#че гевара | Explore Tumblr posts and blogs

argentinewars · 6 months ago

Text

Боротьба з комунізмом та соціалізмом 1963-1989рр.

Наступний період протистояння між урядом Аргентини і правих організацій проти ліваків, на другу половину XX століття. Варто зазначити, що Аргентина була максимально антикомуністична держава та союзником США в Холодній війні, але навіть там було багато комуністичних і соціалістичних бойовиків, які бажали захопити владу фінансувались вони з Куби або СРСР. Влада Аргентини повинна була діяти жорстко, щоб недопустити прихід лівих злочинців до влади, або запобігти їхньому впливу на життя Аргентини. На початку 1960-х років один з основних комуністичних терористів Латинської Америки Че Гевара і його друг Хорхе Масетті розробляють план, по веденню партизанської війни в Аргентині. Че Гевара мріяв про Контитентальну комуністичну війну, яка мала розпочатись у Болівії, Аргентині і Перу, а після цього бути поширена на решту держав Латинської Америки. У 1963 році в Аргентині Хорхе Масетті і його спільники утворюють комуністичну організацію, під назвою Партизанська армія народу, комуністична організація члени, якої мали розпочати партизанські дії проти уряду Аргентини. Розпочалось все з того, що Масетті разом з поплічниками пішли в гори і ліс, утворили там кілька замаскованих таборів, та розпочали планувати майбутні акції. На початку 1964 року, в розпоряджені Масетті було 30 комуністичних бойовиків. Масетті встановив певні правила, дизертирство або бажання покинути групу каралось смертю. Так був вбитий один з членів Партизанської Армії Народу Адольфо Ротблат, який не витримав довгих фізичних навантажень, наступний кого було вбито був колишній банкір Бернардо Гросвальде.

Обрана для розвитку партизанських дій зона являла собою високогірну сельву, що перетинається гірськими хребтами заввишки до 5 тисяч метрів над рівнем моря: передбачалося, що такі важкі географічні умови сприятимуть розвитку герільї, будуть приховувати її маневри від влади. Проте насправді результат виявився негативним. Важкодоступність партизанської зони абсолютно ізолювала бойовиків, і ця ізоляція виявилася фатальною.

«Партизанській Армії Народу» вдалося таки організувати табори в Анта Муерта, Сан-Ігнасіо, Ла Калерії та Ла Тома. 1964 року, вже остаточно перемістившись на аргентинську територію, Партизанська армія народу заснувала свій останній табір в Ель Алісаль, на кордоні з провінцією Жужуй.

Паралельно з роботою по дослідженню територій, партизани готувалися встановити зв'язок з місцевим населенням: для цього було висунуто дві стратегії. Перша полягала у наданні селянам посильної медичної допомоги та сприяння сільському господарстві. Друга ж, безпосередньо пов'язана зі збройною дією, передбачала захоплення дрібних селищ та проведення там агітаційних мітингів, що мало супроводжуватись роздачею продуктів та друкованих прокламацій. Однак обидві ці стратегії провалились. По-перше, тому, що в зоні діяльності комуністичних бойовиків селяни були відсутні як клас: наявні землероби являли собою ізольованих індивідуумів, зовсім відірваних від зовнішнього світу, безграмотних і які жили в бідності. По-друге, якщо на шляху бойовиків і зустрічалися села, то вони були дуже маленькими і розташовувалися один від одного на відстані багатьох десятків кілометрів. У березні 1964 року влада Аргентини проводивши антипартизанські дії знайшла, одне з укриттів комуністичних бойовиків, під час короткотривалого бою було взяти в полон 5 бойовиків решта втекли. Згодом Масетті посилає, своїх бойовиків в пошуку провізії та розвідати місцевість, Масетті був рішуче налаштований продовжувати спротив. Також під час пошуку продуктів двоє підручних Масетті, Маркос і Сесар помирають з голоду. Двоє інших бійців Хувет і Антоніо зриваються з обриву, і зазнають серйозних травм, від яких Антоніо помирає.

Вилучена зброя в полонених бойовиків.

