#система теплопостачання

[misto-infra]

В містах України цієї зими нас чекають більш масштабні комунальні аварії - експерт

На тлі розвалу систем централізованого теплопостачання, експерти вважають, що в містах України цієї зими нас чекають більш масштабні комунальні аварії, ніж в попередньому опалювальному сезоні.

 За офіційними даними Мінрегіонбуду, за минулі чверть століття населення України вже безповоротно втратило третину інфраструктурних комунікацій, за допомогою яких тепло подавалося з ТЕЦ і котелень в багатоквартирні будинки, а 20% газових котлів вже давно відслужили свій термін. Таку думку висловив експерт директор інституту Промислової екології, кандидат технічних наук, Олександр Сігал. Він вважає, що кількість котелень, які забезпечують теплопостачання житла і соціальної сфери в містах України становить близько 20 тис. З них близько 11 тис. є комунальними, і 10 тис. – відомчими. 

 Експерт у галузі комунальної теплоенергетики також вважає, що з 47 тис. котлів близько 10 тис. мають термін експлуатації понад двадцять років, і крайню ступінь зношеності. 35,5 тис. або 75% з них працюють на природному газі, 6,5 тис. – на вугіллі, і лише близько 5 тис. – на біомасі. В цілому котелень на біомасі не так уже й мало, як було раніше, наприклад – 10 років тому, але вони всі мають невелику потужність. 

«Порядку 33% труб тепло- і водопостачання за минулі п’ять років прийшли в старий стан і до подальшої експлуатації вже непридатні. Протяжність непридатних до експлуатації тепломереж становить близько 10 тис. кв.км в 2х-трубному обчисленні. На тлі зношеності основних резервів централізованого опалення, в містах України збільшується тенденція видачі дозволів міськрадами на відключення багатоквартирних будинків від централізованого опалення і встановлення у кожній квартирі індивідуальних газових котлів», – уточнив Олександр Сігал. 

Експерт також звернув увагу, що ще зовсім недавно Україна по централізації опалення мала один з найвищих показників у світі, – близько 70%. У Європі цей показник був набагато нижче. Причин, за якими населення намагається всіляко позбутися від централізованого опалення в будинках і перейти на індивідуальне, кілька. Споживачам набридло оплачувати зі своєї кишені за чужу безгосподарність, діряві труби, за холодні квартири взимку, за «перетоплять» в квітні, коли на вулиці вже +18, а температуру батарей в будинку доводять до розпеченого стану.

 «Коли чиновники міркують про перехід на індивідуальне опалення в будинках, то чомусь за зразок беруть модель Франції та Італії, де значно тепліше, ніж в Україні, де потрібно не топити, а підтоплювати. По-хорошому, ми повинні брати ті країни, де холодніше, а не тепліше ніж у нас, і тоді у нас було б все гарантовано, і з запасом. У нас по централізації були цифри близькі до 70% по Україні, при тому, що Європа мала в середньому – 52%. Тепер ми за минулі 20 років скотилися до показників на рівень кращих країн Європи з більш теплим кліматом. З огляду на те, що в багатьох містах України зношеність систем теплопостачання сьогодні досягає величини від 60% до 80%, то щорічно, на індивідуальне опалення переходить населення декількох, від 3 до 6 невеликих міст», – уточнив він.

Все це і багато іншого призвело до того, що один за іншим в різних областях стали подавати заявки і відключатися від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання жителі десятків багатоквартирних будинків. Масштаби нинішніх втрат мереж централізованого опалення добре видно з офіційних даних Держстату. Якщо централізоване теплопостачання по Україні в 2016 році становило – 54%, то в 2017 році, вже – 52%. Тепер, що означає в реальності втрата – 2% тепломереж всього лише за рік. У 2016 році тепломережі становили протяжність – 28 тис. км, а в 2017, вже – 20 тис. км. Тобто, 8 тис. км. за один рік було втрачено за рахунок, так званих оптимізацій теплопостачання, і децентралізації теплових мереж.

Таким чином у нас в Україні залишилося 20 тис. км теплових мереж у двотрубному обчисленні, 38% з них – старі та аварійні. Тільки, по Київській області реальні втрати в мережах складають близько 20%. В минулих опалювальних сезонах заявки на відмову від централізованого теплопостачання подавали депутати міст Сміла Черкаської області, Марганця та Кам’янського (Дніпродзержинськ) в Дніпропетровській області.

