні канцу ні краю. Тут мы задаліся пытаннем, няўжо ўвесь шлях назад ідзе па хрыбту? Немагчыма, бо гэта ж спуск. А спуск павінен весці нас у ніз.
Калі сонейка амаль што схавалася за суседнюю гару, мы вырашылі рызыкнуць - ісці ўніз уласным шляхам. Чым мы маглі б паплаціцца? А тым, што маглі б трапіць да стромкай скалы і ўсё. Гэта была б пастка.
Сілы нас пакрыху пакідалі.
Мы пачалі спуск.
Tumblr media
Калыска кабана
Мы стараліся ісці траверсам, тобок трымаліся дыяганалі. Бо шлях быў вельмі складаны. Мы не сыходзілі з каменняў. Стромкія скалы пужалі так, што ў некаторыя моманты я не магла прыйсці да сябе. Было і смешна, бо такога не выдумаць, і страшна, бо сонейка закацілася і пачыналіся прыцемкі. Вы памятаеце, што мы не збіраліся ў доўгі шлях... Таму вады з сабой зашмат не было, а таксама быў толькі адзін ліхтарык.
Мы трымаліся тэмпу, спяшаліся злесці са скал да цемры. І вось ўпершыню за апошнія 300метраў скалалазання ўніз мы ступілі на зямлю. Я крыху абрадвалася, як пачула, як Станіслаў кажа: ' Кабан! Тут калыска кабана! Ён пабег!'
У гэтую хвіліну скажу сумленна, мне было вельмі цікава, які ён, дзік. Але потым стала крышачку страшна. Бо мо гэты дзік і збег ад нас, але можа ёсць цэлая каманда.
Каменне
Мы ўсё спускаліся, а каменне ўсё было і было. Я не магла зразумець, як так. Ішлі мы па лесу, а вяртаемся проста па скалах. Кавалачак зямлі  і той перакананы дзікамі.
А на нас пачала апускацца цемра. Яна прыходзіць ціха. Зоркі на небасхіле пачалі блішчаць прыгожа. Можна было пабачыць увесь небасхіл, нават млечны шлях.
Але ў нашым становішчы, зоркі былі нібы русалкі, што заманьваюць рыбакоў у балоты.  Нельга было заглядацца на іх. Шлях ішоў ніжэй. Падавалася, ��то мы пралезлі ўжо так многа. У вакенцах з'явіліся агні, брахаў сабака і мы чулі котку. Так, ня ведаю адкуль, але мы чулі котку.
Хутка змоўклі птушкі, нават сабакі. І вось тут стала не па сабе.
Tumblr media
Цемра. Ліхтарык свеціць на метраў 5 ўніз. А там, нічога не бачна. Стромкія скалы і ўсё. Мы лезлі, я некалькі разоў падала ўніз. Кацілася па камяністай зямлі. Ногі рэзаў мясцовы дзядоўнік, мо цярноўка, ня ведаю. Памятаю толькі боль. Некалькі разоў у мяне атрымалася спусціцца па скале толькі дзякуючы Станіславу, які лавіў мяне, падстаўляў рукі і плечы. Памятаеце Высоцкага? Калі не, пачытайце, ёсць у яго верш годны пра горы.
Там мы ішлі, паўзлі. Калені зусім адказвалі. Адчай, боль. Мы весяліліся як маглі. Бо галоўнае - працягваць рухацца.
Таксама мы бачылі нейкі ліхтарык і падавалася, што ліхтарык таксама набліжаецца. Мы прыкінулі, што мясцовыя ідуць па нас.
Tumblr media
Жулікі
Камяні ўсё не сканчаліся. Яны былі. Гэта выводзіла з сябе. ��едаеце, чаму мы абрадвалася ў гэты момант? Калі скончыліся вялізарныя хвоі. Калі пачаліся звычайныя сосны. Мы былі на ўзроўні іхных вяршынь, але гэта былі ўжо звычайныя дрэвы. А значыць - блізка зямля. Так і адбылося. Мы ўсё спускаліся па скалах і тут бачым людзей. Жанчына і два дзяценка. Адзін - зусім маленькі жулік, мо гады 3. Другі старэйшы, мо гады на 2. Яны прышлі па нас. Бо хваляваліся.
Побач мы выйшлі на лясістую сцежку і дайшлі да іхнага доміка, які праходзілі з сабакай. А сабакі там дзве. І дзве брахалі злосна, як дэманы нейкія. На лбу ў мяне быў уключаны ліхтарык, гарэў чырвоным. І я падняла галаву, а насупраць мяне мільён вачэй блішчалі. Нібы тыя ж зоркі. Гэта былі козы і гаспадарка пастуха, якога мы сустрэлі на пераходзе.
Каля вагню быў яшчэ мужчына. Мы распавялі сваю гісторыю прыгод, як маглі. Яны нам сказалі, што не ляглі б спаць, пакуль мы б да іх не выйшлі.
Вось яны - звычайныя туркі. Не разбэшчаныя турызмам. Ветлівы і добры народ. Які пойдзе на дапамогу нават з дзіцямі, якія адчыняць дзверы і накормяць. У такой Турцыі хочацца быць.
Tumblr media
Раллі
І гэта быў бы добры фінал.
Але не. Іншы мужчына прапанаваў падкінуць нас да байка, які чакаў, ну мо з кіламетр. Адмовіцца было б не камільфо. Мы селі ў машыну. Божа, я думала можна выдыхаць аж не. Сцежка лясная - гэта не як у нас, дзве колы і траўка. Тут камяні, ямы ад ліўняў. Адзін раз машына так нахілілася, што я пачала групіравацца, каб потым вылезці, калі машына перавернецца. Я прамаўляла ��ра сябе, гэты мужчына тут не раз ездзіў, ўсё добра, супакойся. Але супакою не было. Зараз пішу і мне крыху смешна. Учора да смеху было, як да неба, ці да зямлі, больш паходзіць на наш выпадак.
Там мы заехалі на гарбату да яго хаты. Нас сустрэлі як родных. Жонка і дзеці. Частавалі ўсім, чым было, прапанавалі і вячэру. Таксама расказвалі, што бачылі нас на скалістым плато. Ведалі, што там не прайсці.
Але мы змаглі.
Tumblr media
Французскі фінал
Назад гаспадар ізноў падкінуў. Там нас чакаў наш малюк з рапухай побач. Я ніколі такіх вялікіх рапух не бачыла, а бачыла я зашмат. Яна проста сядзела і нават віду не дадала, што і машына, і свет, і людзі. Толькі калі мы завяліся мужчына паехаў ад нас і рапуху марудна папаўзла ў кусты. А мы стомленыя і шчаслівыя паехалі да дому.
Вандраванне - гэта цудоўная і неад'емная частка майго жыцця. Прыгоды - гэта тое, што адчыняе вочы да людзей, да прыроды, да сябе.
Аваджак гара - Ван лаф.
Усім мір 🤙🏻
З любоўю ў сэрцы,
(с) Аксана Машара
Больш фота і аўдыя версія на маім тэлеграм канале @xaniro_notes
1 note · View note