18 квітня 1964 року сили безпеки Аргентини ведучи пошуки комуністичниз бойовиків натрапляють на групу бойовиків, яка була розташована на півночі біля злиття рік Лас Пьедрас і Пантаноса. В результаті інтенсивного бою, силам безпеки Аргентини вдається ліквідувати 5 бойовиків, серед них Ермес Пенья та Хорхе Гульє. Ермес Пенья був сам з Куби, він довгий час був охоронцем Че Гевари, був один з найбільш досвідчених серед комуністичних бойовиків Масетті. 14 інших бойовиків було захоплено в полон. Сам Масеті і його друг Альтамірано теж, були знищені у аргентинській сельві, хоча їх тіл так і не знайшли. Загалом на цьому історія Партизанської Армії Народу завершується, але для комуністичних бойовиків Аргентини, це були лише початок проба пера так скажемо. Загалом з 1963-1964рр. бойовики данної організації втратили 12 убитими в тому числі разом з Масетті і його поплічниками, яких він розстріляв.

Полонені комуністичні бойовики.

Наступний етап протистояння влади Аргентини і правих організацій проти ліваків, відбувається в кінці 60-х років на початку 70-х років і триває аж, до 1989 року. В другій половині 60-х років виникає чимало комуністично-соціалістичних організацій, бажанням яких буде встановити комуністичний режим, який в той час був в комуністичній Кубі. Багато з комуністичних терористів проходять підготовку на Кубі. Серед кількох організацій дуже яскроаво виділяються дві це Монтонерос та Революційна Армія Народу, які мали доволі велику кількість бойовиків, яка обчислялась тисячами, мали достатньо комуністичних бойовиків як в міській так і в сільській зоні. Пік активності цих організацій припав на кінець 60-х років по кінець 70-х років, фактично в цей період в Аргентині йшла партизанська громадянська війна комуністичних злочинців проти уряду Аргентини. Активно протистояти комуністичним терористам уряду допомагають праві, особливо такі організації як Антикомуністичний Альянс Аргентини, Патріотична Ліга Аргентини. Перші акції комуністи-марксисти з Монтонерос і Революційної Армії Народу, здійснили в кінці 60-х років і в основному це були напади на банки, з метою вилучення коштів, які мали б іти на комуністичну терористичну діяльність.

Перші сутички з поліцією і армію у Монтонерос почались вже на початку 1970-х років. У 1970 році комуністичні бойовики Монтонерос, які вже провели чималу кількість різноманітних грабунків, вирішують вдертись в містечко Ла Клера, щоб тимчасово паралізувати його роботу, а також захопити зброю в відділку поліції, бойовикам це вдалось, і вони після цього різними групами почали втікати з містечками, але поліція наздогнала одну групу по дорозі в Кордобу, під час перестрілки 2 бойовиків були пор��нені і заарештовані ними виявились Луїс Лосада та Хосе Фьєрро. Зразу ж після цього полісмени провели рейд в Кордобі і в одному будинку, який видав один з комуністичних бойовиків, знайшли ще двох членів Монтонерос, в результаті сутички один був ліквідований, один захоплений в полон. Першим вбитим марксистом комуністом організації був Еміліо Маса, він та його група були причетні до вбивства генерала Арамбуру. 7 вересня 1970 року, відбулась ще одна перестрілка між силами поліції, та комуністичними бойовиками на проспекті Уільям Морріс у барі "Ла Руеда". В результаті цих дій двоє бойовиків були ліквідовані ними виявились Фернандо Медіна і Карлос Рамус. Які також були причетні до вбивства генерала Арамбуру.

Знищений комуніст силами поліції.

