#пора року

[greenpostua]

🌞 Сьогодні найдовший день у році — майже 17 годин світла. Це особливий момент, коли Сонце досягає найвищої точки на небі, а природа — свого енергетичного піку.

🌗 Уже з завтрашнього дня світловий день почне скорочуватися, а ніч — подовжуватись. Це відбувається через нахил Землі відносно Сонця.

⚠️ Цього дня ��радиційно уникають певних дій, адже він вважається переломним і чутливим:

🔹 не вживають алкоголь

🔹 не носять темного одягу

🔹 не планують майбутнє

🔹 не пліткують і не сваряться

🔹 не підіймають речі із землі

🔹 не позичають і не віддають нічого з дому

✨ День сонцестояння — це можливість зупинитися, відчути гармонію з природою і загадати найпотаємніше бажання.

[buchanews]

Дім для родини Дремлюг: дитячий будинок сімейного типу в Гаврилівці

Дім для родини Дремлюг: дитячий будинок сімейного типу в Гаврилівці

Бучанська громада радо вітає нових мешканців – родину Дремлюг та їхніх десятьох прийомних діток. Яна та Володимир, які є внутрішньо переміщеними особами з окупованого Бердянська, опікуються десятьма дітьми. Та спілкуючись із цією неймовірною, по

[poisonousmelissa]

Після захисту і випуску відсипаюсь і все ще відчуваю, що нічого не встигаю. Бо мені ще треба написати вам про три книги (про дві я вже написала, треба фото зробити і можна викладувати) Можливо тільки про дві. Я подумаю чи розповідати вам про треттю. Вона просто 18+, а тут як мінімум одна людина не 18+, тому я подумаю ще.

А ще пора б вже підсумки року підбивати. Думаю цього року окремо підбити книжкові, в'язальні і життєві.

А ще я завтра йду влаштовуватися на роботу, щоб два місяці чекати на пропуск.

[loftysmb]

Яка ж осінь неймовірна пора року. Навіть сьогодні: сіре небо, десь далеко видно важкий туман, дощик ледь-ледь моросить і повітря холодне немов вже грудень, а не початок жовтня.

Іноді мені здається, що, народившись в жовтні, я просто закохалась в перші речі, які зустріли мене в цьому світі. І важкі дощові хмари, і пожовкле листя, і калюжі, і холодний вітер. Ніяка інша пора року не дає мені такого відчуття затишку і комфорту.

[meowluox]

осінь це завжди така комфортна пора року для мене прямо як весна і не уявляю яким чином я відчуваю комфорт від настільки протилежних енергій. просто відчуття що "перехідні" сезони зачіпають щось усередині мене. можливо я навіть бачу себе в них.

[nadehika]

10.09.2024

Пишу про те що мені зараз дуже болить.

Десь в березні-квітні цього року я була в найтяжчому за моєї памʼяті психо-емоційному стані. Причин було декілька:

1. Мій двоюрідний брат був на війні і я дуже за нього переживала.

2. Моя бабуся (мамина мама) десь в той момент отримала інсульт і в неї стала паралізована ліва сторона тіла (вона не могла ворушити рукою і ногою). І через це моя мама їздила до неї кожні свої вихідні. А моя мама працює 2 через 2 (день/ніч і потім 2 вихідних). І з 4 ночей моя мама могла спати лише 2, так як одна була нічною зміною, а наступну вона проводила в селі в бабусі з дідусем, тому що мій дід теж старенький і йому самому було дуже тяжко міняти бабусі памперси, готувати їсти і кормити її. Благо йому ще допомагала бабусина сестра. Але суть в тому що в баби крім паралізованої лівої сторони тіла почалися деякі проблеми з головою. Вона іноді не впізнавала людей, не розуміла де вона, не розуміла яка пора року говорила про людей яких ніхто з нас не знав, питала де її мама яка померла 12 років тому і т.п. Але моя мама не могла спати тому що ночами бабуся кричала від болю (і не можна було зрозуміти чи це їй дійсно щось болить чи це в неї в голові). Вона кричала майже кожну і цілу ніч.

І в той момент мені було дуже шкода всіх, і бабусю яка дуже мучиться, і дідуся який біля неї, і мама яка не спала, ходила на роботу і ще мала хазяйство в нас вдома (благо моя інша бабуся дуже допомагала в цьому), мала доглядати свою маму (так як її брати працюють і не можуть приїхати навідати свою маму). І ще городи і т.д.