Довідка: Перехід на індивідуальне теплопостачання «підсаджує» населення тільки на використання природного газу, і повністю в подальшому виключає можливість додавання в загальну частку тепломереж біогазового палива. Це трохи могло б знизити оплату за комунальні послуги так, як це роблять в Європі. У містах Європи ми спостерігаємо зворотний процес: повернення від індивідуального до централізованого опалення. Навіть, якщо порівняти з європейськими цінами на газ для населення, у нас ця ціна завищена, як мінімум, в три рази. Як тільки у нас розберуться з цінами на газ, система централізованої подачі тепла в будинки отримає нове дихання », – підсумував Олександр Сігал.

Фото автора

Владислав Кордік

Місто-інфраструктура

В містах України цієї зими нас чекають більш масштабні комунальні аварії – експерт was originally published on Город-инфраструктура

[mistoinform]

Як будуть скорочувати субсидії? Красиво-інвестиційно

У Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комуналь��ого господарства оцінили загальний обсяг коштів для модернізації житла і систем тепло- і водопостачання в Україні у суму 46 млрд. євро (1,4 трлн. грн.).

Віце-прем’єр-міністр Геннадій Зубко заявив, що модернізація житла потребує 30 млрд євро, системи теплопостачання — 10 млрд євро, водопостачання – 6 млрд. євро.

Зубко висловив думку, що кошти на модернізацію в Україні є, але вони використовуються неефективно: «Щорічно ми витрачаємо більше 70 млрд грн на субсидії. Половина цих грошей йде в повітря».

Коментує член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук

Суму у 46 млрд. євро або 1,4 трлн. гривень, яку нарахували у Мінрегіонбуді, не можна вважа��и об’єктивною і достовірною Протягом останніх трьох років представники Мінрегіонбуду озвучували різні суми, які необхідні для модернізації системи житлово-комунального господарства. До того ж, величезні суми не підтверджені розрахунками та офіційними планами.

Із раніше підтверджених програм модернізації можна говорити лише про єдиний розроблений комплекс заходів у 2013 році щодо заміни зношених тепломереж, теплопунктів та інших об’єктів теплокомуненерго. Ця програма повинна була дозволити скоротити споживання газу підприємствами теплокомуненерго на 4 млрд. куб. м. Вартість цієї програми офіційно була розрахована на рівні 3 млрд. євро (у 2013 р. – 30 млрд. грн.). Цілісних державних програм утеплення житлового фонду та обладнання лічильниками тепла будинків на сьогодні немає.

Проте, навіть якщо відштовхуватися від публічних заяв Мінрегіонбуду протягом 2014-2017 рр., то утеплення житлового фонду потребує 1,5 млрд. євро (45 млрд. грн), а встановлення теплолічильників – 1 млрд. євро (30 млрд. грн).

«Для термомодернізації в цілому, з урахуванням того, що тільки багатоповерхівок в Україні понад 80 тис., необхідно 40-45 млрд грн», — заявляв заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Едуард Кругляк.

Отже, сумарно для модернізації ЖКГ необхідно 5,5 млрд. євро (165 млрд. грн.), але не 46 млрд. євро. Скоріше за все, коли в уряді говорять про 46 млрд. євро, то мають не увазі не модернізацію ЖКГ, а взагалі сумарний ринок енергоефективності.

Зрештою, віце-прем’єр-міністр Геннадій Зубко раніше заявляв, що обсяг ринку енергоефективності України оцінюється приблизно у 40 млрд. дол., а річний обсяг інвестицій у цю сферу – 1,5 млрд. євро. Схожу цифру оприлюднювала і Міжнародна фінансова корпорація (IFC), яка оцінювала потребу в інвестиціях щодо підвищенню енергоефективності в житловому секторі України у межах 50 млрд. дол.

Тобто, мова йде не лише про необхідні кошти для модернізації системи ЖКГ, а про загальну суму, яку приватні або державні компанії можуть отримати від населення чи інших експлуатаційних організацій.

Власне, однією особливістю «інвестицій» в ЖКГ може стати система кредитування населення, а не безповоротне фінансування проектів енергоефективності з боку держави як це часто здійснюється у країнах Східної Європи. Саме таку позицію висловлював віце-прем’єр Зубко.

На жаль, заяву Мінрегіонбуду про необхідність інвестувати у модернізацію житла і систем тепло- і водопостачання в Україні суму 46 млрд. євро варто розцінювати як планову і цілеспрямовану політику уряду щодо скорочення програми субсидій на 2018-2020 рр. Під виглядом перенаправлення коштів у сферу модернізації ЖКГ відбудеться ��актичне скорочення субсидій.

Якщо фактичне щорічне використання субсидій у 2018-2020 рр. очікується на рівні 90-110 млрд. грн, то нібито на модернізацію можуть скеровувати приблизно половину коштів – 40-60 млрд. грн.