У липні 1971 року, сили поліції зіткнулись з комуністичними бойовиками Монтонерос, під час того як бойовики хотіли вкрасти автомобілі під час сутички було ліквідовано Хуан Антоніо Діас, ще двоє бойовиків Сабіно і Коттоне втікають від поліції в гори на пошуки бойовиків, були підняти поліцейські та армійські сили, задіяні гелікоптери. При спробі бойовиків, прорватись в Кордобу знову відбувається ряд сутичкок з поліцією, і поранені бойовики втікають у ліс. Там щоб не бути заарештованим Сабіно Наварро один з командирів бойовиків, застрелився. У грудні 1971 року при зборі саморобної бомби, загинули ще два бойовика Монтонерос. 18 лютого 1972 року, комуністичні терористи Монтонерос вирішили вбити мера містечка Санта Фе спроба виявилась невдала охорона мера відкрила вогонь і вбила бойовика Оскара Агірре. 18 березня 1972 року, бойовики Монтонерос забажали викрасти керівника політичної організації "Нова сила" Роберто Усалу, спроба виявилась невдалоб Роберто відкрив вступив у перестрілку загинув сам і вбив одного з бойовиків Монтонерос, а саме Хорхе ��оссі. У 1975 році, комуністичні бойовики Монтонерос вирішили захопити, військову частину і атакували казарми Формозе. Де знаходились чималі запаси озброєння. Група комуністичних бойовиків була розділена на кілька відділень і розпочала штурм казарм. В першому ж боєзіткненні військові ліквідували двох бойовиків. Пізніше було вбито, ще шістьох комуністів з кулеметним вогнем. Так ще троє бойовиків, були ліквідовані при спробі дістатись до кулеметної позиції. Загалом комуністичні бойовики змушені були відступити і вирішили втекти в сторону аеропорту. Загалом під час бою було знищено 11 комуністичних злочинців.

Також комуністичні бойовики Монтонерос розглядали варіант, з розгортанням партизанської війни в сільській місцевості, а саме в горах Тукумана, для цього було виділено близько 30 бойовиків. Було зроблено і заготовлено велику кількість зброї та таборів в горах Тукумана. Але на початку 1976 року, групу з 60 бойовиків, було викрито армійськими силами, і відбулась сутичка, в якій військові знищили близько 10 комуністів, серед загиблих бойовиків був і Хуан Карлос Альсогарай, один з командирів організації.

Важливе місце в протистоянні з комуністами, брали участь і антикомуністичні праві сили Аргентини, зокрема ААА ( Аргентиський Антикомуністичний Альянс). Під час зустрічі Перона 20 червня 1973 року у Буенос-Айресі розгорілись сутички між ліваками і антикомуністами, ця сутичка отримала назву як бійня в Есейсе в результаті якої було знищено трьох комуністичних злочинців членів Монтонерос, а саме Орасіо Сімона, Антоніо Кіспе, Уго Оскар Ланверс.

У 1972 році, відбулась ще одна важлива подія, уявязнені комуністичні бойовики, вирішили втекти з в'язниці в оновному це були члени комуністичних організацій таких як Монтонерос та Революційної Армії Народу. Ця подія відбулась в місті Чобут, у в'язниці Роусон. Частині бойовиків вдалось втекти і навіть добратись до Чилі, де їх покривав злочинний соціалістичний уряд Сальвадора Альєнде. Частина була захоплена в полон при спробі втечі, і згодом розстріляні. Згодом 16 комуністичний бойовиків були розстріляні силами безпеки Аргентини, серед знищених були:

Хорхе Алехандро Улла член РАН комуністичний злочинець, який був заарештований у 1971 році, за пограбування.

Альфредо Еліас Кохан він був членом комуністичної органіації Революційні збройні сили, вона була малочисельною порівняно з РАН чи Монтонерос, але теж брала участь в комуністичному терорі. Був заарештований під час пограбування банку, під час цієї події була вбита Ракель Леліана Геллін данні події відбулись в 1970 році.

Анна Марія Вільяреал була членом РАН, була заарештована поліцією у контрольно-пропускному пункті 2 лютого 1972 року, коли вона їхала автобусом, і була поміщена у в'язницю суворого режиму Роусон, коли сталася спроба втечі, після чого її було схоплено та ліквідовано.

Карлос Альберто Рей член РАН .Він був одним із 35 присутніх делегатів, коли PRT-El Combatiente вирішила на V Конгресі між 28 і 30 липня 1970 року сформувати Народну революційну армію та додати організацію до «процесу революційної війни, який почався» після Кордобасо». , за його трактуванням, повстання мас проти диктатури.27 квітня 1971 року його заарештували, а потім перевели до в'язниці суворого режиму Роусон, де він перебував до спроби втечі.