І я відчувала свою вину що я тут закордоном, адже якби я була б вдома, я б могла трохи допомогти мамі і взяти якусь частину роботи чи догляду на себе + могла б возити маму в село так як у мене є машина. І ці відчуття мене дуже пригнічували. Плюс у мене були певні проблеми на роботі (я вирішила спробувати працювати на кухні джуніор шефом, і головний шеф мене постійно абʼюзив), плюс робота була фізично тяжкою, в мене постійно були опіки на руках, боліла спина і ще приходилося ходити на роботу на 6 ранку.І це все мене просто вбивало. Переживання за сімʼю, за брата який на війні, за себе так як я фізично вже не вивозила цю роботу… Тоді я в черговий раз почала займатися з психотерапевтом, і мені ніби стало легше незважаючи на те що в основному я їй тільки жалілася на життя і плакала. Я трішки вилізла з того стану, потім ще пішла в спортзал і стала почуватися ще трохи краще.

Потім перевелася з кухні назад до кейтерингу і стало ще легше.

А потім мій двоюрідний брат загинув на війні. І весь цей стабільний стан розбився.

За декілька днів до смерті він говорив зі своєю мамою, і казав що у них зовсім немає зброї. І їм немає чим відбиватися. А потім на нього і його побратимів скинули протитанкову гранату.

Я була вдома (але на похорони я не встигла).

Його смерть відчулася так ніби якась частинка мого серця почорніла і висохла.

Але ще ця поїздка дала мені змогу побачитися з сімʼєю. Я ходила, всіх втішала, обіймала, смішила…

А по приїзду назад і залишившись на самоті ця пустота почала їсти мене зсередини.

Але я знала що на кінець серпня в мене запланована відпустка і куплені квиточки додому. Напевно тільки це тримало мене на плаву ще 2 з половиною місяці. Спочатку я рахувала тижні, а потім почала дні.

І от коли я була на етапі рахування днів - померла моя бабуся. Померла у сні. Не дочекалася мене хоча обіцяла. І я знову не попала на похорон (я б і не встигла). А я майже не плакала за нею. Не знаю чому. Точніше десь в глибині душі я навіть раділа за неї. Що може бути краще за смерть у сні? А вона ще й дуже мучилася перед смертю. Як і моя мама і дідусь які її доглядали. А за день до смерті до неї ніби повернувся її здоровий мозок. Вона питала в мами коли я приїду бо казала що скучила за мною. Мені здається я майже не плакала за нею. Мій мозок не розуміє що вона померла. Я плакала тільки коли збирала чемодан і клала в нього консерви, які вона у мене просила щоб я їй привезла. Я їх привезла, але бабуся мене не дочекалася…

Я плачу зараз

А потім була відпустка і я повернулася додому. Я виявляється дуже сумувала за сімʼєю. І я так боюся втратити когось наступного… Вдома було добре. Я допомагала як і чим могла батькам, ходила на кладовище, і намагалася жити це життя. А потім були новини про Полтаву (моє серце застигло). На наступний день про Львів (ракета впала на будинок який навпроти того де живе моя найкраща подруга) здається тут моє серце заніміло. І поїздка назад сюди - де мене ніхто не чекає.

Але в дорозі сталася ще одна річ яка по суті не така страшна як смерть і яку я вирішила, але мені здається що ця ситуація остаточно зжувала останки моєї психіки.

Моєму молодшому братові- 22 роки. Він вже півроку працює за спеціальністю і паралельно вчиться. Я його дуже люблю.

Але я нічого не замітила. Точніше я думала що в нього постійний сум через те що і в мене, але була штука яка його дуже гризла, і яку він мені сказав лише коли я була напівшляху в Ірландію. Надіюсь для когось це стане уроком, і ніхто більше не потрапить в таку ситуацію.

Коротше в мого брата був акаунт в пейпал який хтось зламав і хз як але взяли кредит? (Я сама в цьому не розбираюсь і не знаю чи так можливо чи ні) на 15000 грн. І почали вимагати ці гроші з мого брата. Він не мав такої суми бо тоді ще не працював, і взяв мікрокредит. Після отриманих грошей цей акаунт видалили і ці шахраї пропали, а мікрокредит ні. Оскільки в нього не було таких грошей, і повертав він їх зовсім потрохи, відсоток ріс, він брав інший мікрокредит і т.д. Хз як це все відбувалося, але коли він попросив в мене про допомогу (я підозрюю що він був за декілька кроків до с��могубства), це стало 115000грн. Я надіюсь що мій брат не думав про самогубство але з багатьох фраз це було зрозуміло. Можливо я не права (я надіюсь що я не права). Але дуже багато факторів на це вказувало. Мої батьки цього не знають. Сума досить велика для нашої сімʼї. На секунду в моєї мами зп 7000 грн а в тата 10000грн.