Щоправда, реальність може виявитися іншою. І скорочення отримувачів субсидій не приведе до модернізації сфери ЖКГ. Отож, скорочувати отримувачів субсидій будуть під гаслами красивої модернізації за рахунок інвестицій. Щоправда, відповіді на питання, де візьмуться ці інвестиції – немає.

Безумовно, що енергоефективність – це одне із першочергових завдань для енергетики та ЖКГ України. Але програми енергоефективності повинні бути скоординовані із іншими планами уряду щодо «енергетичної незалежності» — особливо в частині позбавлення залежності від імпорту природного газу та вугілля. Інакше ми побачимо розпорошення коштів, штучне перетягування бюджетів і, як результат, успіху не буде досягнуто ні в одній із сфер.

Як будуть скорочувати субсидії? Красиво-інвестиційно was originally published on Новости в Украине

[misto-infra]

Нова схема теплопостачання закладає основи поліпшення екології столиці

Через рік після проведення тендеру та підписання необхідних договорів з субпідрядними організаціями в реальну фазу перейшла робота по розробці нової схеми теплопостачання Києва до 2030 року.

У проекті беруть участь фахівці інженерного обласного експертного Центру енергоефективності Київської обласної державної адміністрації, Інституту Теплофізики НАНУ, Інституту Промислової Екології спільно з інженерами по теплових мережах з Харкова.

У нову схему теплопостачання вже закладається концепція, пов’язана зі збільшенням кількості ділянок теплотрас, які працюють за незалежною схемою підключення, що істотно підвищить надійність і безперебійність теплопостачання для населення. Про це розповів директор інституту промислової екології, кандидат технічних наук Олександр Сігал.

«У цю схему закладені наступні концептуальні підходи: вся система розглядається як єдине ціле, схема забезпечує підвищення безпеки та надійності систем теплопостачання шляхом переходу до частково незалежною схемою», – уточнив фахівець.

Він також додав, що в цілому нова схема теплопостачання столиці закладає основи для поступового переходу до відкритого ринку теплової енергії в Києві, що потенційно дозволить споживачам купувати тепло у різних постачальників.

«Наприклад, якщо хтось побудує нову ТЕЦ на біомасі, то він зможе продати вироблену теплову енергію будь-якому споживачеві в Києві. В даному випадку, Київтеплоенерго буде виступати лише як транспортувальника теплової енергії », – зазначив Олександр Сігал.

Він також звернув увагу, що в схему закладається також екологічна безпека населення, що проживає в столиці. Для цього місто діли��ься на три зони.

«Перша зона – це історичний Київ, який відрізняється складним гірським рельєфом місцевості. У цій екологічній зоні ми хочемо повністю заборонити спалювання органічного палива, тобто не будувати нових джерел теплопостачання і поступово прибирати з цієї зони вже існуючі. Теплова енергія в цю зону підводиться тільки з інших екологічних зон через систему централізованого теплопостачання. Друга зона – це Київ у зразкових межах 70-х років минулого століття. У цій екологічній зоні дозволяється спалювати тільки природний газ, як екологічно чисте паливо при забезпеченні всіх нормативів на викиди з таких джерел. У цій зоні не можна спалювати тверде паливо, включаючи біомасу, вугілля, а також топковий мазут в зв’язку з утрудненістю транспортування такого палива в цю зону. У нас немає технічної можливості підвозити необхідні обсяги палива без значного впливу транспорту на навколишнє середовище і створення дискомфорту для жителів», – уточнив експерт.

Директор інституту промислової екології також підкреслив, що в 3-ій зоні, це частина Києва, забудована починаючи з 60-х років минулого століття і до нинішніх кордонів Києва (міська межа), можна буде спалювати всі види палива за умови дотримання діючих нормативів на викиди . Слід мати на увазі, що Україна взяла зобов’язання перед Європейським союзом перейти від діючих з 2020 року нормативів на забруднення навколишнього середовища до нині діючим європейським нормам, що істотно посилює норми на викиди.

«Крім того, нова схема теплопостачання столиці повинна бути енергоефективною і відповідати умовам європейської директиви – 2012 / 27 / EC /. Вона повинна бути орієнтована на 50% вироблення теплоти з поновлюваних джерел, або на 75% теплоти, отриманої на основі когенераційних технологій. Ми будемо повинні будувати нові ТЕЦ в тому числі на основі поршневих машин, газових турбін, парогазового циклу або звичайних парових турбін а також використовувати сонячну енергію, наприклад в рамках програми «Сонячні дахи», – уточнив він.