Карлос Еріберто Астудільйо був членом комуністичної органіації Революційні збройні сили, був заарештований під час спроби пограбуання банку.

Кларіса Роза Леа Плейс була членом комуністичної організації РАН була заарештована в 1971 році і страчена в 1972.

Едуардо Адольфо Капелло був членон РАН, активним комуністичним бойовиком, Капелло був призначений «військовим лідером» федеральної столиці, і 16 вересня 1971 року він був заарештований під час спроби захопити автомобіль і був ув'язнений спочатку у в'язниці Villa Devoto, а потім у в'язниці суворого режиму Роусон, де він перебував моменту його ліквідації.

Умберто Сегундо Суарес член РАН походив із бідної родини у внутрішніх районах провінції, він працював робітником на цукровій тростині, потім на будівництві і, нарешті, став офіційним пекарем. Він став членом Троцькістської революційної робітничої партії на її початку і разом зі своїми товаришами Леандро Фоте та Антоніо Енріке Фернандесом брав участь у боротьбі FOTIA проти закриття цукрових заводів. PRT-El Combatiente вирішила на V Конгресі між 28 і 30 липня 1970 року створити Народну революційну армію та додати організацію до «процесу революційної війни», який розпочався після Кордобазо», згідно з її інтерпретацією маси проти диктатури, і Суарес приєднався до неї.Суарес був заарештований у березні 1971 року після перестрілки з поліцією та ув'язнений пізніше розстріляний після спроби втечі.

Умберто Адріан Тоскі член РАН, він працював у сімейному бізнесі, коли, вступивши до марксистсько-ленінської революційної робітничої партії, вирішив, як і інші кадри, «пролетаризуватися», працюючи робітником. 30 серпня 1971 року його було заарештовано під час рейду, коли він брав участь у засіданні регіонального військового комітету в Кордові. І знищено після спроби втечі.

Хосе Рікардо Мена член РАН, 16 листопада 1970 року він брав участь у групі, яка під керівництвом Хорхе Беніто Уртеага та Хосе Марії Каррізо пограбувала Banco Comercial del Norte, він був заарештований за цей інцидент і через деякий час переведений до в'язниці Роусон. Де був і страчений за спробу втечі.

Марія Анжеліка Сабеллі була членом комуністичної організації Революційні збройні сили, вивчаючи математику на факультеті точних наук Універси��ету Буенос-Айреса, працюючи найманим працівником і проводячи приватні заняття, Сабеллі виконувала завдання розвідки та планування в діях Революційних збройних сил, таких як бомбові атаки на мережу супермаркетів Minimax. Була причетна до вбивства полісмена. Заарештована поліцією в лютому 1972 року, вона була поміщена у в'язницю суворого режиму Роусон, де була страчена після спроби втечі.

Маріано Пухадас комуністичний бойовик Монтонерос, був заарештований у 1971 році, за терористично-комуністичну діяльність і за напади і пограбування. У 1972 році страчений за спробу втечі.

Маріо Еміліо Дельфіно комуніст, член РАН. 14 квітня 1970 року він був заарештований після спроби захоплення 20-го відділку поліції в Росаріо. Він був підданий тортурам і продовжував свою політичну діяльність у в'язниці, організовуючи курси, беручи участь у планах втечі, згодом переведений до взяниці Роусон де і страчений.

Мігель Анхель Фрічу Полті член РАН, почав терористично-комуністичну діяльність, ще з 1969 року, у лютому 1971 року він очолював групу, до складу якої входили, зокрема, Хуан Елісео Ледесма, Умберто Адріан Тоскі та Алехандро Феррейра Бельтран, які пограбували вантажівку з готівкою в місті Йоксіна в Кордові та забрали 121 мільйон песо. 12 квітня 1971 року його брат був убитий, коли намагався вбити начальника поліції Кордови майора Хуліо Санмартіно під час операції «Соня I».У липні 1971 року Мігель Польті був ув'язнений спочатку у в'язниці Кордови, а потім у в'язниці суворого режиму Роусон. Де був і страчений