Чому він не звернувся до мене раніше? Тому що думав що якщо візьме ще мікрокредит то зможе закрити той, і так далі. Як назбиралася така сума? Я в душі не розумію тому що для мене мікрокредити ніколи не були зоною інтересів.

В результаті ситуація жахлива. Борг велетенський. Моя сімʼя нічого не знала тільки я. І моя сімʼя не мала таких грошей. Я просто не бачила виходу.

Я дала йому 2500 євро і він закрив всі борги.

Я не бачила іншого варіанту. Він сам би його точно не закрив бо в нього немає таких грошей як і в батьків.

Але як мені шкода всіх в цій ситуації. Я думаю що він би не зміг сказати про борг батькам як і я, адже вони в подвійному траурі. Я не хочу, навіть, уявляти яким би це ударом стало для мами. Мені шкода і батьків. І його дурня такого, тому що всі ці півроку він крім навчання і роботи був ще й в постійному стресі через цей борг, і що брехати мені шкода моїх грошей, бо щоб назбирати таку суму мені треба десь півроку. І незважаючи що брат дуже дякував і обіцяв все повернути, я розумію що це буде не зовсім скоро. Я ще згадала як як я жаліла цих грошей собі на корекцію зору чи щоб зробити ринопластику а в результаті віддала її щоб погасити не свій борг🙂 Більше того я згадала як вже більше десяти років я для себе жаліла 100 євро на електронну книжку…

Я знову плачу

Просто в мені знову пустота. Мені здається що ця ситуація мене просто морально добила. Я більше не хочу нічого відчувати. Я просто зрозуміла що я та людина яка допомагає всім, і ще жодного разу ніхто не допоміг мені. Я та людина яка рятує всіх, але ніхто не рятує мене. Більше того тепер в мене немає грошей на психотерапевта 🙂 Я не знаю як це все вивезти, і за що це все мені…

Мені реально так боляче і одночасно так пусто. Це життя таке несправедливе…

Я взагалі не розумію чи варто далі жити його…

І я не знаю як витягнути себе з цієї ями. На цей раз дійсно не знаю…

І мені немає з ким поділитися цією ситуацією. Дійсно немає. Немає в кого попросити хоча б про моральну підтримку…

Пишу сюди з надією що хоч так виговорюся і мені стане хоч трішки ��егше…

Але ж ми всі розуміємо що не стане…

[youkomorie]

Хочу купити гарних квітів, свіч��у з приємним запахом та облаштувати це в кімнаті 🥰. наготувати смачну за запашну випічку, якісь страви з гарбуза приготувати.

Це ж осінь, пора року, де можна нарешті гарно та тепло вдягатися, гуляти з парасолькою під дощем, збирати жовті листя. Малювати та готувати щось смачне 🥰.

Естетік.

Я це виконаю, обов'язково.

[you-should-not-read-this]

до неї. на правах останніх годин 2023 року. я тебе люблю і, на жаль, ця любов мене вже давно душить, не говорячи, щоб отримати щось нове від цього світу. я все ще за тобою дуже сумую і моє серце наче щоразу розбивається на маленькі кусочки. І складається враження, що так буде до тих пір, поки вони не будуть настільки маленькими, що стануть непомітними і на цьому можна буде ставити хрест. я сподіваюсь таки, що наступний рік або через рік або коли-небудь у нас буде можливість поговорити щиро та без образ. мені все ще боляче і я завжди сподіваюсь, що у якийсь момент, я буду тобі потрібна. Нехай не на постійно, нехай не на місяці, нехай на хвилину, але і це вже для мене буде радість. нехай ти щаслива з іншою і шкода, що не зі мною, але я хочу, щоб в тебе склалось все найкращим чином, навіть якщо це завдасть мені невимовного болю. я буду завжди десь поруч, але не з тобою. І нехай. in another universe, we are together. у цьому ж світі - пора відпустити, так, Всесвіте, я готова до нових брейк даунів.

[kitniavchyt]

Офіційно: я люблю осінь 🥰 Топ 1 пора року в моєму рейтингу улюблених сезонів. Номер 2 це весна, на цьому рейтинг всьо. 🍂

Кожну осінь я згадую про Гімнопедії Еріка Саті. Чудовий час, щоб їх переслухати 🎵

Трохи сумно, що всі мої друзі (які несподівано у мене з'явились) роз'їдуться на навчання, у нас буде куди менше можливостей збиратися по вечорах, грати і спілкуватись, вони мають старанно вчитися і виконувати купу завдань (у декого навіть буде шестиденка).