В цілому програма спрямована на збільшення надійності і безперебійності теплопостачання населення, підвищення ефективності використання палива, що забезпечить зниження експлуатаційних витрат і дозволить киянам розраховувати на отримання послуг теплопостачання та гарячого водопостачання на рівні сучасних європейських вимог. Це істотно наблизить рівень комфортності життя в столиці України до умов життя в інших європейських столицях.

Владислав Кордік

Місто-інфраструктура

Нова схема теплопостачання закладає основи поліпшення екології столиці was originally published on Город-инфраструктура

[zhitomir]

Житомирян у Viber та Telegram інформуватимуть про ремонти і надзвичайні ситуації

У Житомирі створять систему інформування населення про надзвичайні, аварійні ситуації та інші події у місті. Відповідне рішення було прийнято 23 липня під час засідання виконавчого комітету. «Система інформування населення Житомирської об'єднаної територіальної громади - це система автоматичного відправлення повідомлень з метою інформування населення про надзвичайні та аварійні ситуації, транспортні та інші події з використанням систем обміну миттєвими повідомленнями», - йдеться у рішенні. Як стало відомо «Журналу Житомира», інформувати житомирян будуть у месенджерах Viber та Telegram.  

«Підприємства, установи та організації, які підпорядковуються Житомирській міській раді, будуть надавати оперативну інформацію про надзвичайні події, аварійні та планові роботи, які суттєво впливають на життєзабезпечення громади, а саме: обмеження водопостачання, електропостачання, теплопостачання, перекриття доріг, зміни руху транспорту, та інші надзвичайні події. Ця інформація буде розміщена у Системі, що дозволить швидко проінформувати населення», - зауважила секретар міської ради Наталія Чиж.

Під’єднання користувачів до системи буде здійснюватися добровільно та на безоплатній основі. from Журнал Житомира http://zhzh.com.ua/news/2020-07-23-7384 Читай Новости Житомира на zhzh.info

[misto-infra]

В Україні безповоротно втрачено 30% тепломереж

В українських містах сьо��одні триває інтенсивний розвал комунальних систем централізованого теплопостачання. Фахівці вважають, що взимку Україну чекають великі комунальні аварії.

За офіційними даними Мінрегіонбуду, за минулі чверть століття ми вже безповоротно втратили третину інфраструктурних комунікацій, за якими тепло подавалося з ТЕЦ і котелень в багатоквартирні будинки. З 30 тис. км2 теплових мереж у двотрубному обчисленні, на сьогоднішній день залишилося лише близько 20 тис. км2. У невеликих містах більшу частину інфраструктури ми втратили протягом минулих п’яти років.

Слідом за Ужгородом, у нас вже навіть з’явилася область, яка взяла курс на повну відмову від систем централізованого опалення – Закарпатська.

Труби, на придбання і укладання в землю яких свого часу були витрачені казенні мільйони, за вказівкою деяких мерів міст, наприклад, в Мукачево, були викопані і здані на металобрухт.

Ви запитаєте, добре це чи погано? Відповідаю, що нічого позитивного це рішення нам може дати цілком. Ті, хто зважився отримати дозвіл і встановити в квартирі індивідуальний котел, отримав тимчасовий перепочинок і може користуватися гарячою водою цілий рік і цілодобово без профілактичних відключень подачі води на весь літній період.

Індивідуальний котел в квартирі дає т��кож можливість запускати і зупиняти власну опалювальну систему в міру потреби, в будь-який момент, коли похолодає або потеплішає.

Не потрібно буде оплачувати монополістам за колосальні витоки тепла, підігрів повітря, коли на вулиці -30С, а також розкривати навстіж вікна від надлишку тепла, коли у дворі +25С і світить сонце, а у вас в квартирі – розпечені батареї. Це – плюси.

Мінуси полягають в тому, що користувачі індивідуальних газових котлів тепер довічно будуть прив’язані до зростання цін на газ, і стануть заручниками місцевих монополістів в особі облгазів.

Як би не було сумно, але в Європейській комунальній теплоенергетиці в цей час відбуваються зворотні процеси. У столиці Нідерландів, наприклад, сьорбнувши всіх принад автономного опалення та установки парапетних котлів в будинках, мерія поставила перед собою важкі завдання трансформувати через двадцять років половину споживаного газу на централізовану систему подачі тепла.

Міські тепломережі, які у нас не цінують і активно руйнують, в Європі починають поступово відбудовувати і відновлювати. На сьогоднішній день на екологічно чисте опалення, в порівнянні з індивідуальними котлами, вже переведені близько 200 тисяч споживачів тепла. Нідерландські екологи зазначають в зв’язку з цим, помітне поліпшення якості повітря в своєму місті.