Рубен Педро Боннет член РАН, розпочав злочинну комуністичну діяльність ще з 1968 року,у січні 1969 року приєднався до групи, яка здійснила пограбування в місті Ескобар у провінції Буенос-Айрес. Боннет був обраний членом Виконавчого комітету та відповідальним за регіональну провінцію Буенос-Айрес, і між 1970 і 1971 роками він здійснив серію злочинів, які включали, серед іншого, захоплення підрозділу поліції у Флориді, провінція Буенос-Айрес , напад на охоронця профспілкового лідера Рохеліо Коріа, крадіжка медичних товарів у клініці Сан-Ісідро та крадіжка зброї.31 березня 1971 року був заарештований під час подорожі у викраденій машині та ув'язнений у в'язниці Villa Devoto. У вересні 1971 року він був одним з організаторів голодування, а через деякий час був переведений до в'язниці Роусон. Де був ліквідований після спроби втечі.

Сусана Грасіела Лесгарт була членом Монтонерос, її перша акція, штурм берега Ла-Калера, приблизно за 16 кілометрів від столиці провінції, 26 грудня 1969 року. Монтонерос направила Лесгарт до провінції Тукуман, щоб захистити її, і там вона працювала вчителем серед працівників цукрової тростини, а в 1971 році вона стала відповідальною за Монтонерос у цьому місці. Перша публічна акція полягала в малюванні 14 лютого 1971 року на стінах історичного будинку Каса де Тукуман, національного історичного пам’ятника, оскільки в 1816 році там було проголошено незалежність Аргентини. ��есгарт брав участь, коли 26 липня 1971 року організація разом з Революційними збройними силами напала на поліцейську дільницю Вілли Маріано Морено з метою вилучення зброї. Наприкінці того ж року її заарештували під час руху в машині, наповненій зброєю, і перевели до в'язниці суворого режиму Роусон. Де була і страчена.

У 1973 році комуністичні бойовики РАН здійснили вбивство контр-адмірала Гермеса Кіхади, це була своєрідна помста комуністичних бойовиків, під час цього вбивства було смертельно поранено Віктора Хосе Палмейро досвідченого комуністичного бойовика, який здійснив чимало злочинів.

25 травня 1975 року, під час нападу на поліцейську дільницю, з метою звільнити захоплених комуністів, гине один з лідерів Монтонерос Артуро Левінгер, один з найдосвідчених бойовиків.

21 березня 1975 року, сили ААА, нападають та розправляються з ліваками у Темперлі, вбиваючи 8 з них, убиті мали контакти та допомагали бойовикам Монтонерос.

Важливою акцією сил безпеки Аргентину було, захоплення підпільної друкарні Монтонерос, яка використовувалась для пропаганди комунізму. данна подія відбулась 24 листопада 1976 року. Підпільна друкарня, була розташована в одному з будинків в Ла-Платі, де було 5 комуністичних бойовиків. У будинку були власник Діана Теруджі та її тримісячна донька Клара Анахі Маріані, Роберто Порфідіо, Даніель Мендібуру Елісабе, Хуан Карлос Пейріс і Альберто Боссіо. Невдовзі після обіду будинок оточили понад сотня військовослужбовців армії, поліції Бонаренсе, національної жандармерії та оперативних груп, якими з іншого кварталу керував начальник Першого корпусу армії генерал Гільєрмо Суарес Мейсон, голо��а поліції Буенос-Айреса полковник Рамон Кампс і його права рука комісар Мігель Освальдо Етчеколац, начальник 10-ї піхотної бригади Адольфо Сіґвальд, начальник полку 7 Альберто Престі та начальник п’ятого відділку поліції Ла-Плати Освальдо Серторіо. Група Монтонерос не прислухалася до заклику здатися, і сили безпеки пішли на штурм. З використанням легкої артилерії та бронетехніки сили борони Аргентини розпочали штурмові дії, після трьох з половиною годин бою та наполовину зруйнованого будинку військові захопили будинок. Четверо Монтонерос, включаючи Діану Теруджі, загинули в бою, а дитину забрала поліція. П’ятий член Монтонерос був узятий у полон, поранений і згодом страчений у підпільному центрі ув’язнення.

#Argentina

0 notes