#700 слів цього але стаття досі лежить незавершена боже поможи

[tiger-manya]

Обговорювали з колегами переклад імені Laios. Мені "Лай" здавався природнішим, але вони наполягали, що "Лайос" більш уживаний у фандомі й коректніший щодо японської. Поки намагалася розібратися в усіх традиціях щодо -us та -os, на думку спало ще одне фентезі-ім'я зі схожою історією.

Vaarsuvius.

Бачте, існує традиція в латинських запозиченнях закінчення -us відтинати. "Gaius" перетворюється на "Ґай", Julius — на "Юлій", "Marius" — "Марій", і навіть "hippopotamus" — "гіпопотам". Ця традиція не завжди послідовна (plus, minus лишаються такими самими, наприклад; врешті, там особливо немає що відтинати), та і фентезі-світи не завжди коряться правилам реального світу — звідси мотивація моїх колег вживати "Лайос", а не "Лай". Проте з Vaarsuvius в українській мові відбувається дещо цікаве: ані "Ваарзувіюс", ані "Ваарзувій" не є прийнятними варіантами, бо ці імена є чоловічими, а Ві — не чоловік.

Ви можете заперечити: латиною -us теж сигналізує чоловічий рід, але ж у світі коміксу це нічого ні для кого не значить. Так, однак лише тому, що комікс оригінально написаний англійською, де іменники не відмінюються.

Почнімо з базових речей. В українській мові ми маємо чотири відміни іменників, дві з них відповідають за іменники з нульовим закінченням: друга відміна стосується слів чоловічого роду (і середнього, але нам це зараз не треба), третя — жіночого. Тобто хоч й існують слова чоловічого й жіночого роду з нульовим закінченням, які здаються схожими в називному відмінку, під час відмінювання різниця стає очевидною. Наприклад, "біль" (ч.р.) та "міль" (ж.р.) дуже схожі, однак у родовому відмінку маємо "болю" та "молі". Те саме стосується імен: "Менуєль" та "Нінель", але "Менуєля" та "Нінелі". 

Відмінювання здається ще більш невідворотним, щойно ми згадуємо, що більшість вживань імен у коміксі — це звернення, а тобто ми повинні будемо використовувати кличний відмінок. Проте тут ми можемо згадати про перший спосіб зробити ім'я гендернонейтральним українською мовою — не відмінювати його. І цей вибір здається очевидним, але є одне але: щойно ми перестаємо відмінювати ім'я "Ваарзувіюс", воно стає жіночим, а Ві — не жінка.

Річ у тому, що українська мова не має "шаблону" для іменників жіночого роду, що закінчуються на твердий приголосний. Тож імена на зразок "Крістел" чи "Сабін" лишатимуться незмінними в усіх контекстах. Що саме по собі нормально, в українській мові повно таких запозичень (це цілий пункт у підготовці до ЗНО), якби ж лише не той факт, що такий "шаблон" існує для іменників чоловічого роду. Оскільки імен осіб середнього роду не існує, то присутність чи відсутність відмінювання саме по собі є маркером роду. "Сем — Сема — Сему" це чоловіче ім'я, "Сем — Сем — Сем" це жіноче ім'я.

Шлях незмінюваного іменника досі може нам допомогти, однак. Нам треба всього лиш відітнути більше літер. "Ваарзуві" незмінюване й позбавлене очевидних маркерів: прикінцеве "і" нічого не означає, слово "салямі" жіночого роду, "Тбілісі" — середнього, "сулугуні" — чоловічого.

Єдине що, звісно, ім'я Гейлі теж закінчується на "і". То що це значить? Що в неї тепер гендернонейтральне ім'я? Так, але не в тому суть. "Гейлі" жіноче ім'я, але щось на зразок "Страдіварі" — чоловіче, але при тому вони мають однакову форму в усіх відмінках. Тож "Ваарзуві" лишається амбівалентним, а отже гендернонейтральним. 

Хоча, звісно...

Це лише перший спосіб досягти гендернонейтральності в українській мові. Другий — лише для найсміливіших, бо він передбачає не віднімання, а зміну. Vaarsuvius стане гендернонейтральним, якщо натомість прийде... "Ваарзувія".

Ви можете обуритися, мовляв, я так багато говорила про відмінювання, щоб натомість запропонувати до невимовного очевидну жіночу форму. Мовляв, 90% українських жіночих імен закінчуються на -а/-я! Хіба не так? Так, але взагалі-то ні. 

В українській мові є низка слів так званого спільного роду: "суддя", "вбивця", "сирота" тощо. Усі ці слова змінювані й закінчуються на -а/-я, але водночас не мають жодних формальних ознак роду. Прикметники й дієслова узгоджуються з ними як в чоловічому, так і в жіночому. Чому? Бо вони належать до першої відміни. Усі слова першої відміни відмінюються однаково, незалежно від роду. Імена теж. 

Микита (ч.р.) — Микити — Микиті — Микитою — Микито тощо.

Рита (ж.р) — Рити — Риті — Ритою — Рито тощо.

Марія (ж.р) — Марії — Марією — Маріє тощо.

Єремія (ч.р.) — Єремії — Єремією — Єреміє тощо. 

Тож на рівні граматики "Ваарзуві" та "Ваарзувія" однаково прийнятні варіанти. Їхнє ім'я насправді є однією з найпростіших частин перекладу, коли йдеться про збереження повсякчасної гендерної невизначеності англійської мови. 

Найскладнішими є слова "elf" і "parent".