Чомусь захотілось всім цим поділитись, зрештою це мій блог, хоча рік тому він виглядав інакше (більше фандомних штук). Я не планувала, що він стане більше особистим. Тому наступний пост буде про майнкрафт! (або не буде, в мене 7 п'ятниць на тиждень лол)

[lisa-is-chilling]

важко іноді розуміти, куди рухатись. планів немає, останні пів року в університеті будуть тягнутись резиною, війна триває, світ просто лайно собаче. аж жити не хочеться. роблю усе можливе, щоб зберігати надію, але в мене пмс, і екзистенційна криза як раз по розкладу.

подруга знайшла чудового хлопця-американця, з яким будує здорові стосунки, і вже роздумує над переїздом у штати. вона вже поїхала по обміну до польщі і живе там вже рік. дуже важко не порівнювати своє життя з її, бо я ніби стою на місці, поки вона біжить.

нормально перебувати на різних стадіях, але як же набридло никатись в темряві, як сліпе кошеня: куди не тикнешся - глухий кут. я просто хочу врешті зрозуміти, чим займатися. я не хочу працювати в офісі з 9 до 6, бо це буквально капіталістичне пекло, в якому я згорю менш ніж за рік. таке життя не для мене, моя душа потребує свободи, і трішки непередбачуваності.

я знаю, що це просто період. я знаю, що будь хто в 20 років почувається так само, як я. я знаю, що це нормально - шукати себе та усвідомлювати власну особистість. але я - не умовна юнка з Америки, біла, середнього класу, з можливостями нічого не робити та шукати себе. мені потрібно працювати, існувати в умовах війни, навчатись та якось при цьому підтримувати психіку в діапазоні між "пора в дурку" і "злегка неврівноважена".

я просто хочу знати. будь ласка.

[buchanews]

Волонтери збирають кошти на парафін для окопних свічок

Волонтери збирають кошти на парафін для окопних свічок

У холодну пору року окопні свічки будуть гріти наших захисників на фронті. Тож благодійна організація «Бучанські павучки» збирає кошти на парафін для виготовлення таких свічок. Зазначимо, 1 кг парафіну коштує приблизно 83 грн. Ціллю волонтерів є

[poisonousmelissa]

Підсумки 2024 року

Все як завжди в останній день, бо, а коли ще підбивати ці ваші підсумки.

В'яальні

Почну з в'язальних напевно. Я зв'язала собі варежки, мітенки, шкарпетки, светр, кардиган, майже дов'язала ще один кардиган з квадратів, і здається топ я теж в цьому році дов'язувала. А, ще светр, який я буду розпускати, бо мені не подобається. Це все це багато чи мало? Бо мені здається, що мало.

А планувала я... А нічого я не планувала. Ясно. Ну, те що я в'язала, я дов'язала, так що будемо рахувати, що план я виконала.

А на наступний рік я планую:

Дов'язати кардиган з квадратів

Зв'язати кардиган з жовтої пряжі

Зв'язати светр

Дов'язати прабабусі шкарпетки

Мітенки прабабусі

Подруга шарф просила

Треба отой светр, що я дов'язала, але тепер він мені не подобається в кофту перев'язати, але я ще думаю, тому можливо просто розпущу його

Мама просила плюшевого кота зв'язати

І топ, що я на це літо в'язала треба або перев'язати, або розпустити

Я вже другий рік дивлюсь на люрікс і пряжу на светр і ніяк не почну

Пряжа на сукню також вже другий рік просто так лежить, теж пора почати

Ніби нічого не забула. Губа не трісне, я не спішу що от обов'язково треба все встигнути зв'язати і обов'язково в ті строки які я собі поставила. Не зв'язу в 25 році, зв'яжу в 26, я нікуди не спішу.

Читацькі

Книжки мої книжки. Рорк каже, що я в цьому році прочитала аж 12 книжок. Давайте я просто скрін вставлю і не буду перечисляти всі ці книжки.

Ота де написано, що автор і назва з'являться згодом це пісок у склянці.

А ще ви можете помітити, що я аж пів року читала аж цілих нічого, насправді навіть більше, бо я робила дійсно великі перерви між книгами. І іноді посеред книг.

Планувала я звісно ціле нічого. Тому вважаю, що свої читацькі плани я виконала. Я дочитала майже все, що в мене було.