На жаль, міські голови та посадові особи в нашому профільному міністерстві продовжують розповідати обивателям про переваги встановлення індивідуальних котлів у квартирах і безперспективності реконструкції міських теплових мереж.

У той же час, частка централізованого опалення в містах України продовжує залишатися однією з найвищих в світі.

Чи готові тепломережі до зими, і що ж сьогодні насправді відбувається з централізованою системою подачі тепла в містах України, нам розказали провідні українських експерти у галузі комунальної теплоенергетики.

Олексій Кучеренко, екс-міністр з питань житлово-комунального господарства України

Вони в паралічі, мери. Хтось борсається, хтось взагалі перебуває в стані якоїсь безвиході. Міські голови напередодні опалювального сезону спішно приймають нелегітимні або наполовину легітимні рішення, при цьому оголошують, що вони людям дозволяють переходити на «індивідуалку». Яскравий приклад – це Кам’янське (колишній Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області з населенням в 230 тис. чоловік. До цього, півтора-два роки тому, в Нікополі і Марганці якісь рішення прийняли, що головне, всупереч закону, причому при повній імпотенції міністерства і обласних адміністрацій. Вони приймають рішення без наявності схем теплопостачання, без проектів, без усього. У них аргумент один, що у нас борги за газ, і ми їх ніколи не погасимо. Замість того, щоб йти «воювати» з урядом за ціною за газ, мери уникають відповідальності, і виводять свої міста взагалі з площини цих відносин, залишаючи населення один на один з місцевими монополістами в особі обленерго і облгазів.

Тепер про масштаби. Обласні центри поки цим не балуються, а ось такі невеликі міста, як Сміла на Черкащині чи Кам’янське в Запорізькій області вже позбавили своїх городян можливості користуватися центральної опалювальною системою.

Поки, – це тільки початок, але вже йде потужна хвиля. Замість ремонту, мери здають міські тепломережі на металобрухт. Першопричина – неправильне ціноутворення. Те, що у підприємств «теплокомуненерго» така-ж ціна, що і у населення, це повна маячня, – це злочин.

Треба зрозуміти, що повинна бути стратегія, що це питання національної важливості. Що нас чекає не знаю, але процес не зупиниться, поки не зайде в глухий кут до повного маразму. Для цього, напевно, потрібна холодна зима з усіма ознаками Алчевська для десятка міст. Якісь речі безповоротно будуть втрачені. Опалення в містах перетворилося в питання політичне. Нам треба повертатися до того, що ми робили 10 років тому, – до Національної стратегії розвитку комунальної теплоенергетики на найближчі десятиліття. Ця стратегія повинна на роки залишатися державним пріоритетом, і її не можна віддавати на відкуп містам, інакше в місцевому самоврядуванні начудять такого, що розгрібати наслідки будемо все без винятку, десятиліттями і по повній програмі. Я не впевнений, що точка неповернення вже пройдена, але і мерів міст, які стали видавати дозволи населенню переходити на індивідуальні системи опалення, особливо не звинувачую, їх зробили заручниками непомірних апетитів монополістів.

Трохи пізніше прийде усвідомлення, якого масштабу ці руйнування, і як це все складно буде відновлювати. Вся Європа, навіть в малих містах, вони відновлюють центральну систему опалення тому, що за цим стоїть когенерація, диверсифікація, екологія. Це все їх змушує навпаки, повертатися до централізованого опалення в багатоквартирних будинках.

Олександр Сігал – директор інституту промислової екології, кандидат технічних наук

В кінці 2016 року ми на території України мали 28 тис. км. теплових мереж у двотрубному обчисленні. Сьогодні ми маємо 20 тис. км. теплових мереж. З цих 20 тис. 60% знаходиться в зношеному стані, тобто, найближчим часом, ці 12 тис. км. в найближчі кілька років будуть безповоротно втрачені, якщо не вкласти в їх ремонт грошей. А ми бачимо, що серйозних коштів в ремонт тепломереж не може вкласти навіть місто Київ, не кажучи вже про менш багаті міста.

Те, що в Києві тепломережа все літо простояла без води, так вона згніє. Є правило, якщо система порожня, вона повинна бути заповнена консервантом. Всі підписуються під цими правилами. Але, сьогодні для чиновників можна не виконувати що завгодно з формулюванням, – немає грошей. Внаслідок всіх цих процесів, що відбуваються, ми продовжуємо втрачати теплові мережі.

