#fixed the issue

[chicken-tea-party]

{ "ягня" }

Це був неначе дощ. Такий прохолодний, різкий, який з кожною краплею заземляв всі можливі вируючі почуття, лишаючи по собі ледь помітний димок байдужості, апатії; такий, який можна застати лише взимку: температура повітря недостатньо морозна, аби утворилися чудні візерунки сніжинок, але водночас і достатня, аби дощ здавався крижаним. І неначе дощ, вода помірними струменями стікала десь згори, краплі ритмічно відбивалися від білосніжного дна ванни, від її шкіри.. кожна із собою приносила частинку холоду, і, здавалося, без зайвих зусиль прорізалася вглиб неї, аж до самісіньких кісток. Їй би зараз не завадила тепла ванна, мляво відгукнулася якась частина її серед темного скупчення думок, ба навіть гаряча -- заспокійлива. Але, попри це, вона не потягнулася до перемикача води, не повернула його в потрібний бік; вона продовжувала сидіти, як непорушна статуя -- у неї не було сил на щось інше. Просто не було. Вона вже навіть перестала слідкувати за часом, скільки вона провела тут: п'ять хвилин? Двадцять? Годину? Дві? Яка різниця. Від пізнання цієї змінної нічого не переінакшиться. Особливо в цей момент, коли час немов зупинився, перейшовши в свій ефемерний стан. Вона вже навіть не тремтіла від настільки студеної води. Ззовні -- ні. Однак всередині неї була воістину какофонія з почуттів, переважно негативних. Переважно тих, які приносили за собою болючі спогади, від яких їй ставало млосно. В дитинстві батьки часто лагідно нази��али її ягням. Моє маленьке ягня. Що ж, виявляється, вони такі були праві -- вона була ягням, цим наївним, беззахисним створінням, чиї білосніжні кучері були заплямовані засохлою кров'ю, і на чиєму тремтячому тілі лишилися величезні, ніби урвища, рвані, жорстокі рани. Ті рани, які неможливо побачити неозброєним оком, лише помітити в дріб'язковій зміні в поведінці; ті рані, які залишають синці лиш як побічний ефект, лиш як фізичний доказ скоєного; ті рани, які вже ніколи не загояться, які навіть з плином часу будуть віддавати гострим болем в саменьке серце. Її руки злегка здригнулися, вона тугіше притисла зігнуті ноги до свого тіла, міцніше вчепилася у власні плечі. Воно не змивається. Подих помалу, але почав втрачати чіткості ритму, ніби хтось ізсередини тримав її легені в залізній хватці, агонічно поволі витискаючи з них кисень: кожен вдих здавався здавленим, уривчастим, а на кожен видих припадав все більш зболений хрип. Картинка перед очима почала втрачати фокус, понижаючи чіткість до переплетіння темних, млявих й похмурих тонів барв ванної кімнати, а новоутворена пелена сліз лиш більше нівечила виразність абрисів навколишнього оточення. Воно не змивається. Десь з глибин її єства, немов коріння паразитичної квітки, проростала паніка, розкриваючи свої пелюстки в усій красі, й тим самим напускаючи туману на будь-яку залишкову раціональність думок, лишаючи по собі лиш спогади й тривогу. Воно не змивається. Ніби фантомний біль, вона знову відчувала це -- знову відчувала доторк рук на її тілі. Як вони стискають її, як нігті впиваються в її шкіру аж до почервоніння, немов крикуче тавро її немічі. Як вони знову знаходять свій шлях туди, куди їм не дозволено потикатися. Як вони нівечать її саму душу, як безсоромно калічать її беззахисне тіло. Її крики безсилі, її сльози безсиллі, адже монстр був сліпим та глухим до її болю. Вовк невпинно продовжував плюндрувати ягня. Воно не змивається. Воно не змивається. Воно не змивається. В- Аж раптом, коли вже все довкола пере��ворилося на чорну пустку, цей кокон паніки дав тріщину і крізь неї пустив їй повітря, лише через один єдиний звук. Стукіт. На неї немов вилили відро крижаної води -- як би дивно це не звучало зважаючи на її нинішню ситуацію -- настільки різко її вивело зі стану задушливого кошмару. Вдих вийшов занадто різким, через що тихенький схлип все з зійшов з її вуст. Вона молилася, аби цього не було чутно, точно не для новоприбулого за дверима.