В планах дочитати всі непрочитанні книги, що в мене лежать. А саме: Корчма на перехресті світів, трилогію Королівство нечестивий/проклятих/страхітливих, трилогію Жорстокий принц/Лихий король/Королева порожнечі і в мене ще є з цього всесвіту Як колороль Ельфгейму зненавидів оповідки. І я дивлюсь коли там виходить продовження серії розпусних хлопців. Як раз Король Неверленду перша книга серії. Якщо не помиляюсь їх там чотири. Ну і все що я там куплю теж сюди ж. Я, до речі, назвала вам всі непрочитані книги, що в мене є. Поки я встигаю читати все що купую, але може в майбутньому щось зміниться. А може і ні.

Ну і просто життєйські плани

Якщо пам'ятаєте я писала про фанфіки. І звісно я дописала, аж ціле нічого. Буде мем звісно, якщо я за пару годин до нр ультану і допишу хоча б одну роботу. В цьому році в мене назріла одна ідея по фанфіку по вінкс. І я навіть намалювала ОС для нього. Так що в плани ставлю хоча б почати його. Так що тут плани не виконала. Оттака я бука.

Раз я заговорила про малювання, то перейдемо до нього. Я аж відкрию всі свої малюнки за цей і минулий рік. Цілей я особливо не ставила. Ото аби ж то малювала. І в цьому році я дійсно покращила свої навички. В минулому році я багато обводила і змальовувала, тому думаю не варто це показувати, а ось в цьому році в мене почали виходити пальці і руки в цілому. Не кожен раз, але хоча іноді. Це вже великий прогрес для мене. Я правда так і не зрозуміла, чому саме вони почали виходити. Просто в один момент, ніби щось клацнуло і в мене почало виходити.

Малюник я кидати не буду, але скажу, що минулого року я намалювала аж 17 малюнків, тут і скетчі і повноцінки, а в цьому році аж 6 і один незакінчений. Ладно все стало гірше. От я в 2020 році нормально так малювала, а потім з кожним роком все менше і гірше стала. У мене в якийсь момент був скачок і прям сильно продвинулась, а потім майже нічого нового і не було і я ото досі застопорилась. Зараз потроху почався прогрес, але потроху. Так що сподіваюсь, що наступного року в підсумках я вам покажу останні роботи 24 і 25 року і там буде дійсно помітна різниця, бо поки, що з роботи минулого року я крінжую. А останню роботу цього року ви і так бачили. Ладно я покажу її ще раз, але тільки тому, що вона мені дуже подобається.

А так. План на цей рік у вигляді пункту вижити, виконаний. І я магістратуру закінчила. На роботу ще не влаштувалась, це вже в наступному році, так що з планів на життя просто працювати, купити пам'ять в ноут і манікюрну витяжку. Ну і книги. Так що всіх з минулим Різдвом і наступаючим Новим Роком.

[fotoinform]

Літо — це пора року, коли природа розкриває всю свою красу, даруючи нам неймовірне розмаїття квітів.

[pixelinform]

Вчені розповіли, в яку пору року народжуються найщасливіші люди

Майбутні батьки зазвичай не надто замислюються над тим, у який саме період року народиться їхня дитина. Для багатьох це — процес, який складно спрогнозувати чи контролювати. Але дослідження показують: пора року, в яку народжується малюк, може впливати на його майбутній характер і навіть рівень щастя, пише Pixelinform з посиланням на Сусідка. Сезон народження та емоційний стан: що зʼясували…

[vagonta]

Котли опалення, обираєм вигідний варіант

Який опалювальний котел вигідніший? Коли настає холодна пора року, важливо забезпечити будинок ефективною системою опалення. Ключовим елементом такої системи є котел, який вибирається залежно від типу палива, площі будівлі, доступності джерел енергії та інших факторів. Зробити правильний вибір допоможуть фахівці на сайті vygodnyi.com.ua. Газові котли ​​Газові котли є найпопулярнішими завдяки своїй ефективності та низькій вартості палива, якщо у вашому регіоні доступний природний газ. Сучасні ... Читати далі »

[tearosecell]

Подяки добрим людям

Одержував від людей подаяння, просив милостиню, і так потихеньку, не померши з голоду, дожив до кінця року  Та я ще себе до щасливчиків зарахую на старості літ! Мацуо Басьо Рік виразно закінчується, настала пора підбивати підсумки. Я насамперед хочу від усього серця подякувати тим, хто матеріально підтримував мене і мій блоґ протягом усього нелегкого року Дракона. Дехто з моїх жертводавців – от…