Багато міські голови, побачивши цю картину розуміють, що буде катастрофа, а зима наближається. Тоді в мерії йдуть на такий крок, кажуть, а давайте всі перейдемо на «індивідуалку», а мережі ми викопаємо і здамо на металобрухт. Навіть якщо не буде опалення, ми вже ні за що не відповідаємо, нам все одно. З тими будинками, хто переходить на індивідуальне опалення, в кращому випадку кожен ставить котел собі, але при цьому ніхто не утеплює горища, підвали, входи, сходові клітини і так далі, які перестають тим самим опалюватися. Тобто, централізовано вони не опалюються, а в підвалах у нас водопровідні мережі, які взимку будуть просто замерзати і їх буде «підривати».

Весь сенс у тому, що якщо в місто не подається гаряча вода, тепломережа втрачає 30% своїх доходів. Це, як правило, найпотужніший удар, навіть для таких фінансово заможних компаній, як Київенерго. Для нової компанії, Київтеплоенерго, ще мінус 30% – це планово-збиткове вбивство.

У світі у всіх країнах є централізоване газове опалення. Економіка у нас неправильно порахована тому, що різко завищена ціна на газ. Ціна газу повинна бути інша, якщо дамо правильну ціну, то і централізоване опалення на газі стане доцільним.

Зараз йде стагнація і відверте руйнування систем централізованого теплопостачання в містах України. Йдеться про Кам’янське, – колишній Дніпродзержинськ, Смілу на Черкащині, Марганець на Дніпропетровщині, серйозні проблеми в Славутичи на Київщині. Ми втрачаємо централізоване тепло – і водопостачання навіть в Києві. З кожним роком на індивідуальне опалення йде все більше і більше міст.

Ми говоримо про те, що централізоване теплопостачання на газі не може існувати, але тим не менш, переходячи на індивідуальне опалення, переводимо населення тільки на газ.

Якщо до цього у нас була можливість нехай 5%, нехай 10% додати біомасу в загальну частку тепломережі, а так у нас вже ніякої біомаси точно не буде, – тільки газова система. І то що зараз паралельно з газом йде перехід на електричні котли, це тільки погіршує ситуацію. Кажуть, що все зручно, високий ККД, крім одного, ми отримуємо 1 кВт електроенергії 1: 3. Ми отримуємо 3 кВт тепла і отримуємо з них 1 кВт електроенергії. Ось це – мінус.

 Віктор Пирков – доцент кафедри «Теплогазопостачання і вентиляції», кандидат технічних наук

У багатьох містах досі існує система централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання, яка була успадкована ще з часів Радянського Союзу. Але, через подорожчання енергоресурсів, які відбулися в останні роки, люди почали відмовлятися від цього, і переходити на автономні прилади опалення, в тому числі і на бойлери, що сприяло додатковому навантаженню на електричні мережі.

Візьмемо Закарпатську область, де вона повністю зруйнована, тому що всі користуються автономним опаленням. Це неефективно, оскільки це також лягає додатковим навантаженням на газові мережі. Раніше автономне опалення було тільки в сільській місцевості, а у великих містах люди користувалися виключно централізованим опаленням. Ми сьогодні можемо говорити про занепад цієї сфери, і спроби керівників міст у Львівській області, в Запорізькій області, перейти на електричне опалення.

Тобто, це можна робити, але виходить перевантаження систем і повне їх розбалансування. Зараз, на превеликий жаль, в містах відсутній розвиток комунальних систем опалення та водопостачання. Відсутнє також і розуміння, хто скільки споживає газу, тепла, енергії, а також того, скільки повинно бути мереж, все відбувається хаотично.

Цей хаос вбиває систему теплопостачання і газопостачання. Проблема в тому, що електричні мережі всіх не можуть прийняти, газове обладнання не завжди можна поставити в квартирах, часто це зробити неможливо.

Георгій Гелетуха – глава біоенергетичних асоціації України, кандидат технічних наук

Відмова від централізованого опалення і перехід на індивідуальне в малих і середніх містах України, – це дуже погана тенденція. Якщо подивитися в цілому по країні, за останні три роки частка централізованого опалення зменшилася з 60% до 52%. Закарпатська область вся, на жаль, перейшла на індивідуальне опалення. Мери міст виступали, дивіться, які ми передові, пішли з централізованої системи, це добре. Це як раз показує недолік державної політики в цій галузі, і те, що її необхідно зберігати, необхідно розширювати. Найприкріше, що ці труби варварськи викопали, і здали на металобрухт.

У нас була дуже висока частка централізованого теплопостачання, більше 60% за радянських часів, це ми наближалися до світових лідерів, у яких найвища частка десь 60-80%.