Чесно кажучи, спершу їй здалося, що стук був всього лише витвором уяви, що це їй тільки примарилося, якби він не повторився. А вже за другою серією стукоту, подався і голос, знаний своїм жвавістю та теплом, "Аню, ти ще довго там? У тебе там все гаразд?" Вона хотіла відповісти, однак всі слова ніби застрягли їй в горлі, шок від нещодавньої панічної атаки досі тяжкою пеленою лежав на їх плечах. Коли ж мовчанка затягнулася, юнак озвався знову, на цей раз в тембрі мелькали помітні нотки неспокою, "Аню..?" З другого разу, їй вдалося віднайти свій голос, і заспокоїтися достатньо, аби він не вийшов тремтячим, "Так, я.. зі мною все гаразд.. А що..?" З тої сторони дверей почулося як голосно Дайске зітхнув з полегшенням, "Йой, ти так мовчала, я вже було подумав щось сталося, хах! Не лякай мене так більше, я ще надто молодий і гарний для серцевого нападу!" Аня не змогла опиратися посмішці, яка поволі, ледь-ледь, боязко розквітла на її вустах. Цей хлопчина був завжди для неї немов промінчик сонця, саме те що їй було необхідно, особливо зараз. "Так, шо я хотів сказати.. А, точно! Я планував приготувати нам по какао, от. Просто я помітив що ти якась ніби більш похмура, то я й типу захотів чимось тебе розрадити. Ну.. планував, але Свонсі мене вигнав з кухні, сказав, що такому бевзню як я, у якого лиш тирса й вітер в голові, не можна довіряти плиту- ну ти тільки уяви це! Тотальний мінус вайб!" Аня могла детально уявити, як хлопець там, по той бік дверей, насуплено схрестив руки на грудях та з пхиканням закотив очі. "Не те щоб я надто довіряв його навичкам готовки, зна��ш, хоча він типу до цього готував не настільки крінжові блюда, тому тут хз.. Ну то як, ти там ще довго будеш?" Попри те, що зараз вона почувала себе так, що ліпше би сховалася десь, у найтемнішому закутку, де її б ніхто не зачіпав, і не виходила б ні до кого, вона розуміла, що самоізоляція -- наврядчи вдала ідея. До того ж, вона не хотіла, аби інші почали непокоїться, і через це ставити надто багато незручних питань, відповідь на які вона б фізично не змогла із себе видушити. Тому, намагаючись притупити внутрішні терзання, вона відповіла, її звичний меланхолійний й лагідний голос вже майже не тремтів, "Ні, не довго.. лише пару хвилин і я вийду.." Дайске ця відповідь вдовільнила, це було очевидно по його захопленим звукам та сміху, "Відпад! Тоді чекатиму на тебе, оке? Тільки не затримуйся -- якщо те, що приготує Свонсі, виявитися не настільки поганим, то я беру собі дві порції! … Ну, але якщо воно буде якесь стрьомне типу, то я великодушно віддам свою порцію тобі, так уж і бути, ха-ха", після чого Аня слухала як кроки Дайске віддаляються, їх луна в коридорі стихає, і поволі навколишні звуки знову звелися до ритмічного стукоту води. Ніби дощик. Холодний і непривітний. Однак на щастя для ягняти, у неї був її сонячний промінчик. Не настільки яскравий, аби зігріти, але все ж защихає від зливи й нещадних поривів вітру. І у Ані він був. Цей безглуздий промінчик сонця. І можливо, цілком можливо, він їй допоможе -- притупить її нестерпний біль, бодай на певний час.

[akaanmo]

in honor of me getting the tim pride funko

[voidfanatic]

The Burghley Tea Theory

(or)

I read (a) comment(s) on YouTube about how Berdly would drink his own tea, take damage, and then insult the flavor without knowing, so I turned it into a low quality comic.

[confuzing]

Street kid Luo Binghe makes the mistake of letting some weirdo get a hold of him and finds himself locked up in a windowless room somewhere.

The only bright spot in this shit situation is that there's another boy in there with him. Shen Yuan is clearly in considerably worse shape than Luo Binghe and he says he's been here for a very long time. But he's so kind to Binghe and deliberately draws their captor's attention to himself (and away from Binghe) whenever he can.