Насправді, у нас є місце для укладання нової системи централізованого опалення, його не треба шукати, над цим місцем не стоять будинки, є готова інфраструктура. Є місце, можна один раз перекласти ці старі труби та інші комунікації на нові, пластикові, попередньо ізольовані і 50 років не повертатися до цих питань. Цього вистачить на наступні два покоління. Дуже вигідно робити. Так, під це треба інвестиції. Мій ��рогноз такий: якщо ми збережемо систему централізованого теплопостачання, то в подальшому будемо мати дуже дешеве тепло для населення. Якщо перейдемо на індивідуальне опалення, люди на десятиліття стануть заручниками цієї системи.

Що стосується підготовки до опалювального сезону в містах України. Ця ситуація показує недолік державної політики в цій галузі. Мери виявилися заручниками цієї ситуації. Держава не визначилася, що їй робити з централізованим теплопостачанням, немає такого чіткого розуміння, що ми його зберігаємо: ми на це пускаємо такі-то додаткові гроші, закладаємо їх в тарифи, ні від кого не прозвучало.

У мерів яка ситуація. Мер – це виборна посада і жити з централізованою системою – ті ж кошти, але надійніше. Все інше їх не цікавить, тому вони під тиском своїх жителів, які їх будуть вибирати, плюс у комунальних підприємств тарифи так розраховані, ви самі знаєте, як робляться тарифи, – собівартість плюс 1-2%.

Вони отримали гроші від населення, якщо отримали, відправили все, як оплату за газ і на рахунку у них залишаються кошти на зарплату, в кращому випадку.

Дійсно, тарифи їм не дозволяють вести нормальну господарську діяльність. Мери виходять заручниками недостатньо продуманої політики. Тут по суті, провини мерів практично немає. Винна – держава в особі Мінрегіонбуду, він повинен цю політику формувати. Мери під тиском своїх виборців йдуть на закриття системи централізованого опалення, навіть бачать в цьому перевагу – далі кожен сам за себе.

Якщо відключився від системи Централізованого теплопостачання, все-це твої турботи і у міського голови на цьому головний біль припиняється. Це не добре. Ми йдемо від більш прогресивної системи до досить важчій індивідуальної, і я тут нічого доброго не бачу. Індивідуальна система за існуючими нормами, може встановлюватися тільки в зонах, де з якихось причин централізованого опалення бути не може. Дешеве тепло виробити в межах однієї квартири – неможливо.

Як бачимо, накручені монополістами ціни на газ, відсутність гарячої води та якісної подачі тепла в опалювальний сезон призводить до інтенсивного процесу розпаду комунальних систем.

Люди не хочуть переплачувати тричі за неякісні комунальні послуги, діряві труби, колосальні втрати тепла в системах, і вважають за краще не залежати від примх олігархів, чиновників і депутатів.

За нашими даними, починаючи з 1991 року своєї інфраструктури централізованої подачі гарячої води і тепла в будинках, вже позбулися близько ста міст України.

Ті, хто брав тепломережі в концесію або в оренду, як правило жорстко їх експлуатували, вибивали з населення надприбуток, не вкладаючи при цьому в обіцяну модернізацію ні копійки. Незабаром, слідом за гранично “убитими” комунальними тепломережами, концесіонери почнуть повертати назад, в міську власність і зношені “в ухнарь” теплові електростанції. Вершки з них у вигляді надприбутку вже зняті, а технічне відновлення ТЕЦ буде відбуватися, як завжди, вже за рахунок населення.

Для цього будуть потрібні ще десятки мільйонів, які будуть витягнуті з кишень споживачів. Тенденція дуже нехороша, ще можна зупинитися, озирнутися і прийняти вірне рішення.

Точка неповернення судячи з усього, ще не пройдена, але запасу міцності у комунальних систем теплопостачання, які вірно служать людям вже по 40-60 років без капремонтів, залишилося зовсім небагато.

У всьому світі теплопостачальні підприємства належать державі, або перебувають у приватників під її жорстким контролем. Завдання комунальних систем одна – підтримка життєзабезпечення населення, а не максимальне вилучення прибутку за всяку ціну.

Владислав Кордік

«Місто-інфраструктура»

В Україні безповоротно втрачено 30% тепломереж was originally published on Город-инфраструктура

[misto-infra]

Як будуть скорочувати субсидії? Красиво-інвестиційно

У Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства оцінили загальний обсяг коштів для модернізації житла і систем тепло- і водопостачання в Україні у суму 46 млрд. євро (1,4 трлн. грн.).