He also, after Binghe's been there about a month, steals their captor's keys, unlocks the restraints they're both in, and then shoves Binghe out the boarded up window he's been prying open when he had time.

Shen Yuan is too big to fit through the window, he says. They both know that's not true but they can also both hear that their captor is coming-he must have noticed the keys were missing- and Shen Yuan intends to stall him while Binghe gets away.

Binghe promises to come back with help and SY just smiles and nods and shoos him away.

He runs as fast as he can, and once he's far enough away from the house he escaped from he starts asking for help- but no one is listening to him. And he knows if he goes to the local guard he'll probably be handed back over as a runaway slave... And then he sees two men who both seen almost to shine in the dirty city streets... they must be cultivators, they must. If anyone can help him now it will be them. So Luo Binghe throws himself at the taller of the two men and starts begging for help.

Shen Qingqiu is absolutely positive this kid is trying to lure them into an ambush, but Yue Qingyuan- who invited himself along on SQQ's mission without asking him- doesn't think so.

YQY goes with LBH, and SQQ follows, complaining that this is a trick the whole way- up until they discover that yes actually the local nobleman does have a secret room he's been imprisoning children in and there is indeed an almost beaten to death SY in there.

YQY sends SQQ off with SY- gotta get that kid medical attention ASAP- while he and LBH stay behind to Politely Ask Some Questions.

When YQY and LBH arrive back at the sect SY is still in the medical ward but isn't dying and is even awake! LBH is relieved and refuses to leave him again.

YQY fills SQQ in that not only were both boys not slaves, SY was actually the son of the nobleman's first wife she had as the result of an affair. He disappeared from the household around the time the first wife died and all the servants assumed their Lord had sold the boy or killed him outright.

But now that the nobleman has died a sudden and painful and extremely mysterious death it looks like SY has inherited the estate. YQY will have someone from An Ding go sort out the details since SY can't.

SQQ watches YQY smile at the little urchins they've rescued and talk in a way that obviously means he intends them to stay and says, internally 'Fuck no Qi-ge you don't get to replace me with a Shen you actually did manage to save. Absolutely not!'

Out loud the conversation goes:

SQQ: I want the older boy.

YQY: What?

SQQ: You intend for them to stay right? I want the older boy for Qing Jing Peak, you can keep the little one if you want.

YQY, pleased and assuming SQQ and SY must have bonded while he and LBH were away: Of course.

SQQ and SY have not bonded, and once they get back to QJ Peak things are tense. SQQ is low-key kinda jealous of SY and also reminded much too much of himself by the boy. Except he was never as naive and stupid as this kid is! Why is he so nice? How?? And the little shit isn't even afraid of him!

SY, deeply sarcastic: Oh nooo. I'm going to be beaten? Such a thing has never happened to me before! *Coughs because his throat is permanently messed up from being nearly strangled to death*

SQQ, aware that if he hits the kid now he loses: You're not allowed in the library for a week.

SY: What!

SQQ: The next words out of your mouth better be "yes Shizun, sorry Shizun" or it'll be two weeks.

SY: ...yes Shizun, sorry Shizun.

Meanwhile LBH and YQY are having a magical adventure in becoming a found family and are bonding over their obsessions with their respective Shens. They absolutely come visit QJ Peak at least twice a week much to SQQ's displeasure and SY's delight.

[catcrumb]

[bishy437]

oh, please don’t go!

i’ll eat you up i love you so!

[time-woods]

simon doodle in honor of fionna and cake dropping, sad old men gotta b my favorite species tbh

[kokii-omii]

silly Lucien doodles post overblot

[tamelee]

they would've gotten along 🥹💕

[chloesimaginationthings]

Abby could befriend any animatronic from FNAF..

[madootles]

the last dance

[chongoblog]

I was gonna save this for a potential album, but I love it too much to not share it here

[venusbyline]

sorry Hannigram shippers but i don't wanna be Hannibal's children

I DON'T WANNA HAVE HANNIBAL AS MY FATHER, I NEED HIM AS MY DADDY!!!!

anyway, happy birthday Mads Mikkelsen. the girls and the gays lysm <3

[etcseacow]

Forbidden treats part 2

[dovewingkinnie]

new whimsinoia character !! she resides in The Meat Room