Віце-прем’єр-міністр Геннадій Зубко заявив, що модернізація житла потребує 30 млрд євро, системи теплопостачання – 10 млрд євро, водопостачання – 6 млрд. євро.

Зубко висловив думку, що кошти на модернізацію в Україні є, але вони використовуються неефективно: «Щорічно ми витрачаємо більше 70 млрд грн на субсидії. Половина цих грошей йде в повітря».

Коментує член Спостережної ради Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук

Суму у 46 млрд. євро або 1,4 трлн. гривень, яку нарахували у Мінрегіонбуді, не можна вважати об’єктивною і достовірною Протягом останніх трьох років представники Мінрегіонбуду озвучували різні суми, які необхідні для модернізації системи житлово-комунального господарства. До того ж, величезні суми не підтверджені розрахунками та офіційними планами.

Із раніше підтверджених програм модернізації можна говорити лише про єдиний розроблений комплекс заходів у 2013 році щодо заміни зношених тепломереж, теплопунктів та інших об’єктів теплокомуненерго. Ця програма повинна була дозволити скоротити споживання газу підприємствами теплокомуненерго на 4 млрд. куб. м. Вартість цієї програми офіційно була розрахована на рівні 3 млрд. євро (у 2013 р. – 30 млрд. грн.). Цілісних державних програм утеплення житлового фонду та обладнання лічильниками тепла будинків на сьогодні немає.

Проте, навіть якщо відштовхуватися від публічних заяв Мінрегіонбуду протягом 2014-2017 рр., то утеплення житлового фонду потребує 1,5 млрд. євро (45 млрд. грн), а встановлення теплолічильників – 1 млрд. євро (30 млрд. грн).

«Для термомодернізації в цілому, з урахуванням того, що тільки багатоповерхівок в Україні понад 80 тис., необхідно 40-45 млрд грн», – заявляв заступник міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства Едуард Кругляк.

Отже, сумарно для модернізації ЖКГ необхідно 5,5 млрд. євро (165 млрд. грн.), але не 46 млрд. євро. Скоріше за все, коли в уряді говорять про 46 млрд. євро, то мають не увазі не модернізацію ЖКГ, а взагалі сумарний ринок енергоефективності.

Зрештою, віце-прем’єр-міністр Геннадій Зубко раніше заявляв, що обсяг ринку енергоефективності України оцінюється приблизно у 40 млрд. дол., а річний обсяг інвестицій у цю сферу – 1,5 млрд. євро. Схожу цифру оприлюднювала і Міжнародна фінансова корпорація (IFC), яка оцінювала потребу в інвестиціях щодо підвищенню енергоефективності в житловому секторі України у межах 50 млрд. дол.

Тобто, мова йде не лише про необхідні кошти для модернізації системи ЖКГ, а про загальну суму, яку приватні або державні компанії можуть отримати від населення чи інших експлуатаційних організацій.

Власне, однією особливістю «інвестицій» в ЖКГ може стати система кредитування населення, а не безповоротне фінансування проектів енергоефективності з боку держави як це часто здійснюється у країнах Східної Європи. Саме таку позицію висловлював віце-прем’єр Зубко.

На жаль, заяву Мінрегіонбуду про необхідність інвестувати у модернізацію житла і систем тепло- і водопостачання в Україні суму 46 млрд. євро варто розцінювати як планову і цілеспрямовану політику уряду щодо скорочення програми субсидій на 2018-2020 рр. Під виглядом перенаправлення коштів у сферу модернізації ЖКГ відбудеться фактичне скорочення субсидій.

Якщо фактичне щорічне використання субсидій у 2018-2020 рр. очікується на рівні 90-110 млрд. грн, то нібито на модернізацію можуть скеровувати приблизно половину коштів – 40-60 млрд. грн.

Щоправда, реальність може виявитися іншою. І скорочення отримувачів субсидій не приведе до модернізації сфери ЖКГ. Отож, скорочувати отримувачів субсидій будуть під гаслами красивої модернізації за рахунок інвестицій. Щоправда, відповіді на питання, де візьмуться ці інвестиції – немає.

Безумовно, що енергоефективність – це одне із першочергових завдань для енергетики та ЖКГ України. Але програми енергоефективності повинні бути скоординовані із іншими планами уряду щодо «енергетичної незалежності» – особливо в частині позбавлення залежності від імпорту природного газу та вугілля. Інакше ми побачимо розпорошення коштів, штучне перетягування бюджетів і, як результат, успіху не буде досягнуто ні в одній із сфер.

Як будуть скорочувати субсидії? Красиво-інвестиційно was originally published on Город-инфраструктура